www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кирилична українська рукописна писемність XI XVII століть Історично виділяють два періоди формування та розвитку кирилич

Кирилична українська рукописна писемність XI—XVII століть

Історично виділяють два періоди формування та розвитку кириличної української писемності: давньоукраїнський (так званий — давньоруський) — XI — середина XIII століття і староукраїнський — XIV—XVII століття (у цей період створювалася власне українська література, поступ її мовних засад тривав до кінця XVIII століття).

Перший період ред.

Кирилична писемність стала поширюватися в Київській Русі після прийняття християнства, збереглися писані старослов'янською мовою давньоукраїнської редакції пам'ятки, датовані XI століттям. Проте писемність існувала на території Київської Русі й значно раніше (наприклад, у Паннонському житії Кирила Філософа згадані Євангеліє та Псалтир, писані чертами й резами). Релігійна література писалася глаголичним та кириличним письмом, лише з часом, під впливом грецької писемної культури та завдяки посередництву й зусиллям Болгарії, офіційно закріпилася кирилиця. Церковнослов'янська мова тривалий час співіснувала та взаємодіяла з давньоукраїнською народною мовою, внаслідок цього в XI—XII століттях виробилися два стилі української писемної мови.

Перший стиль ґрунтувався на давньоукраїнській народній розмовній мові; ним писали ділові документи, історичні та художні твори, графіті, робили побутові записи на берестяних грамотах тощо. Основою другого стилю була церковнослов'янська книжна мова; ним писали канонічні та інші релігійні книги, офіційні князівські актові документи, вели церковно-монастирське діловодство тощо.

У книжній та діловій писемності використовувався уставний тип письма, поступово вироблявся й власне давньоруський орфографічний узус (загальноприйнятий звичай). Поряд з тим розвивалася перекладна література, яка відзначалася жанровим і тематичним розмаїттям, тексти релігійного змісту перекладалися адекватно, з максимальним наближенням до візантійського чи болгарського оригіналу, а історіографічні, природничі та белетристичні твори творчо перероблялися й редагувалися давньоруськими книжниками.

Пам'ятки давньоукраїнської кириличної рукописної писемності за тематикою книжного стилю і жанровими особливостями дослідники поділяють на:

  1. Канонічні, біблійні та релігійні книги: Остромирове Євангеліє (1056—1057) (є найдавнішою точно датованою пам'яткою), Архангельське Євангеліє (1092), Кондакар XI століття (збірка церковних співів), Мстиславове Євангеліє (близько 1117 року), Юр'ївське Євангеліє (1119—1128), Галицьке Євангеліє (1144), Христонопільський, або Городинський, Апостол (XII століття), Холмське Євангеліє (XIII століття), Служебник Варлаама Хутинського (кінець XII — початок XIII століття) та інші;
  2. Апокрифи — релігійні твори та книги, заборонені церквою (у списках XI—XII століть: «Діяння апостола Павла й Фекли», «Ходіння Богородиці по муках», «Мучення трьох отроків і Даниїла», у більш пізню добу — у Тлумачній Палеї та Палеї Історичній; сюди входять і апокрифічні книги Старого Завіту та майже три десятки Євангелій);
  3. Агіографічні твори: Синайський Патерик (XI століття), Путятина мінея (XI століття), Житіє Сави Освяченого (XIII століття) та інші;
  4. Твори отців церкви, або ораторсько-учительні праці видатних богословів і проповідників християнства (Івана Золотоустого, Григорія Богослова, Василія Великого, Афанасія Александрійського, Єфрема Сиріна, Івана Дамаскина, Климента Охридського та інших; виклади вчень і повчань, які зафіксовані в кодексах: Златоуст, Ізмарагд, Пчола, «Ліствиця» Івана Ліствичника (XII століття) та інших);
  5. Збірники афоризмів — витяги з творів дохристиянських мислителів (Менандра, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Демокріта, Піфагора, Діогена, Сократа та інших);
  6. Природничо-наукова література, переважно енциклопедичного характеру («Шестиднев» Василія Великого, твори Григорія Назіанзина, Івана Золотоустого, Анастасія Синаїта, Іоанна екзарха Болгарського, Тлумачна Палея (XIII століття), «Християнська топографія» Козьми Індикоплова, «Фізіолог», повні списки збереглися лише з XV століття);
  7. Хронографи — компілятивні хроніки всесвітньої історії (хроніка Іоанна Малали, хроніка Георгія Синкела, Георгія Амартола, хронографи «Літописця еллінського і римського», «Юдейський хронограф» (XII—XIII століття), «Хронограф по великому изложению» (XII століття) та інші);
  8. Християнізовані повісті й романи, в основу яких покладені короткі житія святих (повість Йосипа Флавія «Юдейська війна», «Троянські діяння» із хроніки Іоанна Малали, «Повість про Акіра Премудрого», воїнський роман «Александрія» про життя і діяльність Александра Македонського, лицарський роман «Девгенієве діяння» та інші).

Оригінальна література розвивалася під впливом перекладної та на основі власної народної словесності. Пам'ятки давньоукраїнської рукописної оригінальної літератури дослідники поділяють на:

  1. Церковні юридичні статути — кодекси права («Статут Ярослава», що став основою загальнодержавних юридичних норм, які складалися протягом XI—XII століть і утворили збірник «Руська Правда»);
  2. Літописи («Початковий літописний ізвод» (1093), «Повість временних літ» (1113), Київський літопис (1200) та інші);
  3. Ораторсько-учительна проза (дидактичні повчання і послання ігумена Печерського монастиря Феодосія Печерського (близько 1068—1074) — «О терпеніи и о любви», «О хожденіи к церкви и о молитвѣ», послання до князя Ізяслава Ярославича «О вѣре крестьянской и о латынстѣй» (1069), повчання ченця Георгія Зарубського (XII—XIII століття), єпископа Білгородського Григорія Філософа (перша половина XIII століття), анонімного автора «Слово нѣкоего христолюбца, ревнителя по правой вѣрѣ» та інші);
  4. Ораторські твори видатних проповідників-письменників (київського митрополита Іларіона «Исповѣданіе вѣры», «Слово про закон і благодать» (1049), київського митрополита Климента Смолятича «Посланіе Фомѣ» (1147—1154) та єпископа Кирила Туровського (друга половина XII століття) «Притча о человѣческой души и о тѣлеси», «Слово на новую недѣлю по Паске», послання до ігумена Києво-Печерського монастиря Василія «Повесть о бѣлоризцѣ человѣцѣ, и о мнишествѣ, и о души, и о покаяніи»);
  5. Агіографічні (проложні житія княгині Ольги та князя Володимира, «Сказаніє і страсть і похвала святим Борису та Глебу» Іакова Мніха, «Чтєніе о житії і погублєнії святую страстотерпцю [Бориса і Гліба]» Нестора літописця, визначна пам'ятка патристичної літератури Патерик Києво-Печерський);
  6. Паломницькі твори, писані богомольцями, які ходили на прощу до Єрусалима, де знаходиться Гроб Господній, і до інших релігійних центрів християнства — у Палестину (Святу землю), до Константинополя й на Афон, це, зокрема, «Хождєніє ігумена Даниїла»;
  7. Героїчний епос («Слово о полку Ігоревім») та одна з останніх пам'яток цієї епохи — «Моленіє Даниїла Заточника», в якій у формі послання до князя порушуються проблеми утвердження сильної князівської влади, встановлення злагоджених стосунків між самими князями та князями і боярами.

Від 1223 року почалися походи на Русь монгольських військ, наприкінці 1240 року був захоплений Київ, що призвело до розпаду Київської Русі. Після монгольської навали тільки в Галицько-Волинському князівстві, яке не зазнало повного розгрому, збереглися рукописні, переважно літературні, твори й продовжувалася писемна традиція. Українські удільні князівства підпали під довготривалу експансію сусідніх держав. Більш сприятливі обставини для культурного розвитку складалися на українських землях, що ввійшли до складу Великого князівства Литовського. На державному рівні діловодство там стало вестися давньоруською мовою, яка поступово розвинулася в так звану україно-білоруську канцелярську мову, в правописі якої на ґрунті давніх традицій виробилися власні орфограми.

Другий період ред.

Початок другого періоду в розвитку української писемності характеризується зміною типу письма — старший устав був замінений молодшим уставом, який трансформувався в «руський півустав», що у XV столітті був замінений південнослов'янським півуставом. Від XIV століття в діловій писемності починає використовуватися скоропис. У книжному письменстві XIII—XIV століть руйнується давньоруський правописний узус, починають вироблятися власні українські орфограми, але цей процес був затриманий другим південнослов'янським впливом, і від кінця XIV століття у правописі поєднуються давньоукраїнські, південнослов'янські та староукраїнські орфограми. Вироблена наприкінці XVI століття правописна система отримує закріплення в граматиках кінця XVI — початку XVII століть.

Накладання в XIV—XVI століттях другого південнослов'янського впливу зумовило в релігійному богослужбовому письменстві повернення до канонічності тексту й унормування правопису та значно вплинуло на розширення інших жанрів. В останній чверті XIV століття в Болгарії тирновським патріархом Євфимієм була проведена книжна реформа (її зміст викладено на початку XV століття сербським філологом Константином Костенецьким у граматичному трактаті «Сказаніє изьzвлiно w писменехь…»). Редагувалася майже вся попередня книжність, перевірялися та перероблялися старі переклади, здійснювалися нові, здебільшого з грецьких та латинських оригіналів. У цей час пожвавлюються культурні взаємозв'язки слов'янських народів, посилюється паломництво зі Східної Слов'янщини в Константинополь і на Афон, де також діють скрипторії з перегляду та виправлення релігійних текстів.

На українських землях традиції Афонської школи та реформи Євфимія Тирновського культивувалися болгарами Кипріяном: учнем і послідовником Євфимія, який 1375 року (до 1390 року) стає митрополитом Київським і Литовським, та його племінником Григорієм (Цамблаком), котрий у 1415—1418 роках був київським митрополитом у Великому князівстві Литовському.

У XV—XVI століттях перероблені біблійні та релігійні тексти привозились до Києва та інших міст ченцями з Афона й емігрантами з Болгарії і Сербії. Розвивався новий стиль — «плетіння словес». В українських книжних центрах здійснювалися нові переклади Євангелія, Апостола, Псалтиря, Служебних міней, літургійних пісень; зросло розмаїття перекладів повчальних та аскетичних творів візантійських і південнослов'янських письменників, безпосередньо тих, в яких втілювався дух філософії ісихазму (Григорія Синаїта, Філофея й Каліста, Феодосія і Євфимія Тирновських та інших).

Значно розширилися жанри перекладної літератури. Церковнослов'янською мовою української редакції були перекладені: Галицьке Євангеліє (1266—1301), Євсевієве Євангеліє (1283), Оршанське Євангеліє, Лавришівське Євангеліє та Київський Псалтир (1397), Лаврське Євангеліє (друга половина XIV століття) й інші; староукраїнською мовою здійснено переклади: у Києві 1397 року  — книгу Четьї мінеї, яка збереглася в білоруському спискові 1489 року; до кінця XV — початку XVI століття — окремих частин Біблії — книг: Пісні пісень із коментарем, пророцтв Даниїла, Притч Соломонових, Плачу Єремії, Есфір, Псалтиря; у XVI столітті — книг Святого Письма — Пересопницького Євангелія (1556—1561), Літківського Євангелія (друга половина XVI століття), Євангелія Валентина Негалевського (1581), Крехівського Апостола, Скотарського учительного Євангелія (1588), Учительного Євангелія (1604) та інших.

Значної популярності набуває ораторсько-проповідницька проза (учительні й тлумачні Євангелія, наприклад, Нягівські повчання XVI століття із Закарпаття, що дійшли в списку XVIII століття). Істотно була перероблена й доповнена видатна пам'ятка давньоруського агіографічного письменства Патерик Києво-Печерський редакції XIII століття, здійснені редакції 1406, 1460, 1462 та 1554—1555 років. Укладаються нові цикли агіографічних легенд («Зведений Патерик» — компіляція новел та анекдотів з чернечого життя, вибраних з різних перекладних патериків); здійснюються нові обробки «Шестиднева», історичних і белетристичних повістей; створюються збірники повчально-оповідного змісту (Ізмарагд у списках XIV—XVII століть, з трьох редакцій якого дві мають виразний український характер). У XVII столітті здійснюються переклади творів західноєвропейських письменників. Розвиток староукраїнської оригінальної писемності поступово набуває сили, що зумовило розширення існуючих і розвиток нових жанрів. Великого значення та популярності набувають літописи: західноукраїнські (білорусько-литовські літописи) і Короткий Київський літопис. До першої половини XVII століття належать літописи: Острозький, Львівський, Хмільницький, Густинський; до другої половини XVII століття — «Літопис Самовидця», «Кройника» (1672—1673) Феодосія Сафоновича, «Літописець» (1699) Леонтія Боболинського та інші.

Розквіт оригінальної писемності припадає на кінець XVI — початок XVII століття. Твори пишуться церковнослов'янською мовою української редакції і староукраїнською мовою (книжною, із вкрапленнями церковнослов'янізмів, та простою мовою, наближеною до народної розмовної мови). Виникають і розвиваються нові стилі: полемічний (твори Герасима (Смотрицького), Івана (Вишенського), Христофора Філалета, Стефана (Зизанія), Мелетія (Смотрицького), Іпатія (Потія), Захарія (Копистенського) та інших); науковий (лікарські посібники, т. зв. травники, граматики — анонімна «Грамматіка доброглаголиваго еллино-словенскаго языка» (1591), «Грамматика словенска» Лаврентія (Зизанія) і його словник, Грамматика Мелетія Смотрицького, «Лексикон словенороський» Памви (Беринди), словник Єпіфанія (Славинецького) й Арсенія (Корецького-Сатановського) та інших). Розвивається церковно-ораторська, повістева проза, теологічні трактати Йова (Борецького), Петра (Могили), Кирила Транквіліона (К. Ставровецького), Іоаникія (Галятовського), Антонія (Радивиловського), Димитрія Ростовського та інших). Поширюється віршування, драматичні декламації (Герасим (Смотрицький), Дем'ян Наливайко, Мелетій (Смотрицький), Гавриїл Дорофієвич, Памво (Беринда), Олександр Митура, Кирило Транквіліон, Касіян Сакович, Тарасій Земка, Іван Величківський, Климентій Зиновіїв та інших), драматичні твори — інтермедії до драми Якуба Гаватовича «Трагедія, або Образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя…» та інші.

Атрибуція української середньовічної книги ред.

Атрибуція середньовічної книги — це складна процедура, оскільки рукописні книги цього періоду є переважно недатованими, нелокалізованими та анонімними. Неатрибутоване або неправильно атрибутоване джерело фактично позбавлене можливості стати об'єктивним історичним джерелом.

В україністиці відсутнє однозначне визначення поняття українська рукописна книга. До здобуття Україною незалежності українська кодикологія з ідеологічних причин не розвивалася, оскільки в історичному книгознавстві та кодикології був відсутній комплексний системний підхід до проблеми використання атрибуційних даних орфографічних систем середньовічної східнослов'янської, зокрема української, писемності.

Ідентифікації національної приналежності рукописної книги безпосередньо сприяли палеографічно-орфографічні дослідження основного джерельного масиву рукописних книг з фондів Інституту рукопису НБУВ та відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника, рукописних фондів установ інших країн, а також приватних колекцій.

До Державного реєстру національного культурного надбання України потрапили близько 300 українських за походженням кодексів, основою для виокремлення яких, серед тисячі нелокалізованих і недатованих книг, служили локалізовані як українські, тобто точно датовані та написані церковнослов'янською мовою української редакції й староукраїнською книжною мовою уставним, півуставним і «новим українським уставним» письмом кодекси:

Ці складні та трудомісткі дослідження на нових засадах вирішили проблему атрибуції формування книжної джерельної бази визначеного періоду, репрезентували різні періоди розвитку орфографії середньовічної української писемності.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. . Архів оригіналу за 3 Березня 2021. Процитовано 22 Березня 2021. 
  2. . ukrmanuscript.com (укр.). Архів оригіналу за 15 Квітня 2021. Процитовано 23 березня 2021. 

