www.wikidata.uk-ua.nina.az

Подорожі Чжен Хе кит трад 鄭 和 下 西洋 спр 郑 和 下 西洋 піньїнь Zhèng Hé xià Xīyáng акад Чжен Хе ся Сіян буквально Чжен Хе йде в

Подорожі Чжен Хе

Подорожі Чжен Хе (кит. трад. 鄭 和 下 西洋, спр. 郑 和 下 西洋, піньїнь: Zhèng Hé xià Xīyáng, акад. Чжен Хе ся Сіян, буквально «Чжен Хе йде в Західний Океан») — сім плавань величезного китайського флоту в Південно-східну Азію і Індійський океан в 1405—1433 рр., за часів правління імператорів Чжу Ді і Чжу Чжанцзі династії Мін. Керівниками плавань (у ранзі «головних послів», чженші 正 使) були імператорські євнухи: або одноосібно Чжен Хе, або Чжен Хе і Ван Цзінхун. Флот слідував по найважливіших торгових шляхах навколо Азії, досягнувши у своїх перших трьох плаваннях Південної Індії, а в наступних чотирьох і узбережжя Перської затоки. Окремі ескадри флоту також відвідали багато портів на аравійському і африканському берегах Аравійського моря.

Подорожі Чжен Хе
Країна Імперія Мін
Дата початку 1405
Дата закінчення 1433
Керівник Чжен Хе
Маршрут
Маршрут сьомої подорожі:
1 - Куїньон, 2 - Сурабая, 3 - Палембанг, 4 - Малакка, 5 - Семудера, 6 - Берувала[en], 7 — Калікут, 8 — Ормуз.
Досягнення
  • Встановлення дипломатичних і торговельних відносин з сусідніми країнами, визнання Китаю в торгівлі і політиці

Вважається, що головною метою подорожей були підняття престижу Мінської імперії і введення заморських держав у традиційну систему васальних відносин із Китаєм.

Мотиви Редагувати

Третина століття (1402—1435 роки), протягом якої на мінському троні сиділи імператори Чжу Ді (Юнле) і його онук Чжу Чжаньцзі (Сюаньде), була в багатьох відносинах вельми незвичайним періодом для майже трьохсотрічної історії династії Мін. У порівнянні як зі своїми попередниками, так і наступниками, режим Чжу Ді (і до якоїсь міри, Чжу Чжаньцзі) відрізнявся енергійною (і дорогою) військовою та дипломатичною діяльністю, спрямованою на посилення впливу «серединної Держави» — тобто китайської Мінської імперії — у всіх чотирьох сторонах світу. За двадцять із невеликим років правління Чжу Ді, його високопоставлені посланці відвідали практично всіх ближніх і далеких сусідів мінського Китаю, намагаючись забезпечити хоча б формальне, а іноді і реальне визнання ними китайського імператора як свого пана.

На думку істориків, серед причин організації цих експедицій було як бажання Чжу Ді отримати міжнародне визнання Мінської династії, що прийшла на зміну монгольській династії Юань, як нової правлячої династії «Серединної держави», так і затвердження законності свого перебування на троні, узурпувавши його у свого племінника Чжу Юньвеня. Останній фактор, можливо, поглиблювався ходінням чуток, що той аж ніяк не загинув при пожежі порцелянового імператорського палацу, а зміг втекти і ховається десь у Китаї або за його межами. Офіційна «Історія Мін» (складена майже 300 років по тому) стверджує, що розшук зниклого імператора був однією з цілей і для експедицій Чжен Хе . Крім того, якби Чжу Юньвень виявився живий і шукав підтримки за кордоном, експедиція Чжен Хе змогла б перешкодити його планам і показати, хто в Китаї є справжнім володарем.

Іншим важливим мотивом, що спонукав Юнле вжити широкомасштабні морські експедиції і поліпшити контакти з сусідами по континенту, було бажання пожвавити зовнішню торгівлю Китаю, заглухлу за роки ізоляціоністського режиму Чжу Юаньчжана. У той час, як податковий тягар, покладається на селян, був вже достатньо тяжким, Чжу Ді вважав, що саме зовнішня торгівля зможе послужити прибутковим джерелом для поповнення імператорської скарбниці. До того ж у перші роки правління Чжу Ді в результаті походів Тамерлана виявилися закриті звичні сухопутні шляхи торгівлі з Центральною Азією. Деякі історики вважають, що однією з первинних цілей відправлення морських експедицій в Індійський океан могло бути пошук потенційних союзників проти імперії Тамерлана; втім, ця мета незабаром втратила актуальність, оскільки Тамерлан помер незабаром після того, як пішов війною на Китай, а з його спадкоємцем, Шахрухом, відносини в Юнле незабаром налагодилися.

Як би там не було, з географічної точки зору зовнішня політика режиму Юнле було воістину всебічною. На сході численні китайські і корейські посольства перетинали Жовте море, щоб підтвердити васальну залежність Кореї від Мінської імперії. На заході посланці мінського імператора відвідували двір Тамерлана і його наступника Шахруха в Самарканді і Гераті і запрошували тибетського Кармапу в Нанкін.

На півночі імператором Юнле було проведено п'ять військових кампаній для підпорядкування монголів і організовувалася обмінна торгівля з «мирними» монголами, а флот євнуха-адмірала Ішихи спускався до низовий Амура, оголошуючи тамтешніх чжурчженів данниками мінської імперії.

Крім зовнішньополітичних цілей, експедиції Чжен Хе покликані були призвести картографічну зйомку місцевості і носили в якійсь мірі науковий характер. Особливо важливим представлявся пошук і відбір екзотичних тварин і рослин, що представляли інтерес для медицини.

Золотий флот Редагувати

Будівництво кораблів для експедицій Чжен Хе, цілком ймовірно, було лише частиною великої суднобудівної програми, розгорнутої в перші роки ери Юнле. Згідно обережним підрахунками фахівця з мінської військової та морської історії Едварда Дреєра, флот експедицій Чжен Хе складався, як правило, приблизно з 250 суден: 40—60 величезних «кораблів-скарбниць» (баочуань) і близько 200 суден звичайних для китайських моряків і кораблів того часу розмірів.

Будівництво «кораблів-скарбниць» розгорнулося на судноверфі Лунцзян («Драконова річка»). Це величезне підприємство розташувалося прямо під стінами Нанкіна — столиці імперії Мін того часу, на річці Ціньхуай (秦淮河) поблизу її впадання в Янцзи. Достовірної інформації про ці судна збереглося дуже мало, але згідно з існуючою історичної традиції, закріпленої в «Історії Мін», найбільші з цих судів були воістину величезні, маючи 44 чжана (не менше як 117 м) в довжину і 18 чжанів (не менше як 48 м) в ширину. Про осадку цих судів мінські джерела нічого не повідомляють, але історики вважають, що вона була близька до максимально можливої ​​для їх проходу по Янцзи з Нанкіна в море (і, можливо, по річці Мусі в Палембанзі на Суматрі), тобто близько 6—7,5 м.

Флот Чжен Хе
Річка Янцзи в Нанкіні в наші дні. Знання про її глибину (до початку сучасних днопоглиблювальних робіт) дозволяють стверджувати, що осад кораблів Чжен Хе не міг перевищувати 7,5 м.
Джонка з малюнка сунської епохи демонструє традиційну конструкцію китайського плоскодонного судна. За відсутністю кіля, велике кермо (на кормі) і бічні шверці допомагають стійкості судна Сучасні моделі корабля-скарбниці Чжен Хе і каравели Колумба в однаковому масштабі. На відміну від судів Колумба моделювання судів Чжен Хе покладається в значній мірі на уяву.

Хоча історики продовжують сперечатися, до якої міри можна вірити даним про розміри цих судів, що містяться в «Історії Мін», багато авторів як у Китаї, так і за його межами (включаючи того ж Дрейера), вважають, що вони цілком могли відповідати дійсності. Якщо це дійсно так, то широкі і плоскодонні судна-скарбниці в кілька разів перевищували за розмірами сучасні їм європейські кораблі. Вони в два рази перевершували по довжині і в кілька разів по водотоннажності найбільші європейські вітрильні дерев'яні кораблі — тридекові лінійні кораблі XVIII — початку XIX століть. Вони були порівнянні по довжині з найбільшими коли-небудь існуючими вітрильними суднами, наприклад, такими вітрильними гігантами початку XX століття як «Пруссія»; однак ці набагато більш пізні судна мали сталеві корпуси та допоміжні парові машини для контролю вітрил. Осадка «скарбниці», мабуть, була лише ненабагато менше «Пруссії» (8,26 м), але мінський гігант був у три рази ширше німецького вінджаммера (16,3 м).

Історики вважають, що флот Чжен Хе, побудований на основі принципів, розроблених китайськими корабелами в умовах прибережних морів, був головним чином розрахований на подорожі по порівняно спокійних прибережних водах і естуаріям Східної та Південної Азії. Його найдовші переходи у відкритому морі були через Південнокитайське море (з Китаю в Південно-Східну Азію), Бенгальська затока (між північним краєм Суматри і Цейлоном) і Аравійське море (між Цейлоном або Південною Індією і Перською затокою, Аравією і Африканським Рогом) — тобто по традиційним торговим шляхам із добре відомим і більш-менш передбачуваним режимом стабільних мусонових вітрів, де в сприятливих умовах флот рухався з середньою швидкістю до 2,5 вузла (4,6 км/год). Однак на таких судах навряд чи можна було плавати, наприклад, в Ревучих сорокових, навколо мису Горн.

Особовий склад експедицій складався з близько 27—28 тисяч осіб. Одне з джерел дає цифру в 37 тисяч замість 27 тисяч, але Дрейер пояснює це проста описка автора або копіїста. У деяких подорожах флот ділився на ескадри, які рухалися окремо.

Відмінності від європейських подорожей Редагувати

Крім різниці у розмірі кораблів, їх кількості і технології будівництва між китайськими та європейськими експедиціями того ж часу були відмінності іншого характеру. На противагу європейцям, китайці не були зацікавлені у підкоренні нових територій — від тубільних володарів були потрібні лише формальне визнання китайського імператора як пана і посилка посольств із дарами в Нанкін (на які мінський двір відповідав щедрими відповідними дарами). Також, на відміну від європейців, вони не прагнули заснувати там факторії або бази і тим більше ввести свою релігію. Основною метою китайських мореплавців було встановлення дружніх дипломатичних відносин із традиційною китайською моделлю, причому зброя йшла в хід тільки у випадку, якщо їм доводилося стикатися з ворожим ставленням до себе. Тоді як рушійною силою європейських досліджень було прагнення до наживи при повній байдужості до того, яким способом буде досягнуто додатковий капітал а (тому в хід йшло все, починаючи з торгівлі прянощами, кінчаючи работоргівлею), китайська «комерція» носила в основному державний характер і переслідувала єдину мету — по можливості окупити витрати на утримання флоту.

Порівнюючи експедиції Васко да Гами та експедиції Чжен Хе, американський історик Роберт Фінлей (англ. Robert Finlay) пише: «Експедиція да Гами знаменувала собою незаперечну поворотну точку в світовій історії, ставши подією, що символізує настання Нового часу. Слідом за іспанцями, голландцями та англійцями португальці приступили до побудови імперії на Сході… На противагу цьому, мінські експедиції не спричинила за собою ніяких змін: ні колоній, ні нових маршрутів, ні монополій, ні культурного розквіту і ніякого глобального єднання… Історія Китаю і світова історія, ймовірно, не зазнали б якихось змін, якщо б експедиції Чжен Хе взагалі ніколи не відбулися».

Хронологія плавань Редагувати

Порядковий номер Роки Кількість «кораблів-скарбниць» Чисельність екіпажу Регіони на шляху прямування (держави та/або основні населені пункти)
Перша подорож 1405—1407 62 27 800 Східне узбережжя Індокитаю (держава Чампа), Ява (порти північного узбережжя), Малаккський півострів (султанат Малакка), Суматра (султанати Самудра-Пасай, Ламурі, Хару, Палембанг), Цейлон, Малабарське узбережжі Індії (Калікут)
Друга подорож 1407—1409 Східне узбережжя Індокитаю (Чампа, Сіам), Ява (порти північного узбережжя), Малаккський півострів (Малакка), Суматра (Самудра-Пасай, Палембанг), Малабарське узбережжі Індії (Кочин, Калікут)
Третя подорож 1409—1411 48 27 000 Східне узбережжя Індокитаю (Чампа, Сіам), Ява (порти північного узбережжя), Малаккський півострів (Малакка), Темасек, Суматра (Самудра-Пасай), Малабарське узбережжі Індії (Коллам, Кочин, Калікут)
Четверта подорож 1413—1415 63 27 670 Східне узбережжя Індокитаю (Чампа), Ява (порти північного узбережжя), Малаккський півострів (султанати Паханг, Келантан, Малакка), Суматра (Самудра-Пасай), Малабарське узбережжі Індії (Кочин, Калікут), Мальдіви, узбережжя Перської затоки (держава Ормуз)
П'ята подорож 1416—1419 63 27 411 Східне узбережжя Індокитаю (Чампа), Ява (порти північного узбережжя), Малаккський півострів (Паханг, Малакка), Суматра (Самудра-Пасай), Малабарське узбережжі Індії (Кочин, Калікут), Мальдіви, узбережжі Перської затоки (Ормуз), узбережжя Аравійського півострова (Дофар, Аден), східне узбережжя Африки (Барава, Малінді, Могадішо)
Шоста подорож 1421—1422 більше 100 декілька десятків тисяч … Ормуз, східне узбережжя Африки, узбережжя Аравійського півострова
Сьома подорож 1430—1433 27 550 Східне узбережжя Індокитаю (Чампа), Ява (Сурабая і інші порти північного узбережжя), Малаккський півострів (Малакка), Суматра (Самудра-Пасай, Палембанг), район дельти Ганга, Малабарське узбережжі Індії (Коллам, Калікут), Мальдіви, узбережжя Перської затоки (Ормуз), узбережжя Аравійського півострова (Аден, Джидда), східне узбережжя Африки (Могадішо)

Перша експедиція Редагувати

Початок першої подорожі припав на осінь 1405 року; за поширеною версією підрахунків, у ньому взяли участь 317 суден; по більш реалістичною — 255, включаючи 62 «кораблі-скарбниці». Вийшовши з Нанкіна, флот спустився по Янцзи в порт Люцзяган у гирлі Янцзи. Потім він пройшов уздовж китайського берега на південь, в порт Тайпін (місто Чанле в гирлі річки Мінь, поблизу Фучжоу в провінції Фуцзянь), де під час стоянки проводився поточний ремонт і караван чекав сприятливого вітру.

Першою заморською країною, відвіданою флотом Чжен Хе, була держава Чампа. На початку XV століття на території сучасного В'єтнаму знаходилось дві держави. Держава в'єтів (Дайв'єт), займала лише північну частину сучасної в'єтнамської території, а в південній її частині знаходилася країна чамів, Чампа. Відносини між Мінською імперією і Дайв'єтом були в цей момент на межі війни (яка і почалася в 1406 році), і Чампа, здавна ворогувала з В'єтською державою, стала природним союзником Китаю. Як столиця Чампа, місто Віджая, так і розташований недалеко від неї порт, відвідувані китайським флотами, були згодом зруйновані; нині на місці цього порту знаходиться місто Куїнон.

Флот потім відвідав Яву і султанат Палембанг на південному сході Суматри. Мінська політика ще з часів першого імператора Чжу Юаньчжана була традиційно спрямована на підтримку незалежності Палембанга від яванської держави Маджапагіт. Відносини Китаю з останньою були сильно зіпсовані ще в 1377 році, коли тодішній маджапагітський правитель Хайям Вурук стратив китайських послів, спрямованих у Палембанг для визнання суверенітету останнього.

Китайський флот продовжив свій шлях по стародавньому морському шляху з Індонезії до Південної Індії. Після відвідин Малакки і невеликих держав на півночі Суматри він перетнув Бенгальську затоку і дійшов до Цейлону, де його зустріли, згідно з китайськими хроніками, «з холодною зарозумілістю». Звідти вже було недалеко і до головної мети подорожі — міста-держави Калікут у Південній Індії. Правитель Калікута («заморін») протегував морську торгівлю, так що перебування там справило на китайців саме сприятливе враження. У Калікуті китайці вперше почули про існування «Муся», тобто Мойсея, причому припустили, що мова йде про індуїстське божество і його ідол поміщається в місті.

Після того, як наявний на кораблях товар був проданий і на виручені гроші тут же в порту зроблені закупівлі, у квітні 1407 року флот повернув назад. Проходячи Малаккською протокою, кораблям Чжен Хе довелося вступити в бій із піратами під командуванням Чень Цзуї (' Chen Zuyi), якого вдалося захопити в полон. Уже в Південнокитайському морі кораблі потрапили в тайфун; зневірені у своєму спасінні мореплавці заблагали про допомогу небесної покровительки мореплавців Тяньфей, і незабаром на щоглах з'явилися «чарівні вогники», услід за чим море заспокоїлося. Як зауважив ще Дайвендак, «вогники» були вогнями святого Ельма. Сам Чжен Хе вважав, що зобов'язаний своїм порятунком чуду, явленому милістю богині. Незабаром експедиція повернулася в Китай без подальших пригод.

Хроніки Мінської династії зберегли записи про страту Чень Цзуї і його підручних у Нанкіні (2 жовтня 1407 року), нагородження Чжен Хе та інших учасників його морського походу (імператорський указ 29 жовтня 1407 року). Приблизно в цей же час прибули в Нанкін із китайським флотом посланці з Калвкута, Кілона, країн північної Суматри, Малакки і «інших заморських країн» були прийняті імператором. Відповідно до звичаїв китайської дипломатії, заморські гості піднесли китайському імператору товари зі своїх земель і були щедро винагороджені китайськими паперовими і мідними грошима, на які вони могли закуповувати китайські товари.

Друга подорож Редагувати

Сучасна статуя Тяньфей на о. Мейчжоу

Відразу після повернення флоту, Юнле наказав знову вийти в море, цього разу з метою доставити додому іноземних послів. Неясно, чи брав участь у цьому плаванні Чжен Хе, або ж цього разу він залишався в Китаї, поглинений турботами про ремонт храму богині-покровительки моряків Тяньфей на фуцзянській острові Мейчжоу, що вважається її батьківщиною. Якщо прийняти цю останню гіпотезу, слід вважати, що другу експедицію очолили євнухи Ван Цзінхун і Хоу Сянь (англ. Hou Xian).

У зв'язку з необхідністю працювати з дипломатичним листуванням, наприкінці 1407 року при імператорській академії Ханьлінь був заснований Інститут письмових перекладачів (四夷 館, Си і гуань, букв. «Палата іноземців чотирьох [країн світу]»), де йшла підготовка фахівців із мов багатьох народів Азії.

Кораблі вийшли в море в кінці 1407 або на початку 1408 року. Точних даних про склад флоту немає. Багато авторів вважають що всього кораблів налічувалося 68, менше ніж минулого разу, можливо тому, що уряд цього разу не визнав доцільним посилати великий військовий ескорт. Проте в хроніках царства Юнле («Мін шилу») за жовтень 1407 року існує запис про наказ про ремонт (або переобладнанні) 249 кораблів, і Едвард Дрейер логічно припускає, що це і була підготовка флоту Чжен Хе — приблизно в тому ж складі, що і в першому плаванні.

Здебільшого друга експедиція трималася колишнього маршруту — кораблі відвідали Сіам, Яву, північну Суматру, Кочин і Калікут. Ця експедиція носила скоріше політичний характер, і китайці втручалися у чвари між сіамцями і кхмерами і також брали участь у виборі нового правителя (заморіна) міста Калікут. Ним став Мана Вікранам.

Поки флот Чжен Хе здійснював своє друге плавання, в Китай прибув (1408) Брунейський султан Абдул Маджид Хассан. Він став першим з усіх правителів Південно-Східної Азії, який особисто відвідав Китай, щоб висловити свою повагу імператору Юнле (який три роки раніше визнав незалежність Брунею від Маджапахіта). Однак під час свого візиту в Китай султан захворів і помер. Заморський гість був похований під Нанкіном із почестями, на його честь була встановлена ​​стела на відповідній його званню кам'яній черепасі.

Третя подорож Редагувати

Копія тримовної стели (китайською, тамільською та перською), установлена Чжен Хе на Шрі Ланці

Третя експедиція вийшла в плавання в 1409 році. Історичні джерела кажуть, що до її складу входило 48 судів. Дрейер, втім, як завжди, зауважує, що джерела часто описували їх як «кораблі-скарбниці» (тобто, судна більш великого класу), і відповідно вважає, що на додачу до них до складу флоту входив і звичайний набір менших допоміжних суден, так що повний склад флоту був приблизно такий же (близько 250 суден) як і в перших двох плаваннях.

Керівниками експедиції поряд із Чжен Хе виступили Ван Цзінхун і Хоу Сянь. Грамотний солдат Фей Сінь взяв участь в експедиції (пізніше брав участь також у п'ятій і сьомій експедиціях) став згодом автором книги про плавання китайського флоту.

Зробивши коротку зупинку в гавані Тайпін у Чанле, китайські кораблі далі взяли курс на Чампу (південь сучасного В'єтнаму) і Темасек (Сінгапур). Далі вони прибули в Малакку. Китайці були зацікавлені в підтримці рівноваги сил між Малаккою, Сіамом і Явою — ця рівновага гарантувала стабільність і порядок у регіоні. Кілька років раніше (1405), засновник Малаккського султанату Парамешвара[en] відвідав Мінську імперію і отримав від китайців печатку на знак визнання незалежності його султанату. Однак по дорозі додому печатку відібрали сіамці, які не визнавали суверенітету Малакки. Цього разу Чжен Хе доставив Парамешвара нову печатку замість вкраденої, що мало символізувати китайську підтримку його суверенної влади.

Далі кораблі Чжен Хе відвідали північносуматранський султанат Самудра-Пасай, звідки відпливли до Шрі-Ланки. Там китайці спорудили стелу на славу Будди, Аллаха й одного з індуїстських божеств, демонструючи таким чином свою повагу до місцевих звичаїв. Крім того, храмам всіх трьох божеств були зроблені багаті пожертви (причому строго рівні по кількості і вартості). Привезений із Китаю обеліск був знайдений в 1911 році біля міста Ґалле; в даний час він зберігається в Державному Музеї в Коломбо.

На острові в той час суперничали між собою кілька претендентів на владу: на півночі — таміли, сповідували індуїзм, мусульманський узурпатор і, нарешті, в Котте — законний сингальський буддистський правитель Віджая Баху VI. У цей смутний час сингали не довіряли іноземцям, і один із місцевих вождів Ніссанка Алагакконара (або Алакешвара[en]) відкинув китайські домагання і заборонив установку стели. Алакешвара, серед іншого виношував плани повалення з трону Віджайя Баху VI, виступив проти них і після короткої сутички змусив відступити на кораблі.

Флот продовжив свій шлях у Кілон, Кочин і Калікут. На зворотному шляху все ж було вирішено покарати сингалів. Те, що послідувало за цим, неясно й досі є предметом суперечок.

Так, якщо вірити китайським джерелам, Алакешвара зажадав від Чжен Хе сплати данини, отримав відмову і слідом за цим відправив каральну експедицію у складі 50 000 солдатів, щоб відрізати йому можливість відступити до кораблів, при тому, що в розпорядженні китайського адмірала було всього лише 2000 солдатів. Чжен Хе, розуміючи, що шлях йому перепиняють майже всі наявні у розпорядженні у Алакешвари військові сили, зробив несподіваний маневр і напав на столицю. Захопивши її і взявши в полон Алакешвару, він надалі безперешкодно повернувся на узбережжі. Алакешвара був доставлений у Нанкін, де йому було даровано прощення через його «невігластво» і владу його було наказано передати «кому-небудь із його мудрих соратників». Ніяких більш деталей китайські джерела не повідомляють і, по всій видимості, плутаються щодо структури влади на острові настільки, що не представляється можливим зрозуміти, хто власне був доставлений у Нанкін — Алакешвара, Віджайя Баху VI або обидва.

Сингальські ж джерела стверджують, що Чжен Хе мав намір повалити владу Віджайя Баху VI і оголосити себе суверенним правителем у Котте. Алакешвара, також виношував плани по скиданню короля, нібито уклав союз із китайським флотоводцем. Далі король Віджайя Баху VI відвідав Китай, і після його повернення на острів Алакешвара наказав його таємно умертвити і оголосив себе суверенним правителем.

Порцелянова пагода. Ілюстрація з австрійського архітектурного атласу Фішера фон Ерлаха (1721)

Проте ж всі джерела сходяться в тому, що священна реліквія — зуб Будди[en], що зберігався на острові, — був відвезений у Китай. Китайські джерела замовчують, яким чином і навіщо це було зроблено, сигнали зі свого боку вважають, що китайці збиралися привласнити собі реліквію, що аж ніяк не узгоджується з тою повагою, яке ті проявили по відношенню до місцевих вірувань. Вчені припускають, що король Віджайя Баху VI добровільно поступився реліквію китайцям, щоб таким чином продемонструвати імператору свій статус суверенного правителя або ж не дозволити ідолу потрапити в руки Алакешвари. Так чи інакше, коли король повернувся на острів, зуб Будди повернувся разом із ним.

Флот повернувся в Нанкін у червні 1411 році. У 1412 році на гроші, виручені від торгівлі в Нанкіні, почалося спорудження «Порцелянової пагоди», заввишки близько 80 метрів. Навколо пагоди були закладені сади, створені з рослин і населені тваринами, привезеними Чжен Хе з його експедицій. Вежа простояла більше чотирьох століть, поки не була зруйнована тайпінами в 1856 році.

Четверта подорож Редагувати

Китайські мореплавці в Бенгалії. Рельєф у Нанкіні

Оскільки в результаті трьох перших експедицій мети по налагодженню васальних і торговельних відносин із державами Південно-Східної Азії та південної Індії були досягнуті, в завдання четвертого плавно ввійшло відвідування Перської затоки і берегів Аравії та Африки. Хоча ці місця були і до цього в якійсь мірі відомі китайцям, вони ніколи не досліджувалися систематично. На думку багатьох авторів, в цьому новому і досить амбітному проекті знайшла відображення манія величі імператора.

Незважаючи на те, що наказ про експедицію був відданий у грудні 1412 року, флот Чжен Хе, мабуть, вийшов із Нанкіна лише восени 1413 року. Як звичайно, флот зупинився в Фуцзяні і покинув китайські берега лише в грудні 1413 або січні 1414 року. Згідно хроніці царства Юнле, флот налічував 63 кораблі (Дрейер вважає, що ця цифра — лише число великих судів, а з урахуванням менших супроводжуючих судів повний склад флоту був приблизно такий же, як і в попередніх плаваннях) з 28 560 особами на борту.

Оскільки, на відміну від попередніх експедицій, що закінчувалися в Індії, четверта експедиція прямувала до берегів Персії і арабських країн, в плавання з Чжен Хе пішла група китайських мусульман, що володіли певними знаннями мов і культури Близького Сходу. Найвідомішим із них є головний перекладач експедиції, знавець арабської мови Ма Хуань. Згодом він написав книгу, що стала найрозгорнутішим першоджерелом, яке дійшло до нас по плаванням флоту Чжен Хе. Перед відходом у море Чжен Хе також відвідав Сіань — один із головних центрів китайського ісламу — і взяв з собою в плавання Хасана (кит. 哈 三), імама Сіанської мечеті Цінцзін, як перекладача і радника. Відомо і про низку інших мусульман, які брали участь у цьому і наступних плаваннях, як наприклад Фуцзяньський мусульманський діяч, Пу Хежі (кит. спр. 蒲 和 日, піньїнь: Pu Heri; також відомий як Пу Жихе, 蒲 日和), який брав участь у п'ятому плаванні.

Флот рухався за звичним курсом до Індії, зупиняючись по дорозі в Чампі, на Яві, Суматрі, Малайзії, на Мальдівах, Шрі Ланці і нарешті — в Індії. Частина флоту, під командуванням євнуха Ян Міня (杨敏, Yang Min), відокремившись від інших, вирушила в Бенгальське королівство.

Жираф, привезений флотом Чжен Хе з Бенгалії (1414)

Від Мальдівських островів флот Чжен Хе взяв курс на Ормуз — місто-державу, що вразила китайців своїм багатством. Там же адмірал зустрівся з посланцями африканських держав і переконав їх приєднатися до його флоту і через нього передати шанобливі листи імператорові Юнле.

У тому ж 1414 році повернулася в Китай ескадра під командуванням Ян Міня, з якої прибув у Нанкін султан Бенгалії Сайфуддін. Султан привіз для китайського імператора екзотичний подарунок — жирафа (якого бенгальці, ймовірно, отримали з Малінді). Китайці прийняли жирафа за ціліня — легендарного звіра, що з'являвся лише під час щасливих і мирних царювань. Імператор вважав жирафа божественним знаменням, яке доводило, що Цар Небесний і інші боги задоволені його правлінням. Безліч придворних, включаючи Ян Міня, поспішили возславити Юнле, що отримав настільки явне свідчення божественної прихильності, але імператор, хоча і був задоволений цим, волів відповісти, що тому заслугою є правління його попередника. Крім «циліня» в Китай були також доставлені інші екзотичні звірі, як то «небесні коні» (зебри) і «небесні олені» (антилопи).

При звичайному на цьому маршруті відвідуванні султанату Самудра-Пасай на півночі Суматри, мабуть на зворотному шляху з Ормуза в Китай, екіпажу основного флоту Чжен Хе довелося взяти участь у боротьбі між визнаним Китаєм султаном Зайн аль-Абідін і претендентом по імені Секандер. Китайський флот привіз дари від імператора Юнле для Зайн аль-Абідіна, але не для Секандера, що викликало гнів останнього, і він напав на китайців. Чжен Хе зумів обернути це себе на користь: розбити його війська, захопити в полон самого Секандера і відправити його в Китай.

Влітку 1415 року Чжен Хе разом з основною частиною флоту повернувся в Китай, доставивши до імператора керівника суматранських повстанців Секандера, якого Юнле наказав стратити. Прибулі з флотом посланці Малінді також привезли з собою жирафа, причому міністр церемоній негайно взявся клопотати перед імператором про проведення спеціальної церемонії, яка була покликана піднести йому привітання з огляду на появу другого циліня, але і цього разу Юнле зволів відмовитися.

П'ята подорож Редагувати

28 грудня 1416 року імператор наказав Чжен Хе почати підготовку до нової експедиції. Перед адміралом знову ставилося завдання доставити додому послів із різних країн і далі плисти до африканського узбережжя, маючи на меті зав'язати торгівлю з тамтешніми державами. Крім того, він повинен був доставити державну печатку (цей подарунок символізував китайське визнання і підтримку) кочинському королю, щоб таким чином підтримати рівновагу сил між Кочин і сусіднім Калікутом.

Гробниці двох стародавніх мусульманських місіонерів у Цюаньчжоу. Зліва — стела в пам'ять їх відвідування євнухом Чжен Хе в 1417 році

Флот затримався в Цюаньчжоу, де на борт був прийнятий вантаж порцеляни, і восени 1417 року вийшов у відкрите море. Рух йшов приблизно за тим же маршрутом, що й раніше: Чампа, Ява, Палембанг і Самудра-Пасай на Суматрі, Паханг і Малакка в Малайзії, потім Мальдіви, Цейлон, Кочин і Калікут в Індії. Кораблі знову відвідали Ормуз і потім у перший раз увійшли в гавань Адена, чия влада простягалася на весь південь Аравійського півострова аж до Мекки. Аденський султан аль-Малік ан-Насир Салах-ад-дін Ахмад (an-Nasir Ahmad, династія Расулідів[en]) надав китайцям гостинний прийом, можливо, бажаючи перетворити їх на союзників проти мамлюкського Єгипту, з яким Аден вів боротьбу за священні для мусульман міста Мекку і Медину.

З Адена кораблі попрямували на південь, в перший раз досягнувши африканського узбережжя. Разом із ними у свої країни повернулися посланці з Могадішо (нині, столиця Сомалі), Барави, також у Сомалі) і Малінді (нині в Кенії). Населення цього узбережжя, які говорить мовою суахілі, було змішаним: воно походило від шлюбів між прийшлими торговцями (африканцями, арабами, персами та індусами) з місцевими аборигенками.

Барельєф-карта плавань Чжен Хе (Парк судноверфі кораблів-скарбниць, Нанкін)

Фей Сінь описав пустельні сомалійські берега і кам'яні міста їх жителів. Він звернув увагу на агресивний характер мешканців Могадішо і вправи їх солдатів у стрільбі з лука. У романі Ло Маодена, правитель Могадішо поставився до появи китайського флоту недовірливо, але при вигляді переважаючих сил китайців вирішив не боротися з ними.

У числі інших «країн» (міст), відвіданих цією експедицією, мінські джерела згадують місце, назва якого передана китайською як «Ла-са». Вони описують пустелю, де знаходився це місто, але не дають чіткої інформації про його розташування. Хоча висловлювалися припущення, що Ла-са була в Сомалі, більш вірогідним є припущення, що вона була розташована недалеко від Мукаллі в Південному Ємені. У романі Ло Маодена для захоплення міста китайцям довелося обстрілювати його з катапульт або гармат, встановлених на облогових вежах. Однак ця інформація не викликає довіри у більшості істориків, оскільки мова йде про роман фантастичного змісту. До того ж, як зауважує Дрейер, в пустелі біля Ла-са немає деревини (згідно мінських джерел), з якої китайці могли б побудувати згадані Ло Маоденом башти.

Флот Чжен Хе повернувся в Китай 15 липня 1419 року. Посли іноземних держав своїм екзотичним видом викликали фурор при дворі. Вони також захопили з собою ще одного «циліня».

Шоста подорож Редагувати

Фрагмент карти Мао Куня, що пояснює навігацію по зірках при поверненні з Ормуза в Калікут, і очевидно базується на картах або записах моряків Чжен Хе

Історичні дані про шосте плаванні флоту Чжен Хе дуже мізерні і допускають різні інтерпретації навіть щодо до дат подорожі. З одного боку, запис за 3 березня 1421 року в хроніці царства Юнле («Тайцзун ши-лу») згадує, що посланці іноземних держав були обдаровані імператором (у тому числі, паперовими грошима, на які вони могли закупити китайські товари), і Чжен Хе і його соратникам було доручено відвезти їх на батьківщину. З іншого боку, запис за 14 травня у тій же хроніці згадує про призупинення як морських плавань кораблів-скарбниць, так і закупівлі коней та інших товарів у народів на північному і західному кордоні Китаю.

У зв'язку з цим дослідники подорожей Чжен Хе розходяться з приводу дати початку шостого плавання. З одного боку, розумно вважати, що наказ про припинення морських плавання не призупинив шостого плавання, тому що до 14 травня 1421 року флот вже вийшов у море; це дало б йому достатній час, щоб виконати програму плавань і повернутися в Китай до 3 вересня 1422 року, коли в «Тайцзун ши-лу» є запис про повернення Чжен Хе. З іншого ж боку, китайські судна, як правило, йшли від берегів Фуцзяні у відкрите море пізно восени або взимку, з попутним зимовим мусоном. До того ж у книзі соратника Чжен Хе, Гун Чжена, згадується імператорський указ про відсилання експедиції, датоване 10 листопада 1421 року; на основі цього Дайвендак вважав, що до цього часу Чжен ще був у Китаї. У цьому випадку сенс указу від 14 травня 1421 року міг складатися в припиненні плавань у майбутньому, але не у скасуванні вже підготовлюваного шостого плавання.

Луїза Леватес вирішує хронологічну проблему, висловлюючи припущення, що флот розділився вже в султанаті Самудра-Пасай на Суматрі; інший євнух, Чжоу Мань, повів більшу частину флоту в Аден і Африку, а сам же Чжен Хе повернувся в Китай і вже в листопаді 1421 року зміг брати участь в урочистостях із нагоди перенесення столиці в Пекін і введення в експлуатацію тамтешнього Забороненого міста. Інакша ж думка, хоча флот і розділився на три ескадри в Самудра-Паса, всі вони дійшли принаймні до Індії. У кожному разі, ескадра Чжоу Маня досягла Адена і, мабуть, відвідала і інші порти в Аравії і Африці.

Плавання Чжен Хе в Палембанг у 1424 році Редагувати

«Тайцзун ши-лу», а слідом за нею і «Історія Мін» згадують, що в 1424 році Чжен Хе був посланий у суматранський Палембанг у зв'язку зі зміною поколінь у тамтешній китайської колонії: її керівник Ши Цзінцін помер, і імператор Юнле дозволив його синові Ши Цзісуню успадкувати цей пост. Коли Чжен повернувся до Китаю з Суматри, імператор Юнле вже помер.

Оскільки ці джерела помилково об'єднують друге і третє плавання флоту Чжен Хе в Індійський океан, це порівняно коротке плавання 1424 року дається там як шоста експедиція (так, щоб всього було перераховано «правильна» кількість експедицій, сім). Оскільки в джерелах, що вважаються істориками більш достовірними, а саме на стелах, встановлених самим адміралом у Люцзягані і Чанле, це плавання не згадується в числі семи плавань, здійснених флотом Чжен Хе, серед істориків існували різні думки про те, плавав чи Чжен Хе куди-небудь у 1424 році. Дайвендак, який ввів стели в науковий обіг, вважав, що вони доводять, що ніякого плавання в 1424 році взагалі не було. Е. Дрейер, однак, вважає, що порівняно «рядова» поїздка на Суматру безсумнівно мала місце, але просто ніколи не значилася самим Чжен Хе в числі його семи великих плавань в «Західний Океан», у зв'язку з її набагато меншим масштабом.

Тимчасове припинення плавань Редагувати

Незважаючи на те, що до того моменту Китай беззастережно домінував у Південнокитайському морі і на більшій частині Індійського океану, з багатьох причин було вирішено покласти край грандіозним плаванням «кораблів-скарбниць». Вже хроніка царства Юнле згадує (14 травня 1421 року) про зупинення як морських плавань кораблів-скарбниць, так і закупівлі коней та інших товарів у народів на північному і західному кордоні Китаю.

Після смерті Чжу Ді (імператора Юнле) 12 серпня 1424 року, його старший син Чжу Гаочі успадкував престол як імператор Хунсу. Чжу Гаочі зійшов на імператорський престол 7 вересня 1424 року, і в той же день він замість тимчасового припинення ввів постійну заборону на заморські експедиції. Одночасно були припинені і інші торгові операції на околицях імперії, як-то мінова торгівля з монголами (чай за коней) і державні закупівлі в Юньнані і «провінції Цзяочжи»(так у Мінській імперії іменувався північний В'єтнам).

Важливим чинником у припиненні подорожей вже в 1421 році була їхня вартість для імперської скарбниці, яка, крім них, несла також величезні витрати на війну у В'єтнамі[en], війни з монголами і підготовку до перенесення столиці з Нанкіна до Пекіна, де для імператора велося будівництво Забороненого міста. Крім порад від своїх фінансистів, імператор Юнле прислухався і до знамення: пожежа в новозбудованому Забороненому Місті (9 травня 1421 року), що почалася від блискавки, була трактована як знак втрати імператором Небесного Мандата, який вказує йому на необхідність негайно внести зміни в свою політику.

Заміна тимчасового припинення плавання на повну їх зупинку при воцарінні Чжу Гаочі (ера Хунсу) мала як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Фінансові ситуація імперії за останні роки правління Юнле не покращилася; китайські паперові гроші знецінювалися. Для самого ж Чжу Гаочі пріоритетом були гігантські проекти, характерні для ери Юнле, але зменшення податкового тягаря на селянство. Він звільнив із в'язниці колишніх придворних свого батька, які протестували проти дорогих заходів ери Юнле, зокрема колишнього міністра фінансів Ся Юаньцзи, який був посаджений у 1421 році за відмову фінансувати шосту експедицію Чжен Хе.

Для імперського Китаю, зокрема Мінського періоду, характерна була боротьба за вплив при дворі між двома «партіями»: конфуціанськими чиновниками-інтелектуалами[en] і євнухами. Ще будучи принцом, Чжу Гаочі оточив себе конфуціанцями і схвалював їх точку зору, що стабільність і процвітання імперії ґрунтуються на сільському господарстві та збалансованому держбюджеті, а не на амбітних зовнішньополітичних кампаніях.

Перше розпорядження, віддане в самий день коронації Чжу Гаочі як імператора Хунсу, було недвозначно направлено проти морських подорожей:

Всі плавання кораблів-скарбниць припиняються. Всі кораблі, що стоять в порту Тайцан, повинні повернутися в Нанкін, всі товари на борту - повернуті в Департамент внутрішніх справ, де будуть зберігатися надалі. Якщо яким-небудь іноземним делегаціям захочеться повернутися додому, їм буде надано для цього невеликий ескорт. Китайські чиновники, що знаходяться в даний момент за кордоном, повинні негайно повернутися до столиці... отримавши ж раніше наказ приготуватися до виходу в море повинні негайно розійтися по домівках.

(...)

Будівництво та ремонт кораблів-скарбниць негайно припиняється. Заготівля залізного дерева (в оригіналі «Телімени» (铁力木), тобто, згідно з різними джерелами, тік або Мезу залізна) повинна не перевищувати обсягів, прийнятих при імператорі Хун'у. Справляння додаткового податку негайно припиняється. Припиняються всі державні закупівлі для потреб закордонних експедицій (виняток надається лише для тих, які вже доставлені на державні склади), а також карбування мідних монет, закупівля мускусу, сирої міді та шовку-сирцю ... [також] всі раніше зайняті закупівлею названих товарів повинні негайно повернутися до столиці .

Незважаючи на політику імператора Хунсу, спрямовану на зменшення ролі євнухів, відсторонений від командування флотом Чжен Хе був призначений на важливу і почесну позицію командувача військами в Нанкінському окрузі, куди імператор планував повернути столицю з Пекіна. Протягом короткої ери Хунсу (імператор помер 29 травня 1425 року) Чжен Хе наглядав за закінченням будівництва Баоенського храму і ремонтом майбутніх імператорських покоїв.

Сьома подорож Редагувати

Верхня частина стели Чжен Хе з Люцзягана (сучасна копія)

Імператор Чжу Гаочі помер через дев'ять місяців після свого сходження на престол, трон після нього успадкував його старший син Чжу Чжаньцзі, який прийняв тронне ім'я Сюаньде. Стиль правління нового імператора частково був запозичений у батька, частково ж — у діда. Підтримуючи конфуціанців, він, проте ж, наблизив до себе і багатьох євнухів. Так само як і його батько, новий імператор намагався стримувати зростання податків. Він завершив війну у В'єтнамі, визнавши главу в'єтнамських повстанців Ле Лоя в'єтнамським імператором, і намагався не затівати нових воєн.

У той же час, як і його дід Чжу Ді, імператор Сюаньде прагнув підняти міжнародний престиж Мінської імперії. Його турбувало, що за час, що минув після шостої подорожі, потік заморських посланців, які прибувають у Китай із даниною, явно пішов на спад, і зовнішні позиції Китаю також ослабли. Тому 29 червня 1430 року, незабаром після смерті Ся Юаньчжи, одного з самих ярих супротивників морських подорожей, було наказано почати підготовку до нової експедиції, очолюваної досвідченими євнухами-мореплавцями Чжен Хе і Ван Цзінхуном.

Через шестирічну перерву між подорожами ця підготовка зайняла більше часу. Точних даних про склад флоту не існує, але, за поширеною думкою, цього разу в море мало вийти 300 суден — набагато більше, ніж під час минулих подорожей. Дрейер, утім, вважає що склад флоту був приблизно той же, що і в інших плаваннях (в яких, на його думку, як правило брало участь близько 250 суден).

Основною метою експедиції було підтримання миру серед заморських країн- «данників» Китаю. Самі назви судів досить красномовно свідчать про це: «Досконала Гармонія», «Довготривалий Спокій» або ж «Приємний Відпочинок» .

На відміну від інших шести подорожей, в істориків є детальні дані про маршрут і дати сьомого плавання, завдяки невідомому учаснику плавання, чиї записки під назвою «Ся Сіян» (кит. 下 西洋, «[Похід] У Західний Океан») дійшли до нас у збірнику «Цяньвень цзи»(кит. 前 闻 记, «Записки про почуте») Чжу Юньміна. Інформація про цей похід є також і в книгах Ма Хуаня і Фей Сіня. Від цього ж плавання до нас дійшли дві меморіальні стели, встановлені за вказівкою Чжен Хе: одна в Люцзягане в гирлі Янцзи, інша в Чанле в гирлі річки Мінь, на яких була висічена коротка хроніка попередніх шести подорожей і плани сьомого.

Флот вийшов із Нанкіна 19 січня 1431 року і 3 лютого прибув до Люцзягана, де 14 березня була встановлена ​​перша стела, яка оповідала про відправлення флоту в заморські країни, щоб донести імператорські укази до їх мешканців. 8 квітня 1431 року флот прибув до Чанле, де провів залишок року, щоб поповнити запаси і збільшити екіпажі суден за рахунок додаткового набору, а також завершити роботи з будівництва храмів на честь покровительки моряків — богині Тяньфей. У грудні 1431 року або перших числах січня 1432 року там була встановлена ​​друга стела, в якій Чжен Хе згадував, що флот чекає попутного вітру (тобто зимовий мусон), і просив божественної допомоги. Лише 12 січня 1432 року флот залишив Китай.

Флот прибув у Куїнон (держава Чампа на півдні сучасного В'єтнаму) 27 січня 1432 року. Ці дані дозволяють нам оцінити середню швидкість флоту в сприятливих умовах (постійний попутний вітер — зимовий мусон) в 2,5 вузла (910 морських миль від Чанле до Куїнн за 15 діб) {{sfn|Dreyer|2007|pp = 151-152} }.

Вийшовши з Куїнона 15 лютого, флот прибув у Сурабаю на Яві 7 березня 1432 року (що дає середню швидкість у 2,1 вузла). Китайці провели кілька місяців на Яві; 13 липня судна покинули Сурабаю і 24 липня прибули в Палембанг (на Суматрі) (знову 2,5 вузла). Точно невідомо, чи піднімалося весь флот вгору по річці Мусі до самого Палембанга, але Дрейер вважає, що швидше за все так.

27 липня флот вийшов із Палембанга, прибувши в Малакку 3 серпня. Потім був перехід із Малакки в Самудра-Пасай (2—12 вересня; 1,4 вузла), що стала звичайним пунктом збору судів для переходу через Бенгальську затоку. Далі пішла найнебезпечніша ділянка шляху: перехід через Бенгальську затоку, далеко від будь-якої землі і в порівняно менш передбачуваних погодних умовах, ніж у більш знайомих китайським морякам водах. Флот дійшов у Берувалу[en] на західному березі Цейлону за 26 днів (2—28 листопада 1432 року; середня швидкість 1,5 вузла, що включала, втім, зупинку на Нікобарських островах).

Перехід із Берували в Калікут (на південно-західному березі Індії) зайняв 8 діб (2—10 грудня 1432 року; 1,8 вузлів).

Ще 34 діб зайняв перетин Аравійського моря з Калікута в Ормуз (14 грудня 1432 року — 17 січня 1433 року). На цьому маршрут, описаний в основному джерелі («Ся Сіян»), закінчується; згідно з його анонімного автора, 9 березня 1433 року флот вийшов з Ормуза в зворотний шлях. З Ормуза флот повернувся в Китай за кілька більш спрощеним маршрутом, ніж на шляху з Китаю до Ормуза (без заходження в Берувалу, Палембанг або на Яву, або навіть у Чанле), і лише з досить короткими зупинками, прибувши в Люцзяган 7 липня 1433 року, і в Нанкін — 22 липня.

Однак інші джерела, зокрема «Історія Мін», згадують, що посланці імператора Сюаньде відвідали не лише 8 країн, перерахованих в «Ся Сіян», а й ще 17 держав. Хоча, що означають деякі з перерахованих в «Історії Мін» назв, залишається відкритим питанням для істориків (наприклад, існує здогад, що «Ганьбалі» — це Коїмбатор у Південній Індії, що знаходиться на значній відстані від моря), більшість із них співвідносяться з узбережжям Арабського моря в Арабії і Африці, як, наприклад, Аден (в Ємені) і Могадішо (столиця сучасного Сомалі). Припускають, що ці регіони могли бути відвідані ескадрою, що відокремилася від головного флоту (маршрут якого документований в «Ся Сіян») в Калікуті. Подібна ж ескадра відвідала і Бенгалію. Згідно реконструкції Дрейера, це була одна і та ж ескадра, під командуванням євнуха Хун Бао. Ця ескадра відокремилася від головного флоту вже в Куї Ньоні або Семудері і після відвідин Бенгалії в 1432 році (про що розповідає колишній на борту Ма Хуань) прибула в Калікут. Ма Хуань у цей час покинув китайський флот із спеціальним завданням (див. нижче), а флотилія Хун Бао вирушила до аравійських і африканських берегів Арабського моря, але без заходу в Червоне море.

Сучасні біографи Чжен Хе (Леватес або Дрейер) не намагаються уточнювати, які конкретно порти в Бенгалії відвідували судна Хун Бао. Однак на основі книг Ма Хуаня і Фей Сіня можна вважати, китайський флот відвідав принаймні Читтагонг, Сунаргаон[en] і тодішню тимчасову столицю Бенгалії, Пандуу[en].

