Густинський літопис Густи нський літо пис або Літопис Густинського монастиря український літопис початку XVII століття я

Густи́нський літо́пис або Літопис Густинського монастиря — український літопис початку XVII століття, який за кількістю залученого матеріалу й широтою картини руської історії не мав рівних серед пам'яток української історіографії XVII ст. . Належить до так званих монастирських літописів, інформує про заснування Густинського монастиря. Охоплює період 1600—1640 рр. У викладі історії Густинського монастиря вплетено також розповіді про загальноукраїнські події.

Літопис Густинського монастиря
Літопис Густинського монастиря

Жанр	Історичне джерело
Автор	Невідомий
Мова	українська мова
Опубліковано	17 століття


Цей твір у Вікісховищі

Основні відомості Редагувати

Укладався у Густинському монастирі (у селі Густиня, нині Прилуцького району Чернігівської області). Оригінал Густинського літопису не зберігся. Авторство і час написання достовірно не встановлено. Один із дослідників Густинського літопису А. Єршов висловив думку, нібито його склав у 1623–1627 роках український культурний і церковний діяч Захарія Копистенський.

Зберігся список, переписаний 1670 року ієромонахом Густинського монастиря М. Лосицьким. У передмові до Густинського літопису переписувач підкреслює значення для людини історичних традицій її народу, закликає поширювати історичні знання.

Густинський літопис було відкрито для науки 1810 р. під час першої у Російській імперії археографічної експедиції, коли Олександр Єрмолаєв та Костянтин Бороздін, подорожуючи Україною з метою опису та збирання старожитностей, знайшли літопис у Лубенському Мгарському монастирі. У 1843 р. Археографічна комісія видала неповний текст літопису як додаток до II тому «Полного собрания русских летописей», завдяки чому він був запроваджений до наукового обігу.

Густинський літопис містить виклад історії України з часів Київської Русі до 1597 року включно і має назву «Кройніки». Автор використав староруські, польські, литовські, візантійські та інші відомі йому літописи і хроніки, зробивши на берегах посилання на джерела, з яких він запозичив фактичний матеріал. Проте Густинський літопис не є простою компіляцією з різних джерел. Це оригінальна історична праця про внутрішнє становище України, її зв'язки з Московією, про політику Великого князівства Литовського, Речі Посполитої й Османської імперії, про грабіжницькі напади турків і татар на Україну тощо.

Закінчується Густинський літопис трьома самостійними розділами: «Про походження козаків», «Про запровадження нового календаря», «Про початок унії». В останньому розділі літописець гнівно викриває верхівку православного духовенства України та Білорусі, яка зрадила свій народ та уклала з шляхетською Польщею і Ватиканом Брестську церковну унію 1596 року. Автор рішуче засуджує загарбницьку політику польської шляхти і виступає проти зрадників своєї вітчизни — князів церкви, українських та білоруських феодалів.

«Літопис Густинського монастиря» висвітлює історію Густинського монастиря як одного з осередків ідейної боротьби на України проти унії й католицької реакції, розповідає про діяльність українського гетьмана реєстрового козацтва П. К. Сагайдачного, під захистом якого відновлено православну ієрархію (1620 року) на чолі з відомим культурним діячем Іовом Борецьким, про опір селянства, козацтва й міщан наступові католицизму й унії.

Написано Густинський літопис мовою, близькою до тогочасної української народної мови. Достовірність його значно вища від сучасних йому польських хронік. За своїм науковим значенням Густинський літопис є видатною пам'яткою української історіографії XVII століття.

Унікальні повідомлення Редагувати

В літописі містяться згадки про події з української історії, відомості про які відсутні в інших джерелах.

Розорення Києва (1416)

Джерела Редагувати

Вілкул Т. Л. Густинський літопис [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 260.
Полное собрание русских летописей. — Т. 2. — Москва, 1843.
Радянська енциклопедія історії України. — Т. 1. — К., 1969.
Єршов А. Коли й хто написав Густинський літопис? // Записки НТШ (Львів). — 1930. — Т. 100. — Ч. 2 [ 27 липня 2019 у Wayback Machine.].
Толочко О. П. Де було написано Густинський літопис? // Історичний збірник: Історія. Історіософія. Джерелознавство. — К., 1996.
Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
Марченко М. I. «Українська історіографія» (з давніх часів до середини XIX ст.) [ 27 липня 2019 у Wayback Machine.], м. Київ, 1959 р.;
«Історія української літератури», т. 1. Давня л-ра (XI — перша пол. XVIII ст.), м. Київ, 1967 р.;
«Історія Укр. РСР», т. 1, кн. 2, м. Київ, 1979 р.;
Ковальский Н. П., Мыцык Ю. А. // Украинские летописи. «Вопросы истории», 1985 г., № 10. (рос.)
Фаріон І. Д. «Густинський літопис» — джерело мовної свідомості українців першої половини XVII століття // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. — 06 / 2012. — Вип. 57. — С. 242—253

Посилання Редагувати

Густинський літопис або Кройника... // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 248.
«Літописець про заснування Густинського монастиря» [ 1 січня 2015 у Wayback Machine.]
Літопис Густинського монастиря [ 9 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Густинская летопись «Кройника…» // Полное собрание русских летописей. — Т. 2. III. Ипатиевская летопись. — СПб.: Типография Эдуарда Праца, 1843. — С. 233—373.
- Летопись Густынского монастыря [ 17 березня 2016 у Wayback Machine.] / Чтения в императорском обществе истории и древностей российских. — 1848. — № 8. — 76 с.
- Полное собрание русских летописей. — Т. 40. Густынская летопись. — СПб., 2003. — С. 153—169.
- В «Найкращих» традиціях. Зауваження до видання «Полное собрание русских летописей. — СПб., 2003. — Т.40 (Густынская летопись). — 202 с.» [ 10 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Густинський літопис // Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки / [упоряд. та пер.: В. Крекотень та ін.]. — Київ: Дніпро, 2006. — 976 с. — ISBN 966-578-147-2
Густинський літопис. Фрагменти [ 3 червня 2018 у Wayback Machine.]