Джерела та література ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Istorichno vidilyayut dva periodi formuvannya ta rozvitku kirilichnoyi ukrayinskoyi pisemnosti davnoukrayinskij tak zvanij davnoruskij XI seredina XIII stolittya i staroukrayinskij XIV XVII stolittya u cej period stvoryuvalasya vlasne ukrayinska literatura postup yiyi movnih zasad trivav do kincya XVIII stolittya Zmist 1 Pershij period 2 Drugij period 3 Atribuciya ukrayinskoyi serednovichnoyi knigi 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela ta literaturaPershij period red Kirilichna pisemnist stala poshiryuvatisya v Kiyivskij Rusi pislya prijnyattya hristiyanstva zbereglisya pisani staroslov yanskoyu movoyu davnoukrayinskoyi redakciyi pam yatki datovani XI stolittyam Prote pisemnist isnuvala na teritoriyi Kiyivskoyi Rusi j znachno ranishe napriklad u Pannonskomu zhitiyi Kirila Filosofa zgadani Yevangeliye ta Psaltir pisani chertami j rezami Religijna literatura pisalasya glagolichnim ta kirilichnim pismom lishe z chasom pid vplivom greckoyi pisemnoyi kulturi ta zavdyaki poserednictvu j zusillyam Bolgariyi oficijno zakripilasya kirilicya Cerkovnoslov yanska mova trivalij chas spivisnuvala ta vzayemodiyala z davnoukrayinskoyu narodnoyu movoyu vnaslidok cogo v XI XII stolittyah virobilisya dva stili ukrayinskoyi pisemnoyi movi Pershij stil gruntuvavsya na davnoukrayinskij narodnij rozmovnij movi nim pisali dilovi dokumenti istorichni ta hudozhni tvori grafiti robili pobutovi zapisi na berestyanih gramotah tosho Osnovoyu drugogo stilyu bula cerkovnoslov yanska knizhna mova nim pisali kanonichni ta inshi religijni knigi oficijni knyazivski aktovi dokumenti veli cerkovno monastirske dilovodstvo tosho U knizhnij ta dilovij pisemnosti vikoristovuvavsya ustavnij tip pisma postupovo viroblyavsya j vlasne davnoruskij orfografichnij uzus zagalnoprijnyatij zvichaj Poryad z tim rozvivalasya perekladna literatura yaka vidznachalasya zhanrovim i tematichnim rozmayittyam teksti religijnogo zmistu perekladalisya adekvatno z maksimalnim nablizhennyam do vizantijskogo chi bolgarskogo originalu a istoriografichni prirodnichi ta beletristichni tvori tvorcho pereroblyalisya j redaguvalisya davnoruskimi knizhnikami Pam yatki davnoukrayinskoyi kirilichnoyi rukopisnoyi pisemnosti za tematikoyu knizhnogo stilyu i zhanrovimi osoblivostyami doslidniki podilyayut na Kanonichni biblijni ta religijni knigi Ostromirove Yevangeliye 1056 1057 ye najdavnishoyu tochno datovanoyu pam yatkoyu Arhangelske Yevangeliye 1092 Kondakar XI stolittya zbirka cerkovnih spiviv Mstislavove Yevangeliye blizko 1117 roku Yur yivske Yevangeliye 1119 1128 Galicke Yevangeliye 1144 Hristonopilskij abo Gorodinskij Apostol XII stolittya Holmske Yevangeliye XIII stolittya Sluzhebnik Varlaama Hutinskogo kinec XII pochatok XIII stolittya ta inshi Apokrifi religijni tvori ta knigi zaboroneni cerkvoyu u spiskah XI XII stolit Diyannya apostola Pavla j Fekli Hodinnya Bogorodici po mukah Muchennya troh otrokiv i Daniyila u bilsh piznyu dobu u Tlumachnij Paleyi ta Paleyi Istorichnij syudi vhodyat i apokrifichni knigi Starogo Zavitu ta majzhe tri desyatki Yevangelij Agiografichni tvori Sinajskij Paterik XI stolittya Putyatina mineya XI stolittya Zhitiye Savi Osvyachenogo XIII stolittya ta inshi Tvori otciv cerkvi abo oratorsko uchitelni praci vidatnih bogosloviv i propovidnikiv hristiyanstva Ivana Zolotoustogo Grigoriya Bogoslova Vasiliya Velikogo Afanasiya Aleksandrijskogo Yefrema Sirina Ivana Damaskina Klimenta Ohridskogo ta inshih vikladi vchen i povchan yaki zafiksovani v kodeksah Zlatoust Izmaragd Pchola Listvicya Ivana Listvichnika XII stolittya ta inshih Zbirniki aforizmiv vityagi z tvoriv dohristiyanskih misliteliv Menandra Eshila Sofokla Evripida Demokrita Pifagora Diogena Sokrata ta inshih Prirodnicho naukova literatura perevazhno enciklopedichnogo harakteru Shestidnev Vasiliya Velikogo tvori Grigoriya Nazianzina Ivana Zolotoustogo Anastasiya Sinayita Ioanna ekzarha Bolgarskogo Tlumachna Paleya XIII stolittya Hristiyanska topografiya Kozmi Indikoplova Fiziolog povni spiski zbereglisya lishe z XV stolittya Hronografi kompilyativni hroniki vsesvitnoyi istoriyi hronika Ioanna Malali hronika Georgiya