01993-02-1616 лютого1993, Красносілка (Лиманський район)Одеська область. Молодший сержант, командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення 1-го МБ 28-ї ОМБр. Виріс у багатодітній родині. Закінчив ВПУ № 25 за фахом столяра-тесляра. Після строкової служби працював продавцем-консультантом, на шкіряному комбінаті та охоронцем на паркінгу. Був мобілізований у квітні 2014, служив у селі Преображенка (на той час — Червоний Чабан) у Херсонській області, на адмінкордоні з окупованим Кримом. 14.02.2017 вступив на військову службу за контрактом, пройшов курси саперної справи у 143-му центрі розмінування в м. Кам'янець-Подільський, 10.06.2017 прибув на фронт. Залишились батьки, брат, сестра та донька.
Загинув під час проведення інженерних робіт у «сірій зоні» перед взводно-опорним пунктом, внаслідок підриву на протипіхотній міні ОЗМ-72 поблизу с. Богданівка (Волноваський район), від осколкового поранення у скроню. Похований в с. Красносілка.
3800
Сивашов Владислав Вікторович
01998-12-1717 грудня1998, 18 років, ОрепиНовоград-Волинський районЖитомирська область. Військовослужбовець 28-ї ОМБр. У 2015 році осиротів та став годувальником для молодших брата й сестри. Після досягнення 18-річного віку, в січні 2017 вступив на військову службу за контрактом. В зону АТО відправився за власним бажанням.
Загинув в зоні проведення АТО через необережне поводження зі зброєю, — рано вранці заступав у наряд, перебував один в кімнаті зберігання зброї, загинув на місці в результаті вибуху ручної гранати. Похований в рідному селі.
3801
Голець Андрій Миколайович
01964-02-1111 лютого1964, 53 роки, СлавутаХмельницька область. Капітан, начальник зв'язку батальйону 14-ї ОМБр. Виріс в родині військовослужбовця, батько — колишній ракетник, мати — вчитель. В бригаді служив за контрактом з 05.10.2016, учасник бойових дій в зоні АТО.
Загинув в с. Сотенне Станично-Луганського району (обставини не уточнено). Похований на "Новому кладовищі" міста Славута. За повідомленням ЗМІ - офіцер застрелився з автомату АКС-74 в місці розташування підрозділа 14-ї ОМБр в с. Сотенне. За даними штабу АТО, за добу 7 жовтня внаслідок бойових дій, один військовослужбовець дістав поранення, загиблих немає.
Загинув близько 14:00 під час чергування на посту на даху одноповерхового будинку в c. Криничне (Бахмутський район), від пострілу з автомату АК-74 у серце (за словами співслужбовців, покінчив із життям, залишивши записку). За словами знайомих, перебував у третій лінії оборони, підрозділ перекинули на укріплення фортифікаційних споруд (окопів). Похований у с. Рудня-Іванівська.
Загинув у зоні проведення АТО від кульового поранення (місце та обставини не уточнено; за непідтвердженою інформацією у соцмережі, загинув від кулі снайпера). За повідомленням Івано-Франківської ОДА, помер на Луганщині. Похований 20 жовтня у с. Пнів. Прим. 10 ОГШБр несе службу в Попаснянському районі. За даними штабу АТО, за добу 13 жовтня внаслідок обстрілу з мінометів калібру 82 мм поблизу с. Новоолександрівка (Попаснянський район) один військовослужбовець дістав поранення, також зазнав поранення від кулі снайпера один військовослужбовець ДПСУ, загиблих внаслідок бойових дій немає.
01971-03-1717 березня1971, ЧелябінськРРФСР. З 2004 мешкав в смт Нове (Фортечний район Кропивницького) Кіровоградська область. Молодший лейтенант, заступник командира роти вогневої підтримки 17-го ОМПБ57-ї ОМПБр. Виріс у родині військовослужбовця, 1986 сім'я переїхала до України, у Кіровоград. Вступив до військового училища у Калінінграді, з якого перевівся до Кіровоградського машинобудівного коледжу КНТУ, який закінчив за фахом "інженерна механіка та машинобудування". Захоплювався спортивною риболовлею, був суддею на змаганнях. Мобілізований як доброволець у серпні 2014, після навчання в 169-му НЦ направлений до 57-ї бригади, служив у роті матеріального забезпечення, потім проходив службу у зоні АТО в 146-му протитанковому артилерійському дивізіоні (в/ч В2701) 57-ї бригади. Навесні 2017, за власним бажанням, перевівся на передову. Залишилися батьки, сестра, цивільна дружина та 15-річний син від першого шлюбу.
В ході переслідування ДРГ противника (прим.: за іншими відомостями — під час бойового чергування та перевірки постів) поблизу с-ща Невельське (Ясинуватський район), о 15:30 дістав смертельні поранення внаслідок підриву на міні з «розтяжкою». Похований нa Алеї почесних воїнських поховань Рівнянського кладовища м. Кропивницький.
01992-09-088 вересня1992, ХруліЛохвицький районПолтавська область. Солдат розвідроти 72-ї ОМБр. У війську — з початку бойових дій на сході України. Служив у льотній частині, що базується на Полтавщині, в грудні 2016 відряджений до 72-ї бригади в район Авдіївки. Брав участь у боях за утримання опорного пункту «Орел», відбитого у противника наприкінці січня 2017. По закінченні відрядження вирішив залишитись в бригаді і у серпні повернувся на передову в Авдіївку. 14.10.2017 нагороджений медаллю "За оборону Авдіївки", а 16.10.2017, зранку, отримав народну відзнаку за мужність і патріотизм, виявлені при захисті Вітчизни. Розлучений. Залишились мати, дві неповнолітні сестри і старший брат.
О 18:02, на бойовому чергуванні, дістав смертельне кульове поранення у шию під час обстрілу з боку противника між селищами Крута Балка і Кам'янка (Ясинуватський район). Похований у рідному селі.
3806
Мартиненко Юрій Сергійович
01987-07-1414 липня1987, СквираКиївська область. Військовослужбовець 1129-го ЗРП. Закінчив Сквирське ПТУ № 29, де здобув спеціальність тракториста-машиніста. 16.10.2016 вступив на військову службу за контрактом.
За повідомленням Сквирської РДА, загинув на Сході України (дата, місце й обставини не уточнені, зазначено, що полк перебуває у Сєвєродонецьку). Похований 19 жовтня у Сквирі.
01964-06-2727 червня1964, 53 роки, Харків. Сержант, командир відділення кулеметного взводу 2-го механізованого батальйону 92-ї ОМБр. Закінчив ПТУ №9 за фахом "слюсар літальних апаратів 4-го розряду". Працював водієм. Захоплювався риболовлею та полюванням. Був призваний за мобілізацією як доброволець. У серпні 2016 підписав контракт до закінчення особливого періоду. Проходив службу у взводі матеріального забезпечення 1-го мехбату на посаді начальника лазні. У вересні 2017 переведений до 2-го батальйону, — кулеметником (ДШК), бо мав бажання потрапити на передову. Залишилася дружина, донька та сестра.
