www.wikidata.uk-ua.nina.az

Культура Вірменії ЛітератураАрхітектураМузикаТеатрТанецьКилимарствоМініатюраОбразотворчемистецтвоМіфологіяФілософіяДрукО

Культура Вірменії

Культура Вірменії
Література
Архітектура
Музика
Театр
Танець
Килимарство
Мініатюра
Образотворче
мистецтво
Міфологія
Філософія
Друк
Освіта
Кіно
Кулінарія

Культура Вірменії — сукупність матеріально-технічних і духовних досягнень вірменського народу, створених як на нинішній території Вірменії, так і у всій історичній Вірменії.

Історія культури сформованого вірменського народу бере початок з VI—V століть до н. е. і є продовженням ще давнішої культури Урарту. Як зазначає енциклопедія «Британіка» Вірменія — один з найдавніших центрів світової цивілізації. Найважливіше значення для подальшого розвитку історії та культури вірменського народу мало прийняття в перші роки IV століття християнства як державної та єдиної релігії Вірменії. Саме з IV століття починається нова фаза в історії вірменської культури — початок середньовічного вірменського мистецтва. Загальний підйом вірменської культури охоплює період до VII століття включно, до остаточного ствердження у Вірменії арабського ярма. Подальший значний розвиток починається з кінця IX століття, і пов'язаний він з відновленням у 885 році незалежного Вірменського царства, що стало початком нової золотої доби вірменської історії. Період культурного піднесення тривав до XIII століття включно і характеризується деякими авторами як Вірменське Відродження. Після близько двовікової кризи в XV—XVI століттях, культурне життя знову пожвавлюється з XVII століття. Для збереження і розвитку багатовікової вірменської цивілізації важливим стало приєднання на початку XIX століття Східної Вірменії до християнської Російської Імперії. 1918 року в Східній Вірменії було відновлено вірменську державу. 1920 року вона була приєднана до радянської держави, а після її розпаду знову здобула суверенітет, створивши нові перспективи для розвитку 2500-літніх культурних традицій вірмен.

Також у статті окремо розглядається культура інших народів і народностей, що проживали і проживають на території Вірменії.

Архітектура Редагувати

1. Єреруйкська базиліка, V століття 2. Мавзолей вірменських Аршакідів, IV століття

Від VI ст. до н. е. в стародавній Вірменії розвивалася язичницька архітектура. Ксенофонт повідомляє, що житла вірмен мали вежі. Найзначніший пам'ятник вірменської античної архітектури — храм Ґарні, побудований царем Великої Вірменії Трдатом I у 70-ті роки н. е. Від епохи еллінізму збереглися залишки міст Арташат і Тигранакерт — стародавніх столиць Великої Вірменії. Плутарх називає Арташат «вірменським Карфагеном». Давньовірменським містам характерне регулярне планування міських кварталів.

У III—IV століттях у зв'язку з формуванням у Вірменії феодальних відносин, а також прийняттям у 301 році християнства як державної релігії, починається новий етап в історії вірменської архітектури. Серед найранніших зразків вірменської церковної архітектури відомі як однонефні зальні (Ширванджух, V ст.), так і тринефні базилікальні (Касах, IV ст.; Єреруйк, V ст.) церкви. У V—VII століттях вірменські архітектори розробили різноманітні типи центричних купольних храмів: квадратні в плані (у Вохджаберді, V ст.); чотириапсидні (в Црвизі, Арзні, V—VI ст.); прямокутні в плані, з виступаючими 4 апсидами і з 4 підкупольними пілонами (собор в Ечміадзіні) або без пілонів (Мастара); прямокутні, з вписаним усередину хрестом (Аван, 591—602; Ріпсіме); восьмиапсидні (Зоравар, VII ст.) тощо. Поєднання центричної та базилікальних композицій у V—VI століттях призвело до створення таких купольних базилік, як Текор (кінець V ст.) і Одзун (середина VI ст.). В V столітті у вірменській столиці Двін побудовано палату голови вірменського католікоса, що був однією з найраніших палацових будівель середньовічної Вірменії. Шедевром вірменської архітектури VII століття вважається храм Звартноц, зведений між 641—661 роками.

З кінця IX століття, після відновлення суверенітету вірменської держави монументальне будівництво переживає новий підйом. Вірменське зодчество цього часу найтісніше продовжує архітектурні традиції попередніх століть. Характерним явищем цього етапу розвитку архітектури стає збагачення декору. Розвивається як цивільне, так і культове будівництво. Зокрема, в столиці Ані споруджено великі оборонні стіни, палаци, протягом 989—1001 років царями Гагіком I і Смбатом II тут побудовано Кафедральний собор, архітектором якого став знаменитий Трдат[ru]. Крім центральної Вірменії, будівництво розвивалася у всіх частинах країни. Так, у 915—921 роках Гагік Арцруні в Васпуракані звів Церкву Святого Хреста (зодчий Мануел), що вирізняється багатющими рельєфами. В Сюніку зведено Татев (895—905 рр.), Ваганаванк (911 р.), Гндеванк[ru] (930 р.) та інші церкви. Великі монастирські комплекси були побудовані на північному сході Вірменії — Санаїн (957—962 рр.), Ахпат (976—991 рр.) тощо. Разом з тим стратегічні шляхи були прикриті фортецями, серед яких найбільш потужними були Амберд, Тигніс і деякі інші.

Новий піднесення цивільної архітектури відзначається в XII—XIII століттях — будуються готелі, трапезні, книгосховища, караван-сараї. Особливо примітне явище вірменської архітектури цього часу — ґавіти-притвори. Піднесення вірменської архітектури кінця XII—XIII століть пов'язане зі звільненням Вірменії Закаряни. Було створено низку нових кам'яних конструкцій, серед яких перекриття на перехресних арках. Найвідоміші пам'ятки часу: Арічаванк (1201), Макараванк (1205), Тегер (1213—1232), Дадіванк, (1214), Ґегард (1215), Сагмосаванк (1215—1235), Ованаванк (1216), Гандзасар (1216—1238), Агарцин (1281) та деякі інші.

Література Редагувати

Міфологія і фольклор Редагувати

Національний епос вірменського народу Давид Сасунский. Склався між VIII—X століттями. Худ. А. Коджоян[ru], 1922 рік

Зразки давнього і середньовічного фольклору збереглися письмово, переважно давньовірменською і средньовірменською мовою. Стародавні епічні сказання, міфи, зразки епічної поезії, романи, збереглися у творах Мовсеса Хоренаці, Фавстоса Бузанда, Агааангела, Себеоса[ru], Іоана Маміконяна; літературні обробки загадок виявлено в Ананії Ширакаці, Нерсеса Шноралі[ru] і деяких анонімів, байки у Вардана Айгекці[ru], айрени любові і бенкетів переважно в тагаранах[ru] XV—XVII століть тощо. Крім того дані про античну міфологію вірмен повідомляють греко-римські автори, наприклад Страбон.

Страбон, «Географія» (XI, XIV, 16), I століття н. е.:
«В особливій пошані культ Анаїтіди у вірмен, які на честь цієї богині побудували святилища в різних місцях, зокрема і в Акілісені. Вони присвячують тут на служіння богині рабів і рабинь»

До формування вірменської писемності розвивався багатий літературний фольклор. Найдавніші вірменські міфи про Гайка, Арама, Ару Прекрасного, Торка Ангеха, Артавазда[ru], Ваагна, Тиграна і Аждаака, Ерванда і Ервазе, про вишапів. Велику художню та історико-пізнавальну цінність мають створені в різні епохи легенди, епічні пісні й перекази про царів стародавньої Вірменії Трдата III і Аршака II (IV століття), полководців Мушега і Вардана Маміконяна (IV і V століття).

На основі епічної пісні про Хайка лежить ідея боротьби проти тиранії, образ якої формує ассиро-вавилонський бог Бел. Збереглися епічні уривки про Арташесе і Сатенік.

За повідомленням Агатангелос, головним божеством давньовірменського пантеону був Арамазд. Його статуя, як оповідає Хоренаці, знаходилася в храмі на березі Євфрата у фортеці Ані. Стародавні вірмени поклонялися також божеству сонця. Його храм був розташований в столиці Армавірі. Важливе місце у вірменському пантеоні займала Анаїт[ru], про що пишуть Страбон, Агатангелос і Ширакаці. У вірмен ще в дохристиянські часи існувало божество писемності і науки — Тір. У вірменських джерелах збереглися уривки з епічних циклів «Перська війна» і «Таронська війна».

У VII—X століттях склався вірменський епос «Давид Сасунський», що оповідає про боротьбу богатирів з Сасуна (область в історичній Вірменії) проти арабських загарбників. 2012 року включений до Списку нематеріальної культурної спадщини людства.

У XIV столітті виникло епічне сказання «Герої Кашта[ru]», що оповідає про національну боротьбу проти військ Тамерлана.

Давня та середньовічна вірменська література Редагувати

Існує думка, згідно з якою ще в III—I ст. до н. е. у вірмен існували особливі «жрецькі письмена», яким створювалися храмові книги і літописи. У I ст. до н. е. грецькою мовою писав драми цар Великої Вірменії Артавазд II. З авторів дохристиянської Вірменії відомий також Олюмп[ru], що жив у I—II ст. н. е., «Храмові історії» якого не збереглися. На початку IV століття, після прийняття християнства державною релігією, колишня література була визнана язичницької і знищена.

Езнік Кохбаці (V век). Григор Нарекаці (XI век). Фрик (XIII століття)

Вірменська мова є однією з давньописемних серед індоєвропейських мов. Вірменська оригінальна література почала розвиватися з 405 року, коли вчений і священик Месроп Маштоц створив вірменський алфавіт. Тоді ж формується давньовірменська літературна мова — грабар. V століття прийнято називати «Золотим віком» в історії вірменської літератури. Перша оригінальна пам'ятка вірменської літератури — «Житіє Маштоца», написана в 440 роках. В літературі V століття своїм значенням домінує вірменська історіографія або жанр історичної прози. У цьому столітті жили історики Агатангелос, Єгіше, Фавстос Бузанд, Мовсес Хоренаці, Лазар Парпеці та ін. В галузі богослов'я відомі Єзнік Кохбаці, Іоанн Мандакуні[ru] та ін. Процвітає також гімнографія і агіографія. У розвиток гімнографії важливий внесок зробив поет V століття Степанос Сюнеці (перший).

В VI столітті нових вершин сягає вірменська філософська думка завдяки творчості неоплатоніка Давида Анахта. Вже з кінця VII століття збереглися зразки світської поезії. В VII—VIII століттях процвітає схоластико-догматична література, писали богослови Йоан Майраванеці[ru], Вртанес Кертог[ru], Ованес Одзнеці[ru] та ін. У цей самий період свої праці створили відомі історики Себеос[ru], Гевонд[ru], Мовсес Каганкатваці, Іоан Маміконян, поети Саакдухт, Хосровідухт, Комітас Ахцеці[ru] і багато інших.

Від початку V століття починається історія давньовірменської перекладної літератури[ru]. Протягом V—VIII століть вірмени переклали Арістотеля, Платона, Філона Александрійського, Галена, Езопа і десятки інших авторів античної літератури. Багато вірменських перекладів унікальні, оскільки оригінали цих творів втрачені, а тексти частково або повністю збереглися тільки завдяки вірменським перекладам. Перекладна література розвивалася і пізніше.

Остаточне звільнення від арабського ярма і відновлення Вірменського царства 885 року створює передумови для вірменського Відродження. Вірменські царі протегували також розвитку писемної культури. У X—XI століттях в галузі художньої літератури, перш за все, відомий поет Григор Нарекаці, в галузі історіографії — Товма Арцруні[ru], Ованес Драсханакертці[ru], Степанос Таронеці[ru] та ін. У цей період жили й творили поет і філософ Григор Магістрос, богослови Хосров Андзеваці[ru], Самуел Камрджадзореці[ru] та ін.

В XI столітті вторгнення в країну візантійців, а після і сельджуків не сприяли розвитку літератури. У цей період були створені історичні праці Аристакеса Ластівертці[ru] і Акоп Санахнеці[ru]. В XI столітті давньовірменська мова починає поступово розвиватися до средньовірменської[ru]. Ключове значення для подальшого розвитку багатих традицій вірменської літератури відіграло створення 1080 року Кілікійської вірменської держави. Пізніше значний імпульс розвитку всім галузям культури дало звільнення Східної Вірменії Закарянами в кінці XII—початку XIII століть. На історичну арену прийшли великі поети Ованес Імастасер, Григор Тга[ru], Нерсес Ламбронаці, Нерсес Шноралі. Останній став найбільшим поетом свого часу, автор ліроепічної поеми «Елегія на взяття Едесси» та інших творів. Художня проза розвивалося у творчості байкарів Мхітара Гоша і Вардана Айгекці. У XIII столітті середньовірменською літературною мовою писали Фрік — основоположник поезії соціального протесту, і Костандін Ерзнкаці — зачинатель любовної лірики у вірменській літературі. Вершини історіографії епохи — Маттеос Урхаєці, Кіракос Гандзакеці, Вардан Аревелці. У поетичній творчості авторів XIII—XVI століть Ованеса Ерзнкаці, Ованеса Тлкуранці, Мкртича Нагаша[ru], Григора Ахтамарці[ru], Нерсеса Мокаці[ru], Наапета Кучака[ru] розвиваються життєствердні настрої вірменської літератури епохи, любовна і соціальна лірика. У той же самий період досягає високого розвитку жанр поеми, найзначнішими представниками якого були Григор Церенц[ru], Хачатур Кечареці, Аракел Сюнеці, Аракел Багішеці[ru], Симеон Апаранці[ru] та інші.

У XVII—XVIII століттях поезія розвивалася в творчості таких авторів як Багдасар Дпір, Петрос Капанці[ru], Нагаш Ховнатан і поет-ашуг Саят-Нова. Знову відродилася історіографія. Писали історики Аракел Давріжеці[ru], Закарія Канакерці[ru], Григор Даранагеці[ru] та ін.

Нова і сучасна вірменська література Редагувати

Класицизм стає основним напрямком вірменської літератури другої половини XVIII—початку XIX століть. Його представники писали про історичне минуле Вірменії, а ідея відновлення вірменської державності була їхнім головним політичним ідеалом. Від 1820 років у вірменській літературі починається боротьба між прихильниками використання давньовірменської і нововірменської мови як мови літератури — так званий грапайкар. А. Аламдарян[ru] і М. Тагіадян, письменники т. зв. «перехідного періоду», писали про нагальні питання свого часу. Їхньою мовою була ще класична давньовірменська. У своїй творчості поет Г. Алишан продовжує пропагувати ідеї національного пробудження.

Абовян (1809—1848). Раффі (1835—1888)
Туманян (1869—1923). Чаренц (1897—1937)

Початок нової вірменської літератури і перемогу нововірменської літературної мови ознаменував історичний роман «Рани Вірменії» Х. Абовяна написаний у 1841—1843 роках. Роман описує боротьбу вірменського народу проти іранського ярма в епоху визволення Східної Вірменії, приєднання Вірменії до Росії. Абовян стверджує прогресивний романтизм і реалізм у вірменській літературі. В середині століття писав поет С. Шахазіз. У той самий період у розвитку вірменської громадської думки й літератури велику роль зіграв революційний демократ М. Налбандян. У Західній Вірменії розгорнули свою діяльність ціла плеяда відомих публіцистів. Зі творами М. Бешиґташляна[ru] та П. Дуряна пов'язаний початок романтизму в західновірменській літературі. Від 1860-х років створюють свої твори основоположник вірменської реалістичної драматургії Ґ. Сундукян і зачинатель реалістичної драматургії в літературі західних вірмен письменник-сатирик А. Паронян[ru]. Протягом 1870—1880 років творив Р. Патканян, виразник прагнення звільнення вірменського народу від турецького ярма. Тоді ж писав свої соціально-побутові романи П. Прошян, в яких відображено соціальне розшарування вірменської села. Розвивається творчість романіста і педагога Г. Агаяна. Головними виразниками ідей національно-визвольної боротьби 1870—1880 років стали романісти Раффі, Церенц, публіцист Г. Арцруні. Значну роль у розвитку вірменської прози зіграв Раффі, автор численних романів, серед яких «Хент», «Щоденник хрестокрада[ru]», «Давид-бек», «Самвел»[ru] та ін.

До кінця XIX століття провідним напрямком вірменської літератури стає критичний реалізм. Досягає значного розвитку жанр роману. Найзначніші прозаїки часу — Нар-Дос, Мурацан, А. А. Арпіарнян[ru], В. Папазян, Г. Зохраб, О. Ширванзаде, та ін. Ширванзаде у своїй творчості відобразив процес утвердження буржуазних відносин на Закавказзі. Нар-Дос був майстром психологічного роману. Продовжувачем традиції історичного роману був Мурацан. До кінця XIX—початку XX століття відноситься багатогранна творчість О. Туманяна, автора численних віршів, поем, легенд, байок, казок і оповідань. Одним з найбільших поетів кінця XIX—першої половини XX століть став А. Ісаакян. На початку століття завдяки творчості В. Тер'яна[ru] вірменська поезія ступила на новий щабель розвитку. Тоді ж з'являється нове покоління поетів, серед яких найвідоміші Сіаманто, Д. Варужан, М. Мецаренц і Р. Севак. Перебуваючи під впливом західноєвропейського символізму, всі вони залишилися вірні традиціям класичної вірменської літератури. Жанр сатири розвивали Е. Отян[ru] і Арандзар.

Нові зміни в історії літератури були пов'язані з приєднанням незалежної Вірменії до радянської Росії 1920 року. З середини 1910-х років почав свою літературну діяльність видатний поет Єгіше Чаренц. Його творчість, що тривала ще два десятиліття, вплинула на наступні покоління вірменських поетів. Почали свою літературну діяльність Г. Маарі[ru] і Н. Зарян. Найвизначнішими представниками різноманітної вірменської прози епохи 1920-1930-х років були А. Бакунц, С. Зор'ян і В. Тотовенц[ru], у нову фазу творчої діяльності вступав Д. Демірчян[ru]. До цього періоду відноситься творчість дитячого письменника А. Хнкояна.

В період німецько-російської війни вірменська література робила акцент на тему патріотизму, створювалася військова література. Демірчян і Зор'ян писали історичні романи. Ще більше розвивалася публіцистика.

У післявоєнні роки В жанрі роману творили Р. Кочар, Г. Севунц, Х. Даштенц[ru], в жанрі повісті — В. Ананян. Головним жанром післявоєнної вірменської літератури стає поезія. Набули популярності такі автори як Г. Емін, С. Капутікян, О. Шираз, В. Давтян, П. Севак, С. Ханзадян, А. Сагіян, Г. Ованісян, А. Сагінян та інші, які продовжили свою плідну творчу діяльність ще кілька десятиліть. З 1950—1960 років на літературну арену прийшло нове покоління письменників — Г. Матевосян[ru], В. Петросян[ru], Р. Давоян[ru], А. Айвазян[ru] та ін.

Мова і писемність Редагувати

Велика літераа Ք (k῾). Рукопис XIII століття. Фрагмент манускрипту XIII століття

Вірменська як самостійна мова існує з VI століття до н. е., відноситься до індоєвропейської мовної сім'ї, серед яких виділяється в окрему групу і є однією з давньописемних. Найбільше споріднена з грецькою мовою, разом з низкою нині вимерлих мов — фригійською, фракійськими, дакійською і пеонійською об'єднується в палеобалканську мовну сім'ю. Ще до початку нашої ери, як відомо з повідомлення автора I століття Страбона, все населення Вірменії розмовляло однією мовою — вірменською.

Від 406 року використовується оригінальний вірменський алфавіт, який протягом більше тисячі шестисот років існує майже без змін. Давньовірменська літературна мова отримала свою обробку головним чином завдяки вірменському духовенству, серед них, наприклад, Єзнік Кохбаці (374/380—450), який вважається одним з основоположників давньовірменської літературної мови. Ще в середньовіччі національна мова була важливим і усвідомленим елементом вірменської ідентичності. Є повідомлення VII століття про роль мови у збереженні вірменської ідентичності навіть за межами історичної батьківщини. У Високому середньовіччі середньовірменська мова була державною мовою Кілікійського царства. На сьогоднішній день існує два основних літературних варіанти плюрицентричної вірменської мови: західний (переважно використовується в діаспорі) і східний. Вірменська мова є офіційною мовою Вірменії а також невизнаної Нагірно-Карабахської Республіки.