Sinkela Georgiya Amartola hronografi Litopiscya ellinskogo i rimskogo Yudejskij hronograf XII XIII stolittya Hronograf po velikomu izlozheniyu XII stolittya ta inshi Hristiyanizovani povisti j romani v osnovu yakih pokladeni korotki zhitiya svyatih povist Josipa Flaviya Yudejska vijna Troyanski diyannya iz hroniki Ioanna Malali Povist pro Akira Premudrogo voyinskij roman Aleksandriya pro zhittya i diyalnist Aleksandra Makedonskogo licarskij roman Devgeniyeve diyannya ta inshi Originalna literatura rozvivalasya pid vplivom perekladnoyi ta na osnovi vlasnoyi narodnoyi slovesnosti Pam yatki davnoukrayinskoyi rukopisnoyi originalnoyi literaturi doslidniki podilyayut na Cerkovni yuridichni statuti kodeksi prava Statut Yaroslava sho stav osnovoyu zagalnoderzhavnih yuridichnih norm yaki skladalisya protyagom XI XII stolit i utvorili zbirnik Ruska Pravda Litopisi Pochatkovij litopisnij izvod 1093 Povist vremennih lit 1113 Kiyivskij litopis 1200 ta inshi Oratorsko uchitelna proza didaktichni povchannya i poslannya igumena Pecherskogo monastirya Feodosiya Pecherskogo blizko 1068 1074 O terpenii i o lyubvi O hozhdenii k cerkvi i o molitvѣ poslannya do knyazya Izyaslava Yaroslavicha O vѣre krestyanskoj i o latynstѣj 1069 povchannya chencya Georgiya Zarubskogo XII XIII stolittya yepiskopa Bilgorodskogo Grigoriya Filosofa persha polovina XIII stolittya anonimnogo avtora Slovo nѣkoego hristolyubca revnitelya po pravoj vѣrѣ ta inshi Oratorski tvori vidatnih propovidnikiv pismennikiv kiyivskogo mitropolita Ilariona Ispovѣdanie vѣry Slovo pro zakon i blagodat 1049 kiyivskogo mitropolita Klimenta Smolyaticha Poslanie Fomѣ 1147 1154 ta yepiskopa Kirila Turovskogo druga polovina XII stolittya Pritcha o chelovѣcheskoj dushi i o tѣlesi Slovo na novuyu nedѣlyu po Paske poslannya do igumena Kiyevo Pecherskogo monastirya Vasiliya Povest o bѣlorizcѣ chelovѣcѣ i o mnishestvѣ i o dushi i o pokayanii Agiografichni prolozhni zhitiya knyagini Olgi ta knyazya Volodimira Skazaniye i strast i pohvala svyatim Borisu ta Glebu Iakova Mniha Chtyenie o zhitiyi i pogublyeniyi svyatuyu strastoterpcyu Borisa i Gliba Nestora litopiscya viznachna pam yatka patristichnoyi literaturi Paterik Kiyevo Pecherskij Palomnicki tvori pisani bogomolcyami yaki hodili na proshu do Yerusalima de znahoditsya Grob Gospodnij i do inshih religijnih centriv hristiyanstva u Palestinu Svyatu zemlyu do Konstantinopolya j na Afon ce zokrema Hozhdyeniye igumena Daniyila Geroyichnij epos Slovo o polku Igorevim ta odna z ostannih pam yatok ciyeyi epohi Moleniye Daniyila Zatochnika v yakij u formi poslannya do knyazya porushuyutsya problemi utverdzhennya silnoyi knyazivskoyi vladi vstanovlennya zlagodzhenih stosunkiv mizh samimi knyazyami ta knyazyami i boyarami Vid 1223 roku pochalisya pohodi na Rus mongolskih vijsk naprikinci 1240 roku buv zahoplenij Kiyiv sho prizvelo do rozpadu Kiyivskoyi Rusi Pislya mongolskoyi navali tilki v Galicko Volinskomu knyazivstvi yake ne zaznalo povnogo rozgromu zbereglisya rukopisni perevazhno literaturni tvori j prodovzhuvalasya pisemna tradiciya Ukrayinski udilni knyazivstva pidpali pid dovgotrivalu ekspansiyu susidnih derzhav Bilsh spriyatlivi obstavini dlya kulturnogo rozvitku skladalisya na ukrayinskih zemlyah sho vvijshli do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo Na derzhavnomu rivni dilovodstvo tam stalo vestisya davnoruskoyu movoyu yaka postupovo rozvinulasya v tak zvanu ukrayino bilorusku kancelyarsku movu v pravopisi yakoyi na grunti davnih tradicij virobilisya vlasni orfogrami Drugij period red Pochatok drugogo periodu v rozvitku ukrayinskoyi pisemnosti harakterizuyetsya zminoyu tipu pisma starshij ustav buv zaminenij molodshim ustavom yakij transformuvavsya v ruskij pivustav sho u XV stolitti buv zaminenij pivdennoslov yanskim pivustavom Vid XIV stolittya v dilovij pisemnosti pochinaye vikoristovuvatisya skoropis U knizhnomu pismenstvi XIII XIV stolit rujnuyetsya davnoruskij pravopisnij uzus pochinayut viroblyatisya vlasni ukrayinski orfogrami ale cej proces buv zatrimanij drugim pivdennoslov yanskim vplivom i vid kincya XIV stolittya u pravopisi poyednuyutsya davnoukrayinski pivdennoslov yanski ta staroukrayinski orfogrami Viroblena