www.wikidata.uk-ua.nina.az

Православна російська церква рос Православная российская церковь період в історії Православної церкви Московського патрі

Православна російська церква

Православна російська церква (рос. Православная российская церковь) — період в історії Православної церкви Московського патріархату з 1448 по 1922 рік та офіційна назва, що використовували в офіційних церковних документах для визначення православної церкви в Московській державі, Російській імперії та в СРСР.

Православна російська церква

будівля Синоду ПРЦ в Санкт-Петербурзі
Засновники Іона Московський
Дата заснування 1589
Дата ліквідації фактично знищена в 1917-го року, офіційно — 08.09.1943
Причина ліквідації перейменування її в РПЦ
Центр Москва 1589-1700, Московська держава
Санкт-Петербург 1700—1917, Російська імперія
з 1917 Москва, СРСР
Кафедральний собор Храм Христа Спасителя (до 1922 року)
Літургічна мова Церковнослов'янська
Церковний календар Юліанський

Історія ПРЦ Редагувати

Свою історію ПРЦ виводила від хрещення Русі у 10 ст. Проте існування цієї Церкви починається після нападу монголів на Київ 1240, коли загинув київський митрополит Іосиф, а 1299 київський митрополит Максим переніс свою резиденцію (церковно-слов'янською — «сидалище») поближще до володарів Золотої Орди, до Володимира над Клязьмою, в ці часи засновується Сарайська єпархія, навертаються до православ'я ординські князі та знать. Наступні митрополити перебували у Москві, що стала центром збору дані в ординському улусі. Разом із зміцненням Московії, її митрополити намагалися позбутися залежності від Константинопольського патріарха, у юрисдикції якого й далі залишалася Київська митрополія.

Відрив ПРЦ від Грецької православної церкви Редагувати

Відокремлення Московської Митрополії від Київської Митрополії Константинопольського Патріархату та її фактична автокефалія були самостійно довершені 15 грудня 1448 р. шляхом поставлення Собором єпископів Великого князівства Московського єпископа Рязанського Іони «Митрополитом Київським» (фактично — Московським). Цей акт відбувся без благословення Константинопольського Патріарха та визначається як розкол Київської Митрополії. Через 10 років московський собор виразно маніфестував відрив ПРЦ від Києва. Це було виявом довгого існування двох окремих східнослов'янських церков-митрополій: Київської (українсько-білоруської) і Московської (російської). Наступник Іони Теодосій вже іменувався митрополитом «Московським (а не „Київським“) і всієї Росії».

Порвавши зв'язок з центрами східного християнства московська Церква щораз більше ставала знаряддям державної влади та не мала євхаристійного єднання з усім православним світом і 141 рік (1448—1589) перебувала в схизмі. Наприкінці 15 ст., коли Москва частково звільнилася від підлеглості Золотій Орді, створюється концепція, що Москва — це спадкоємець давнього й нового Риму — Царгороду та охоронець чистоти православ'я. Цьому сприяли також занепад Константинополя у 1453, а ще перед тим спроба поєднання Східних і Західних церков (Фльорантійська унія 1439), коли в Москві не прийняли прихильника унії, Київського митрополита Ісидора. На цьому релігійно-обрядовому ґрунті розгорівся військовий конфлікт між Московським князівством та Новгородською республікою, коли після смерті в 1470 році архієпископа Великоновгородського та Псковського новгородці звернулись до канонічного Київського митрополита, щоб той висвятив їм нового архієпископа, то великий князь московський Іван ІІІ сприйняв цей факт, як наступ на його канонічну територію і вторгся в 1471 р., в Новгородську республіку, після «Шелонської битви (14.07.1471 р.)» був підписаний «Коростинський мир», за умовами якого Іван ІІІ «прінуділ ставити архієпископа на Москві». Концепція теорія III Риму в Москві, була зформульована в писаннях псковського ченця Філофея, про те, що всі православні землі тепер зібрані під владою єдиного православного московського царя; що два попередні Рими впали, третій, Москва, стоїть, а «четвертому не бути» і негоже йому чинити насилля. Царя почали вважати за голову Церкви, що особливо виявилося, починаючи з царювання Івана Грозного.

Московська Церква 141 рік (з 1448 по 1589 рр.) не мала офіційного визнання своєї автокефалії, яке отримала наступним чином. Правитель держави Борис Годунов запропонував Константинопольському Патріархові Ієремії ІІ (Траносу) переїхати із захопленого турками Константинополя до Московії. Патріарх приїхав для переговорів, але на місці виявилося, що Годунов хоче залишити у престольному місті — Москві — власного митрополита, а Патріарху пропонує надати резиденцію у «древній столиці» — Володимирі-на-Клязьмі. Коли Ієремія на це не погодився, то Годунов почав вимагати від нього надання Московському митрополиту титулу Патріарха. Цікаво, що ієрархи Московської Митрополії навіть не брали участі у вирішенні цих питань. Зрештою, під тиском мирської влади та обставин (після піврічного утримання у Москві в неволі у 1588 році), Патріарх Ієремія погодився на умови Бориса Годунова.

У липні 1948 року в Москві урочисто відзначалося 500-річчя автокефалії Російської Православної Церкви. До ювілею була приурочена Нарада Глав і Представників помісних Православних Церков (спочатку захід задумувалося керівництвом СРСР як вселенський собор «для вирішення питання про присвоєння Московської Патріархії титулу Вселенської»), яке засудило екуменічний рух і унію як знаряддя експансії папізму. Однак на нараду не прибули предстоятелі Східних грецьких патріархатів.

Створення патріархату ПРЦ Редагувати

1589 ПРЦ стала патріархатом, але це не змінило її залежності від царської влади. Показово, що переважна більшість підписів на грамоті Константинопольських ієрархів про заснування патріархії в Московській державі є підробні. Десятий з російських патріархів, Адріян, помер 1700, після нього нового не поставлено, і понад 200 років ПРЦ не була патріархією.

Православна російська церква С-Петербурзького синоду (духовне відомство) Редагувати

1721 році патріархат ПРЦ замінено Духовною Колегією («Святейший Правительствующий Синод»). Це завершило формальну деградацію ПРЦ, яка стала державною інституцією, що діяла під зверхністю й за «указом» царя (імператора). Контрольною інстанцією Синоду був його обер-прокурор, світський державний достойник, що його називали «царським оком». Щойно 1917 російська церква позбулася, але на дуже короткий час, підлеглості світській владі.

Будівля Сенату та Святійшого Правлячого Синоду в Санкт-Петербурзі

Список обер-прокурорів Святійшого синоду, що очолювали ПРЦ Редагувати

  1. Болтін Іван Васильович (19. 06. 1722 — 11. 05. 1725)
  2. Баскаков Олексій Петрович (11. 05. 1725 — 02. 12. 1730)
    • гвардії капітан Раєвський (назначений 14. 07. 1726 «прокурором»)
    • Далі, до 1740 року, обер-прокурорів Святійшого Синода не призначали
  3. Кречетніков Микита Семенович (03. 11. 1740 — 1741)
  4. Шаховськой Яків Петрович (31. 12. 1741 — 29. 03. 1753)
  5. Львов Афанасій Іванович (18 декабря 1753 — 17 апреля 1758)
  6. Козловський Олексій Семьонович (17. 04. 1758 — 09. 06. 1763)
  7. Мелісіно Іван Іванович (10. 06. 1763 — 24. 10. 1768)
  8. Чебишов Петро Петрович (24. 10. 1768 — 07. 05. 1774)
  9. Акчурін Сергій Васильович (12. 05. 1774 — 28. 06 1786)
  10. Наумов Аполос Іванович (28. 06. 1786 — 26. 07 1791)
  11. граф Мусін-Пушкін Олексій Іванович (1791—1797)
  12. князь Хованський Василь Олексійович (1797—1799)
  13. граф Хвостов Дмитро Іванович (1799—1802)
  14. Яковлєв Олександр Олексійович (31. 12. 1802 — 07. 10. 1803)
  15. князь Голіцин Олександр Миколайович (21. 10. 1803 — 24. 10. або 19 листопада 1817; до травня 1824 року — Міністерство духовних справ та народної освіти Російської імперії.
  16. князь Мещерський Петро Сергійович (24. 11. 1817 — 02. 04. 1833)
  17. дійсний тайний радник Нєчаєв Степан Дмитрович (1833 — 25. 06. 1836)
  18. граф Протасов Микола Олександрович (24. 02. 1836 — 16. 01. 1855)
  19. Карасєвський Олександр Іванович (25. 12. 1855 — 20. 09. 1856)
  20. граф Толстой Олександр Петрович (20. 09. 1856 — 28. 02. 1862)
  21. Ахматов Олексій Петрович (з березня 1862 — по червень 1865)
  22. граф Толстой Дмитро Андрійович (23. 06. 1865 — 23. 04. 1880)
  23. Побєдоносцев Констянтин Петрович (24. 04. 1880 — 19. 10. 1905)
  24. князь Оболєнський Олександр Дмитрович (20. 10. 1905 — 04. 04. 1906)
  25. князь Ширінський-Шихматов Олексій Олександрович (26 апреля — 9 июля 1906)
  26. Ізвольський Петро Петрович (27 .06. 1906 — 05. 02. 1909)
  27. Лук'янов Сергій Михайлович (05. 02. 1909 — 02. 05. 1911)
  28. Саблєр Володимир Карлович (02. 05. 1911 — 04. 07. 1915)
  29. Самарін Олександр Дмитрович (05. 07. 1915 — 26. 09. 1915)
  30. Волжин Олександр Миколайович (01. 10. 1915 — 07. 08. 1916)
  31. Раєв Микола Павлович (30. 08. 1916 — 03. 03. 1917)
  32. Львов Володимир Миколайович (03. 03 1917 — 24. 07. 1917)
  33. Карташов Антон Володимирович (25. 07. — 05. 08. 1917).

Експансія ПРЦ Редагувати

У своїй експансії, ПРЦ, використовуючи політичну могутність держави, поширила свої впливи на єпархії Київської митрополії, особливо після підписання «березневих статей 1654 р.» (Переяславської угоди). Київська митрополія боронилася проти цього, воліючи залишитися в юрисдикції Константинопольського патріарха. Проте 1686 приєднання Київської митрополії до Москви стало доконаним фактом. Освічене духовенство спроваджувано з Київської митрополії до Москви, пізніше — до Петербурга, де воно працювало у церковній адміністрації, шкільництві, проповідництві тощо. Місіонери ПРЦ охрищували інородців на півн. і півд.-сх. Європейської Росії та в Сибіру. ПРЦ поширила свої впливи і на Америку, де з 1870 існує єпархія єпископа алеутського і аляскивського.

Представники вищого єпископату ПРЦ зіграли одну з головних ролей в поваленні імператорської влади в Росії.

Відновлення патріархату ПРЦ Редагувати

Патріаршество було відновлене рішенням Всеросійського Помісного Собору 28 жовтня (11 листопада) 1917 року, патріархом було обрано Тихона (Василь Іванович Беллавін; 5 (18) листопада 1917 року — 25 березня (7 квітня) 1925 року).

Назва Редагувати

У синодальну епоху використовувалося кілька назв для помісної православної церкви в Російській імперії:

  • «Православна кафолична греко-російська церква» (рос. Православная кафолическая греко-российская церковь)
  • «Російська Церква» (рос. Российская Церковь)
  • «Руська Церква» (рос. Русьская Церковь)
  • «Російська Православна Церква» (рос. Российская Православная Церковь)
  • «Російська Православна кафолична Церква» (рос. Российская Православная кафолическая Церковь)
  • «Греко-Російська Церква» (рос. Греко-Российская Церковь)
  • «Православна Греко-російська Церква» (рос. Православная Греко-российская Церковь)
  • «Російська Східно-православна Церква» (рос. Российская Восточно-православная Церковь)
  • «Російська Церква грецького закону» (рос. Российская Церковь греческого закона) — в XVIII столітті.