Письмовий період історії вірменської мови поділяється на три основних етапи:

  1. Давньовірменська (грабар) — V—XI століття
  2. Середньовірменська — XI—XVII століття
  3. Нововірменська (ашхарабар)— з XVII століття

В кінці V століття започатковано наукове вивчення вірменської мови, коли у вірмен з'явилися перші самостійні лінгвістичні праці. У V—IX століттях граматичні праці створювали Мамбре Верцанох[ru], Єзнік Кохбаці, Давид Граматик, Степанос Сюнеці, Грігор-Амам та ін. Якщо з кінця VII століття з'являються перші словники з алфавітним розташуванням слів, то вже з кінця X століття вірменська лексикографія переживає бурхливий розквіт. До початку XI століття відноситься граматична праця Григора Магістроса, що включає компіляцію ідей всіх попередніх вірменських грамматиків. Важливою подією стає перша орфографічна реформа. У другій половині XII століття Арістакес Гріч пише орфографічний словник вірменської мови. Серед найбільших дослідників вірменської мови епохи XIII—XIV століть — Геворг Скевраці, автор кількох праць, рекомендації якої, з невеликими змінами, використовуються дотепер. У цей же період жили видатні вірменські граматики Ованес Ерзнкаці, Єсаї Нчеці і Ованес Крнеці. У XVII столітті вірменській мові присвячували свої граматичні праці й словники Франческо Рівола, Клемент Галанус, Симеон Джугаєці, Ованес Олов, Воскан Єреванці, Єремія Мегреці та ін. Вже на рубежі XVII—XVIII століть вірменські мислителі працюють на підступах до порівняльно-історичного мовознавства. До XVIII століття відносяться дослідження Багдасара Дпіра, Йогана Шредера[ru], Мхітара Себастаці та ін.

Найдавніший зразок вірменського лапідарного письма — напис, викарбуваний на храмі в Текорі, найпізніше 490 року. Найраніші фрагментарні манускрипти на пергаменті відносять до V—VI століть. Найраніший збережений чітко датований рукопис вірменською — «Євангеліє цариці Млке», створене 862 року. Раніше нього відносять «Євангеліє Вехамор»[ru], яке зазвичай датують VII—VIII століттями (точна дата написання невідома) і ймовірно є найдавнішим збереженим повноцінним вірменським рукописом. Найдавніший вірменський рукопис на папері[ru] відноситься до 981 року.

Збереглися понад 30 000 середньовічних вірменських рукописів, що складають надзвичайно значну культурну спадщину у світовому порівнянні. Друкарство вірменською мовою виникло 1512 року.

Музика Редагувати

Музикант із середньовічного рукопису. Вірменські невми, рукопис XII століття. Група музикантів, рукопис XVI—XVII століть

У III ст. до н. е. вже було сформовано якісну своєрідність вірменської музики. У працях давньовірменських авторів збереглися окремі зразки ще дохристиянської вірменської музичної творчості. Вона, перш за все, пов'язана з гусанами, які в епоху еллінізму спочатку служили в храмі давньовірменського бога Гісане. Вірменська християнська музика поряд з арамейською, єврейською, каппадокійською, лежить в основі загальнохристиянської музичної культури, і має велике значення для вивчення, як музична культура країни, що першою прийняла християнство як державну релігію.

Від початку IV століття бере початок історія християнської музики Вірменії. Від кінця того ж століття у вищих школах країни введено навчання музики. У V столітті формувалася вірменська гімнографія — творчість шараканів. У тому ж столітті було систематизовано гласи. Після появи оригінальної писемності, вже від V ст. є також відомості про вірменський музичний інструментарій. У VII столітті Барсег Тчон[ru] склав перший збірник шараканів — «Чонинтір шаракноц». У ранньосередньовічній Вірменії розроблено теорію акустики. Значний внесок у розвиток вірменської музики зробили такі музиканти і теоретики ранньосередньовічної Вірменії як Давид Керакан, Давид Анахт, Комітас Ахцеці[ru] та ін, у працях яких розглядалися питання естетики і теорії музики — вчення про звук тощо. На рубежі VIII—IX століть формувалася вірменська система музичної нотації — хази, створення яких пов'язують з ім'ям Степаноса Сюнеці. Ще до цього вірмени використовували букви алфавіту для фіксації музики.

Зовнішні відеофайли
«Тайна найглибша», Хачатур Таронаці, XII—XIII століття
Зовнішні відеофайли
Вірменський дудук у виконанні Дж. Гаспаряна
Зовнішні відеофайли
Танец з шаблями з балету «Гаяне»[ru] А. Хачатуряна

Наступний значний період в історії розвитку вірменської музики припадає на X—XIII століття. У X столітті з'являються таги — порівняно об'ємні монодії духовного і світського змісту. В епоху Високого середньовіччя вдосконалюється вірменський нотний запис. У своїх творах різні музично-естетичні питання розглядають автори X—XIII століть Ананія Нарекаці[ru] («Про знання голосів»), Ованес Імастасер і Ованес Ерзнкаці Плуз. З цього періоду збереглися селянські пісні різних жанрів — любовні, трудові, пісні про природу, побутові і т. д. Тоді ж завершилося формування «манрусума» — вчення про гласи і хази, удосконалювався нотопис.

Від середини XVI століття починає складатися мистецтво вірменських ашугів, серед його перших представників Нагаш Ховнатан, Багдасар Дпір і Саят-Нова. Ще на початку XVII століття Хачгруз Кафаєці[ru] уклав перший збірник вірменських народних пісень.

У 1813—1815 А. Лимонджян створив і ввів у практику новий вірменський нотопис. За його допомогою Н. Ташчян записав 3 томи творів середньовічної духовної музики. Друга половина XIX століття — час виникнення нової композиторської школи. Тоді створюються музичні ансамблі європейського типу, засновуються професійні музичні трупи, тощо. 1857 року з'являється вірменська музична періодика у вигляді журналу «Кнар аревелян» («Східна ліра»). 1861 року Григор Сінанян організовує симфонічний оркестр — Оркестр Сінаняна. У творах таких композиторів як Г. Еранян, Н. Ташчян, Г. Корганов[ru], та ін застосовується європейська техніка композиції. 1868 року Тигран Чухаджян створює оперу «Аршак II» — першу вірменську національну оперу і першу оперу в музичній історії всього Сходу. Йому ж належать перші камерні, симфонічні й фортепіанні твори вірменської музики. З 1880-х років у вірменській класичній музиці починається новий рух зі збирання і обробки давніх народних пісень професійними композиторами, найвизначнішим серед яких був Комітас. Його творчість відіграла важливу роль в історії розвитку вірменської музики. Важливими були також хорові обробки Х. Кара-Мурзи[ru] і М. Єкмаляна[ru] а також обробки народних танців Н. Тиграняна[ru].

Найвизначніші вірменські ашуги кінця XIX—початку XX століття — Джівані, Ширін, Шерам[ru], Авасі[ru].

На початку XX століття творчу діяльність починають Олександр Спендіаров і Армен Тигранян[ru]. Спендіаров зробив значний внесок у розвиток вірменської симфонічної музики. Тигранян 1912 року завершує оперу «Ануш». Того самого року Азат Манукян створює першу вірменську дитячу оперу «Кінець зла». В жанрі романсу творив Р. Мелікян[ru]. Серед найвизначніших вірменських композиторів початку XX століття — Г. Сюні[ru], А. Маїлян, А. Тер-Гевондян та інші. Після встановлення радянської влади у Вірменії важливою подією стає заснування національної консерваторії 1921 року. 1924 року створено симфонічний оркестр Вірменії, 1933 року — оперний театр, 1934 — Вірменську філармонію. Однією з історичних подій цього періоду історії вірменської музики стає завершення опери «Алмаст» А. Спендіаровим 1928 року. В 1920—1930 роках поставлено відразу кілька опер вірменських композиторів. Найвідомішими вірменськими композиторами XX століття були Арам Хачатурян, Олександр Арутюнян, Едвард Мірзоян, Едгар Оганесян[ru], Арно Бабаджанян, Авет Тертерян, Тигран Манусрян та ін.

Вірменські музичні інструменти Редагувати

Вірменія багата народними музичними інструментами. Одним з найдавніших вірменських народних інструментів є дудук. У давньовірменських джерелах збереглися згадки про музичні інструменти. Наприклад, Фавстос Бузанд у V столітті згадує про інструменталістів, що грають на барабанах, срингах, кнарах і трубах; історик початку X століття Ованес Драсханакертці згадує про струнний інструмент з плектром. Відомості в галузі інструментальної музики та вірменського музичного інструментарію мізерні, проте до нас дійшов опис деяких музичних інструментів, а також їх найменування. Так, до числа духової групи належали: сринг — тип флейти, ехджерапох — ріг, пох — труба мідна; до ударної групи належали: тмбук — барабан; до струнної групи: бамбірн — інструмент з плектром, пандир, кнар — тип ліри, джнар — різновид кнара, він — різновид кнара. Музику вірменського дудука визнано шедевром Всесвітньої нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Театр Редагувати

Акторка вірменського театру гусанів-мімосів. Середньовічна мініатюра

Театр Вірменії — поряд з грецьким та римським, один з найдавніших у світі театрів європейського типу. Давньовірменський театр існував від 69 до н. е в столиці Великої Вірменії Тигранакерті, де було побудовано будинок амфітеатру, руїни якого збереглися донині. Найраніші письмові відомості про вірменський театр знаходимо у Плутарха. Повідомляється, що син Тиграна II Великого Артавазд II (56-34 до н. е.) створив у північній столиці Вірменії Арташаті театр елліністичного типу. Давньогрецький автор також передає, що сам Артавазд писав трагедії грецькою мовою. У давньовірменському театрі був розвинений також жанр пантоміми, відомою акторкою якого була Назенік, яка жила у II столітті н. е.. У II—III ст. вірменські актори-трагіки — дзайнарку-гусани і вохбергу-гусани — виконували п'єси, як грецькі, так і вірменські. Відомо, що в IV столітті вистави давалися при дворі вірменського царя Аршака II.

Після прийняття християнства на початку IV століття державною релігією, попри пов'язану з цим протидію церкви, продовжували даватися театральні вистави. Збереглися документальні відомості про вірменський театр раннього і пізнього середньовіччя. Так, наприклад, відомі промови вірменського автора кінця V століття Йоана Мандакуні спрямовані проти театру, з яких ми дізнаємося про існування спеціальних театральних будівеліь з окремими верхніми місцями для жінок. Про існування театрального мистецтва у Вірменії повідомляють також автори VI—VII століть. У пізньому середньовіччі — в X—XV століттях — театральні вистави були поширені у Васпуракані, Анійському царстві, Кілікії. На рельєфах церкви в Ахтамарі початку X століття зображені маски різних жанрових проявів театру епохи. Найраніші збережені драматургічні твори, це драматична поема Ованеса Ерзнкаці (XIII ст.) і «Адамова книга» Аракела Сюнеці (XIV—XV ст.). Про ставлення церкви до театру дізнаємося з праць авторів епохи, коли Маттеос Джугаєці (XIV—XV ст.) закликав «не ходити до гусанів, вони говорять про вчинки Гайка і виховують дух непокори». З часів середньовіччя збереглася трагедія «Мучеництво святої Ріпсіме» (пролог, епілог і інтермедії польською мовою), поставлена 1668 року у вірменській школі Львова.

Перші вірменські аматорські вистави Нового часу відносяться до 1810—1820 років. 1836 року Г. Шермазанян у Тифлісі заснував театр «Шермазанян дарбас» — перше театральне приміщення на Кавказі. Протягом 1846—1866 років діяв професійний театр «Арамян татрон» під керівництвом О. Гаспаряна, де зберігалися традиції давньовірменського театру. 1856 року заснував театр М. Бешиґташлян[ru]. Вже 1857 року видано театральний журнал «Музи Арарату». Важливою подією стає заснування 1861 року професійного театру «Аревелян татрон» («Східний теар») А. Вардовяном в Константинополі. Через два роки професійний вірменський театр заснував у Тифлісі Р. Чмшкян[ru]. 1865 року показано перші театральні вистави в Єревані. Протягом 1860—1870 років вірменські театри були засновані в різних містах Закавказзя і Росії — в Єревані, Шуші, Александрополі, Гянджі, Баку тощо.

Видатна роль у розвитку вірменського театру кінця XIX століття належить визначному трагіку П. Адамяну. Серед провідних акторів і акторок XIX—початку XX століття — М. Амрикян[ru], К. Арамян, С. Чмшкян, Вардуї[ru], Г. Тер-Давтян, С. Матінян, Сірануйш[ru], Астхік, Р. Азнів, М. Мнакян, О. Абелян та інші. Великі вірменські драматурги XIX—початку XX століття — Ґ. Сундукян, А. Паронян, О. Ширванзаде та ін.

Цирк Редагувати

Ходіння по канату, рукопис 1688 року

Циркове мистецтво було найпопулярнішою формою театрального мистецтва вірменського середньовіччя, і жанр називався татр або театрон. Найраніша згадка в письмових джерелах відноситься до V століття і належить Єзніку Кохбаці. Останній пише про те, що багато хто виховують ведмежат і навчають їх танцям і звичкам людей. 1248 року Жан де Жуанвіль по дорозі в Єрусалим зустрів фокусників-акробатів з Вірменії.

Образотворче мистецтво Редагувати

Фресковий живопис Редагувати

Окремі фрагменти фрескового живопису відносяться ще до елліністичного періоду і виявлені в столиці древньої Вірменії Арташаті. Для подальшого розвитку всієї вірменської культури ключовою історичною подією стає прийняття християнства як державної релігії в перші роки IV століття. З IV століття бере початок історія середньовічного вірменського мистецтва. Найраніші збережені фрагменти вірменського фрескового живопису відносять до V—VII століть (Єреруйк, Касаська базиліка, Лмбатаванк, Аручаванк). У Татевському монастирі початку X століття, збереглося зображення частини сцени Страшного суду, яка за композицією близька до західно-європейських пам'яток. Найпримітніші розписи в Ахтамарі першої чверті X ст., про створення яких повідомляють історичні джерела. Розписи XII—XIV століть збереглися в Бахтагекі, Ані, Ахпаті, Дадіванку, а також у вірмено-халкідонських[ru] монастирях Ахтала і Тиграна Оненца.

Мініатюрний живопис Редагувати

Мініатюра Тороса Росліна, 1266 рік

Найраніші пам'ятки вірменської мініатюри відносяться до VI—VII століть. Зі збережених близько 30 тис. вірменських середньовічних рукописів, близько 10 тис. є ілюстрованими, з яких 5-7 тис. — повноцінними мініатюрами. Вже в IX—X століттях у вірменській мініатюрі простежуються 2 основних напрями: перший зумовлений замовленнями феодальної знаті, цій групі характерні парадність і мальовничість, розвинений орнамент, а також велика кількість золота — серед них Євангеліє цариці Млке (862), Ечміадзинське Євангеліє (989), Євангеліє Мугні (XI ст.). Друга група пов'язана з демократичними верствами, відрізняється графічністю, лаконізмом, наближеністю до народного мистецтва, а також виразністю облич і рухів образів — Євангелія 986, 1018 і 1038 років. Вірменська мініатюра має кілька основних груп та етапів розвитку: до XI століть; школи Великої і Малої Вірменії XI—XII століть; Кілікійської Вірменії XII—XIV століть; школи Бардзр-Айка, Ані, Арцаха, Гладзора, Татева, Васпуракана від XIII століття; після XIII століття також у вірменських колоніях. Надзвичайно різноманітна мініатюра XIII—XIV століть, періоду, коли розвинулися низка локальних шкіл. Серед них особливо значна кілікійська школа, що розвивалася в Кілікійській вірменській державі. Виникла ще в XII столітті, вона переживає розквіт у 2-й половині XIII століття, найзначніші її представники — Григор Млічеці[ru] і Торос Рослін. Ця школа відрізняється різноманіттям сюжетів. Її характерні риси — психологічна виразність персонажів, висока майстерність композиції групових сцен, віртуозний орнамент і точний малюнок. У той самий час високого розвитку досягає мініатюра в Східній Вірменії — школи Татева, Гладзора. Ці школи представлені в роботах відомих майстрів Моміка, Тороса Таронаці[ru], Авака (Гладзор), Григора Татеваці, Григора (Татев). Васпураканська школа більше представляє демократичну лінію, її особливість — переважання лінійно-графічних зображень. Серед відомих майстрів — Рстакес, Дзерун та ін. Одна з найдавніших збережених ілюстрованих Біблій — Біблія з Ерзнка 1269 року, школи мініатюри Високої Вірменії. Останній значний мініатюрист — Акоп Джугаєці[ru] (XVI—XVII століття). Вважається, що його твори віщували початок нового, світського шляху розвитку вірменського мистецтва.

Станковий живопис Редагувати

Невідомий художник. Богородиця з немовлям (Севанская Богородиця), полотно, олія. XVII століття

Вірменський мініатюрний живопис розвивався аж до XIX століття.

Від XVII—XVIII століть середньовічні художні стилі та підходи поступаються місцем новим реалістичним методам художнього вираження. Разом з мініатюрою і мистецтвом фрески розвиваються нові види художнього мистецтва — станковий живопис, портретний живопис, тематичні твори і реалістичний пейзаж. Риси реалізму все виразніше проявляються в роботах художників сім'ї Ховнатаньян виконаних для Ечміадзинського собору. Найраніші з них — три сюжетних фрагменти, належать Нагашу Ховнатану. З наступних розписів слід виділити роботи його сина Арутюна Ховнатаньяна. У XVIII столітті жив один з найвизначніших представників цієї родини Ховнатан Ховнатаньян, пензлю якого належать численні зображення діячів вірменської церкви.

В історії розвитку образотворчого мистецтва Вірменії наріжне значення мало приєднання Східної Вірменії до Росії на початку XIX століття. Через відсутність сприятливих політичних і економічних умов у самій Вірменії, вірменські художники працювали більше в Тифлісі, а також у Москві, Петербурзі та інших містах Європи, що сприяло збагаченню їх творчості різноманітними художніми впливами. Свою творчість вони присвячували життю вірменського народу, Вірменії та його природі. У вірменському живописі періоду до 70-рр. XIX століття домінує портретний жанр. Збереглися твори Хакоба Ховнатаньяна і Степаноса Нерсісяна[hy] — вихованця академічної школи. З ім'ям останнього пов'язують також початок розвитку побутового жанру у вірменському образотворчому мистецтві. У першій половині XIX століття починає розвиватися вірменська станкова графіка.

Від 1880-х років з'являється нова плеяда професійних художників, що повністю присвятили себе національній тематиці. З цього періоду працювали А. Шамшинян і В. Суренянц. Перший — у жанрі реалістичної побутової картини, другий — в історичному та історико-побутовому. У 1890-і роки у вірменському живопису як самостійний жанр формується пейзаж, започаткований Г. Башинджагяном[ru]. На рубежі XIX—XX століть працювали Є. Татевосян (сюжетні картини, пейзажі), С. Агаджанян (портрети), Ф. Терлемезян, З. Закарян (натюрморт), Е. Магтесян, В. Махохян (пейзаж) та ін. На початку XX століття творчу діяльність починає М. Сар'ян. Графіка розвивається у творчості А. Фетфаджяна і В. Ходжабекяна. У цей період сформувалась вірменська професійна скульптура — А. Тер-Марукян (автор першого пам'ятника у Вірменії — статуї Х. Абовяна, 1913), А. Гюрджян[ru]. Вже в 1916 році в Тифлісі зусиллями вірменських художників засновується «Союз вірменських художників».

Скульптура Редагувати

Рельєфи на стінах церкви Св. Хреста в Ахтамарі, 915—921 роки

Найраніші зразки середньовічного вірменського скульптурного мистецтва — стели IV—V століть у мавзолеї вірменських Аршакідів у Ахцку, що датовані 364 роком, 2 рельєфи кінця IV ст. в Ечміадзинському соборі тощо. Різьблений декор збагачується з кінця VI століття. До VII століття належать такі пам'ятки, як Мрен, Птгні. Багатим скульптурним орнаментом вирізняється храм Звартноц середини VII століття, що вплинув на будівлі, споруджені по всьому Закавказзі в наступні століття. У Мрені і Птгні наявні також сюжетні фігурні рельєфи. До VI—VII століть належать рельєфи церков в Одзуні (історія хрещення царя Трдата III тощо), Мастарі, Пемзашені тощо. На фасаді храму кінця VII ст. у Сісавані є барельєфні вставки з зображеннями ктиторів. На стелах VII ст. у церквах Таліні, Аричі, Гарнаовіті розміщено ілюстрації до історії навернення вірмен у християнство св. Григорієм Просвітителем, а також інші біблійні сцени. Створюються горельєфні зображення ктиторів, нерідко з моделлю храму в руках, у пам'ятках X століття в Ахтамарі, Санаїні, Ахпаті. До шедеврів вірменського скульптурного мистецтва раннього середньовіччя належать рельєфи храму в Ахтамарі — фриз із зображеннями сцен збирання винограду, а також фігури людей, звірів, птахів, біблійні сюжети тощо. У столиці Вірменії Ані в церкві Гагікашен, завершеній 1001 року, стояла 2-метрова статуя Гагіка I з моделлю церкви. З великою майстерністю виконані скульптурні декори церков XIII—XIV століть Ґегард, Нор-Тік, Нораванк, Гандзасар тощо. Скульптурне оздоблення останнього вирізняється особливим багатством. У пам'ятках цього періоду — в Агарцині, Гегарді, Арічаванку і деяких інших також представлені ктиторські композиції. Відомі зразки геральдики давньовірменської шляхти, найвідоміший з яких перебуває в усипальниці Прошянів. Видатний скульптор XIV століття — Момік, представник художньої школи Вайоц-Дзора. Від IX століття з'являються хачкари — стели з різьбленим зображенням хреста в орнаментальному обрамленні. Спочатку більш монументальні, з XI—XII століть вкриті витонченим мереживним різьбленням.

