Білогір я У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення У Вікіпедії є статті про інші значення цього тер

50°00′18″ пн. ш. 26°24′57″ сх. д. / 50.00500° пн. ш. 26.41583° сх. д. / 50.00500; 26.41583Координати: 50°00′18″ пн. ш. 26°24′57″ сх. д. / 50.00500° пн. ш. 26.41583° сх. д. / 50.00500; 26.41583

Висота над рівнем моря

236 м

Водойма

р. Горинь

Відстань

Найближча залізнична станція:

Суховоля

До станції:

3 км

До обл. центру:

- автошляхами:

88,9 км

Селищна влада

Адреса

30200, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, смт Білогір’я, вул. Шевченка, буд. 44

Голова селищної ради

Мельник Василь Васильович

Вебсторінка

Білогірська селищна рада

Карта

Білогір'я

Білогір'я у Вікісховищі

Географія Редагувати

Розташоване на лівому березі річки Горині (притока Прип'яті), за З км від залізничної станції Суховоля на лінії Шепетівка-Подільська — Тернопіль.

Білогір'я знаходиться у південній частині історико-етнографічної Волині. Рельєф місцевості — горбиста рівнина. Є поклади крейди, глини, значні запаси торфу.

Історія Редагувати

Ляхівці, друга половина ХІХ ст. Малюнок Наполеона Орди

Селище засноване 1441 року. Магдебурзьке право отримало з 1583 року.

В околицях Білогір'я виявлено залишки трипільської культури (ІІІ тис. до н. е.), населення та курганний могильник бронзової доби (II тисячоліття до н. е.), а також кілька поселень черняхівської культури.

Перша згадка про Ляхівці датується 1441 роком, коли за привілеєм великого литовського князя Казимира IV стало належати шляхтичу Дениску Мокосійовичу. Пізніше посідачкою Ляхівців була королева Польщі Бона Сфорца.

Оригінальну назву місцині дали «ляхівські двори» — польські оселі переселенців з «Країни тисячі озер» — Мазурів^{[джерело не вказане 3611 днів]}.

Князь Юзеф-Олександр-Доброгост Яблоновський збудував тут замок. У 1780-х рр. цей же власник підтвердив містечку магдебурзьке право (вперше надане ще 1583 р.), а також надав печатку «ляховецької магдебургії» з зображенням великого герба Яблоновських (щит чотиричастинний; у першій частині — герб «Прус ІІІ», у другій — «Прус І», у третій — «Злотоголенчик», у четвертій — «Коси»; зразки такої печатки, відомі з 1780-х — 1790-х рр., відомі з документів архіву Яблоновських—Сапіг у фондах відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника).

Братська могила в селищі

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Ляховецької волості Острозького повіту Волинської губернії, мешкало 2368 осіб, налічувалось 296 дворів, існували 4 православні церкви, 2 часовні, костел, школа. За ½ версти розташовувалось садиба Леонцине з 3 млинами, ярмарком, винокурним заводом.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5401 особи (2634 чоловічої статі та 2767 — жіночої), з яких 3890 — православної віри та 1384 — юдейської.

Статус селища міського типу Білогір'я отримало з 1960 року.

У Незалежній Україні

1 лютого 2018 року Білогірська селищна рада, в ході децентралізації, об'єднана з Білогірською селищною громадою.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білогірського району, смт увійшло до складу Шепетівського району.

Релігійне життя Редагувати

Костел XVII століття

Окрім парафіяльного храму тут звели домініканський монастир. Будівництво розпочав руський шляхтич Павло Христофор Сенюта, який у релігійному плані пізніше добряче збаламутив Волинь та Поділля^{[джерело?]}. Він спочатку сповідував православ'я, потім кальвінізм та католицизм, а 1616 року прийняв аріанство.

