www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вірменознавство Вірменознавсто Вірменологія Вірменістика вірм Հայագիտություն англ Armenology напрямок науки що займаєтьс

Вірменознавство

Вірменознавсто, Вірменологія, Вірменістика (вірм. Հայագիտություն, англ. Armenology) — напрямок науки, що займається вивченням вірменської мови, історії та культури вірменського народу та Вірменії загалом. 

Цими сходами можна потрапити до найбагатшої у світі колекції вірменських манускриптів, що зберігається в Інституті рукописів Матенадаран, Єреван

Історія та розвиток. XVII — початок XX століття Редагувати

Мхітаристське абатство у Венеції — один із центрів розвитку вірменознавства з початку XVIII століття

Як самостійний напрямок науки вірменознавство сформувалося в XVII — XVIII століттях, хоча інтерес до Вірменії та вірменського народу спостігався ще з античності. До XX століття вірменознавство розвивалося переважно за межами Вірменії — в Європі та Росії. Серед головних його центрів були Венеція, Відень, Москва, Санкт-Петербург, Тифліс, Константинополь, Париж, Лондон, Берлін, Лейпциг, у самій Вірменії — Вагаршапат. 

Вірменознавство тісно взаємопов'язане з візантологією, кавказологією, урартологією, сходознавством та іншими напрямками науки. 

Мовознавство Редагувати

Німецький вірменолог Генріх Хюбшман

Уже на рубежі XVII–XVIII століть вірменські мислителі працювали на підступах до порівняльно-історичного мовознавства (наукове вивчення вірменської мови бере початок з V століття). У вірменознавстві лінгвістика починає розвиватися у XVIII — XIX століттях. Вона досягає нового рівня завдяки Мхітарові Себастаці (1676–1749), Геворг Чамічяну, Габріелю Аветікяну, А. Айтіняну, Арсену Багратуни (1843–1911) та ін. 

Значний внесок у розвиток вірменської лексикографії зробили М. Себастаці, Г. Аветікян, Г. Сюрмелян, М. Авгерян (1762–1854), М. Каджуні, М. Магак-Теопілянц, М. Бжшкян, М. Потурян, М. Джахджахян, Г. Авгерян (1750–1827), А. Азарян, А. Дузян, Є. Франгян, Г. Дагбашян, Т. Толакідес (Чолагян) та ін.

Порівняльно-історичне вивчення вірменської мови розвивалося в працях Г. Петермана, Ф. Віндшмана, Ф. Боппа, Ф. Мюллера, П. Лагард, К. Патканова, С. Тервішяна, М. Лауер, С. Бугге, Г. Хюбшмана, та ін. Особливо вагомий внесок у вірменське мовознавство зробив французький філолог А. Мейє. 

Серед інших відомих дослідників вірменської мови слід згадати Г. Ачаряна, М. Абегяна, П, Єнсенса, М. Бітнера, К. Броскельмана, Г. Батрупяна, Г. Педерсена, Н. Марра та ін.. 

Джерелознавство   Редагувати

Одним з центральних питань вірменознавства було і залишається наукове вивчення, видання та переклади давньовірменських істориків.  Вірменське наукове джерелознавство бере свій початок з видання у Амстердамі 1695 року «Історії Вірменії» Мовсеса Хоренаці. 

У цій галузі вірменознавства значний внесок зробили К. Патканян, М. Емін, Г. Алішан, М. Абегян, Г. Ачарян, В. Лангула, М. Чамчяна, Г. Інчічян, Сен-Мартен, Ф. Конібер, Н. Бюзандаці, Г. Ташчян, М. Броссе, Г. Маркварт та ін. 

Географія Редагувати

Гевонд Алішан

Ще в кінці XVIII століття С. Агонц та Г. Інчічян розпочинають роботу над створенням багатотомника «Географія світу з чотирьох частин» (т. 1 — 10, 1802–1806), з якого починається новий етап наукового вивчення географії Вірменії (ще з середньовіччя були відомі «Ашхарацуйц» Шіракаці, праці Аревелці та ін.). 

У цій галузі особливо вагомий внесок зробив Г. Алішан, автор праць «Топоніміка Великої Вірменії» (1853), «Сісеван»  (1885), «Ширак» (1881) «Айрарат» (1890), «Сісакан» (1893), тощо. 

Етнографія та філологія Редагувати

Ярослав Дашкевич

Вивченням вірменської етнографії та філології почали займатися мхітаристи. Ці дослідження особливо розвинулися починаючи з 1870-х років, коли Гарегін Срвандзтян зібрав та видав з різних провінції історичної Вірменії багаті етнографічні та філологічні матеріали  («Гроцій-броц», 1874, «Хноц-нороц», 1874, «Манана», 1876, «Амов-отов», 1884, «Торос Ахбар», т. 1 — 2, 1879–1887). Пізніше значну роботу в цьому напрямку проробили Мкртич Хрімян, Г. Шеренц, М. Мірахорян, Г. Чанікян, Є. Лалалян, Ф. Ленорман, Ж. Морган та ін. 

Історична наука Редагувати

Нове наукове вивчення історії Вірменії почало формуватися на початку XVIII століття. Венеційський мхітарист Мікаель Чамчян на основі вірменських та інших історичних джерел написав загальну історію Вірменії від початку до XVIII сторіччя («Історія Вірменії», т. 1 — 3, 1784–1786). У багатьох питаннях політичної історії ця праця зберігає свою наукову цінність і досі. 

Пізніше загальні огляди з історії Вірменії написали Г. Гатрчян, С. Паласанян, К. Костанянц, К. Басмаджян, М. Орманян, Г. Гелцер, Ж. де Морган, Ф. Турнбіз, та ін. 

Окремі епохи історії Вірменії досліджувалися у працях А. Гарагашяна, Г. Астуряна, Г. Халатянца, Г. Сантлчяна, Н. Акіняна, Н. Адонца, М. Казаряна, Г. Топчяна, Г. Аслана, Ф. Форер, К. Гутербока та ін. Було створено цінні праці, присвячені економічним, культурним та іншим аспектам історії вірменського народу (Є. Хубов, Г. Шаххатунян, С. Джалалянц, Г. Забаналян, Г. Арцруні, С. Єгиазаров, К. Тер-Мкртчян, А. Еріцян, К. Езян, В. Зардарян, Лео, А. Замінян, І. Джавахов, Ш. Діль, К. Ексхард, В. Бернхард, В. Брюсов та ін.). 

Історії вірменських колоній було присвячено праці М. Бжкяна, А. Алтуняна, Г. Тер-Ованянца, Г. Шермазаняна, М. Сета, К. Кушнеряна, Г. Говрікяна, Є. Шахазіз, Д. Петікяна, Н. Агазарма, С. Габамачяна, М. Гаспаряна, А. Теодоровича, Х. Лукача, Ф. Бішофа, С. Баронча, Б. Антоновича, Ф. Бруна, Н. Йорга та ін. 

Археологія Редагувати

У Вірменії археологічні дослідження почали проводити ще на початку XIX століття, проте перші серйозні розкопки було проведено лише з 1870-х років. Особливо важливими виявилися розкопки Миколи Марра в Ані (1892–1893, 1904–1917) а також В. Білки і К. Хехман-Хаупт в Топрак-Кале (Ван). У цій сфері важливу роль мали А.Калантар (керував розкопками в Ані в 1914 року, а потім і в багатьох регіонах Вірменії, заснував кафедру археологіі в Єреванському університеті), Т. Тороманян та ін. 

Вірменознавчі центри, асоціації та програми Редагувати

Матенадаран

Вірменія Редагувати

Європа і США Редагувати

Інші країни Редагувати

Періодичні видання Редагувати

Журнал «Базмавеп», 1845 р.
  • Базмавеп[en] (з 1843 року) 
  • Андес Амсоря[en] (з 1887 року) 
  • Revue des études Arméniennes[en] (з 1920 року) 
  • (з 1940 року) 
  • Вісник Матенадарану (вірм., з 1941  року) 
  • Історико-філологічний журнал[en] (з 1958 року) 
  • Вісник Єреванського університету (з 1967 року) 

Відомі вірменознавці Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Армянская советская энциклопедия. — Єреван, 1980. — Т. 6.
  2. И.  П.  Сусов. 4.5. Формирование лингвистической мысли в Армении // История языкознания. — 2006.
  3. Эмма Костандян. Человек, который жил жизнью своей нации [ 28 липня 2013 у Wayback Machine.]

Див. також Редагувати

Посилання Редагувати

 * A digital library on Armenian literature, language and history [ 4 березня 2011 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Virmenoznavsto Virmenologiya Virmenistika virm Հայագիտություն angl Armenology napryamok nauki sho zajmayetsya vivchennyam virmenskoyi movi istoriyi ta kulturi virmenskogo narodu ta Virmeniyi zagalom Cimi shodami mozhna potrapiti do najbagatshoyi u sviti kolekciyi virmenskih manuskriptiv sho zberigayetsya v Instituti rukopisiv Matenadaran Yerevan Zmist 1 Istoriya ta rozvitok XVII pochatok XX stolittya 1 1 Movoznavstvo 1 2 Dzhereloznavstvo 1 3 Geografiya 1 4 Etnografiya ta filologiya 1 5 Istorichna nauka 1 6 Arheologiya 2 Virmenoznavchi centri asociaciyi ta programi 2 1 Virmeniya 2 2 Yevropa i SShA 2 3 Inshi krayini 3 Periodichni vidannya 4 Vidomi virmenoznavci 5 Primitki 6 Div takozh 7 PosilannyaIstoriya ta rozvitok XVII pochatok XX stolittya Redaguvati nbsp Mhitaristske abatstvo u Veneciyi odin iz centriv rozvitku virmenoznavstva z pochatku XVIII stolittyaYak samostijnij napryamok nauki virmenoznavstvo sformuvalosya v XVII XVIII stolittyah hocha interes do Virmeniyi ta virmenskogo narodu spostigavsya she z antichnosti Do XX stolittya virmenoznavstvo rozvivalosya perevazhno za mezhami Virmeniyi v Yevropi ta Rosiyi Sered golovnih jogo centriv buli Veneciya Viden Moskva Sankt Peterburg Tiflis Konstantinopol Parizh London Berlin Lejpcig u samij Virmeniyi Vagarshapat Virmenoznavstvo tisno vzayemopov yazane z vizantologiyeyu kavkazologiyeyu urartologiyeyu shodoznavstvom ta inshimi napryamkami nauki 1 Movoznavstvo Redaguvati Dokladnishe Virmenska mova Virmenska literatura ta Istoriya virmenskoyi lingvistiki nbsp Nimeckij virmenolog Genrih HyubshmanUzhe na rubezhi XVII XVIII stolit virmenski misliteli pracyuvali na pidstupah do porivnyalno istorichnogo movoznavstva 2 naukove vivchennya virmenskoyi movi bere pochatok z V stolittya U virmenoznavstvi lingvistika pochinaye rozvivatisya u XVIII XIX stolittyah Vona dosyagaye novogo rivnya zavdyaki Mhitarovi Sebastaci 1676 1749 Gevorg Chamichyanu Gabrielyu Avetikyanu A Ajtinyanu Arsenu Bagratuni 1843 1911 ta in Znachnij vnesok u rozvitok virmenskoyi leksikografiyi zrobili M Sebastaci G Avetikyan G Syurmelyan M Avgeryan 1762 1854 M Kadzhuni M Magak Teopilyanc M Bzhshkyan M Poturyan M Dzhahdzhahyan G Avgeryan 1750 1827 A Azaryan A Duzyan Ye Frangyan G Dagbashyan T Tolakides Cholagyan ta in Porivnyalno istorichne vivchennya virmenskoyi movi rozvivalosya v pracyah G Petermana F Vindshmana F Boppa F Myullera P Lagard K Patkanova S Tervishyana M Lauer S Bugge G Hyubshmana ta in Osoblivo vagomij vnesok u virmenske movoznavstvo zrobiv francuzkij filolog A Mejye Sered inshih vidomih doslidnikiv virmenskoyi movi slid zgadati G Acharyana M Abegyana P Yensensa M Bitnera K Broskelmana G Batrupyana G Pedersena N Marra ta in 1 Dzhereloznavstvo Redaguvati Odnim z centralnih pitan virmenoznavstva bulo i zalishayetsya naukove vivchennya vidannya ta perekladi davnovirmenskih istorikiv Virmenske naukove dzhereloznavstvo bere svij pochatok z vidannya u Amsterdami 1695 roku Istoriyi Virmeniyi Movsesa Horenaci U cij galuzi virmenoznavstva znachnij vnesok zrobili K Patkanyan M Emin G Alishan M Abegyan G Acharyan V Langula M Chamchyana G Inchichyan Sen Marten F Koniber N Byuzandaci G Tashchyan M Brosse G Markvart ta in 1 Geografiya Redaguvati nbsp Gevond AlishanShe v kinci XVIII stolittya S Agonc ta G Inchichyan rozpochinayut robotu nad stvorennyam bagatotomnika Geografiya svitu z chotiroh chastin t 1 10 1802 1806 z yakogo pochinayetsya novij etap naukovogo vivchennya geografiyi Virmeniyi she z serednovichchya buli vidomi Ashharacujc Shirakaci praci Arevelci ta in U cij galuzi osoblivo vagomij vnesok zrobiv G Alishan avtor prac Toponimika Velikoyi Virmeniyi 1853 Sisevan 1885 Shirak 1881 Ajrarat 1890 Sisakan 1893 tosho Etnografiya ta filologiya Redaguvati nbsp Yaroslav DashkevichVivchennyam virmenskoyi etnografiyi ta filologiyi pochali zajmatisya mhitaristi Ci doslidzhennya osoblivo rozvinulisya pochinayuchi z 1870 h rokiv koli Garegin Srvandztyan zibrav ta vidav z riznih provinciyi istorichnoyi Virmeniyi bagati etnografichni ta filologichni materiali Grocij broc 1874 Hnoc noroc 1874 Manana 1876 Amov otov 1884 Toros Ahbar t 1 2 1879 1887 3 Piznishe znachnu robotu v comu napryamku prorobili Mkrtich Hrimyan G Sherenc M Mirahoryan G Chanikyan Ye Lalalyan F Lenorman Zh Morgan ta in 1 Istorichna nauka Redaguvati Dokladnishe Virmenska istoriografiyaNove naukove vivchennya istoriyi Virmeniyi pochalo formuvatisya na pochatku XVIII stolittya Venecijskij mhitarist Mikael Chamchyan na osnovi virmenskih ta inshih istorichnih dzherel napisav zagalnu istoriyu Virmeniyi vid pochatku do XVIII storichchya Istoriya Virmeniyi t 1 3 1784 1786 U bagatoh pitannyah politichnoyi istoriyi cya pracya zberigaye svoyu naukovu cinnist i dosi Piznishe zagalni oglyadi z istoriyi Virmeniyi napisali G Gatrchyan S Palasanyan K Kostanyanc K Basmadzhyan M Ormanyan G Gelcer Zh de Morgan F Turnbiz ta in Okremi epohi istoriyi Virmeniyi doslidzhuvalisya u pracyah A Garagashyana G Asturyana G Halatyanca G Santlchyana N Akinyana N Adonca M Kazaryana G Topchyana G Aslana F Forer K Guterboka ta in Bulo stvoreno cinni praci prisvyacheni ekonomichnim kulturnim ta inshim aspektam istoriyi virmenskogo narodu Ye Hubov G Shahhatunyan S Dzhalalyanc G Zabanalyan G Arcruni S Yegiazarov K Ter Mkrtchyan A Ericyan K Ezyan V Zardaryan Leo A Zaminyan I Dzhavahov Sh Dil K Ekshard V Bernhard V Bryusov ta in Istoriyi virmenskih kolonij bulo prisvyacheno praci M Bzhkyana A Altunyana G Ter Ovanyanca G Shermazanyana M Seta K Kushneryana G Govrikyana Ye Shahaziz D Petikyana N Agazarma S Gabamachyana M Gasparyana A Teodorovicha H Lukacha F Bishofa S Baroncha B Antonovicha F Bruna N Jorga ta in 1 Arheologiya Redaguvati U Virmeniyi arheologichni doslidzhennya pochali provoditi she na pochatku XIX stolittya prote pershi serjozni rozkopki bulo provedeno lishe z 1870 h rokiv Osoblivo vazhlivimi viyavilisya rozkopki Mikoli Marra v Ani 1892 1893 1904 1917 a takozh V Bilki i K Hehman Haupt v Toprak Kale Van U cij sferi vazhlivu rol mali A Kalantar keruvav rozkopkami v Ani v 1914 roku a potim i v bagatoh regionah Virmeniyi zasnuvav kafedru arheologii v Yerevanskomu universiteti T Toromanyan ta in 1 Virmenoznavchi centri asociaciyi ta programi Redaguvati nbsp MatenadaranVirmeniya Redaguvati Institut davnih rukopisiv Matenadaran imeni sv Mesropa Mashtoca Institut istoriyi NAN Virmeniyi Arhivovano 31 travnya 2011 u Wayback Machine Yevropa i SShA Redaguvati Tovaristvo virmenoznavciv Arhivovano 11 serpnya 2010 u Wayback Machine SAS Garvardskogo universitetu Virmenoznavcha programa Michiganskogo universitetu Virmenoznavcha programa Oksfordskogo universitetu Mizhnarodna virmenoznavcha asociaciya Arhivovano 3 zhovtnya 2011 u Wayback Machine I A A S Nacionalna asociaciya virmenoznavchih doslidzhen Arhivovano 1 travnya 2010 u Wayback Machine NAASR Virmenoznavchij nacionalnij centr Arhivovano 12 lipnya 2010 u Wayback Machine Mizhnarodnij virmenskij centr politichnih doslidzhen AIPRG Virmenskij nacionalnij institut Arhivovano 24 grudnya 2019 u Wayback Machine Institut Komitasa Arhivovano 25 sichnya 1999 u Wayback Machine Institut Zoryana Naukovo osvitnij fond Noravank Arhivovano 22 kvitnya 2013 u Wayback Machine m Yerevan Inshi krayini Redaguvati Virmenoznavcha programa Arhivovano 24 travnya 2011 u Wayback Machine Yevrejskogo universitetu YerusalimuPeriodichni vidannya Redaguvati nbsp Zhurnal Bazmavep 1845 r Bazmavep en z 1843 roku Andes Amsorya en z 1887 roku Revue des etudes Armeniennes en z 1920 roku Visnik suspilnih nauk z 1940 roku Visnik Matenadaranu virm z 1941 roku Istoriko filologichnij zhurnal en z 1958 roku Visnik Yerevanskogo universitetu z 1967 roku Vidomi virmenoznavci RedaguvatiYaroslav Dashkevich Klemente Galyano Oleksandr Kadzhan Genrih Hyubshman Jozef Markvart Marij Brosse Mikola Marr Mikola Adonc Gevond Alishan Magakiya Ormanyan Stepan Malhasyanc Rachya Bartikyan Oleksandr Kakovkin Golger Pedersen Gerasim EzovPrimitki Redaguvati a b v g d e Armyanskaya sovetskaya enciklopediya Yerevan 1980 T 6 I P Susov 4 5 Formirovanie lingvisticheskoj mysli v Armenii Istoriya yazykoznaniya 2006 Emma Kostandyan Chelovek kotoryj zhil zhiznyu svoej nacii Arhivovano 28 lipnya 2013 u Wayback Machine Div takozh RedaguvatiDavnovirmenska istoriografiyaPosilannya RedaguvatiFundamental Scientific Library of the NAS Arhivovano 30 sichnya 2011 u Wayback Machine A digital library on Armenian literature language and history Arhivovano 4 bereznya 2011 u Wayback Machine Armenian Studies Program California State University Fresno Oficijnij sajt Arhivovano 23 travnya 2010 u Wayback Machine Matenadarana Research on Armenian Architecture RAA Arhivovano 23 veresnya 2015 u Wayback Machine UCLA Armenian Studies V universiteti Tegerana vidkriyetsya kafedra virmenoznavstva V Minske proshla Mezhdunarodnaya nauchnaya konferenciya po armenovedeniyu Arhivovano 30 serpnya 2016 u Wayback Machine Universitet Konnektikutu vidkriye kafedru virmenoznavstva U Kiyivskomu universiteti bude vidkrito kafedru Arhivovano 23 sichnya 2014 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Virmenoznavstvo amp oldid 40651504