Декоративно-ужиткове мистецтво Редагувати

Різноманітне ужиткове мистецтво стародавньої та середньовічної Вірменії. Воно представлене різноманітну кераміку, а також неполивним з рельєфним і заглибленим орнаментом, поливним з гравіруванням і розписом, фаянсовим посудом з розписом. Від періоду еллінізму, нерідко за підтримки правителів давньовірменської держави, збереглися такі предмети, як срібні карбовані чаші, ритони, фрагменти скульптури (голова богині Анаїт, мармурова статуя Афродіти в Арташаті тощо). Дуже примітні збережені фрагменти мозаїк у храмі Ґарні 70-х років н. е. Основними центрами керамічного мистецтва XII—XIII століть були Ані і Двін. Найдавніші збережені вишивки відносяться до XIV століття. Серед художніх виробів з металу особливо примітні оклад Євангелія кілікійської роботи 1255 року, карбовані срібні позолочені скла́дні, 1293, 1300 і 1687 тощо. Зі зразків різьблення по дереву — двері з Муша 1134 року та двері з церкви Аракелоц на озері Севан 1486 року.

Файл:GospelsOfKostandinBardzrberdtsi.png
Оклади Євангелій католикоса Костандина I Бардзрбердці[ru], 1254 рік

Середньовічні вірменські храми прикрашали мозаїками (фрагмент мозаїк Двінського католикосату V—VI ст., мозаїки в соборах Ечміадзина і Звартноца, мозаїки, виконані місцевими майстрами у вірменських монастирях Єрусалима), скульптурою і фресками.

Ужиткове мистецтво було широко розвинене у всіх вірменських державних утвореннях, а також у вірменських колоніях, заснованих у різних країнах. Так, срібні та бронзові вироби з Вірменії і Кілікії (кінець XII—XIII ст.) знайдено під час розкопок у Херсонесі, Приазов'ї, Сахнівці, Києві, Прикам'ї. Їх поява обумовлена розквітом чорноморської торгівлі на початку XIII століття і інтенсивним розвитком міст Вірменії, пов'язаних з Трапезунтом. Активну участь у торгівлі брали вірмени, колонії яких з'явилися в Криму, Києві, Волзькій Булгарії. Про тісні контакти переселенців з батьківщиною свідчать знахідки тканин, аналогічних анійським, у похованнях на території вірменських колоній. Таким самим шляхом на Приполярний Урал потрапила вірменська шабля з ім'ям майстра Хачатура. Багате вірменське купецтво Кілікії зносилося з корінною Вірменією та арабськими країнами, Західною Європою і Причорномор'ям (комплекс кілікійських речей з Бердянська). Однак у Кілікійській Вірменії, на відміну від інших вірменських держав, твори срібних справ майстрів XII століття не вціліли, оскільки в середині XIII ст. все старе срібне начиння переплавили на злитки для карбування монет. Оклади Євангелій з монастирських майстерень Ромкла відносяться тільки до середини XIII ст. Того ж часу кухлик і глечик з Бердянська, ці знахідки цікаві тому, що від кілікійської металопластики XIII—XIV ст. переважно дійшли предмети літургійного вжитку: оклади книг і складні-релікварії у формі триптиха. Для карбування в Кілікійській Вірменії було характерне використання вірменських написів, мотиву багатолопатевої арки з кілевидним завершенням і точкового тла орнаменту.

Розвивалося декоративно-ужиткове мистецтво Вірменії і в ті часи, коли остання була завойована, так в державі Сельджуків ювелірами були головним чином вірмени. Відомо, що султан замовив весільні подарунки в Анталії, де у свій час переважали християни — вірмени і греки.

Значний внесок вірмени зробили в розвиток керамічного мистецтва Османської імперії. До кінця XV століття основний центр керамічної промисловості вірмен перемістився на захід, у місто Кютаг'я, де вірменська громада почала швидко збільшуватися (до 1512 року тут було вже 3 вірменські церкви). У XVI—XVII століттях Кютаг'я стає одним з двох основних (поряд з Ізніком) центрів керамічної промисловості Османської імперії, причому аж до розпаду імперії на початку XX століття керамічні вироби з цього міста виготовлялися майже виключно вірменами.

В кінці XIX — початку XX ст. на Північному Кавказі набули особливого поширення філігранні жіночі прикраси вірменських майстрів.

Килимарство Редагувати

Ібн-Хаукаль, «Книги шляхів і царств», X століття:
«в Меранді, Тебризі, Дабілі і областях Вірменії виготовляються вірменські сидіння і килими, відомі під ім'ям вірменських „мехфур“; трохи подібного до них у всіх країнах, в яких вироблення тканин має схожість з вірменським виробленням… А що стосується творів, званих „вірменськими тканинами“, то це „бутт“, сидіння, килими, покривала, килимки і подушки; нема їм подібних серед предметів землі з кінця в кінець і у всіх напрямках»
Карабаський килим «Гоар» з тканим написом вірменською мовою, 1700 рік

Вірменські килими є одним з найдавніших видів народного декоративно-ужиткового мистецтва і невід'ємною частиною побуту Вірменії. Збереглися численні прямі історичні повідомлення про вірменські середньовічні килими у вірменських, арабських, перських, візантійських та інших авторів, серед яких Істахрі, Ібн-Хаукаль, Гардізі[ru], Аль-Мукаддасі[ru], Ібн Фадлан, Марко Поло та багато інших. Як зазначає авторитетна «Британська енциклопедія» у VIII—XIV століттях, коли килимарство почало розвиватися на Близькому Сході, Вірменія була «одним з найбільш продуктивних регіонів». В числі дарів арабського халіфа в VII столітті з Вірменії було вивезено також килими. Вірменські торговці поширювали килими на базарах і ринках різних країн, вірменські килими користувалися величезною популярністю на Сході. Вони прикрашали палаци різних держав і апартаменти правителів. Є прямі повідомлення про поширеність вірменських килимів навіть у країні волзьких булгар вже в першій чверті X століття. З ранньосередньовічних вірменських килимів до наших днів збереглися лише невеликі фрагменти, виявлені в палітурках вірменських манускриптів під час реставрації. Найраніший датований килим відноситься до 1202 році.

Вірменські торговці активно експортували килими в різні країни Сходу і Заходу, притому в багатьох цих країнах вже існували вірменські колонії. Так, наприклад чеський вчений XVII століття Іржі Давид у своїй роботі «Сучасний стан Великої Росії, або Московії» відзначав, що серед іншого товару, що завозиться вірменами для торгівлі в Росію, були також килими, шовк. Історик XVII століття Аракела Давріжеці свідчить, що під час візиту шаха Аббаса до вірменського торгово-ремісничого міста Джуга поблизу Нахічевані «від берега річки до палацу ходжі Хачика дорога була встелена килимами, дорогоцінною, прекрасною парчею».

Вірменські килими є в роботах флорентійських і венеційських художників XIV і XV століть, часто зустрічаються, наприклад, на полотнах Джотто, Караваджо, Рубенса, Рембрандта та інших художників. Відомий австрійський мистецтвознавець А. Рігль[ru] зазначає, що «специфічний колір вірменських килимів, які були завезені спочатку в Італію, а згодом і в Голландію, впливав на колір всього європейського живопису».

Вірменське килимарство переживає новий підйом у другій половині XIX століття. Тоді ж починається вивчення і збирання вірменських килимів. Килими тчуться в багатьох областях та містах як Східної так і Західної Вірменії.

Вірменське килимарство має свої численні технологічні особливості. У ньому використовується полуторний і подвійний вузол, але, найбільше останній, відомий навіть у деяких областях Ірану назвою «армані баф». Вірменські килими містять величезну кількість ритуальних, образних та ідейних символів.

Книговидавництво і преса Редагувати

1. Перша вірменська друкована книга «Урбатагірк», Венеція, 1512 рік 2. Перше вірменське періодичне видання «Аздарар», Мадрас, 1794 рік

Вірменська мова стала першою мовою друкарства серед мов СНД, Прибалтики, а також багатьох мов Азії. Вірменська став 18-ю мовою світу, якою книги були надруковані гутенбергівським способом. Вперше він був застосований вже в епоху інкунабули 1475 року в книзі Йоганна Шильтбергера. Першу друковану книгу вірменською мовою «Урбатагірк»[hy] видав 1512 року у Венеції Акоп Мегапарт, який заснував там друкарню. У XVI столітті книги вірменською мовою видавали Абгар Тохатеці, Султаншах, Ованес Терзнці, Ованес Гопузенц. Протягом перших ста років існування вірменського книгодрукування видано 32 найменування книг, 19 з яких вірменськими книгодрукарями виключно вірменською мовою. З виникнення вірменського книгодрукування до 1800 року було видано більше ніж 1154 найменувань вірменських книжок (серед мов СНД і Прибалтики — другий, після російськомовних видань, показник чисельності).

Після Венеції вірменські друкарні були створені 1567 року в Константинополі, потім відкрилися вірменські друкарні також у Римі (1584), Львові (1616), Мілані (1621) Парижі (1633), Ліворно (1643), Амстердамі (1660), Марселі (1673), Лейпцигу (1680), Падуї (1690), Лондоні (1736), Санкт-Петербурзі (1781), та інших містах. Вірменські книгодрукарі XVII—XVIII століть — Говганес Караматанянц, Хачатур Кесараці, Ованес Джугаєці, Матеос Цареці, Воскан Єреванці, Матеос Ванандеці, Григор Халдарянц, Погосов Арапян та ін.

У XIX столітті вірменські друкарні відкрилися в Москві (1820), Шуші (1828), Нью-Йорку (1857), Єревані (1876), Бостоні (1899) тощо. В цілому, до 1920 року, у всьому світі діяло понад 460 друкарень, що друкували книги, журнали і газети вірменською мово.

Перше періодичне видання — журнал «Аздарар[ru]» — видавалася протягом 1794—1796 років в Індії. У XVIII столітті у Венеції побачило світ ще одне вірменське періодичне видання — журнал «Тарегрутюн» (хроніка).

Освіта Редагувати

Гладзорський університет, Єсаї Нчеці під час навчання, 1299 рік

Ще в IV столітті у Вірменії було створено школи, де викладання велося грецькою і сирійською мовами. Такі школи були засновані царем Тиридатом III, а потім і католикосом Нерсесом Великим. Вже 365 року у рішенні Аштишатського собору наведено деякі норми, що стосуються відносин між вчителем і учнем.

Освіта у Вірменії особливо розвивається після заснування вірменської писемності, коли в школах вводиться викладання рідною мовою. Після створення в 406 році вірменського алфавіту в тодішній столиці Вірменського царства Аршакідів Вагаршапаті було засновано вищу школу, більш відому як Вагаршапатська семінарія[hy]. В кінці століття тут була своя бібліотека, згідно з історичними даними сюди, для отримання освіти, приходили з різних сторін Вірменії. У V столітті вищу школу засновано в Сюніку. Розташована в гаварі Сотк, від VIII століття вона значно розвинулася під керівництвом Матусахи Сюнеці[ru]. Від VI століття відома вища школа в гаварі Аршарунік. В одному з пунктів рішення Двінського церковного собору 649 року дається особлива вказівка єпископам і вищому духівництву повсюдно стежити за розвитком освітньої справи. У VII столітті Ананія Ширакаці написав підручник з арифметики «Питання і розв'язки», який нині вважається однією з найдавніших, що дійшли до нас, праць з арифметики. Ширакаці намагається дати науково-педагогічне обґрунтування початку шкільного навчання з 7 років.

Галузь освіти у Вірменії залишається сильною і в наступну епоху. У період Вірменського царства Багратидів центрами освіти були школи в Санаїні, Ахпаті, Капуткарі, Хладзорі, Шираку, Камурджадзорі, де займалися філософією, граматикою та іншими науками. На рубежі XI—XII століть Ованесом Імастасером заснував вищу школу в Ані. 1184 року в своєму «Судебнику» Мхітар Гош призначив безкоштовну освіту для сиріт і бідних дітей. У Високому середньовіччі в Сюніку діяли Гладзорський (1282—1338) і Татевський (1373—1435) університети. Відомо, що після закінчення Гладзора його учні писали дисертації. У XII—XIII століттях діяли навчальні центри в Хоранашаті, Хор Вірапі, Аричі, Агарцині, пізніше — в XIV—XV століттях — в Ермоні, Єгварді, Ципнаванку, в XV—XVII століттях — в Севанаванку, Сісі, Севастії, Новій Джузі і т. д. Викладалися богослов'я, математика, астрономія, геометрія, історія, географія, граматика, музика, філософія, риторика тощо. У різні часи в цих навчальних центрах викладали такі вчені, як Ованес Імастасер, Ананія Санахнеці, Григор Магістрос, Ванакан Вардапат, Нерсес Мшеці, Єсаї Нчеці, Ованес Воротнеці, Григор Татеваці, Товма Мецопеці (автор підручника вірменської мови), Нерсес Ламбронаці, Аракел Сюнеці, Кіракос Ерзнкаці, Акоп Кримеці та інші.

Кінематограф Редагувати

Танцювальне мистецтво Редагувати

Народні танці Редагувати

1923 року В. Арістакесян у Єревані заснував студію танцю, де викладалися як класичні, так і вірменські народні танці. 1938 року створено народний ансамбль пісні і танцю Вірменії, а 1958 року — ансамбль танцю Вірменії. Велику роль у формуванні і розвитку сфери зіграли І. Арбатов (Ягубян), М. Мартиросян, Л. Воїнова-Шиканян, В. Галстян, Т. Григорян, С. Мінасян, З. Мурадян, Р. Таврізян, В. Ханамірян, Є. Араратова, А. Гарібян, Дж. А. Калантарян, Б. О. Овнанян та інші.

Існує танець із шаблями — трахаг.

Балет Редагувати

Перший національний балет — «Щастя» Хачатуряна — поставлено 1939 року. 1933 року сформовано балетну трупу при Єреванському театрі опери та балету.

Культура національних меншин Вірменії Редагувати

Азербайджанці Редагувати

Трупа Єреванського азербайджанського театру[ru] 1937 року

Уродженцем Єревану є відомий азербайджанський художник-орнаменталист і портретист XIX століття Мірза Кадим Ерівані, якого вважають основоположником азербайджанського станкового живопису. Працював у Єревані, а в 1850-х рр. для реставрованого Палацу сардарів[ru] написав 4 великих (1 м X 2 м) портрети олією. Заслуженим художником Вірменської РСР 1967 року визнано уродженця Зангібасарського[ru] району республіки Джаббар Кулієв[ru], який закінчив Єреванський державний педагогічний технікум.

1886 року учні Еріванської російсько-мусульманської школи за ініціативою 23-річного викладача Фірідун-бека Кочарлі[ru] поставили комедію М. Ф. Ахундова «Мюсьє Жордан і Дервіш Масталі шах». Від 1896 року вистави азербайджанською мовою в Єревані стали проходити більш-менш регулярно. У цих постановках розкривався талант молодого актора Ю. Н. Сулейманова[ru]. Після будівлі школи місцем для вистав служив зал у палаці хана Панаха. Коли він став занадто малим, спектаклі проходили в театрі братів Джанполаджанових. 1928 року в Єревані організовано Азербайджанський театр — перший театр іншого народу на території Вірменії. Театр діяв до 1988 року (з перервою в 1949–1967). В різний час у театрі виступали заслужений артист Вірменії Юніс Нурі[ru], Кязім Зія[ru], Алі Шахсабахли[ru] та ін.

Серед найвідоміших азербайджанських ашугів, які жили і творили на території Вірменії, можна назвати Ашуга Алескера з села Агкілса, його вчителя Ашуга Али[ru] з села Гизилвенк, Ашуга Асада[ru] з села Беюк Каракоюн, Ашуга Іслама[ru] з села Наріманли, Ашуга Мусу[ru] з села Каракоюнлу. Ашуг Алескер, створював ашузькі наспіви на свої вірші і віртуозно виконував їх на сазі, також очолював ашузьку школу.

Коментарі Редагувати

  1. Перші друковані книги: білоруською — 1517, естонською — 1525, литовською — 1547, російською — 1564, латиською — 1585, грузинською — 1629, турецькою — 1729, азербайджанською — 1820, перською — 1830 і т. д.
  2. Після розділення Вірменії між Римом і державою Сасанідів 387 року, у східній (сасанідській) половині Вірменії царська влада збереглась аж до 428 року

