Ташир-Дзорагетська держава

Ташир-Дзорагетська держава, Лорійська держава Տաշիր-Ձորագետի թագավորություն, Լոռու թագավորություն 978 – 1118 Столиця З 978 Самшвілде, з 1065 фортеця Лорі Мова(и) Вірменська Релігія Християнство (Вірменська апостольська церква) Династія Кюрікяни Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ташир-Дзорагетська держава

Історія Вірменії
Держави та утворення
Айраратське царство • Велика Вірменія • Мала Вірменія • Цопк • Софена • Марзпанська Вірменія• Вірменський емірат Анійське царство • Сюнік • Васпуракан • Ташир—Дзорагет Арцах • Хачен • Карс • Царство Варажнуні Кесун • Едеса • Мелітена • Пір • Кілікія Шах-Арменіди • Хамс • Арран • Чухур-Саад • Карабах Вірменська область • Еріванська губернія Єлизаветпольська губернія • Перша Республіка Вірменська РСР • Республіка Вірменія • НКР
Війни та битви
Війни: Парфія • Туреччина• Грузія •Азербайджан • Карабах Битви: Тигранакерт • Арташат • Рандея • Аварайр Варнакерт • Севан • Манцикерт • Гарні • Бітліс • Сардарапат • Апаран • Каракіліс
Релігії
Язичництво • Мітраїзм Вірменська апостольська церква Павликіани • Тондракійці • Католицизм
Географія
Вірменія (Західна • Східна) Вірменське нагір'я • Кілікія
Династії
Гайкіди • Єрвандіди • Арташесіди Аршакуні • Арцруніди • Багратуні Рубеніди • Хетуміди • Лузіньяни • Кюрикіди
Національно-визвольний рух
Арменакан • Гнчак • Дашнакцутюн • Фідаї Цегакрон • АСАЛА • Міацум
Тематичні статті
Вірмени • Етногенез • Культура • Мова • Вірменське питання Геноцид • Вірменофобія • Амшенці • Діаспора Столиці • Матенадаран • Вірменознавство • Вірменське Відродження • Шляхта
Хронологія
Портал «Вірменія» переглянути обговорити редагувати

Ташир-Дзорагетська держава (вірм. Տաշիր-Ձորագետի թագավորություն), також Держава Кюрікідів або Лорійська держава — вірменська феодальна держава на півночі Східної Вірменії, що існувала з 978 до 1118 року.

Історія

Руїни фортеці Лорі, збудованої Давидом I Безземельним

Монети Багратідів (Кюрікідів) Ташир-Дзорагету, друга половина XI століття

Ташир-Дзорагетська держава включало східні області провінції Гугарк— гавари Ташир, Дзорапор, Кохб тощо, а також частину Варажнуніка. З кінця IX століття зазначені області перебували у складі Багратідської Вірменії (Анійської держави) та керувались намісниками з роду Гнтуні. Невдовзі владу було передано представникам з роду вірменських Багратідів. Засновником Ташир-Дзорагетської держави став син Ашота III Милостивого, князь Гурген або, як його ще називали, Кюріке, який правив у 978–989 роках.

Для захисту країни від нападів Тіфліського й Гянджинського еміратів останній було визнано васальним від Анійських Багратідів правителем Ташир-Дзорагету та став засновником нової гілки вірменських Багратідів — династії Кюрікянів (Кюрікідів). Багратіди Ані зберігали права азгапета — старшого члена династії.

Первинно центром держави була фортеця Самшвілде, а з 1065 року — фортеця Лорі заснована незадовго до цього правителем Давидом I Безземельним. У X–XI століттях було також збудовано фортеці Каян, Махканаберд, Гаг тощо, які охороняли важливі торгові шляхи. Найбільшого розквіту держави досягло за Дивида I Безземельного (бл. 996–1048), який розширив володіння держави за рахунок Тіфліського й Гянджинського еміратів. Близько 1040 року аміри Гянджі з курдської династії Шаддадідів безуспішно намагались захопити низку територій Ташир-Дзорагету. Відомо також, що Давид I спробував домогтись незалежності від Анійських Багратідів, але повстання було жорстоко придушено державою Гагіком I Багратуні. За Гургена II (бл. 1048–1089) столицею держави стало місто-фортеця Лорі. В середині XI століття після сельджуцьких завоювань Алп-Арслана Ташир-Дзорагет і Сюнік залишились єдиними областями Вірменії, які не було завойовано.

1118 року землі Ташир-Дзорагетської держави були приєднані до Грузії (після чого грузинський король отримав також і титул короля вірменів) та передані під управління амірспасалару (головнокомандувачу військовими силами Грузії). 1185 року ці ж землі перейшли до вірменського княжого роду Закарянів, після чого Кюрікяни, закріпившись у фортецях Мацнаберд і Тавуш, зберігали правителький титул до початку XIII століття.

Культура

Найбільшими духовними центрами Ташир-Дзорагетської держави були монастирі Ахпат і Санаїн. На території держави розміщувалась купольна базиліка VI століття Одзун.

Правителі

• Гурген I (Кюріке) — 978–989
• Давид I Безземельний — 996 (980) —1048
• Гурген II (Кюріке II) — 1048–1089
• Абас і Давид (спільно) — близько 1090–1145

Примітки

1. Robert H. Hewsen, Armenia: A Historical Atlas. The University of Chicago Press, 2001, p. 72.
2. V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — С. 102.
3. Степаненко. В. П. З історії вірменсько-візантійських відносин другої половини X—XI ст. // Антична давнина й середньовіччя.. — 1978. — Вип. 15. — С. 43—51.
4. . Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 27 липня 2019. 
5. . Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 13 квітня 2013. 
6. V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — С. 41.
7. . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 27 липня 2019. 
8. Степаненко В. П. Політична обстановка в Закавказзі у першій половині XI ст. // Антична давнина й середньовіччя. — 1975. — Вип. 11. — С. 125.
9. . Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 13 квітня 2013. 
10. University of Cambridge. The Cambridge history of Iran. — Cambridge University Press, 1991. — Т. 5. — С. 64.
11. Вардан Великий. Загальна історія [ 28 березня 2013 у Wayback Machine.]
12. Вачнадзе М., Гурулі В., Бахтадзе М. Частина 1, Державне управління // Історія Грузії.
13. V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — С. 102.
14. Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 5. — С. 494.