Глаго́лиця (самоназва – Ⰽⱛⱃⰺⰾⰾⱁⰲⰻⱌⰰ, сучасна самоназва – Ⰳⰾⰰⰳⱁⰾⰻⱌⱔ) — поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток. Вважається, що саме глаголицю створив св. Костянтин (Кирило) Філософ в 862–863 році для запису священних біблійних текстів слов'янською мовою, а кирилицю розробили його послідовники на основі грецького алфавіту, додавши для передачі звуків, відсутніх у грецькій мові, літери, запозичені з глаголиці.
| Глаголиця ⰽⱛⱃⰺⰾⰾⱁⰲⰻⱌⰰ (ⰳⰾⰰⰳⱁⰾⰻⱌⱔ) | |
|---|---|
| Зразки глаголиц «Київських листків» і «Реймського Євангелія» | |
| Вид | алфавіт |
| Мови | старослов'янська |
Період | 862/863 — сьогодення |
Походження | змодельована на основі грецької абетки
|
| Напрям | зліва направо |
| U+2C00–U+2C5F | |
| Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки. |
Зазвичай говорять про два види глаголиці: стародавнішу «круглу» (хорв. Obla glagoljica), також відому як болгарська, і пізнішу «ламану», хорватську (хорв. Uglata glagoljica), яка обмежено використовується в богослужінні дотепер. Алфавіт останньої поступово скоротився до 30 символів.
Також налічуються десятки тисяч рукописів, документів, книг писаних курсивною глаголицею. Найбільша робота має 22 томи. Використовувалася для скорого письма та укладання важливих документів і торгових угод.
Як алфавіт глаголиця була відома в Україні і в 17 столітті її подав у своїй граматиці І. Ужевич. Різновид глаголиці в Україні використовували (наприклад, П. Беринда) як тайнопис. Наприкінці 10 століття у Болгарії, а згодом і в інших слов'янських землях — Македонії, Сербії, Київській Русі — глаголицю почала витісняти кирилиця, а в Чехії, Моравії, Словаччині, Словенії та частково у Хорватії — латиниця.
Гіпотези виникнення глаголиці
Глаголиця була створена майже в той же час, що й кирилиця. Найімовірніше, що в її основі лежав вже існуючий розподіл слов'янської мови на звуки. Можливими причинами створення глаголиці, або правильніше двох, а не одної абетки було існування двох чи кількох докирилівських слов'янських абеток. У всякому разі про існування докирилівських письмен говориться в VIII главі «Паннонського життя» Кирила: до створення кирилівської абетки слов'яни використовували для письма «риски і різи». Крім того Кирило, ще до створення азбуки, знаходив слов'янські книги і чоловіка, «глаголющого тою бесідою», котрий і навчив його читати ті книги. Найімовірніше, що ці книги були написані на основі грецького алфавіту, пристосованого до слов'янської мови і, можливо, доповненого новими літерами, необхідними для передачі звуків мови. Кирило ж переробив цей матеріал, створив азбуку (кирилицю), переклав ряд книг і активно сприяв просвітництву.
Іншою можливою причиною створення іншої азбуки — глаголиці було переслідування німецько-католицькими монахами слов'янських книг, оскільки вони були написані літерами, схожими на грецькі, тобто візантійським письмом. Боротьба між західною і східною церквами часто приймала жорсткі форми. Метою захистити слов'янські книги і могло бути створення глаголиці — азбуки, яка дуже відрізнялася від кирилівської і не схожа на грецьку. Втім, більша зручність кирилиці згодом дозволила їй витіснити глаголицю.
Характеристика
Графіка деяких символів глаголиці виглядає незручною для постійного вжитку, тому припускається, що вона була розроблена за короткий проміжок часу і не пройшла «шліфування» часом. Спрощення форм не відбулося в такому обсязі, як, наприклад, у грецькій абетці.
Глаголиця має чотири літери, що позначають звук [і]: Ⰹ, Ⰺ, Ⰻ, Ⱛ. Кирилиця має три: И, І, Ѵ. Відподними сучасній кириличній «і» є два варіянти:
звичайний (Ⰹ) і особливий (Ⰺ) для позиції на початку слова, щоб у текстах, які на той час не мали пробілів, не було плутанини між прикінцевим «ъ» Ⱏ (Ѥръ) і початковою «і» Ⰹ в наступному слові з літерою «ы», яка позначалася як ⰟⰉ.