Примітки Редагувати

  1. Культура Вірменії — стаття з Британіки
    Оригінальний текст (англ.)
    Modern Armenia comprises only a small portion of ancient Armenia, one of the world’s oldest centres of civilization. At its height, Armenia extended from the south-central Black Sea coast to the Caspian Sea and from the Mediterranean Sea to Lake Urmia in present-day Iran. Ancient Armenia was subjected to constant foreign incursions, finally losing its autonomy in the 14th century ce. The centuries-long rule of Ottoman and Persian conquerors imperiled the very existence of the Armenian people.
  2. ↑ Всемирная история. Энциклопедия / Ред. А. Белявский, Л. Лазаревич, А. Монгайт. — М., 1956. — Т. 2.
    Оригінальний текст (рос.)
    Ещё в IV в. в Армении создаются школы, где преподавались греческий и сирийский языки. Армяне ездили учиться в Антиохию и Эдессу. С V в. в школах вводится преподавание на родном языке. Школы предназначались в основном для духовенства, но и для людей из народа просвещение не было полностью закрыто, как это показывает пример того же Месропа Маштоца.
    ...
    Так, несмотря на внутренние потрясения и потерю государственной самостоятельности, армянский народ продолжал развивать свою культуру, расцвет которой падает уже на следующие столетия (V—VII вв. н. э.).
  3. Культура Вірменії — стаття з Британіки
    Оригінальний текст (англ.)
    The election of Smbat’s son Ashot I the Great, who had been accepted as “prince of princes” by the Arabs in 862, to be king of Armenia in 885 was recognized by both the caliph and the Byzantine emperor, and it was he who by his successful defense of his country against local Arab chieftains laid the foundations of a new golden age of Armenian history.
  4. ↑ В. В. Шлеев. Всеобщая история искусств / Под общей редакцией Б. В. Веймарна и Ю. Д. Колпинского. — М. : Искусство, 1960. — Т. 2, кн. 1.
  5. Ксенофонт. Анабасис [ 4 травня 2020 у Wayback Machine.], IV, 4, 2
  6. Тигранакерт // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  7. Плутарх. Кимон и Лукулл, 32
  8. Армения в III — IV вв // Всемирная история. — Т. 2, гл. XXV.
    Оригінальний текст (рос.)
    Армения в последние века до н. э. и первые века н. э. была страной высокой культуры. Яркий показатель этого – процесс урбанизации. Древнеармянские города были основаны по всем правилам эллинистического градостроительства. Характерна, в частности, регулярная планировка городских кварталов.
  9. Всемирная история / Ред. А. Белявский, Л. Лазаревич, А. Монгайт. — М., 1956. — Т. 2.
  10. ↑ Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М., 1962. — Т. 1. — С. 306—318.
  11. ↑ Армянский язык // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  12. The Oxford History of Historical Writing: 400-1400 : [ ][англ.] / Под ред. Sarah Foot, Chase F. Robinson. — Oxford University Press, 2012. — Vol. 2. — С. 189.
    Оригінальний текст (англ.)
    The section on Juansers exploits concludes with the earliest piece of secular Armenian poetry since the adoption of Christianity to have reached us, in the form of an abecedarian elegy extolling the prince and bewailing his passing.
  13. Культура Вірменії — стаття з Ираника. C. Toumanoff
  14. И. М. Дьяконов. Предыстория армянского народа. История Армянского нагорья с 1500 по 500 г. до н. э. Хурриты, лувийцы, протоармяне. — Издательство АН Армянской ССР, 1968. — С. 237.
  15. Культура Вірменії — стаття з Ираника. M. L. Chaumont
  16. Армения // Енциклопедія Кольєра. — Открытое общество, 2000.
  17. Армен Айвазян. Родной язык и патриотизм. Сравнительный анализ армянских и европейских первоисточников [ 13 липня 2020 у Wayback Machine.]
  18. University of Cambridge. The Cambridge Ancient History / Edited by Averil Cameron, Bryan Ward-Perkins, Michael Whitby. — Cambridge University Press, 2000. — Т. XIV. — С. 675.
    Оригінальний текст (англ.)
    Just as Maurice settled colonies of Armenians in the west, so did Smbat find Armenian, Greeks and Syrians deported to Hyrcania when he was serving as governor there for Khusro II. Sebeos notes that the Armenian had even forgotten their own language, and that Smbat remedied this by arranging for the ministry of a priest. The role of language and religion as a means of preserving Armenian identity in colonies outside the homelands was already clear.
  19. И. П. Сусов. 4.5. Формирование лингвистической мысли в Армении // История языкознания. — М., 2006.
  20. А. В. Десницкая, С. Д. Кацнельсон. История лингвистических учений: средневековый Восток // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Наука, 1981. — С. 7.
  21. А. В.Десницкая, С. Д. Кацнельсон. История лингвистических учений: средневековый Восток // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Наука, 1981. — С. 46.
    Оригінальний текст (рос.)
    Если Аристакес устанавливает орфографические правила, то Георг Скевраци (XIII в.) занимается вопросами орфоэпии и пунктуации и разрабатывает правила переноса. Он оставил три работы: «Наставление о свойствах слогов», «Наставление о просодии» и «Наставление об искусстве писания». Наиболее важными для теории и практики «искусства писания» являются правила слогоделения и переноса, разработанные Геворгом Скевраци. Рекомендуемые им правила, с небольшими изменениями, используются и в современном армянском языке.
  22. Valentina Calzolari, Michael E. Stone. Armenian Philology in the Modern Era: From Manuscript to Digital Text. — BRILL, 2014. — P. 23-24.
    Оригінальний текст (англ.)
    These factors certainly explain the relatively large number of Armenian manuscripts that have survived, compared with manuscripts in Greek, Latin or Georgian. Based on data from library catalogues, we can put the number of Armenian manuscripts at a little over 30,000, perhaps even 31,000. This may seem a low figure, but anyone who is familiar with Armenian history and the succession of destroyed towns and monasteries - not forgetting the tragic events of 1915 - will regard the figure of 30,000 as almost miraculous. It is particularly impressive when we consider, for example, that around 55,000 Greek manuscripts have survived, along with 300,000 Latin manuscripts and 12,000 Georgian manuscripts. Armenian manuscripts thus constitute an extremely significant cultural heritage and show the vitality and creativity of a cultural in contact with the Latin West, Byzantium, and the Iranian world, which fed an the works of classical antiquity and was eventually able to produce its own treasures.
  23. ↑ Гусаны // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  24. Wellesz E., Byzantine Music (in Proceedings of the Musical Association, 1932, vol. I)
  25. Willi Apel. Harvard dictionary of music. — 2-е изд. — Harvard University Press, 1969. — С. 54.
    Оригінальний текст (англ.)
    Since Armenia was the first country officially to adopt the Christian faith (A.D. 303), the history of Armenian sacred literature and music has attracted much attention.
  26. ↑ Музыкальный энциклопедический словарь. — М. : Советская энциклопедия, 1990.
  27. Don Michael Randel. The Harvard dictionary of music. — 4th edition. — Harvard University Press, 2003. — С. 56.
    Оригінальний текст (англ.)
    According to Lazarus of Parb (5the century), Armenians at first used alphabetical letters to fix the music of their chants.
  28. А. Л. Оганесян. Музыка в древней Армении // Историко-филологический журнал. — Ер., 1973. — № 2. — С. 65.
  29. А. Л. Оганесян. Музыка в древней Армении // Историко-филологический журнал. — Ер., 1973. — № 2. — С. 67—68.
  30. Б. Н. Аракелян. Гарни, II, Результаты работ Гарнийской археологической экспедиции 1951—1955 гг // Известия Академии Наук Армянской ССР. — Ереван, 1957. — С. 75.
    Оригінальний текст (англ.)
    В Армении впервые в Гарни обнаружен музыкальный инструмент античного времени—свирель, изготовленная из кости… Эта свирель можег быть датирована III в.
  31. Г. Гоян. 1. Окончание постройки театра в 69 году до нашей эры // 2000 лет армянского театра. Театр древней Армении. — М. : Искусство, 1952. — Т. I. — С. 86.
  32. ↑ Театральная Энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия, 1961. — Т. I.
  33. ↑ Армения // Енциклопедія Кольєра. — Открытое общество, 2000.
  34. ↑ The World Encyclopedia of Contemporary Theatre: Europe / Edited by Don Rubin, Peter Nagy and Philippe Rouyer. — Taylor & Francis, 2001. — С. 45.
    Оригінальний текст (англ.)
    The earliest reference to Armenian theatre is found in Plutarch's Comparative Biographies. It is stated there that the Armenian King Artavazd, son of Tigran the Great (d. c.56 BC), built a Hellenic theatre in his capital city of Artashat and that in 53 BC Euripides' The Bacchae was staged. Documentation also exists related to theatre during the early and late Middle Ages in the area.
  35. Г. Гоян, 2000 лет армянского театра. Том 2: Театр средневековой Армении., гл. I, стр. 27, «Искусство», М., 1952
  36. Г. Ованисян. Цирк // Армянская советская энциклопедия. — Ер., 1987. — С. 608.
  37. M. Chahin. The kingdom of Armenia. — 2-е изд. — Routledge, 2001. — С. 269.
  38. ↑ Е. Костина. Искусство Армении // Всеобщая история искусств / Под общей редакцией Ю. Д. Колпинского и Н. В. Яворской. — М. : Искусство, 1964. — Т. 5. Искусство 19 века.
  39. ↑ Армения // Православная энциклопедия. — Москва, 2001. — Т. 3. — С. 286—322.
  40. ↑ Dickran Kouymjian The Role of Armenian Potters of Kutahia in the Ottoman Ceramic Industry in: Armenian Communities in Asia Minor, ed. Richard G. Hovannisian — Costa Mesa, California. 2014 — С. 107—130
  41. «Древняя Русь. Город, замок, село» Издательство «Наука», 1985 стр-ца 391
    Оригінальний текст (рос.)
    В XI—XIII вв. при сохранении прежних связей с Мазандараном, Хорасаном и Хорезмом важными поставщиками импорта стали некоторые области Закавказья и Восточного Средиземноморья. Серебряные и бронзовые изделия Армении, Киликии и Малой Азии (конец XII—XIII в.) найдены в Херсонесе, Приазовье, Сахновке, Киеве, Прикамье. Их появление было обусловлено расцветом черноморской торговли через сельджукскую Малую Азию с начала XIII в. и интенсивным развитием городов Армении, связанных с Трапезунтом. Активное участие в торговле принимали армяне, колонии которых появились в Крыму, Киеве, Волжской Булгарии. В Прикамье малоазийские вещи могли доставлять через армянскую колонию в Булгаре. О тесных контактах переселенцев со своей родиной говорят находки тканей, аналогичных анийским, в погребениях на территории колонии. Тем же путём на Приполярный Урал попала армянская сабля с именем мастера Хачатура. Богатое армянское купечество Киликии сносилось с коренной Арменией и арабскими странами, Западной Европой и Причерноморьем (комплекс киликийских вещей из Бердянска)
  42. ↑ «Художественный металл Востока VIII—XIII вв» Даркевич В. П., Издательство «Наука», 1976 стр-ца 132
    Оригінальний текст (рос.)
    Произведения серебряных дел мастеров Киликийской Армении от XII в. не уцелели: в середине XIII в. всю старую серебряную утварь переплавили в слитки для монетного чекана. Оклады Евангелий из монастырских мастерских Ромкла относятся только к середине XIII в. Того же времени ковшик и кувшинчик из Бердянска. Они особенно интересны потому, что от киликийской металлопластики XIII—XIV вв. в основном дошли предметы литургического обихода: оклады книг и складни-реликварии в форме триптиха. Для чеканки Киликии характерно использование армянских надписей, мотива многолопастной арки с килевидным завершением и точечного фона орнамента (ручка ковша). Форма кувшинчика рис. 123, 1—3, псевдоарабская надпись и ленты с меандрами на нем говорят о влиянии исламских изделий из металла. Западноевропейское воздействие могло сказаться в жесткой и графичной манере передачи хищника (рис. 123, 4—6). Из сельджукской Малой Азии происходит кувшин рис. 124 (XIII в.). Он связан с киликийским металлом (ср. рис. 123, 6); в государстве Сельджукидов ювелирами были главным образом армяне. Известно, что султан заказал свадебные подарки в Анталье, где селились христиане — армяне и греки. Славились ювелиры из Аланьи. Эти прибрежные города находились невдалеке от Киликийского государства. Кувшин сближается растительным орнаментом и листьями в основании крыльев сфинксов с византийскими чашами второй половины XII в. из с. Вильгорт и Чернигова. Сходство объясняется работой малоазийских мастеров в Константинополе или влиянием их произведений
  43. И. Работнова. Экспедиционная сессия Научно-исследовательского института художественной промышленности / Советская этнография, 1959 год, № 5, стр. 144—155
  44. Н. А. Караулов. Сведения арабских писателей о Кавказе, Армении и Адербейджане: IX. Ибн-Хаукаль // Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа. — Тифлис, 1908. — Вип. 38.
  45. Encyclopaedia Britannica: a new survey of universal knowledge, том 19 Авторы: Walter Yust, 1953, стр. 623
    Оригінальний текст (рос.)
    … information about carpet weaving in the near east from the 8th to the 14th century. Armenia was certainly one of the most productive districts. Here were found good wool, clear water and fine dies…
  46. . Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 21 травня 2020. 
  47. Бартольд В."Историко-географический обзор Ирана". СПб. 1903. стр150
  48. Книга Ахмеда Ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921—922 гг / пер. А. П. Ковалевского. — Харьков, 1956.
    Оригінальний текст (рос.)
    Все они [живут] в юртах, с той только разницей, чго юрта царя очень большая, вмещающая тысячу душ и более, устланная армянскими коврами. У него в середине её трон, покрытый византийской парчой.
  49. Иржи Давид."Современное состояние Великой России, или Московии" Вопросы истории. № 4, Москва 1968
    Оригінальний текст (рос.)
    Здесь обращаются всякого рода товары, которые привозят из разных частей света как иностранцы, так и сами москвитяне. Сюда прибывают персы, армяне, греки….привозят ковры, шелк, хлопчатник, жемчуг, драгоценные камни и этим торгуют.
  50. Аракел Даврижеци. Книга историй [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  51. David Tsitsishvili «Rugs and Carpets from the Caucasus» изд-во Авровра Ленинград 1984 № 672(7-20); стр 101 (всего 151)
  52. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2020. 
  53. George M. Eberhart. The Whole Library Handbook 4: Current Data, Professional Advice, and Curiosa about Libraries and Library Services. — American Library Association, 2006. — Vol. 4. — P. 211.
  54. История всемирной литературы. — М. : Наука, 1984. — Т. 2. — С. 290.
  55. Анания Ширакаци // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  56. А. В. Десницкая, С. Д. Кацнельсон. История лингвистических учений: средневековый Восток // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Л. : Наука, 1981. — С. 28.
    Оригінальний текст (рос.)
    Стабилизация экономики, политическая независимость и относительное спокойствие в период царствования Багратидов создали основу для успешного развития всех видов культуры. Возрождается интерес к философии, грамматике, риторике, к старым научным традициям. Во всех центрах образования — в школах Санаина, Ахпата, Капуткара, Хладзора, Ширака, Камурджадзора — начинают заниматься философией, грамматикой и другими «внешними (светскими, — Г. Д.) науками».
  57. А. В. Десницкая, С. Д. Кацнельсон. История лингвистических учений: средневековый Восток // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Л. : Наука, 1981. — С. 32.
    Оригінальний текст (рос.)
    Есаи Ничеци является одним из виднейших деятелей средневековой армянской науки. Он больше полувека руководил Гладзорским университетом, который был центром средневековой науки. Число его учеников достигло 363. Ученики этой школы получали разностороннее образование, при окончании писали диссертации.
  58. History of Humanity: From the seventh to the sixteenth century / Edited by M. A. Al-Bakhit, L. Bazin and S. M. Cissoko. — UNESCO, 2000. — Т. 4. — С. 665—666.
    Оригінальний текст (англ.)
    Nevertheless, education in Armenia remained strong. Apart from primary schools, which had existed in Armenian monasteries since time immemorial, high schools or vardapetarans also came into being in the eleventh to fourteenth century (Ani, eleventh or thirteenth century; Sis, twelfth or thirteenth century; Gladzor, thirteenth to fourteenth century; Tatev, fourteenth to fifteenth century) to give instruction in theology, mathematics, astronomy, geometry, history, geography, grammar, music, philosophy and rhetoric. Many of their graduates became prominent figures in arts and culture (see Plate 156). The Armenian science between the tenth and fourteenth centuries was especially strong in the fields of historiography, philosophy and jurisprudence.
  59. Эривани. — Искусство стран и народов мира (краткая художественная энциклопедия) : Советская энциклопедия, 1962. — С. 61.
  60. Б. Арутюнян. Армянский театр / Под ред. А. Анастасьева. — История советского драматического театра: 1926-1932 : Наука, 1967. — Т. 3. — С. 343. — 616 с.
  61. Ашыг Əсəд. — Азербайджанська радянська енциклопедія : Главная редакция Азербайджанской советской энциклопедии, 1976. — Т. 1. — С. 513.
  62. Ашыг Ислам. — Азербайджанська радянська енциклопедія : Главная редакция Азербайджанской советской энциклопедии, 1976. — Т. 1. — С. 513.
  63. Ашыг Муса. — Азербайджанська радянська енциклопедія : Главная редакция Азербайджанской советской энциклопедии, 1976. — Т. 1. — С. 513.
  64. Ашуг Алескер // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