Загинув о 13:15 в ході вогневого протистояння, в результаті обстрілу укріплень сил АТО зі стрілецької зброї в районі м. Мар'їнка. Ворожа куля 12,7 мм, в результаті вертикального рикошету вниз, влучила у військовослужбовця, коли він пересувався серед укріплень на допомогу товаришам. Похований у Харкові.
01990-02-1818 лютого1990, Велика БоровицяБілогірський районХмельницька область. Солдат, механік-водій 2-го батальйону 128-ї ОГПБр. Закінчив Рівненський технічний коледж НУВГП за спеціальностями «слюсар контрольно-вимірювальних приборів і автоматизації» 3-го розряду та «технік-електромеханік». 14.10.2011 вступив на військову службу за контрактом. На фронті з початку війни, служив у роті матеріального забезпечення, взимку 2016 переведений на посаду механіка-водія, в останню ротацію вирушив в зону АТО на початку літа 2017. Залишилися батьки і сестра.
Загинув близько 18:00 внаслідок мінометного обстрілу позицій сил АТО у Жованці смт Зайцеве, що поблизу окупованої Горлівки. Похований в с. В. Боровиця.
01984-05-022 травня1984, Одеса. Старший солдат, командир бойової машини (БРДМ-2) — командир 1-го відділення розвідувального взводу 10-го ОМПБ59-ї ОМПБр. Захоплювався баскетболом (грав у шкільній команді) та зброєю. Навчався в Одеському медичному інституті. Працював автоперевізником та на будівництвах. За іншими джерелами, навчався на факультеті кримінального права, до війни працював юристом. 01.02.2017 підписав із ЗСУ контракт на 3 роки. Після навчання у 49-му батальйоні розвідки на Львівщині на початку березня прибув до свого підрозділу. Залишилися батьки, дружина і 6-річна донька.
За повідомленням волонтерів, загинув на місці на очах товариша в результаті підриву на ворожому фугасі у Донецькій області (ймовірно, на Приморському напрямку, де виконує завдання 59-та бригада; за даними Gazeta.ua — неподалік с. Павлопіль, не підтверджено). Похований на Другому міському цвинтарі Одеси.
Загинув від смертельного поранення під час виконання службових обов'язків поблизу с. Невельське Ясинуватського району. Похований в смт Онуфріївка. За даними штабу АТО, за добу 22 жовтня внаслідок бойових дій один військовослужбовець дістав поранення.
01994-03-2222 березня1994, ДубровицяРівненська область. Солдат, стрілець-зенітник механізованого батальйону 28-ї ОМБр. Здобув фах муляра-штукатура у Дубровицькому професійному ліцеї. З 15.10.2013 проходив військову службу за контрактом у 80-ій ОАЕМБр, брав участь у боях за Луганський аеропорт, у забезпеченні виводу військ з "Іловайського котла". У 2014 дістав контузію і проходив лікування в Одеському військовому госпіталі. Вступив на навчання до Одеської військової академії, але згодом перевівся у 28-му бригаду, деякий час був інструктором з саперної справи на Яворівському полігоні, по тому повернувся на фронт. 29.11.2015 нагороджений пам'ятним нагрудним знаком МОУ «Захиснику України». Добре малював, робив татуювання. Залишилися батьки, старший брат (настоятель Свято-Петро-Павлівського храму Сарненської єпархії УПЦ МП) і дві старші сестри. Прим. За іншими даними, почав навчатись у НАСВ ім. гетьмана Сагайдачного.
За даними Дубровицької РДА, під час несення служби на спостережному посту поблизу с. Богданівка (Волноваський район), проводив розвідку місцевості на предмет запобігання підходу ДРГ противника. Встановлюючи сигнальні ракети для безпеки поста, підірвався на невідомому мінно-вибуховому пристрої ворога. Похований на центральному міському кладовищі у Дубровиці.
01986-12-2929 грудня1986, ГубникГайсинський районВінницька область. З дитинства мешкав в смт Літин. Солдат, номер обслуги гранатометного відділення 1-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 24-го ОШБ «Айдар»53-ї ОМБр. Закінчив школу в с. Селище (Літинський район). Займався спортом. Після школи пройшов 2-місячні курси у бюро з підготовки робочих кадрів Вінницької філії ВАТ «Укртелеком» за фахом «електромонтер лінйних опор електрозв'язку та проводного мовлення». Тривалий час працював в Укртелекомі. Мобілізований влітку 2015, проходив службу у 122-му ОАеМБ81-ї ОАеМБр, 7 місяців воював в районі Авдіївки. 21.09.2017 підписав контракт і вдруге пішов на фронт. Залишились мати, брат і кохана дівчина.
Загинув близько 8:30, під час виконання бойового завдання на «Світлодарській дузі» в результаті підриву на міні ОЗМ. Похований на центральному кладовищі Літина. Прим. «Айдар» виконує завдання в районі с-ща Новолуганське.
Загинув близько 8:30, під час виконання бойового завдання на «Світлодарській дузі» в результаті підриву на невідомому вибуховому пристрої. Похований в с. Тарасівка.
01998-08-033 серпня1998, 19 років, Любомирівка (Новоушицький район)Хмельницька область. Старший сержант, гранатометник 9-го ОМПБ59-ї ОМПБр. Закінчив Михайлівське вище професійне училище за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». Вступив на військову службу за контрактом. Залишились батьки та молодша сестра.
Загинув близько 12:00 від кульового поранення в груди поблизу с. Водяне на Маріупольському напрямку під час обстрілу укріплень з АГС та кулеметів (за іншими даними загинув внаслідок мінометного обстрілу від осколкового поранення). Похований в Любомирівці.
3815
Самофал Валерій Петрович
01969-01-1111 січня1969, Леб'яже (Чугуївський район)Харківська область. Старший солдат, водій 3-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону 92-ї ОМБр. Після початку війни відслужив за мобілізацією, 15.04.2016 підписав контракт. Був водієм «швидкої», евакуйовував поранених. Залишилися батько, дружина та двоє дорослих синів.
Загинув поблизу м. Мар'їнка від кулі снайпера 7,62 мм, що влучила йому в шию. Похований у Леб'яжому.
3816
Голубєв Сергій Володимирович
01987-09-2727 вересня1987, ЛенінградРРФСР. З 1992 мешкав у с. Рудня (Сосницький район)Чернігівська область. Солдат, механік-водій 128-ї ОГПБр. 2006 закінчив Сосницький професійний аграрний ліцей. З 2007 по 2010 проходив військову службу за контрактом в 1 ОТБр. З березня 2015 по вересень 2016 служив за мобілізацією, а потім за контрактом в 30 ОМБр, механіком-водієм МТ-ЛБ. З липня 2017 — у 128-ій бригаді.
01986-08-2323 серпня1986, Мала БілозеркаВасилівський районЗапорізька область. Солдат, стрілець-санітар 25-ї ОПДБр. Працював на Запорізькому залізорудному комбінаті складальником потягів. 2015—2016 проходив військову службу за мобілізацією в зоні АТО. В липні 2016 підписав контракт, служив механіком-водієм в/ч 3036 (16-й полкНГУ). У серпні 2017 перейшов на контрактну службу у 25-ту десантну бригаду, з жовтня обороняв Авдіївку. Залишились мати, сестра і донька.
