www.wikidata.uk-ua.nina.az

Київський ізвод Київський ізво д або українська вимова чи українська редакція від ц сл изводъ зведення список редакція 1

Київський ізвод

Київський ізво́д (або українська вимова чи українська редакція: від ц.-сл. «изводъ» — «зведення», «список», «редакція») — традиція прочитання церковнослов'янської мови на український лад з певним наближенням до сучасної української мови. Також, традиція запису (транслітерації) церковнослов'янського тексту літерами сучасного українського алфавіту за принципом «як чується — так пишеться».

Сьогодні київський ізвод застосовується в літургічній практиці в кількох західних єпархіях Української православної церкви (Московського патріархату), передовсім, Львівській та Володимир-Волинській, у Перемишльській єпархії Польської православної церкви, вірними якої є українці-лемки; у деяких монастирях Української греко-католицької церкви та в Мукачівській греко-католицькій єпархії.

Історія Редагувати

У Київській Русі літературною та богослужбовою була староцерковнослов'янська мова. У Київській Русі мовна різниця була помітна між мовою селян Київщини і Полоччини та Смоленщини або Псковщини і Новгородщини. В мові тогочасних селян у різних діалектних ареалах формувалися і розвивалися ті фонетичні й граматичні риси, які стали як спільним надбанням, так і розрізнювальними особливостями української, російської та білоруської мов. При обстеженні церковнослов'янських пам'яток другої половини XI століття і пізніших, таких як Остромирове Євангеліє 1056—1057 рр., Збірники Святослава 1073 і 1076 рр., Архангельське Євангеліє 1072 р. та інших книг київського походження, створених церковнослов'янською мовою, серед церковнослов'янської мовної стихії знаходяться десятки й сотні прикладів відбиття мовних рис, характерних для живої української мови.

Ще більше живомовних українських рис засвідчують давньокиївські пам'ятки світських жанрів XII століття. Кінець XI — початок XII ст. можна умовно визнати часом завершення формування української мови, коли вона в народнорозмовному варіанті вже набула в основному всіх притаманних їй мовних рис. Місцеві діалектні риси виникали і в інших регіонах Київської Русі — на Полоччині й Смоленщині, на Новгородщині й Псковщині. Наприклад, новгородські писемні пам'ятки ще з кінця X століття відбивають так зване «цокання» і «чокання», тобто змішування у вимові м'яких приголосних ц і ч, а в псковських пам'ятках з XII століття відображено нерозрізнення приголосних з — ж, с — ш.

Впродовж 2-ї половини XII — 1-ї половини XIII століття на більшості теренів, заселених русинами-українцями, букву ѣ вони вимовляли як і, а на місці ы та и один звук, близький до нинішнього передньо-середнього и (нині різниця між ы заднім та и передньо-середнім зберігається у вимові носіїв деяких карпатських говорів української мови).

Літературна мова продовжувала залишатися церковнослов'янською, однак, вона була вже ближча до народної мови, ніж староцерковнослов'янська. У XIV столітті на українських землях постала староукраїнська літературна мова. Видання наприкінці XVIII століття «Енеїди» Івана Котляревського, що була укладена розмовною українською мовою стало початком становлення нової української літератури.

Церковнослов'янська мова залишилася лише в церковному вжитку. Однак, і в цій сфері, вона піддавалася впливу місцевої мови, тому вже в XII столітті чітко простежується її поділ на так звані ізводи, варіанти прочитання: східнослов'янський, болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний, чеський, румунський. У східнослов'янському ізводі, в свою чергу, простежувалася різниця між вимовою в Московській державі і вимовою на українських землях. На основі цих відмінностей відбувся поділ на київський (український) ізвод і московський (російський) ізвод.

Українська редакція церковнослов'янської мови була опрацьована в «Граматиці» Лаврентія Зизанія (1596) і кодифікована «Граматикою» Мелетія Смотрицького (1619), що разом з «Лексиконом» Памва Беринди (1627) значно унормували як церковнослов'янську мову української редакції, так і староукраїнську літературну мову. Київська православна митрополія та Греко-католицька церква використовували виключно київський ізвод в богослужбовій практиці.

Поступове виведення київського ізводу з богослужбової практики почалося в XVIII столітті. 1720 року указом царя Петра I на Лівобережжі та Київщині дозволялося друкувати книжки лише московським ізводом. Однак, українська вимова церковнослов'янських текстів зберігалася повсюдно, де проживав український народ.

1787 року промосковський митрополит Київський Самуїл Миславський вимагав, щоб при вивченні латинської граматики учні «изъясняли непременно правила российской грамматики, напечатанной и употребляемой при университете Московском».

24 жовтня 1794 року митрополит Самуїл видав наказ, в якому велів Києво-Могилинській академії використовувати московський ізвод, а не київський:

в Академии киевской не только студенты и ученики не наблюдают правил правописания, российскому языку свойственного, но самые учители исполнению сей должности... не соответствуют» і «приказалъ духовной Киевской консистории предписать указом архимандриту Киевско-Братского монастыря и ректору Академии с префектом, дабы они неусыпное возымели попечение о непременном и неупустительном наблюдении как учителями, так и учащимися правил российского правописания... с тем, чтобы они, если кто из учителей в упущении сей должности ими примечен будет, об отрешении такового от учительской должности немедленно доносили его преосвященству, но учителей-иностранцев от сего взыскания уволить. А дабы все студенты и ученики, особливо желающие достигнуть священных чинов... упражнялись наиприлежнейшим образом в чтении церковных книг, а паче Библии, с приобретением хорошего и чистого произношения... Внушить всем учащимся, что если они за сим подтверджением не будут наблюдать всего того, что выше предписано, то имеют быть исключены из духовного ведомства и отошлются в светскую команду...

З часом, московський ізвод прижився в Наддніпрянщині. Однак, не до кінця. Все ще зберігалися певні норми київського ізводу. Видатний філолог Михайло Максимович у 1842 році писав:

Що малороси, йдучи за своєю власною вимовою, букву ѣ вимовляють як гостре і в тому легко пересвідчитися; досить послухати сільського дяка, який читає церковну книгу: в книзі написано во вѣки вѣковъ, а він читає во віки віков, отже він літеру ѣ вимовляє, за своєю вимовою, як і...
Живо пам’ятаю, як мене, ще шестирічного хлопчика, привезли із Згарі до Золотоніського жіночого монастиря на вчення книжне; коли в той же день учителька моя, черниця Варсанофія... почала повторювати мені: аз, буки, віди..., живіте, зіло, а не веди, живете, зело.

На доказ того, що й у XVIII столітті зберігалися традиції київського ізводу, Михайло Максимович наводить римовану (рими: Владычни — вѣчный) епітафію на могилі Іскри і Кочубея на території Києво-Печерської лаври. Він підкреслює, що Феофан Прокопович і після п'ятнадцятирічного перебування в Санкт-Петербурзі не відучився вимовляти «ѣ» як «і» (рими: зритель-добродѣтелъ; лики-вѣки; дружины-перемѣны).

Українську вимову засвідчує в стилізованих на церковнослов'янський лад фразах Григорій Квітка-Основ'яненко:

А Прокипъ Рыгоровычъ ... спива соби пид-нисъ псальму: «Склонитеся викы со человикы...»; «Возложите каменыя на нечестывую выю їи, и на руци и на нози іи...» Такѣ командувавъ Рыгоровычъ...

Українську вимову церковнослов'янських текстів використовував і Тарас Шевченко, про що, наприклад, свідчать рядки в поемі «Марія»:

Достойно — пітая! благаю! Царице неба і землі! воньми їхь стону...

Київський ізвод у вжитку залишився лише на Галичині та Закарпатті, в греко-католицькій церкві та тих кількох православних парафіях, які тут залишилися. У міжвоєнний період перебування Західної України під владою Польщі, а православної церкви цих земель — під владою Польської православної церкви, православні служили церковнослов'янською мовою з київським ізводом, попри офіційний дозвіл служити українською мовою.

Після Львівського собору у 1946 році київський ізвод набув широкого розповсюдження в західних єпархіях Українського екзархату Російської православної церкви. Після виділення з її складу УГКЦ, УПЦ-КП та УАПЦ наприкінці 1980-х — на початку 1990-х, в цих церквах перейшли на практику служіння українською мовою.

Сьогодні київський ізвод використовується в літургічній практиці в кількох західних єпархіях Української православної церкви (Московського патріархату), передовсім, Львівській та Володимир-Волинській, у Перемишльській єпархії Польської православної церкви, вірними якої є українці-лемки; у деяких монастирях Української греко-католицької церкви та в Мукачівській греко-католицькій єпархії.

Особливості Редагувати

Для української редакції церковнослов'янської мови, характерними є такі риси:

  • вимова букви «ѣ» як «і»
  • вимова «ы» та «и» як передньо-середнього українського звука (на Закарпатті «ы» зазвичай вимовляється як неогублений голосний заднього ряду)
  • тверді приголосні перед «е», «и»
  • тверді губні приголосні (голуб)
  • вимова «в» як «ў» (любоў)
  • вимова «й» або «н» після губних приголосних перед «а» (пам'ять, памнять)

Приклад Редагувати

Запис церковно-слов'янською мовою:

Транслітерація московським ізводом:

Транслітерація київським ізводом:

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. . Архів оригіналу за 30 Листопада 2017. Процитовано 21 Листопада 2017. 
  2. ↑ Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Україна, 2012.
  3. ↑ Півторак Г. П. Мовна ситуація в Київській Русі [ 20 Червня 2019 у Wayback Machine.] // Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски» [ 1 Лютого 2012 у Wayback Machine.]. — К.: Академія, 2001. — С. 99.
  4. Огієнко Іван. Старо-слов’янська мова української редакції / Іван Іванович Огієнко // Памятки старо-словянської мови Х-ХІ віків [ 31 Липня 2019 у Wayback Machine.]. — Варшава: Друкарня Синодальна, 1929. — С. 103—188.
  5. Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської старо-українщини XI-XVIII в.в. — Київ: вид. «Друкар», 1922. — 182 с.
  6. Сімович В. Хрестоматія з пам'ятників староукраїнської мови (старого й середнього періоду до кінця XVIII стол.) [ 31 Липня 2019 у Wayback Machine.].— Прага: Сіяч, 1932. — 494 c.
  7. Василь Німчук. Хрестоматія з історії української мови Х — ХІІІ ст. [ 5 Липня 2019 у Wayback Machine.] / НАН України. Інститут української мови. — Житомир: Полісся, 2015. — 352 с. — (Назва обкладинки: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.)
  8. Німчук В. В. Церковнослов'янська мова // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 783.
  9. ↑ Василь Німчук. Українська мова – священна мова, 1992.
  10. Півторак Г. П. Староукраїнська літературна мова // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 829. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  11. Т. Шевченко. Більша книжка. Автографи поезій 1847—1860 pp. — К., 1963. — С. 246
  12. Хвалімо Бога українською мовою (Митрополит Іларіон)[недоступне посилання]
  13. Острожская Библия. Факсимильное издание. — Москва — Ленинград: Слово-Арт, 1988.
  14. Отче наш. Молитовник. До друку підготовлено в Перемишльській єпархії Польської православної церкви. 1989 рік. ISBN 86-397-0115-6

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kiyivskij izvo d abo ukrayinska vimova chi ukrayinska redakciya vid c sl izvod zvedennya spisok redakciya 1 tradiciya prochitannya cerkovnoslov yanskoyi movi na ukrayinskij lad z pevnim nablizhennyam do suchasnoyi ukrayinskoyi movi 2 Takozh tradiciya zapisu transliteraciyi cerkovnoslov yanskogo tekstu literami suchasnogo ukrayinskogo alfavitu za principom yak chuyetsya tak pishetsya Sogodni kiyivskij izvod zastosovuyetsya v liturgichnij praktici v kilkoh zahidnih yeparhiyah Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu peredovsim Lvivskij ta Volodimir Volinskij u Peremishlskij yeparhiyi Polskoyi pravoslavnoyi cerkvi virnimi yakoyi ye ukrayinci lemki u deyakih monastiryah Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi ta v Mukachivskij greko katolickij yeparhiyi Zmist 1 Istoriya 2 Osoblivosti 3 Priklad 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaIstoriya RedaguvatiU Kiyivskij Rusi literaturnoyu ta bogosluzhbovoyu bula starocerkovnoslov yanska mova U Kiyivskij Rusi movna riznicya bula pomitna mizh movoyu selyan Kiyivshini i Polochchini ta Smolenshini abo Pskovshini i Novgorodshini V movi togochasnih selyan u riznih dialektnih arealah formuvalisya i rozvivalisya ti fonetichni j gramatichni risi yaki stali yak spilnim nadbannyam tak i rozriznyuvalnimi osoblivostyami ukrayinskoyi rosijskoyi ta biloruskoyi mov Pri obstezhenni cerkovnoslov yanskih pam yatok drugoyi polovini XI stolittya i piznishih takih yak Ostromirove Yevangeliye 1056 1057 rr Zbirniki Svyatoslava 1073 i 1076 rr Arhangelske Yevangeliye 1072 r ta inshih knig kiyivskogo pohodzhennya stvorenih cerkovnoslov yanskoyu movoyu sered cerkovnoslov yanskoyi movnoyi stihiyi znahodyatsya desyatki j sotni prikladiv vidbittya movnih ris harakternih dlya zhivoyi ukrayinskoyi movi 3 She bilshe zhivomovnih ukrayinskih ris zasvidchuyut davnokiyivski pam yatki svitskih zhanriv XII stolittya Kinec XI pochatok XII st mozhna umovno viznati chasom zavershennya formuvannya ukrayinskoyi movi koli vona v narodnorozmovnomu varianti vzhe nabula v osnovnomu vsih pritamannih yij movnih ris Miscevi dialektni risi vinikali i v inshih regionah Kiyivskoyi Rusi na Polochchini j Smolenshini na Novgorodshini j Pskovshini Napriklad novgorodski pisemni pam yatki she z kincya X stolittya vidbivayut tak zvane cokannya i chokannya tobto zmishuvannya u vimovi m yakih prigolosnih c i ch a v pskovskih pam yatkah z XII stolittya vidobrazheno nerozriznennya prigolosnih z zh s sh 3 4 5 6 7 Vprodovzh 2 yi polovini XII 1 yi polovini XIII stolittya na bilshosti tereniv zaselenih rusinami ukrayincyami bukvu ѣ voni vimovlyali yak i a na misci y ta i odin zvuk blizkij do ninishnogo peredno serednogo i nini riznicya mizh y zadnim ta i peredno serednim zberigayetsya u vimovi nosiyiv deyakih karpatskih govoriv ukrayinskoyi movi 8 Literaturna mova prodovzhuvala zalishatisya cerkovnoslov yanskoyu odnak vona bula vzhe blizhcha do narodnoyi movi nizh starocerkovnoslov yanska U XIV stolitti na ukrayinskih zemlyah postala staroukrayinska literaturna mova Vidannya naprikinci XVIII stolittya Eneyidi Ivana Kotlyarevskogo sho bula ukladena rozmovnoyu ukrayinskoyu movoyu stalo pochatkom stanovlennya novoyi ukrayinskoyi literaturi Cerkovnoslov yanska mova zalishilasya lishe v cerkovnomu vzhitku Odnak i v cij sferi vona piddavalasya vplivu miscevoyi movi tomu vzhe v XII stolitti chitko prostezhuyetsya yiyi podil na tak zvani izvodi varianti prochitannya shidnoslov yanskij bolgarskij makedonskij serbskij horvatskij glagolichnij cheskij rumunskij U shidnoslov yanskomu izvodi v svoyu chergu prostezhuvalasya riznicya mizh vimovoyu v Moskovskij derzhavi i vimovoyu na ukrayinskih zemlyah Na osnovi cih vidminnostej vidbuvsya podil na kiyivskij ukrayinskij izvod i moskovskij rosijskij izvod Ukrayinska redakciya cerkovnoslov yanskoyi movi bula opracovana v Gramatici Lavrentiya Zizaniya 1596 i kodifikovana Gramatikoyu Meletiya Smotrickogo 1619 9 sho razom z Leksikonom Pamva Berindi 1627 znachno unormuvali yak cerkovnoslov yansku movu ukrayinskoyi redakciyi tak i staroukrayinsku literaturnu movu 10 Kiyivska pravoslavna mitropoliya ta Greko katolicka cerkva vikoristovuvali viklyuchno kiyivskij izvod v bogosluzhbovij praktici Postupove vivedennya kiyivskogo izvodu z bogosluzhbovoyi praktiki pochalosya v XVIII stolitti 1720 roku ukazom carya Petra I na Livoberezhzhi ta Kiyivshini dozvolyalosya drukuvati knizhki lishe moskovskim izvodom Odnak ukrayinska vimova cerkovnoslov yanskih tekstiv zberigalasya povsyudno de prozhivav ukrayinskij narod 1787 roku promoskovskij mitropolit Kiyivskij Samuyil Mislavskij vimagav shob pri vivchenni latinskoyi gramatiki uchni izyasnyali nepremenno pravila rossijskoj grammatiki napechatannoj i upotreblyaemoj pri universitete Moskovskom 24 zhovtnya 1794 roku mitropolit Samuyil vidav nakaz v yakomu veliv Kiyevo Mogilinskij akademiyi vikoristovuvati moskovskij izvod a ne kiyivskij 9 nbsp v Akademii kievskoj ne tolko studenty i ucheniki ne nablyudayut pravil pravopisaniya rossijskomu yazyku svojstvennogo no samye uchiteli ispolneniyu sej dolzhnosti ne sootvetstvuyut i prikazal duhovnoj Kievskoj konsistorii predpisat ukazom arhimandritu Kievsko Bratskogo monastyrya i rektoru Akademii s prefektom daby oni neusypnoe vozymeli popechenie o nepremennom i neupustitelnom nablyudenii kak uchitelyami tak i uchashimisya pravil rossijskogo pravopisaniya s tem chtoby oni esli kto iz uchitelej v upushenii sej dolzhnosti imi primechen budet ob otreshenii takovogo ot uchitelskoj dolzhnosti nemedlenno donosili ego preosvyashenstvu no uchitelej inostrancev ot sego vzyskaniya uvolit A daby vse studenty i ucheniki osoblivo zhelayushie dostignut svyashennyh chinov uprazhnyalis naiprilezhnejshim obrazom v chtenii cerkovnyh knig a pache Biblii s priobreteniem horoshego i chistogo proiznosheniya Vnushit vsem uchashimsya chto esli oni za sim podtverdzheniem ne budut nablyudat vsego togo chto vyshe predpisano to imeyut byt isklyucheny iz duhovnogo vedomstva i otoshlyutsya v svetskuyu komandu nbsp Z chasom moskovskij izvod prizhivsya v Naddnipryanshini Odnak ne do kincya Vse she zberigalisya pevni normi kiyivskogo izvodu Vidatnij filolog Mihajlo Maksimovich u 1842 roci pisav 9 nbsp Sho malorosi jduchi za svoyeyu vlasnoyu vimovoyu bukvu ѣ vimovlyayut yak gostre i v tomu legko peresvidchitisya dosit posluhati silskogo dyaka yakij chitaye cerkovnu knigu v knizi napisano vo vѣki vѣkov a vin chitaye vo viki vikov otzhe vin literu ѣ vimovlyaye za svoyeyu vimovoyu yak i Zhivo pam yatayu yak mene she shestirichnogo hlopchika privezli iz Zgari do Zolotoniskogo zhinochogo monastirya na vchennya knizhne koli v toj zhe den uchitelka moya chernicya Varsanofiya pochala povtoryuvati meni az buki vidi zhivite zilo a ne vedi zhivete zelo nbsp Na dokaz togo sho j u XVIII stolitti zberigalisya tradiciyi kiyivskogo izvodu Mihajlo Maksimovich navodit rimovanu rimi Vladychni vѣchnyj epitafiyu na mogili Iskri i Kochubeya na teritoriyi Kiyevo Pecherskoyi lavri Vin pidkreslyuye sho Feofan Prokopovich i pislya p yatnadcyatirichnogo perebuvannya v Sankt Peterburzi ne viduchivsya vimovlyati ѣ yak i rimi zritel dobrodѣtel liki vѣki druzhiny peremѣny Ukrayinsku vimovu zasvidchuye v stilizovanih na cerkovnoslov yanskij lad frazah Grigorij Kvitka Osnov yanenko nbsp A Prokip Rygorovych spiva sobi pid nis psalmu Sklonitesya viky so cheloviky Vozlozhite kamenyya na nechestyvuyu vyyu yii i na ruci i na nozi ii Takѣ komanduvav Rygorovych nbsp Ukrayinsku vimovu cerkovnoslov yanskih tekstiv vikoristovuvav i Taras Shevchenko pro sho napriklad svidchat ryadki v poemi Mariya 11 nbsp Dostojno pitaya blagayu Carice neba i zemli vonmi yih stonu nbsp Kiyivskij izvod u vzhitku zalishivsya lishe na Galichini ta Zakarpatti v greko katolickij cerkvi ta tih kilkoh pravoslavnih parafiyah yaki tut zalishilisya U mizhvoyennij period perebuvannya Zahidnoyi Ukrayini pid vladoyu Polshi a pravoslavnoyi cerkvi cih zemel pid vladoyu Polskoyi pravoslavnoyi cerkvi pravoslavni sluzhili cerkovnoslov yanskoyu movoyu z kiyivskim izvodom popri oficijnij dozvil sluzhiti ukrayinskoyu movoyu 12 Pislya Lvivskogo soboru u 1946 roci kiyivskij izvod nabuv shirokogo rozpovsyudzhennya v zahidnih yeparhiyah Ukrayinskogo ekzarhatu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Pislya vidilennya z yiyi skladu UGKC UPC KP ta UAPC naprikinci 1980 h na pochatku 1990 h v cih cerkvah perejshli na praktiku sluzhinnya ukrayinskoyu movoyu Sogodni kiyivskij izvod vikoristovuyetsya v liturgichnij praktici v kilkoh zahidnih yeparhiyah Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu peredovsim Lvivskij ta Volodimir Volinskij u Peremishlskij yeparhiyi Polskoyi pravoslavnoyi cerkvi virnimi yakoyi ye ukrayinci lemki u deyakih monastiryah Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi ta v Mukachivskij greko katolickij yeparhiyi Osoblivosti RedaguvatiDlya ukrayinskoyi redakciyi cerkovnoslov yanskoyi movi harakternimi ye taki risi 2 vimova bukvi ѣ yak i vimova y ta i yak peredno serednogo ukrayinskogo zvuka na Zakarpatti y zazvichaj vimovlyayetsya yak neogublenij golosnij zadnogo ryadu tverdi prigolosni pered e i tverdi gubni prigolosni golub vimova v yak y lyuboy vimova j abo n pislya gubnih prigolosnih pered a pam yat pamnyat Priklad RedaguvatiZapis cerkovno slov yanskoyu movoyu 13 Ѿche nash izhe esi na nebesѣh da svѧtitsѧ imѧ Tvoe da pryiidet carstvyie Tvoe da budet volѧ Tvoѧ ѧko na nebesi i na zemli Hlѣb nash nasushnyij dazhd nam dne si ostavi nam dolgy nasha ѧko i my ostavlѧem dolzhnikom nashimi ne vvedi nas v napastno izbavi nas ѿ lukavago Transliteraciya moskovskim izvodom Otche nash Izhe esi na nebeseh Da svyatitsya imya Tvoe da priidet Carstvie Tvoe da budet volya Tvoya yako na nebesi i na zemli Hleb nash nasushnyj dazhd nam dnes i ostavi nam dolgi nasha yakozhe i my ostavlyaem dolzhnikom nashim i ne