Розо́рення Ки́єва 1416 — напад військ Золотої Орди на чолі з еміром Едигеєм на Київ, що був столицею Київської землі у складі Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського та ін. Один із епізодів литовськорусько-ординської війни 1390-1410-х. Ймовірно, спричинений тим, що Київ сприймався базою для нащадків золотординського хана Тохтамиша, з якими ворогував Едигей і яких підтримував литовсько-руський князь Олександр-Вітовт Кейстутович.
| Розорення Києва | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Литовсько-ординські війни | ||||||
Бій з татарами | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Велике князівство Литовське | Золота Орда | |||||
| Командувачі | ||||||
| невідомо | емір Єдигей | |||||
| Військові сили | ||||||
| невідомо | невідомо | |||||
| Втрати | ||||||
| невідомо | невідомо |
Під час нападу ординці сплюндрували Київщину: «поплєни Рꙋськꙋю ꙁємлю, и Киѥвъ, и Пєчєрскый манастыръ сожжє и со ꙁємлєю соровна». Нападники захопили Поділ і Верхнє місто, але не змогли здобути Київський замок на Замковій горі: «но єдиначє ꙁамкꙋ тогда нє можє взѧти въ Кыѥвѣ».
Руйнування міста були настільки великі, що Густинський літопис відзначав: «ꙍттолє Киѥвъ погꙋби красотꙋ свою, и дажє досєлє ꙋжє нє можє быти таковъ». Ординці знищили Київську ротонду; вірогідно, постраждав і Софійський собор. В архівних документах згадується про те, що тоді було спалено чимало навколишніх сіл. Після цього розгрому православний митрополит Київський і всієї Русі Григорій Цамблак переїхав до Вільни. Розорення Києва було найбільшим після погрому 1240 року.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Івакін, 1996:91.
- ↑ Густинская летопись. — С. 353.
- Густинская летопись. — С. 354.
- Івакін, 1996:113-4.
- Івакін, 1996:123.
- Івакін, 1996:173, 189.
Джерела Редагувати
- Івакін Г. . — К., 1996.
- ПСРЛ (Густынская летопись). — СПб., 1843. — Т. 2.