www.wikidata.uk-ua.nina.az

Білогірський район Хмельницька область У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Білогірський район Білогі рс

Білогірський район (Хмельницька область)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білогірський район.

Білогі́рський райо́н — колишній район в Україні, розташований на північному заході Хмельницької області в межах історичної Волинської землі. Центр — смт Білогір'я.

Білогірський район
адміністративно-територіальна одиниця
Колишній район на карті Хмельницька область
Основні дані
Країна:  Україна
Область: Хмельницька область
Код КОАТУУ: 6820300000
Утворений: 7 березня 1923
Ліквідований: 17 липня 2020
Населення: ▼ 25 866 (01.01.2019)
Площа: 776,3 км²
Густота: 33,32 осіб/км²
Тел. код: +380-3841
Поштові індекси: 30200—30245
Населені пункти та ради
Районний центр: Білогір'я
Селищні ради: 2
Сільські ради: 23
Смт: 2
Села: 72
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Кирилюк Володимир Володимирович
Голова РДА: Загоруйко Юрій Миколайович
Вебсторінка: Білогірська РДА
Білогірська районна рада
Адреса: 30200, Хмельницька обл., Білогірський р-н., смт. Білогір'я, вул. Шевченка, 46
Мапа

Білогірський район у Вікісховищі

17 липня 2020 року було ліквідовано внаслідок адміністративно-територіальної реформи.

Загальні відомості Редагувати

Площа району становила приблизно 0,8 тис. км². Населення — 30,8 тис. мешканців (2004).

Район межував на півночі з Острозьким районом Рівненської області, на північному сході і сході з Ізяславським, на півдні з Теофіпольським районами Хмельницької області, на заході з Лановецьким та Шумським районами Тернопільської області.

Територією району протікає річка Горинь з притоками. Судноплавство на Горині відсутнє. Через район проходить залізниця Шепетівка-Подільська – Тернопіль. Основна залізнична станція — Суховоля в селищі Білогір'я. Є зупинки на платформах Білогір'я, Вільшаниця, Лепесівка, Жижниківці. Через район проходять регіональні автомобільні шляхи Р26 Острог – Кременець – Почаїв – Радивилів та Н02 Кременець – Любар – Біла Церква – Ржищів (з під'їздом до м. Біла Церква). Район має регулярне автобусне сполучення з Хмельницьким, Рівним, Тернополем, Львовом, Києвом, сусідніми райцентрами та селами району. Найближчі аеропорти в обласних центрах Рівному та Хмельницькому.

У районі було 2 селищних і 23 сільських ради; 2 селища міського типу та 72 села.

Сусідні райони та міськради Редагувати

Географія Білогірського району Редагувати

Територія Білогірського району розташована в межах Північно-Подільської височинної області та, незначною частиною, на Малому Поліссі. Більшу частину території займає Горинь-Слуцька височина, яка на крайній півночі району різким гористим уступом переходить у заболочену Острозьку долину, де розташовані землі сіл Мала Боровиця, Долоччя, Карпилівка. Рельєф переважно хвилястий та горбистий, з глибокими ярами та балками. Долини окремих річок відзначаються широкими заболоченими рівнинами. У межах району присутні чітко виражені уступи та окремі горбогір'я з глибокими улоговинами. На лінії сіл Мала Боровиця – Зіньки – Переморівка Горинь-Слуцька височина поступово переходить в Кременецькі гори. У південній та правобережній частині району (через Горинь) височина дещо вирівнюється.

У районі є значні запаси крейди, вапняку, глини, торфу, будівельного піску, мергелів. Серед ґрунтів переважають чорноземи, здебільшого розорані. Місцями присутні дернові та лучні ґрунти.

У межах району збереглися лісові масиви, переважають широколистяні ліси та соснини на пісковиках.

Клімат району належить до вологої, помірно теплої кліматичної зони. Характеризується м'якими зимами та теплим вологим літом.

Основною водною артерією району є річка Горинь, що бере свій початок на Авратинському плато й розділяє навпіл територію Білогірщини. Основні притоки Горині: Вілія з Кумою, Тростянка, Семенівка, Полква, Калинівка та ін. Озер у районі не багато, переважають стави та штучні водойми. В долинах та вздовж багатьох річок поширені природні болота.

Коротка історична довідка Редагувати

Білогірський (Ляховецький) район був утворений 7 березня 1923 р. відповідно до Постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 р. З квітня 1946 р. Ляховецький район перейменовано на Білогірський. Давня історія Ляховець (стара назва Білогір'я до 1946 р.) тісно пов'язана з історією інших сіл району та всієї Волині.

Перша письмова згадка про Ляхівці датується 1441 роком. Тоді поселення входило до складу Великого князівства Литовського. У 1569 р. після укладання Люблінської унії між Польщею та Литвою, територія сучасної Білогірщини увійшла до складу Речі Посполитої: більша частина до Кременецького, а невелика частина на півночі — до Луцького повітів.

У середні віки Ляхівці були значним торговельним та оборонним центром Південно-Східної Волині. В 1583 р. поселення отримало магдебурзьке право — право на самоуправління.

У період національно-визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. на території сучасної Білогірщини часто відбувалися військові дії. Унаслідок вдалої для козаків та українських селян Пилявецької битви восени 1648 р. жителі Ляховець та навколишніх сіл захопили ляховецьку фортецю, знищили місцеву шляхту й рушили назустріч козацько-селянським загонам Максима Кривоноса під Старокостянтинів. Проте наступного року польська армія перейшла в контрнаступ. Після вимушеного для українського уряду Зборівського договору (1649 р.) територія Білогірщини знову відійшла до Речі Посполитої.

На початку XVIII ст. територія сучасної Білогірщини знову стала в центрі боротьби між різними державами. У травні 1705 р. під час Північної війни (1700–1721 рр.) миргородський полковник Данило Апостол (у майбутньому гетьман України (1727–1734) з козацькою дивізією стояв у Ляхівцях. У 1706 р. тут проходили шведські та російські війська, які вимагали від населення контрибуцію, часто забирали хліб. У 1707 р. гетьман литовського війська Огінський частину свого війська розташував під Ляхівцями. З 1711 р. після кількох років військових дій Волинь знову повертається під владу Речі Посполитої.

На Правобережній Україні розгортається антифеодальний гайдамацький рух. Велика повстанська група діяла в районі Ляховеччини під керівництвом відомого селянського ватажка Івана (Яна) Клобуцького.

Після другого та третього поділів Польщі і приєднання Правобережної України до Російської імперії Ляхівці та навколишні села в 1795 році ввійшли спочатку до складу Подільської губернії, а з 1796 р. — Волинської. Територія сучасного Білогірського району була включена до складу Кременецького та Острозького повітів.

3 початком Першої світової війни Білогірщина відчула всі перипетії воєнного часу. Влітку 1920 р. територію сучасної Білогірщини окупували польські загони, але в липні 1920 р. під час наступу Червоної армії, до Ляхівців вже вступили інші окупаційні війська, частини кавалерійської бригади під командуванням Григорія Котовського. Радянська окупаційна влада остаточно була встановлена в Південно-Східній Волині наприкінці листопада 1920 р.

У березні 1923 р. Ляхівці стають районним центром Шепетівського прикордонного округу в складі Радянської Росії, що згодом отримала назву Радянський Союз. Навесні 1924 р. в Ляховецькому районі було створено першу кредитну сільськогосподарську артіль «Червоний плугатар» із центром в селі Старики. Того ж року почала виходити ідеолого-пропагандистська газета «Соціалістичний фронт».

У 1930 р. в Ляховецькому та інших районах Шепетівської округи вибухнули антиколгоспні селянські повстання, спричинені примусовим здійсненням форсованої колективізації - повної конфіскації власності селян та примусової щоденної трудової повинності за мізерні зарплати (за аналогією кріпосної системи періоду Російської імперії). У 1930-их роках в Ляховецькому районі, як і повсюди в Радянській Україні, відбувалися широкомасштабні, політичні репресії. Зокрема, в 1936 році нібито через зв'язок із «націоналістичними елементами» було виселено за межі району 156 польських сімей.

Напередодні Другої світової війни у Ляховецькому районі проживало 41 249 чол. Найтрагічнішу сторінку в історії краю відкрив напад Німеччини на СРСР. Уже 5 липня 1941 р. Ляховецький район був окупований німецько-фашистськими військами. Восени 1942 р. на території Ляховецького району виникли загони УПА, які перешкоджали німцям вивозити награбоване, нищили невеликі загони нацистських окупантів. У 1943 р. поблизу сіл Мокроволя, В'язовець, смт Ямпіль у результаті боїв між вояками УПА та окупантами загинуло понад 120 гітлерівців. Діяли також з'єднання радянських партизанів. Кінець окупації Білогірського (тоді Ляховецького) району настав із визволенням району підрозділами Червоної Армії. Процес визволення тривав із 20 лютого 1944 р. (було визволено райцентр) по 10 березня 1944 р. — визволено найвіддаленіші села району. Визволяли Ляховецький район від нацистських загарбників війська 6-ї армії 1-го Українського фронту під командуванням М. Ф. Ватутіна спільно з радянськими партизанами в січні-березні 1944 р. Остаточно Ляхівці були звільнені від нацистських окупантів військами 60-ї армії 1-го Українського фронту 5 березня 1944 р.

Селище Ляхівці було перейменовано в 1946 р. на Білогір'я, а Ляховецький район — у Білогірський. Станом на 10 жовтня 1957 р. в Білогірському районі нараховувався 51 населений пункт, 20 колгоспів, 19 сільських рад із земельною площею 44 172 гектари. Населення району в цей час становило приблизно 36 тис. чол., зокрема українців — 95 %.

4 липня 1957 р. райвиконком Білогірської ради порушив питання про зміну статусу села Білогір'я на поселення міського типу, яке через деякий час було вирішено позитивно обласною радою.

17 липня 2020 року Білогірський район, внаслідок адміністративно-територіальної реформи в Україні, було ліквідовано. Територія району ввійшла до складу новоутвореного Шепетівського району

Населення Редагувати

Розподіл населення за віком та статтю (2001):

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 14 987 3306 1934 4474 3313 1912 48
Жінки 16 713 3006 1803 4055 3909 3625 315


Національний склад населення за даними перепису 2001 року:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 31178 98,33 %
росіяни 284 0,90 %
поляки 148 0,47 %
вірмени 41 0,13 %
білоруси 21 0,07 %
інші 35 0,11 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 31394 99,01 %
російська 262 0,83 %
вірменська 26 0,08 %
інші 25 0,08 %

Політика Редагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Білогірського району було створено 65 виборчих дільниць. Явка на виборах склала 75,16 % (проголосували 16 217 із 21 577 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 49,73 % (8065 виборців); Юлія Тимошенко — 26,35 % (4273 виборці), Олег Ляшко — 11,24 % (1823 виборці), Сергій Тігіпко — 3,22 % (522 виборці), Анатолій Гриценко — 2,69 % (437 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,74 %.

Пам'ятки Редагувати

У Білогірському районі згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації розташовані 58 пам'яток історії, з яких 52 — це пам'ятні знаки та могили воїнів.

Персоналії Редагувати

Декілька слів про знаменитих земляків — вихідців із Білогірщини.

У Білогірському районі в с. Сушівці народився і вчився в школі Микола Федунець — член спілки письменників України, голова Хмельницької обласної письменницької організації. У смт. Ямпіль народились і виросли: Леонід Лукич Ситар — завідувач хірургічного відділенням Київського інституту кардіохірургії, народний депутат України Віталій Миколайович Олуйко у смт. Білогір'я — 14 січня 1961 року народився Віктор Романович Бащук — єпископ УПЦ Уманський та Звенигородський — Пантелеймон.

На Білогірщині народились Герої Радянського Союзу: Майборський Володимир Петрович родом із села Зіньки, Ткачук Іван Олексійович із села Жижниківці, Омельчук Григорій Купріянович із села Мала Боровиця (докладніше дивись статтю Герої Радянського Союзу).

На території району живе і працює Герой України, Генеральний директор НВА ТОВ «Перлина Поділля» Петро Володимирович Іващук.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Розпорядження Президента України від 24 лютого 2020 року № 132/2020-рп «Про призначення Ю.Загоруйка головою Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області»
  2. ↑ . zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 14 січня 2021. 
  3. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Кам'янець-Подільської області»
  4. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 8 квітня 1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв районів і населених пунктів Кам'янець-Подільської області»
  5. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. 
  6. ↑ . Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 12 лютого 2018. 
  7. ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 14 березня 2016. 

Джерела Редагувати


Це незавершена стаття з географії Хмельницької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Bilogirskij rajon Bilogi rskij rajo n kolishnij rajon v Ukrayini roztashovanij na pivnichnomu zahodi Hmelnickoyi oblasti v mezhah istorichnoyi Volinskoyi zemli Centr smt Bilogir ya Bilogirskij rajonadministrativno teritorialna odinicyaGerb PraporKolishnij rajon na karti Hmelnicka oblastOsnovni daniKrayina UkrayinaOblast Hmelnicka oblastKod KOATUU 6820300000Utvorenij 7 bereznya 1923Likvidovanij 17 lipnya 2020Naselennya 25 866 01 01 2019 Plosha 776 3 km Gustota 33 32 osib km Tel kod 380 3841Poshtovi indeksi 30200 30245Naseleni punkti ta radiRajonnij centr Bilogir yaSelishni radi 2Silski radi 23Smt 2Sela 72Mapa rajonuRajonna vladaGolova radi Kirilyuk Volodimir VolodimirovichGolova RDA Zagorujko Yurij Mikolajovich 1 Vebstorinka Bilogirska RDABilogirska rajonna radaAdresa 30200 Hmelnicka obl Bilogirskij r n smt Bilogir ya vul Shevchenka 46MapaBilogirskij rajon u Vikishovishi17 lipnya 2020 roku bulo likvidovano vnaslidok administrativno teritorialnoyi reformi 2 Zmist 1 Zagalni vidomosti 1 1 Susidni rajoni ta miskradi 1 2 Geografiya Bilogirskogo rajonu 2 Korotka istorichna dovidka 3 Naselennya 4 Politika 5 Pam yatki 6 Personaliyi 7 Div takozh 8 Primitki 9 DzherelaZagalni vidomosti RedaguvatiPlosha rajonu stanovila priblizno 0 8 tis km Naselennya 30 8 tis meshkanciv 2004 Rajon mezhuvav na pivnochi z Ostrozkim rajonom Rivnenskoyi oblasti na pivnichnomu shodi i shodi z Izyaslavskim na pivdni z Teofipolskim rajonami Hmelnickoyi oblasti na zahodi z Lanoveckim ta Shumskim rajonami Ternopilskoyi oblasti Teritoriyeyu rajonu protikaye richka Gorin z pritokami Sudnoplavstvo na Gorini vidsutnye Cherez rajon prohodit zaliznicya Shepetivka Podilska Ternopil Osnovna zaliznichna stanciya Suhovolya v selishi Bilogir ya Ye zupinki na platformah Bilogir ya Vilshanicya Lepesivka Zhizhnikivci Cherez rajon prohodyat regionalni avtomobilni