naprikinci XVI stolittya pravopisna sistema otrimuye zakriplennya v gramatikah kincya XVI pochatku XVII stolit Nakladannya v XIV XVI stolittyah drugogo pivdennoslov yanskogo vplivu zumovilo v religijnomu bogosluzhbovomu pismenstvi povernennya do kanonichnosti tekstu j unormuvannya pravopisu ta znachno vplinulo na rozshirennya inshih zhanriv V ostannij chverti XIV stolittya v Bolgariyi tirnovskim patriarhom Yevfimiyem bula provedena knizhna reforma yiyi zmist vikladeno na pochatku XV stolittya serbskim filologom Konstantinom Kosteneckim u gramatichnomu traktati Skazaniye izzvlino w pismeneh Redaguvalasya majzhe vsya poperednya knizhnist pereviryalisya ta pereroblyalisya stari perekladi zdijsnyuvalisya novi zdebilshogo z greckih ta latinskih originaliv U cej chas pozhvavlyuyutsya kulturni vzayemozv yazki slov yanskih narodiv posilyuyetsya palomnictvo zi Shidnoyi Slov yanshini v Konstantinopol i na Afon de takozh diyut skriptoriyi z pereglyadu ta vipravlennya religijnih tekstiv Na ukrayinskih zemlyah tradiciyi Afonskoyi shkoli ta reformi Yevfimiya Tirnovskogo kultivuvalisya bolgarami Kipriyanom uchnem i poslidovnikom Yevfimiya yakij 1375 roku do 1390 roku staye mitropolitom Kiyivskim i Litovskim ta jogo pleminnikom Grigoriyem Camblakom kotrij u 1415 1418 rokah buv kiyivskim mitropolitom u Velikomu knyazivstvi Litovskomu U XV XVI stolittyah pererobleni biblijni ta religijni teksti privozilis do Kiyeva ta inshih mist chencyami z Afona j emigrantami z Bolgariyi i Serbiyi Rozvivavsya novij stil pletinnya sloves V ukrayinskih knizhnih centrah zdijsnyuvalisya novi perekladi Yevangeliya Apostola Psaltirya Sluzhebnih minej liturgijnih pisen zroslo rozmayittya perekladiv povchalnih ta asketichnih tvoriv vizantijskih i pivdennoslov yanskih pismennikiv bezposeredno tih v yakih vtilyuvavsya duh filosofiyi isihazmu Grigoriya Sinayita Filofeya j Kalista Feodosiya i Yevfimiya Tirnovskih ta inshih Znachno rozshirilisya zhanri perekladnoyi literaturi Cerkovnoslov yanskoyu movoyu ukrayinskoyi redakciyi buli perekladeni Galicke Yevangeliye 1266 1301 Yevseviyeve Yevangeliye 1283 Orshanske Yevangeliye Lavrishivske Yevangeliye ta Kiyivskij Psaltir 1397 Lavrske Yevangeliye druga polovina XIV stolittya j inshi staroukrayinskoyu movoyu zdijsneno perekladi u Kiyevi 1397 roku knigu Chetyi mineyi yaka zbereglasya v biloruskomu spiskovi 1489 roku do kincya XV pochatku XVI stolittya okremih chastin Bibliyi knig Pisni pisen iz komentarem proroctv Daniyila Pritch Solomonovih Plachu Yeremiyi Esfir Psaltirya u XVI stolitti knig Svyatogo Pisma Peresopnickogo Yevangeliya 1556 1561 Litkivskogo Yevangeliya druga polovina XVI stolittya Yevangeliya Valentina Negalevskogo 1581 Krehivskogo Apostola Skotarskogo uchitelnogo Yevangeliya 1588 Uchitelnogo Yevangeliya 1604 ta inshih Znachnoyi populyarnosti nabuvaye oratorsko propovidnicka proza uchitelni j tlumachni Yevangeliya napriklad Nyagivski povchannya XVI stolittya iz Zakarpattya sho dijshli v spisku XVIII stolittya Istotno bula pereroblena j dopovnena vidatna pam yatka davnoruskogo agiografichnogo pismenstva Paterik Kiyevo Pecherskij redakciyi XIII stolittya zdijsneni redakciyi 1406 1460 1462 ta 1554 1555 rokiv Ukladayutsya novi cikli agiografichnih legend Zvedenij Paterik kompilyaciya novel ta anekdotiv z chernechogo zhittya vibranih z riznih perekladnih paterikiv zdijsnyuyutsya novi obrobki Shestidneva istorichnih i beletristichnih povistej stvoryuyutsya zbirniki povchalno opovidnogo zmistu Izmaragd u spiskah XIV XVII stolit z troh redakcij yakogo dvi mayut viraznij ukrayinskij harakter U XVII stolitti zdijsnyuyutsya perekladi tvoriv zahidnoyevropejskih pismennikiv Rozvitok staroukrayinskoyi originalnoyi pisemnosti postupovo nabuvaye sili sho zumovilo rozshirennya isnuyuchih i rozvitok novih zhanriv Velikogo znachennya ta populyarnosti nabuvayut litopisi zahidnoukrayinski bilorusko litovski litopisi i Korotkij Kiyivskij litopis Do pershoyi polovini XVII stolittya nalezhat litopisi Ostrozkij Lvivskij Hmilnickij Gustinskij do drugoyi polovini XVII stolittya Litopis Samovidcya Krojnika 1672 1673 Feodosiya Safonovicha Litopisec 1699 Leontiya Bobolinskogo ta inshi Rozkvit originalnoyi pisemnosti pripadaye na kinec