Загинув близько 21:00 від вогнепального поранення під час вогневого протистояння з противником, який почав обстріл опорного пункту у промзоні м. Авдіївка з піхотного озброєння. Поховання 31 жовтня в с. М. Білозерка.
Загинув близько 15:00 під час зміни чергування в районі м. Маріуполь — випадково застрілений співслужбовцем через необережне поводження зі зброєю (перезаряджав зброю). Похований 1 листопада у с. Музичі.
01977-09-088 вересня1977, ТбілісіГрузія. Молодший сержант, старший навідник гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 42-го ОМПБ «Рух Опору»57-ї ОМПБр. Підполковник грузинської армії. Брав участь у бойових діях під час грузино-абхазького конфлікту (1991 рік, в 13 років був у Легіоні грузинських соколів, в 14 — у Національній гвардії, де служив його батько, який загинув у бою 1992 року). Закінчив розвідувальний факультет військової академії у Тбілісі, згодом навчався на факультеті контррозвідки військової академії у Стамбулі. Учасник миротворчих місій НАТО в Афганістані та Іраку. У лавах грузинської армії захищав територіальну цілісність Грузії під час російсько-грузинської війни 2008 року, в Абхазії і Південній Осетії. Став на захист Українського народу у боротьбі проти російських окупантів від початку бойових дій на Сході України. З серпня 2014 — доброволець 2-ї роти полку спецпризначення «Азов», командир розвідгрупи, був важко поранений у боях за Широкине у квітні 2015. Під час лікування зустрів свою майбутню дружину. В травні 2016-го повернувся до війська, вступив на контрактну службу в ЗСУ, організував групу глибинної розвідки у 92-ій ОМБр з «азовців» та інших добровольців, — командир розвідвзводу 2-го мехбату. Восени 2017, коли 92-гу вивели з фронту на ротацію, з побратимами перевівся до 42-го батальйону і залишився на передовій. Захоплювався ножами, писав вірші. Залишились мати і дружина у Запоріжжі. Пряма мова. Боєць полку "Азов" Георгій Саралідзе. Звернення до влади і патріотів (відео, 26.05.2016).
Загинув о 8:15 у боєзіткненні поблизу с-ща Опитне (Ясинуватський район) — розвідгрупа Георгія проводила перевірку території «сірої зони» перед опорним пунктом поблизу Донецького аеропорту і потрапила у засідку, внаслідок прямого влучення з озброєння ворожого БТР (великокаліберний кулемет) Саралідзе загинув, ще один боєць дістав поранення. Похований у Запоріжжі на кладовищі Святого Миколая.
01977-12-2424 грудня1977, Вільховець (Звенигородський район)Черкаська область. Мешкав у м. Черкаси. Майор, заступник командира БСП «Донбас»15-го окремого полку Східного ОТО НГУ, в/ч 3035 (Слов'янськ). 1999 року закінчив Академію прикордонних військ ім. Б. Хмельницького (окремий факультет Внутрішніх військ МВС України). Проходив службу у частинах Північного територіального командування ВВ МВС України до 2004 року. Був призваний за мобілізацією в лютому 2015, у складі батальйону «Донбас» (на той час в/ч 3057) пройшов бої за Вуглегірськ і Широкине, був заступником командира роти по роботи з особовим складом, командиром 3-ї роти. На рахунку офіцера — трофейна БМП-2. У червні 2016 вступив на військову службу за контрактом. За іншими даними прийшов у БСП «Донбас» добровольцем влітку 2014, в лютому 2015 підписав контракт. Залишились мати, брат, дружина та троє дітей.
Близько 11:30 під час виконання бойового завдання в районі м. Мар'їнка в результаті підриву на міні отримав ушкодження, що не сумісні з життям. Ще один військовослужбовець дістав осколкове поранення. Похований у Черкасах.
1 листопада, близько 11:30, під час виконання службово-бойового завдання в районі м. Мар'їнка, в результаті підриву на міні отримав тяжке осколкове поранення. Після операції у Покровську, був доставлений гелікоптером до військового мобільного госпіталю № 61 в м. Маріуполь, помер під час реанімаційних заходів. Похований в Ізюмі.
3822
Пащенко Ігор Іванович
01974-03-066 березня1974, Чернігів. Солдат, номер обслуги 3-го мінометного розрахунку 1-го взводу 3-ї мінометної батареї 3-го аеромобільного батальйону 80-ї ОДШБр. 1992 закінчив ПТУ № 13 за фахом «оператор гребнечесального обладнання». Пройшов строкову службу в роті охорони при Міноборони. Працював спочатку за спеціальністю на Чернігівському камвольно-суконному комбінаті «Чексіл», потім охоронцем у київській компанії «Ельба Інвест». 28.08.2014 мобілізований як доброволець, з 08.11.2014 — в зоні АТО, брав участь у боях за ДАП, поблизу Донецька (у військовому квитку записана в/ч пп ВЗ720 — 80-та бригада, на початку 2015 3-й батальйон переведений у склад 81-ї ОДШБр). Залишилась мати та у Москві — донька від першого шлюбу.
Помер після тривалої хвороби, яка стала наслідком контузії у бою в середині січня 2015 поблизу с-ща Опитне на Донеччині. Між 20 і 24.01.2015 року, під час бойового зіткнення, зазнав суперважкої контузії, унаслідок якої втратив розум і пам'ять, протягом значного часу перебував на полі бою, не розуміючи, хто він, що відбувається навколо і куди йому йти. Після контузії запізно отримав медичну допомогу, коли потрапив у шпиталь в м. Дніпро, там був великий наплив важких поранених. В подальшому переведений до шпиталю у Харків, де його знайшла мати. Потім лікувався у Києві. Запалення мозку перейшло в менінгіт, але Ігор боровся і навіть пішов на поправку, поступово відновлювалась пам'ять, знову вчився говорити. У 2016 лікувався в Чернігівському тубдиспансері. Бійцем опікувались волонтери, знайшли реабілітаційний центр. Але стан погіршився і він помер у ніч на 4 листопада внаслідок набряку головного мозку. Похований в Чернігові на кладовищі Яцево.
01989-09-022 вересня1989, КонотопСумська область. Старший лейтенант, командир взводу 1-ї роти 15-го ОМПБ «Суми»58-ї ОМПБр. За освітою юрист, 2010 закінчив КНУВС, факультет внутрішніх військ. Служив у ВВ МВС, — в спецпідрозділі «Барс» (2010—2011) та у конвойній службі в Києві (2011—2012). Кандидат у майстри спорту з боксу, мав перший розряд з кікбоксингу. У 2012—2013 працював помічником нотаріуса в Конотопі та юрисконсультом у компанії «ПроКонсалтинг». Залишились батьки (мати — приватний нотаріус, батько — начальник відділу Конотопської РДА), дружина та маленька дитина.
У складі зведеної групи мав зупинити прохід ворожих диверсантів в районі траси «Бахмутка» (н.п. Сокольники, Пришиб, Жолобок). Ближче до опівночі противник випустив 10 мін калібру 120 мм по позиціях сил АТО поблизу с. Кримське (Новоайдарський район). Унаслідок цього обстрілу двоє українських військових загинули, одного поранено, ще один отримав бойову травму. Командир групи Ничвидюк загинув на місці. У Конотопі оголошено триденну жалобу, похований на Вирівському кладовищі Конотопа.
01985-03-3131 березня1985, Київ (Деснянський район, Троєщина). Старший сержант, військовослужбовець 1-ї 15-го ОМПБ «Суми»58-ї ОМПБр. 2003 закінчив київське ВПУ № 25 за спеціальностями муляра, штукатура і плиточника. Працював машиністом баштового крана. Майже п'ять років працював у ЗАТ «Українська будівельна компанія». На фронті з 2014. Залишилась мати, в якої Антон був єдиним сином.
У складі зведеної групи мав зупинити прохід ворожих диверсантів в районі траси «Бахмутка» (н.п. Сокольники, Пришиб, Жолобок). Ближче до опівночі противник випустив 10 мін калібру 120 мм по позиціях сил АТО поблизу с. Кримське (Новоайдарський район). Унаслідок цього обстрілу двоє українських військових загинули, одного поранено, ще один отримав бойову травму. Антон загинув від поранення у голову, його не довезли до шпиталю. Поховання 11 листопада на Лісовому кладовищі Києва.
01990-06-1919 червня1990, с. Велижани Тюменська областьРРФСР. З Мешкав у м. П'ятихаткиДніпропетровська область, з 2016 у м. Дніпро (Шевченківський район міста). Солдат, кулеметник 2-ї парашутно-десантної роти 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї ОПДБр. Переїхав разом із матір'ю на Дніпропетровщину, — з малих років мешкав у П'ятихатках. Здобув фах токаря у вищому професійному училищі м. Жовті Води. Працював за спеціальністю у Дніпрі, по тому — зварювальником в локомотивному депо у П'ятихатках. Захоплювався авто- і мототехнікою та історичною літературою. Після 1,5 років строкової служби у «Десні» 01.11.2016 підписав контракт, та вже за 10 днів був у зоні АТО. Повернувшись з фронту на ротацію у серпні 2017 одружився, 22 жовтня відбув на передову. Залишились мати та вагітна дружина.
Близько опівдня дістав смертельне поранення у живіт від кулі снайпера калібром 12,7 мм, під час вогневого протистояння з противником в районі шахти «Бутівки», що неподалік м. Авдіївка. Помер дорогою до лікарні. Похований на Шевченківському кладовищі Дніпра.
3826
Макаревич Владислав Янович
01982-09-077 вересня1982, ЖеланнеЯсинуватський районДонецька область. Мешкав в Ясинуватій, працював у Донецьку. Майор поліції, т.в.о. начальника сектору груп реагування патрульної поліції Центрального відділу поліції (Маріуполь) ГУ НП в Донецькій області. Присвятив службі в органах внутрішніх справ 18 років. Після окупації Донецька перевіз родину до Києва, а сам продовжив службу в Маріуполі. Служив на посаді старшого інспектора сектору розшуку та оформлення матеріалів ДТП управління превентивної діяльності ГУНП в Донецькій області. Брав участь в евакуації мирних мешканців з-під обстрілу під час спроби штурму Мар'їнки бойовиками 3 червня 2015-го. У складі зведених загонів поліції ніс службу в Авдіївці. З вересня 2017 — т.в.о. начальника сектору реагування. Залишились батьки, дружина та двоє дітей, 6-річний син і 4-річна донька.
Близько 14:35 в ході патрулювання прифронтового селища Талаківка екіпаж групи реагування патрульної поліції Кальміуського відділення поліції на службовому автомобілі натрапив на протитанкову міну між Талаківкою і Гнутовим. Внаслідок вибуху майор Макаревич, який був за кермом, загинув, ще два співробітника поліції дістали поранення. Поряд виявили ще одну замасковану міну. Факт кваліфіковано за ст. 258 ККУ «Терористичний акт». Попередньо встановлено, що поліцейські їхали на виклик про незаконну вирубку лісу на околицях Талаківки. До зони обслуговування цієї ГРПП входять населені пункти на лінії розмежування Талаківка, Гнутове, Сартана. Похований в смт Желанне.
01996-12-1111 грудня1996, ТустаньГалицький районІвано-Франківська область. Солдат, командир бойової машини — командир відділення 2-ї роти 8-го ОМПБ «Поділля»10-ї ОГШБр. 2016 закінчив Івано-Франківський професійний політехнічний ліцей за фахом машиніста. Писав вірші, малював. Займався альпінізмом. Пішов до війська за контрактом 12.02.2016, після того, як з фронту повернувся батько. Після навчання на полігоні у Старичах з травня по листопад 2016 служив у зоні АТО, воював у Красногорівці. До травня 2017 проходив службу в Ценжіві Івано-Франківської області, звідки знову виїхав на фронт. Залишились батьки, молодший брат, сестра та дружина.
У першій половині дня внаслідок обстрілу позицій поблизу с. Троїцьке (Попаснянський район) зі стрілецької зброї (кулеметів), дістав кульове поранення у голову. Лікарями проведені реанімаційні заходи, але за годину Андрій помер — у лікарні м. Попасна. Похований в с. Тустань.
01984-10-1515 жовтня1984, РРФСР. Мешкав у м. СтарокостянтинівХмельницька область. Солдат, кухар 128-ї ОГПБр. 2002 закінчив Старокостянтинівський професійний ліцей за спеціальністю кухаря. Строкову службу проходив у в/ч А4009 (ракетна база). З 2010 працював слюсарем-ремонтником у Старокостянтинівській філії ПАТ «Хмельницькгаз». Захоплювався авто-мототехнікою. Мобілізований під час 2-ї хвилі мобілізації, пройшов бої за Луганський аеропорт, за Іловайськ, за Дебальцеве. Після демобілізації, повернувся додому, на попереднє місце роботи. Згодом знову пішов до війська, на службу за контрактом. Служив кухарем, потім попросився на передову. Залишилась дружина та син шкільного віку.
За повідомленням 5-го каналу, загинув під час виконання бойового завдання в Луганській області. Похований у Старокостянтинові. Прим. За даними «Книгі пам'яті загиблих» Яроцький Олександр загинув під час несення лужби в районі сел. Зоря, Костянтинівський район Донецької області. За повідомленням газети «Знам'я індустрії» з посиланням на джерела в поліції Костянтинівського району, на території військової частини військовослужбовець ЗСУ застрелив побратима 1984 р.н.
Загинув поблизу с. Кам'янка (Ясинуватський район) під час пожежі у бліндажі, — витягнув з вогню одного побратима і повернувся рятувати інших, але разом з двома бійцями від чадного газу задихнувся і згорів заживо. За даними ЗМІ, офіційною версією є потрапляння бойового ворожого снаряду, від якого бліндаж загорівся. Раніше, 20 листопада, в штабі АТО повідомляли, що за попередньою інформацією, пожежа сталася внаслідок необережного поводження з пічним обладнанням, за фактом події порушено кримінальну справу, проводиться слідство. Після проведення експертиз та ідентифікації похований 8 грудня з усіма військовими почестями в закритій домовині у селі Веселе.