shlyahi R26 Ostrog Kremenec Pochayiv Radiviliv ta N02 Kremenec Lyubar Bila Cerkva Rzhishiv z pid yizdom do m Bila Cerkva Rajon maye regulyarne avtobusne spoluchennya z Hmelnickim Rivnim Ternopolem Lvovom Kiyevom susidnimi rajcentrami ta selami rajonu Najblizhchi aeroporti v oblasnih centrah Rivnomu ta Hmelnickomu U rajoni bulo 2 selishnih i 23 silskih radi 2 selisha miskogo tipu ta 72 sela Susidni rajoni ta miskradi Redaguvati Izyaslavskij rajon Teofipolskij rajon Ostrozkij rajon Rivnenska oblast Lanoveckij rajon Ternopilska oblast Shumskij rajon Ternopilska oblast Geografiya Bilogirskogo rajonu Redaguvati Teritoriya Bilogirskogo rajonu roztashovana v mezhah Pivnichno Podilskoyi visochinnoyi oblasti ta neznachnoyu chastinoyu na Malomu Polissi Bilshu chastinu teritoriyi zajmaye Gorin Slucka visochina yaka na krajnij pivnochi rajonu rizkim goristim ustupom perehodit u zabolochenu Ostrozku dolinu de roztashovani zemli sil Mala Borovicya Dolochchya Karpilivka Relyef perevazhno hvilyastij ta gorbistij z glibokimi yarami ta balkami Dolini okremih richok vidznachayutsya shirokimi zabolochenimi rivninami U mezhah rajonu prisutni chitko virazheni ustupi ta okremi gorbogir ya z glibokimi ulogovinami Na liniyi sil Mala Borovicya Zinki Peremorivka Gorin Slucka visochina postupovo perehodit v Kremenecki gori U pivdennij ta pravoberezhnij chastini rajonu cherez Gorin visochina desho virivnyuyetsya U rajoni ye znachni zapasi krejdi vapnyaku glini torfu budivelnogo pisku mergeliv Sered gruntiv perevazhayut chornozemi zdebilshogo rozorani Miscyami prisutni dernovi ta luchni grunti U mezhah rajonu zbereglisya lisovi masivi perevazhayut shirokolistyani lisi ta sosnini na piskovikah Klimat rajonu nalezhit do vologoyi pomirno teployi klimatichnoyi zoni Harakterizuyetsya m yakimi zimami ta teplim vologim litom Osnovnoyu vodnoyu arteriyeyu rajonu ye richka Gorin sho bere svij pochatok na Avratinskomu plato j rozdilyaye navpil teritoriyu Bilogirshini Osnovni pritoki Gorini Viliya z Kumoyu Trostyanka Semenivka Polkva Kalinivka ta in Ozer u rajoni ne bagato perevazhayut stavi ta shtuchni vodojmi V dolinah ta vzdovzh bagatoh richok poshireni prirodni bolota Korotka istorichna dovidka RedaguvatiBilogirskij Lyahoveckij rajon buv utvorenij 7 bereznya 1923 r vidpovidno do Postanovi VUCVK vid 7 bereznya 1923 r Z kvitnya 1946 r Lyahoveckij rajon perejmenovano na Bilogirskij Davnya istoriya Lyahovec stara nazva Bilogir ya do 1946 r tisno pov yazana z istoriyeyu inshih sil rajonu ta vsiyeyi Volini Persha pismova zgadka pro Lyahivci datuyetsya 1441 rokom Todi poselennya vhodilo do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo U 1569 r pislya ukladannya Lyublinskoyi uniyi mizh Polsheyu ta Litvoyu teritoriya suchasnoyi Bilogirshini uvijshla do skladu Rechi Pospolitoyi bilsha chastina do Kremeneckogo a nevelika chastina na pivnochi do Luckogo povitiv U seredni viki Lyahivci buli znachnim torgovelnim ta oboronnim centrom Pivdenno Shidnoyi Volini V 1583 r poselennya otrimalo magdeburzke pravo pravo na samoupravlinnya U period nacionalno vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu 1648 1654 rr na teritoriyi suchasnoyi Bilogirshini chasto vidbuvalisya vijskovi diyi Unaslidok vdaloyi dlya kozakiv ta ukrayinskih selyan Pilyaveckoyi bitvi voseni 1648 r zhiteli Lyahovec ta navkolishnih sil zahopili lyahovecku fortecyu znishili miscevu shlyahtu j rushili nazustrich kozacko selyanskim zagonam Maksima Krivonosa pid Starokostyantiniv Prote nastupnogo roku polska armiya perejshla v kontrnastup Pislya vimushenogo dlya ukrayinskogo uryadu Zborivskogo dogovoru 1649 r teritoriya Bilogirshini znovu vidijshla do Rechi Pospolitoyi Na pochatku XVIII st teritoriya suchasnoyi Bilogirshini znovu stala v centri borotbi mizh riznimi derzhavami U travni 1705 r pid chas Pivnichnoyi vijni 1700 1721 rr mirgorodskij polkovnik Danilo Apostol u majbutnomu getman Ukrayini 1727 1734 z kozackoyu diviziyeyu stoyav u Lyahivcyah U 1706 r tut prohodili shvedski ta rosijski vijska yaki vimagali vid naselennya kontribuciyu chasto zabirali hlib U 1707 r getman litovskogo vijska Oginskij chastinu svogo vijska roztashuvav pid Lyahivcyami Z 1711 r pislya kilkoh rokiv vijskovih dij Volin znovu povertayetsya pid vladu Rechi Pospolitoyi Na Pravoberezhnij Ukrayini rozgortayetsya antifeodalnij gajdamackij ruh Velika povstanska grupa diyala v rajoni Lyahovechchini pid kerivnictvom vidomogo selyanskogo vatazhka Ivana Yana Klobuckogo Pislya drugogo ta tretogo podiliv Polshi i priyednannya Pravoberezhnoyi Ukrayini do Rosijskoyi imperiyi Lyahivci ta navkolishni sela v 1795 roci vvijshli spochatku do skladu Podilskoyi guberniyi a z 1796 r Volinskoyi Teritoriya suchasnogo Bilogirskogo rajonu bula vklyuchena do skladu Kremeneckogo ta Ostrozkogo povitiv 3 pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni Bilogirshina vidchula vsi peripetiyi voyennogo chasu Vlitku 1920 r teritoriyu suchasnoyi Bilogirshini okupuvali polski zagoni ale v lipni 1920 r pid chas nastupu Chervonoyi armiyi do Lyahivciv vzhe vstupili inshi okupacijni vijska chastini kavalerijskoyi brigadi pid komanduvannyam Grigoriya Kotovskogo Radyanska okupacijna vlada ostatochno bula vstanovlena v Pivdenno Shidnij Volini naprikinci listopada 1920 r U berezni 1923 r Lyahivci stayut rajonnim centrom Shepetivskogo prikordonnogo okrugu v skladi Radyanskoyi Rosiyi sho zgodom otrimala nazvu Radyanskij Soyuz Navesni 1924 r v Lyahoveckomu rajoni bulo stvoreno pershu kreditnu silskogospodarsku artil Chervonij plugatar iz centrom v seli Stariki Togo zh roku pochala vihoditi ideologo propagandistska gazeta Socialistichnij front U 1930 r v Lyahoveckomu ta inshih rajonah Shepetivskoyi okrugi vibuhnuli antikolgospni selyanski povstannya sprichineni primusovim zdijsnennyam forsovanoyi kolektivizaciyi povnoyi konfiskaciyi vlasnosti selyan ta primusovoyi shodennoyi trudovoyi povinnosti za mizerni zarplati za analogiyeyu kriposnoyi sistemi periodu Rosijskoyi imperiyi U 1930 ih rokah v Lyahoveckomu rajoni yak i povsyudi v Radyanskij Ukrayini vidbuvalisya shirokomasshtabni politichni represiyi Zokrema v 1936 roci nibito cherez zv yazok iz nacionalistichnimi elementami bulo viseleno za mezhi rajonu 156 polskih simej Naperedodni Drugoyi svitovoyi vijni u