Див. також Редагувати

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kultura VirmeniyiLiteraturaArhitekturaMuzikaTeatrTanecKilimarstvoMiniatyuraObrazotvorchemistectvoMifologiyaFilosofiyaDrukOsvitaKinoKulinariyaKultura Virmeniyi sukupnist materialno tehnichnih i duhovnih dosyagnen virmenskogo narodu stvorenih yak na ninishnij teritoriyi Virmeniyi tak i u vsij istorichnij Virmeniyi Istoriya kulturi sformovanogo virmenskogo narodu bere pochatok z VI V stolit do n e i ye prodovzhennyam she davnishoyi kulturi Urartu Yak zaznachaye enciklopediya Britanika Virmeniya odin z najdavnishih centriv svitovoyi civilizaciyi 1 Najvazhlivishe znachennya dlya podalshogo rozvitku istoriyi ta kulturi virmenskogo narodu malo prijnyattya v pershi roki IV stolittya hristiyanstva yak derzhavnoyi ta yedinoyi religiyi Virmeniyi Same z IV stolittya pochinayetsya nova faza v istoriyi virmenskoyi kulturi pochatok serednovichnogo virmenskogo mistectva Zagalnij pidjom virmenskoyi kulturi ohoplyuye period do VII stolittya vklyuchno 2 do ostatochnogo stverdzhennya u Virmeniyi arabskogo yarma Podalshij znachnij rozvitok pochinayetsya z kincya IX stolittya i pov yazanij vin z vidnovlennyam u 885 roci nezalezhnogo Virmenskogo carstva sho stalo pochatkom novoyi zolotoyi dobi virmenskoyi istoriyi 3 Period kulturnogo pidnesennya trivav do XIII stolittya vklyuchno i harakterizuyetsya deyakimi avtorami yak Virmenske Vidrodzhennya Pislya blizko dvovikovoyi krizi v XV XVI stolittyah kulturne zhittya znovu pozhvavlyuyetsya z XVII stolittya Dlya zberezhennya i rozvitku bagatovikovoyi virmenskoyi civilizaciyi vazhlivim stalo priyednannya na pochatku XIX stolittya Shidnoyi Virmeniyi do hristiyanskoyi Rosijskoyi Imperiyi 1918 roku v Shidnij Virmeniyi bulo vidnovleno virmensku derzhavu 1920 roku vona bula priyednana do radyanskoyi derzhavi a pislya yiyi rozpadu znovu zdobula suverenitet stvorivshi novi perspektivi dlya rozvitku 2500 litnih kulturnih tradicij virmen Takozh u statti okremo rozglyadayetsya kultura inshih narodiv i narodnostej sho prozhivali i prozhivayut na teritoriyi Virmeniyi Zmist 1 Arhitektura 2 Literatura 2 1 Mifologiya i folklor 2 2 Davnya ta serednovichna virmenska literatura 2 3 Nova i suchasna virmenska literatura 3 Mova i pisemnist 4 Muzika 4 1 Virmenski muzichni instrumenti 5 Teatr 6 Cirk 7 Obrazotvorche mistectvo 7 1 Freskovij zhivopis 7 2 Miniatyurnij zhivopis 7 3 Stankovij zhivopis 7 4 Skulptura 7 5 Dekorativno uzhitkove mistectvo 7 6 Kilimarstvo 8 Knigovidavnictvo i presa 9 Osvita 10 Kinematograf 11 Tancyuvalne mistectvo 11 1 Narodni tanci 11 2 Balet 12 Kultura nacionalnih menshin Virmeniyi 12 1 Azerbajdzhanci 13 Komentari 14 Primitki 15 Div takozh 16 LiteraturaArhitektura Redaguvati nbsp nbsp 1 Yererujkska bazilika V stolittya 4 2 Mavzolej virmenskih Arshakidiv IV stolittyaVid VI st do n e v starodavnij Virmeniyi rozvivalasya yazichnicka arhitektura Ksenofont povidomlyaye sho zhitla virmen mali vezhi 5 Najznachnishij pam yatnik virmenskoyi antichnoyi arhitekturi hram Garni pobudovanij carem Velikoyi Virmeniyi Trdatom I u 70 ti roki n e Vid epohi ellinizmu zbereglisya zalishki mist Artashat i Tigranakert 6 starodavnih stolic Velikoyi Virmeniyi Plutarh nazivaye Artashat virmenskim Karfagenom 7 Davnovirmenskim mistam harakterne regulyarne planuvannya miskih kvartaliv 8 U III IV stolittyah u zv yazku z formuvannyam u Virmeniyi feodalnih vidnosin a takozh prijnyattyam u 301 roci hristiyanstva yak derzhavnoyi religiyi pochinayetsya novij etap v istoriyi virmenskoyi arhitekturi Sered najrannishih zrazkiv virmenskoyi cerkovnoyi arhitekturi vidomi yak odnonefni zalni Shirvandzhuh V st tak i trinefni bazilikalni Kasah IV st Yererujk V st cerkvi U V VII stolittyah virmenski arhitektori rozrobili riznomanitni tipi centrichnih kupolnih hramiv kvadratni v plani u Vohdzhaberdi V st chotiriapsidni v Crvizi Arzni V VI st pryamokutni v plani z vistupayuchimi 4 apsidami i z 4 pidkupolnimi pilonami sobor v Echmiadzini abo bez piloniv Mastara pryamokutni z vpisanim useredinu hrestom Avan 591 602 Ripsime vosmiapsidni Zoravar VII st tosho Poyednannya centrichnoyi ta bazilikalnih kompozicij u V VI stolittyah prizvelo do stvorennya takih kupolnih bazilik yak Tekor kinec V st i Odzun seredina VI st V V stolitti u virmenskij stolici Dvin pobudovano palatu golovi virmenskogo katolikosa sho buv odniyeyu z najranishih palacovih budivel serednovichnoyi Virmeniyi 4 Shedevrom virmenskoyi arhitekturi VII stolittya vvazhayetsya hram Zvartnoc zvedenij mizh 641 661 rokami Z kincya IX stolittya pislya vidnovlennya suverenitetu virmenskoyi derzhavi monumentalne budivnictvo perezhivaye novij pidjom Virmenske zodchestvo cogo chasu najtisnishe prodovzhuye arhitekturni tradiciyi poperednih stolit 4 Harakternim yavishem cogo etapu rozvitku arhitekturi staye zbagachennya dekoru Rozvivayetsya yak civilne tak i kultove budivnictvo Zokrema v stolici Ani sporudzheno veliki oboronni stini palaci protyagom 989 1001 rokiv caryami Gagikom I i Smbatom II tut pobudovano Kafedralnij sobor arhitektorom yakogo stav znamenitij Trdat ru Krim centralnoyi Virmeniyi budivnictvo rozvivalasya u vsih chastinah krayini Tak u 915 921 rokah Gagik Arcruni v Vaspurakani zviv Cerkvu Svyatogo Hresta zodchij Manuel sho viriznyayetsya bagatyushimi relyefami V Syuniku zvedeno Tatev 895 905 rr Vaganavank 911 r Gndevank ru 930 r ta inshi cerkvi Veliki monastirski kompleksi buli pobudovani na pivnichnomu shodi Virmeniyi Sanayin 957 962 rr Ahpat 976 991 rr tosho Razom z tim strategichni shlyahi buli prikriti fortecyami sered yakih najbilsh potuzhnimi buli Amberd Tignis i deyaki inshi Novij pidnesennya civilnoyi arhitekturi vidznachayetsya v XII XIII stolittyah buduyutsya goteli trapezni knigoshovisha karavan sarayi Osoblivo primitne yavishe virmenskoyi arhitekturi cogo chasu gaviti pritvori Pidnesennya virmenskoyi arhitekturi kincya XII XIII stolit pov yazane zi zvilnennyam Virmeniyi Zakaryani Bulo stvoreno nizku novih kam yanih konstrukcij sered yakih perekrittya na perehresnih arkah Najvidomishi pam yatki chasu Arichavank 1201 Makaravank 1205 Teger 1213 1232 Dadivank 1214 Gegard 1215 Sagmosavank 1215 1235 Ovanavank 1216 Gandzasar 1216 1238 Agarcin 1281 ta deyaki inshi nbsp Garni I stolittya n e nbsp Cerkva Tekor kinec V stolittya nbsp Ruyini Zvartnoca bl 640 661 rr 4 nbsp Cerkva sv Ripsime 618 rik 4 nbsp Talinskij sobor VII st 4 nbsp Sobor Shirakavana kinec IX st nbsp Ahtamar 915 921 roki nbsp Ahpat 976 991 rr nbsp Kafedralnij sobor Svyatoyi Divi Mariyi v Ani 989 1001 roki nbsp Gandzasar 1216 1238 rr Literatura RedaguvatiMifologiya i folklor Redaguvati nbsp Nacionalnij epos virmenskogo narodu David Sasunskij Sklavsya mizh VIII X stolittyami Hud A Kodzhoyan ru 1922 rikZrazki davnogo i serednovichnogo folkloru zbereglisya pismovo perevazhno davnovirmenskoyu i srednovirmenskoyu movoyu Starodavni epichni skazannya mifi zrazki epichnoyi poeziyi romani zbereglisya u tvorah Movsesa Horenaci Favstosa Buzanda Agaaangela Sebeosa ru Ioana Mamikonyana literaturni obrobki zagadok viyavleno v Ananiyi Shirakaci Nersesa Shnorali ru i deyakih anonimiv bajki u Vardana Ajgekci ru ajreni lyubovi i benketiv perevazhno v tagaranah ru XV XVII stolit tosho Krim togo dani pro antichnu mifologiyu virmen povidomlyayut greko rimski avtori napriklad Strabon Strabon Geografiya XI XIV 16 I stolittya n e V osoblivij poshani kult Anayitidi u virmen yaki na chest ciyeyi bogini pobuduvali svyatilisha v riznih miscyah zokrema i v Akiliseni Voni prisvyachuyut tut na sluzhinnya bogini rabiv i rabin Do formuvannya virmenskoyi pisemnosti rozvivavsya bagatij literaturnij folklor Najdavnishi virmenski mifi pro Gajka Arama Aru Prekrasnogo Torka Angeha Artavazda ru Vaagna Tigrana i Azhdaaka Ervanda i Ervaze pro vishapiv Veliku hudozhnyu ta istoriko piznavalnu cinnist mayut stvoreni v rizni epohi legendi epichni pisni j perekazi pro cariv starodavnoyi Virmeniyi Trdata III i Arshaka II IV stolittya polkovodciv Mushega i Vardana Mamikonyana IV i V stolittya Na osnovi epichnoyi pisni pro Hajka lezhit ideya borotbi proti tiraniyi obraz yakoyi formuye assiro vavilonskij bog Bel Zbereglisya epichni urivki pro Artashese i Satenik Za povidomlennyam Agatangelos golovnim bozhestvom davnovirmenskogo panteonu buv Aramazd Jogo statuya yak opovidaye Horenaci znahodilasya v hrami na berezi Yevfrata u forteci Ani Starodavni virmeni poklonyalisya takozh bozhestvu soncya Jogo hram buv roztashovanij v stolici Armaviri Vazhlive misce u virmenskomu panteoni zajmala Anayit ru pro sho pishut Strabon Agatangelos i Shirakaci U virmen she v dohristiyanski chasi isnuvalo bozhestvo pisemnosti i nauki Tir U virmenskih dzherelah zbereglisya urivki z epichnih cikliv Perska vijna i Taronska vijna U VII X stolittyah sklavsya virmenskij epos David Sasunskij sho opovidaye pro borotbu bogatiriv z Sasuna oblast v istorichnij Virmeniyi proti arabskih zagarbnikiv 2012 roku vklyuchenij do Spisku nematerialnoyi kulturnoyi spadshini lyudstva U XIV stolitti viniklo epichne skazannya Geroyi Kashta ru sho opovidaye pro nacionalnu borotbu proti vijsk Tamerlana Davnya ta serednovichna virmenska literatura Redaguvati Isnuye dumka zgidno z yakoyu she v III I st do n e u virmen isnuvali osoblivi zhrecki pismena yakim stvoryuvalisya hramovi knigi i litopisi 9 U I st do n e greckoyu movoyu pisav drami car Velikoyi Virmeniyi Artavazd II Z avtoriv dohristiyanskoyi Virmeniyi vidomij takozh Olyump ru sho zhiv u I II st n e Hramovi istoriyi yakogo ne zbereglisya Na pochatku IV stolittya pislya prijnyattya hristiyanstva derzhavnoyu religiyeyu kolishnya literatura bula viznana yazichnickoyi i znishena 10 nbsp nbsp nbsp Eznik Kohbaci V vek Grigor Narekaci XI vek Frik XIII stolittya Virmenska mova ye odniyeyu z davnopisemnih sered indoyevropejskih mov 11 Virmenska originalna literatura pochala rozvivatisya z 405 roku koli vchenij i svyashenik Mesrop Mashtoc stvoriv virmenskij alfavit Todi zh formuyetsya davnovirmenska literaturna mova grabar V stolittya prijnyato nazivati Zolotim vikom v istoriyi virmenskoyi literaturi Persha originalna pam yatka virmenskoyi literaturi Zhitiye Mashtoca napisana v 440 rokah V literaturi V stolittya svoyim znachennyam dominuye virmenska istoriografiya abo zhanr istorichnoyi prozi U comu stolitti zhili istoriki Agatangelos Yegishe Favstos Buzand Movses Horenaci Lazar Parpeci ta in V galuzi bogoslov ya vidomi Yeznik Kohbaci Ioann Mandakuni ru ta in Procvitaye takozh gimnografiya i agiografiya U rozvitok gimnografiyi vazhlivij vnesok zrobiv poet V stolittya Stepanos Syuneci pershij V VI stolitti novih vershin syagaye virmenska filosofska dumka zavdyaki tvorchosti neoplatonika Davida Anahta Vzhe z kincya VII stolittya zbereglisya zrazki svitskoyi poeziyi 12 V VII VIII stolittyah procvitaye sholastiko dogmatichna literatura pisali bogoslovi Joan Majravaneci ru Vrtanes Kertog ru Ovanes Odzneci ru ta in U cej samij period svoyi praci stvorili vidomi istoriki Sebeos ru Gevond ru Movses Kagankatvaci Ioan Mamikonyan poeti Saakduht Hosroviduht Komitas Ahceci ru i bagato inshih Vid pochatku V stolittya pochinayetsya istoriya davnovirmenskoyi perekladnoyi literaturi ru Protyagom V VIII stolit virmeni pereklali Aristotelya Platona Filona Aleksandrijskogo Galena Ezopa i desyatki inshih avtoriv antichnoyi literaturi Bagato virmenskih perekladiv unikalni oskilki originali cih tvoriv vtracheni a teksti chastkovo abo povnistyu zbereglisya tilki zavdyaki virmenskim perekladam Perekladna literatura rozvivalasya i piznishe Ostatochne zvilnennya vid arabskogo yarma i vidnovlennya Virmenskogo carstva 885 roku stvoryuye peredumovi dlya virmenskogo Vidrodzhennya Virmenski cari proteguvali takozh rozvitku pisemnoyi kulturi 13 U X XI stolittyah v galuzi hudozhnoyi literaturi persh za vse vidomij poet Grigor Narekaci v galuzi istoriografiyi Tovma Arcruni ru Ovanes Drashanakertci ru Stepanos Taroneci ru ta in 10 U cej period zhili j tvorili poet i filosof Grigor Magistros bogoslovi Hosrov Andzevaci ru Samuel Kamrdzhadzoreci ru ta in V XI stolitti vtorgnennya v krayinu vizantijciv a pislya i seldzhukiv ne spriyali rozvitku literaturi U cej period buli stvoreni istorichni praci Aristakesa Lastivertci ru i Akop Sanahneci ru V XI stolitti davnovirmenska mova pochinaye postupovo rozvivatisya do srednovirmenskoyi ru Klyuchove znachennya dlya podalshogo rozvitku bagatih tradicij virmenskoyi literaturi vidigralo stvorennya 1080 roku Kilikijskoyi virmenskoyi derzhavi Piznishe znachnij impuls rozvitku vsim galuzyam kulturi dalo zvilnennya Shidnoyi Virmeniyi Zakaryanami v kinci XII pochatku XIII stolit Na istorichnu arenu prijshli veliki poeti Ovanes Imastaser Grigor Tga ru Nerses Lambronaci Nerses Shnorali Ostannij stav najbilshim poetom svogo chasu avtor liroepichnoyi poemi Elegiya na vzyattya Edessi ta inshih tvoriv Hudozhnya proza rozvivalosya u tvorchosti bajkariv Mhitara Gosha i Vardana Ajgekci U XIII stolitti serednovirmenskoyu literaturnoyu movoyu pisali Frik osnovopolozhnik poeziyi socialnogo protestu i Kostandin Erznkaci zachinatel lyubovnoyi liriki u virmenskij literaturi Vershini istoriografiyi epohi Matteos Urhayeci Kirakos Gandzakeci Vardan Arevelci U poetichnij tvorchosti avtoriv XIII XVI stolit Ovanesa Erznkaci Ovanesa Tlkuranci Mkrticha Nagasha ru Grigora Ahtamarci ru Nersesa Mokaci ru Naapeta Kuchaka ru rozvivayutsya zhittyestverdni nastroyi virmenskoyi literaturi epohi lyubovna i socialna lirika U toj zhe samij period dosyagaye visokogo rozvitku zhanr poemi najznachnishimi predstavnikami yakogo buli Grigor Cerenc ru Hachatur Kechareci Arakel Syuneci Arakel Bagisheci ru Simeon Aparanci ru ta inshi U XVII XVIII stolittyah poeziya rozvivalasya v tvorchosti takih avtoriv yak Bagdasar Dpir Petros Kapanci ru Nagash Hovnatan i poet ashug Sayat Nova Znovu vidrodilasya istoriografiya Pisali istoriki Arakel Davrizheci ru Zakariya Kanakerci ru Grigor Daranageci ru ta in Nova i suchasna virmenska literatura Redaguvati Klasicizm staye osnovnim napryamkom virmenskoyi literaturi drugoyi polovini XVIII pochatku XIX stolit Jogo predstavniki pisali pro istorichne minule Virmeniyi a ideya vidnovlennya virmenskoyi derzhavnosti bula yihnim golovnim politichnim idealom 10 Vid 1820 rokiv u virmenskij literaturi pochinayetsya borotba mizh prihilnikami vikoristannya davnovirmenskoyi i novovirmenskoyi movi yak movi literaturi tak zvanij grapajkar A Alamdaryan ru i M Tagiadyan pismenniki t zv perehidnogo periodu pisali pro nagalni pitannya svogo chasu Yihnoyu movoyu bula she klasichna davnovirmenska U svoyij tvorchosti poet G Alishan prodovzhuye propaguvati ideyi nacionalnogo probudzhennya nbsp nbsp Abovyan 1809 1848 Raffi 1835 1888 nbsp nbsp Tumanyan 1869 1923 Charenc 1897 1937 Pochatok novoyi virmenskoyi literaturi 10 i peremogu novovirmenskoyi literaturnoyi movi oznamenuvav istorichnij roman Rani Virmeniyi H Abovyana napisanij u 1841 1843 rokah Roman opisuye borotbu virmenskogo narodu proti iranskogo yarma v epohu vizvolennya Shidnoyi Virmeniyi priyednannya Virmeniyi do Rosiyi Abovyan stverdzhuye progresivnij romantizm i realizm u virmenskij literaturi V seredini stolittya pisav poet S Shahaziz U toj samij period u rozvitku virmenskoyi gromadskoyi dumki j literaturi veliku rol zigrav revolyucijnij demokrat M Nalbandyan U Zahidnij Virmeniyi rozgornuli svoyu diyalnist cila pleyada vidomih publicistiv Zi tvorami M Beshigtashlyana ru ta P Duryana pov yazanij pochatok romantizmu v zahidnovirmenskij literaturi Vid 1860 h rokiv stvoryuyut svoyi tvori osnovopolozhnik virmenskoyi realistichnoyi dramaturgiyi G Sundukyan i zachinatel realistichnoyi dramaturgiyi v literaturi zahidnih virmen pismennik satirik A Paronyan ru Protyagom 1870 1880 rokiv tvoriv R Patkanyan viraznik pragnennya zvilnennya virmenskogo narodu vid tureckogo yarma Todi zh pisav svoyi socialno pobutovi romani P Proshyan v yakih vidobrazheno socialne rozsharuvannya virmenskoyi sela Rozvivayetsya tvorchist romanista i pedagoga G Agayana Golovnimi viraznikami idej nacionalno vizvolnoyi borotbi 1870 1880 rokiv stali romanisti Raffi Cerenc publicist G Arcruni Znachnu rol u rozvitku virmenskoyi prozi zigrav Raffi avtor chislennih romaniv sered yakih Hent Shodennik hrestokrada ru David bek Samvel ru ta in Do kincya XIX stolittya providnim napryamkom virmenskoyi literaturi staye kritichnij realizm Dosyagaye znachnogo rozvitku zhanr romanu Najznachnishi prozayiki chasu Nar Dos Muracan A A Arpiarnyan ru V Papazyan G Zohrab O Shirvanzade ta in Shirvanzade u svoyij tvorchosti vidobraziv proces utverdzhennya burzhuaznih vidnosin na Zakavkazzi Nar Dos buv majstrom psihologichnogo romanu 10 Prodovzhuvachem tradiciyi istorichnogo romanu buv Muracan Do kincya XIX pochatku XX stolittya vidnositsya bagatogranna tvorchist O Tumanyana avtora chislennih virshiv poem legend bajok kazok i opovidan Odnim z najbilshih poetiv kincya XIX pershoyi polovini XX stolit stav A Isaakyan Na pochatku stolittya zavdyaki tvorchosti V Ter yana ru virmenska poeziya stupila na novij shabel rozvitku Todi zh z yavlyayetsya nove pokolinnya poetiv sered yakih najvidomishi Siamanto D Varuzhan M Mecarenc i R Sevak Perebuvayuchi pid vplivom zahidnoyevropejskogo simvolizmu vsi voni zalishilisya virni tradiciyam klasichnoyi virmenskoyi literaturi Zhanr satiri rozvivali E Otyan ru i Arandzar Novi zmini v istoriyi literaturi buli pov yazani z priyednannyam nezalezhnoyi Virmeniyi do radyanskoyi Rosiyi 1920 roku Z seredini 1910 h rokiv pochav svoyu literaturnu diyalnist vidatnij poet Yegishe Charenc Jogo tvorchist sho trivala she dva desyatilittya vplinula na nastupni pokolinnya virmenskih poetiv Pochali svoyu literaturnu diyalnist G Maari ru i N Zaryan Najviznachnishimi predstavnikami riznomanitnoyi virmenskoyi prozi epohi 1920 1930 h rokiv buli A Bakunc S Zor yan i V Totovenc ru u novu fazu tvorchoyi diyalnosti vstupav D Demirchyan ru Do cogo periodu vidnositsya tvorchist dityachogo pismennika A Hnkoyana V period nimecko rosijskoyi vijni virmenska literatura robila akcent na temu patriotizmu stvoryuvalasya vijskova literatura Demirchyan i Zor yan pisali istorichni romani She bilshe rozvivalasya publicistika U pislyavoyenni roki V zhanri romanu tvorili R Kochar G Sevunc H Dashtenc ru v zhanri povisti V Ananyan Golovnim zhanrom pislyavoyennoyi virmenskoyi literaturi staye poeziya Nabuli populyarnosti taki avtori yak G Emin S Kaputikyan O Shiraz V Davtyan P Sevak S Hanzadyan A Sagiyan G Ovanisyan A Saginyan ta inshi yaki prodovzhili svoyu plidnu tvorchu diyalnist she kilka desyatilit Z 1950 1960 rokiv na literaturnu arenu prijshlo nove pokolinnya pismennikiv G Matevosyan ru V Petrosyan ru R Davoyan ru A Ajvazyan ru ta in Mova i pisemnist Redaguvati nbsp nbsp Velika literaa Ք k Rukopis XIII stolittya Fragment manuskriptu XIII stolittyaVirmenska yak samostijna mova isnuye z VI stolittya do n e 14 vidnositsya do