Так само як і давніша кирилиця, глаголиця не має літери для звуку [у]. Власне Ⱆ є лігатурою двох літер: Ⱁ та Ⱛ.
Глаголиця не містить питомо грецьких «ксі» (Ѯ) та «псі» (Ѱ), на відміну від кирилиці.
Глаголична пунктуація схожа на кириличну, оскільки розвивалися вони пліч-о-пліч. І наголоси, і титла, зокрема скорочення (як от ⰱ҃҃ — «бог»), цілком припустимі.
Концепція глаголиці передбачала пари твердих і м'яких звуків [г] і [х]: [г] твердий — Ⰳ, [г] м'який — Ⰼ, [х] твердий — Ⱒ, [х] м'який — Ⱈ.
Запис чисел не збігається з кириличною системою (скопійованою з грецької). Глаголиця використовує наскрізну нумерацію літер за зростанням, що не дозволяє записувати числа більше 5999. Числа в тексті виділяють крапками та/або титлом і пропуском порядків, рівних нулю, через відсутність його позначення. Наприклад: 1980 = · ⰝⰜⰑ ·. Літера Ⰹ ніколи не використовувалася як цифра, а тільки її варіант Ⰺ. Так само як і кирилицею числа від 11 до 19 пишуться з перестановкою розряду: 11 = ⰀⰊ·, а не ⰊⰀ·.
Літери глаголиці
| Символ в Unicode | Малюнок | Церковнослов'янська назва | Звук | Числове значення | Припущення щодо походження | Відповідники в кириличних абетках |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ⰰ | Азъ | /ɑ/ | 1 | Символ хреста або гебрейська א | A | |
| Ⰱ | Боукы | /b/ | 2 | Невідомо | Б | |
| Ⰲ | Вѣдѣ | /ʋ/ | 3 | Можливо, з латинської V | В | |
| Ⰳ | Глаголи | /ɡ/ | 4 | Грецька Γ γ | Г | |
| Ⰴ | Добро | /d/ | 5 | Грецька Δ δ | Д | |
| Ⰵ | Ѥсть | /ɛ/ | 6 | Можливо, самаритянська /ге/ | Е; Є; Э | |
| Ⰶ | Живѣте | /ʒ/ | 7 | Можливо, коптська Ϫϫ («жанжа») | Ж | |
| Ⰷ | Ѕѣло | /dz/ | 8 | Можливо, Ϛ ϛ | Ѕ | |
| Ⰸ | Землѧ | /z/ | 9 | Варіант Θ θ | З | |
| Ⰹ, Ⰺ | , | Ижеи | /i/, /j/ | 10 | Грецька Ι ι з дієрезою | І; Й |
| Ⰻ | И десѧтичноѥ | /i/, /j/ | 20 | Можливо, комбінація християнських символів кола і трикутника | И | |
| Ⰼ | Гъерв | [dʑ] | 30 | Невідомо | Ћ; Ђ, Ѓ, Ґ | |
| Ⰽ | Како | /k/ | 40 | Гебрейська ק | К | |
| Ⰾ | Людиѣ | /l/, /ʎ/ | 50 | Грецька Λ λ | Л; Љ | |
| Ⰿ | Мыслите | /m/ | 60 | Грецька Μ μ | М | |
| Ⱀ | Нашь | /n/, /ɲ/ | 70 | Невідомо | Н; Њ | |
| Ⱁ | Онъ | /ɔ/ | 80 | Невідомо | О | |
| Ⱂ | Покои | /p/ | 90 | Грецька Π π | П | |
| Ⱃ | Рци | /r/ | 100 | Грецька Ρ ρ | Р | |
| Ⱄ | Слово | /s/ | 200 | Можливо, комбінація християнських символів кола і трикутника | С | |
| Ⱅ | Твердо | /t/ | 300 | Грецька Τ τ | Т | |
| Ⱆ | Оук | /u/ | 400 | Лігатура з Ⱁ і Ⱛ | У | |
| Ⱇ | Ферть | /f/ | 500 | Грецька Φ φ | Ф | |
| Ⱈ | Хѣръ | /х/ | 600 | Можливо, поєднання латинських g і h | Х | |
| Ⱉ | От, Омега | /ɔ/ | 700 | Лігатура Ⱁ зі своїм оберненим зображенням | Ѡ | |
| Ⱌ | Ци | /ts/ | 900 | Гебрейська ץ (прикінцева форма) | Ц | |
| Ⱍ | Червь | /ʧ/ | 1000 | Гебрейська צ (початкова і середня форма) | Ч; Џ | |
| Ⱎ | Ша | /ʃ/ | — | Гебрейська літера ש | Ш | |
