|
Ташир-Дзорагетська держава (вірм. Տաշիր-Ձորագետի թագավորություն), також Держава Кюрікідів або Лорійська держава — вірменська феодальна держава на півночі Східної Вірменії, що існувала з 978 до 1118 року.
Історія Редагувати
Ташир-Дзорагетська держава включало східні області провінції Гугарк— гавари Ташир, Дзорапор, Кохб тощо, а також частину Варажнуніка. З кінця IX століття зазначені області перебували у складі Багратідської Вірменії (Анійської держави) та керувались намісниками з роду Гнтуні. Невдовзі владу було передано представникам з роду вірменських Багратідів. Засновником Ташир-Дзорагетської держави став син Ашота III Милостивого, князь Гурген або, як його ще називали, Кюріке, який правив у 978–989 роках.
Для захисту країни від нападів Тіфліського й Гянджинського еміратів останній було визнано васальним від Анійських Багратідів правителем Ташир-Дзорагету та став засновником нової гілки вірменських Багратідів — династії Кюрікянів (Кюрікідів). Багратіди Ані зберігали права азгапета — старшого члена династії.
Первинно центром держави була фортеця Самшвілде, а з 1065 року — фортеця Лорі заснована незадовго до цього правителем Давидом I Безземельним. У X–XI століттях було також збудовано фортеці Каян, Махканаберд, Гаг тощо, які охороняли важливі торгові шляхи. Найбільшого розквіту держави досягло за Дивида I Безземельного (бл. 996–1048), який розширив володіння держави за рахунок Тіфліського й Гянджинського еміратів. Близько 1040 року аміри Гянджі з курдської династії Шаддадідів безуспішно намагались захопити низку територій Ташир-Дзорагету. Відомо також, що Давид I спробував домогтись незалежності від Анійських Багратідів, але повстання було жорстоко придушено державою Гагіком I Багратуні. За Гургена II (бл. 1048–1089) столицею держави стало місто-фортеця Лорі. В середині XI століття після сельджуцьких завоювань Алп-Арслана Ташир-Дзорагет і Сюнік залишились єдиними областями Вірменії, які не було завойовано.
1118 року землі Ташир-Дзорагетської держави були приєднані до Грузії (після чого грузинський король отримав також і титул короля вірменів) та передані під управління амірспасалару (головнокомандувачу військовими силами Грузії). 1185 року ці ж землі перейшли до вірменського княжого роду Закарянів, після чого Кюрікяни, закріпившись у фортецях Мацнаберд і Тавуш, зберігали правителький титул до початку XIII століття.
Культура Редагувати
Найбільшими духовними центрами Ташир-Дзорагетської держави були монастирі Ахпат і Санаїн. На території держави розміщувалась купольна базиліка VI століття Одзун.
Правителі Редагувати
- Гурген I (Кюріке) — 978–989
- Давид I Безземельний — 996 (980) —1048
- Гурген II (Кюріке II) — 1048–1089
- Абас і Давид (спільно) — близько 1090–1145
Примітки Редагувати
- Robert H. Hewsen, Armenia: A Historical Atlas. The University of Chicago Press, 2001, p. 72.
- V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — С. 102.
- ↑ Степаненко. В. П. З історії вірменсько-візантійських відносин другої половини X—XI ст. // Антична давнина й середньовіччя.. — 1978. — Вип. 15. — С. 43—51.
- ↑ . Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 27 липня 2019.
- ↑ . Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 13 квітня 2013.
- V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — С. 41.
- ↑ . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 27 липня 2019.
- Степаненко В. П. Політична обстановка в Закавказзі у першій половині XI ст. // Антична давнина й середньовіччя. — 1975. — Вип. 11. — С. 125.
- . Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 13 квітня 2013.
- University of Cambridge. The Cambridge history of Iran. — Cambridge University Press, 1991. — Т. 5. — С. 64.
- Вардан Великий. Загальна історія [ 28 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Вачнадзе М., Гурулі В., Бахтадзе М. Частина 1, Державне управління // Історія Грузії.
- ↑ V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — С. 102.
- ↑ Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 5. — С. 494.
Це незавершена стаття з історії Вірменії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |