Ашхарацуйц (вірм. Աշխարհացույց, букв. «Показ світу») — пам'ятка географії і картографії стародавньої Вірменії. Довгий час автором твору вважався Мовсес Хоренаці, проте зараз більшість істориків схильні вважати автором Ашхарацуйця Ананія Ширакаці, мислителя VII століття.
Зміст Редагувати
«Ашхарацуйц», написаний за традицією античної географії, що бере свій початок з Географії Клавдія Птолемея. У першій частині «Ашхарацуйця» наводяться загальні відомості про світ, про його рельєф, кліматичні зони, моря тощо Друга, більш розгорнута частина, містить опис відомих на той час материків — Європи, Лівії (Африки) та Азії. Вказується їх розташування, називаються народи, що населяють ці материки, відмічені головні моря, гори, ріки, корисні копалини, флора, фауна та ін. Основну увагу в «Ашхарацуйці» приділено опису країн Передньої Азії — Вірменії, Іберії, Алуанку (Кавказька Албанія), Малої Азії, Сирії, Ірана, Месопотамії, Азійської Сарматії.
Видання Редагувати
У своїй передмові до російського перекладу «Вірменської Географії» (СПб., 1877) К. П. Патканов повідомляє, що вперше цю працю було надруковано в оригіналі в Марселі в 1683 році. 1736 року книгу було перекладено латинською мовою Вільямом Уістоном разом з «Історією» Мовсеса Хоренаці й видано під однією обкладинкою під назвою «Mosis Chorenensis Geographia». Потім французький переклад був опублікований Антуаном Жаном де Сен-Мартеном у другому томі його книги «Записки про Вірменію» (фр. Mémoires sur ľArménie; 1819, pp. 301—394).
Авторство Редагувати
У вступній статті «Записка про епоху створення „Географії“, що приписується Моїсею Хоренському» (фр. Mémoire sur ľépoque de la composition de la Géographie attribuée à Moyse de Khoren), Сен-Мартен показує, що «Географія» містить цілий ряд відомостей, назв і слововживань, які не могли з'явитися раніше X століття, а тому не могла бути написана Хоренаці; Сен-Мартен датував текст близько 950 роком. Із запереченнями Сен-Мартену виступив Гукасов Інчічян, однак Патканов не знаходить ці заперечення переконливими.
Твердження Сен-Мартена сподвигли мхітаристів підготувати та випустити в 1843 р. у Венеції, у складі зібрання творів Мовсеса Хоренаці, вивірене видання «Географії», засноване на звіренні шести збережених списків. В результаті цієї роботи значна частина анахронізмів, що викликала висновки Сен-Мартена, була усунена. Тим не менше, і вивірений текст залишав ряд непереборних свідчень того, що Хоренаці, який жив у V столітті, написати його не міг, — наприклад, прямі посилання на Космо Індікоплова, що жив в VI столітті. Водночас, на думку Патканова, в «Географії» не знайшло відображення все більш сильний вплив арабів на Персію, починаючи з VII століття, і це, поряд з різними приватними міркуваннями, дало йому підстави датувати книгу першою половиною VII століття, а її автором запропонувати Ананію Шіракаці.
Див. також Редагувати
Ресурси Інтернету Редагувати
- «Армянская География VII века по Р.Х (приписывавшаяся Моисею Хоренскому)» [ 2 грудня 2017 у Wayback Machine.] / Перевод и подготовка издания К. П. Патканова. — СПб., 1877.
- Новый список Армянской Географии [ 27 березня 2013 у Wayback Machine.]: Из нового списка географии, приписываемого Моисею Хоренскому // Журнал министерства народного просвещения. Ч. 226. 1883
- The Geography, to which is added a selection of Vardan's fables called Aluesagirk. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], 1668, Amsterdam