Вірменське Відродження, Вірменський Ренесанс (вірм. Հայկական վերածնունդ) — умовний термін в культурознавстві та історичній науці, що позначає період історії вірменської культури з X по XIV століття.
Настав момент після вигнання арабів з Вірменії, коли 885 року внаслідок низки повстань вірменам нарешті вдалося відновити Вірменське царство на чолі з Ашотом I Багратуні, відзначивши початок нової золотої доби у вірменській історії. Таким чином вже з середини IX та X століття виникають передумови для вірменського Відродження. В цей час виникли сприятливі умови для розвитку торгівлі, ремесел, відродження міського життя. При Ашоті III (953—977) столиця царства — місто Ані, перетворилася на одне з найбільших і найкрасивіших міст Сходу. Особливого розквіту Ані досяг протягом царювання Гагіка I (989—1020).
Діячі Вірменського Відродження Редагувати
Художня література Редагувати
- Григор Нарекаці (951—1003)
- Вардан Айказн[ru]
- Нерсес Шноралі[ru] (близько 1100—1173)
- Григор Марашеці[ru]
- Григор Тха[ru] (близько 1133—1193)
- Нерсес Ламбронаці (1153—1198)
- Вардан Айгекці[ru] (дата нар. невід. -1250)
- Ованес Аркаєхбайр[ru] (1220-і -1289)
- Ованес Ерзнкаці (1230—1293)
- Фрік (близько 1230-х—1310-і)
- Костандін Ерзнкаці (близько 1250-х—1314/1328)
- Хачатур Кечареці (1260—1331)
- Мовсес Ерзнкаці[ru] (близько 1250-х—1323)
- Кіракос Ерзнкаці[ru] (близько 1270—1356)
- Тертер Єреванці[ru]
- Ованес Тлкуранці
Історіографія Редагувати
- Товма Арцруні[ru]
- Ованес Драсханакертці[ru] (між 845/850—близько 929)
- Ухтанес[ru] (близько 935—1000)
- Мовсес Дасхуранці
- Шапух Багратуні[ru]
- Анонім Арцруні
- Степанос Таронеці[ru]
- Арістакес Ластіверці[ru] (до 1022—між 1072/1087)
- Матеос Урхаєці[ru] (друга половина XI століття — 1144)
- Самуел Анеці (близько 1100/1105—1185/90)
- Мхітар Гош (1120 рр.—1213)
- Мхітар Анеці[ru] (друга половина XII століття)
- Ованнес Тавушеці (Ванакан) (1181—1251)
- Вардан Аревелці (близько 1198—1271)
- Ованес Авагерец[ru]
- Кіракос Гандзакеці (близько 1200—1271)
- Смбат Спарапет (1208—1276)
- Мхітар Айріванеці
- Ваграм Рабуні[ru]
- Степанос Єпископ[ru]
- Гетум[ru] (середина 1240-х—1310-і)
- Григор Акнерці[ru] (близько 1250—1335)
- Степанос Орбелян (дата нар. невід. -1304)
- Нерсес Паліаненц[ru] (дата нар. невід. -1367)
- Анонім Себастаці
Богослов'я Редагувати
- Хосров Андзеваці[ru] (дата нар. невід.—близько 963)
- Ананія Мокаці[ru] (близько 900—968)
- Ананія Нарекаці[ru] (дата нар. невід.—близько 980-х)
- Самуел Камрджадзореці[ru]
- Ованес Козерн[ru]
- Ананія Санахнеці[ru] (дата нар. невід. — 1070-е)
- Погос Таронеці[ru] (дата нар. невідомий.-1123)
- Ованес Імастасер (1045/1050—1129)
- Акоп Санахнеці[ru] (дата нар. невід. — 1085)
- Саркіс Шноралі[ru]
- Давид Кобайреці[ru] (близько 1150—1220)
- Григор Скевраці[ru] (близько 1160/1170—1230)
- Ваграм Рабуні[ru]
- Геворг Скевраці (близько 1246—1301)
- Мовсес Ерзнкаці[ru] (близько 1250-е—1323)
- Ованес Арджишеці[ru] (дата нар. невід. -1327)
- Мхітар Саснеці[ru] (1260—1337)
- Ованес Воротнеці (1315—1386)
- Григор Татеваці (бл. 1346—1409)