Примітки Редагувати

  1. Цит. із звіту СДРПЦ до ЦК ВКП(б) щодо підсумків роботи за 1946 рік (14 лютого 1947 р.) за: Лисовой Н. Н. Русская Церковь и Патриархаты Востока. Три церковно-политические утопии XX века. // «Религии мира. История и современность». 2002. М., «Наука», стр. 151. (рос.)
  2. Деяния Совещания
  3. Всі дати по юліанському календарю.
  4. Дати перших 2-х обер-прокурорів по: Высшие и центральные государственные учреждения России. 1801—1917. СПб.: Наука, 1998, Т. 1, стр. 135.
  5. Государственность России. М., 2001, кн. 4, стр. 109.
  6. Іноді включається в список обер-прокурорів — можливо, помилково.
  7. ↑ Высшие и центральные государственные учреждения России. 1801—1917. СПб.: Наука, 1998, Т.1, стр. 135.
  8. Д. Н. Шилов. Государственные деятели Российской империи. СПб., 2002, стр. 186.
  9. Д. Н. Шилов. Государственные деятели Российской империи. Главы высших и центральных учреждений. 1802—1917. СПб., 2002, стр. 620
  10. Бабкін М. А. Духовенство Російської православної церкви і повалення монархії (початок XX ст. — кінець 1917 р.). М., Вид. Державної публічної історичної бібліотеки Росії. 2007. —532 с. (рос.)
  11. Російське духовенство і повалення монархії в 1917 році. (Матеріали та архівні документи з історії Російської православної церкви) / Упоряд., авт. передмови і коментарів М. А. Бабкін. М., Вид. Індрік. 2008. Изд. 2-е виправлене і доповнене. —632 с. (рос.)
  12. Бабкін М. А. Святійший синод російської Православної церкви і повалення монархії // Вестник Санкт-Петербургского университета. История. СПб., 2017. Т. 62. Вып. 3. С. 522–544. (рос.)
  13. Babkin M. The Russian Orthodox Church Clergy and the Overthrow of the Monarchy: "Priesthood" vs. "Kingdom" // Social Sciences. Minneapolis, 2017. Vol. 48. № 4. Pp. 52–66. (англ.)
  14. Ведомство православного исповедания (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Pravoslavna rosijska cerkva ros Pravoslavnaya rossijskaya cerkov period v istoriyi Pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu z 1448 po 1922 rik ta oficijna nazva sho vikoristovuvali v oficijnih cerkovnih dokumentah dlya viznachennya pravoslavnoyi cerkvi v Moskovskij derzhavi Rosijskij imperiyi ta v SRSR Pravoslavna rosijska cerkvabudivlya Sinodu PRC v Sankt PeterburziZasnovniki Iona MoskovskijData zasnuvannya 1589Data likvidaciyi faktichno znishena v 1917 go roku oficijno 08 09 1943Prichina likvidaciyi perejmenuvannya yiyi v RPCCentr Moskva 1589 1700 Moskovska derzhavaSankt Peterburg 1700 1917 Rosijska imperiyaz 1917 Moskva SRSRKafedralnij sobor Hram Hrista Spasitelya do 1922 roku Liturgichna mova Cerkovnoslov yanskaCerkovnij kalendar Yulianskij Zmist 1 Istoriya PRC 1 1 Vidriv PRC vid Greckoyi pravoslavnoyi cerkvi 1 2 Stvorennya patriarhatu PRC 1 3 Pravoslavna rosijska cerkva S Peterburzkogo sinodu duhovne vidomstvo 2 Spisok ober prokuroriv Svyatijshogo sinodu sho ocholyuvali PRC 2 1 Ekspansiya PRC 2 2 Vidnovlennya patriarhatu PRC 3 Nazva 4 PrimitkiIstoriya PRC RedaguvatiSvoyu istoriyu PRC vivodila vid hreshennya Rusi u 10 st Prote isnuvannya ciyeyi Cerkvi pochinayetsya pislya napadu mongoliv na Kiyiv 1240 koli zaginuv kiyivskij mitropolit Iosif a 1299 kiyivskij mitropolit Maksim perenis svoyu rezidenciyu cerkovno slov yanskoyu sidalishe poblizhshe do volodariv Zolotoyi Ordi do Volodimira nad Klyazmoyu v ci chasi zasnovuyetsya Sarajska yeparhiya navertayutsya do pravoslav ya ordinski knyazi ta znat Nastupni mitropoliti perebuvali u Moskvi sho stala centrom zboru dani v ordinskomu ulusi Razom iz zmicnennyam Moskoviyi yiyi mitropoliti namagalisya pozbutisya zalezhnosti vid Konstantinopolskogo patriarha u yurisdikciyi yakogo j dali zalishalasya Kiyivska mitropoliya Vidriv PRC vid Greckoyi pravoslavnoyi cerkvi Redaguvati Vidokremlennya Moskovskoyi Mitropoliyi vid Kiyivskoyi Mitropoliyi Konstantinopolskogo Patriarhatu ta yiyi faktichna avtokefaliya buli samostijno doversheni 15 grudnya 1448 r shlyahom postavlennya Soborom yepiskopiv Velikogo knyazivstva Moskovskogo yepiskopa Ryazanskogo Ioni Mitropolitom Kiyivskim faktichno Moskovskim Cej akt vidbuvsya bez blagoslovennya Konstantinopolskogo Patriarha ta viznachayetsya yak rozkol Kiyivskoyi Mitropoliyi Cherez 10 rokiv moskovskij sobor virazno manifestuvav vidriv PRC vid Kiyeva Ce bulo viyavom dovgogo isnuvannya dvoh okremih shidnoslov yanskih cerkov mitropolij Kiyivskoyi ukrayinsko biloruskoyi i Moskovskoyi rosijskoyi Nastupnik Ioni Teodosij vzhe imenuvavsya mitropolitom Moskovskim a ne Kiyivskim i vsiyeyi Rosiyi Porvavshi zv yazok z centrami shidnogo hristiyanstva moskovska Cerkva shoraz bilshe stavala znaryaddyam derzhavnoyi vladi ta ne mala yevharistijnogo yednannya z usim pravoslavnim svitom i 141 rik 1448 1589 perebuvala v shizmi Naprikinci 15 st koli Moskva chastkovo zvilnilasya vid pidleglosti Zolotij Ordi stvoryuyetsya koncepciya sho Moskva ce spadkoyemec davnogo j novogo Rimu Cargorodu ta ohoronec chistoti pravoslav ya Comu spriyali takozh zanepad Konstantinopolya u 1453 a she pered tim sproba poyednannya Shidnih i Zahidnih cerkov Florantijska uniya 1439 koli v Moskvi ne prijnyali prihilnika uniyi Kiyivskogo mitropolita Isidora Na comu religijno obryadovomu grunti rozgorivsya vijskovij konflikt mizh Moskovskim knyazivstvom ta Novgorodskoyu respublikoyu koli pislya smerti v 1470 roci arhiyepiskopa Velikonovgorodskogo ta Pskovskogo novgorodci zvernulis do kanonichnogo Kiyivskogo mitropolita shob toj visvyativ yim novogo arhiyepiskopa to velikij knyaz moskovskij Ivan III sprijnyav cej fakt yak nastup na jogo kanonichnu teritoriyu i vtorgsya v 1471 r v Novgorodsku respubliku pislya Shelonskoyi bitvi 14 07 1471 r buv pidpisanij Korostinskij mir za umovami yakogo Ivan III prinudil staviti arhiyepiskopa na Moskvi