Будівництво домініканського монастиря завершилося близько 1660 р. (до речі, теж на кошти Сенют). Історія храму досить складна. Сучасна святиня Пресвятої Трійці, Успіння Богородиці та свв. Петра і Павла була освячена 21 липня 1789 року. Художник Наполеон Орда, який у 1862—1876 роках мандрував Волинню, зазначив, що змальований ним храм був побудований Сенютою 1612 року. Отже, 1789 року могла відбутися реконсекрація (повторне освячення) святині з якихось причин, адже збудована вона була задовго до того. Храм мав цілих 10 вівтарів.

Рекреаційні ресурси Редагувати

У місцевості видобувається мінеральна природна столова вода — «Білогірська».

Економіка Редагувати

Цегельний завод, ТОВ НВА «Перлина Поділля», ТОВ «Білогір'ямолокопродукт». У місті з листопада 2008 року діє супермаркет мережі «Наш Край».

Відомі особи Редагувати

Уродженці:

Пантелеймон (Бащук) — церковний діяч
Авраам Сенюта — церковний діяч
Теодозій Сєроцінський — польський мовознавець і педагог
Вільгельм Богуславський — польський правник і історик
Костянтин Валігура — український публіцист, письменник, журналіст
Митрофан (Юрчук) — церковний діяч

Перебували:

Йоахім Рупньовський — аріянин-«міністр» в Ляхівцях
Пйотр Мошковський — полеміст, аріянин-«міністр», заступник Йоахіма Рупньовського

Помер:

Юзеф Сапега — польський політик, вояк

Примітки Редагувати

Хмельницька обласна рада. Білогірський район [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]. [oblrada.km.ua/userfiles/паспорт Білогірська селищна рада Білогірський район.doc Паспорт Білогірської селищної ради (doc)]
Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.
Lachowce… — S. 54
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-23)
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 6 серпня 2011.
. Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 6 серпня 2011.
Retai.net: У місті діє супермаркет мережі «Наш Край».^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Tazbir J. MORZKOWSKI Piotr (poł. XVII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/1, zeszyt 92. — S. 28—29. (пол.)

Література Редагувати

Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — Київ, 1971
Сенютович-Бережний В. Ляхівці над Горинем та їх дідичі // Літопис Волині. — Р. ІІІ. — 1956. — Ч. 3
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. -.
Аполлон Сендульский Местечко Ляховци Острожскаго уезда // Волынские епархиальные ведомости. — 1869. — № 18-19 (рос.)
Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. — Wrocław; Warszawa; Kraków, 1994. — T. 5. (пол.)
Baliński М., Lipiński T. Lachowce // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — 1442 s. — S. 928—930 (пол.)
Dunin Karwicki J. Wędrówka od źródeł do ujścia Horynia. — Kraków, 1891 (пол.)
Dunin Karwicki J. Z zamglonej i niedawno minionej przeszłości: opowiadania historyczne. — Warszawa, 1902 (пол.)
Lachowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 53. (пол.) — S. 53 (пол.)
Lachowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 208. (пол.) — S. 208 (пол.)
Stecki T. J. Miasteczko Lachowce i uczony Jabłonowski // Kłosy. — 1872. — № 368 (пол.)
Wierzbicki J. Korespondencja // Athenaeum. — R. 6. — 1846. — T. 3 (пол.)
Білогір'я [ 6 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Білогір'я

смт Білогір'я // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Білогір'я у часі і просторі [ 27 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Білогірський замок [ 22 листопада 2010 у Wayback Machine.]
Рік славного ювілею
The Sieniuta Family [ 14 квітня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Хмельницька обласна рада. Білогірський район [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]. [oblrada.km.ua/userfiles/паспорт Білогірська селищна рада Білогірський район.doc Паспорт Білогірської селищної ради (doc)]

[2] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)

[3] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.

[4] Lachowce… — S. 54

[5] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[6] рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-23)

[7] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[8] . Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 6 серпня 2011.

[9] . Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 6 серпня 2011.

[10] Retai.net: У місті діє супермаркет мережі «Наш Край».^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[11] Tazbir J. MORZKOWSKI Piotr (poł. XVII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/1, zeszyt 92. — S. 28—29. (пол.)