indoyevropejskoyi movnoyi sim yi sered yakih vidilyayetsya v okremu grupu i ye odniyeyu z davnopisemnih 11 Najbilshe sporidnena z greckoyu movoyu razom z nizkoyu nini vimerlih mov frigijskoyu frakijskimi dakijskoyu i peonijskoyu ob yednuyetsya v paleobalkansku movnu sim yu She do pochatku nashoyi eri yak vidomo z povidomlennya avtora I stolittya Strabona vse naselennya Virmeniyi rozmovlyalo odniyeyu movoyu virmenskoyu 15 Vid 406 roku vikoristovuyetsya originalnij virmenskij alfavit yakij protyagom bilshe tisyachi shestisot rokiv isnuye majzhe bez zmin 16 Davnovirmenska literaturna mova otrimala svoyu obrobku golovnim chinom zavdyaki virmenskomu duhovenstvu sered nih napriklad Yeznik Kohbaci 374 380 450 yakij vvazhayetsya odnim z osnovopolozhnikiv davnovirmenskoyi literaturnoyi movi She v serednovichchi nacionalna mova bula vazhlivim i usvidomlenim elementom virmenskoyi identichnosti 17 Ye povidomlennya VII stolittya pro rol movi u zberezhenni virmenskoyi identichnosti navit za mezhami istorichnoyi batkivshini 18 U Visokomu serednovichchi serednovirmenska mova bula derzhavnoyu movoyu Kilikijskogo carstva Na sogodnishnij den isnuye dva osnovnih literaturnih varianti plyuricentrichnoyi virmenskoyi movi zahidnij perevazhno vikoristovuyetsya v diaspori i shidnij Virmenska mova ye oficijnoyu movoyu Virmeniyi a takozh neviznanoyi Nagirno Karabahskoyi Respubliki Pismovij period istoriyi virmenskoyi movi podilyayetsya na tri osnovnih etapi 11 Davnovirmenska grabar V XI stolittya Serednovirmenska XI XVII stolittya Novovirmenska ashharabar z XVII stolittyaV kinci V stolittya zapochatkovano naukove vivchennya virmenskoyi movi 19 koli u virmen z yavilisya pershi samostijni lingvistichni praci 20 U V IX stolittyah gramatichni praci stvoryuvali Mambre Vercanoh ru Yeznik Kohbaci David Gramatik Stepanos Syuneci Grigor Amam ta in Yaksho z kincya VII stolittya z yavlyayutsya pershi slovniki z alfavitnim roztashuvannyam sliv to vzhe z kincya X stolittya virmenska leksikografiya perezhivaye burhlivij rozkvit Do pochatku XI stolittya vidnositsya gramatichna pracya Grigora Magistrosa sho vklyuchaye kompilyaciyu idej vsih poperednih virmenskih grammatikiv Vazhlivoyu podiyeyu staye persha orfografichna reforma U drugij polovini XII stolittya Aristakes Grich pishe orfografichnij slovnik virmenskoyi movi 21 Sered najbilshih doslidnikiv virmenskoyi movi epohi XIII XIV stolit Gevorg Skevraci avtor kilkoh prac rekomendaciyi yakoyi z nevelikimi zminami vikoristovuyutsya doteper U cej zhe period zhili vidatni virmenski gramatiki Ovanes Erznkaci Yesayi Ncheci i Ovanes Krneci U XVII stolitti virmenskij movi prisvyachuvali svoyi gramatichni praci j slovniki Franchesko Rivola Klement Galanus Simeon Dzhugayeci Ovanes Olov Voskan Yerevanci Yeremiya Megreci ta in Vzhe na rubezhi XVII XVIII stolit virmenski misliteli pracyuyut na pidstupah do porivnyalno istorichnogo movoznavstva Do XVIII stolittya vidnosyatsya doslidzhennya Bagdasara Dpira Jogana Shredera ru Mhitara Sebastaci ta in Najdavnishij zrazok virmenskogo lapidarnogo pisma napis vikarbuvanij na hrami v Tekori najpiznishe 490 roku Najranishi fragmentarni manuskripti na pergamenti vidnosyat do V VI stolit Najranishij zberezhenij chitko datovanij rukopis virmenskoyu Yevangeliye carici Mlke stvorene 862 roku Ranishe nogo vidnosyat Yevangeliye Vehamor ru yake zazvichaj datuyut VII VIII stolittyami tochna data napisannya nevidoma i jmovirno ye najdavnishim zberezhenim povnocinnim virmenskim rukopisom Najdavnishij virmenskij rukopis na paperi ru vidnositsya do 981 roku Zbereglisya ponad 30 000 serednovichnih virmenskih rukopisiv sho skladayut nadzvichajno znachnu kulturnu spadshinu u svitovomu porivnyanni 22 Drukarstvo virmenskoyu movoyu viniklo 1512 roku nbsp Muzika Redaguvati nbsp nbsp nbsp Muzikant iz serednovichnogo rukopisu Virmenski nevmi rukopis XII stolittya Grupa muzikantiv rukopis XVI XVII stolitU III st do n e vzhe bulo sformovano yakisnu svoyeridnist virmenskoyi muziki U pracyah davnovirmenskih avtoriv zbereglisya okremi zrazki she dohristiyanskoyi virmenskoyi muzichnoyi tvorchosti 23 Vona persh za vse pov yazana z gusanami yaki v epohu ellinizmu spochatku sluzhili v hrami davnovirmenskogo boga Gisane 23 Virmenska hristiyanska muzika poryad z aramejskoyu yevrejskoyu kappadokijskoyu lezhit v osnovi zagalnohristiyanskoyi muzichnoyi kulturi 24 i maye velike znachennya dlya vivchennya yak muzichna kultura krayini sho pershoyu prijnyala hristiyanstvo yak derzhavnu religiyu 25 Vid pochatku IV stolittya bere pochatok istoriya hristiyanskoyi muziki Virmeniyi Vid kincya togo zh stolittya u vishih shkolah krayini vvedeno navchannya muziki U V stolitti formuvalasya virmenska gimnografiya tvorchist sharakaniv U tomu zh stolitti bulo sistematizovano glasi Pislya poyavi originalnoyi pisemnosti vzhe vid V st ye takozh vidomosti pro virmenskij muzichnij instrumentarij 26 U VII stolitti Barseg Tchon ru sklav pershij zbirnik sharakaniv Chonintir sharaknoc U rannoserednovichnij Virmeniyi rozrobleno teoriyu akustiki Znachnij vnesok u rozvitok virmenskoyi muziki zrobili taki muzikanti i teoretiki rannoserednovichnoyi Virmeniyi yak David Kerakan David Anaht Komitas Ahceci ru ta in u pracyah yakih rozglyadalisya pitannya estetiki i teoriyi muziki vchennya pro zvuk tosho Na rubezhi VIII IX stolit formuvalasya virmenska sistema muzichnoyi notaciyi hazi stvorennya yakih pov yazuyut z im yam Stepanosa Syuneci She do cogo virmeni vikoristovuvali bukvi alfavitu dlya fiksaciyi muziki 27 nbsp Zovnishni videofajli nbsp Tajna najglibsha Hachatur Taronaci XII XIII stolittya nbsp Zovnishni videofajli nbsp Virmenskij duduk u vikonanni Dzh Gasparyana nbsp Zovnishni videofajli nbsp Tanec z shablyami z baletu Gayane ru A HachaturyanaNastupnij znachnij period v istoriyi rozvitku virmenskoyi muziki pripadaye na X XIII stolittya U X stolitti z yavlyayutsya tagi porivnyano ob yemni monodiyi duhovnogo i svitskogo zmistu V epohu Visokogo serednovichchya vdoskonalyuyetsya virmenskij notnij zapis U svoyih tvorah rizni muzichno estetichni pitannya rozglyadayut avtori X XIII stolit Ananiya Narekaci ru Pro znannya golosiv Ovanes Imastaser i Ovanes Erznkaci Pluz Z cogo periodu zbereglisya selyanski pisni riznih zhanriv lyubovni trudovi pisni pro prirodu pobutovi i t d Todi zh zavershilosya formuvannya manrusuma vchennya pro glasi i hazi udoskonalyuvavsya notopis Vid seredini XVI stolittya pochinaye skladatisya mistectvo virmenskih ashugiv sered jogo pershih predstavnikiv Nagash Hovnatan Bagdasar Dpir i Sayat Nova She na pochatku XVII stolittya Hachgruz Kafayeci ru uklav pershij zbirnik virmenskih narodnih pisen U 1813 1815 A Limondzhyan stvoriv i vviv u praktiku novij virmenskij notopis Za jogo dopomogoyu N Tashchyan zapisav 3 tomi tvoriv serednovichnoyi duhovnoyi muziki Druga polovina XIX stolittya chas viniknennya novoyi kompozitorskoyi shkoli Todi stvoryuyutsya muzichni ansambli yevropejskogo tipu zasnovuyutsya profesijni muzichni trupi tosho 1857 roku z yavlyayetsya virmenska muzichna periodika u viglyadi zhurnalu Knar arevelyan Shidna lira 1861 roku Grigor Sinanyan organizovuye simfonichnij orkestr Orkestr Sinanyana U tvorah takih kompozitoriv yak G Eranyan N Tashchyan G Korganov ru ta in zastosovuyetsya yevropejska tehnika kompoziciyi 1868 roku Tigran Chuhadzhyan stvoryuye operu Arshak II pershu virmensku nacionalnu operu i pershu operu v muzichnij istoriyi vsogo Shodu Jomu zh nalezhat pershi kamerni simfonichni j fortepianni tvori virmenskoyi muziki Z 1880 h rokiv u virmenskij klasichnij muzici pochinayetsya novij ruh zi zbirannya i obrobki davnih narodnih pisen profesijnimi kompozitorami najviznachnishim sered yakih buv Komitas Jogo tvorchist vidigrala vazhlivu rol v istoriyi rozvitku virmenskoyi muziki Vazhlivimi buli takozh horovi obrobki H Kara Murzi ru i M Yekmalyana ru a takozh obrobki narodnih tanciv N Tigranyana ru Najviznachnishi virmenski ashugi kincya XIX pochatku XX stolittya Dzhivani Shirin Sheram ru Avasi ru nbsp nbsp nbsp Chuhadzhyan Komitas HachaturyanNa pochatku XX stolittya tvorchu diyalnist pochinayut Oleksandr Spendiarov i Armen Tigranyan ru Spendiarov zrobiv znachnij vnesok u rozvitok virmenskoyi simfonichnoyi muziki Tigranyan 1912 roku zavershuye operu Anush Togo samogo roku Azat Manukyan stvoryuye pershu virmensku dityachu operu Kinec zla V zhanri romansu tvoriv R Melikyan ru Sered najviznachnishih virmenskih kompozitoriv pochatku XX stolittya G Syuni ru A Mayilyan A Ter Gevondyan ta inshi Pislya vstanovlennya radyanskoyi vladi u Virmeniyi vazhlivoyu podiyeyu staye zasnuvannya nacionalnoyi konservatoriyi 1921 roku 26 1924 roku stvoreno simfonichnij orkestr Virmeniyi 1933 roku opernij teatr 1934 Virmensku filarmoniyu Odniyeyu z istorichnih podij cogo periodu istoriyi virmenskoyi muziki staye zavershennya operi Almast A Spendiarovim 1928 roku V 1920 1930 rokah postavleno vidrazu kilka oper virmenskih kompozitoriv Najvidomishimi virmenskimi kompozitorami XX stolittya buli Aram Hachaturyan Oleksandr Arutyunyan Edvard Mirzoyan Edgar Oganesyan ru Arno Babadzhanyan Avet Terteryan Tigran Manusryan ta in Virmenski muzichni instrumenti Redaguvati Virmeniya bagata narodnimi muzichnimi instrumentami Odnim z najdavnishih virmenskih narodnih instrumentiv ye duduk U davnovirmenskih dzherelah zbereglisya zgadki pro muzichni instrumenti Napriklad Favstos Buzand u V stolitti zgaduye pro instrumentalistiv sho grayut na barabanah sringah knarah i trubah 28 istorik pochatku X stolittya Ovanes Drashanakertci zgaduye pro strunnij instrument z plektrom Vidomosti v galuzi instrumentalnoyi muziki ta virmenskogo muzichnogo instrumentariyu mizerni prote do nas dijshov opis deyakih muzichnih instrumentiv a takozh yih najmenuvannya Tak do chisla duhovoyi grupi nalezhali 29 sring 30 tip flejti ehdzherapoh rig poh truba midna do udarnoyi grupi nalezhali tmbuk baraban do strunnoyi grupi bambirn instrument z plektrom pandir knar tip liri dzhnar riznovid knara vin riznovid knara Muziku virmenskogo duduka viznano shedevrom Vsesvitnoyi nematerialnoyi kulturnoyi spadshini YuNESKO Teatr Redaguvati nbsp Aktorka virmenskogo teatru gusaniv mimosiv Serednovichna miniatyuraTeatr Virmeniyi poryad z greckim ta rimskim odin z najdavnishih u sviti teatriv yevropejskogo tipu Davnovirmenskij teatr isnuvav vid 69 do n e v stolici Velikoyi Virmeniyi Tigranakerti 31 de bulo pobudovano budinok amfiteatru 32 ruyini yakogo zbereglisya donini 33 Najranishi pismovi vidomosti pro virmenskij teatr 34 znahodimo u Plutarha Povidomlyayetsya sho sin Tigrana II Velikogo Artavazd II 56 34 do n e stvoriv u pivnichnij stolici Virmeniyi Artashati teatr ellinistichnogo tipu Davnogreckij avtor takozh peredaye sho sam Artavazd pisav tragediyi greckoyu movoyu U davnovirmenskomu teatri buv rozvinenij takozh zhanr pantomimi vidomoyu aktorkoyu yakogo bula Nazenik yaka zhila u II stolitti n e U II III st virmenski aktori tragiki dzajnarku gusani i vohbergu gusani vikonuvali p yesi yak grecki tak i virmenski Vidomo sho v IV stolitti vistavi davalisya pri dvori virmenskogo carya Arshaka II Pislya prijnyattya hristiyanstva na pochatku IV stolittya derzhavnoyu religiyeyu popri pov yazanu z cim protidiyu cerkvi prodovzhuvali davatisya teatralni vistavi Zbereglisya dokumentalni vidomosti pro virmenskij teatr rannogo i piznogo serednovichchya 34 Tak napriklad vidomi promovi virmenskogo avtora kincya V stolittya Joana Mandakuni spryamovani proti teatru z yakih mi diznayemosya pro isnuvannya specialnih teatralnih budiveli z okremimi verhnimi miscyami dlya zhinok 32 Pro isnuvannya teatralnogo mistectva u Virmeniyi povidomlyayut takozh avtori VI VII stolit U piznomu serednovichchi v X XV stolittyah teatralni vistavi buli poshireni u Vaspurakani Anijskomu carstvi Kilikiyi Na relyefah cerkvi v Ahtamari pochatku X stolittya zobrazheni maski riznih zhanrovih proyaviv teatru epohi Najranishi zberezheni dramaturgichni tvori ce dramatichna poema Ovanesa Erznkaci XIII st i Adamova kniga Arakela Syuneci XIV XV st Pro stavlennya cerkvi do teatru diznayemosya z prac avtoriv epohi koli Matteos Dzhugayeci XIV XV st zaklikav ne hoditi do gusaniv voni govoryat pro vchinki Gajka i vihovuyut duh nepokori 35 Z chasiv serednovichchya zbereglasya tragediya Muchenictvo svyatoyi Ripsime prolog epilog i intermediyi polskoyu movoyu postavlena 1668 roku u virmenskij shkoli Lvova Pershi virmenski amatorski vistavi Novogo chasu vidnosyatsya do 1810 1820 rokiv 32 1836 roku G Shermazanyan u Tiflisi zasnuvav teatr Shermazanyan darbas pershe teatralne primishennya na Kavkazi Protyagom 1846 1866 rokiv diyav profesijnij teatr Aramyan tatron pid kerivnictvom O Gasparyana de zberigalisya tradiciyi davnovirmenskogo teatru 1856 roku zasnuvav teatr M Beshigtashlyan ru Vzhe 1857 roku vidano teatralnij zhurnal Muzi Araratu Vazhlivoyu podiyeyu staye zasnuvannya 1861 roku profesijnogo teatru Arevelyan tatron Shidnij tear A Vardovyanom v Konstantinopoli Cherez dva roki profesijnij virmenskij teatr zasnuvav u Tiflisi R Chmshkyan ru 1865 roku pokazano pershi teatralni vistavi v Yerevani Protyagom 1860 1870 rokiv virmenski teatri buli zasnovani v riznih mistah Zakavkazzya i Rosiyi v Yerevani Shushi Aleksandropoli Gyandzhi Baku tosho Vidatna rol u rozvitku virmenskogo teatru kincya XIX stolittya nalezhit viznachnomu tragiku P Adamyanu Sered providnih aktoriv i aktorok XIX pochatku XX stolittya M Amrikyan ru K Aramyan S Chmshkyan Varduyi ru G Ter Davtyan S Matinyan Siranujsh ru Asthik R Azniv M Mnakyan O Abelyan ta inshi 32 Veliki virmenski dramaturgi XIX pochatku XX stolittya G Sundukyan A Paronyan O Shirvanzade ta in Cirk Redaguvati nbsp Hodinnya po kanatu rukopis 1688 rokuCirkove mistectvo bulo najpopulyarnishoyu formoyu teatralnogo mistectva virmenskogo serednovichchya i zhanr nazivavsya tatr abo teatron Najranisha zgadka v pismovih dzherelah vidnositsya do V stolittya i nalezhit Yezniku Kohbaci Ostannij pishe pro te sho bagato hto vihovuyut vedmezhat i navchayut yih tancyam i zvichkam lyudej 1248 roku Zhan de Zhuanvil po dorozi v Yerusalim zustriv fokusnikiv akrobativ z Virmeniyi 36 Obrazotvorche mistectvo RedaguvatiFreskovij zhivopis RedaguvatiOkremi fragmenti freskovogo zhivopisu vidnosyatsya she do ellinistichnogo periodu i viyavleni v stolici drevnoyi Virmeniyi Artashati Dlya podalshogo rozvitku vsiyeyi virmenskoyi kulturi klyuchovoyu istorichnoyu podiyeyu staye prijnyattya hristiyanstva yak derzhavnoyi religiyi v pershi roki IV stolittya Z IV stolittya bere pochatok istoriya serednovichnogo virmenskogo mistectva 4 Najranishi zberezheni fragmenti virmenskogo freskovogo zhivopisu vidnosyat do V VII stolit Yererujk Kasaska bazilika Lmbatavank Aruchavank U Tatevskomu monastiri pochatku X stolittya zbereglosya zobrazhennya chastini sceni Strashnogo sudu yaka za kompoziciyeyu blizka do zahidno yevropejskih pam yatok Najprimitnishi rozpisi v Ahtamari pershoyi chverti X st pro stvorennya yakih povidomlyayut istorichni dzherela Rozpisi XII XIV stolit zbereglisya v Bahtageki Ani Ahpati Dadivanku a takozh u virmeno halkidonskih ru monastiryah Ahtala i Tigrana Onenca nbsp Freski cerkvi Svyatogo Hresta v Ahtamari 915 921 rr nbsp Freski na monastiri Tatev 930 rik nbsp Freska z Dadivanka pochatok XIII stolittya Miniatyurnij zhivopis Redaguvati nbsp Miniatyura Torosa Roslina 1266 rikNajranishi pam yatki virmenskoyi miniatyuri vidnosyatsya do VI VII stolit 37 Zi zberezhenih blizko 30 tis virmenskih serednovichnih rukopisiv blizko 10 tis ye ilyustrovanimi z yakih 5 7 tis povnocinnimi miniatyurami Vzhe v IX X stolittyah u virmenskij miniatyuri prostezhuyutsya 2 osnovnih napryami pershij zumovlenij zamovlennyami feodalnoyi znati cij grupi harakterni paradnist i malovnichist rozvinenij ornament a takozh velika kilkist zolota sered nih Yevangeliye carici Mlke 862 Echmiadzinske Yevangeliye 989 Yevangeliye Mugni XI st Druga grupa pov yazana z demokratichnimi verstvami vidriznyayetsya grafichnistyu lakonizmom nablizhenistyu do narodnogo mistectva a takozh viraznistyu oblich i ruhiv obraziv Yevangeliya 986 1018 i 1038 rokiv Virmenska miniatyura maye kilka osnovnih grup ta etapiv rozvitku do XI stolit shkoli Velikoyi i Maloyi Virmeniyi XI XII stolit Kilikijskoyi Virmeniyi XII XIV stolit shkoli Bardzr Ajka Ani Arcaha Gladzora Tateva Vaspurakana vid XIII stolittya pislya XIII stolittya takozh u virmenskih koloniyah Nadzvichajno riznomanitna miniatyura XIII XIV stolit periodu koli rozvinulisya nizka lokalnih shkil Sered nih osoblivo znachna kilikijska shkola sho rozvivalasya v Kilikijskij virmenskij derzhavi Vinikla she v XII stolitti vona perezhivaye rozkvit u 2 j polovini XIII stolittya najznachnishi yiyi predstavniki Grigor Mlicheci ru i Toros Roslin 4 Cya shkola vidriznyayetsya riznomanittyam syuzhetiv Yiyi harakterni risi psihologichna viraznist personazhiv visoka majsternist kompoziciyi grupovih scen virtuoznij ornament i tochnij malyunok U toj samij chas visokogo rozvitku dosyagaye miniatyura v Shidnij Virmeniyi shkoli Tateva Gladzora Ci shkoli predstavleni v robotah vidomih majstriv Momika Torosa Taronaci ru Avaka Gladzor Grigora Tatevaci Grigora Tatev Vaspurakanska shkola bilshe predstavlyaye demokratichnu liniyu yiyi osoblivist perevazhannya linijno grafichnih zobrazhen Sered vidomih majstriv Rstakes Dzerun ta in Odna z najdavnishih zberezhenih ilyustrovanih Biblij Bibliya z Erznka 1269 roku shkoli miniatyuri Visokoyi Virmeniyi Ostannij znachnij miniatyurist Akop Dzhugayeci ru XVI XVII stolittya Vvazhayetsya sho jogo tvori vishuvali pochatok novogo svitskogo shlyahu rozvitku virmenskogo mistectva nbsp Pokloninnya volhviv Miniatyura z Echmiadzinskogo Yevangeliya VI VII stolittya nbsp Miniatyura Torosa Roslina 1262 rik nbsp Yevangeliye XIV stolittya miniatyurist Grigor nbsp Portret Grigora Tatevaci 1449 rik nbsp Stvorennya svitu Miniatyurist Malnazar 1637 1638 roki Stankovij zhivopis Redaguvati nbsp Nevidomij hudozhnik Bogorodicya z nemovlyam Sevanskaya Bogorodicya polotno oliya XVII stolittyaVirmenskij miniatyurnij zhivopis rozvivavsya azh do XIX stolittya nbsp Vid XVII XVIII stolit serednovichni hudozhni stili ta pidhodi postupayutsya miscem novim realistichnim metodam hudozhnogo virazhennya Razom z miniatyuroyu i mistectvom freski rozvivayutsya novi vidi hudozhnogo mistectva stankovij zhivopis portretnij zhivopis tematichni tvori i realistichnij pejzazh Risi realizmu vse viraznishe proyavlyayutsya v robotah hudozhnikiv sim yi Hovnatanyan vikonanih dlya Echmiadzinskogo soboru Najranishi z nih tri syuzhetnih fragmenti nalezhat Nagashu Hovnatanu Z nastupnih rozpisiv slid vidiliti roboti jogo sina Arutyuna Hovnatanyana U XVIII stolitti zhiv odin z najviznachnishih predstavnikiv ciyeyi rodini Hovnatan Hovnatanyan penzlyu yakogo nalezhat chislenni zobrazhennya diyachiv virmenskoyi cerkvi V istoriyi rozvitku obrazotvorchogo mistectva Virmeniyi narizhne znachennya malo priyednannya Shidnoyi Virmeniyi do Rosiyi na pochatku XIX stolittya Cherez vidsutnist spriyatlivih politichnih i ekonomichnih umov u samij Virmeniyi virmenski hudozhniki pracyuvali bilshe v Tiflisi a takozh u Moskvi Peterburzi ta inshih mistah Yevropi sho spriyalo zbagachennyu yih tvorchosti riznomanitnimi hudozhnimi vplivami Svoyu tvorchist voni prisvyachuvali zhittyu virmenskogo narodu Virmeniyi ta jogo prirodi U virmenskomu zhivopisi periodu do 70 rr XIX stolittya dominuye portretnij zhanr Zbereglisya tvori Hakoba Hovnatanyana i Stepanosa Nersisyana hy vihovancya akademichnoyi shkoli Z im yam ostannogo pov yazuyut takozh pochatok rozvitku pobutovogo zhanru u virmenskomu obrazotvorchomu mistectvi 38 U pershij polovini XIX stolittya pochinaye rozvivatisya virmenska stankova grafika Vid 1880 h rokiv z yavlyayetsya nova pleyada profesijnih hudozhnikiv sho povnistyu prisvyatili sebe nacionalnij tematici 38 Z cogo periodu pracyuvali A Shamshinyan i V Surenyanc Pershij u zhanri realistichnoyi pobutovoyi kartini drugij v istorichnomu ta istoriko pobutovomu U 1890 i roki u virmenskomu zhivopisu yak samostijnij zhanr formuyetsya pejzazh zapochatkovanij G Bashindzhagyanom ru Na rubezhi XIX XX stolit pracyuvali Ye Tatevosyan syuzhetni kartini pejzazhi S Agadzhanyan portreti F Terlemezyan Z Zakaryan natyurmort E Magtesyan V Mahohyan pejzazh ta in Na pochatku XX stolittya tvorchu diyalnist pochinaye M Sar yan Grafika rozvivayetsya u tvorchosti A Fetfadzhyana i V Hodzhabekyana U cej period sformuvalas virmenska profesijna skulptura A Ter Marukyan avtor pershogo pam yatnika u Virmeniyi statuyi H Abovyana 1913 A Gyurdzhyan ru Vzhe v 1916 roci v Tiflisi zusillyami virmenskih hudozhnikiv zasnovuyetsya Soyuz virmenskih hudozhnikiv nbsp Hovnatan Hovnatanyan Uspinnya Bogorodici XVIII stolittya nbsp Hakob Hovnatanyan Portret Natali Tumanyan 1830 1840 rr nbsp V Surenyanc Poprannaya svyatinya 1895 nbsp G Bashindzhagyan Ozero Sevan u doshovij den 1899 nbsp F Terlemezyan Gavit Sanayinskogo monastirya 1904 Skulptura Redaguvati nbsp Relyefi na stinah cerkvi Sv Hresta v Ahtamari 915 921 rokiNajranishi zrazki serednovichnogo virmenskogo skulpturnogo mistectva steli IV V stolit u mavzoleyi virmenskih Arshakidiv u Ahcku sho datovani 364 rokom 39 2 relyefi kincya IV st v Echmiadzinskomu sobori tosho Rizblenij dekor zbagachuyetsya z kincya VI stolittya Do VII stolittya nalezhat taki pam yatki yak Mren Ptgni Bagatim skulpturnim ornamentom viriznyayetsya hram Zvartnoc seredini VII stolittya sho vplinuv na budivli sporudzheni po vsomu Zakavkazzi v nastupni stolittya 4 U Mreni i Ptgni nayavni takozh syuzhetni figurni relyefi Do VI VII stolit nalezhat relyefi cerkov v Odzuni istoriya hreshennya carya Trdata III tosho Mastari Pemzasheni tosho Na fasadi hramu kincya VII st u Sisavani ye barelyefni vstavki z zobrazhennyami ktitoriv Na stelah VII st u cerkvah Talini Arichi Garnaoviti rozmisheno ilyustraciyi do istoriyi navernennya virmen u hristiyanstvo sv Grigoriyem Prosvititelem a takozh inshi biblijni sceni Stvoryuyutsya gorelyefni zobrazhennya ktitoriv neridko z modellyu hramu v rukah u pam yatkah X stolittya v Ahtamari Sanayini Ahpati Do shedevriv virmenskogo skulpturnogo mistectva rannogo serednovichchya nalezhat relyefi hramu v Ahtamari friz iz zobrazhennyami scen zbirannya vinogradu a takozh figuri lyudej zviriv ptahiv biblijni syuzheti tosho U stolici Virmeniyi Ani v cerkvi Gagikashen zavershenij 1001 roku stoyala 2 metrova statuya Gagika I z modellyu cerkvi Z velikoyu majsternistyu vikonani skulpturni dekori cerkov XIII XIV stolit Gegard Nor Tik Noravank Gandzasar tosho Skulpturne ozdoblennya ostannogo viriznyayetsya osoblivim bagatstvom U pam yatkah cogo periodu v Agarcini Gegardi Arichavanku i deyakih inshih takozh predstavleni ktitorski kompoziciyi Vidomi zrazki geraldiki davnovirmenskoyi shlyahti najvidomishij z yakih perebuvaye v usipalnici Proshyaniv Vidatnij skulptor XIV stolittya Momik predstavnik hudozhnoyi shkoli Vajoc Dzora Vid IX stolittya z yavlyayutsya hachkari steli z rizblenim zobrazhennyam hresta v ornamentalnomu obramlenni Spochatku bilsh monumentalni z XI XII stolit vkriti vitonchenim merezhivnim rizblennyam nbsp Sobor Zvartnoc seredina VII stolittya nbsp Dvometrova statuya 4 carya Virmeniyi Gagika I 1001 1010 roki Ani nbsp Gegard vorota v cerkvi Katogike 1215 rik nbsp Hachkar majstra Pogosa v Goshavanku 1291 rik nbsp Noravank skulptor Momik pochatok XIV stolittya Dekorativno uzhitkove mistectvo Redaguvati Riznomanitne uzhitkove mistectvo starodavnoyi ta serednovichnoyi Virmeniyi Vono predstavlene riznomanitnu keramiku a takozh nepolivnim z relyefnim i zagliblenim ornamentom polivnim z graviruvannyam i rozpisom fayansovim posudom z rozpisom Vid periodu ellinizmu neridko za pidtrimki praviteliv davnovirmenskoyi derzhavi zbereglisya taki predmeti yak sribni karbovani chashi ritoni fragmenti skulpturi golova bogini Anayit marmurova statuya Afroditi v Artashati tosho Duzhe primitni zberezheni fragmenti mozayik u hrami Garni 70 h rokiv n e Osnovnimi centrami keramichnogo mistectva XII XIII stolit buli Ani 40 i Dvin Najdavnishi zberezheni vishivki vidnosyatsya do XIV stolittya Sered hudozhnih virobiv z metalu osoblivo primitni oklad Yevangeliya kilikijskoyi roboti 1255 roku karbovani sribni pozolocheni skla dni 1293 1300 i 1687 tosho Zi zrazkiv rizblennya po derevu dveri z Musha 1134 roku ta dveri z cerkvi Arakeloc na ozeri Sevan 1486 roku Fajl GospelsOfKostandinBardzrberdtsi pngOkladi Yevangelij katolikosa Kostandina I Bardzrberdci ru 1254 rikSerednovichni virmenski hrami prikrashali mozayikami fragment mozayik Dvinskogo katolikosatu V VI st 4 mozayiki v soborah Echmiadzina i Zvartnoca 39 mozayiki vikonani miscevimi majstrami u virmenskih monastiryah Yerusalima skulpturoyu i freskami Uzhitkove mistectvo bulo shiroko rozvinene u vsih virmenskih derzhavnih utvorennyah a takozh u virmenskih koloniyah zasnovanih u riznih krayinah Tak sribni ta bronzovi virobi z Virmeniyi i Kilikiyi kinec XII XIII st znajdeno pid chas rozkopok u Hersonesi Priazov yi Sahnivci Kiyevi Prikam yi Yih poyava obumovlena rozkvitom chornomorskoyi torgivli na pochatku XIII stolittya i intensivnim rozvitkom mist Virmeniyi pov yazanih z Trapezuntom Aktivnu uchast u torgivli brali virmeni koloniyi yakih z yavilisya v Krimu Kiyevi Volzkij Bulgariyi Pro tisni kontakti pereselenciv z batkivshinoyu svidchat znahidki tkanin analogichnih anijskim u pohovannyah na teritoriyi virmenskih kolonij Takim samim shlyahom na Pripolyarnij Ural potrapila virmenska shablya z im yam majstra Hachatura Bagate virmenske kupectvo Kilikiyi znosilosya z korinnoyu Virmeniyeyu ta arabskimi krayinami Zahidnoyu Yevropoyu i Prichornomor yam kompleks kilikijskih rechej z Berdyanska 41 Odnak u Kilikijskij Virmeniyi na vidminu vid inshih virmenskih derzhav tvori sribnih sprav majstriv XII stolittya ne vcilili oskilki v seredini XIII st vse stare sribne nachinnya pereplavili na zlitki dlya karbuvannya monet Okladi Yevangelij z monastirskih majsteren Romkla vidnosyatsya tilki do seredini XIII st Togo zh chasu kuhlik i glechik z Berdyanska ci znahidki cikavi tomu sho vid kilikijskoyi metaloplastiki XIII XIV st perevazhno dijshli predmeti liturgijnogo vzhitku okladi knig i skladni relikvariyi u formi triptiha Dlya karbuvannya v Kilikijskij Virmeniyi bulo harakterne vikoristannya virmenskih napisiv motivu bagatolopatevoyi arki z kilevidnim zavershennyam i tochkovogo tla ornamentu 42 Rozvivalosya dekorativno uzhitkove mistectvo Virmeniyi i v ti chasi koli ostannya bula zavojovana tak v derzhavi Seldzhukiv yuvelirami buli golovnim chinom virmeni Vidomo sho sultan zamoviv vesilni podarunki v Antaliyi de u svij chas perevazhali hristiyani virmeni i greki 42 Znachnij vnesok virmeni zrobili v rozvitok keramichnogo mistectva Osmanskoyi imperiyi Do kincya XV stolittya osnovnij centr keramichnoyi promislovosti virmen peremistivsya na zahid u misto Kyutag ya de virmenska gromada pochala shvidko zbilshuvatisya do 1512 roku tut bulo vzhe 3 virmenski cerkvi U XVI XVII stolittyah Kyutag ya staye odnim z dvoh osnovnih poryad z Iznikom centriv keramichnoyi promislovosti Osmanskoyi imperiyi prichomu azh do rozpadu imperiyi na pochatku XX stolittya keramichni virobi z cogo mista vigotovlyalisya majzhe viklyuchno virmenami 40 nbsp Liturgijnij glechik z virmenskimi napisami Majster Abraam 1510 nbsp Sudovij protokol 1764 roku sho pererahovuye virmenskih gonchariv Kutag yi V kinci XIX pochatku XX st na Pivnichnomu Kavkazi nabuli osoblivogo poshirennya filigranni zhinochi prikrasi virmenskih majstriv 43 Kilimarstvo Redaguvati Ibn Haukal Knigi shlyahiv i carstv X stolittya 44 v Merandi Tebrizi Dabili i oblastyah Virmeniyi vigotovlyayutsya virmenski sidinnya i kilimi vidomi pid im yam virmenskih mehfur trohi podibnogo do nih u vsih krayinah v yakih viroblennya tkanin maye shozhist z virmenskim viroblennyam A sho stosuyetsya tvoriv zvanih virmenskimi tkaninami to ce butt sidinnya kilimi pokrivala kilimki i podushki nema yim podibnih sered predmetiv zemli z kincya v kinec i u vsih napryamkah nbsp Karabaskij kilim Goar z tkanim napisom virmenskoyu movoyu 1700 rikVirmenski kilimi ye odnim z najdavnishih vidiv narodnogo dekorativno uzhitkovogo mistectva i nevid yemnoyu chastinoyu pobutu Virmeniyi Zbereglisya chislenni pryami istorichni povidomlennya pro virmenski serednovichni kilimi u virmenskih arabskih perskih vizantijskih ta inshih avtoriv sered yakih Istahri Ibn Haukal Gardizi ru Al Mukaddasi ru Ibn Fadlan Marko Polo ta bagato inshih Yak zaznachaye avtoritetna Britanska enciklopediya u VIII XIV stolittyah koli kilimarstvo pochalo rozvivatisya na Blizkomu Shodi Virmeniya bula odnim z najbilsh produktivnih regioniv 45 V chisli dariv arabskogo halifa v VII stolitti z Virmeniyi bulo vivezeno takozh kilimi 46 Virmenski torgovci poshiryuvali kilimi na bazarah i rinkah riznih krayin virmenski kilimi koristuvalisya velicheznoyu populyarnistyu na Shodi 47 Voni prikrashali palaci riznih derzhav i apartamenti praviteliv Ye pryami povidomlennya pro poshirenist virmenskih kilimiv navit u krayini volzkih bulgar vzhe v pershij chverti X stolittya 48 Z rannoserednovichnih virmenskih kilimiv do nashih dniv zbereglisya lishe neveliki fragmenti viyavleni v paliturkah virmenskih manuskriptiv pid chas restavraciyi Najranishij datovanij kilim vidnositsya do 1202 roci Virmenski torgovci aktivno eksportuvali kilimi v rizni krayini Shodu i Zahodu pritomu v bagatoh cih krayinah vzhe isnuvali virmenski koloniyi Tak napriklad cheskij vchenij XVII stolittya Irzhi David u svoyij roboti Suchasnij stan Velikoyi Rosiyi abo Moskoviyi vidznachav sho sered inshogo tovaru sho zavozitsya virmenami dlya torgivli v Rosiyu buli takozh kilimi shovk 49 Istorik XVII stolittya Arakela Davrizheci svidchit sho pid chas vizitu shaha Abbasa do virmenskogo torgovo remisnichogo mista Dzhuga poblizu Nahichevani vid berega richki do palacu hodzhi Hachika doroga bula vstelena kilimami dorogocinnoyu prekrasnoyu parcheyu 50 Virmenski kilimi ye v robotah florentijskih i venecijskih hudozhnikiv XIV i XV stolit 51 chasto zustrichayutsya napriklad na polotnah Dzhotto Karavadzho Rubensa Rembrandta ta inshih hudozhnikiv Vidomij avstrijskij mistectvoznavec A Rigl ru zaznachaye sho specifichnij kolir virmenskih kilimiv yaki buli zavezeni spochatku v Italiyu a zgodom i v Gollandiyu vplivav na kolir vsogo yevropejskogo zhivopisu Virmenske kilimarstvo perezhivaye novij pidjom u drugij polovini XIX stolittya Todi zh pochinayetsya vivchennya i zbirannya virmenskih kilimiv Kilimi tchutsya v bagatoh oblastyah ta mistah yak Shidnoyi tak i Zahidnoyi Virmeniyi Virmenske kilimarstvo maye svoyi chislenni tehnologichni osoblivosti U nomu vikoristovuyetsya polutornij i podvijnij vuzol ale najbilshe ostannij vidomij navit u deyakih oblastyah Iranu nazvoyu armani baf 52 Virmenski kilimi mistyat velicheznu kilkist ritualnih obraznih ta idejnih simvoliv Knigovidavnictvo i presa Redaguvati nbsp nbsp 1 Persha virmenska drukovana kniga Urbatagirk Veneciya 1512 rik 2 Pershe virmenske periodichne vidannya Azdarar Madras 1794 rikVirmenska mova stala pershoyu movoyu drukarstva sered mov SND Pribaltiki a takozh bagatoh mov Aziyi Komm 1 Virmenska stav 18 yu movoyu svitu yakoyu knigi buli nadrukovani gutenbergivskim sposobom 53 Vpershe vin buv zastosovanij vzhe v epohu inkunabuli 1475 roku v knizi Joganna Shiltbergera Pershu drukovanu knigu virmenskoyu movoyu Urbatagirk hy vidav 1512 roku u Veneciyi Akop Megapart yakij zasnuvav tam drukarnyu U XVI stolitti knigi virmenskoyu movoyu vidavali Abgar Tohateci Sultanshah Ovanes Terznci Ovanes Gopuzenc Protyagom pershih sta rokiv isnuvannya virmenskogo knigodrukuvannya vidano 32 najmenuvannya knig 19 z yakih virmenskimi knigodrukaryami viklyuchno virmenskoyu movoyu Z viniknennya virmenskogo knigodrukuvannya do 1800 roku bulo vidano bilshe nizh 1154 najmenuvan virmenskih knizhok sered mov SND i Pribaltiki drugij pislya rosijskomovnih vidan pokaznik chiselnosti Pislya Veneciyi virmenski drukarni buli stvoreni 1567 roku v Konstantinopoli 33 potim vidkrilisya virmenski drukarni takozh u Rimi 1584 Lvovi 1616 Milani 1621 Parizhi 1633 Livorno 1643 Amsterdami 1660 Marseli 1673 Lejpcigu 1680 Paduyi 1690 Londoni 1736 Sankt Peterburzi 1781 ta inshih mistah Virmenski knigodrukari XVII XVIII stolit Govganes Karamatanyanc Hachatur Kesaraci Ovanes Dzhugayeci Mateos Careci Voskan Yerevanci Mateos Vanandeci Grigor Haldaryanc Pogosov Arapyan ta in U XIX stolitti virmenski drukarni vidkrilisya v Moskvi 1820 Shushi 1828 Nyu Jorku 1857 Yerevani 1876 Bostoni 1899 tosho V cilomu do 1920 roku u vsomu sviti diyalo ponad 460 drukaren sho drukuvali knigi zhurnali i gazeti virmenskoyu movo Pershe periodichne vidannya zhurnal Azdarar ru vidavalasya protyagom 1794 1796 rokiv v Indiyi U XVIII stolitti u Veneciyi pobachilo svit she odne virmenske periodichne vidannya zhurnal Taregrutyun hronika Osvita Redaguvati nbsp Gladzorskij universitet Yesayi Ncheci pid chas navchannya 1299 rikShe v IV stolitti u Virmeniyi bulo stvoreno shkoli de vikladannya velosya greckoyu i sirijskoyu movami 2 Taki shkoli buli zasnovani carem Tiridatom III a potim i katolikosom Nersesom Velikim Vzhe 365 roku u rishenni Ashtishatskogo soboru navedeno deyaki normi sho stosuyutsya vidnosin mizh vchitelem i uchnem Osvita u Virmeniyi osoblivo rozvivayetsya pislya zasnuvannya virmenskoyi pisemnosti koli v shkolah vvoditsya vikladannya ridnoyu movoyu 2 Pislya stvorennya v 406 roci virmenskogo alfavitu v todishnij stolici Virmenskogo carstva Arshakidiv Komm 2 Vagarshapati bulo zasnovano vishu shkolu bilsh vidomu yak Vagarshapatska seminariya hy V kinci stolittya tut bula svoya biblioteka 54 zgidno z istorichnimi danimi syudi dlya otrimannya osviti prihodili z riznih storin Virmeniyi U V stolitti vishu shkolu zasnovano v Syuniku Roztashovana v gavari Sotk vid VIII stolittya vona znachno rozvinulasya pid kerivnictvom Matusahi Syuneci ru Vid VI stolittya vidoma visha shkola v gavari Arsharunik V odnomu z punktiv rishennya Dvinskogo cerkovnogo soboru 649 roku dayetsya osobliva vkazivka yepiskopam i vishomu duhivnictvu povsyudno stezhiti za rozvitkom osvitnoyi spravi U VII stolitti Ananiya Shirakaci napisav pidruchnik z arifmetiki Pitannya i rozv yazki yakij nini vvazhayetsya odniyeyu z najdavnishih sho dijshli do nas prac z arifmetiki 55 Shirakaci namagayetsya dati naukovo pedagogichne obgruntuvannya pochatku shkilnogo navchannya z 7 rokiv Galuz osviti u Virmeniyi zalishayetsya silnoyu i v nastupnu epohu U period Virmenskogo carstva Bagratidiv centrami osviti buli shkoli v Sanayini Ahpati Kaputkari Hladzori Shiraku Kamurdzhadzori de zajmalisya filosofiyeyu gramatikoyu ta inshimi naukami 56 Na rubezhi XI XII stolit Ovanesom Imastaserom zasnuvav vishu shkolu v Ani 1184 roku v svoyemu Sudebniku Mhitar Gosh priznachiv bezkoshtovnu osvitu dlya sirit i bidnih ditej U Visokomu serednovichchi v Syuniku diyali Gladzorskij 1282 1338 i Tatevskij 1373 1435 universiteti Vidomo sho pislya zakinchennya Gladzora jogo uchni pisali disertaciyi 57 U XII XIII stolittyah diyali navchalni centri v Horanashati Hor Virapi Arichi Agarcini piznishe v XIV XV stolittyah v Ermoni Yegvardi Cipnavanku v XV XVII stolittyah v Sevanavanku Sisi Sevastiyi Novij Dzhuzi i t d Vikladalisya bogoslov ya matematika astronomiya geometriya istoriya geografiya gramatika muzika filosofiya ritorika tosho 58 U rizni chasi v cih navchalnih centrah vikladali taki vcheni yak Ovanes Imastaser Ananiya Sanahneci Grigor Magistros Vanakan Vardapat Nerses Msheci Yesayi Ncheci Ovanes Vorotneci Grigor Tatevaci Tovma Mecopeci avtor pidruchnika virmenskoyi movi Nerses Lambronaci Arakel Syuneci Kirakos Erznkaci Akop Krimeci ta inshi Kinematograf RedaguvatiTancyuvalne mistectvo RedaguvatiNarodni tanci Redaguvati 1923 roku V Aristakesyan u Yerevani zasnuvav studiyu tancyu de vikladalisya yak klasichni tak i virmenski narodni tanci 1938 roku stvoreno narodnij ansambl pisni i tancyu Virmeniyi a 1958 roku ansambl tancyu Virmeniyi Veliku rol u formuvanni i rozvitku sferi zigrali I Arbatov Yagubyan M Martirosyan L Voyinova Shikanyan V Galstyan T Grigoryan S Minasyan Z Muradyan R Tavrizyan V Hanamiryan Ye Araratova A Garibyan Dzh A Kalantaryan B O Ovnanyan ta inshi Isnuye tanec iz shablyami trahag Balet Redaguvati Pershij nacionalnij balet Shastya Hachaturyana postavleno 1939 roku 1933 roku sformovano baletnu trupu pri Yerevanskomu teatri operi ta baletu Kultura nacionalnih menshin Virmeniyi RedaguvatiAzerbajdzhanci Redaguvati nbsp Trupa Yerevanskogo azerbajdzhanskogo teatru ru 1937 rokuUrodzhencem Yerevanu ye vidomij azerbajdzhanskij hudozhnik ornamentalist i portretist XIX stolittya Mirza Kadim Erivani yakogo vvazhayut osnovopolozhnikom azerbajdzhanskogo stankovogo zhivopisu Pracyuvav u Yerevani a v 1850 h rr dlya restavrovanogo Palacu sardariv ru napisav 4 velikih 1 m X 2 m portreti oliyeyu 59 Zasluzhenim hudozhnikom Virmenskoyi RSR 1967 roku viznano urodzhencya Zangibasarskogo ru rajonu respubliki Dzhabbar Kuliyev ru yakij zakinchiv Yerevanskij derzhavnij pedagogichnij tehnikum 1886 roku uchni Erivanskoyi rosijsko musulmanskoyi shkoli za iniciativoyu 23 richnogo vikladacha Firidun beka Kocharli ru postavili komediyu M F Ahundova Myusye Zhordan i Dervish Mastali shah Vid 1896 roku vistavi azerbajdzhanskoyu movoyu v Yerevani stali prohoditi bilsh mensh regulyarno U cih postanovkah rozkrivavsya talant molodogo aktora Yu N Sulejmanova ru Pislya budivli shkoli miscem dlya vistav sluzhiv zal u palaci hana Panaha Koli vin stav zanadto malim spektakli prohodili v teatri brativ Dzhanpoladzhanovih 1928 roku v Yerevani organizovano Azerbajdzhanskij teatr pershij teatr inshogo narodu na teritoriyi Virmeniyi 60 Teatr diyav do 1988 roku z perervoyu v 1949 1967 V riznij chas u teatri vistupali zasluzhenij artist Virmeniyi Yunis Nuri ru Kyazim Ziya ru Ali Shahsabahli ru ta in Sered najvidomishih azerbajdzhanskih ashugiv yaki zhili i tvorili na teritoriyi Virmeniyi mozhna nazvati Ashuga Aleskera z sela Agkilsa jogo vchitelya Ashuga Ali ru z sela Gizilvenk Ashuga Asada ru z sela Beyuk Karakoyun 61 Ashuga Islama ru z sela Narimanli 62 Ashuga Musu ru z sela Karakoyunlu 63 Ashug Alesker stvoryuvav ashuzki naspivi na svoyi virshi i virtuozno vikonuvav yih na sazi takozh ocholyuvav ashuzku shkolu 64 Komentari Redaguvati Pershi drukovani knigi biloruskoyu 1517 estonskoyu 1525 litovskoyu 1547 rosijskoyu 1564 latiskoyu 1585 gruzinskoyu 1629 tureckoyu 1729 azerbajdzhanskoyu 1820 perskoyu 1830 i t d Pislya rozdilennya Virmeniyi mizh Rimom i derzhavoyu Sasanidiv 387 roku u shidnij sasanidskij polovini Virmeniyi carska vlada zbereglas azh do 428 rokuPrimitki Redaguvati Kultura Virmeniyi stattya z Britaniki Originalnij tekst angl Modern Armenia comprises only a small portion of ancient Armenia one of the world s oldest centres of civilization At its height Armenia extended from the south central Black Sea coast to the Caspian Sea and from the Mediterranean Sea to Lake Urmia in present day Iran Ancient Armenia was subjected to constant foreign incursions finally losing its autonomy in the 14th century ce The centuries long rule of Ottoman and Persian conquerors imperiled the very existence of the Armenian people a b v Vsemirnaya istoriya Enciklopediya Red A Belyavskij L Lazarevich A Mongajt M 1956 T 2 Originalnij tekst ros Eshyo v IV v v Armenii sozdayutsya shkoly gde prepodavalis grecheskij i sirijskij yazyki Armyane ezdili uchitsya v Antiohiyu i Edessu S V v v shkolah vvoditsya prepodavanie na rodnom yazyke Shkoly prednaznachalis v osnovnom dlya duhovenstva no i dlya lyudej iz naroda prosveshenie ne bylo polnostyu zakryto kak eto pokazyvaet primer togo zhe Mesropa Mashtoca Tak nesmotrya na vnutrennie potryaseniya i poteryu gosudarstvennoj samostoyatelnosti armyanskij narod prodolzhal razvivat svoyu kulturu rascvet kotoroj padaet uzhe na sleduyushie stoletiya V VII vv n e Kultura Virmeniyi stattya z BritanikiOriginalnij tekst angl The election of Smbat s son Ashot I the Great who had been accepted as prince of princes by the Arabs in 862 to be king of Armenia in 885 was recognized by both the caliph and the Byzantine emperor and it was he who by his successful defense of his country against local Arab chieftains laid the foundations of a new golden age of Armenian history a b v g d e zh i k l m V V Shleev Vseobshaya istoriya iskusstv Pod obshej redakciej B V Vejmarna i Yu D Kolpinskogo M Iskusstvo 1960 T 2 kn 1 Ksenofont Anabasis Arhivovano 4 travnya 2020 u Wayback Machine IV 4 2 Tigranakert Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t glavn red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros Plutarh Kimon i Lukull 32 Armeniya v III IV vv Vsemirnaya istoriya T 2 gl XXV Originalnij tekst ros Armeniya v poslednie veka do n e i pervye veka n e byla stranoj vysokoj kultury Yarkij pokazatel etogo process urbanizacii Drevnearmyanskie goroda byli osnovany po vsem pravilam ellinisticheskogo gradostroitelstva Harakterna v chastnosti regulyarnaya planirovka gorodskih kvartalov Vsemirnaya istoriya Red A Belyavskij L Lazarevich A Mongajt M 1956 T 2 a b v g d Kratkaya literaturnaya enciklopediya Gl red A A Surkov M 1962 T 1 S 306 318 a b v Armyanskij yazyk Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t glavn red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros The Oxford History of Historical Writing 400 1400 angl Pod red Sarah Foot Chase F Robinson Oxford University Press 2012 Vol 2 S 189 Originalnij tekst angl The section on Juansers exploits concludes with the earliest piece of secular Armenian poetry since the adoption of Christianity to have reached us in the form of an abecedarian elegy extolling the prince and bewailing his passing Kultura Virmeniyi stattya z Iranika C Toumanoff I M Dyakonov Predystoriya armyanskogo naroda Istoriya Armyanskogo nagorya s 1500 po 500 g do n e Hurrity luvijcy protoarmyane Izdatelstvo AN Armyanskoj SSR 1968 S 237 Kultura Virmeniyi stattya z Iranika M L Chaumont Armeniya Enciklopediya Kolyera Otkrytoe obshestvo 2000 Armen Ajvazyan Rodnoj yazyk i patriotizm Sravnitelnyj analiz armyanskih i evropejskih pervoistochnikov Arhivovano 13 lipnya 2020 u Wayback Machine University of Cambridge The Cambridge Ancient History Edited by Averil Cameron Bryan Ward Perkins Michael Whitby Cambridge University Press 2000 T XIV S 675 Originalnij tekst angl Just as Maurice settled colonies of Armenians in the west so did Smbat find Armenian Greeks and Syrians deported to Hyrcania when he was serving as governor there for Khusro II Sebeos notes that the Armenian had even forgotten their own language and that Smbat remedied this by arranging for the ministry of a priest The role of language and religion as a means of preserving Armenian identity in colonies outside the homelands was already clear I P Susov 4 5 Formirovanie lingvisticheskoj mysli v Armenii Istoriya yazykoznaniya M 2006 A V Desnickaya S D Kacnelson Istoriya lingvisticheskih uchenij srednevekovyj Vostok Istoriya lingvisticheskih uchenij srednevekovyj Vostok Nauka 1981 S 7 A V Desnickaya S D Kacnelson Istoriya lingvisticheskih uchenij srednevekovyj Vostok Istoriya lingvisticheskih uchenij srednevekovyj Vostok Nauka 1981 S 46 Originalnij tekst ros Esli Aristakes ustanavlivaet orfograficheskie pravila to Georg Skevraci XIII v zanimaetsya voprosami orfoepii i punktuacii i razrabatyvaet pravila perenosa On ostavil tri raboty Nastavlenie o svojstvah slogov Nastavlenie o prosodii i Nastavlenie ob iskusstve pisaniya Naibolee vazhnymi dlya teorii i praktiki iskusstva pisaniya yavlyayutsya pravila slogodeleniya i perenosa razrabotannye Gevorgom Skevraci Rekomenduemye im pravila s nebolshimi izmeneniyami ispolzuyutsya i v sovremennom armyanskom yazyke Valentina Calzolari Michael E Stone Armenian Philology in the Modern Era From Manuscript to Digital Text BRILL 2014 P 23 24 Originalnij tekst angl These factors certainly explain the relatively large number of Armenian manuscripts that have survived compared with manuscripts in Greek Latin or Georgian Based on data from library catalogues we can put the number of Armenian manuscripts at a little over 30 000 perhaps even 31 000 This may seem a low figure but anyone who is familiar with Armenian history and the succession of destroyed towns and monasteries not forgetting the tragic events of 1915 will regard the figure of 30 000 as almost miraculous It is particularly impressive when we consider for example that around 55 000 Greek manuscripts have survived along with 300 000 Latin manuscripts and 12 000 Georgian manuscripts Armenian manuscripts thus constitute an extremely significant cultural heritage and show the vitality and creativity of a cultural in contact with the Latin West Byzantium and the Iranian world which fed an the works of classical antiquity and was eventually able to produce its own treasures a b Gusany Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t glavn red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros Wellesz E Byzantine Music in Proceedings of the Musical Association 1932 vol I Willi Apel Harvard dictionary of music 2 e izd Harvard University Press 1969 S 54 Originalnij tekst angl Since Armenia was the first country officially to adopt the Christian faith A D 303 the history of Armenian sacred literature and music has attracted much attention a b Muzykalnyj enciklopedicheskij slovar M Sovetskaya enciklopediya 1990 Don Michael Randel The Harvard dictionary of music 4th edition Harvard University Press 2003 S 56 Originalnij tekst angl According to Lazarus of Parb 5the century Armenians at first used alphabetical letters to fix the music of their chants A L Oganesyan Muzyka v drevnej Armenii Istoriko filologicheskij zhurnal Er 1973 2 S 65 A L Oganesyan Muzyka v drevnej Armenii Istoriko filologicheskij zhurnal Er 1973 2 S 67 68 B N Arakelyan Garni II Rezultaty rabot Garnijskoj arheologicheskoj ekspedicii 1951 1955 gg Izvestiya Akademii Nauk Armyanskoj SSR Erevan 1957 S 75 Originalnij tekst angl V Armenii vpervye v Garni obnaruzhen muzykalnyj instrument antichnogo vremeni svirel izgotovlennaya iz kosti Eta svirel mozheg byt datirovana III v G Goyan 1 Okonchanie postrojki teatra v 69 godu do nashej ery 2000 let armyanskogo teatra Teatr drevnej Armenii M Iskusstvo 1952 T I S 86 a b v g Teatralnaya Enciklopediya M Sovetskaya enciklopediya 1961 T I a b Armeniya Enciklopediya Kolyera Otkrytoe obshestvo 2000 a b The World Encyclopedia of Contemporary Theatre Europe Edited by Don Rubin Peter Nagy and Philippe Rouyer Taylor amp Francis 2001 S 45 Originalnij tekst angl The earliest reference to Armenian theatre is found in Plutarch s Comparative Biographies It is stated there that the Armenian King Artavazd son of Tigran the Great d c 56 BC built a Hellenic theatre in his capital city of Artashat and that in 53 BC Euripides The Bacchae was staged Documentation also exists related to theatre during the early and late Middle Ages in the area G Goyan 2000 let armyanskogo teatra Tom 2 Teatr srednevekovoj Armenii gl I str 27 Iskusstvo M 1952 G Ovanisyan Cirk Armyanskaya sovetskaya enciklopediya Er 1987 S 608 M Chahin The kingdom of Armenia 2 e izd Routledge 2001 S 269 a b E Kostina Iskusstvo Armenii Vseobshaya istoriya iskusstv Pod obshej redakciej Yu D Kolpinskogo i N V Yavorskoj M Iskusstvo 1964 T 5 Iskusstvo 19 veka a b Armeniya Pravoslavnaya enciklopediya Moskva 2001 T 3 S 286 322 a b Dickran Kouymjian The Role of Armenian Potters of Kutahia in the Ottoman Ceramic Industry in Armenian Communities in Asia Minor ed Richard G Hovannisian Costa Mesa California 2014 S 107 130 Drevnyaya Rus Gorod zamok selo Izdatelstvo Nauka 1985 str ca 391 Originalnij tekst ros V XI XIII vv pri sohranenii prezhnih svyazej s Mazandaranom Horasanom i Horezmom vazhnymi postavshikami importa stali nekotorye oblasti Zakavkazya i Vostochnogo Sredizemnomorya Serebryanye i bronzovye izdeliya Armenii Kilikii i Maloj Azii konec XII XIII v najdeny v Hersonese Priazove Sahnovke Kieve Prikame Ih poyavlenie bylo obuslovleno rascvetom chernomorskoj torgovli cherez seldzhukskuyu Maluyu Aziyu s nachala XIII v i intensivnym razvitiem gorodov Armenii svyazannyh s Trapezuntom Aktivnoe uchastie v torgovle prinimali armyane kolonii kotoryh poyavilis v Krymu Kieve Volzhskoj Bulgarii V Prikame maloazijskie veshi mogli dostavlyat cherez armyanskuyu koloniyu v Bulgare O tesnyh kontaktah pereselencev so svoej rodinoj govoryat nahodki tkanej analogichnyh anijskim v pogrebeniyah na territorii kolonii Tem zhe putyom na Pripolyarnyj Ural popala armyanskaya sablya s imenem mastera Hachatura Bogatoe armyanskoe kupechestvo Kilikii snosilos s korennoj Armeniej i arabskimi stranami Zapadnoj Evropoj i Prichernomorem kompleks kilikijskih veshej iz Berdyanska a b Hudozhestvennyj metall Vostoka VIII XIII vv Darkevich V P Izdatelstvo Nauka 1976 str ca 132 Originalnij tekst ros Proizvedeniya serebryanyh del masterov Kilikijskoj Armenii ot XII v ne uceleli v seredine XIII v vsyu staruyu serebryanuyu utvar pereplavili v slitki dlya monetnogo chekana Oklady Evangelij iz monastyrskih masterskih Romkla otnosyatsya tolko k seredine XIII v Togo zhe vremeni kovshik i kuvshinchik iz Berdyanska Oni osobenno interesny potomu chto ot kilikijskoj metalloplastiki XIII XIV vv v osnovnom doshli predmety liturgicheskogo obihoda oklady knig i skladni relikvarii v forme triptiha Dlya chekanki Kilikii harakterno ispolzovanie armyanskih nadpisej motiva mnogolopastnoj arki s kilevidnym zaversheniem i tochechnogo fona ornamenta ruchka kovsha Forma kuvshinchika ris 123 1 3 psevdoarabskaya nadpis i lenty s meandrami na nem govoryat o vliyanii islamskih izdelij iz metalla Zapadnoevropejskoe vozdejstvie moglo skazatsya v zhestkoj i grafichnoj manere peredachi hishnika ris 123 4 6 Iz seldzhukskoj Maloj Azii proishodit kuvshin ris 124 XIII v On svyazan s kilikijskim metallom sr ris 123 6 v gosudarstve Seldzhukidov yuvelirami byli glavnym obrazom armyane Izvestno chto sultan zakazal svadebnye podarki v Antale gde selilis hristiane armyane i greki Slavilis yuveliry iz Alani Eti pribrezhnye goroda nahodilis nevdaleke ot Kilikijskogo gosudarstva Kuvshin sblizhaetsya rastitelnym ornamentom i listyami v osnovanii krylev sfinksov s vizantijskimi chashami vtoroj poloviny XII v iz s Vilgort i Chernigova Shodstvo obyasnyaetsya rabotoj maloazijskih masterov v Konstantinopole ili vliyaniem ih proizvedenij I Rabotnova Ekspedicionnaya sessiya Nauchno issledovatelskogo instituta hudozhestvennoj promyshlennosti Sovetskaya etnografiya 1959 god 5 str 144 155 N A Karaulov Svedeniya arabskih pisatelej o Kavkaze Armenii i Aderbejdzhane IX Ibn Haukal Sbornik materialov dlya opisaniya mestnostej i plemen Kavkaza Tiflis 1908 Vip 38 Encyclopaedia Britannica a new survey of universal knowledge tom 19 Avtory Walter Yust 1953 str 623Originalnij tekst ros information about carpet weaving in the near east from the 8th to the 14th century Armenia was certainly one of the most productive districts Here were found good wool clear water and fine dies Vsemirnaya istoriya Armeniya Mezhdu arabami i Vizantiej Arhiv originalu za 9 travnya 2012 Procitovano 21 travnya 2020 Bartold V Istoriko geograficheskij obzor Irana SPb 1903 str150 Kniga Ahmeda Ibn Fadlana o ego puteshestvii na Volgu v 921 922 gg per A P Kovalevskogo Harkov 1956 Originalnij tekst ros Vse oni zhivut v yurtah s toj tolko raznicej chgo yurta carya ochen bolshaya vmeshayushaya tysyachu dush i bolee ustlannaya armyanskimi kovrami U nego v seredine eyo tron pokrytyj vizantijskoj parchoj Irzhi David Sovremennoe sostoyanie Velikoj Rossii ili Moskovii Voprosy istorii 4 Moskva 1968Originalnij tekst ros Zdes obrashayutsya vsyakogo roda tovary kotorye privozyat iz raznyh chastej sveta kak inostrancy tak i sami moskvityane Syuda pribyvayut persy armyane greki privozyat kovry shelk hlopchatnik zhemchug dragocennye kamni i etim torguyut Arakel Davrizheci Kniga istorij Arhivovano 29 veresnya 2007 u Wayback Machine David Tsitsishvili Rugs and Carpets from the Caucasus izd vo Avrovra Leningrad 1984 672 7 20 str 101 vsego 151 V sostave kraski doshedshego do nas kovra 5 go veka obnaruzhen araratskij koshenil 3 Oktyabrya 2009 Analitika Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 21 travnya 2020 George M Eberhart The Whole Library Handbook 4 Current Data Professional Advice and Curiosa about Libraries and Library Services American Library Association 2006 Vol 4 P 211 Istoriya vsemirnoj literatury M Nauka 1984 T 2 S 290 Ananiya Shirakaci Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t glavn red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros A V Desnickaya S D Kacnelson Istoriya lingvisticheskih uchenij srednevekovyj Vostok Istoriya lingvisticheskih uchenij srednevekovyj Vostok L Nauka 1981 S 28 Originalnij tekst ros Stabilizaciya ekonomiki politicheskaya nezavisimost i otnositelnoe spokojstvie v period carstvovaniya Bagratidov sozdali osnovu dlya uspeshnogo razvitiya vseh vidov kultury Vozrozhdaetsya interes k filosofii grammatike ritorike k starym nauchnym tradiciyam Vo vseh centrah obrazovaniya v shkolah Sanaina Ahpata Kaputkara Hladzora Shiraka Kamurdzhadzora nachinayut zanimatsya filosofiej grammatikoj i drugimi vneshnimi svetskimi G D naukami A V Desnickaya S D Kacnelson Istoriya lingvisticheskih uchenij srednevekovyj Vostok Istoriya lingvisticheskih uchenij srednevekovyj Vostok L Nauka 1981 S 32 Originalnij tekst ros Esai Nicheci yavlyaetsya odnim iz vidnejshih deyatelej srednevekovoj armyanskoj nauki On bolshe poluveka rukovodil Gladzorskim universitetom kotoryj byl centrom srednevekovoj nauki Chislo ego uchenikov dostiglo 363 Ucheniki etoj shkoly poluchali raznostoronnee obrazovanie pri okonchanii pisali dissertacii History of Humanity From the seventh to the sixteenth century Edited by M A Al Bakhit L Bazin and S M Cissoko UNESCO 2000 T 4 S 665 666 Originalnij tekst angl Nevertheless education in Armenia remained strong Apart from primary schools which had existed in Armenian monasteries since time immemorial high schools or vardapetarans also came into being in the eleventh to fourteenth century Ani eleventh or thirteenth century Sis twelfth or thirteenth century Gladzor thirteenth to fourteenth century Tatev fourteenth to fifteenth century to give instruction in theology mathematics astronomy geometry history geography grammar music philosophy and rhetoric Many of their graduates became prominent figures in arts and culture see Plate 156 The Armenian science between the tenth and fourteenth centuries was especially strong in the fields of historiography philosophy and jurisprudence Erivani Iskusstvo stran i narodov mira kratkaya hudozhestvennaya enciklopediya Sovetskaya enciklopediya 1962 S 61 B Arutyunyan Armyanskij teatr Pod red A Anastaseva Istoriya sovetskogo dramaticheskogo teatra 1926 1932 Nauka 1967 T 3 S 343 616 s Ashyg Esed Azerbajdzhanska radyanska enciklopediya Glavnaya redakciya Azerbajdzhanskoj sovetskoj enciklopedii 1976 T 1 S 513 Ashyg Islam Azerbajdzhanska radyanska enciklopediya Glavnaya redakciya Azerbajdzhanskoj sovetskoj enciklopedii 1976 T 1 S 513 Ashyg Musa Azerbajdzhanska radyanska enciklopediya Glavnaya redakciya Azerbajdzhanskoj sovetskoj enciklopedii 1976 T 1 S 513 Ashug Alesker Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t glavn red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros Div takozh RedaguvatiMistectvo Urartu Virmenske Vidrodzhennya Istoriya Virmeniyi VirmenoznavstvoLiteratura RedaguvatiNina G Garsoian Church and Culture in Early Medieval Armenia Ashgate 1999 angl Edward G Mathews Jr Armenia Encyclopedia of Monasticism Edited by William M Johnston Routledge 2000 P 85 87 angl Vrej Nersessian Tim Greenwood Art of the Armenians Sam Fogg 2004 angl Nira Stone Michael E Stone The Armenians Art Culture and Religion Chester Beatty Library 2007 angl Armenia Encyclopedia of Early Christianity Second Edition Everett Ferguson Routledge 2013 P 116 119 angl Nira Stone Studies in Armenian Art Collected Papers Edited by Michael E Stone and Asya Bereznyak Brill 2019 angl Georg Goyan 2000 let armyanskogo teatra Tom pervyj Teatr drevnej Armenii Arhivovano 18 lyutogo 2020 u Wayback Machine Moskva Gosudarstvennoe izdatelstvo Iskusstvo 1952 T 1 ros Georg Goyan 2000 let armyanskogo teatra Tom vtoroj Teatr srednevekovoj Armenii Arhivovano 20 lyutogo 2020 u Wayback Machine Moskva Gosudarstvennoe izdatelstvo Iskusstvo 1952 T 2 ros K V Trever Ocherki po istorii kultury drevnej Armenii II v do n e IV v n e M L Izdatelstvo AN SSSR 1953 ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kultura Virmeniyi amp oldid 39377767