Одним із найбільш цікавих епізодів сьомого плавання було відвідування групою китайців священних мусульманських міст Мекки і Медіни. Як розповідає у своїй книзі перекладач Ма Хуань, євнух Хун Бао, перебуваючи зі своєю флотилією в Калікуті, послав сім чоловік зі свого особистого складу, включаючи самого Ма Хуаня, в країну «Моце» (Мекка) на «кораблі тієї країни» (тобто калікутському), який у цей час йшов убік Мекки. Детальний опис подорожі в Мекку і Медину (морем до Джидди, і далі сухим шляхом через пустелю) і про мусульманські святині займає останню главу в книзі Ма Хуаня. Мекка стає відома китайським читачам як Тяньфан (天 方), тобто «Небесний куб», на честь її головної святині — храму Кааба. В описі, однак, є ряд явних помилок: шлях від Мекки до Медіни займає лише один день (а не близько 10 днів, як для реальних караванів); вхід у Каабу прикрашений двома кам'яними левами (статуї живих істот традиційно заборонені в ісламі). На підставі цього деякі автори вважають, що насправді Ма Хуань не був у Мецці, а написав свій звіт зі слів третіх осіб.

Сам же Чжен Хе, по всій видимості, не зміг побувати в Мецці і помолитися в святих місцях, оскільки в іншому випадку це настільки важлива для мусульманина подія напевно була б згадана в будь-яких джерелах. За припущенням Леватес, він цього разу навіть не плавав і в Ормуз, а через проблеми зі здоров'ям залишався в Каликуте, як і Ма Хуань.

Заморські посли, які прибули з флотом або пізніше своїм ходом із Малакки і Суматри, отримали аудієнцію у імператора у вересні, причому серед привезених подарунків налічувалося ще п'ять «цилінів». Імператор був задоволений тим, що морська торгівля була відновлена, але не встиг скористатися цим, так як помер у результаті швидкоплинної хвороби в 1435 році.

Межі плавань флоту Чжен Хе в Індійському океані Редагувати

Які були найбільш віддалені пункти, відвідані ескадрами флоту Чжен Хе під час їх 4-го — 7-го плавань? Серед істориків мореплавання і картографії існує досить широкий діапазон думок із цього питання. Відвідини Малінді, у сучасній Кенні, приймається більшістю авторів без питань. Проте Е. Дрейер обережно зауважує, що присутня в мінських джерелах інформація про цей порт настільки мізерна (у порівнянні з набагато більш детальними звітами про сомалійські і аравійські міста), що не виключена можливість, що насправді китайські судна там не були, а просто взяли маліндійських послів на борт у якомусь більш північному порту. З іншого боку, висловлювалося припущення, що насправді вказаний на мапі Мао Куня 麻 林地 (Маліньді) насправді не Малінді, а значно більше південний порт Кілва-Кісівані (у сучасній Танзанії); за цією версією 麻 林地 означає «земля (ді) Махдалі (малінь)», по імені правлячої в Кілва династії Махдалі.

Згідно анотації на карті Мао Куня, самим віддаленим пунктом, досягнутим китайським флотом, був «Хабур» (哈 甫 儿, Ha-pu-erh); через сильні шторми, флот не міг слідувати далі. Хоча карта не показує цей «Хабур», висловлювалися припущення, що він може відповідати узбережжя провінції Наталь у Південній Африці. А сієтлський фахівець з старовинних китайських карт Чжан Гуйшен висловлював навіть припущення, що «Хабур» — той же самий острів, що і показаний на карті даоса Чжу Сібена (1320) на південний схід від африканського узбережжя острів «Хабіла», і є ні що інше як субантарктичний острів Кергелен (49° пд. ш.).

Деякі дослідники пов'язують з ім'ям Чжен Хе і наявне на мапі венеційця Фра Мавро (бл. 1450) вказівка ​​на те, що якийсь азійський (можливо, китайський) корабель досяг південного краю Африки, текст біля якої говорить:

Фрагмент карти Фра Мауро з «індійською джонкою»

Близько 1420 року якийсь корабель чи індійська джонка перетнула Індійський океан на шляху до островів Чоловіків та Жінок, за мисом Діабі, пройшла між Зеленими Островами і Морем Темряви. Вони пливли 40 днів, їх несло на захід і південний захід, не знаходячи нічого, крім повітря і води. За їх підрахунками, вони пройшли шлях у 2000 миль. Потім умови погіршилися, і за 70 днів вони повернулися до вищезгаданого Мису Діабі. Коли морякам знадобилося пристати до берега, вони знайшли там яйце птаха, званого Рух, розміром з тулуб амфори; сам же птах був настільки величезний, що від кінчика одного крила до кінчика іншого було 60 кроків. Цей птах, може з легкістю забрати слона чи іншу велику тварину, завдає великої шкоди мешканцям тієї країни і літає надзвичайно швидко.

Оригінальний текст (італ.)
Circa hi ani del Signor 1420 una naue ouer çoncho de india discorse per una trauersa per el mar de india a la uia de le isole de hi homeni e de le done de fuora dal cauo de diab e tra le isole uerde e le oscuritade a la uia de ponente e de garbin per 40 çornade, non trouando mai altro che aiere e aqua, e per suo arbitrio iscorse 2000 mia e declinata la fortuna i fece suo retorno in çorni 70 fina al sopradito cauo de diab. E acostandose la naue a le riue per suo bisogno, i marinari ubitch uno ouo de uno oselo nominato chrocho, el qual ouo era de la grandeça de una bota d'anfora, e la grandeça de l'oselo era tanta che da uno piço de l'ala a l'altro se dice esser 60 passa, e con gran facillità lieua uno elefante e ogni altro grando animal e fa gran dano a li habitanti del paexe et è uelocissimo nel suo uolar

Китай і море після Чжен Хе Редагувати

Історичні документи мінського періоду не містять будь-яких відомостей про смерть Чжен Хе або про його діяльності після сьомої експедиції. Тому історики, як правило, приймають традиційну версію його сім'ї, згідно з якою Чжен помер на зворотному шляху в Китай під час сьомої експедиції і його тіло було поховано в морі, з подальшим спорудженням кенотафу на пагорбі Нюшоу під Нанкіном. Однак існує також думка, висловлювана, наприклад, біографом Чжен Хе Сюй Юйхуа (кит. 徐玉虎), згідно з якою флотоводець благополучно повернувся в Нанкін і прослужив на посаді військового коменданта Нанкіна і командувача свого флоту ще два роки, померши лише в 1435 році.

Ван Цзінхун — другий (поряд ыз Чжен Хе) керівник сьомого плавання — ненадовго пережив свого колегу. У 1434 році один із суматринських правителів послав свого брата, чиє ім'я відоме з китайських джерел як Халічжихань (кит. спр. 哈利 之 汉, піньїнь: Halizhihan), з даниною до імператора Чжу Чжаньцзі. У Пекіні суматринський посланець захворів і помер. Ван Цзінхуну було доручено відвідати Суматру, щоб передати тамтешньому правителю співчуття від китайського імператора, але він загинув при аварії корабля біля берегів Яви.

Деякий час після повернення сьомої експедиції представники близьких і далеких заморських держав продовжували прибувати до Китаю. Так, Бенгалія підтримувала відносини з Китаєм ще кілька років після останнього плавання флоту Чжен Хе. «Історія Мін» згадує, що бенгальці доставляли в Китай «цилінь» (жирафів, мабуть поставлялися в Бенгалію з Африки) у 1438 і 1439 роках, але потім контакти з ними припинилися. Доставка данини з Камбоджі поступово зменшувалася і до 1460 року зовсім зійшла нанівець. Яванські посланці також стали рідкісними гостями в Китаї після 1466 року.

Китайський союзник, держава Чампа, що знаходилася на півдні сучасного В'єтнаму і була відвідувана в усіх плаваннях флоту Чжен Хе, була завойована в'єтнамцями 1471 року. Малакка, становлення якої як незалежної держави було тісно пов'язане з плаваннями Чжен Хе, була в 1511 році захоплена португальцями, які вчинили криваву різанину тамтешніх торговців-китайців.

Тим не менш, морські контакти з низкою сусідніх держав (Рюкю, Японія, Таїланд), які були активними ще при імператорі Хун'у, задовго до плавань флоту Чжен Хе, тривали в тій чи іншій мірі практично протягом усього мінського періоду. Однак центр уваги мінської дипломатії, як і сама мінська столиця, перемістилися з півдня на північ, де боротьба з монголами, а потім із маньчжурами тривала з перемінним успіхом всі два з гаком століття, які залишилися мінській імперії. До кінця XV століття відповідальність за зносини з південними сусідами Китаю була довірена місцевій владі прикордонних і приморських провінцій: Гуансі, наприклад, посилала вказівки до В'єтнаму (1480), а Гуандун мав справу з Явою (1501). Коли на початку XVI століття інші заморські гості — португальці — прибули до китайських берегів, а потім і заснували колонію в Макао, вони зустріли подібне ж відношення: з ними мали справу провінційна влада з Гуанчжоу або регіональна з Учжоу (де базувався генерал-губернатор Гуанчжоу і Гуансі), а частіше і зовсім повітові, з Сяншань (нині Чжуншань). Спроба послати делегацію на чолі з Томе Пірешом безпосередньо до мінського трону закінчилася плачевно (1516—1524); єзуїтам Мікеле Руджері і Маттео Річчі знадобилося в сукупності більше 20 років зусиль (1579—1601), щоб нарешті отримати вхід у Заборонене місто.

Після 1435 року будівництво кораблів для потреб держави і державне мореплавання взагалі швидко прийшло в занепад. Історичних даних про долю тих кораблів, які в 1433 році повернулися до Китаю з останнього плавання в Індійський океан, не існує, але фахівці вважають, що термін їх життя був ненабагато відмінний від китайських кораблів XVI століття, які підлягали ремонту кожні 3—5 років і повної перебудови після 10 років служби, і заміна вийшовших ыз ладу кораблів більше не проводилася. У 1436 році після смерті імператора Сюаньде і початку ери Чжентун (коли країною фактично стала керувати бабуся малолітнього імператора і євнухи, очолювані Ван Чженем) вийшов указ про заборону будівництва океанських суден, і обсяги будівництва суден менших розмірів були також скорочені.

Масові морські вантажні перевезення з дельти Янцзи на північ країни — головним чином, зерно для постачання Пекіну і військ — припинилися ще раніше, після відкриття реконструйованого Великого каналу в 1415 році, що в свою чергу викликало занепад у справі будівництва морських суден.

Конкретні причини зміни пріоритетів держави, її відмови від великомасштабної морської політики залишаються предметом дискусії істориків. У числі важливих факторів називаються як об'єктивна ситуація (необхідність економії коштів держбюджету в умовах практично постійної боротьби з монголами та загальних економічних проблем імперії), так і вікова ворожнеча між конфуціанськими чиновниками-інтелектуалами (яких, через століття, португальці прозвали «мандаринами») і придворними євнухами (з якими конфуціанці асоціювали будівництво флотів та інші ризиковані і дорогі затії).

Негативний погляд на євнухів посилився в суспільстві в результаті катастрофічний розвиток подій в еру Чжентун (1435—1449). Чжу Ціцжень, якому в момент приходу до влади в 1435 році ледь виповнилося сім років, перетворився на іграшку в руках палацових євнухів, очолюваних Ван Чженем[en]. Коли в 1449 році півмільйонна китайська армія була знищена монголами в битві при Туму, а сам імператор потрапив у полон до них, вина за те, що сталося була покладена на євнухів, і в першу чергу на самого Ван Чжен, також загиблого в цій битві ). З іменами двох інших євнухів наступних десятиліть, Цао Цзися[zh] і Ван Чжи[zh], також зв'язуються періоди «свавілля євнухів».

Архівіст-патріот Лю Дася

Існує багато варіантів історії про те, як у результаті ворожнечі між мандаринами і євнухами були знищені документи про плавання Чжен Хе, які зберігалися в державних архівах. За однією поширеною версією, в 1447 році євнух Ван Чжи, який спробував організувати нову заморську експедицію, запросив інформацію про плавання Чжен Хе, але отримав від міністра оборони, Сян Чжуна (Xiang Zhong), відповідь, що всі документи, які стосуються цього питання, загублені; насправді ж їх заховав або знищив чиновник цього ж (або суміжного) міністерства Лю Дася, щоб «перешкодити подальшій розтраті державних коштів» і безцільної загибелі співгромадян, призваних на морську службу. За свій патріотичний вчинок Лю Дася заслужив захоплення міністра і згодом сам зайняв високий пост. За іншою версією історії про архівіста-патріота, Ван Чжи збирався піти війною на В'єтнам і вимагає документи про війну у В'єтнамі періоду Юнле, які Лю Дася і знищив, щоб запобігти війні, яка б спустошила весь південний захід країни. За цією версією, міністром, одобрившим вчинок Лю, був Юй Цзицзюнь (Yu Zijun).

Є також і традиція, що зв'язує знищення документів з ім'ям міністра оборони Юй Цяня (1398—1457), який зазвичай розглядається як героїчна постать, яка врятувала країну після Тумуської катастрофи і боролася з засиллям євнухів. Однак історики вважають, що ця традиція являє собою лише досить поширену тенденцію людей пов'язувати ті чи інші відомі події з іменами знаменитих людей; в реальності ж знищення документів трапилося пізніше.

Історики зауважують, що навіть у розпал флотської активності на початку XV століття мінська імперія не переймалася створенням добре організованого флоту для захисту прибережних вод від піратів: відзначається, наприклад, що в 1417 році євнухові Чжан Цяню, який повертався в Китай із далекого плавання, довелося відбиватися від так званих японських піратів у самих берегів батьківщини. Хоча теоретично, за указом 1370 року, кожному з 70 приморських військових гарнізонів (вей) належало мати по 50 військових кораблів, на практиці, на думку історика Е. Дрейера, ні про які 3500 кораблях ніколи не доводилося вести й мови. А до початку XVI століття навряд чи 10—20 від числа кораблів, передбачених цим планом, існували в реальності, при цьому навіть найбільші з них були вантажопідйомністю в 400 ляо (ймовірно, близько 100 тонн вантажопідйомності або 160 тонн водотоннажності), з екіпажем близько 100 осіб. Історія Лунцзянської верфі в Нанкіні (де будувався флот Чжен Хе), що вийшла в 1553 році, зазначає, що ніяких планів чи вимірювань океанських суден із часів Чжен Хе не збереглося, а кораблі, які ще продовжували будуватися (головним чином, з деревини, взятої з старих кораблів), були дуже поганої якості.

Коли проблема з піратами загострилася в середині XVI століття, Ци Цзігуан який очолив боротьбу з ними зміг обзавестися лише невеликим флотом малих патрульних суден; ніяких спроб знову побудувати великий флот за типом Чжен Хе не робилося. Уряд же нерідко вважав, що найдієвішим засобом боротьби з піратами буде «морська заборона»: заборона будувати які б то не було морські судна і виходити в море, обмеження легальної морської торгівлі дуже невеликим числом портів, а інший раз і примусова евакуація населення з прибережної зони. Ці заборонні заходи завдали додаткової шкоди економіці, падіння доходів від морської торгівлі повело за собою розквіт контрабанди, якою промишляло приморське населення.

Незважаючи на знищення архівних документів, певна кількість документальної інформації про плавання ери Юнле збереглася серед мінських військових фахівців. Так, у складеній в 1620-х роках військової енциклопедії Убей чжи є навігаційна карта, що показує маршрути плавань із низовій Янцзи через Південно-східну Азію та Індійський океан до Аравії і Африки. Ця карта безсумнівно ґрунтується на даних, зібраних під час плавань Чжен Хе

Пам'ять про плавання Чжен Хе Редагувати

Чжен Хе в пам'яті китайського суспільства Редагувати

Камінь, природний візерунок на якому нагадує про флот Чжен Хе, що виходить у море — краса і гордість сучасного Музею верфі кораблів-скарбниць у Нанкіні

З розвитком кризи мінської династії посилилися настрої, спрямовані на відкриття та героїзацію діячів минулого, які уособлювали собою краще життя і кращі часи, здатність Китаю перемагати зовнішніх ворогів. Імена Чжен Хе і Ван Цзінхуна знову з'явилися в народній пам'яті.

Так, в 1597 році — в обстановці, коли японці наважилися напасти на найближчого китайського союзника, Корею, і лише ціною величезних витрат і втрат були вигнані з півострова, — Ло Маоден (кит. 罗 懋 登) опублікував фантастико-пригодницький роман «Плавання Чжен Хе по Індійському океану» . У цьому творі справжня інформація, почерпнута з історичних джерел, доповнена авторською фантазією. Подорож Чжен Хе представляється подією епічного масштабу, повна битв із ворожими силами (на відміну від офіційної історії, де згадуються лише три великі військові операції — проти піратів у Палембанзі, проти повстанців у Семудері і на Цейлоні — плюс сутички з яванцями в 1407 році), а сам командувач наділяється рисами жорстокосердого завойовника, розстрілює ворожі міста, нещадно розправляється з мирним населением.

У 1615 році з'явилася п'єса невідомого автора «За імператорським наказом, Саньбао відправляється в плавання по Західному Океану» (奉天 命 三 保 下 西洋).

На початку XX століття, на хвилі руху за звільнення Китаю від іноземної залежності, принесеної за допомогою європейських флотів, образ Чжен Хе, що стоїть на чолі потужного китайського флоту, знайшов нову популярність. Великий внесок у популяризацію цього образу внесла опублікована в 1905 році стаття публіциста Лян Цічао «Чжен Хе — великий мореплавець нашої батьківщини».

У сучасній КНР Чжен Хе розглядається як одна з видатних особистостей з історії країни, а його плавання (зазвичай розглядаються як зразок мирної політики Китаю по відношенню до своїх сусідів) протиставляються загарбницьким експедиціям європейських колонізаторів XVI—XIX століть

Китайська діаспора в Південно-Східній Азії Редагувати

Фрагмент декору храму По Сан Тен (на путунхуа: Бао Шань Тін) біля підніжжя «Китайського пагорба» в Малаці

Подорожі Чжен Хе дали потужний імпульс до зростання китайської діаспори, яка, постійно збільшуючись за рахунок купців і дезертирів, осіла на прибережних землях, що простягаються від китайських кордонів аж до Індії. Багато китайських громади Малайзії та Індонезії розглядають Чжен Хе і Ван Цзінхуна як фігур-засновників, практично як святих-заступників. На їх честь споруджено храми і поставлені пам'ятники.

У Малайзії дуже популярна легенда про те, що Чжен Хе, в XV столітті прямуючи в Малакку, привіз із собою китайську принцесу на ім'я Хан Лібо, якій належало вийти заміж за Малаккського монарха. Принцеса привезла з собою 1500 чоловік прислуги і 5000 молодих дівчат, які осіли в районі «Китайського пагорба» (Букіт Чину[en]) в Малакці і стали прабатьками китайців-старожилів Малайзії та Сінгапуру, відомих як баба-ньоня, або перанакан и (на відміну від більш пізньої хвилі китайської імміграції, яка прибула під час британського панування в XIX—XX століттях).

Ця історія, проте, відсутня в китайських анналах. Якщо вірити хроніці Фей Сіня і раннім португальським свідченнями, то можна припустити, що в реальності один із Малаккських султанів одружився з китаянкою, дочкою одного з моряків, що залишилися в Малаці.

У Європі Редагувати

На рубежі XV—XVI століть португальські мореплавці проникли в Індійський океан і приступили до встановлення свого контролю над його торговими шляхами, по яких (у зворотному напрямку) плавав флот Чжен Хе менш століття до того. У портах цього океану ще була жива пам'ять про китайську армаду, хоча спершу португальцям було не надто ясно, звідки вони там з'являлися. Одна з перших відомих європейських згадок про загадкових візитерів — лист працюючого в Лісабоні флорентійського підприємця Джироламо Серніджі[en] про першу експедицію Васко да Гами, який він відіслав на батьківщину в липні 1499 року. За його словами, в Калікуті португальці дізналися про те, що років 80 до них там побував флот добре озброєних «білих християн, c довгим волоссям як у німців», які потім поверталися кожні два роки. Оскільки про які-небудь походи німців до Індії португальцям нічого відомо не було, Серніджі припускав, що можливо у росіян є порт у цьому регіоні і це могли бути вони. Незабаром, однак, португальці дізналися від індійців, що таємничих прибульців звуть «Чин» (назва, яку в першій половині XV ст. Європейці ще не ототожнювали з «Катаєм», де був Марко Поло), і в 1508 році Мануел I дав завдання адміралу ді Секейрі 

довідатися про «чинів», з яких місць вони прибувають і як далеко [до туди], і в який час [року] вони відвідують малакку або інші місця, де ведуть торгівлю, і які товари привозять, і скільки їх кораблів приходить щороку, і що це за кораблі, ... і багаті вони купці, і слабкі вони люди або воїни, і чи є у них зброя або артилерія, і який одяг носять, і великі вони ростом, і всю іншу інформацію про них, і християни вони чи язичники, чи велика їхня земля, і один лише над ними король або кілька ...

Оригінальний текст (порт.)
Preguntarees pollos chijns, e de que parte vem, e de cam longe, e dem quanto em quanto vem a Malacca ou aos lugares em que tratauam, e as marcadarjas que trazem, e quamtos naoos d elles vem cado anno , e pellas feyçoes de suas naoos, ..., e se sam mercadores riquos, e sse ssam homeens fracos o guerreiros, e se teem armas ou artelharjas, e que vestidos trazem, e sse ssam gramdes homees de corpos, e toda a outra enformacam d elles, e sse ssam christaaõs se gentios, ou sse he gramde terra a sua, e sse tem mais de huum rey antre elles ...

Як зауважують історики, щоб відповісти на всі питання короля Мануела, португальцям знадобилося велика частина століття. Тим не менш, (нібито) існував у недавньому минулому китайський контроль над приморськими районами Індії, Малаккою і багатьма островами Південно-східної Азії, так само як і рішення китайського керівництва покинути заморські країни, незабаром стали добре відомим фактом для європейців, хоча ім'я самого Чжен Хе в європейській літературі цього періоду ніколи не з'являється. Цей погляд на історію Азії представлений вже в першій європейській книзі, присвяченій Китаю, «Tratado das cousas da China» домініканського ченця Гаспара да Круза[en] (1569), де він підкріплений посиланнями як на різного роду архітектурні та культурні пам'ятки китайського походження в цих регіонах, так і на існуючу там «вічну пам'ять» про китайське панування. Цей же мотив повторюється і в «бестселері» іспанського августинців Хуана Гонсалеса де Мендоси[en] (1585) «Historia de las cosas más notables, ritos y costumbres del gran reyno de la China».

Далекоглядний ветеран португальської експансії в Азії, Діогу Перейра «Малабарський» (Diogo Pereira, o Malabar) в листі, написаному дону Жуану III незадовго до своєї смерті в 1539 році, навіть рекомендував португальському королю наслідувати приклад китайців і покинути індійські колонії. Португальський історик Жуан де Барруш (1496—1570) вважав, що, припинивши сухопутну і морську колоніальну експансію, китайці були набагато більш далекоглядні ніж греки, Карфагеняни або римляни, які завойовуючи чужі країни, врешті-решт втратили свою. На думку сучасного історика Ж. М. душ Сантуш Алвеш, цим порівнянням ді Барруш також проводив паралель між китайським рішенням припинити операції в Індії і необхідністю для маленької Португалії вибрати правильні географічні пріоритети у своїй програмі глобальної експансії. Пізніше, португальська економіст часів Іберійської унії Дуарте Гомеш Соліш[pt] втягнув аргумент про залишення китайцями Індії в свої розлогі міркування про небажаність іспанської торгівлі з Китаєм (ввезення мексиканського срібла через Філіппіни), як завдає шкоди португальській торгівлі з ним же (через Індію і Макао).

У мусульманському світі Редагувати

У популярній літературі висловлювалася навіть думка, що Чжен Хе був прототипом Синдбада-мореплавця. Докази тому шукають у подібності звучання між іменами Синдбад і Саньбао і в тому, що обидва зробили по сім морських подорожей.

В Африці Редагувати

На берегах і прибережних островах південного Сомалі та північній Кенії живе невелика народність баджуні, які здавна славилися як рибалки та мореплавці. Вони говорять на суахілі і побували під сильним арабським і можливо перським впливом. Ряд авторів висловлювали і припущення, що серед їхніх предків можуть бути вихідці з Азії, зокрема, родинні полінезійцям (що не дивно, оскільки уздовж цих берегів могли б виходити з Індонезії на Мадагаскар предки нинішніхмальгашів).

Журналістами висловлювалося припущення, що, можливо, «азійська кров» та культурні риси у баджуні моряків Чжен Хе, які залишилися в Африці. Старожили невеликого клану Фамао в селі Сію (Siyu) на острові Пате в архіпелазі Ламу біля берегів Кенії стверджують, що в числі їхніх предків — китайські моряки, потерпілі там у корабельній аварії. На думку журналістів, дехто з членів цього клану навіть на вигляд більше схожий на азійців, ніж на африканців.

