Митрополит Самуїл (світське ім'я Семен Григо́рович Миславський; 24 травня 1731, с. Полошки — 5 січня 1796, Київ) — український релігійний діяч, церковний історик. Митрополит Київський і Галицький (1783—1796).
| Самуїл Миславський | |
| Митрополит Самуїл Миславський | |
| 22 вересня 1783 — 5 січня 1796 | |
|---|---|
| Церква: | Православна російська церква |
| Попередник: | Гавриїл (Кременецький) |
| Наступник: | Ієрофей (Малицький) |
| Альма-матер: | Києво-Могилянська академія (1659—1817) |
| Діяльність: | священник |
| Народження: | 24 травня 1731 Полошки, Глухівський полк |
| Смерть: | 5 січня 1796 (64 роки) Київ |
| Похований: | Софійський собор |
| Чернецтво: | 12 квітня 1754 |
| Самуїл Миславський у Вікісховищі |
Редактор повного зібрання творів Феофана Прокоповича.
Життєпис Редагувати
Народився у родині сільського священника.
Вихованець Києво-Могилянської академії (1752—1754), згодом її професор і ректор (1761—1768, за часів гетьмана Кирила Розумовського).
Призначений 28 грудня 1768 єпископом Білгородським Відомства православного сповідання Російської імперії. Ця єпархія обіймала землі Слобідської України. Розпочав низку акцій з метою помосковщення церковного життя, що позначилося, між іншим, на долі українського філософа Григорія Скороводи, який користувався підтримкою попереднього єпископа — Крайського. Історик Леонід Махновець так коментує це призначення:
У 1783—1796 pp. — зайняв престол Київської Церкви з титулом «митрополит Київський і Галицький». Боронив права і володіння київської митрополії, після російської секуляризації церковних маєтків врятував від ліквідації кілька українських монастирів, зокрема Києво-Братський монастир, а тим самим і Київську Академію. Але під тиском російського уряду й Синоду провадив русифікацію Академії, Лаврської друкарні і взагалі церковно-релігійного життя Київської митрополії.
У 1770-1780-их переглянув, доповнив і видав (у Кенігсберзі, а потім у Лейпцігу) 6 томів догматичних творів Феофана Прокоповича; залишив у рукописі «Краткое историческое описание Киево-Печерской Лавры» (опубліковане 1817). Також виправив і видав «Про походження Святого Духа від Святого Отця» Адама Зернікава.
Був членом Російської Академії наук.
Похований у Софійському соборі Києва.
Література Редагувати
- В. Л. Микитась, Є. О. Колесник. Миславський Самуїл // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 668. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Самуїл Миславський // в кн.: Митрополит Дмитрій (Рудюк), Протоієрей Юрій Мицик. Київські митрополити XVII — XVIII ст. — Київ: ДАК «Укрвидавполіграфія», 2018. — 122 с. — С. 105.
- Леонід Махновець. Григорій Сковорода. Біографія. — Наукова думка. — Київ. — 1972. — С.202.
- Миславський Самуїл // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 982. — 1000 екз.