Koncepciya teoriya III Rimu v Moskvi bula zformulovana v pisannyah pskovskogo chencya Filofeya pro te sho vsi pravoslavni zemli teper zibrani pid vladoyu yedinogo pravoslavnogo moskovskogo carya sho dva poperedni Rimi vpali tretij Moskva stoyit a chetvertomu ne buti i negozhe jomu chiniti nasillya Carya pochali vvazhati za golovu Cerkvi sho osoblivo viyavilosya pochinayuchi z caryuvannya Ivana Groznogo Moskovska Cerkva 141 rik z 1448 po 1589 rr ne mala oficijnogo viznannya svoyeyi avtokefaliyi yake otrimala nastupnim chinom Pravitel derzhavi Boris Godunov zaproponuvav Konstantinopolskomu Patriarhovi Iyeremiyi II Tranosu pereyihati iz zahoplenogo turkami Konstantinopolya do Moskoviyi Patriarh priyihav dlya peregovoriv ale na misci viyavilosya sho Godunov hoche zalishiti u prestolnomu misti Moskvi vlasnogo mitropolita a Patriarhu proponuye nadati rezidenciyu u drevnij stolici Volodimiri na Klyazmi Koli Iyeremiya na ce ne pogodivsya to Godunov pochav vimagati vid nogo nadannya Moskovskomu mitropolitu titulu Patriarha Cikavo sho iyerarhi Moskovskoyi Mitropoliyi navit ne brali uchasti u virishenni cih pitan Zreshtoyu pid tiskom mirskoyi vladi ta obstavin pislya pivrichnogo utrimannya u Moskvi v nevoli u 1588 roci Patriarh Iyeremiya pogodivsya na umovi Borisa Godunova U lipni 1948 roku v Moskvi urochisto vidznachalosya 500 richchya avtokefaliyi Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Do yuvileyu bula priurochena Narada Glav i Predstavnikiv pomisnih Pravoslavnih Cerkov spochatku zahid zadumuvalosya kerivnictvom SRSR yak vselenskij sobor dlya virishennya pitannya pro prisvoyennya Moskovskoyi Patriarhiyi titulu Vselenskoyi 1 yake zasudilo ekumenichnij ruh i uniyu yak znaryaddya ekspansiyi papizmu 2 Odnak na naradu ne pribuli predstoyateli Shidnih greckih patriarhativ Stvorennya patriarhatu PRC Redaguvati Dokladnishe Patriarh Moskovskij i vsiyeyi Rosiyi1589 PRC stala patriarhatom ale ce ne zminilo yiyi zalezhnosti vid carskoyi vladi Pokazovo sho perevazhna bilshist pidpisiv na gramoti Konstantinopolskih iyerarhiv pro zasnuvannya patriarhiyi v Moskovskij derzhavi ye pidrobni Desyatij z rosijskih patriarhiv Adriyan pomer 1700 pislya nogo novogo ne postavleno i ponad 200 rokiv PRC ne bula patriarhiyeyu Pravoslavna rosijska cerkva S Peterburzkogo sinodu duhovne vidomstvo Redaguvati 1721 roci patriarhat PRC zamineno Duhovnoyu Kolegiyeyu Svyatejshij Pravitelstvuyushij Sinod Ce zavershilo formalnu degradaciyu PRC yaka stala derzhavnoyu instituciyeyu sho diyala pid zverhnistyu j za ukazom carya imperatora Kontrolnoyu instanciyeyu Sinodu buv jogo ober prokuror svitskij derzhavnij dostojnik sho jogo nazivali carskim okom Shojno 1917 rosijska cerkva pozbulasya ale na duzhe korotkij chas pidleglosti svitskij vladi nbsp Budivlya Senatu ta Svyatijshogo Pravlyachogo Sinodu v Sankt PeterburziSpisok ober prokuroriv Svyatijshogo