В Австралії Редагувати

Легенди аборигенів півострова Арнем-Ленд на півночі Австралії розповідають про те, що в давні часу їх край відвідували якісь «байджіні», які займалися ловом і обробкою трепангів, рисівництвом, будували кам'яні будинки. Хоча більшість істориків вважають, що легендарні байджіні були одним із народів нинішньої Індонезії (добре відомо, що макасар вели заготівлю трепангів у цих місцях в XVIII—XIX ст.), існує і точка зору, по якій байджіні були китайцями за походженням.

Є також інтерпретація хроніки Фей Синя, по якій флот Чжен Хе відвідав Тимор, найближчий індонезійський острів до Австралії. У зв'язку з цим американська журналіст Луїза Леватес висловлює припущення, що один із кораблів його флоту зумів досягти Австралії, хоча документальних свідчень на цей рахунок не існує. Вона також звертає увагу на схожість назв загадкових «байджінів» і африканських «баджунів».

У західній пресі й популярній літературі Редагувати

У силу свого масштабу, своєї відмінності від попередньої і наступної китайської історії і своєї зовнішньої схожості з плаваннями, які кілька десятиліть пізніше почали європейську Добу великих географічних відкриттів, плавання Чжен Хе стали одним із найвідоміших епізодів китайської історії за межами самого Китаю. Наприклад, в 1997 році журнал Life в списку 100 чоловік, які найбільше вплинули на історію в останньому тисячолітті, помістив Чжен Хе на 14-е місце (інші 3 китайці в цьому списку — Мао Цзедун, Чжу Сі і Цао Сюецінь).

У зв'язку з плаваннями Чжен Хе західні автори часто задають питання: «Як вийшло так, що європейська цивілізація за пару століть залучила в свою сферу впливу весь світ, а Китай, хоча почав великомасштабні океанські плавання раніше і з набагато більшим флотом, ніж мали Колумб і Магеллан, незабаром припинив такі експедиції і перейшов до політики ізоляціонізму?», «що було б, якби Васко да Гама зустрів на своєму шляху китайський флот, подібний флоту Чжен Хе?». Відповіді, природно, даються різні, залежно від наукових чи політичних поглядів автора. Найбільш своєрідну відповідь дає відставний британський підводник Гевін Мензіс, який у своїх книгах, що нібито китайський флот Чжен Хе відкрив Америку і доплив до Європи, але будь-яка інформація про це в джерелах про його плаванні відсутня. Історики не сприймають ці твори серйозно і вказують на непрофесійну інтерпретацію джерел у Мензіса (не володіє китайською мовою) і підміну аргументації фантазіями.

Коментарі Редагувати

  1. Як видно і на карті Фра Мауро, для європейців XV століття «Індії» включали і маловідому їм Східну Азію, в тому числі (південний) Китай
  2. Згідно Фалькетто (с. 99), мис Діабі - північний край Мадагаскара, і «джонка» йшла на південь вздовж східного берега Мадагаскару, а не по важкій для навігації мадагаскарській протоці.
  3. Морем Темряви: в оригіналі, le oscuritate (тьма, тіні). Ця «тьма» ( la tenebre ) згадується і в іншому місці карти, як щось, розташоване на півдні Індійіского океану, і небезпечне для мореплавства.
  4. Цікаво, що деякі біженці з полеглої Тямпи змогли саме морським шляхом досягти найближчої точки китайської землі — південного берега острова Хайнань, де їхні нащадки, відомі як уцули, живуть і донині. Так як вони сповідують мусульманську віру, вони офіційно вважаються представниками тієї ж національності «хуейцзу», що й нащадки китайців-мусульман, які брали участь у плаваннях Чжен Хе.
  5. Переклад заголовка як в дисертації і статті Н. Е. Боревську (1970, 1973). В оригіналі кит. 三宝 太监 西洋 记 通俗 演义, букв. «Роман про євнуха вищого рангу Саньбао в Західному Океані», або просто «Записки про Західний Океан» (西洋 记, Сіян цзи). Огляд літературознавчих досліджень за романом, російською та ін. мовах, див. Ptak R. Hsi-Yang Chi 西 贋 記 - An Interpretation and Some Comparisons with Hsi-Yu Chi // Chinese Literature: Essays, Articles, Reviews. — 1985. — Т. 7, № 1/2. — С. 117-141.
  6. Баба (кит. спр. 峇 峇, піньїнь: Bābā) і ньоня (кит. спр. 娘惹, піньїнь: Niángrě) — назва, відповідно, чоловіків і жінок у перанаканців

