Кенота́ф (дав.-гр. κενοτάφιον, від κενός — порожній і τάφος — гробниця) — символічна могила, в якій нема небіжчика. Споруджується як спомин про людину, що загинула на чужині.
В Україні відомі кенотафи скіфського часу, періоду пізньоримського часу у черняхівській культурі та періоду Київської Русі. Звичай споруджувати кенотафи зберігся донині на заході України — символічні стрілецькі чи упівські могили. Невеликі хрести на місцях загибелі людей внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Словник-довідник з археології. — К., 1996.
- М. Бігус. Стаття // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 62. — ISBN 966-528-199-2.
Посилання Редагувати
- Кенотаф // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 471.
| Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |