Геворг Скевраці або Геворг Ламбронеці (вірм. Գեւորգ Սկեւռացի; ()—1247, Ламброн, Кілікія—1301) — вірменський учений, вардапет, оратор, письменник, політичний діяч.
| Геворг Скевраці | |
|---|---|
| вірм. Գևորգ Սկեւռացի | |
| Народився | 1246 |
| Помер | 1301 Скевраd, Кілікійське царство |
| Діяльність | поет, мовознавець, музикант |
| Галузь | богослів'я |
| Вчителі | Q13054114? і Григор Скевраціd |
| Відомі учні | Мовсес Єрзнкациd |
| Аспіранти, докторанти | Мовсес Єрзнкациd |
| Родичі | Григор Скевраціd |
Біографія ред.
Народився близько 1246 року в Ламброне, Кілікійського вірменського царства. Був одним з освічених вардапетів середньовічної Вірменії. Початкову освіту отримав у свого дядька Григора Скевраці[ru], в 1256—1257 роках навчався у ченця Мхітара з монастиря Скевра[ru]. Здобув богословську і філософську освіту в школі великого вченого часу Вардана Аревелці. У монастирях Кілікійської Вірменії займався переписуванням літописів, читав проповіді, вів викладання. Більшу частину свого життя провів у монастирі Скевра, де до самої смерті в 1301 році був настоятелем. У числі інших священнослужителів брав безпосередню і активну участь у боротьбі проти унії вірменської і римських церков.
Наукова діяльність ред.
Геворг Скевраці автор 3 граматичних творів: «Повчання про властивості складів», «Повчання про просодію» і «Повчання про мистецтво писання», які є важливим внеском в історію розвитку вірменської писемності. У них Скевраці розробив і класифікував правила законів силлабації, пунктуації, орфографії та артикуляції вірменської мови, займався проблемами орфоепії, розробив правила перенесення. Найбільш важливими як для теорії так і практики стали його правила складоподілу і перенесення. Рекомендовані ним правила, з невеликими змінами, використовуються і в сучасній вірменській мові, а праці в свій час служили підручниками писарів та письменників рукописів.
Залишив різноманітну творчу спадщину, мав велику роль у розвитку вірменської богословської літератури. Скевраці належать настанови, поетичні, музичні та інші твори. Автор багатьох екзегетичних творів, серед яких тлумачення на «Діяння апостолів», написане до 1289 року за замовленням Ованеса Царебрата[ru], брата кілікійського царя Хетума I. Пізніше за наказом царя Хетума II в 1290—1291 роках написав тлумачення на книгу пророка Ісаї. Величезне значення для вивчення історії та коментування біблійних текстів мають «передмови» і «змісти» складені Геворгом Скевраці до книг Старого і Нового завітів.
Геворг Скевраці є також редактором збірок «Тонапатчар» (аналог синаксаря) і гімнів «Шаракноца», відомого як «Хлкеці». Займався систематизацією обрядів і свят вірменської церкви і вірменського зведення церковних канонів. Ним були складені численні молитовні пісні-проповіді та дифірамби. У 1283 році на прохання Ованеса Царебрата написав «Оду євангелісту Іоанну». Є припущення, що був придворним художником, відомий як один з майстрів художнього оформлення книги
Примітки ред.
- ↑ Геворг Скевраци // Православная энциклопедия. — Москва, 2005. — Т. 10. — С. 490.
- А. Г Галстян // Армянские источники о монголах: извлечения из рукописей XII—XIV вв // Изд-во восточной лит-ры, 1962
- ↑ А. В. Десницкая, С. Д. Кацнельсон. // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Наука, 1981. — С. 46.
Література ред.
- Л. Хачерян. Грамматическая теория «искусства письма» в трудах Геогра Скевраци // Вестник Матенадарана. — Єреван, 1960. — № 5. — С. 135—163.