Мовознавство Редагувати
- Григор Магістрос (бл. 990—1059)
- Арістакес Гріч[ru]
- Ованес Ерзнкаці Плуз (бл. 1230—1293)
- Ованес Цорцореці[ru] (1270-і—1338)
- Єсаї Нчеці (1260/1265—ок. 1338)
- Геворг Скевраці (XIII — 1301)
- Ованес Крнеці (1290/1292—1347)
- Вардан Аревелці (бл. 1198—1271)
Філософія Редагувати
- Погос Таронеці[ru] (дата нар. невід.-1123)
- Ованес Імастасер (1045/1050—1129)
- Давид Кобайреці[ru] (близько 1150—1220)
- Ваграм Рабуні[ru]
- Ованес Ерзнкаці Плуз (близько 1230—1293)
- Ованес Воротнеці (1315—1386)
- Григор Татеваці (близько 1346—1409)
Право Редагувати
- Давид Алавкаворді (1070/1080—1140)
- Мхітар Гош (1120—1213)
- Смбат Спарапет (1208—1276)
Примітки Редагувати
- ↑ Encyclopedia Americana. — Americana Corporation, 1965. — Т. 2. — С. 270.Оригінальний текст (англ.)The Armenian Renaissance reached its height in this period, with the works of the Vardapet Hovhannes (John) Sarkawag (d. 1129), ... Hetum, author of Narratives of the Tatars and Chronological Tables; Hovhan Erzenkatsi (John of Erzincan), moralist, theologian, poet, and grammarian ; Nerses Lambro- natsi (Nerses of Lambron, 1153-1198), theologian, moralist, and orator ; Mekhitar Gosh (d. 1213), who compiled the Armenian Code
- Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М., 1968. — Т. 5. — С. 38.
- А. В. Десницкая, С. Д. Кацнельсон. История лингвистических учений: средневековый Восток // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Л. : Наука, 1981. — С. 11.Оригінальний текст (рос.)Стремление представить человека творцом языка, сделать его соучастником божественных деяний присуще, в частности, мыслителям периода так называемого армянского Возрождения.
- ↑ Армянская Советская Социалистическая Республика — стаття з БСЭ (3 видання)Оригінальний текст (рос.)После освобождения от ига Халифата в 10 в. возникли предпосылки для армянского Возрождения. В литературе оно связано с именем гениального поэта средневековья Григора Нарекаци, который выразил гуманистические идеалы в лирической поэме "Книга трагедий" и в "Песнях". Нарекаци отделил поэзию от церковного богослужения, воспел реальный мир, природу, красоту человека. Носителями политических идеалов армянского Возрождения стали историки-писатели 10 в. Ованес Драсханакертци, Товма Арцруни.
- Вірменське Відродження — стаття з БританникаОригінальний текст (англ.)The election of Smbat’s son Ashot I the Great, who had been accepted as “prince of princes” by the Arabs in 862, to be king of Armenia in 885 was recognized by both the caliph and the Byzantine emperor, and it was he who by his successful defense of his country against local Arab chieftains laid the foundations of a new golden age of Armenian history.
- Литературный энциклопедический словарь. — М. : Сов. энциклопедия, 1987.
- Григор Магистр — стаття з БСЭ (3 видання)
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Армяне / Варданян Л.М., Саркисян Г.Г., Тер-Саркисянц А.Е.. — Наука, 2012. — С. 59. — 648 с. — ISBN 978-5-02-037563-5.
- Чалоян В. К., Армянский ренессанс, Москва, 1963