vvedi nas vo iskushenie no izbavi nas ot lukavago Transliteraciya kiyivskim izvodom 14 Otche nash izhe yesi na nebesih da svyatitsya im ya Tvoye da priidet carstviye Tvoye da budet volya Tvoya yako na nebesi i na zemli Hlib nash nasushnij dazhd nam dnes i ostavi nam dolgi nasha yakozhe i mi ostavlyayem dolzhnikom nashim i ne vvedi nas vo iskusheniye no izbavi nas ot lukavago Div takozh RedaguvatiNovomoskovskij izvodStaromoskovskij izvodPrimitki Redaguvati Polnyj cerkovnoslavyanskij slovar Sostavil svyashennik magistr Grigorij Dyachenko Arhiv originalu za 30 Listopada 2017 Procitovano 21 Listopada 2017 a b Kuzemska Ganna Yakoyu movoyu molilasya davnya Ukrayina 2012 a b Pivtorak G P Movna situaciya v Kiyivskij Rusi Arhivovano 20 Chervnya 2019 u Wayback Machine Pohodzhennya ukrayinciv rosiyan bilorusiv ta yihnih mov Mifi i pravda pro troh brativ slov yanskih zi spilnoyi koliski Arhivovano 1 Lyutogo 2012 u Wayback Machine K Akademiya 2001 S 99 Ogiyenko Ivan Staro slov yanska mova ukrayinskoyi redakciyi Ivan Ivanovich Ogiyenko Pamyatki staro slovyanskoyi movi H HI vikiv Arhivovano 31 Lipnya 2019 u Wayback Machine Varshava Drukarnya Sinodalna 1929 S 103 188 Shahmatov O Krimskij A Narisi z istoriyi ukrayinskoyi movi ta hrestomatiya z pam yatnikiv pismenskoyi staro ukrayinshini XI XVIII v v Kiyiv vid Drukar 1922 182 s Simovich V Hrestomatiya z pam yatnikiv staroukrayinskoyi movi starogo j serednogo periodu do kincya XVIII stol Arhivovano 31 Lipnya 2019 u Wayback Machine Praga Siyach 1932 494 c Vasil Nimchuk Hrestomatiya z istoriyi ukrayinskoyi movi H HIII st Arhivovano 5 Lipnya 2019 u Wayback Machine NAN Ukrayini Institut ukrayinskoyi movi Zhitomir Polissya 2015 352 s Nazva obkladinki Istoriya ukrayinskoyi movi Hrestomatiya X XIII st Nimchuk V V Cerkovnoslov yanska mova Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi redkol V M Rusanivskij spivgolova O O Taranenko spivgolova M P Zyablyuk ta in 2 ge vid vipr i dop K Vid vo Ukr encikl im M P Bazhana 2004 824 s il ISBN 966 7492 19 2 S 783 a b v Vasil Nimchuk Ukrayinska mova svyashenna mova 1992 Pivtorak G P Staroukrayinska literaturna mova Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 829 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 T Shevchenko Bilsha knizhka Avtografi poezij 1847 1860 pp K 1963 S 246 Hvalimo Boga ukrayinskoyu movoyu Mitropolit Ilarion nedostupne posilannya Ostrozhskaya Bibliya Faksimilnoe izdanie Moskva Leningrad Slovo Art 1988 Otche nash Molitovnik Do druku pidgotovleno v Peremishlskij yeparhiyi Polskoyi pravoslavnoyi cerkvi 1989 rik ISBN 86 397 0115 6Dzherela RedaguvatiVasil Nimchuk Ukrayinska mova svyashenna mova Lyudina i svit 1992 11 12 S 28 32 Kuzemska Ganna Yakoyu movoyu molilasya davnya Ukrayina Pravila ukrayinskoyi transliteraciyi cerkovnoslov yanskih tekstiv recenzenti Epifanij Dumenko Grigorij Pivtorak Vid 2 ge doopracovane i znachno dopovnene K KZhD SOFIYa 2012 112 s ISBN 978 966 2374 38 4 Posilannya RedaguvatiOgiyenko I Ukrayinska vimova cerkovno slovyanskogo bogosluzhbovogo tekstu Pravila i zrazki vimovi Arhivovano 11 Sichnya 2020 u Wayback Machine Tarniv Vid Ukrayinska Avtokefalna Cerkva 1921 18 s Pro Kiyivskij izvod i davnokiyivsku vimovu vid Adama RISU Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kiyivskij izvod amp oldid 40169573