| Ⱋ | Шта | /ʃt/ | 800 | Лігатура з Ⱎ і Ⱍ (або з Ⱅ, що менш ймовірно) | Щ | |
| Ⱏ | Ѥръ | /ɯ/ | — | Можливо, модифікована Ⱁ | Ъ | |
| ⰟⰊ | Ѥры | /ɨ/ | — | Ы | ||
| Ⱐ | Ѥрь | /ɘ/ | — | Можливо, модифікована Ⱁ | Ь | |
| Ⱑ | Ѩть | /æ/, /jɑ/ | — | Можливо, лігатура грецьких E+I | Ѣ; Ї | |
| Ⱖ | Ѥ | /jɛ/, /jo/ | — | Ѥ | ||
| Ⱓ | Ю | /ju/ | — | Ю | ||
| Ⱔ | Малий юс | /ɛ̃/ | — | Ѧ, Я | ||
| Ⱗ | Малий йотований юс | /jɛ̃/ | — | Ѩ | ||
| Ⱘ | Великий юс | /ɔ̃/ | — | Ѫ | ||
| Ⱙ | Великий йотований юс | /jɔ̃/ | — | Ѭ | ||
| Ⱚ | Фита | /θ/ | — | Грецька Θ θ | Ѳ | |
| Ⱛ | Ижиця | /ʏ/, /i/ | Ѵ | |||
| Ⱝ | Трикутна а | /ɑ/ | — | |||
| Ⱕ | Малий юс з хвостом | /ɛ̃/ | — | |||
| Ⱒ | Павукоподібна ха | /x/ | — | |||
| Ⱊ | Пѣ | /p/ | — | Відома з абецедаріїв, достеменний вигляд не встановлено. Можливо, грецька Ψ ψ | ||
| Ⱞ | [ЛатиноподобныѨ] Мыслите | /m/ | — | |||
| Ⱜ | Ѥрь-штапикъ | /ə/ | — |
Щоб побачити букви глаголиці, необхідно встановити шрифт з підтримкою глаголиці.
Хорватська глаголиця
На території Далмації (частина сучасної Хорватії) у IX ст. глаголицю впроваджували учні Кирила й Методія, поширюючи там писемність хорватським ізводом старослов'янскої мови. Відоме використання глаголиці й у світських текстах. Уперше про це письмо згадують документи Сплітського собору 925 року. Він, разом з наступними соборами, намагався обмежити і навіть заборонити літературу і служби слов'янською мовою, проте, глаголисти все ж нарешті добилися прав на богослужіння за глаголичним обрядом. Глаголичний обряд, поширений у певних місцевостях Хорватії (уздовж узбережжя і на островах), побутував до 1960-х років, коли церковнослов'янська мова богослужіння була змінена на хорватську — через постанову ІІ Ватиканського собору, що дозволив служби рідними мовами.
Зображення тексту, написаного глаголицею
Глаголиця в UNICODE
В Юнікоді розміщено два окремих блока з глаголицею: основний (у діяпазоні U+2C00 - U+2C5F, 96 символів) та допоміжний (у діяпазоні U+1E000 - U+1E02F, 38 символів). До блоків також було включено і рідкісні літери, як-от:
Ⱞ — графічний варіянт М, окремою літерою не вважається;
Ⱊ — трапляється в деяких в рукописних абетках, її звучання достеменно не визначено , зазвичай називається «пе»;
Ⱜ — хорватський варіянт кириличного «ъ», спрощений для заощадження місця (через потребу за старих правописів ставити «ъ» в кінці кожного слова, що закінчується на шелестівку), зазвичай називається «паличкою» — «Ѥрь-штапикъ»;
Ⱒ — трапляється лише у двох джерелах: у Синайському псалтирі 3 рази та в Євангелії Ассемані 1 раз, у всіх випадках передаючи першу літеру в слові «хлъмъ», імовірно звучаючи твердим звуком [х];
Ⱝ — хорватське «трикутне А», зустрічається кілька разів у найдавніших текстах, звучання літери достеменно не визначено (припускається, що це подовжений або йотований звук [а]).