Примітки Редагувати

  1. Needham, 1971, с. 491.
  2. Dreyer, 2007, с. 187.
  3. Levathes, 1996, с. 88.
  4. Dreyer, 2007, с. 60.
  5. Levathes, 1996, с. 132-133.
  6. ↑ Levathes, 1996, с. 124-126.
  7. Mick Brown. The Dance of 17 Lives: The Incredible True Story of Tibet's 17th Karmapa. — 1st U.S. Edition. — New York and London : Bloomsbury Publishing, 2004. — 368 с. — P. 33-34. — ISBN 158234177X.
  8. Levathes, 1996, с. 128-131.
  9. ↑ Needham, 1971, с. 489.
  10. Levathes, 1996, с. 83.
  11. Dreyer, 2007, с. 105.
  12. Levathes, 1996, с. 75.
  13. Levathes, 1996, с. 80-81.
  14. Dreyer, 2007, с. 102,119.
  15. Dreyer, 2007, с. 111.
  16. Dreyer, 2007, с. 102-106.
  17. Dreyer, 2007, с. 114.
  18. ↑ Dreyer, 2007, с. 109-110,182.
  19. Dreyer, 2007, с. 152-153.
  20. Levathes, 1996, с. 82.
  21. Dreyer, 2007, с. 123.
  22. Fujian, 2005, с. 22.
  23. Dreyer, 2007, с. 51-52.
  24. Dreyer, 2007, с. 24.
  25. ↑ Dreyer, 2007, с. 52.
  26. Dreyer, 2007, с. 53.
  27. Levathes, 1996, с. 101.
  28. Levathes, 1996, с. 87-102.
  29. ↑ Levathes, 1996, с. 103.
  30. Duyvendak, J.J.L. The True Dates of the Chinese Maritime Expeditions in the Early Fifteenth Century // T'oung Pao (Second Series). — 1939. — Т. 34, № 5. — С. 341-413., стор. 345. Дайвендак тут перекладає і коментує текст стели 1431 з Люцзягана.
  31. Dreyer, 2007, с. 58-59.
  32. Levathes, 1996, с. 103-104.
  33. Levathes, 1996, с. 106.
  34. Tsai, 1996, с. 149.
  35. Wild N. Materials for the Study of the Ssŭ i Kuan (Bureau of Translators) // Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London. — 1945. — Т. 11, № 3. — С. 617-618.
  36. Dreyer, 2007, с. 124.
  37. Levathes, 1996, с. 105-106.
  38. ↑ Levathes, 1996, с. 104-105.
  39. Dreyer, 2007, с. 125.
  40. ↑ Levathes, 1996, с. 107.
  41. Dreyer, 2007, с. 6-7.
  42. Don J.Wyatt. The Blacks of premodern China. — Philadelphia : University of Pennsylvania Press, 2009. — С. 102-103. — (Encounters with Asia) — ISBN 0812241932.
  43. Dreyer, 2007, с. 71.
  44. Levathes, 1996, с. 112-113.
  45. The trilingual inscription of Admiral Zheng He. Maritime Lanka (англ.). Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 13 червня 2011. 
  46. Levathes, 1996, с. 114.
  47. Levathes, 1996, с. 115.
  48. Levathes, 1996, с. 115-116.
  49. Levathes, 1996, с. 117.
  50. Levathes, 1996, с. 121.
  51. Needham, 1971, с. 494-503.
  52. ↑ Levathes, 1996, с. 137.
  53. ↑ Dreyer, 2007, с. 76.
  54. ↑ Levathes, 1996, с. 138.
  55. ↑ Tan Ta Sen, 2009, с. 172.
  56. Kauz, 2005, с. 82-83.
  57. ↑ Dreyer, 2007, с. 90.
  58. Levathes, 1996, с. 138-143.
  59. Dreyer, 2007, с. 79.
  60. Levathes, 1996, с. 142-143.
  61. ↑ Dreyer, 2007, с. 82.
  62. Dreyer, 2007, с. 83-84.
  63. Levathes, 1996, с. 149.
  64. Dreyer, 2007, с. 87.
  65. Dreyer, 2007, с. 83.
  66. ↑ Levathes, 1996, с. 150.
  67. Dreyer, 2007, с. 88.
  68. ↑ Dreyer, 2007, с. 84-86.
  69. Dreyer, 2007, с. 86-87.
  70. Levathes, 1996, с. 150-151.
  71. Dreyer, 2007, с. 91-92.
  72. Levathes, 1996, с. 151.
  73. ↑ Dreyer, 2007, с. 92.
  74. Dreyer, 2007, с. 95.
  75. Dreyer, 2007, с. 95-97.
  76. Dreyer, 2007, с. 137.
  77. Levathes, 1996, с. 157-159.
  78. Levathes, 1996, с. 163.
  79. ↑ Levathes, 1996, с. 160-164.
  80. Levathes, 1996, с. 164.
  81. Levathes, 1996, с. 164-165.
  82. Levathes, 1996, с. 167-168.
  83. Levathes, 1996, с. 167-169.
  84. Dreyer, 2007, с. 143- 144.
  85. ↑ Levathes, 1996, с. 169.
  86. Dreyer, 2007, с. 126.
  87. Dreyer, 2007, с. 150.
  88. Dreyer, 2007, с. 145-150.
  89. Dreyer, 2007, с. 145,151.
  90. Dreyer, 2007, с. 152.
  91. Dreyer, 2007, с. 152-154.
  92. Dreyer, 2007, с. 154-155.
  93. ↑ Dreyer, 2007, с. 155.
  94. Dreyer, 2007, с. 160-162.
  95. Dreyer, 2007, с. 155-157.
  96. Dreyer, 2007, с. 155-159.
  97. Fei Xin; Mills J. V. G .; Ptak R. Hsing-ch'a-sheng-lan: the overall survey of the star raft. — Wiesbaden : Harrassowitz, 1996. — 153 с. — (South China and maritime Asia, vol. 4) — ISBN 3447037989.
  98. ↑ Dreyer, 2007, с. 158-159.
  99. ↑ Levathes, 1996, с. 171-172.
  100. Levathes, 1996, с. 172-173.
  101. Dreyer, 2007, с. 162-163.
  102. Dreyer, 2007, с. 32, 88-89.
  103. Mei-Ling Hsu. Chinese Marine Cartography: Sea Charts of Pre-Modern China // Imago Mundi. — 1988. — Т. 40. — С. 96-112.
  104. ↑ Kuei-Sheng Chang. Cheng Ho // Dictionary of Ming biography, 1368-1644 / Association for Asian Studies. Ming Biographical History Project Committee. — New York : Columbia University Press, 1976. — Т. 2. — С. 194-200. — ISBN 0231038011.
  105. Kuei-Sheng Chang. Africa and the Indian Ocean in Chinese Maps of the Fourteenth and Fifteenth Centuries // Imago Mundi. — 1970. — Т. 24. — С. 21-30.
  106. Fernández-Armesto F. 1492: the year the world began. — New York : HarperOne, 2009. — С. 249. — ISBN 0061132276.
  107. Falchetta P. Fra Mauro's world map: with a commentary and translations of the inscriptions. — Turnhout : Brepols, 2006. — С. 99, 178-180. — (Terrarum orbis) — ISBN 2503-517269.
  108. Needham, 1971, с. 501—502.
  109. Переклад на основі Нідема (1971). Інший варіант перекладу [ 2011-09-26 у Wayback Machine.]
  110. ↑ Dreyer, 2007, с. 166.
  111. Levathes, 1996, с. 172.
  112. Shipping news: Zheng He's sexcentenary. China Heritage Newsletter (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 1 червня 2011. 
  113. Fujian, 2005, с. 45.
  114. Levathes, 1996, с. 173.
  115. Tsai, 1996, с. 151.
  116. Dreyer, 2007, с. 157.
  117. Tsai, 1996, с. 148.
  118. Tsai, 1996, с. 152.
  119. ↑ Dreyer, 2007, с. 172.
  120. Timothy Brook. The Confusions of Pleasure: Commerce and Culture in Ming China. — Berkeley : University of California Press, 1998. — С. 122. — ISBN 0520210913.
  121. Tsai, 1996, с. 148-149.
  122. Dreyer, 2007, с. 169.
  123. Geoff Wade (2005). Ming Shi-lu as a source for Southeast Asian History (pdf). Southeast Asia in Ming Shi-lu (англ.). The Singapore E-Press. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 19 червня 2011. 
  124. ↑ Див. напр. Маттео Річчі і Ніколя Тріга, De Christiana expeditione apud Sinas[en]
  125. ↑ Dreyer, 2007, с. 170.
  126. Church, 1995, с. 20.
  127. Dreyer, 2007, с. 170-171.
  128. Dreyer, 2007, с. 167.
  129. Levathes, 1996, с. 144.
  130. Church, 1995, с. 22.
  131. Levathes, 1996, с. 175-176.
  132. Levathes, 1996, с. 179-180.
  133. Dreyer, 2007, с. 173.
  134. Dreyer, 2007, с. 174.
  135. ↑ Dreyer, 2007, с. 171.
  136. Dreyer, 2007, с. 177.
  137. Levathes, 1996, с. 174-177.
  138. E-tu Zen Sun. Mao Yuän-i // Dictionary of Ming biography, 1368-1644. — New York : Columbia University Press, 1976. — Т. 2. — С. 194-200. — ISBN 0231038011.
  139. ↑ Dreyer, 2007, с. 7,177-178.
  140. Needham, 1971, с. 494.
  141. Levathes, 1996, с. 189—190.
  142. Dreyer, 2007, с. 177—178.
  143. Wade, 2004, с. 14—18.
  144. Levathes, 1996, с. 188.
  145. ↑ Dreyer, 2007, с. 180-181.
  146. Levathes, 1996, с. 190.
  147. ↑ Levathes, 1996, с. 183.
  148. A Journal of the First Voyage of Vasco Da Gama, 1497-1499 / ed. by Ernest George Ravenstein. — London : Hakluyt Society, 1898. — С. 131.
  149. Alves, 2005, с. 47.
  150. Demel W. Als Fremde in China: das Reich der Mitte im Spiegel frühneuzeitlicher europäischer Reiseberichte. — München : R. Oldenbourg, 1992. — С. 47. — ISBN 3486559176. (нім.)
  151. Lach, Donald F. Asia in the making of Europe. — The University of Chicago Press, 1965. — Т. I, Book Two. — С. 730-731.
  152. Alves, 2005, с. 40.
  153. Gaspar da Cruz. The treatise of Fr. Gaspar da Cruz, O.P. // South China in the sixteenth century: being the narratives of Galeote Pereira, Fr. Gaspar da Cruz, O.P., Fr. Martín de Rada, O.E.S.A. (1550-1575) / Ed. by C.R. Boxer. — Printed for the Hakluyt Society, 1953. — С. 66-68. — (Issue 106 of Works issued by the Hakluyt Society)
  154. Глава VII в будь-якому виданні даної праці, напр.: Juan González de Mendoza. Historia de las cosas más notables, ritos y costumbres del gran reyno de la China. — Roma, 1585. Стор. 94-95 в англійському виданні 1853 року
  155. ↑ Alves, 2005, с. 42.
  156. João de Barros, D. do Conto. Decada III, Livro II, capitulo VII // Decadas da Asia. — Lisboa, 1778. — Т. 5. — С. 194-196.
  157. Alves, 2005, с. 41-42.
  158. Review: Vinigi L. Grottanelli, «Pescatori dell'Oceano indiano: saggio etnologico preliminare sui Bagiuni, Bantu costieri dell'Oltregiuba» // Africa: Journal of the International African Institute. — 1956. — Т. 26, № 3. — С. 309-312.
  159. Levathes, 1996, с. 199.
  160. Nicholas D. Kristof (06 червня 1999). 1492: The Prequel (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 19 червня 2011. 
  161. ↑ Tony Swain. A place for strangers: towards a history of Australian Aboriginal being. — Cambridge : Univ. Press, 1993. — С. 170, 183. — ISBN 0521430054.
  162. Needham, 1971, с. 538.
  163. Levathes, 1996, с. 195-198.
  164. Levathes, 1996, с. 202.
  165. List of Life magazine's 100 most important people of the last millennium. Life magazine (англ.). 1997. Процитовано 19 червня 2011. 
  166. Levathes, 1996, с. 20.
  167. Gale Stokes. Why the West? The Unsettled Question of Europe's Ascendancy // Lingua Franca. — 2001. — Т. 11, № 8.
  168. Levathes, 1996, с. 21.
  169. Gavin Menzies. 1421: рік, коли Китай відкрив світ = 1421: The Year China Discovered America [Gavin Menzies]. — 2002.;
    Мензис Г. 1434: рік, коли великий китайський флот приплив до Італії і зародився Ренесанс = 1434: The Year a Magnificent Chinese Fleet Sailed to Italy and Ignited the Renaissance. — 2008.
  170. Dreyer, 2007, с. 29-30,182-183.
  171. Finlay R. How Not to (Re) Write World History: Gavin Menzies and the Chinese Discovery of America // Journal of World History. — 2004. — Т. 15, № 2. — С. 229-242.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Podorozhi Chzhen He kit trad 鄭 和 下 西洋 spr 郑 和 下 西洋 pinyin Zheng He xia Xiyang akad Chzhen He sya Siyan bukvalno Chzhen He jde v Zahidnij Okean sim plavan velicheznogo kitajskogo flotu v Pivdenno shidnu Aziyu i Indijskij okean v 1405 1433 rr za chasiv pravlinnya imperatoriv Chzhu Di i Chzhu Chzhanczi dinastiyi Min Kerivnikami plavan u ranzi golovnih posliv chzhenshi 正 使 buli imperatorski yevnuhi abo odnoosibno Chzhen He abo Chzhen He i Van Czinhun Flot sliduvav po najvazhlivishih torgovih shlyahah navkolo Aziyi dosyagnuvshi u svoyih pershih troh plavannyah Pivdennoyi Indiyi a v nastupnih chotiroh i uzberezhzhya Perskoyi zatoki Okremi eskadri flotu takozh vidvidali bagato portiv na aravijskomu i afrikanskomu beregah Aravijskogo morya Podorozhi Chzhen HeKrayina Imperiya MinData pochatku 1405Data zakinchennya 1433Kerivnik Chzhen HeMarshrutMarshrut somoyi podorozhi 1 Kuyinon 2 Surabaya 3 Palembang 4 Malakka 5 Semudera 6 Beruvala en 7 Kalikut 8 Ormuz DosyagnennyaVstanovlennya diplomatichnih i torgovelnih vidnosin z susidnimi krayinami viznannya Kitayu v torgivli i politiciVvazhayetsya sho golovnoyu metoyu podorozhej buli pidnyattya prestizhu Minskoyi imperiyi i vvedennya zamorskih derzhav u tradicijnu sistemu vasalnih vidnosin iz Kitayem Zmist 1 Motivi 2 Zolotij flot 3 Vidminnosti vid yevropejskih podorozhej 4 Hronologiya plavan 4 1 Persha ekspediciya 4 2 Druga podorozh 4 3 Tretya podorozh 4 4 Chetverta podorozh 4 5 P yata podorozh 4 6 Shosta podorozh 4 7 Plavannya Chzhen He v Palembang u 1424 roci 4 8 Timchasove pripinennya plavan 4 9 Soma podorozh 5 Mezhi plavan flotu Chzhen He v Indijskomu okeani 6 Kitaj i more pislya Chzhen He 7 Pam yat pro plavannya Chzhen He 7 1 Chzhen He v pam yati kitajskogo suspilstva 7 2 Kitajska diaspora v Pivdenno Shidnij Aziyi 7 3 U Yevropi 7 4 U musulmanskomu sviti 7 5 V Africi 7 6 V Avstraliyi 7 7 U zahidnij presi j populyarnij literaturi 8 Komentari 9 PrimitkiMotivi RedaguvatiTretina stolittya 1402 1435 roki protyagom yakoyi na minskomu troni sidili imperatori Chzhu Di Yunle i jogo onuk Chzhu Chzhanczi Syuande bula v bagatoh vidnosinah velmi nezvichajnim periodom dlya majzhe trohsotrichnoyi istoriyi dinastiyi Min U porivnyanni yak zi svoyimi poperednikami tak i nastupnikami rezhim Chzhu Di i do yakoyis miri Chzhu Chzhanczi vidriznyavsya energijnoyu i dorogoyu vijskovoyu ta diplomatichnoyu diyalnistyu spryamovanoyu na posilennya vplivu seredinnoyi Derzhavi tobto kitajskoyi Minskoyi imperiyi u vsih chotiroh storonah svitu Za dvadcyat iz nevelikim rokiv pravlinnya Chzhu Di jogo visokopostavleni poslanci vidvidali praktichno vsih blizhnih i dalekih susidiv minskogo Kitayu namagayuchis zabezpechiti hocha b formalne a inodi i realne viznannya nimi kitajskogo imperatora yak svogo pana 1 Na dumku istorikiv sered prichin organizaciyi cih ekspedicij bulo yak bazhannya Chzhu Di otrimati mizhnarodne viznannya Minskoyi dinastiyi sho prijshla na zminu mongolskij dinastiyi Yuan yak novoyi pravlyachoyi dinastiyi Seredinnoyi derzhavi tak i zatverdzhennya zakonnosti svogo perebuvannya na troni uzurpuvavshi jogo u svogo pleminnika Chzhu Yunvenya Ostannij faktor mozhlivo pogliblyuvavsya hodinnyam chutok sho toj azh niyak ne zaginuv pri pozhezhi porcelyanovogo imperatorskogo palacu a zmig vtekti i hovayetsya des u Kitayi abo za jogo mezhami Oficijna Istoriya Min skladena majzhe 300 rokiv po tomu stverdzhuye sho rozshuk zniklogo imperatora buv odniyeyu z cilej i dlya ekspedicij Chzhen He 2 Krim togo yakbi Chzhu Yunven viyavivsya zhivij i shukav pidtrimki za kordonom ekspediciya Chzhen He zmogla b pereshkoditi jogo planam i pokazati hto v Kitayi ye spravzhnim volodarem Inshim vazhlivim motivom sho sponukav Yunle vzhiti shirokomasshtabni morski ekspediciyi i polipshiti kontakti z susidami po kontinentu bulo bazhannya pozhvaviti zovnishnyu torgivlyu Kitayu zagluhlu za roki izolyacionistskogo rezhimu Chzhu Yuanchzhana 3 U toj chas yak podatkovij tyagar pokladayetsya na selyan buv vzhe dostatno tyazhkim Chzhu Di vvazhav sho same zovnishnya torgivlya zmozhe posluzhiti pributkovim dzherelom dlya popovnennya imperatorskoyi skarbnici Do togo zh u pershi roki pravlinnya Chzhu Di v rezultati pohodiv Tamerlana viyavilisya zakriti zvichni suhoputni shlyahi torgivli z Centralnoyu Aziyeyu Deyaki istoriki vvazhayut sho odniyeyu z pervinnih cilej vidpravlennya morskih ekspedicij v Indijskij okean moglo buti poshuk potencijnih soyuznikiv proti imperiyi Tamerlana 4 vtim cya meta nezabarom vtratila aktualnist oskilki Tamerlan pomer nezabarom pislya togo yak pishov vijnoyu na Kitaj a z jogo spadkoyemcem Shahruhom vidnosini v Yunle nezabarom nalagodilisya Yak bi tam ne bulo z geografichnoyi tochki zoru zovnishnya politika rezhimu Yunle bulo voistinu vsebichnoyu Na shodi chislenni kitajski i korejski posolstva peretinali Zhovte more shob pidtverditi vasalnu zalezhnist Koreyi vid Minskoyi imperiyi 5 Na zahodi poslanci minskogo imperatora vidviduvali dvir Tamerlana i jogo nastupnika Shahruha v Samarkandi i Gerati 6 i zaproshuvali tibetskogo Karmapu v Nankin 7 8 Na pivnochi imperatorom Yunle bulo provedeno p yat vijskovih kampanij dlya pidporyadkuvannya mongoliv i organizovuvalasya obminna torgivlya z mirnimi mongolami a flot yevnuha admirala Ishihi spuskavsya do nizovij Amura ogoloshuyuchi tamteshnih chzhurchzheniv dannikami minskoyi imperiyi 6 Krim zovnishnopolitichnih cilej ekspediciyi Chzhen He poklikani buli prizvesti kartografichnu zjomku miscevosti i nosili v yakijs miri naukovij harakter 9 Osoblivo vazhlivim predstavlyavsya poshuk i vidbir ekzotichnih tvarin i roslin sho predstavlyali interes dlya medicini 10 Zolotij flot RedaguvatiDokladnishe Flot Chzhen HeBudivnictvo korabliv dlya ekspedicij Chzhen He cilkom jmovirno bulo lishe chastinoyu velikoyi sudnobudivnoyi programi rozgornutoyi v pershi roki eri Yunle Zgidno oberezhnim pidrahunkami fahivcya z minskoyi vijskovoyi ta morskoyi istoriyi Edvarda Dreyera flot ekspedicij Chzhen He skladavsya yak pravilo priblizno z 250 suden 40 60 velicheznih korabliv skarbnic baochuan i blizko 200 suden zvichajnih dlya kitajskih moryakiv i korabliv togo chasu rozmiriv 11 Budivnictvo korabliv skarbnic rozgornulosya na sudnoverfi Lunczyan Drakonova richka Ce velichezne pidpriyemstvo roztashuvalosya pryamo pid stinami Nankina stolici imperiyi Min togo chasu na richci Cinhuaj 秦淮河 poblizu yiyi vpadannya v Yanczi 12 Dostovirnoyi informaciyi pro ci sudna zbereglosya duzhe malo ale zgidno z isnuyuchoyu istorichnoyi tradiciyi zakriplenoyi v Istoriyi Min najbilshi z cih sudiv buli voistinu velichezni mayuchi 44 chzhana ne menshe yak 117 m v dovzhinu i 18 chzhaniv ne menshe yak 48 m v shirinu 13 14 Pro osadku cih sudiv minski dzherela nichogo ne povidomlyayut ale istoriki vvazhayut sho vona bula blizka do maksimalno mozhlivoyi dlya yih prohodu po Yanczi z Nankina v more i mozhlivo po richci Musi v Palembanzi na Sumatri tobto blizko 6 7 5 m 15 Flot Chzhen He nbsp nbsp Richka Yanczi v Nankini v nashi dni Znannya pro yiyi glibinu do pochatku suchasnih dnopogliblyuvalnih robit dozvolyayut stverdzhuvati sho osad korabliv Chzhen He ne mig perevishuvati 7 5 m Dzhonka z malyunka sunskoyi epohi demonstruye tradicijnu konstrukciyu kitajskogo ploskodonnogo sudna Za vidsutnistyu kilya velike kermo na kormi i bichni shverci dopomagayut stijkosti sudna Suchasni modeli korablya skarbnici Chzhen He i karaveli Kolumba v odnakovomu masshtabi Na vidminu vid sudiv Kolumba modelyuvannya sudiv Chzhen He pokladayetsya v znachnij miri na uyavu Hocha istoriki prodovzhuyut sperechatisya do yakoyi miri mozhna viriti danim pro rozmiri cih sudiv sho mistyatsya v Istoriyi Min bagato avtoriv yak u Kitayi tak i za jogo mezhami vklyuchayuchi togo zh Drejera vvazhayut sho voni cilkom mogli vidpovidati dijsnosti Yaksho ce dijsno tak to shiroki i ploskodonni sudna skarbnici v kilka raziv perevishuvali za rozmirami suchasni yim yevropejski korabli Voni v dva razi perevershuvali po dovzhini i v kilka raziv po vodotonnazhnosti najbilshi yevropejski vitrilni derev yani korabli tridekovi linijni korabli XVIII pochatku XIX stolit 16 Voni buli porivnyanni po dovzhini z najbilshimi koli nebud isnuyuchimi vitrilnimi sudnami napriklad takimi vitrilnimi gigantami pochatku XX stolittya yak Prussiya odnak ci nabagato bilsh pizni sudna mali stalevi korpusi ta dopomizhni parovi mashini dlya kontrolyu vitril Osadka skarbnici mabut bula lishe nenabagato menshe Prussiyi 8 26 m ale minskij gigant buv u tri razi shirshe nimeckogo vindzhammera 16 3 m 17 Istoriki vvazhayut sho flot Chzhen He pobudovanij na osnovi principiv rozroblenih kitajskimi korabelami v umovah priberezhnih moriv buv golovnim chinom rozrahovanij na podorozhi po porivnyano spokijnih priberezhnih vodah i estuariyam Shidnoyi ta Pivdennoyi Aziyi Jogo najdovshi perehodi u vidkritomu mori buli cherez Pivdennokitajske more z Kitayu v Pivdenno Shidnu Aziyu Bengalska zatoka mizh pivnichnim krayem Sumatri i Cejlonom i Aravijske more mizh Cejlonom abo Pivdennoyu Indiyeyu i Perskoyu zatokoyu Araviyeyu i Afrikanskim Rogom tobto po tradicijnim torgovim shlyaham iz dobre vidomim i bilsh mensh peredbachuvanim rezhimom stabilnih musonovih vitriv 18 de v spriyatlivih umovah flot ruhavsya z serednoyu shvidkistyu do 2 5 vuzla 4 6 km god 19 Odnak na takih sudah navryad chi mozhna bulo plavati napriklad v Revuchih sorokovih navkolo misu Gorn 18 Osobovij sklad ekspedicij skladavsya z blizko 27 28 tisyach osib 20 21 Odne z dzherel daye cifru v 37 tisyach zamist 27 tisyach ale Drejer poyasnyuye ce prosta opiska avtora abo kopiyista U deyakih podorozhah flot dilivsya na eskadri yaki ruhalisya okremo Vidminnosti vid yevropejskih podorozhej RedaguvatiKrim riznici u rozmiri korabliv yih kilkosti i tehnologiyi budivnictva mizh kitajskimi ta yevropejskimi ekspediciyami togo zh chasu buli vidminnosti inshogo harakteru Na protivagu yevropejcyam kitajci ne buli zacikavleni u pidkorenni novih teritorij vid tubilnih volodariv buli potribni lishe formalne viznannya kitajskogo imperatora yak pana i posilka posolstv iz darami v Nankin na yaki minskij dvir vidpovidav shedrimi vidpovidnimi darami Takozh na vidminu vid yevropejciv voni ne pragnuli zasnuvati tam faktoriyi abo bazi i tim bilshe vvesti svoyu religiyu Osnovnoyu metoyu kitajskih moreplavciv bulo vstanovlennya druzhnih diplomatichnih vidnosin iz tradicijnoyu kitajskoyu modellyu prichomu zbroya jshla v hid tilki u vipadku yaksho yim dovodilosya stikatisya z vorozhim stavlennyam do sebe Todi yak rushijnoyu siloyu yevropejskih doslidzhen bulo pragnennya do nazhivi pri povnij bajduzhosti do togo yakim sposobom bude dosyagnuto dodatkovij kapital a tomu v hid jshlo vse pochinayuchi z torgivli pryanoshami kinchayuchi rabotorgivleyu kitajska komerciya nosila v osnovnomu derzhavnij harakter i peresliduvala yedinu metu po mozhlivosti okupiti vitrati na utrimannya flotu Porivnyuyuchi ekspediciyi Vasko da Gami ta ekspediciyi Chzhen He amerikanskij istorik Robert Finlej angl Robert Finlay pishe Ekspediciya da Gami znamenuvala soboyu nezaperechnu povorotnu tochku v svitovij istoriyi stavshi podiyeyu sho simvolizuye nastannya Novogo chasu Slidom za ispancyami gollandcyami ta anglijcyami portugalci pristupili do pobudovi imperiyi na Shodi Na protivagu comu minski ekspediciyi ne sprichinila za soboyu niyakih zmin ni kolonij ni novih marshrutiv ni monopolij ni kulturnogo rozkvitu i niyakogo globalnogo yednannya Istoriya Kitayu i svitova istoriya jmovirno ne zaznali b yakihos zmin yaksho b ekspediciyi Chzhen He vzagali nikoli ne vidbulisya Hronologiya plavan RedaguvatiPoryadkovij nomer Roki Kilkist korabliv skarbnic Chiselnist ekipazhu Regioni na shlyahu pryamuvannya derzhavi ta abo osnovni naseleni punkti Persha podorozh 1405 1407 62 27 800 Shidne uzberezhzhya Indokitayu derzhava Champa Yava porti pivnichnogo uzberezhzhya Malakkskij pivostriv sultanat Malakka Sumatra sultanati Samudra Pasaj Lamuri Haru Palembang Cejlon Malabarske uzberezhzhi Indiyi Kalikut Druga podorozh 1407 1409 Shidne uzberezhzhya Indokitayu Champa Siam Yava porti pivnichnogo uzberezhzhya Malakkskij pivostriv Malakka Sumatra Samudra Pasaj Palembang Malabarske uzberezhzhi Indiyi Kochin Kalikut Tretya podorozh 1409 1411 48 27 000 Shidne uzberezhzhya Indokitayu Champa Siam Yava porti pivnichnogo uzberezhzhya Malakkskij pivostriv Malakka Temasek Sumatra Samudra Pasaj Malabarske uzberezhzhi Indiyi Kollam Kochin Kalikut Chetverta podorozh 1413 1415 63 27 670 Shidne uzberezhzhya Indokitayu Champa Yava porti pivnichnogo uzberezhzhya Malakkskij pivostriv sultanati Pahang Kelantan Malakka Sumatra Samudra Pasaj Malabarske uzberezhzhi Indiyi Kochin Kalikut Maldivi uzberezhzhya Perskoyi zatoki derzhava Ormuz P yata podorozh 1416 1419 63 27 411 Shidne uzberezhzhya Indokitayu Champa Yava porti pivnichnogo uzberezhzhya Malakkskij pivostriv Pahang Malakka Sumatra Samudra Pasaj Malabarske uzberezhzhi Indiyi Kochin Kalikut Maldivi uzberezhzhi Perskoyi zatoki Ormuz uzberezhzhya Aravijskogo pivostrova Dofar Aden shidne uzberezhzhya Afriki Barava Malindi Mogadisho Shosta podorozh 1421 1422 bilshe 100 dekilka desyatkiv tisyach Ormuz shidne uzberezhzhya Afriki uzberezhzhya Aravijskogo pivostrovaSoma podorozh 1430 1433 27 550 Shidne uzberezhzhya Indokitayu Champa Yava Surabaya i inshi porti pivnichnogo uzberezhzhya Malakkskij pivostriv Malakka Sumatra Samudra Pasaj Palembang rajon delti Ganga Malabarske uzberezhzhi Indiyi Kollam Kalikut Maldivi uzberezhzhya Perskoyi zatoki Ormuz uzberezhzhya Aravijskogo pivostrova Aden Dzhidda shidne uzberezhzhya Afriki Mogadisho Persha ekspediciya Redaguvati Pochatok pershoyi podorozhi pripav na osin 1405 roku za poshirenoyu versiyeyu pidrahunkiv u nomu vzyali uchast 317 suden po bilsh realistichnoyu 255 vklyuchayuchi 62 korabli skarbnici 