Го́ринь-Слу́цька височина́ (інші назви — Півні́чно-Поді́льська височина, Північно-Подільське плато) — частина Подільської височини. Розташована в межах північної частини Хмельницької області та північно-східної частини Тернопільскої області.
Загальна характеристика Редагувати
Середні абсолютні висоти 280—300 м, максимальна 350 м над рівнем моря. Поверхня височини має загальний похил із заходу та півдня на схід і північ, що підтверджується напрямком течією Случа з притоками Ікопоть, Деревичка та Хомора і Горині з Полквою та Вілією. На півночі Північноподільска височина уступом в 20—30 м опускається до Шепетівського плато Волинської височини та Острозької долини. На південному заході переходить в Авратинську височину, на північному заході, в межах Білогірського та Шумського районів, височина поступово переходить у Кременецькі гори. Рельєф височини подібний до Верхньобузької, має широкі річкові долини, густу мережу балок. Поверхня має горбисто-хвилястий, а подекуди горбогірний вигляд (в межиріччі Случі та Деревички й вздовж гористого уступу по лінії Переморівка — Зіньки — Долоччя — Кунів — Кам'янка).
В межах Горинь-Слуцької височини виділяються Старокостянтинівська та Теофіпольська рівнини, що відзначаються значно рівнішим рельєфом.
Більша частина височини розорана, подекуди збереглися значні лісові масиви. Річкові долини та балки здебільшого заболочені.
Кліматичні умови Редагувати
Кліматичні умови в межах Горинь-Слуцької височини помірно-континетальні, з м'якими сніжними зимами (середня температура січня −5°C) та вологими, теплими літами (середня температура липня +19°C). Клімат придатний для ведення сільського господарства.