Загинув поблизу с. Кам'янка (Ясинуватський район) під час пожежі у бліндажі. За повідомленням штабу АТО, на Донецькому напрямку загинули троє військовослужбовців, за попередньою інформацією, — внаслідок необережного поводження з пічним обладнанням. Причини і подробиці надзвичайної події з'ясовуються. На місці працюють опергрупа ВСП та представники військової прокуратури. Після проведення експертиз та ідентифікації 9 грудня з двома військовими прощались на території військової частини в селищі Полігон під Миколаєвом.
Загинув поблизу с. Кам'янка (Ясинуватський район) під час пожежі у бліндажі. За повідомленням штабу АТО, на Донецькому напрямку загинули троє військовослужбовців, за попередньою інформацією, — внаслідок необережного поводження з пічним обладнанням. Причини і подробиці надзвичайної події з'ясовуються. На місці працюють опергрупа ВСП та представники військової прокуратури. Після проведення експертиз та ідентифікації 9 грудня з двома військовими прощались на території військової частини в селищі Полігон під Миколаєвом.
За повідомленням Добровеличківської РДА, загинув у зоні АТО від численних кульових поранень (у ЗМІ повідомляли, що загинув від кулі снайпера). Похований у м. Помічна. За даними штабу АТО, за добу загинув один військовослужбовець — в результаті ворожого обстрілу сил АТО поблизу с. Павлопіль на Приморському напрямку (Прим., саме у цьому районі несуть службу підрозділи 59-ї ОМПБр).
01981-12-2020 грудня1981, Дніпро. Молодший сержант, сержант з матеріального забезпечення 3-ї роти «Донбас» 16-го ОМПБ58-ї ОМПБр. Доброволець БСП «Донбас» НГУ, по тому перейшов до 16-го ОМПБ. Залишилась дружина та троє неповнолітніх дітей, — 12-річна донька та сини 10 і 5 років.
01974-05-1818 травня1974, Новопокровка (Чугуївський район)Харківська область. Солдат, гранатометник 3-ї роти «Донбас» 16-го ОМПБ58-ї ОМПБр. До 2009 13 років відпрацював на Новопокровському комбінаті хлібопродуктів. Добровольцем пішов на фронт на початку війни, воював у складі розвідвзводу 1-го батальйону 92-ї ОМБр, у БСП «Донбас» НГУ, по тому перейшов на військову службу за контрактом до 16-го ОМПБ. Залишились мати, брат, дружина та троє дітей.
Загинув від поранень у груди (вище бронежилету) в ході бойового зіткнення в районі Бахмутської траси, по лінії с. Кримське (Новоайдарський район) — окуповане смт Сентянівка (колишнє Фрунзе). Тіла трьох військовослужбовців залишились на неконтрольованій території, передані українській стороні 25 листопада на мосту біля м. Щастя. Похований на кладовищі № 18 м. Харкова, 12 квартал — Алея Слави.
Загинув від несумісних з життям поранень живота у ході бойового зіткнення в районі Бахмутської траси, по лінії с. Кримське (Новоайдарський район) — окуповане смт Сентянівка (колишнє Фрунзе). Тіла трьох військовослужбовців залишились на неконтрольованій території, передані українській стороні 25 листопада на мосту біля м. Щастя. Похований у Дніпрі, на Краснопільському цвинтарі.
01978-05-066 травня1978, с-ще ПіонерськеТюменська областьРРФСР. Мешкав у м. ЛубниПолтавська область. Старший лейтенант, командир гранатометного взводу роти вогневої підтримки 16-го ОМПБ58-ї ОМПБр. 1999 закінчив ОІСВ. Проходив службу у м. Володимир-Волинський на посаді командира механізованого взводу. 2002 звільнився з військової служби. Працював на підприємствах Лубен. У 2006—2008 працював на посаді начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Лубенської міської ради. З 2008 займався підприємницькою діяльністю. З серпні 2014 до літа 2015 служив за мобілізацією у складі 831-ї бригади тактичної авіації, брав участь в АТО. У травні 2017 підписав контракт. Залишилась мати, донька та син.
Загинув від численних поранень у голову в ході бойового зіткнення в районі Бахмутської траси, по лінії с. Кримське (Новоайдарський район) — окуповане смт Сентянівка (колишнє Фрунзе). Тіла трьох військовослужбовців залишились на неконтрольованій території, передані українській стороні 25 листопада на мосту біля м. Щастя. Похований у Лубнах. За даними штабу АТО, в ході бойового зіткнення поблизу с. Кримське, яке тривало 8 годин, загинули четверо військовослужбовців, двоє дістали поранень. В 16 ОМПБ підтвердили, що ще один поранений боєць потрапив у полон. Коментарі військових: близько 7:30 на спостережному пункті було виявлено пересування ДРГ терористів у напрямку Бахмутської траси, на перехоплення вийшла мобільна група. Під час переслідування противника, який відступив назад, група перейшла трасу і потрапила у засідку. В подальшому вогнем мінометних розрахунків було зупинено спробу бойовиків зайти з правого флангу. Бойові дії тривали до сутінків. Під вогнем противника евакуйовано поранених і тіло одного загиблого. Двоє військовослужбовців, які опинились в оточенні, вступили в локальний бій, зуміли зробити мінні пастки, перечекали до ранку і вийшли до своїх. Один поранений потрапив у полон. Полонений Роман Фурсов був звільнений за обміном 29.12.2019.
3838
Павлов Ілля Олександрович
18 років, СамчикиСтарокостянтинівський районХмельницька область. Військовослужбовець НГУ. Здобув фах кухаря, практику проходив у військовій частині Старокостянтинова. Підтримував ДУК ПС. 2017 вступив на військову службу в НГУ. Залишились батьки і дві сестри. Старша сестра з чоловіком більше року захищають Україну на фронті.
01992-03-1414 березня1992, КрученецьЧерняхівський районЖитомирська область. Сержант, начальник радіостанції 2-го десантно-штурмового батальйону 95-ї ОДШБр. Закінчив Селянщинський спортивний ліцей та вступив до ЖДУ імені Івана Франка на факультет фізичного виховання та спорту. Під час проходження практики викладав фізичну культуру в Селянщині. У війську з 2014, служив у 20-му центрі ремонту засобів зв'язку та радіотехнічного забезпечення, в/ч А1724, Озерне. Після загибелі, у червні 2014, кращого друга, десантника Олександра Голяченка, постійно прагнув поїхати в зону АТО. У вересні 2014 підписав контракт з 95 ОДШБр. Залишились батьки і молодша сестра.
Загинув близько 12:00 від кулі снайпера біля одного з опорних пунктів поблизу смт Верхньоторецьке Ясинуватського району. Снайпер не давав витягнути пораненого Дмитра, і він помер від крововтрати. Намагаючись врятувати Дмитра, смертельне поранення дістав ще один десантник. Похований в с. Крученець.