22 Vijshovshi z Nankina flot spustivsya po Yanczi v port Lyuczyagan u girli Yanczi Potim vin projshov uzdovzh kitajskogo berega na pivden v port Tajpin misto Chanle v girli richki Min poblizu Fuchzhou v provinciyi Fuczyan de pid chas stoyanki provodivsya potochnij remont i karavan chekav spriyatlivogo vitru 23 Pershoyu zamorskoyu krayinoyu vidvidanoyu flotom Chzhen He bula derzhava Champa Na pochatku XV stolittya na teritoriyi suchasnogo V yetnamu znahodilos dvi derzhavi Derzhava v yetiv Dajv yet zajmala lishe pivnichnu chastinu suchasnoyi v yetnamskoyi teritoriyi a v pivdennij yiyi chastini znahodilasya krayina chamiv Champa Vidnosini mizh Minskoyu imperiyeyu i Dajv yetom buli v cej moment na mezhi vijni yaka i pochalasya v 1406 roci 24 i Champa zdavna voroguvala z V yetskoyu derzhavoyu stala prirodnim soyuznikom Kitayu 25 Yak stolicya Champa misto Vidzhaya tak i roztashovanij nedaleko vid neyi port vidviduvani kitajskim flotami buli zgodom zrujnovani nini na misci cogo portu znahoditsya misto Kuyinon 25 Flot potim vidvidav Yavu i sultanat Palembang na pivdennomu shodi Sumatri Minska politika she z chasiv pershogo imperatora Chzhu Yuanchzhana bula tradicijno spryamovana na pidtrimku nezalezhnosti Palembanga vid yavanskoyi derzhavi Madzhapagit Vidnosini Kitayu z ostannoyu buli silno zipsovani she v 1377 roci koli todishnij madzhapagitskij pravitel Hajyam Vuruk strativ kitajskih posliv spryamovanih u Palembang dlya viznannya suverenitetu ostannogo 26 Kitajskij flot prodovzhiv svij shlyah po starodavnomu morskomu shlyahu z Indoneziyi do Pivdennoyi Indiyi Pislya vidvidin Malakki i nevelikih derzhav na pivnochi Sumatri vin peretnuv Bengalsku zatoku i dijshov do Cejlonu de jogo zustrili zgidno z kitajskimi hronikami z holodnoyu zarozumilistyu Zvidti vzhe bulo nedaleko i do golovnoyi meti podorozhi mista derzhavi Kalikut u Pivdennij Indiyi Pravitel Kalikuta zamorin proteguvav morsku torgivlyu tak sho perebuvannya tam spravilo na kitajciv same spriyatlive vrazhennya U Kalikuti kitajci vpershe pochuli pro isnuvannya Musya tobto Mojseya prichomu pripustili sho mova jde pro induyistske bozhestvo i jogo idol pomishayetsya v misti 27 Pislya togo yak nayavnij na korablyah tovar buv prodanij i na virucheni groshi tut zhe v portu zrobleni zakupivli u kvitni 1407 roku flot povernuv nazad Prohodyachi Malakkskoyu protokoyu korablyam Chzhen He dovelosya vstupiti v bij iz piratami pid komanduvannyam Chen Czuyi Chen Zuyi yakogo vdalosya zahopiti v polon 28 Uzhe v Pivdennokitajskomu mori korabli potrapili v tajfun znevireni u svoyemu spasinni moreplavci zablagali pro dopomogu nebesnoyi pokrovitelki moreplavciv Tyanfej i nezabarom na shoglah z yavilisya charivni vogniki uslid za chim more zaspokoyilosya Yak zauvazhiv she Dajvendak vogniki buli vognyami svyatogo Elma 29 30 Sam Chzhen He vvazhav sho zobov yazanij svoyim poryatunkom chudu yavlenomu milistyu bogini Nezabarom ekspediciya povernulasya v Kitaj bez podalshih prigod 29 Hroniki Minskoyi dinastiyi zberegli zapisi pro stratu Chen Czuyi i jogo pidruchnih u Nankini 2 zhovtnya 1407 roku nagorodzhennya Chzhen He ta inshih uchasnikiv jogo morskogo pohodu imperatorskij ukaz 29 zhovtnya 1407 roku Priblizno v cej zhe chas pribuli v Nankin iz kitajskim flotom poslanci z Kalvkuta Kilona krayin pivnichnoyi Sumatri Malakki i inshih zamorskih krayin buli prijnyati imperatorom Vidpovidno do zvichayiv kitajskoyi diplomatiyi zamorski gosti pidnesli kitajskomu imperatoru tovari zi svoyih zemel i buli shedro vinagorodzheni kitajskimi paperovimi i midnimi groshima na yaki voni mogli zakupovuvati kitajski tovari 31 Druga podorozh Redaguvati nbsp Suchasna statuya Tyanfej na o MejchzhouVidrazu pislya povernennya flotu Yunle nakazav znovu vijti v more cogo razu z metoyu dostaviti dodomu inozemnih posliv Neyasno chi brav uchast u comu plavanni Chzhen He abo zh cogo razu vin zalishavsya v Kitayi poglinenij turbotami pro remont hramu bogini pokrovitelki moryakiv Tyanfej na fuczyanskij ostrovi Mejchzhou sho vvazhayetsya yiyi batkivshinoyu 9 32 Yaksho prijnyati cyu ostannyu gipotezu slid vvazhati sho drugu ekspediciyu ocholili yevnuhi Van Czinhun i Hou Syan angl Hou Xian 33 U zv yazku z neobhidnistyu pracyuvati z diplomatichnim listuvannyam naprikinci 1407 roku pri imperatorskij akademiyi Hanlin buv zasnovanij Institut pismovih perekladachiv 四夷 館 Si i guan bukv Palata inozemciv chotiroh krayin svitu de jshla pidgotovka fahivciv iz mov bagatoh narodiv Aziyi 34 35 Korabli vijshli v more v kinci 1407 abo na pochatku 1408 roku Tochnih danih pro sklad flotu nemaye Bagato avtoriv vvazhayut sho vsogo korabliv nalichuvalosya 68 menshe nizh minulogo razu mozhlivo tomu sho uryad cogo razu ne viznav docilnim posilati velikij vijskovij eskort Prote v hronikah carstva Yunle Min shilu za zhovten 1407 roku isnuye zapis pro nakaz pro remont abo pereobladnanni 249 korabliv i Edvard Drejer logichno pripuskaye sho ce i bula pidgotovka flotu Chzhen He priblizno v tomu zh skladi sho i v pershomu plavanni 36 Zdebilshogo druga ekspediciya trimalasya kolishnogo marshrutu korabli vidvidali Siam Yavu pivnichnu Sumatru Kochin i Kalikut Cya ekspediciya nosila skorishe politichnij harakter i kitajci vtruchalisya u chvari mizh siamcyami i khmerami i takozh brali uchast u vibori novogo pravitelya zamorina mista Kalikut Nim stav Mana Vikranam 37 Poki flot Chzhen He zdijsnyuvav svoye druge plavannya v Kitaj pribuv 1408 Brunejskij sultan Abdul Madzhid Hassan Vin stav pershim z usih praviteliv Pivdenno Shidnoyi Aziyi yakij osobisto vidvidav Kitaj shob visloviti svoyu povagu imperatoru Yunle yakij tri roki ranishe viznav nezalezhnist Bruneyu vid Madzhapahita 38 Odnak pid chas svogo vizitu v Kitaj sultan zahvoriv i pomer Zamorskij gist buv pohovanij pid Nankinom iz pochestyami 38 na jogo chest bula vstanovlena stela na vidpovidnij jogo zvannyu kam yanij cherepasi Tretya podorozh Redaguvati nbsp Kopiya trimovnoyi steli kitajskoyu tamilskoyu ta perskoyu ustanovlena Chzhen He na Shri LanciTretya ekspediciya vijshla v plavannya v 1409 roci Istorichni dzherela kazhut sho do yiyi skladu vhodilo 48 sudiv Drejer vtim yak zavzhdi zauvazhuye sho dzherela chasto opisuvali yih yak korabli skarbnici tobto sudna bilsh velikogo klasu i vidpovidno vvazhaye sho na dodachu do nih do skladu flotu vhodiv i zvichajnij nabir menshih dopomizhnih suden tak sho povnij sklad flotu buv priblizno takij zhe blizko 250 suden yak i v pershih dvoh plavannyah 39 Kerivnikami ekspediciyi poryad iz Chzhen He vistupili Van Czinhun i Hou Syan 40 Gramotnij soldat Fej Sin vzyav uchast v ekspediciyi piznishe brav uchast takozh u p yatij i somij ekspediciyah stav zgodom avtorom knigi pro plavannya kitajskogo flotu 41 42 Zrobivshi korotku zupinku v gavani Tajpin u Chanle kitajski korabli dali vzyali kurs na Champu pivden suchasnogo V yetnamu i Temasek Singapur Dali voni pribuli v Malakku Kitajci buli zacikavleni v pidtrimci rivnovagi sil mizh Malakkoyu Siamom i Yavoyu cya rivnovaga garantuvala stabilnist i poryadok u regioni Kilka rokiv ranishe 1405 zasnovnik Malakkskogo sultanatu Parameshvara en vidvidav Minsku imperiyu i otrimav vid kitajciv pechatku na znak viznannya nezalezhnosti jogo sultanatu Odnak po dorozi dodomu pechatku vidibrali siamci yaki ne viznavali suverenitetu Malakki Cogo razu Chzhen He dostaviv Parameshvara novu pechatku zamist vkradenoyi sho malo simvolizuvati kitajsku pidtrimku jogo suverennoyi vladi 40 Dali korabli Chzhen He vidvidali pivnichnosumatranskij sultanat Samudra Pasaj zvidki vidplivli do Shri Lanki Tam kitajci sporudili stelu na slavu Buddi Allaha j odnogo z induyistskih bozhestv demonstruyuchi takim chinom svoyu povagu do miscevih zvichayiv Krim togo hramam vsih troh bozhestv buli zrobleni bagati pozhertvi prichomu strogo rivni po kilkosti i vartosti 43 44 Privezenij iz Kitayu obelisk buv znajdenij v 1911 roci bilya mista Galle v danij chas vin zberigayetsya v Derzhavnomu Muzeyi v Kolombo 45 Na ostrovi v toj chas supernichali mizh soboyu kilka pretendentiv na vladu na pivnochi tamili spoviduvali induyizm musulmanskij uzurpator i nareshti v Kotte zakonnij singalskij buddistskij pravitel Vidzhaya Bahu VI U cej smutnij chas singali ne doviryali inozemcyam i odin iz miscevih vozhdiv Nissanka Alagakkonara abo Alakeshvara en vidkinuv kitajski domagannya i zaboroniv ustanovku steli Alakeshvara sered inshogo vinoshuvav plani povalennya z tronu Vidzhajya Bahu VI vistupiv proti nih i pislya korotkoyi sutichki zmusiv vidstupiti na korabli 46 Flot prodovzhiv svij shlyah u Kilon Kochin i Kalikut Na zvorotnomu shlyahu vse zh bulo virisheno pokarati singaliv Te sho posliduvalo za cim neyasno j dosi ye predmetom superechok Tak yaksho viriti kitajskim dzherelam Alakeshvara zazhadav vid Chzhen He splati danini otrimav vidmovu i slidom za cim vidpraviv karalnu ekspediciyu u skladi 50 000 soldativ shob vidrizati jomu mozhlivist vidstupiti do korabliv pri tomu sho v rozporyadzhenni kitajskogo admirala bulo vsogo lishe 2000 soldativ Chzhen He rozumiyuchi sho shlyah jomu perepinyayut majzhe vsi nayavni u rozporyadzhenni u Alakeshvari vijskovi sili zrobiv nespodivanij manevr i napav na stolicyu Zahopivshi yiyi i vzyavshi v polon Alakeshvaru vin nadali bezpereshkodno povernuvsya na uzberezhzhi Alakeshvara buv dostavlenij u Nankin de jomu bulo darovano proshennya cherez jogo neviglastvo i vladu jogo bulo nakazano peredati komu nebud iz jogo mudrih soratnikiv Niyakih bilsh detalej kitajski dzherela ne povidomlyayut i po vsij vidimosti plutayutsya shodo strukturi vladi na ostrovi nastilki sho ne predstavlyayetsya mozhlivim zrozumiti hto vlasne buv dostavlenij u Nankin Alakeshvara Vidzhajya Bahu VI abo obidva 47 Singalski zh dzherela stverdzhuyut sho Chzhen He mav namir povaliti vladu Vidzhajya Bahu VI i ogolositi sebe suverennim pravitelem u Kotte Alakeshvara takozh vinoshuvav plani po skidannyu korolya nibito uklav soyuz iz kitajskim flotovodcem Dali korol Vidzhajya Bahu VI vidvidav Kitaj i pislya jogo povernennya na ostriv Alakeshvara nakazav jogo tayemno umertviti i ogolosiv sebe suverennim pravitelem 48 nbsp Porcelyanova pagoda Ilyustraciya z avstrijskogo arhitekturnogo atlasu Fishera fon Erlaha 1721 Prote zh vsi dzherela shodyatsya v tomu sho svyashenna relikviya zub Buddi en sho zberigavsya na ostrovi buv vidvezenij u Kitaj Kitajski dzherela zamovchuyut yakim chinom i navisho ce bulo zrobleno signali zi svogo boku vvazhayut sho kitajci zbiralisya privlasniti sobi relikviyu sho azh niyak ne uzgodzhuyetsya z toyu povagoyu yake ti proyavili po vidnoshennyu do miscevih viruvan Vcheni pripuskayut sho korol Vidzhajya Bahu VI dobrovilno postupivsya relikviyu kitajcyam shob takim chinom prodemonstruvati imperatoru svij status suverennogo pravitelya abo zh ne dozvoliti idolu potrapiti v ruki Alakeshvari Tak chi inakshe koli korol povernuvsya na ostriv zub Buddi povernuvsya razom iz nim 49 Flot povernuvsya v Nankin u chervni 1411 roci U 1412 roci na groshi virucheni vid torgivli v Nankini pochalosya sporudzhennya Porcelyanovoyi pagodi zavvishki blizko 80 metriv Navkolo pagodi buli zakladeni sadi stvoreni z roslin i naseleni tvarinami privezenimi Chzhen He z jogo ekspedicij Vezha prostoyala bilshe chotiroh stolit poki ne bula zrujnovana tajpinami v 1856 roci 50 Chetverta podorozh Redaguvati nbsp Kitajski moreplavci v Bengaliyi Relyef u NankiniOskilki v rezultati troh pershih ekspedicij meti po nalagodzhennyu vasalnih i torgovelnih vidnosin iz derzhavami Pivdenno Shidnoyi Aziyi ta pivdennoyi Indiyi buli dosyagnuti v zavdannya chetvertogo plavno vvijshlo vidviduvannya Perskoyi zatoki i beregiv Araviyi ta Afriki Hocha ci miscya buli i do cogo v yakijs miri vidomi kitajcyam 51 voni nikoli ne doslidzhuvalisya sistematichno Na dumku bagatoh avtoriv v comu novomu i dosit ambitnomu proekti znajshla vidobrazhennya maniya velichi imperatora 52 Nezvazhayuchi na te sho nakaz pro ekspediciyu buv viddanij u grudni 1412 roku flot Chzhen He mabut vijshov iz Nankina lishe voseni 1413 roku Yak zvichajno flot zupinivsya v Fuczyani i pokinuv kitajski berega lishe v grudni 1413 abo sichni 1414 roku 53 52 Zgidno hronici carstva Yunle flot nalichuvav 63 korabli Drejer vvazhaye sho cya cifra lishe chislo velikih sudiv a z urahuvannyam menshih suprovodzhuyuchih sudiv povnij sklad flotu buv priblizno takij zhe yak i v poperednih plavannyah z 28 560 osobami na bortu 53 Oskilki na vidminu vid poperednih ekspedicij sho zakinchuvalisya v Indiyi chetverta ekspediciya pryamuvala do beregiv Persiyi i arabskih krayin v plavannya z Chzhen He pishla grupa kitajskih musulman sho volodili pevnimi znannyami mov i kulturi Blizkogo Shodu Najvidomishim iz nih ye golovnij perekladach ekspediciyi znavec arabskoyi movi Ma Huan Zgodom vin napisav knigu sho stala najrozgornutishim pershodzherelom yake dijshlo do nas po plavannyam flotu Chzhen He 52 Pered vidhodom u more Chzhen He takozh vidvidav Sian odin iz golovnih centriv kitajskogo islamu i vzyav z soboyu v plavannya Hasana kit 哈 三 imama Sianskoyi mecheti Cinczin yak perekladacha i radnika 54 55 Vidomo i pro nizku inshih musulman yaki brali uchast u comu i nastupnih plavannyah yak napriklad Fuczyanskij musulmanskij diyach Pu Hezhi kit spr 蒲 和 日 pinyin Pu Heri takozh vidomij yak Pu Zhihe 蒲 日和 yakij brav uchast u p yatomu plavanni 55 56 Flot ruhavsya za zvichnim kursom do Indiyi zupinyayuchis po dorozi v Champi na Yavi Sumatri Malajziyi na Maldivah Shri Lanci i nareshti v Indiyi Chastina flotu pid komanduvannyam yevnuha Yan Minya 杨敏 Yang Min vidokremivshis vid inshih virushila v Bengalske korolivstvo 54 nbsp Zhiraf privezenij flotom Chzhen He z Bengaliyi 1414 Vid Maldivskih ostroviv flot Chzhen He vzyav kurs na Ormuz misto derzhavu sho vrazila kitajciv svoyim bagatstvom Tam zhe admiral zustrivsya z poslancyami afrikanskih derzhav i perekonav yih priyednatisya do jogo flotu i cherez nogo peredati shanoblivi listi imperatorovi Yunle U tomu zh 1414 roci povernulasya v Kitaj eskadra pid komanduvannyam Yan Minya z yakoyi pribuv u Nankin sultan Bengaliyi Sajfuddin Sultan priviz dlya kitajskogo imperatora ekzotichnij podarunok zhirafa yakogo bengalci jmovirno otrimali z Malindi 57 Kitajci prijnyali zhirafa za cilinya legendarnogo zvira sho z yavlyavsya lishe pid chas shaslivih i mirnih caryuvan Imperator vvazhav zhirafa bozhestvennim znamennyam yake dovodilo sho Car Nebesnij i inshi bogi zadovoleni jogo pravlinnyam Bezlich pridvornih vklyuchayuchi Yan Minya pospishili vozslaviti Yunle sho otrimav nastilki yavne svidchennya bozhestvennoyi prihilnosti ale imperator hocha i buv zadovolenij cim voliv vidpovisti sho tomu zaslugoyu ye pravlinnya jogo poperednika Krim cilinya v Kitaj buli takozh dostavleni inshi ekzotichni zviri yak to nebesni koni zebri i nebesni oleni antilopi 58 Pri zvichajnomu na comu marshruti vidviduvanni sultanatu Samudra Pasaj na pivnochi Sumatri mabut na zvorotnomu shlyahu z Ormuza v Kitaj ekipazhu osnovnogo flotu Chzhen He dovelosya vzyati uchast u borotbi mizh viznanim Kitayem sultanom Zajn al Abidin i pretendentom po imeni Sekander Kitajskij flot priviz dari vid imperatora Yunle dlya Zajn al Abidina ale ne dlya Sekandera sho viklikalo gniv ostannogo i vin napav na kitajciv Chzhen He zumiv obernuti ce sebe na korist rozbiti jogo vijska zahopiti v polon samogo Sekandera i vidpraviti jogo v Kitaj 54 59 Vlitku 1415 roku Chzhen He razom z osnovnoyu chastinoyu flotu povernuvsya v Kitaj dostavivshi do imperatora kerivnika sumatranskih povstanciv Sekandera yakogo Yunle nakazav stratiti Pribuli z flotom poslanci Malindi takozh privezli z soboyu zhirafa prichomu ministr ceremonij negajno vzyavsya klopotati pered imperatorom pro provedennya specialnoyi ceremoniyi yaka bula poklikana pidnesti jomu privitannya z oglyadu na poyavu drugogo cilinya ale i cogo razu Yunle zvoliv vidmovitisya 60 P yata podorozh Redaguvati 28 grudnya 1416 roku imperator nakazav Chzhen He pochati pidgotovku do novoyi ekspediciyi 61 Pered admiralom znovu stavilosya zavdannya dostaviti dodomu posliv iz riznih krayin 61 i dali plisti do afrikanskogo uzberezhzhya mayuchi na meti zav yazati torgivlyu z tamteshnimi derzhavami Krim togo vin povinen buv dostaviti derzhavnu pechatku cej podarunok simvolizuvav kitajske viznannya i pidtrimku kochinskomu korolyu shob takim chinom pidtrimati rivnovagu sil mizh Kochin i susidnim Kalikutom nbsp Grobnici dvoh starodavnih musulmanskih misioneriv u Cyuanchzhou Zliva stela v pam yat yih vidviduvannya yevnuhom Chzhen He v 1417 rociFlot zatrimavsya v Cyuanchzhou de na bort buv prijnyatij vantazh porcelyani i voseni 1417 roku vijshov u vidkrite more 62 Ruh jshov priblizno za tim zhe marshrutom sho j ranishe Champa Yava Palembang i Samudra Pasaj na Sumatri Pahang i Malakka v Malajziyi potim Maldivi Cejlon Kochin i Kalikut v Indiyi Korabli znovu vidvidali Ormuz i potim u pershij raz uvijshli v gavan Adena chiya vlada prostyagalasya na ves pivden Aravijskogo pivostrova azh do Mekki Adenskij sultan al Malik an Nasir Salah ad din Ahmad an Nasir Ahmad dinastiya Rasulidiv en nadav kitajcyam gostinnij prijom mozhlivo bazhayuchi peretvoriti yih na soyuznikiv proti mamlyukskogo Yegiptu z yakim Aden viv borotbu za svyashenni dlya musulman mista Mekku i Medinu 63 64 Z Adena korabli popryamuvali na pivden v pershij raz dosyagnuvshi afrikanskogo uzberezhzhya 65 Razom iz nimi u svoyi krayini povernulisya poslanci z Mogadisho nini stolicya Somali Baravi takozh u Somali i Malindi nini v Keniyi Naselennya cogo uzberezhzhya yaki govorit movoyu suahili bulo zmishanim vono pohodilo vid shlyubiv mizh prijshlimi torgovcyami afrikancyami arabami persami ta indusami z miscevimi aborigenkami nbsp Barelyef karta plavan Chzhen He Park sudnoverfi korabliv skarbnic Nankin Fej Sin opisav pustelni somalijski berega i kam yani mista yih zhiteliv Vin zvernuv uvagu na agresivnij harakter meshkanciv Mogadisho i vpravi yih soldativ u strilbi z luka U romani Lo Maodena pravitel Mogadisho postavivsya do poyavi kitajskogo flotu nedovirlivo ale pri viglyadi perevazhayuchih sil kitajciv virishiv ne borotisya z nimi 66 67 U chisli inshih krayin mist vidvidanih ciyeyu ekspediciyeyu minski dzherela zgaduyut misce nazva yakogo peredana kitajskoyu yak La sa Voni opisuyut pustelyu de znahodivsya ce misto ale ne dayut chitkoyi informaciyi pro jogo roztashuvannya Hocha vislovlyuvalisya pripushennya sho La sa bula v Somali bilsh virogidnim ye pripushennya sho vona bula roztashovana nedaleko vid Mukalli v Pivdennomu Yemeni 68 U romani Lo Maodena dlya zahoplennya mista kitajcyam dovelosya obstrilyuvati jogo z katapult abo garmat vstanovlenih na oblogovih vezhah 68 66 Odnak cya informaciya ne viklikaye doviri u bilshosti istorikiv oskilki mova jde pro roman fantastichnogo zmistu Do togo zh yak zauvazhuye Drejer v pusteli bilya La sa nemaye derevini zgidno minskih dzherel z yakoyi kitajci mogli b pobuduvati zgadani Lo Maodenom bashti 69 Flot Chzhen He povernuvsya v Kitaj 15 lipnya 1419 roku Posli inozemnih derzhav svoyim ekzotichnim vidom viklikali furor pri dvori Voni takozh zahopili z soboyu she odnogo cilinya 70 Shosta podorozh Redaguvati nbsp Fragment karti Mao Kunya sho poyasnyuye navigaciyu po zirkah pri povernenni z Ormuza v Kalikut i ochevidno bazuyetsya na kartah abo zapisah moryakiv Chzhen HeIstorichni dani pro shoste plavanni flotu Chzhen He duzhe mizerni i dopuskayut rizni interpretaciyi navit shodo do dat podorozhi Z odnogo boku zapis za 3 bereznya 1421 roku v hronici carstva Yunle Tajczun shi lu zgaduye sho poslanci inozemnih derzhav buli obdarovani imperatorom u tomu chisli paperovimi groshima na yaki voni mogli zakupiti kitajski tovari i Chzhen He i jogo soratnikam bulo dorucheno vidvezti yih na batkivshinu Z inshogo boku zapis za 14 travnya u tij zhe hronici zgaduye pro prizupinennya yak morskih plavan korabliv skarbnic tak i zakupivli konej ta inshih tovariv u narodiv na pivnichnomu i zahidnomu kordoni Kitayu 57 U zv yazku z cim doslidniki podorozhej Chzhen He rozhodyatsya z privodu dati pochatku shostogo plavannya Z odnogo boku rozumno vvazhati sho nakaz pro pripinennya morskih plavannya ne prizupiniv shostogo plavannya tomu sho do 14 travnya 1421 roku flot vzhe vijshov u more ce dalo b jomu dostatnij chas shob vikonati programu plavan i povernutisya v Kitaj do 3 veresnya 1422 roku koli v Tajczun shi lu ye zapis pro povernennya Chzhen He Z inshogo zh boku kitajski sudna yak pravilo jshli vid beregiv Fuczyani u vidkrite more pizno voseni abo vzimku z poputnim zimovim musonom Do togo zh u knizi soratnika Chzhen He Gun Chzhena zgaduyetsya imperatorskij ukaz pro vidsilannya ekspediciyi datovane 10 listopada 1421 roku na osnovi cogo Dajvendak vvazhav sho do cogo chasu Chzhen she buv u Kitayi U comu vipadku sens ukazu vid 14 travnya 1421 roku mig skladatisya v pripinenni plavan u majbutnomu ale ne u skasuvanni vzhe pidgotovlyuvanogo shostogo plavannya 71 Luyiza Levates virishuye hronologichnu problemu vislovlyuyuchi pripushennya sho flot rozdilivsya vzhe v sultanati Samudra Pasaj na Sumatri inshij yevnuh Chzhou Man poviv bilshu chastinu flotu v Aden i Afriku a sam zhe Chzhen He povernuvsya v Kitaj i vzhe v listopadi 1421 roku zmig brati uchast v urochistostyah iz nagodi perenesennya stolici v Pekin i vvedennya v ekspluataciyu tamteshnogo Zaboronenogo mista 72 Inaksha zh dumka hocha flot i rozdilivsya na tri eskadri v Samudra Pasa vsi voni dijshli prinajmni do Indiyi 73 U kozhnomu razi eskadra Chzhou Manya dosyagla Adena i mabut vidvidala i inshi porti v Araviyi i Africi 73 Plavannya Chzhen He v Palembang u 1424 roci Redaguvati Tajczun shi lu a slidom za neyu i Istoriya Min zgaduyut sho v 1424 roci Chzhen He buv poslanij u sumatranskij Palembang u zv yazku zi zminoyu pokolin u tamteshnij kitajskoyi koloniyi yiyi kerivnik Shi Czincin pomer i imperator Yunle dozvoliv jogo sinovi Shi Czisunyu uspadkuvati cej post Koli Chzhen povernuvsya do Kitayu z Sumatri imperator Yunle vzhe pomer 74 Oskilki ci dzherela pomilkovo ob yednuyut druge i tretye plavannya flotu Chzhen He v Indijskij okean ce porivnyano korotke plavannya 1424 roku dayetsya tam yak shosta ekspediciya tak shob vsogo bulo pererahovano pravilna kilkist ekspedicij sim Oskilki v dzherelah sho vvazhayutsya istorikami bilsh dostovirnimi a same na stelah vstanovlenih samim admiralom u Lyuczyagani i Chanle ce plavannya ne zgaduyetsya v chisli semi plavan zdijsnenih flotom Chzhen He sered istorikiv isnuvali rizni dumki pro te plavav chi Chzhen He kudi nebud u 1424 roci Dajvendak yakij vviv steli v naukovij obig vvazhav sho voni dovodyat sho niyakogo plavannya v 1424 roci vzagali ne bulo E Drejer odnak vvazhaye sho porivnyano ryadova poyizdka na Sumatru bezsumnivno mala misce ale prosto nikoli ne znachilasya samim Chzhen He v chisli jogo semi velikih plavan v Zahidnij Okean u zv yazku z yiyi nabagato menshim masshtabom 75 Timchasove pripinennya plavan Redaguvati Nezvazhayuchi na te sho do togo momentu Kitaj bezzasterezhno dominuvav u Pivdennokitajskomu mori i na bilshij chastini Indijskogo okeanu z bagatoh prichin bulo virisheno poklasti kraj grandioznim plavannyam korabliv skarbnic Vzhe hronika carstva Yunle zgaduye 14 travnya 1421 roku pro zupinennya yak morskih plavan korabliv skarbnic tak i zakupivli konej ta inshih tovariv u narodiv na pivnichnomu i zahidnomu kordoni Kitayu 57 Pislya smerti Chzhu Di imperatora Yunle 12 serpnya 1424 roku jogo starshij sin Chzhu Gaochi uspadkuvav prestol yak imperator Hunsu Chzhu Gaochi zijshov na imperatorskij prestol 7 veresnya 1424 roku i v toj zhe den vin zamist timchasovogo