Гриценко Анатолій Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гриценко.

Анато́лій Степа́нович Грице́нко (25 жовтня 1957, село Багачівка, Звенигородський район, Черкаська область) — український політик і військовий діяч, міністр оборони України (2005–2007), народний депутат України VI і VII скл., голова Комітету ВРУ з питань нацбезпеки і оборони (VI скликання), до вересня 2019 року -- голова партії «Громадянська позиція». Полковник запасу. Кандидат технічних наук (1984). Автор понад 100 наукових робіт.

Анатолій Степанович Гриценко
Анатолій Степанович Гриценко
8-й Міністр оборони України
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко Юрій Єхануров Віктор Янукович
Попередник	Олександр Кузьмук
Наступник	Юрій Єхануров
Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони
26 грудня 2007 — 12 грудня 2012
Президент	Віктор Ющенко Віктор Янукович
Попередник	Анатолій Кінах
Наступник	Володимир Литвин
Народився	25 жовтня 1957(1957-10-25) (65 років) с. Багачівка, Звенигородський район, Черкаська область, УРСР
Відомий як	політик
Місце роботи	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Країна	СРСР і Україна
Alma mater	Військовий інститут іноземних мов МО США, Київське вище військове авіаційне інженерне училище (1974) і Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба
Політична партія	Громадянська позиція
У шлюбі з	Мостова Юлія Володимирівна
Звання	Полковник запасу
Нагороди	Іменна вогнепальна зброя
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
6-го скликання
безпартійний (НУНС)	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина»	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Життєпис

Ріс у місті Ватутіне. Вчився до 8 класу у школі № 6, яку закінчував і колишній голова Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж.

1974 року закінчив Київське суворовське військове училище з золотою медаллю. 1979 року — закінчив із золотою медаллю Київське вище військове авіаційне інженерне училище.^{[неавторитетне джерело]}

Військову кар'єру розпочав в 809-му навчальному авіаційному полку (в/ч 19109) Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків у місті Охтирка, де з червня 1979 року по листопад 1981 року проходив службу на посаді начальника групи обслуговування авіаційного обладнання. 8 років (розпочинаючи з 1984-го) працював викладачем у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі, на штабних посадах в Міністерстві оборони України.

У 1994—1997 роках був начальником Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних Сил України.

1993 — закінчив Інститут іноземних мов Міністерства оборони США.

1994 — закінчив оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США

1995 — закінчив курси підвищення кваліфікації при Академії Збройних Сил України.

1997—1999 — очолював аналітичну службу апарату Ради національної безпеки і оборони України.

З грудня 1999 року був президентом Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Одночасно, з лютого 2000 року — позаштатний консультант Комітету питань національної безпеки оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000 року — член Громадської ради експертів з внутрішньополітичних питань при Президенті України.^{[джерело?]}

У червні 2004 року призначений керівником інформаційно-аналітичного забезпечення виборчої кампанії Віктора Ющенка.^{[джерело?]}

З 4 лютого 2005 року до 18 грудня 2007 року був міністром оборони України. Обіймав цю посаду в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича.

Підтримка Гриценка на виборах Президента України 2014.

Обраний депутатом Верховної Ради 6-го скликання за списком блоку «Наша Україна — Народна Самооборона», був головою Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

11 грудня 2008 року Анатолій Гриценко очолив Всеукраїнську громадську організацію «Громадянська позиція».^{[джерело?]}

У 2009 році Анатолій Гриценко став першим кандидатом в президенти України, який чесно та прозоро зібрав 2,5 млн на заставу, як і на кампанію в цілому. З таким же прозорим звітуванням витрат в режимі он-лайн.

У 2012 році обраний депутатом Верховної Ради 6-го скликання за списком партії «Батьківщина», очолював підкомітет з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

4 квітня 2013 року Народний депутат Олег Канівець, за якого ручався перед парламентською кампанією Анатолій Гриценко, вийшов із фракції «Батьківщина». Гриценко пояснив вихід з фракції О. Канівця тим, що під час виборчої кампанії і після неї була «проти нього і проти мене кампанія дискредитації його деякими депутатами з фракції „Батьківщина“» .14 січня 2014 року Анатолій Гриценко написав заяву про вихід із фракції «Батьківщина», «у зв'язку з неможливістю впливати на рішення, що приймаються».

У 2010 та 2014 роках балотувався на посаду Президента України, посів 9-те й 4-те місце відповідно.