01990-11-2828 листопада1990, Житомир. З малих років мешкав у с. Давидівка (Хорошівський район)Житомирська область. Молодший сержант, снайпер роти снайперів 95-ї ОДШБр. 2008 вступив до Житомирського технологічного коледжу, але не закінчив його. 29.10.2009 був призваний на строкову службу у Десні, після проходження якої 2011 підписав контракт і служив в 30 ОМБр у Новоград-Волинському, а з 2014 — у житомирській десантній бригаді. З 2013 проживав у Житомирі. З перших днів війни — на фронті. Неодружений, залишились батьки і сестра.
Загинув у бою біля одного з опорних пунктів поблизу смт Верхньоторецьке Ясинуватського району, рятуючи іншого пораненого бійця, — Максима не встигли довезти до шпиталю. Похований у свій день народження на Смолянському військовому кладовищі Житомира.
01968-11-1111 листопада1968, ПрилукиЧернігівська область. Старший солдат, розвідник-гранатометник розвідувальної роти 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї ОПДБр. Здобув фах слюсаря-ремонтника. З 11.11.1986 до 11.01.1989 служив у радянській армії снайпером-розвідником батальйону ВДВ, учасник бойових дій в Афганістані (м. Баракі Барак). Після смерті дружини у ДТП переїхав до матері в с. Даньківка (Прилуцький район). З листопада 2016 на військовій службі за контрактом. Залишилися батьки і донька.
Загинув в зоні проведення АТО (час, місце і обставини) не уточнені. Інформацію про загибель військовослужбовця підтвердив головний військовий комісар Черкаської області Євген Курбет. Похований 2 грудня у Вознесенському.
01983-02-1717 лютого1983, ЛихачівНосівський районЧернігівська область. Молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення 3-го взводу 2-ї роти 1-го механізованого батальйону 54-ї ОМБр. Здобув фах водія у Ніжині та тракториста — у ВПУ №33 с. Мрин. Пройшов строкову службу в десантних військах у Болграді. Працював спочатку в пожежній частині Києва, по тому — на Житомирській кондитерській фабриці «Житомирські ласощі». З 2007 по 2014 мешкав у Житомирі. Влітку 2014-го повернувся до рідного села. Пішов до військкомату добровольцем, 07.12.2014 підписав контракт на три роки. На фронті з 11.02.2015, пройшов бої за Дебальцеве, де зазнав контузії. Залишилась мати, дві сестри (одна з яких є його двійнятком), дружина та двоє синів.
01991-08-1111 серпня1991, ЧорноморськОдеська область. Мешкав у м. Подільськ (колишній Котовськ). Молодший сержант, командир 1-го протитанкового кулеметного відділення 1-го взводу 1-ї роти 11-го ОМПБ «Київська Русь»59-ї ОМПБр. Закінчив Котовський професійний ліцей. Мобілізований 2015 як доброволець до БСП «Донбас» НГУ, через рік, — у серпні 2016, підписав контракт із ЗСУ. Залишились батьки і старший брат.
Загинув під час обстрілу позицій ЗСУ поблизу с. Широкине внаслідок вибуху міни калібру 120 мм, ще один боєць дістав поранення. Похований в м. Подільськ.
01971-01-2020 січня1971, СлавутаХмельницька область. З 4-х років мешкав у с. МайківГощанський районРівненська область. Солдат, водій взводу вогневої підтримки 1-ї гірсько-штурмової роти 109-го ОГШБ10-ї ОГПБр. Закінчив училище за фахом водія. Працював водієм у місцевому колгоспі, деякий час їздив на заробітки, пізніше підробляв будівельником в Нетішині. 21.07.2017 вступив на військову службу за контрактом. Залишились мати, сестра, дорослі донька і син та троє онуків.
18 листопада був поранений снайпером у голову в зоні АТО на Луганщині та перебував у глибокій комі. 4 грудня помер, не приходячи до свідомості, в лікарні ім. Мечникова м. Дніпро. Похований в с. Майків. Раніше в Луганській обласній ВЦА повідомляли, що 18 листопада зазнали поранень двоє військовослужбовців — внаслідок ворожих обстрілів околиць міста Золоте та смт Новотошківське Попаснянського району.
3847
Кавун Андрій Іванович (Позивний «Бархан»)
01986-07-1414 липня1986, Кривий РігДніпропетровська область. Старший солдат, снайпер 74-го ОРБ. Захоплювався страйкболом. Добровольцем пішов у 43-й ОМПБ «Патріот» (спочатку — БТО «Патріот») пішов добровольцем, де служив до кінця 2015 — снайпер 2-го взводу 1-ї роти, з серпня 2014 перебував на фронті. По тому підписав контракт із 74 ОРБ. По закінченні контракту збирався одружитись. Залишились батьки, сестра.
30 листопада дістав тяжке поранення у промзоні м. Авдіївка. Помер, не приходячи до свідомості, в лікарні ім. Мечникова м. Дніпро. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.
01966-05-099 травня1966, 51 рік, Карагандинська областьКазахстан. Мешкав у м. Львів. Доброволець, стрілець 2-го взводу 1-ї ОШР ДУК ПС. Закінчив будівельний технікум, займався проектуванням аеродромів, працював кіномеханіком. Мешкав у Росії. Вступив до духовної семінарії, співав у хорі, малював ікони. За повідомленнями в соцмережі російських націоналістів, служив у Троїце-Сергієвій лаврі РПЦ в сані ігумена (прим., не плутати з настоятелем і намісником лаври), церковне ім'я Мойсей, але з часом склав із себе сан та простим іноком перейшов до Катакомбної церкви (ІПЦ). Був членом общини козаків Сергієва Посада та активним учасником російського націоналістичного руху, брав участь в «Руських маршах» у Москві, 2008 проривав кордон ОМОНу на Арбаті (прим., товариші Матюхіна, російські націоналісти, є антиімперцями, антикомуністами, не підтримують російську агресію проти України). Переслідувався ФСБ. Навесні 2015 приїхав до України, вивчив українську мову. В соцмережі Facebook — Віктор Штанг. Спочатку воював на Луганщині у складі батальйону «Свята Марія», в добровольчому формуванні спецпризначення «Вікінг», отримав звання капітана від МГО "Міжнародна Академія Козацтва". Влітку 2015 деякий час працював охоронцем на Фастівському деревообробному комбінаті. В ДУК з літа 2016, був найстаршим бійцем роти, мав величезний бойовий досвід. Залишилась дружина у Львові.
Після окупації частини Луганської області продовжив виконувати покладені на СБУ завдання в окупованому Антрациті: здійснював оперативно-розшукові заходи та надавав важливу інформацію щодо злочинів окупантів і сепаратистів. 6 грудня 2017 року рішенням районного суду міста Харкова був оголошений померлим.
01988-01-2020 січня1988, Ворона (Коломийський район)Івано-Франківська область. Старший солдат, кулеметник — командир бойової машини (БМП-1) 8-го ОМПБ «Поділля»10-ї ОГШБр. Грав за сільську футбольну команду. Стокова служба — десантні війська. Працював у службі охорони, їздив на заробітки. Відслужив рік за мобілізацією в зоні АТО, ще через півроку 16.03.2016 підписав контракт, був номером обслуги ДШКМ, навідником. По тому призначений командиром БМ, 12.05.2016 повернувся на фронт, — у Мар'їнку. Залишились батьки і молодший брат.