sinodu sho ocholyuvali PRC RedaguvatiBoltin Ivan Vasilovich 19 06 3 1722 11 05 1725 Baskakov Oleksij Petrovich 11 05 1725 02 12 1730 4 gvardiyi kapitan Rayevskij naznachenij 14 07 1726 prokurorom 5 6 Dali do 1740 roku ober prokuroriv Svyatijshogo Sinoda ne priznachali Krechetnikov Mikita Semenovich 03 11 1740 1741 7 Shahovskoj Yakiv Petrovich 31 12 1741 29 03 1753 Lvov Afanasij Ivanovich 18 dekabrya 1753 17 aprelya 1758 Kozlovskij Oleksij Semonovich 17 04 1758 09 06 1763 Melisino Ivan Ivanovich 10 06 1763 24 10 1768 Chebishov Petro Petrovich 24 10 1768 07 05 1774 Akchurin Sergij Vasilovich 12 05 1774 28 06 1786 Naumov Apolos Ivanovich 28 06 1786 26 07 1791 graf Musin Pushkin Oleksij Ivanovich 1791 1797 knyaz Hovanskij Vasil Oleksijovich 1797 1799 graf Hvostov Dmitro Ivanovich 1799 1802 Yakovlyev Oleksandr Oleksijovich 31 12 1802 07 10 1803 7 knyaz Golicin Oleksandr Mikolajovich 21 10 1803 24 10 8 abo 19 listopada 7 1817 do travnya 1824 roku Ministerstvo duhovnih sprav ta narodnoyi osviti Rosijskoyi imperiyi knyaz Mesherskij Petro Sergijovich 24 11 1817 02 04 1833 dijsnij tajnij radnik Nyechayev Stepan Dmitrovich 1833 25 06 1836 graf Protasov Mikola Oleksandrovich 24 02 1836 16 01 1855 Karasyevskij Oleksandr Ivanovich 25 12 1855 20 09 1856 graf Tolstoj Oleksandr Petrovich 20 09 1856 28 02 1862 Ahmatov Oleksij Petrovich z bereznya 1862 po cherven 1865 graf Tolstoj Dmitro Andrijovich 23 06 1865 23 04 1880 Pobyedonoscev Konstyantin Petrovich 24 04 1880 19 10 1905 knyaz Obolyenskij Oleksandr Dmitrovich 20 10 1905 04 04 1906 knyaz Shirinskij Shihmatov Oleksij Oleksandrovich 26 aprelya 9 iyulya 1906 Izvolskij Petro Petrovich 27 06 1906 05 02 1909 Luk yanov Sergij Mihajlovich 05 02 1909 02 05 1911 Sablyer Volodimir Karlovich 02 05 1911 04 07 1915 Samarin Oleksandr Dmitrovich 05 07 1915 26 09 1915 Volzhin Oleksandr Mikolajovich 01 10 1915 07 08 1916 Rayev Mikola Pavlovich 30 08 9 1916 03 03 1917 Lvov Volodimir Mikolajovich 03 03 1917 24 07 1917 Kartashov Anton Volodimirovich 25 07 05 08 1917 Ekspansiya PRC Redaguvati U svoyij ekspansiyi PRC vikoristovuyuchi politichnu mogutnist derzhavi poshirila svoyi vplivi na yeparhiyi Kiyivskoyi mitropoliyi osoblivo pislya pidpisannya bereznevih statej 1654 r Pereyaslavskoyi ugodi Kiyivska mitropoliya boronilasya proti cogo voliyuchi zalishitisya v yurisdikciyi Konstantinopolskogo patriarha Prote 1686 priyednannya Kiyivskoyi mitropoliyi do Moskvi stalo dokonanim faktom Osvichene duhovenstvo sprovadzhuvano z Kiyivskoyi mitropoliyi do Moskvi piznishe do Peterburga de vono pracyuvalo u cerkovnij administraciyi shkilnictvi propovidnictvi tosho Misioneri PRC ohrishuvali inorodciv na pivn i pivd sh Yevropejskoyi Rosiyi ta v Sibiru PRC poshirila svoyi vplivi i na Ameriku de z 1870 isnuye yeparhiya yepiskopa aleutskogo i alyaskivskogo Predstavniki vishogo yepiskopatu PRC zigrali odnu