0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | A | B | C | D | E | F | |
2C00 | Ⰰ | Ⰱ | Ⰲ | Ⰳ | Ⰴ | Ⰵ | Ⰶ | Ⰷ | Ⰸ | Ⰹ | Ⰺ | Ⰻ | Ⰼ | Ⰽ | Ⰾ | Ⰿ |
2C10 | Ⱀ | Ⱁ | Ⱂ | Ⱃ | Ⱄ | Ⱅ | Ⱆ | Ⱇ | Ⱈ | Ⱉ | Ⱊ | Ⱋ | Ⱌ | Ⱍ | Ⱎ | Ⱏ |
2C20 | Ⱐ | Ⱑ | Ⱒ | Ⱓ | Ⱔ | Ⱕ | Ⱖ | Ⱗ | Ⱘ | Ⱙ | Ⱚ | Ⱛ | Ⱜ | Ⱝ | Ⱞ | |
2C30 | ⰰ | ⰱ | ⰲ | ⰳ | ⰴ | ⰵ | ⰶ | ⰷ | ⰸ | ⰹ | ⰺ | ⰻ | ⰼ | ⰽ | ⰾ | ⰿ |
2C40 | ⱀ | ⱁ | ⱂ | ⱃ | ⱄ | ⱅ | ⱆ | ⱇ | ⱈ | ⱉ | ⱊ | ⱋ | ⱌ | ⱍ | ⱎ | ⱏ |
2C50 | ⱐ | ⱑ | ⱒ | ⱓ | ⱔ | ⱕ | ⱖ | ⱗ | ⱘ | ⱙ | ⱚ | ⱛ | ⱜ | ⱝ | ⱞ |
Запис глаголицею частини вірша Шевченка:
Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. Ⱃⰵⰲⰵ ⱅⰰ ⱄⱅⱁⰳⱀⰵ Ⰴⱀⰹⱂⱃ ⱎⰻⱃⱁⰽⰻⰺ, Ⱄⰵⱃⰴⰻⱅⰻⰺ ⰲⰹⱅⰵⱃ ⰸⰰⰲⰻⰲⰰ, Ⰴⱁⰴⱁⰾⱆ ⰲⰵⱃⰱⰻ ⰳⱀⰵ ⰲⰻⱄⱁⰽⰹ, Ⰳⱁⱃⰰⰿⰻ ⱈⰲⰻⰾⱓ ⱂⰹⰴⰹⰺⰿⰰ.
Цікаві факти
- В Істрії, від міста Роча — батьківщини першого хорватського друкаря Юрія Жакона до Хума — найменшого міста у світі, веде семикілометрова «Алея глаголиці» — дорога, обабіч якої стоять пам'ятники, присвячені найдавнішій слов'янській абетці.
- На острові Крк у Хорватії споруджено пам'ятник у вигляді стилізованої літери «Аз».
- з 1 грудня 2004 року в обіг введено двогривневі банкноти, що на реверсі під заголовком «Правда руська» мають текст глаголицею.
- Літери глаголиці використані у Старослов'янській Вікіпедії для слова «Вікіпедія» на її головній сторінці та на її логотипі.
- У фантазійному світі, описаному у циклі романів «Відьмак», глаголиця використовується як графічна система, виконуючи таким чином роль рун у світі Дж. Р. Р. Толкіна. Напис глаголицею з'являється також в одній з серій аніме, знятого за мотивами романів Log Horizon..
Див. також
Примітки
- Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 24 червня 2013.
- Г. А. Хабургаев. Старославянский язык. Издание второе, переработанное и дополненное. М.: Просвещение, 1986. С. 29.
- https://website-designer-2149.business.site. Слов'янські азбуки: кирилиця і глаголиця. Історія їх розвитку. Українська література (uk-UA). Процитовано 8 листопада 2021.
- ↑ . www.konorama.ru. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021.
- В. И. Фрэйдзон. . Архів оригіналу за 5 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 23 вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 18 січня 2012.
- . Архів оригіналу за 3 січня 2021. Процитовано 9 листопада 2015.
- . Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 9 листопада 2015.
Джерела та література
- Німчук В. В. Глаголиця // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 97—98.
- Німчук В. В. Глаголиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 110. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Посилання
Глаголиця на новій банкноті [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Misal 1483 — hrvatski prvotisak [ 10 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Vrbnički statut 1380/1527 [ 25 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Istarski razvod 1325/1546 [ 25 травня 2013 у Wayback Machine.]