3 грудня поблизу с. Новозванівка дістав поранення у голову, що несумісне із життям, від кулі снайпера, коли під час обстрілу побіг за боєприпасами. Перебував у реанімації в тяжкому стані, на апараті штучного дихання, в лікарні ім. Мечникова м. Дніпро, помер 7 грудня. Похований в с. Ворона.
01984-11-1313 листопада1984, Новотроїцьке (Новотроїцький район)Херсонська область. Мешкав в смт АулиДніпропетровська область. Прапорщик, командир бойової машини (БМП) — головний сержант 3-го парашутно-десантного взводу 1-ї парашутно-десантної роти 1-го батальйону 25-ї ОПДБр. 2002 призваний на строкову службу, під час якої підписав контракт, служив у ВВ МВС на посаді стрільця. Після закінчення школи прапорщиків у навчальному центрі в Золочеві був призначений начальником варти. 2007 року звільнився, переїхав до смт Аули, одружився. Працював у приватній охоронній компанії «Крок». Пішов на фронт добровольцем у жовтні 2014, до серпня 2015 служив у 3-му взводі 3-ї роти батальйону МВС «Київ-1». У червні 2016 уклав контракт із ЗСУ. Залишилась дружина та двоє дітей, донька 2012 р.н. та син 2015 р.н.
Загинув від смертельного кульового поранення під час обстрілу в районі м. Авдіївка, ще один військовослужбовець дістав поранення. Похований на цвинтарі смт Аули на алеї Героїв.
Загинув близько 5:00 від вогнепальних кульових поранень грудної клітки та спини, що не сумісні з життям, під час обстрілу позицій батальйону поблизу села Водяне у Приазов'ї. Похований в с. Ладижинські Хутори.
Загинув близько 10:20 внаслідок обстрілу з міномету калібру 120 мм поблизу с-ща Травневе (Бахмутський район) на "Світлодарській дузі". В штабі АТО повідомили, що по Травневому випущено понад півсотні мін. Похований в с. Кам'яне.
01975-09-2929 вересня1975, Північне (підпорядковане Торецьку) Донецька область. Солдат, номер обслуги гранатометного відділення 3-го штурмового взводу 2-ї «афганської» штурмової роти 24-го ОШБ «Айдар»53-ї ОМБр. Закінчив професійно-гірничий ліцей, 1993—1994 проходив строкову військову службу. Приватний підприємець. З лютого 2015 до 2016 служив за мобілізацією у 81-й ОДШБр, 09.10.2017 уклав контракт і служив в «Айдарі». Залишились батьки.
Загинув о 9:55 від кулі снайпера під час вогневого зіткнення з ДРГ противника поблизу с-ща Травневе (Бахмутський район) на "Світлодарській дузі". Похований у Торецьку.
01992-10-033 жовтня1992, ДоманівкаМиколаївська область. Доброволець окремої тактичної групи «Волинь» УДА. Після 10 класу разом із батьком працював трактористом в агрофірмі «Нібулон». 2016 добровольцем пішов на фронт. 25.03.2017 прибув на позиції підрозділу біля Мар'їнки. 30.08.2017 дістав поранення, але допоміг іншому пораненому товаришу, після лікування у жовтні повернувся на передову. Залишилися батьки і сестра.
Помер від поранень, що несумісні з життям, внаслідок підриву на протипіхотній міні з «розтяжкою» під час бойового виходу в районі м. Мар'їнка. Похований в смт Доманівка.
01990-06-044 червня1990, ДиканькаПолтавська область. З 1991 мешкав у Миргороді. Доброволець ОТГ «Волинь» УДА. Закінчив СПТУ №44 м. Миргород, де здобув фах електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Працював в службі охорони, згодом слюсарем з ремонту автомобілів на Миргородському хлібозаводі. З березня 2017 воював в УДА. Залишились батьки і сестра.
Підірвався на протипіхотній міні з «розтяжкою» під час бойового виходу в районі м. Мар'їнка, помер від поранень, що несумісні з життям. Похований у Миргороді на Алеї Героїв.
01969-04-1414 квітня1969, Харків. Заступник командира розвідувальної групи 54-ї ОМБр. У 2014 був членом Харківської Самооборони, захищав Харківський Євромайдан. Пішов на фронт добровольцем у складі загону територіальної оборони. По тому служив у 92-ій ОМБр, воював в районі Мар'їнки та Красногорівки, останнім часом служив у 54-ій ОМБр. Залишилась дружина та 14-річна донька.
Помер вранці через раптову зупинку серця в районі на «Світлодарській дузі». Лікарі констатували інфаркт. Напередодні повернувся з відпустки на передову, готувався заступити на бойове чергування. Похований у Харкові на Алеї Слави.
Близько 15:30 на території ВОП "Бірюза" поблизу с. Диліївка Костянтинівського району Донецької області дістав множинні вогнепальні кульові поранення тулубу та кінцівок під час конфлікту зі співслужбовцем, який випустив по ньому чергу з АКС-74. Від отриманих поранень та гострої крововтрати помер о 16:30 в ЦРЛ м. Торецьк. Похований в Батраді. Солдата, який застрелив Михайла, засудили до 9 років позбавлення волі.
01988-05-2222 травня1988, Вінниця. Старший солдат, розвідник-кулеметник 131-го ОРБ. Закінчив Вінницький технічний коледж за спеціальністю «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв», технік-конструктор. 2012 закінчив Академію внутрішніх справ у Києві, працював дільничним у Мурованокуриловецькому райвідділку міліції (смт Муровані Курилівці). Офіцер (МВС). Захоплювався історією. 14.07.2017 уклав контракт із ЗСУ та після підготовки на полігоні у вересні поїхав на фронт. Залишились батьки, брат, дружина та 2-річна донька.
О 17:15 дістав вогнепальне поранення голови від кулі снайпера, що зрикошетила від удару о брус, на спостережному пункті поблизу ДФС (Донецької фільтрувальної станції) у напрямку окупованого с-ща Крута Балка, о 18:50 помер у військовому госпіталі м. Авдіївка. Похований на Центральному міському кладовищі Вінниці, на Алеї Слави.
3863
Терещенко Олександр Іванович
01985-03-2525 березня1985, КролевецьСумська область. Командир гармати артилерійської батареї бригадної артилерійської групи 58-ї ОМПБр. Закінчив СПТУ за фахом електромонтера та водія. Після строкової служби (2003), проходив службу за контрактом у «Десні» та 1 ОТБр — старший механік-водій і командир танку Т-64. З 01.08.2014 по 08.04.2015 проходив службу за мобілізацією — стрілець 2-го полку охорониНГУ (в/ч 3022). 21.05.2015 вдруге пішов до війська за мобілізацією, до 17.12.2016 служив у 93-й ОМБр на посадах стрільця, старшого стрільця та помічника гранатометника, виконував завдання у Донецькій області, мав поранення. 30.01.2017 уклав контракт на проходження військової служби у 58-ій бригаді. Залишились мати, сестра та цивільна дружина.