z golovnih rolej v povalenni imperatorskoyi vladi v Rosiyi 10 11 12 13 Vidnovlennya patriarhatu PRC Redaguvati Patriarshestvo bulo vidnovlene rishennyam Vserosijskogo Pomisnogo Soboru 28 zhovtnya 11 listopada 1917 roku patriarhom bulo obrano Tihona Vasil Ivanovich Bellavin 5 18 listopada 1917 roku 25 bereznya 7 kvitnya 1925 roku Nazva RedaguvatiU sinodalnu epohu vikoristovuvalosya kilka nazv dlya pomisnoyi pravoslavnoyi cerkvi v Rosijskij imperiyi 14 Pravoslavna kafolichna greko rosijska cerkva ros Pravoslavnaya kafolicheskaya greko rossijskaya cerkov Rosijska Cerkva ros Rossijskaya Cerkov Ruska Cerkva ros Russkaya Cerkov Rosijska Pravoslavna Cerkva ros Rossijskaya Pravoslavnaya Cerkov Rosijska Pravoslavna kafolichna Cerkva ros Rossijskaya Pravoslavnaya kafolicheskaya Cerkov Greko Rosijska Cerkva ros Greko Rossijskaya Cerkov Pravoslavna Greko rosijska Cerkva ros Pravoslavnaya Greko rossijskaya Cerkov Rosijska Shidno pravoslavna Cerkva ros Rossijskaya Vostochno pravoslavnaya Cerkov Rosijska Cerkva greckogo zakonu ros Rossijskaya Cerkov grecheskogo zakona v XVIII stolitti Primitki Redaguvati Cit iz zvitu SDRPC do CK VKP b shodo pidsumkiv roboti za 1946 rik 14 lyutogo 1947 r za Lisovoj N N Russkaya Cerkov i Patriarhaty Vostoka Tri cerkovno politicheskie utopii XX veka Religii mira Istoriya i sovremennost 2002 M Nauka str 151 ros Deyaniya Soveshaniya Vsi dati po yulianskomu kalendaryu Dati pershih 2 h ober prokuroriv po Vysshie i centralnye gosudarstvennye uchrezhdeniya Rossii 1801 1917 SPb Nauka 1998 T 1 str 135 Gosudarstvennost Rossii M 2001 kn 4 str 109 Inodi vklyuchayetsya v spisok ober prokuroriv mozhlivo pomilkovo a b v Vysshie i centralnye gosudarstvennye uchrezhdeniya Rossii 1801 1917 SPb Nauka 1998 T 1 str 135 D N Shilov Gosudarstvennye deyateli Rossijskoj imperii SPb 2002 str 186 D N Shilov Gosudarstvennye deyateli Rossijskoj imperii Glavy vysshih i centralnyh uchrezhdenij 1802 1917 SPb 2002 str 620 Babkin M A Duhovenstvo Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi i povalennya monarhiyi pochatok XX st kinec 1917 r M Vid Derzhavnoyi publichnoyi istorichnoyi biblioteki Rosiyi 2007 532 s ros Rosijske duhovenstvo i povalennya monarhiyi v 1917 roci Materiali ta arhivni dokumenti z istoriyi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Uporyad avt peredmovi i komentariv M A Babkin M Vid Indrik 2008 Izd 2 e vipravlene i dopovnene 632 s ros Babkin M A Svyatijshij sinod rosijskoyi Pravoslavnoyi cerkvi i povalennya monarhiyi Vestnik Sankt Peterburgskogo universiteta Istoriya SPb 2017 T 62 Vyp 3 S 522 544 ros Babkin M The Russian Orthodox Church Clergy and the Overthrow of the Monarchy Priesthood vs Kingdom Social Sciences Minneapolis 2017 Vol 48 4 Pp 52 66 angl Vedomstvo pravoslavnogo ispovedaniya ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pravoslavna rosijska cerkva amp oldid 39264060