XVI pochatok XVII stolittya Tvori pishutsya cerkovnoslov yanskoyu movoyu ukrayinskoyi redakciyi i staroukrayinskoyu movoyu knizhnoyu iz vkraplennyami cerkovnoslov yanizmiv ta prostoyu movoyu nablizhenoyu do narodnoyi rozmovnoyi movi Vinikayut i rozvivayutsya novi stili polemichnij tvori Gerasima Smotrickogo Ivana Vishenskogo Hristofora Filaleta Stefana Zizaniya Meletiya Smotrickogo Ipatiya Potiya Zahariya Kopistenskogo ta inshih naukovij likarski posibniki t zv travniki gramatiki anonimna Grammatika dobroglagolivago ellino slovenskago yazyka 1591 Grammatika slovenska Lavrentiya Zizaniya i jogo slovnik Grammatika Meletiya Smotrickogo Leksikon slovenoroskij Pamvi Berindi slovnik Yepifaniya Slavineckogo j Arseniya Koreckogo Satanovskogo ta inshih Rozvivayetsya cerkovno oratorska povisteva proza teologichni traktati Jova Boreckogo Petra Mogili Kirila Trankviliona K Stavroveckogo Ioanikiya Galyatovskogo Antoniya Radivilovskogo Dimitriya Rostovskogo ta inshih Poshiryuyetsya virshuvannya dramatichni deklamaciyi Gerasim Smotrickij Dem yan Nalivajko Meletij Smotrickij Gavriyil Dorofiyevich Pamvo Berinda Oleksandr Mitura Kirilo Trankvilion Kasiyan Sakovich Tarasij Zemka Ivan Velichkivskij Klimentij Zinoviyiv ta inshih dramatichni tvori intermediyi do drami Yakuba Gavatovicha Tragediya abo Obraz smerti presvyatogo Ioanna Hrestitelya ta inshi Atribuciya ukrayinskoyi serednovichnoyi knigi red Atribuciya serednovichnoyi knigi ce skladna procedura oskilki rukopisni knigi cogo periodu ye perevazhno nedatovanimi nelokalizovanimi ta anonimnimi Neatributovane abo nepravilno atributovane dzherelo faktichno pozbavlene mozhlivosti stati ob yektivnim istorichnim dzherelom V ukrayinistici vidsutnye odnoznachne viznachennya ponyattya ukrayinska rukopisna kniga Do zdobuttya Ukrayinoyu nezalezhnosti ukrayinska kodikologiya z ideologichnih prichin ne rozvivalasya oskilki v istorichnomu knigoznavstvi ta kodikologiyi buv vidsutnij kompleksnij sistemnij pidhid do problemi vikoristannya atribucijnih danih orfografichnih sistem serednovichnoyi shidnoslov yanskoyi zokrema ukrayinskoyi pisemnosti Identifikaciyi nacionalnoyi prinalezhnosti rukopisnoyi knigi bezposeredno spriyali paleografichno orfografichni doslidzhennya 1 osnovnogo dzherelnogo masivu rukopisnih knig z fondiv Institutu rukopisu NBUV ta viddilu rukopisiv Lvivskoyi nacionalnoyi naukovoyi biblioteki imeni V Stefanika rukopisnih fondiv ustanov inshih krayin a takozh privatnih kolekcij 2 Do Derzhavnogo reyestru nacionalnogo kulturnogo nadbannya Ukrayini potrapili blizko 300 ukrayinskih za pohodzhennyam kodeksiv osnovoyu dlya viokremlennya yakih sered tisyachi nelokalizovanih i nedatovanih knig sluzhili lokalizovani yak ukrayinski tobto tochno datovani ta napisani cerkovnoslov yanskoyu movoyu ukrayinskoyi redakciyi j staroukrayinskoyu knizhnoyu movoyu ustavnim pivustavnim i novim ukrayinskim ustavnim pismom kodeksi Lavrske Yevangeliye aprakos tretoyi chverti XIV st blizko 1370 r Chetya Mineya 1489 r Peresopnicke Yevangeliye 1556 1561 rr Ci skladni ta trudomistki doslidzhennya na novih zasadah virishili problemu atribuciyi formuvannya knizhnoyi dzherelnoyi bazi viznachenogo periodu reprezentuvali rizni periodi rozvitku orfografiyi serednovichnoyi ukrayinskoyi pisemnosti Div takozh red Davnya ukrayinska literatura Serednovichna ukrayinska literatura Slovnik staroukrayinskoyi movi XIV XV st Pam yatki ukrayinskoyi movi Derzhavnij reyestr nacionalnogo kulturnogo nadbannya Paleografiya TEI iniciativa koduvannya tekstu Primitki red GNATENKO L A PALEOGRAFIChNO ORFOGRAFIChNA ATRIBUCIYa UKRAYiNSKIH KIRILIChNIH USTAVNIH TA PIVUSTAVNIH KODEKSIV KINCYa HIII POChATKU XVII ST Kiyiv 2017 Arhiv originalu za 3 Bereznya 2021 Procitovano 22 Bereznya 2021 Reyestr Ukrayinska rukopisna kniga za kordonom Period XI XV st ukrmanuscript com ukr Arhiv originalu za 15 Kvitnya 2021 Procitovano 23 bereznya 2021 Dzherela ta literatura red Gnatenko L A Kirilichna ukrayinska rukopisna pisemnist 11 17 st Arhivovano 22 Kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom 528 s il ISBN 978 966 00 0692 8 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kirilichna ukrayinska rukopisna pisemnist XI XVII stolit amp oldid 39183316