pripinennya vviv postijnu zaboronu na zamorski ekspediciyi Odnochasno buli pripineni i inshi torgovi operaciyi na okolicyah imperiyi yak to minova torgivlya z mongolami chaj za konej i derzhavni zakupivli v Yunnani i provinciyi Czyaochzhi tak u Minskij imperiyi imenuvavsya pivnichnij V yetnam 76 Vazhlivim chinnikom u pripinenni podorozhej vzhe v 1421 roci bula yihnya vartist dlya imperskoyi skarbnici yaka krim nih nesla takozh velichezni vitrati na vijnu u V yetnami en vijni z mongolami i pidgotovku do perenesennya stolici z Nankina do Pekina de dlya imperatora velosya budivnictvo Zaboronenogo mista 57 Krim porad vid svoyih finansistiv imperator Yunle prisluhavsya i do znamennya pozhezha v novozbudovanomu Zaboronenomu Misti 9 travnya 1421 roku sho pochalasya vid bliskavki bula traktovana yak znak vtrati imperatorom Nebesnogo Mandata yakij vkazuye jomu na neobhidnist negajno vnesti zmini v svoyu politiku 77 Zamina timchasovogo pripinennya plavannya na povnu yih zupinku pri vocarinni Chzhu Gaochi era Hunsu mala yak ob yektivni tak i sub yektivni prichini Finansovi situaciya imperiyi za ostanni roki pravlinnya Yunle ne pokrashilasya kitajski paperovi groshi znecinyuvalisya 78 Dlya samogo zh Chzhu Gaochi prioritetom buli gigantski proekti harakterni dlya eri Yunle ale zmenshennya podatkovogo tyagarya na selyanstvo Vin zvilniv iz v yaznici kolishnih pridvornih svogo batka yaki protestuvali proti dorogih zahodiv eri Yunle zokrema kolishnogo ministra finansiv Sya Yuanczi yakij buv posadzhenij u 1421 roci za vidmovu finansuvati shostu ekspediciyu Chzhen He 79 Dlya imperskogo Kitayu zokrema Minskogo periodu harakterna bula borotba za vpliv pri dvori mizh dvoma partiyami konfucianskimi chinovnikami intelektualami en i yevnuhami She buduchi princom Chzhu Gaochi otochiv sebe konfuciancyami i shvalyuvav yih tochku zoru sho stabilnist i procvitannya imperiyi gruntuyutsya na silskomu gospodarstvi ta zbalansovanomu derzhbyudzheti a ne na ambitnih zovnishnopolitichnih kampaniyah 79 Pershe rozporyadzhennya viddane v samij den koronaciyi Chzhu Gaochi yak imperatora Hunsu bulo nedvoznachno napravleno proti morskih podorozhej nbsp Vsi plavannya korabliv skarbnic pripinyayutsya Vsi korabli sho stoyat v portu Tajcan povinni povernutisya v Nankin vsi tovari na bortu povernuti v Departament vnutrishnih sprav de budut zberigatisya nadali Yaksho yakim nebud inozemnim delegaciyam zahochetsya povernutisya dodomu yim bude nadano dlya cogo nevelikij eskort Kitajski chinovniki sho znahodyatsya v danij moment za kordonom povinni negajno povernutisya do stolici otrimavshi zh ranishe nakaz prigotuvatisya do vihodu v more povinni negajno rozijtisya po domivkah Budivnictvo ta remont korabliv skarbnic negajno pripinyayetsya Zagotivlya zaliznogo dereva v originali Telimeni 铁力木 tobto zgidno z riznimi dzherelami tik abo Mezu zalizna povinna ne perevishuvati obsyagiv prijnyatih pri imperatori Hun u Spravlyannya dodatkovogo podatku negajno pripinyayetsya Pripinyayutsya vsi derzhavni zakupivli dlya potreb zakordonnih ekspedicij vinyatok nadayetsya lishe dlya tih yaki vzhe dostavleni na derzhavni skladi a takozh karbuvannya midnih monet zakupivlya muskusu siroyi midi ta shovku sircyu takozh vsi ranishe zajnyati zakupivleyu nazvanih tovariv povinni negajno povernutisya do stolici 80 nbsp Nezvazhayuchi na politiku imperatora Hunsu spryamovanu na zmenshennya roli yevnuhiv vidstoronenij vid komanduvannya flotom Chzhen He buv priznachenij na vazhlivu i pochesnu poziciyu komanduvacha vijskami v Nankinskomu okruzi kudi imperator planuvav povernuti stolicyu z Pekina Protyagom korotkoyi eri Hunsu imperator pomer 29 travnya 1425 roku Chzhen He naglyadav za zakinchennyam budivnictva Baoenskogo hramu i remontom majbutnih imperatorskih pokoyiv 81 Soma podorozh Redaguvati nbsp Verhnya chastina steli Chzhen He z Lyuczyagana suchasna kopiya Imperator Chzhu Gaochi pomer cherez dev yat misyaciv pislya svogo shodzhennya na prestol tron pislya nogo uspadkuvav jogo starshij sin Chzhu Chzhanczi yakij prijnyav tronne im ya Syuande Stil pravlinnya novogo imperatora chastkovo buv zapozichenij u batka chastkovo zh u dida Pidtrimuyuchi konfucianciv vin prote zh nabliziv do sebe i bagatoh yevnuhiv Tak samo yak i jogo batko novij imperator namagavsya strimuvati zrostannya podatkiv Vin zavershiv vijnu u V yetnami viznavshi glavu v yetnamskih povstanciv Le Loya v yetnamskim imperatorom i namagavsya ne zativati novih voyen 82 U toj zhe chas yak i jogo did Chzhu Di imperator Syuande pragnuv pidnyati mizhnarodnij prestizh Minskoyi imperiyi Jogo turbuvalo sho za chas sho minuv pislya shostoyi podorozhi potik zamorskih poslanciv yaki pribuvayut u Kitaj iz daninoyu yavno pishov na spad i zovnishni poziciyi Kitayu takozh oslabli 83 Tomu 29 chervnya 1430 roku nezabarom pislya smerti Sya Yuanchzhi odnogo z samih yarih suprotivnikiv morskih podorozhej bulo nakazano pochati pidgotovku do novoyi ekspediciyi ocholyuvanoyi dosvidchenimi yevnuhami moreplavcyami Chzhen He i Van Czinhunom 84 Cherez shestirichnu perervu mizh podorozhami cya pidgotovka zajnyala bilshe chasu 85 Tochnih danih pro sklad flotu ne isnuye ale za poshirenoyu dumkoyu cogo razu v more malo vijti 300 suden nabagato bilshe nizh pid chas minulih podorozhej 85 Drejer utim vvazhaye sho sklad flotu buv priblizno toj zhe sho i v inshih plavannyah v yakih na jogo dumku yak pravilo bralo uchast blizko 250 suden 86 Osnovnoyu metoyu ekspediciyi bulo pidtrimannya miru sered zamorskih krayin dannikiv Kitayu Sami nazvi sudiv dosit krasnomovno svidchat pro ce Doskonala Garmoniya Dovgotrivalij Spokij abo zh Priyemnij Vidpochinok 85 Na vidminu vid inshih shesti podorozhej v istorikiv ye detalni dani pro marshrut i dati somogo plavannya zavdyaki nevidomomu uchasniku plavannya chiyi zapiski pid nazvoyu Sya Siyan kit 下 西洋 Pohid U Zahidnij Okean dijshli do nas u zbirniku Cyanven czi kit 前 闻 记 Zapiski pro pochute Chzhu Yunmina Informaciya pro cej pohid ye takozh i v knigah Ma Huanya i Fej Sinya 87 Vid cogo zh plavannya do nas dijshli dvi memorialni steli vstanovleni za vkazivkoyu Chzhen He odna v Lyuczyagane v girli Yanczi insha v Chanle v girli richki Min na yakih bula visichena korotka hronika poperednih shesti podorozhej i plani somogo 88 Flot vijshov iz Nankina 19 sichnya 1431 roku i 3 lyutogo pribuv do Lyuczyagana de 14 bereznya bula vstanovlena persha stela yaka opovidala pro vidpravlennya flotu v zamorski krayini shob donesti imperatorski ukazi do yih meshkanciv 8 kvitnya 1431 roku flot pribuv do Chanle de proviv zalishok roku shob popovniti zapasi i zbilshiti ekipazhi suden za rahunok dodatkovogo naboru a takozh zavershiti roboti z budivnictva hramiv na chest pokrovitelki moryakiv bogini Tyanfej U grudni 1431 roku abo pershih chislah sichnya 1432 roku tam bula vstanovlena druga stela v yakij Chzhen He zgaduvav sho flot chekaye poputnogo vitru tobto zimovij muson i prosiv bozhestvennoyi dopomogi Lishe 12 sichnya 1432 roku flot zalishiv Kitaj 89 Flot pribuv u Kuyinon derzhava Champa na pivdni suchasnogo V yetnamu 27 sichnya 1432 roku Ci dani dozvolyayut nam ociniti serednyu shvidkist flotu v spriyatlivih umovah postijnij poputnij viter zimovij muson v 2 5 vuzla 910 morskih mil vid Chanle do Kuyinn za 15 dib sfn Dreyer 2007 pp 151 152 Vijshovshi z Kuyinona 15 lyutogo flot pribuv u Surabayu na Yavi 7 bereznya 1432 roku sho daye serednyu shvidkist u 2 1 vuzla Kitajci proveli kilka misyaciv na Yavi 13 lipnya sudna pokinuli Surabayu i 24 lipnya pribuli v Palembang na Sumatri znovu 2 5 vuzla Tochno nevidomo chi pidnimalosya ves flot vgoru po richci Musi do samogo Palembanga ale Drejer vvazhaye sho shvidshe za vse tak 90 27 lipnya flot vijshov iz Palembanga pribuvshi v Malakku 3 serpnya Potim buv perehid iz Malakki v Samudra Pasaj 2 12 veresnya 1 4 vuzla sho stala zvichajnim punktom zboru sudiv dlya perehodu cherez Bengalsku zatoku Dali pishla najnebezpechnisha dilyanka shlyahu perehid cherez Bengalsku zatoku daleko vid bud yakoyi zemli i v porivnyano mensh peredbachuvanih pogodnih umovah nizh u bilsh znajomih kitajskim moryakam vodah Flot dijshov u Beruvalu en na zahidnomu berezi Cejlonu za 26 dniv 2 28 listopada 1432 roku serednya shvidkist 1 5 vuzla sho vklyuchala vtim zupinku na Nikobarskih ostrovah 91 Perehid iz Beruvali v Kalikut na pivdenno zahidnomu berezi Indiyi zajnyav 8 dib 2 10 grudnya 1432 roku 1 8 vuzliv 92 She 34 dib zajnyav peretin Aravijskogo morya z Kalikuta v Ormuz 14 grudnya 1432 roku 17 sichnya 1433 roku Na comu marshrut opisanij v osnovnomu dzhereli Sya Siyan zakinchuyetsya zgidno z jogo anonimnogo avtora 9 bereznya 1433 roku flot vijshov z Ormuza v zvorotnij shlyah 93 Z Ormuza flot povernuvsya v Kitaj za kilka bilsh sproshenim marshrutom nizh na shlyahu z Kitayu do Ormuza bez zahodzhennya v Beruvalu Palembang abo na Yavu abo navit u Chanle i lishe z dosit korotkimi zupinkami pribuvshi v Lyuczyagan 7 lipnya 1433 roku i v Nankin 22 lipnya 94 Odnak inshi dzherela zokrema Istoriya Min zgaduyut sho poslanci imperatora Syuande vidvidali ne lishe 8 krayin pererahovanih v Sya Siyan a j she 17 derzhav 93 Hocha sho oznachayut deyaki z pererahovanih v Istoriyi Min nazv zalishayetsya vidkritim pitannyam dlya istorikiv napriklad isnuye zdogad sho Ganbali ce Koyimbator u Pivdennij Indiyi sho znahoditsya na znachnij vidstani vid morya bilshist iz nih spivvidnosyatsya z uzberezhzhyam Arabskogo morya v Arabiyi i Africi yak napriklad Aden v Yemeni i Mogadisho stolicya suchasnogo Somali 93 Pripuskayut sho ci regioni mogli buti vidvidani eskadroyu sho vidokremilasya vid golovnogo flotu marshrut yakogo dokumentovanij v Sya Siyan v Kalikuti Podibna zh eskadra vidvidala i Bengaliyu 95 Zgidno rekonstrukciyi Drejera ce bula odna i ta zh eskadra pid komanduvannyam yevnuha Hun Bao Cya eskadra vidokremilasya vid golovnogo flotu vzhe v Kuyi Noni abo Semuderi i pislya vidvidin Bengaliyi v 1432 roci pro sho rozpovidaye kolishnij na bortu Ma Huan pribula v Kalikut Ma Huan u cej chas pokinuv kitajskij flot iz specialnim zavdannyam div nizhche a flotiliya Hun Bao virushila do aravijskih i afrikanskih beregiv Arabskogo morya ale bez zahodu v Chervone more 96 Suchasni biografi Chzhen He Levates abo Drejer ne namagayutsya utochnyuvati yaki konkretno porti v Bengaliyi vidviduvali sudna Hun Bao Odnak na osnovi knig Ma Huanya i Fej Sinya mozhna vvazhati kitajskij flot vidvidav prinajmni Chittagong Sunargaon en i todishnyu timchasovu stolicyu Bengaliyi Panduu en 97 Odnim iz najbilsh cikavih epizodiv somogo plavannya bulo vidviduvannya grupoyu kitajciv svyashennih musulmanskih mist Mekki i Medini Yak rozpovidaye u svoyij knizi perekladach Ma Huan yevnuh Hun Bao perebuvayuchi zi svoyeyu flotiliyeyu v Kalikuti poslav sim cholovik zi svogo osobistogo skladu vklyuchayuchi samogo Ma Huanya v krayinu Moce Mekka na korabli tiyeyi krayini tobto kalikutskomu yakij u cej chas jshov ubik Mekki Detalnij opis podorozhi v Mekku i Medinu morem do Dzhiddi i dali suhim shlyahom cherez pustelyu i pro musulmanski svyatini zajmaye ostannyu glavu v knizi Ma Huanya 98 Mekka staye vidoma kitajskim chitacham yak Tyanfan 天 方 tobto Nebesnij kub na chest yiyi golovnoyi svyatini hramu Kaaba 98 V opisi odnak ye ryad yavnih pomilok shlyah vid Mekki do Medini zajmaye lishe odin den a ne blizko 10 dniv yak dlya realnih karavaniv vhid u Kaabu prikrashenij dvoma kam yanimi levami statuyi zhivih istot tradicijno zaboroneni v islami Na pidstavi cogo deyaki avtori vvazhayut sho naspravdi Ma Huan ne buv u Mecci a napisav svij zvit zi sliv tretih osib 99 Sam zhe Chzhen He po vsij vidimosti ne zmig pobuvati v Mecci i pomolitisya v svyatih miscyah oskilki v inshomu vipadku ce nastilki vazhliva dlya musulmanina podiya napevno bula b zgadana v bud yakih dzherelah Za pripushennyam Levates vin cogo razu navit ne plavav i v Ormuz a cherez problemi zi zdorov yam zalishavsya v Kalikute yak i Ma Huan 99 Zamorski posli yaki pribuli z flotom abo piznishe svoyim hodom iz Malakki i Sumatri otrimali audiyenciyu u imperatora u veresni prichomu sered privezenih podarunkiv nalichuvalosya she p yat ciliniv Imperator buv zadovolenij tim sho morska torgivlya bula vidnovlena ale ne vstig skoristatisya cim tak yak pomer u rezultati shvidkoplinnoyi hvorobi v 1435 roci 100 101 Mezhi plavan flotu Chzhen He v Indijskomu okeani RedaguvatiYaki buli najbilsh viddaleni punkti vidvidani eskadrami flotu Chzhen He pid chas yih 4 go 7 go plavan Sered istorikiv moreplavannya i kartografiyi isnuye dosit shirokij diapazon dumok iz cogo pitannya Vidvidini Malindi u suchasnij Kenni prijmayetsya bilshistyu avtoriv bez pitan Prote E Drejer oberezhno zauvazhuye sho prisutnya v minskih dzherelah informaciya pro cej port nastilki mizerna u porivnyanni z nabagato bilsh detalnimi zvitami pro somalijski i aravijski mista sho ne viklyuchena mozhlivist sho naspravdi kitajski sudna tam ne buli a prosto vzyali malindijskih posliv na bort u yakomus bilsh pivnichnomu portu 102 Z inshogo boku vislovlyuvalosya pripushennya sho naspravdi vkazanij na mapi Mao Kunya 麻 林地 Malindi naspravdi ne Malindi a znachno bilshe pivdennij port Kilva Kisivani u suchasnij Tanzaniyi za ciyeyu versiyeyu 麻 林地 oznachaye zemlya di Mahdali malin po imeni pravlyachoyi v Kilva dinastiyi Mahdali 103 Zgidno anotaciyi na karti Mao Kunya samim viddalenim punktom dosyagnutim kitajskim flotom buv Habur 哈 甫 儿 Ha pu erh cherez silni shtormi flot ne mig sliduvati dali 104 105 Hocha karta ne pokazuye cej Habur vislovlyuvalisya pripushennya sho vin mozhe vidpovidati uzberezhzhya provinciyi Natal u Pivdennij Africi 106 A siyetlskij fahivec z starovinnih kitajskih kart Chzhan Gujshen vislovlyuvav navit pripushennya sho Habur toj zhe samij ostriv sho i pokazanij na karti daosa Chzhu Sibena 1320 na pivdennij shid vid afrikanskogo uzberezhzhya ostriv Habila i ye ni sho inshe yak subantarktichnij ostriv Kergelen 49 pd sh Deyaki doslidniki pov yazuyut z im yam Chzhen He i nayavne na mapi venecijcya Fra Mavro bl 1450 vkazivka na te sho yakijs azijskij mozhlivo kitajskij korabel dosyag pivdennogo krayu Afriki tekst bilya yakoyi govorit 107 108 109 nbsp Fragment karti Fra Mauro z indijskoyu dzhonkoyu nbsp Blizko 1420 roku yakijs korabel chi indijska prim 1 dzhonka peretnula Indijskij okean na shlyahu do ostroviv Cholovikiv ta Zhinok za misom Diabi prim 2 projshla mizh Zelenimi Ostrovami i Morem Temryavi prim 3 Voni plivli 40 dniv yih neslo na zahid i pivdennij zahid ne znahodyachi nichogo krim povitrya i vodi Za yih pidrahunkami voni projshli shlyah u 2000 mil Potim umovi pogirshilisya i za 70 dniv voni povernulisya do vishezgadanogo Misu Diabi Koli moryakam znadobilosya pristati do berega voni znajshli tam yajce ptaha zvanogo Ruh rozmirom z tulub amfori sam zhe ptah buv nastilki velicheznij sho vid kinchika odnogo krila do kinchika inshogo bulo 60 krokiv Cej ptah mozhe z legkistyu zabrati slona chi inshu veliku tvarinu zavdaye velikoyi shkodi meshkancyam tiyeyi krayini i litaye nadzvichajno shvidko Originalnij tekst ital Circa hi ani del Signor 1420 una naue ouer concho de india discorse per una trauersa per el mar de india a la uia de le isole de hi homeni e de le done de fuora dal cauo de diab e tra le isole uerde e le oscuritade a la uia de ponente e de garbin per 40 cornade non trouando mai altro che aiere e aqua e per suo arbitrio iscorse 2000 mia e declinata la fortuna i fece suo retorno in corni 70 fina al sopradito cauo de diab E acostandose la naue a le riue per suo bisogno i marinari ubitch uno ouo de uno oselo nominato chrocho el qual ouo era de la grandeca de una bota d anfora e la grandeca de l oselo era tanta che da uno pico de l ala a l altro se dice esser 60 passa e con gran facillita lieua uno elefante e ogni altro grando animal e fa gran dano a li habitanti del paexe et e uelocissimo nel suo uolar nbsp Kitaj i more pislya Chzhen He RedaguvatiIstorichni dokumenti minskogo periodu ne mistyat bud yakih vidomostej pro smert Chzhen He abo pro jogo diyalnosti pislya somoyi ekspediciyi 110 Tomu istoriki yak pravilo prijmayut tradicijnu versiyu jogo sim yi zgidno z yakoyu Chzhen pomer na zvorotnomu shlyahu v Kitaj pid chas somoyi ekspediciyi i jogo tilo bulo pohovano v mori z podalshim sporudzhennyam kenotafu na pagorbi Nyushou pid Nankinom 111 112 113 Odnak isnuye takozh dumka vislovlyuvana napriklad biografom Chzhen He Syuj Yujhua kit 徐玉虎 zgidno z yakoyu flotovodec blagopoluchno povernuvsya v Nankin i prosluzhiv na posadi vijskovogo komendanta Nankina i komanduvacha svogo flotu she dva roki pomershi lishe v 1435 roci 110 Van Czinhun drugij poryad yz Chzhen He kerivnik somogo plavannya nenadovgo perezhiv svogo kolegu U 1434 roci odin iz sumatrinskih praviteliv poslav svogo brata chiye im ya vidome z kitajskih dzherel yak Halichzhihan kit spr 哈利 之 汉 pinyin Halizhihan z daninoyu do imperatora Chzhu Chzhanczi U Pekini sumatrinskij poslanec zahvoriv i pomer Van Czinhunu bulo dorucheno vidvidati Sumatru shob peredati tamteshnomu pravitelyu spivchuttya vid kitajskogo imperatora ale vin zaginuv pri avariyi korablya bilya beregiv Yavi 114 115 Deyakij chas pislya povernennya somoyi ekspediciyi predstavniki blizkih i dalekih zamorskih derzhav prodovzhuvali pribuvati do Kitayu Tak Bengaliya pidtrimuvala vidnosini z Kitayem she kilka rokiv pislya ostannogo plavannya flotu Chzhen He Istoriya Min zgaduye sho bengalci dostavlyali v Kitaj cilin zhirafiv mabut postavlyalisya v Bengaliyu z Afriki u 1438 i 1439 rokah ale potim kontakti z nimi pripinilisya 116 Dostavka danini z Kambodzhi postupovo zmenshuvalasya i do 1460 roku zovsim zijshla nanivec 117 Yavanski poslanci takozh stali ridkisnimi gostyami v Kitayi pislya 1466 roku 118 Kitajskij soyuznik derzhava Champa sho znahodilasya na pivdni suchasnogo V yetnamu i bula vidviduvana v usih plavannyah flotu Chzhen He bula zavojovana v yetnamcyami 1471 roku 119 prim 4 Malakka stanovlennya yakoyi yak nezalezhnoyi derzhavi bulo tisno pov yazane z plavannyami Chzhen He bula v 1511 roci zahoplena portugalcyami yaki vchinili krivavu rizaninu tamteshnih torgovciv kitajciv 120 Tim ne mensh morski kontakti z nizkoyu susidnih derzhav Ryukyu Yaponiya Tayiland yaki buli aktivnimi she pri imperatori Hun u zadovgo do plavan flotu Chzhen He 121 trivali v tij chi inshij miri praktichno protyagom usogo minskogo periodu Odnak centr uvagi minskoyi diplomatiyi yak i sama minska stolicya peremistilisya z pivdnya na pivnich de borotba z mongolami a potim iz manchzhurami trivala z pereminnim uspihom vsi dva z gakom stolittya yaki zalishilisya minskij imperiyi 122 Do kincya XV stolittya vidpovidalnist za znosini z pivdennimi susidami Kitayu bula dovirena miscevij vladi prikordonnih i primorskih provincij Guansi napriklad posilala vkazivki do V yetnamu 1480 a Guandun mav spravu z Yavoyu 1501 123 Koli na pochatku XVI stolittya inshi zamorski gosti portugalci pribuli do kitajskih beregiv a potim i zasnuvali koloniyu v Makao voni zustrili podibne zh vidnoshennya z nimi mali spravu provincijna vlada z Guanchzhou abo regionalna z Uchzhou de bazuvavsya general gubernator Guanchzhou i Guansi a chastishe i zovsim povitovi z Syanshan nini Chzhunshan 124 Sproba poslati delegaciyu na choli z Tome Pireshom bezposeredno do minskogo tronu zakinchilasya plachevno 1516 1524 yezuyitam Mikele Rudzheri i Matteo Richchi znadobilosya v sukupnosti bilshe 20 rokiv zusil 1579 1601 shob nareshti otrimati vhid u Zaboronene misto 124 Pislya 1435 roku budivnictvo korabliv dlya potreb derzhavi i derzhavne moreplavannya vzagali shvidko prijshlo v zanepad 125 Istorichnih danih pro dolyu tih korabliv yaki v 1433 roci povernulisya do Kitayu z ostannogo plavannya v Indijskij okean ne isnuye ale fahivci vvazhayut sho termin yih zhittya buv nenabagato vidminnij vid kitajskih korabliv XVI stolittya yaki pidlyagali remontu kozhni 3 5 rokiv i povnoyi perebudovi pislya 10 rokiv sluzhbi 126 i zamina vijshovshih yz ladu korabliv bilshe ne provodilasya 127 U 1436 roci pislya smerti imperatora Syuande i pochatku eri Chzhentun koli krayinoyu faktichno stala keruvati babusya malolitnogo imperatora i yevnuhi ocholyuvani Van Chzhenem 128 vijshov ukaz pro zaboronu budivnictva okeanskih suden i obsyagi budivnictva suden menshih rozmiriv buli takozh skorocheni 119 Masovi morski vantazhni perevezennya z delti Yanczi na pivnich krayini golovnim chinom zerno dlya postachannya Pekinu i vijsk pripinilisya she ranishe pislya vidkrittya rekonstrujovanogo Velikogo kanalu v 1415 roci 125 129 sho v svoyu chergu viklikalo zanepad u spravi budivnictva morskih suden 130 Konkretni prichini zmini prioritetiv derzhavi yiyi vidmovi vid velikomasshtabnoyi morskoyi politiki zalishayutsya predmetom diskusiyi istorikiv U chisli vazhlivih faktoriv nazivayutsya yak ob yektivna situaciya neobhidnist ekonomiyi koshtiv derzhbyudzhetu v umovah praktichno postijnoyi borotbi z mongolami ta zagalnih ekonomichnih problem imperiyi tak i vikova vorozhnecha mizh konfucianskimi chinovnikami intelektualami yakih cherez stolittya portugalci prozvali mandarinami i pridvornimi yevnuhami z yakimi konfucianci asociyuvali budivnictvo flotiv ta inshi rizikovani i dorogi zatiyi 119 Negativnij poglyad na yevnuhiv posilivsya v suspilstvi v rezultati katastrofichnij rozvitok podij v eru Chzhentun 1435 1449 Chzhu Ciczhen yakomu v moment prihodu do vladi v 1435 roci led vipovnilosya sim rokiv peretvorivsya na igrashku v rukah palacovih yevnuhiv ocholyuvanih Van Chzhenem en Koli v 1449 roci pivmiljonna kitajska armiya bula znishena mongolami v bitvi pri Tumu a sam imperator potrapiv u polon do nih vina za te sho stalosya bula pokladena na yevnuhiv i v pershu chergu na samogo Van Chzhen takozh zagiblogo v cij bitvi 131 119 Z imenami dvoh inshih yevnuhiv nastupnih desyatilit Cao Czisya zh i Van Chzhi zh takozh zv yazuyutsya periodi svavillya yevnuhiv 119 nbsp Arhivist patriot Lyu DasyaIsnuye bagato variantiv istoriyi pro te yak u rezultati vorozhnechi mizh mandarinami i yevnuhami buli znisheni dokumenti pro plavannya Chzhen He yaki zberigalisya v derzhavnih arhivah Za odniyeyu poshirenoyu versiyeyu v 1447 roci yevnuh Van Chzhi yakij sprobuvav organizuvati novu zamorsku ekspediciyu zaprosiv informaciyu pro plavannya Chzhen He ale otrimav vid ministra oboroni Syan Chzhuna Xiang Zhong vidpovid sho vsi dokumenti yaki stosuyutsya cogo pitannya zagubleni naspravdi zh yih zahovav abo znishiv chinovnik cogo zh abo sumizhnogo ministerstva Lyu Dasya shob pereshkoditi podalshij roztrati derzhavnih koshtiv i bezcilnoyi zagibeli spivgromadyan prizvanih na morsku sluzhbu Za svij patriotichnij vchinok Lyu Dasya zasluzhiv zahoplennya ministra i zgodom sam zajnyav visokij post 132 133 Za inshoyu versiyeyu istoriyi pro arhivista patriota Van Chzhi zbiravsya piti vijnoyu na V yetnam i vimagaye dokumenti pro vijnu u V yetnami periodu Yunle yaki Lyu Dasya i znishiv shob zapobigti vijni yaka b spustoshila ves pivdennij zahid krayini Za ciyeyu versiyeyu ministrom odobrivshim vchinok Lyu buv Yuj Cziczyun Yu Zijun 134 Ye takozh i tradiciya sho zv yazuye znishennya dokumentiv z im yam ministra oboroni Yuj Cyanya 1398 1457 yakij zazvichaj rozglyadayetsya yak geroyichna postat yaka vryatuvala krayinu pislya Tumuskoyi katastrofi i borolasya z zasillyam yevnuhiv Odnak istoriki vvazhayut sho cya tradiciya yavlyaye soboyu lishe dosit poshirenu tendenciyu lyudej pov yazuvati ti chi inshi vidomi podiyi z imenami znamenitih lyudej v realnosti zh znishennya dokumentiv trapilosya piznishe 119 Istoriki zauvazhuyut sho navit u rozpal flotskoyi aktivnosti na pochatku XV stolittya minska imperiya ne perejmalasya stvorennyam dobre organizovanogo flotu dlya zahistu priberezhnih vod vid pirativ vidznachayetsya napriklad sho v 1417 roci yevnuhovi Chzhan Cyanyu yakij povertavsya v Kitaj iz dalekogo plavannya dovelosya vidbivatisya vid tak zvanih yaponskih pirativ u samih beregiv batkivshini 125 Hocha teoretichno za ukazom 1370 roku kozhnomu z 70 primorskih vijskovih garnizoniv vej nalezhalo mati po 50 vijskovih korabliv na praktici na dumku istorika E Drejera ni pro yaki 3500 korablyah nikoli ne dovodilosya vesti j movi 125 A do pochatku XVI stolittya navryad chi 10 20 vid chisla korabliv peredbachenih cim planom isnuvali v realnosti pri comu navit najbilshi z nih buli vantazhopidjomnistyu v 400 lyao jmovirno blizko 100 tonn vantazhopidjomnosti abo 160 tonn vodotonnazhnosti z ekipazhem blizko 100 osib 135 Istoriya Lunczyanskoyi verfi v Nankini de buduvavsya flot Chzhen He sho vijshla v 1553 roci zaznachaye sho niyakih planiv chi vimiryuvan okeanskih suden iz chasiv Chzhen He ne zbereglosya a korabli yaki she prodovzhuvali buduvatisya golovnim chinom z derevini vzyatoyi z starih korabliv buli duzhe poganoyi yakosti 135 Koli problema z piratami zagostrilasya v seredini XVI stolittya Ci Cziguan yakij ocholiv borotbu z nimi zmig obzavestisya lishe nevelikim flotom malih patrulnih suden niyakih sprob znovu pobuduvati velikij flot za tipom Chzhen He ne robilosya 136 Uryad zhe neridko vvazhav sho najdiyevishim zasobom borotbi z piratami bude morska zaborona zaborona buduvati yaki b to ne bulo morski sudna i vihoditi v more obmezhennya legalnoyi morskoyi torgivli duzhe nevelikim chislom portiv a inshij raz i primusova evakuaciya naselennya z priberezhnoyi zoni Ci zaboronni zahodi zavdali dodatkovoyi shkodi ekonomici padinnya dohodiv vid morskoyi torgivli povelo za soboyu rozkvit kontrabandi yakoyu promishlyalo primorske naselennya 137 Nezvazhayuchi na znishennya arhivnih dokumentiv pevna kilkist dokumentalnoyi informaciyi pro plavannya eri Yunle zbereglasya sered minskih vijskovih fahivciv Tak u skladenij v 1620 h rokah vijskovoyi enciklopediyi Ubej chzhi ye navigacijna karta sho pokazuye marshruti plavan iz nizovij Yanczi cherez Pivdenno shidnu Aziyu ta Indijskij okean do Araviyi i Afriki Cya karta bezsumnivno gruntuyetsya na danih zibranih pid chas plavan Chzhen He 104 138 Pam yat pro plavannya Chzhen He RedaguvatiChzhen He v pam yati kitajskogo suspilstva Redaguvati nbsp Kamin prirodnij vizerunok na yakomu nagaduye pro flot Chzhen He sho vihodit u more krasa i gordist suchasnogo Muzeyu verfi korabliv skarbnic u NankiniZ rozvitkom krizi minskoyi dinastiyi posililisya nastroyi spryamovani na vidkrittya ta geroyizaciyu diyachiv minulogo yaki uosoblyuvali soboyu krashe zhittya i krashi chasi zdatnist Kitayu peremagati zovnishnih vorogiv Imena Chzhen He i Van Czinhuna znovu z yavilisya v narodnij pam yati Tak v 1597 roci v obstanovci koli yaponci navazhilisya napasti na najblizhchogo kitajskogo soyuznika Koreyu i lishe cinoyu velicheznih vitrat i vtrat buli vignani z pivostrova Lo Maoden kit 罗 懋 登 opublikuvav fantastiko prigodnickij roman Plavannya Chzhen He po Indijskomu okeanu prim 5 139 U comu tvori spravzhnya informaciya pocherpnuta z istorichnih dzherel dopovnena avtorskoyu fantaziyeyu 140 139 Podorozh Chzhen He predstavlyayetsya podiyeyu epichnogo masshtabu povna bitv iz vorozhimi silami na vidminu vid oficijnoyi istoriyi de zgaduyutsya lishe tri veliki vijskovi operaciyi proti pirativ u Palembanzi proti povstanciv u Semuderi i na Cejloni plyus sutichki z yavancyami v 1407 roci a sam komanduvach nadilyayetsya risami zhorstokoserdogo zavojovnika rozstrilyuye vorozhi mista neshadno rozpravlyayetsya z mirnim naseleniem 141 142 143 U 1615 roci z yavilasya p yesa nevidomogo avtora Za imperatorskim nakazom Sanbao vidpravlyayetsya v plavannya po Zahidnomu Okeanu 奉天 命 三 保 下 西洋 144 Na pochatku XX stolittya na hvili ruhu za zvilnennya Kitayu vid inozemnoyi zalezhnosti prinesenoyi za dopomogoyu yevropejskih flotiv obraz Chzhen He sho stoyit na choli potuzhnogo kitajskogo flotu znajshov novu populyarnist 145 Velikij vnesok u populyarizaciyu cogo obrazu vnesla opublikovana v 1905 roci stattya publicista Lyan Cichao Chzhen He velikij moreplavec nashoyi batkivshini 145 U suchasnij KNR Chzhen He rozglyadayetsya yak odna z vidatnih osobistostej z istoriyi krayini a jogo plavannya zazvichaj rozglyadayutsya yak zrazok mirnoyi politiki Kitayu po vidnoshennyu do svoyih susidiv protistavlyayutsya zagarbnickim ekspediciyam yevropejskih kolonizatoriv XVI XIX stolit Kitajska diaspora v Pivdenno Shidnij Aziyi Redaguvati nbsp Fragment dekoru hramu Po San Ten na putunhua Bao Shan Tin bilya pidnizhzhya Kitajskogo pagorba v MalaciPodorozhi Chzhen He dali potuzhnij impuls do zrostannya kitajskoyi diaspori yaka postijno zbilshuyuchis za rahunok kupciv i dezertiriv osila na priberezhnih zemlyah sho prostyagayutsya vid kitajskih kordoniv azh do Indiyi Bagato kitajskih gromadi Malajziyi ta Indoneziyi rozglyadayut Chzhen He i Van Czinhuna yak figur zasnovnikiv praktichno yak svyatih zastupnikiv Na yih chest sporudzheno hrami i postavleni pam yatniki 146 U Malajziyi duzhe populyarna legenda pro te sho Chzhen He v XV stolitti pryamuyuchi v Malakku priviz iz soboyu kitajsku princesu na im ya Han Libo yakij nalezhalo vijti zamizh za Malakkskogo monarha Princesa privezla z soboyu 1500 cholovik prislugi i 5000 molodih divchat yaki osili v rajoni Kitajskogo pagorba Bukit Chinu en v Malakci i stali prabatkami kitajciv starozhiliv Malajziyi ta Singapuru vidomih yak baba nonya abo peranakan i na vidminu vid bilsh piznoyi hvili kitajskoyi immigraciyi yaka pribula pid chas britanskogo panuvannya v XIX XX stolittyah prim 6 Cya istoriya prote vidsutnya v kitajskih annalah 147 Yaksho viriti hronici Fej Sinya i rannim portugalskim svidchennyami to mozhna pripustiti sho v realnosti odin iz Malakkskih sultaniv odruzhivsya z kitayankoyu dochkoyu odnogo z moryakiv sho zalishilisya v Malaci 147 U Yevropi Redaguvati Na rubezhi XV XVI stolit portugalski moreplavci pronikli v Indijskij okean i pristupili do vstanovlennya svogo kontrolyu nad jogo torgovimi shlyahami po yakih u zvorotnomu napryamku plavav flot Chzhen He mensh stolittya do togo U portah cogo okeanu she bula zhiva pam yat pro kitajsku armadu hocha spershu portugalcyam bulo ne nadto yasno zvidki voni tam z yavlyalisya Odna z pershih vidomih yevropejskih zgadok pro zagadkovih viziteriv list pracyuyuchogo v Lisaboni florentijskogo pidpriyemcya Dzhirolamo Sernidzhi en pro pershu ekspediciyu Vasko da Gami yakij vin vidislav na batkivshinu v lipni 1499 roku Za jogo slovami v Kalikuti portugalci diznalisya pro te sho rokiv 80 do nih tam pobuvav flot dobre ozbroyenih bilih hristiyan c dovgim volossyam yak u nimciv yaki potim povertalisya kozhni dva roki Oskilki pro yaki nebud pohodi nimciv do Indiyi portugalcyam nichogo vidomo ne bulo Sernidzhi pripuskav sho mozhlivo u rosiyan ye port u comu regioni i ce mogli buti voni 148 149 Nezabarom odnak portugalci diznalisya vid indijciv sho tayemnichih pribulciv zvut Chin nazva yaku v pershij polovini XV st Yevropejci she ne ototozhnyuvali z Katayem de buv Marko Polo i v 1508 roci Manuel I dav zavdannya admiralu di Sekejri 150 nbsp dovidatisya pro chiniv z yakih misc voni pribuvayut i yak daleko do tudi i v yakij chas roku voni vidviduyut malakku abo inshi miscya de vedut torgivlyu i yaki tovari privozyat i skilki yih korabliv prihodit shoroku i sho ce za korabli i bagati voni kupci i slabki voni lyudi abo voyini i chi ye u nih zbroya abo artileriya i yakij odyag nosyat i veliki voni rostom i vsyu inshu informaciyu pro nih i hristiyani voni chi yazichniki chi velika yihnya zemlya i odin lishe nad nimi korol abo kilka Originalnij tekst port Preguntarees pollos chijns e de que parte vem e de cam longe e dem quanto em quanto vem a Malacca ou aos lugares em que tratauam e as marcadarjas que trazem e quamtos naoos d elles vem cado anno e pellas feycoes de suas naoos e se sam mercadores riquos e sse ssam homeens fracos o guerreiros e se teem armas ou artelharjas e que vestidos trazem e sse ssam gramdes homees de corpos e toda a outra enformacam d elles e sse ssam christaaos se gentios ou sse he gramde terra a sua e sse tem mais de huum rey antre elles nbsp Yak zauvazhuyut istoriki shob vidpovisti na vsi pitannya korolya Manuela portugalcyam znadobilosya velika chastina stolittya 151 Tim ne mensh nibito isnuvav u nedavnomu minulomu kitajskij kontrol nad primorskimi rajonami Indiyi Malakkoyu i bagatma ostrovami Pivdenno shidnoyi Aziyi tak samo yak i rishennya kitajskogo kerivnictva pokinuti zamorski krayini nezabarom stali dobre vidomim faktom dlya yevropejciv hocha im ya samogo Chzhen He v yevropejskij literaturi cogo periodu nikoli ne z yavlyayetsya 152 Cej poglyad na istoriyu Aziyi predstavlenij vzhe v pershij yevropejskij knizi prisvyachenij Kitayu Tratado das cousas da China dominikanskogo chencya Gaspara da Kruza en 1569 de vin pidkriplenij posilannyami yak na riznogo rodu arhitekturni ta kulturni pam yatki kitajskogo pohodzhennya v cih regionah tak i na isnuyuchu tam vichnu pam yat pro kitajske panuvannya 153 Cej zhe motiv povtoryuyetsya i v bestseleri ispanskogo avgustinciv Huana Gonsalesa de Mendosi en 1585 Historia de las cosas mas notables ritos y costumbres del gran reyno de la China 154 Dalekoglyadnij veteran portugalskoyi ekspansiyi v Aziyi Diogu Perejra Malabarskij Diogo Pereira o Malabar v listi napisanomu donu Zhuanu III nezadovgo do svoyeyi smerti v 1539 roci navit rekomenduvav portugalskomu korolyu nasliduvati priklad kitajciv i pokinuti indijski koloniyi 155 Portugalskij istorik Zhuan de Barrush 1496 1570 vvazhav sho pripinivshi suhoputnu i morsku kolonialnu ekspansiyu kitajci buli nabagato bilsh dalekoglyadni nizh greki Karfagenyani abo rimlyani yaki zavojovuyuchi chuzhi krayini vreshti resht vtratili svoyu 156 Na dumku suchasnogo istorika Zh M dush Santush Alvesh cim porivnyannyam di Barrush takozh provodiv paralel mizh kitajskim rishennyam pripiniti operaciyi v Indiyi i neobhidnistyu dlya malenkoyi Portugaliyi vibrati pravilni geografichni prioriteti u svoyij programi globalnoyi ekspansiyi 155 Piznishe portugalska ekonomist chasiv Iberijskoyi uniyi Duarte Gomesh Solish pt vtyagnuv argument pro zalishennya kitajcyami Indiyi v svoyi rozlogi mirkuvannya pro nebazhanist ispanskoyi torgivli z Kitayem vvezennya meksikanskogo sribla cherez Filippini yak zavdaye shkodi portugalskij torgivli z nim zhe cherez Indiyu i Makao 157 U musulmanskomu sviti Redaguvati U populyarnij literaturi vislovlyuvalasya navit dumka sho Chzhen He buv prototipom Sindbada moreplavcya Dokazi tomu shukayut u podibnosti zvuchannya mizh imenami Sindbad i Sanbao i v tomu sho obidva zrobili po sim morskih podorozhej V Africi Redaguvati Na beregah i priberezhnih ostrovah pivdennogo Somali ta pivnichnij Keniyi zhive nevelika narodnist badzhuni yaki zdavna slavilisya yak ribalki ta moreplavci Voni govoryat na suahili i pobuvali pid silnim arabskim i mozhlivo perskim vplivom Ryad avtoriv vislovlyuvali i pripushennya sho sered yihnih predkiv mozhut buti vihidci z Aziyi zokrema rodinni polinezijcyam 158 sho ne divno oskilki uzdovzh cih beregiv mogli b vihoditi z Indoneziyi na Madagaskar predki ninishnihmalgashiv Zhurnalistami vislovlyuvalosya pripushennya sho mozhlivo azijska krov ta kulturni risi u badzhuni moryakiv Chzhen He yaki zalishilisya v Africi 159 Starozhili nevelikogo klanu Famao v seli Siyu Siyu na ostrovi Pate v arhipelazi Lamu bilya beregiv Keniyi stverdzhuyut sho v chisli yihnih predkiv kitajski moryaki poterpili tam u korabelnij avariyi Na dumku zhurnalistiv dehto z chleniv cogo klanu navit na viglyad bilshe shozhij na azijciv nizh na afrikanciv 160 V Avstraliyi Redaguvati Legendi aborigeniv pivostrova Arnem Lend na pivnochi Avstraliyi rozpovidayut pro te sho v davni chasu yih kraj vidviduvali yakis bajdzhini yaki zajmalisya lovom i obrobkoyu trepangiv risivnictvom buduvali kam yani budinki 161 Hocha bilshist istorikiv vvazhayut sho legendarni bajdzhini buli odnim iz narodiv ninishnoyi Indoneziyi dobre vidomo sho makasar veli zagotivlyu trepangiv u cih miscyah v XVIII XIX st 161 isnuye i tochka zoru po yakij bajdzhini buli kitajcyami za pohodzhennyam 162 Ye takozh interpretaciya hroniki Fej Sinya po yakij flot Chzhen He vidvidav Timor najblizhchij indonezijskij ostriv do Avstraliyi U zv yazku z cim amerikanska zhurnalist Luyiza Levates vislovlyuye pripushennya sho odin iz korabliv jogo flotu zumiv dosyagti Avstraliyi hocha dokumentalnih svidchen na cej rahunok ne isnuye 163 Vona takozh zvertaye uvagu na shozhist nazv zagadkovih bajdzhiniv i afrikanskih badzhuniv 164 U zahidnij presi j populyarnij literaturi Redaguvati U silu svogo masshtabu svoyeyi vidminnosti vid poperednoyi i nastupnoyi kitajskoyi istoriyi i svoyeyi zovnishnoyi shozhosti z plavannyami yaki kilka desyatilit piznishe pochali yevropejsku Dobu velikih geografichnih vidkrittiv plavannya Chzhen He stali odnim iz najvidomishih epizodiv kitajskoyi istoriyi za mezhami samogo Kitayu Napriklad v 1997 roci zhurnal Life v spisku 100 cholovik yaki najbilshe vplinuli na istoriyu v ostannomu tisyacholitti pomistiv Chzhen He na 14 e misce inshi 3 kitajci v comu spisku Mao Czedun Chzhu Si i Cao Syuecin 165 U zv yazku z plavannyami Chzhen He zahidni avtori chasto zadayut pitannya Yak vijshlo tak sho yevropejska civilizaciya za paru stolit zaluchila v svoyu sferu vplivu ves svit a Kitaj hocha pochav velikomasshtabni okeanski plavannya ranishe i z nabagato bilshim flotom nizh mali Kolumb i Magellan nezabarom pripiniv taki ekspediciyi i perejshov do politiki izolyacionizmu 166 167 sho bulo b yakbi Vasko da Gama zustriv na svoyemu shlyahu kitajskij flot podibnij flotu Chzhen He 168 Vidpovidi prirodno dayutsya rizni zalezhno vid naukovih chi politichnih poglyadiv avtora Najbilsh svoyeridnu vidpovid daye vidstavnij britanskij pidvodnik Gevin Menzis yakij u svoyih knigah 169 sho nibito kitajskij flot Chzhen He vidkriv Ameriku i dopliv do Yevropi ale bud yaka informaciya pro ce v dzherelah pro jogo plavanni vidsutnya Istoriki ne sprijmayut ci tvori serjozno i vkazuyut na neprofesijnu interpretaciyu dzherel u Menzisa ne volodiye kitajskoyu movoyu i pidminu argumentaciyi fantaziyami 170 171 Komentari Redaguvati Yak vidno i na karti Fra Mauro dlya yevropejciv XV stolittya Indiyi vklyuchali i malovidomu yim Shidnu Aziyu v tomu chisli pivdennij Kitaj Zgidno Falketto s 99 mis Diabi pivnichnij kraj Madagaskara i dzhonka jshla na pivden vzdovzh shidnogo berega Madagaskaru a ne po vazhkij dlya navigaciyi madagaskarskij protoci Morem Temryavi v originali le oscuritate tma tini Cya tma la tenebre zgaduyetsya i v inshomu misci karti yak shos roztashovane na pivdni Indijiskogo okeanu i nebezpechne dlya moreplavstva Cikavo sho deyaki bizhenci z polegloyi Tyampi zmogli same morskim shlyahom dosyagti najblizhchoyi tochki kitajskoyi zemli pivdennogo berega ostrova Hajnan de yihni nashadki vidomi yak uculi zhivut i donini Tak yak voni spoviduyut musulmansku viru voni oficijno vvazhayutsya predstavnikami tiyeyi zh nacionalnosti huejczu sho j nashadki kitajciv musulman yaki brali uchast u plavannyah Chzhen He Pereklad zagolovka yak v disertaciyi i statti N E Borevsku 1970 1973 V originali kit 三宝 太监 西洋 记 通俗 演义 bukv Roman pro yevnuha vishogo rangu Sanbao v Zahidnomu Okeani abo prosto Zapiski pro Zahidnij Okean 西洋 记 Siyan czi Oglyad literaturoznavchih doslidzhen za romanom rosijskoyu ta in movah div Ptak R Hsi Yang Chi 西 贋 記 An Interpretation and Some Comparisons with Hsi Yu Chi Chinese Literature Essays Articles Reviews 1985 T 7 1 2 S 117 141 Baba kit spr 峇 峇 pinyin Baba i nonya kit spr 娘惹 pinyin Niangre nazva vidpovidno cholovikiv i zhinok u peranakancivPrimitki Redaguvati Needham 1971 s 491 Dreyer 2007 s 187 Levathes 1996 s 88 Dreyer 2007 s 60 Levathes 1996 s 132 133 a b Levathes 1996 s 124 126 Mick Brown The Dance of 17 Lives The Incredible True Story of Tibet s 17th Karmapa 1st U S Edition New York and London Bloomsbury Publishing 2004 368 s P 33 34 ISBN 158234177X Levathes 1996 s 128 131 a b Needham 1971 s 489 Levathes 1996 s 83 Dreyer 2007 s 105 Levathes 1996 s 75 Levathes 1996 s 80 81 Dreyer 2007 s 102 119 Dreyer 2007 s 111 Dreyer 2007 s 102 106 Dreyer 2007 s 114 a b Dreyer 2007 s 109 110 182 Dreyer 2007 s 152 153 Levathes 1996 s 82 Dreyer 2007 s 123 Fujian 2005 s 22 Dreyer 2007 s 51 52 Dreyer 2007 s 24 a b Dreyer 2007 s 52 Dreyer 2007 s 53 Levathes 1996 s 101 Levathes 1996 s 87 102 a b Levathes 1996 s 103 Duyvendak J J L The True Dates of the Chinese Maritime Expeditions in the Early Fifteenth Century T oung Pao Second Series 1939 T 34 5 S 341 413 stor 345 Dajvendak tut perekladaye i komentuye tekst steli 1431 z Lyuczyagana Dreyer 2007 s 58 59 Levathes 1996 s 103 104 Levathes 1996 s 106 Tsai 1996 s 149 Wild N Materials for the Study of the Ssŭ i Kuan Bureau of Translators Bulletin of the School of Oriental and African Studies University of London 1945 T 11 3 S 617 618 Dreyer 2007 s 124 Levathes 1996 s 105 106 a b Levathes 1996 s 104 105 Dreyer 2007 s 125 a b Levathes 1996 s 107 Dreyer 2007 s 6 7 Don J Wyatt The Blacks of premodern China Philadelphia University of Pennsylvania Press 2009 S 102 103 Encounters with Asia ISBN 0812241932 Dreyer 2007 s 71 Levathes 1996 s 112 113 The trilingual inscription of Admiral Zheng He Maritime Lanka angl Arhiv originalu za 13 serpnya 2011 Procitovano 13 chervnya 2011 Levathes 1996 s 114 Levathes 1996 s 115 Levathes 1996 s 115 116 Levathes 1996 s 117 Levathes 1996 s 121 Needham 1971 s 494 503 a b v Levathes 1996 s 137 a b Dreyer 2007 s 76 a b v Levathes 1996 s 138 a b Tan Ta Sen 2009 s 172 Kauz 2005 s 82 83 a b v g Dreyer 2007 s 90 Levathes 1996 s 138 143 Dreyer 2007 s 79 Levathes 1996 s 142 143 a b Dreyer 2007 s 82 Dreyer 2007 s 83 84 Levathes 1996 s 149 Dreyer 2007 s 87 Dreyer 2007 s 83 a b Levathes 1996 s 150 Dreyer 2007 s 88 a b Dreyer 2007 s 84 86 Dreyer 2007 s 86 87 Levathes 1996 s 150 151 Dreyer 2007 s 91 92 Levathes 1996 s 151 a b Dreyer 2007 s 92 Dreyer 2007 s 95 Dreyer 2007 s 95 97 Dreyer 2007 s 137 Levathes 1996 s 157 159 Levathes 1996 s 163 a b Levathes 1996 s 160 164 Levathes 1996 s 164 Levathes 1996 s 164 165 Levathes 1996 s 167 168 Levathes 1996 s 167 169 Dreyer 2007 s 143 144 a b v Levathes 1996 s 169 Dreyer 2007 s 126 Dreyer 2007 s 150 Dreyer 2007 s 145 150 Dreyer 2007 s 145 151 Dreyer 2007 s 152 Dreyer 2007 s 152 154 Dreyer 2007 s 154 155 a b v Dreyer 2007 s 155 Dreyer 2007 s 160 162 Dreyer 2007 s 155 157 Dreyer 2007 s 155 159 Fei Xin Mills J V G Ptak R Hsing ch a sheng lan the overall survey of the star raft Wiesbaden Harrassowitz 1996 153 s South China and maritime Asia vol 4 ISBN 3447037989 a b Dreyer 2007 s 158 159 a b Levathes 1996 s 171 172 Levathes 1996 s 172 173 Dreyer 2007 s 162 163 Dreyer 2007 s 32 88 89 Mei Ling Hsu Chinese Marine Cartography Sea Charts of Pre Modern China Imago Mundi 1988 T 40 S 96 112 a b Kuei Sheng Chang Cheng Ho Dictionary of Ming biography 1368 1644 Association for Asian Studies Ming Biographical History Project Committee New York Columbia University Press 1976 T 2 S 194 200 ISBN 0231038011 Kuei Sheng Chang Africa and the Indian Ocean in Chinese Maps of the Fourteenth and Fifteenth Centuries Imago Mundi 1970 T 24 S 21 30 Fernandez Armesto F 1492 the year the world began New York HarperOne 2009 S 249 ISBN 0061132276 Falchetta P Fra Mauro s world map with a commentary and translations of the inscriptions Turnhout Brepols 2006 S 99 178 180 Terrarum orbis ISBN 2503 517269 Needham 1971 s 501 502 Pereklad na osnovi Nidema 1971 Inshij variant perekladu Arhivovano 2011 09 26 u Wayback Machine a b Dreyer 2007 s 166 Levathes 1996 s 172 Shipping news Zheng He s sexcentenary China Heritage Newsletter angl Arhiv originalu za 18 serpnya 2011 Procitovano 1 chervnya 2011 Fujian 2005 s 45 Levathes 1996 s 173 Tsai 1996 s 151 Dreyer 2007 s 157 Tsai 1996 s 148 Tsai 1996 s 152 a b v g d e Dreyer 2007 s 172 Timothy Brook The Confusions of Pleasure Commerce and Culture in Ming China Berkeley University of California Press 1998 S 122 ISBN 0520210913 Tsai 1996 s 148 149 Dreyer 2007 s 169 Geoff Wade 2005 Ming Shi lu as a source for Southeast Asian History pdf Southeast Asia in Ming Shi lu angl The Singapore E Press Arhiv originalu za 23 sichnya 2012 Procitovano 19 chervnya 2011 a b Div napr Matteo Richchi i Nikolya Triga De Christiana expeditione apud Sinas en a b v g Dreyer 2007 s 170 Church 1995 s 20 Dreyer 2007 s 170 171 Dreyer 2007 s 167 Levathes 1996 s 144 Church 1995 s 22 Levathes 1996 s 175 176 Levathes 1996 s 179 180 Dreyer 2007 s 173 Dreyer 2007 s 174 a b Dreyer 2007 s 171 Dreyer 2007 s 177 Levathes 1996 s 174 177 E tu Zen Sun Mao Yuan i Dictionary of Ming biography 1368 1644 New York Columbia University Press 1976 T 2 S 194 200 ISBN 0231038011 a b Dreyer 2007 s 7 177 178 Needham 1971 s 494 Levathes 1996 s 189 190 Dreyer 2007 s 177 178 Wade 2004 s 14 18 Levathes 1996 s 188 a b Dreyer 2007 s 180 181 Levathes 1996 s 190 a b Levathes 1996 s 183 A Journal of the First Voyage of Vasco Da Gama 1497 1499 ed by Ernest George Ravenstein London Hakluyt Society 1898 S 131 Alves 2005 s 47 Demel W Als Fremde in China das Reich der Mitte im Spiegel fruhneuzeitlicher europaischer Reiseberichte Munchen R Oldenbourg 1992 S 47 ISBN 3486559176 nim Lach Donald F Asia in the making of Europe The University of Chicago Press 1965 T I Book Two S 730 731 Alves 2005 s 40 Gaspar da Cruz The treatise of Fr Gaspar da Cruz O P South China in the sixteenth century being the narratives of Galeote Pereira Fr Gaspar da Cruz O P Fr Martin de Rada O E S A 1550 1575 Ed by C R Boxer Printed for the Hakluyt Society 1953 S 66 68 Issue 106 of Works issued by the Hakluyt Society Glava VII v bud yakomu vidanni danoyi praci napr Juan Gonzalez de Mendoza Historia de las cosas mas notables ritos y costumbres del gran reyno de la China Roma 1585 Stor 94 95 v anglijskomu vidanni 1853 roku a b Alves 2005 s 42 Joao de Barros D do Conto Decada III Livro II capitulo VII Decadas da Asia Lisboa 1778 T 5 S 194 196 Alves 2005 s 41 42 Review Vinigi L Grottanelli Pescatori dell Oceano indiano saggio etnologico preliminare sui Bagiuni Bantu costieri dell Oltregiuba Africa Journal of the International African Institute 1956 T 26 3 S 309 312 Levathes 1996 s 199 Nicholas D Kristof 06 chervnya 1999 1492 The Prequel angl The New York Times Arhiv originalu za 13 serpnya 2011 Procitovano 19 chervnya 2011 a b Tony Swain A place for strangers towards a history of Australian Aboriginal being Cambridge Univ Press 1993 S 170 183 ISBN 0521430054 Needham 1971 s 538 Levathes 1996 s 195 198 Levathes 1996 s 202 List of Life magazine s 100 most important people of the last millennium Life magazine angl 1997 Procitovano 19 chervnya 2011 Levathes 1996 s 20 Gale Stokes Why the West The Unsettled Question of Europe s Ascendancy Lingua Franca 2001 T 11 8 Levathes 1996 s 21 Gavin Menzies 1421 rik koli Kitaj vidkriv svit 1421 The Year China Discovered America Gavin Menzies 2002 Menzis G 1434 rik koli velikij kitajskij flot pripliv do Italiyi i zarodivsya Renesans 1434 The Year a Magnificent Chinese Fleet Sailed to Italy and Ignited the Renaissance 2008 Dreyer 2007 s 29 30 182 183 Finlay R How Not to Re Write World History Gavin Menzies and the Chinese Discovery of America Journal of World History 2004 T 15 2 S 229 242 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Podorozhi Chzhen He amp oldid 39914351