Lyahoveckomu rajoni prozhivalo 41 249 chol Najtragichnishu storinku v istoriyi krayu vidkriv napad Nimechchini na SRSR Uzhe 5 lipnya 1941 r Lyahoveckij rajon buv okupovanij nimecko fashistskimi vijskami Voseni 1942 r na teritoriyi Lyahoveckogo rajonu vinikli zagoni UPA yaki pereshkodzhali nimcyam vivoziti nagrabovane nishili neveliki zagoni nacistskih okupantiv U 1943 r poblizu sil Mokrovolya V yazovec smt Yampil u rezultati boyiv mizh voyakami UPA ta okupantami zaginulo ponad 120 gitlerivciv Diyali takozh z yednannya radyanskih partizaniv Kinec okupaciyi Bilogirskogo todi Lyahoveckogo rajonu nastav iz vizvolennyam rajonu pidrozdilami Chervonoyi Armiyi Proces vizvolennya trivav iz 20 lyutogo 1944 r bulo vizvoleno rajcentr po 10 bereznya 1944 r vizvoleno najviddalenishi sela rajonu Vizvolyali Lyahoveckij rajon vid nacistskih zagarbnikiv vijska 6 yi armiyi 1 go Ukrayinskogo frontu pid komanduvannyam M F Vatutina spilno z radyanskimi partizanami v sichni berezni 1944 r Ostatochno Lyahivci buli zvilneni vid nacistskih okupantiv vijskami 60 yi armiyi 1 go Ukrayinskogo frontu 5 bereznya 1944 r Selishe Lyahivci bulo perejmenovano v 1946 r na Bilogir ya 3 a Lyahoveckij rajon u Bilogirskij 4 Stanom na 10 zhovtnya 1957 r v Bilogirskomu rajoni narahovuvavsya 51 naselenij punkt 20 kolgospiv 19 silskih rad iz zemelnoyu plosheyu 44 172 gektari Naselennya rajonu v cej chas stanovilo priblizno 36 tis chol zokrema ukrayinciv 95 4 lipnya 1957 r rajvikonkom Bilogirskoyi radi porushiv pitannya pro zminu statusu sela Bilogir ya na poselennya miskogo tipu yake cherez deyakij chas bulo virisheno pozitivno oblasnoyu radoyu 17 lipnya 2020 roku Bilogirskij rajon vnaslidok administrativno teritorialnoyi reformi v Ukrayini bulo likvidovano Teritoriya rajonu vvijshla do skladu novoutvorenogo Shepetivskogo rajonu 2 Naselennya RedaguvatiRozpodil naselennya za vikom ta stattyu 2001 5 Stat Vsogo Do 15 rokiv 15 24 25 44 45 64 65 85 Ponad 85Choloviki 14 987 3306 1934 4474 3313 1912 48Zhinki 16 713 3006 1803 4055 3909 3625 315Statevo vikova piramidaCholoviki Vik Zhinki48 85 315 107 80 84 405 382 75 79 903 683 70 74 1252 740 65 69 1065 1002 60 64 1324 620 55 59 791 760 50 54 891 931 45 49 903 1096 40 44 1028 1150 35 39 950 1113 30 34 1061 1115 25 29 1016 940 20 24 896 994 15 20 907 1213 10 14 1155 1187 5 9 1012 906 0 4 839 Nacionalnij sklad naselennya za danimi perepisu 2001 roku 6 Nacionalnist Kilkist osib Vidsotokukrayinci 31178 98 33 rosiyani 284 0 90 polyaki 148 0 47 virmeni 41 0 13 bilorusi 21 0 07 inshi 35 0 11 Movnij sklad naselennya za danimi perepisu 2001 roku 6 Mova Kilkist osib Vidsotokukrayinska 31394 99 01 rosijska 262 0 83 virmenska 26 0 08 inshi 25 0 08 Politika Redaguvati25 travnya 2014 roku vidbulisya Prezidentski vibori Ukrayini U mezhah Bilogirskogo rajonu bulo stvoreno 65 viborchih dilnic Yavka na viborah sklala 75 16 progolosuvali 16 217 iz 21 577 viborciv Najbilshu kilkist golosiv otrimav Petro Poroshenko 49 73 8065 viborciv Yuliya Timoshenko 26 35 4273 viborci Oleg Lyashko 11 24 1823 viborci Sergij Tigipko 3 22 522 viborci Anatolij Gricenko 2 69 437 viborciv Reshta kandidativ nabrali menshu kilkist golosiv Kilkist nedijsnih abo zipsovanih byuleteniv 0 74 7 Pam yatki RedaguvatiDokladnishe Pam yatki istoriyi Bilogirskogo rajonu Hmelnicka oblast U Bilogirskomu rajoni zgidno z danimi upravlinnya kulturi turizmu i kurortiv Hmelnickoyi oblderzhadministraciyi roztashovani 58 pam yatok istoriyi z yakih 52 ce pam yatni znaki ta mogili voyiniv Personaliyi RedaguvatiDekilka sliv pro znamenitih zemlyakiv vihidciv iz Bilogirshini U Bilogirskomu rajoni v s Sushivci narodivsya i vchivsya v shkoli Mikola Fedunec chlen spilki pismennikiv Ukrayini golova Hmelnickoyi oblasnoyi pismennickoyi organizaciyi U smt Yampil narodilis i virosli Leonid Lukich Sitar zaviduvach hirurgichnogo viddilennyam Kiyivskogo institutu kardiohirurgiyi narodnij deputat Ukrayini Vitalij Mikolajovich Olujko u smt Bilogir ya 14 sichnya 1961 roku narodivsya Viktor Romanovich Bashuk yepiskop UPC Umanskij ta Zvenigorodskij Pantelejmon Na Bilogirshini narodilis Geroyi Radyanskogo Soyuzu Majborskij Volodimir Petrovich rodom iz sela Zinki Tkachuk Ivan Oleksijovich iz sela Zhizhnikivci Omelchuk Grigorij Kupriyanovich iz sela Mala Borovicya dokladnishe divis stattyu Geroyi Radyanskogo Soyuzu Na teritoriyi rajonu zhive i pracyuye Geroj Ukrayini Generalnij direktor NVA TOV Perlina Podillya Petro Volodimirovich Ivashuk Div takozh RedaguvatiAdministrativnij ustrij Bilogirskogo rajonu Hmelnicka oblast Primitki Redaguvati Rozporyadzhennya Prezidenta Ukrayini vid 24 lyutogo 2020 roku 132 2020 rp Pro priznachennya Yu Zagorujka golovoyu Bilogirskoyi rajonnoyi derzhavnoyi administraciyi Hmelnickoyi oblasti a b Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv zakon rada gov ua Arhiv originalu za 21 lipnya 2020 Procitovano 14 sichnya 2021 Ukaz Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR vid 7 bereznya 1946 Pro zberezhennya istorichnih najmenuvan ta utochnennya i vporyadkuvannya isnuyuchih nazv silrad i naselenih punktiv Kam yanec Podilskoyi oblasti Ukaz Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR vid 8 kvitnya 1946 Pro zberezhennya istorichnih najmenuvan ta utochnennya i vporyadkuvannya isnuyuchih nazv rajoniv i naselenih punktiv Kam yanec Podilskoyi oblasti Rozpodil naselennya za stattyu ta vikom serednij vik naselennya Hmelnicka oblast osib Region 5 richni vikovi grupi Rik Kategoriya naselennya Stat Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2021 a b Rozpodil naselennya za nacionalnistyu ta ridnoyu movoyu Hmelnicka oblast osib Region Nacionalnist Rik Vkazali u yakosti ridnoyi movu Arhiv originalu za 12 lyutogo 2018 Procitovano 12 lyutogo 2018 ProKom TOV NVP Centralna viborcha komisiya IAS Vibori Prezidenta Ukrayini www cvk gov ua Arhiv originalu za 27 lyutogo 2018 Procitovano 14 bereznya 2016 Dzherela RedaguvatiHmelnicka oblast Administrativna karta Kiyiv NVP Kartografiya 2005 Sajt Bilogirskogo rajonu Arhivovano 27 travnya 2016 u Wayback Machine nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Bilogirskij rajon nbsp Ce nezavershena stattya z geografiyi Hmelnickoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bilogirskij rajon Hmelnicka oblast amp oldid 38159675