Загинув у ніч з 13 на 14 грудня в Новоайдарівському районі (за повідомленням Кролевецької РДА — під час виконання бойового завдання, за повідомленням ЗМІ з посиланням на прес-офіцера 58-ї бригади — небойова втрата, обставини не уточнено). Похований на Варварівському кладовищі Кролевця.
Близько 22:40 під час мінометного обстрілу бойовиками позицій українських військ в районі смт Зайцеве, одна з мін калібру 120 мм залетіла у бліндаж і влучила у чавунну піч-«буржуйку», яка розлетілася на дрібні уламки, почалася пожежа. В результаті вибуху й пожежі загинуло двоє військовослужбовців. Проводяться експертизи, обставини встановлює слідство. Поховання 06.04.2018 в Рахові. Прим. В штабі АТО повідомляли про трьох загиблих, але, за результатами журналістського розслідування «Новинарні», третій виявився живим, знайдений у Чернігові з незначними опіками рук.
01980-06-1313 червня1980, УжгородЗакарпатська область. Зареєстрований у м. Чоп. Прапорщик, командир відділення взводу управління командира артилерійського дивізіону 128-ї ОГПБр. Підписав контракт 14.05.2016. Залишилася мати, сестра, дружина та двоє синів, 7 і 9 років.
Близько 22:40 під час мінометного обстрілу бойовиками позицій українських військ в районі смт Зайцеве, одна з мін калібру 120 мм залетіла у бліндаж і влучила у чавунну піч-«буржуйку», яка розлетілася на дрібні уламки, почалася пожежа. В результаті вибуху і пожежі загинуло двоє військовослужбовців. Після проведення експертиз похований 24.05.2018 в Ужгороді на міському кладовищі Кальварія.
01993-08-099 серпня1993, ДружбаЯмпільський район (Сумська область). Мешкав у м. Житомир. Старший солдат, сапер 2-го батальйону 95-ї ОДШБр. В бригаді з 2010, — пройшов строкову службу, у 2011 підписав контракт. Робив різьблення по дереву, майстрував меблі, займався спортом. На фронті з весни 2014. Залишилися батьки, дружина та двоє синів віком 4 і 1 роки.
Загинув близько 8:00 від мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання в результаті підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в районі смт Верхньоторецьке Ясинуватського району, ще двоє бійців дістали поранення (один з них у важкому стані). Похований на Смолянському військовому кладовищі Житомира.
Загинув вранці від вогнепального уламкового поранення грудної клітки внаслідок обстрілу з мінометів та СПГ-9 околиць смт Новотошківське Попаснянського району. Похований на центральному кладовищі смт Рокитне.
01993-10-1313 жовтня1993, ПавлоградДніпропетровська область. Сержант, командир бойової машини — командир відділення парашутно-десантного взводу 4-ї парашутно-десантної роти 2-го батальйону 25-ї ОПДБр. Вступив у НМетАУ (м. Дніпро), але згодом залишив навчання. З кінця 2013 служив у 25-ій бригаді за контрактом на посаді навідника-оператора 1-ї роти 3-го батальйону. На фронті з 24.07.2014, — Шахтарськ, Іловайськ, Савур-могила, Майорськ, Красногорівка, Піски, ш. Бутівка, Авдіївка, неодноразово виконував завдання за лінією фронту. 2016 переведений до 2-го батальйону. Батько помер, залишились мати, сестра і кохана дівчина.
01982-06-088 червня1982, Залізничне (Полтавський район)Полтавська область. З 2-х років проживав у с. Кам'янка (Тростянецький район)Сумська область. Молодший сержант, командир кулеметного відділення роти вогневої підтримки 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї ОПДБр. Закінчив ПТУ № 25 м. Тростянець за фахом тракториста-машиніста. Строкова служба — війська ППО. Працював охоронцем, з 2011 — кінологом у службі охорони Артемівського заводу шампанських вин (м. Бахмут). Після того, як влітку 2014 на прохідній заводу внаслідок артилерійського обстрілу терористами дістав поранень товариш Олексія, він добровольцем пішов до військкомату. З серпня 2014 по вересень 2015 проходив службу за мобілізацією на посаді командира саперного відділення 91-го ОПОЗ, виконував завдання в районі Дебальцевого. У жовтні 2015 підписав контракт, після підготовки 12.12.2015 прибув до свого підрозділу в десантну бригаду. Залишились мати та молодший брат.
Близько 0:30 внаслідок обстрілу дістав поранення уламком міни калібру 120 мм, що пробив бронежилет (за іншими даними, кульове поранення), в районі м. Авдіївка — поблизу с. Новоселівка Друга (Ясинуватський район) та с-ща Кам'янка. За дві години помер від поранення. В штабі АТО повідомили, що противник вів вогонь зі 120-мм мінометів і кулеметів. Похований на центральному кладовищі Тростянця, на Алеї Героїв.
01974-07-2121 липня1974, ГологориЗолочівський район. Прапорщик, головний сержант 2-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 80-ї ОДШБр. Виріс у багатодітній родині. Закінчив Львівське ПТУ № 52. 1992—1994 проходив строкову службу. 1997 закінчив 343-тю школу прапорщиків при Прикарпатському військовому окрузі. Проходив службу на посадах командира взводу (24 дивізія), старшини роти, старшини мехбатальйону (30 дивізія), старшини центру радіо та супутникового вузла зв'язку (93 полк зв'язку), старшини центру каналоутворювальних систем вузла зв'язку, начальника складу роти матеріального забезпечення. Багато років віддав армії. Мобілізований навесні 2014, ніс службу на Яворівському полігоні на посаді старшини. На фронті з вересня 2014 — сержант з матеріального забезпечення 2-ї ГСА батареї 80-ї бригади. Після демобілізації одразу підписав контракт. Залишились мати, троє братів, сестра та донька.
Загинув у другій половині дня від осколкового поранення в шию під час артилерійського обстрілу з гармат калібру 122 мм (за іншими даними, — з мінометів) на підступах до с. Старий Айдар Станично-Луганського району. Похований в с. Гологори.
01983-02-1111 лютого1983, Київ. З 1994 мешкав у Дніпрі. Старший лейтенант, заступник командира по роботі з особовим складом 1-ї роти 1-го батальйону 25-ї ОПДБр. Виріс в родині військового. Закінчив Сумський військовий інститут ракетних військ і артилерії СумДУ (2004, спеціальність «Бойове застосування та управління діями підрозділів Сухопутних військ»). Мав багато захоплень: кулінарія, малювання, реконструкція зразків історичної зброї тощо. Проходив службу на посаді заступника командира батареї з виховної роботи та офіцера-психолога у 25 ОПДБр, з 2010 — офіцер-вихователь 3-го (військово-спортивного) взводу Ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Дніпровської міської ради. Мобілізований 23.03.2014, бойовий шлях у складі 2-ї роти 25-ї бригади: Амвросіївка, Дебальцеве, Шахтарськ, Савур-могила, Нижня Кринка, Зайцеве. У березні 2015 повернувся до Ліцею, викладав вогневу підготовку. Вереснем 2016 вдруге пішов на фронт. Залишились батьки, двоє братів, дружина та син.