10 березня 2015 року повідомив, що працюватиме доцентом кафедри політології у Києво-Могилянській академії з зарплатою 1000 гривень на місяць.

10 грудня 2018 року лідер «Громадянського руху »Хвиля«» Віктор Чумак підтримав на президентських виборах-2019 Анатолія Гриценка та очолив його передвиборчий штаб.

11 січня 2019 року партія «Громадянська позиція» висунула Анатолія Гриценка кандидатом у президенти, 15 січня 2019 року Центрвиборчком зареєстрував Гриценка кандидатом в президенти.

Очолив виборчий список «Громадянської позиції» на парламентських виборах 2019 року.

Інше

Суд в РФ намагався засудити Гриценка до шести років в'язниці. Так, Другий Західний окружний військовий суд Москви «засудив» Гриценка до 6 років колонії за нібито заклики до терористичних актів на території РФ.

Родина

Гриценко у 2007 р.

Батько — Степан Дем'янович (1927 — 16 лютого 2013). З 1944 брав участь у Другій світовій війні. Був сапером, побував у Фінляндії, Данії і Норвегії. Пізніше служив у танкових військах, всього провів у армії 6,5 років. Після цього працював гірничим рятувальником. Проживав у місті Ватутіному на Черкащині.

Мати — Ганна Тихонівна (1936), пенсіонерка.

Перша дружина — Людмила Михайлівна, розлучився у 2002 році, проживши з нею в шлюбі 25 років. Друга дружина — Юлія Мостова, український журналіст, головний редактор газети «Дзеркало тижня», вдова Олександра Разумкова.

У Анатолія Гриценка є троє дітей: Олексій (1979, закінчив Київський політехнічний інститут), Світлана (1982, закінчила Київський національний економічний університет) (обоє від першого шлюбу) та Ганна (2004) (від другого шлюбу).

Виховує також Гліба Разумкова (1998) — сина Юлії Мостової від її першого шлюбу.

Володіє англійською мовою.

Нагороди

Державні

• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (25 жовтня 2007) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки Української держави, бездоганне виконання службового обов'язку та з нагоди 50-річчя від дня народження

Недержавні

• Орден «За інтелектуальну відвагу» (2008) — за привнесення вагомої інтелектуальної та етичної компоненти в українське політичне життя і твердість у відстоюванні вартостей євроатлантичної цивілізації

Політична підтримка Анатолія Гриценка на президентських виборах 2019 року

Нижче представлені особи, кандидати в президенти, лідери політичних сил та партії, що підтримали Анатолія Гриценка, як єдиного кандидата від демократичних сил, на посаду Президента України на виборах 2019 року:

• Єгор Фірсов (Партія «Альтернатива»)
• Микола Катеринчук (Європейська партія України) 
• Микола Томенко («Рідна країна»)
• Віктор Чумак («Хвиля»)
• Андрій Садовий (Об'єднання «Самопоміч»), якого раніше підтримав
• Мішель Терещенко 
• Василь Гацько (Демократичний альянс)
• Дмитро Гнап («Сила людей»)
• Солонтай Олександр Гейзович («Сила людей»)
• Дмитро Добродомов (Громадський рух «Народний контроль»)
• Давід Сакварелідзе («Рух нових сил»)
• Світлана Заліщук («Міжфракційне об'єднання "ЄвроОптимісти"»)
• Мустафа Наєм («Міжфракційне об'єднання "ЄвроОптимісти"»)
• Олександр Савченко (Міжнародний інститут бізнесу), український економіст, фінансист, банкір, меценат

Погляди

Виступає за вступ України до Європейського Союзу^{[джерело?]}. Відомий окремими різкими радикальними висловлюваннями.^{[неавторитетне джерело]}

Підтримує президентську форму правління з одночасним підсиленням персональної відповідальності Президента, обмеженням його недоторканності та дієвим механізмом відсторонення від влади в порядку імпічменту.

Виступає за легалізацію вогнепальної зброї.

За власним зізнанням, є прибічником авторитарної моделі державного керівництва.

Я хочу, щоб люди зрозуміли одну просту річ — не потрібно боятися авторитарного режиму. Це не диктатура, яка масово пригнічує права і свободи людей. Авторитаризм має однокореневе слово — авторитет. Освічений авторитаризм виводить країну на новий, більш високий рівень і економіки, і на її основі — демократії».

Передвиборча програма Гриценка носить назву «Чесний президент — служитиме людям», в якій кадрова політику ґрунтується на основі «трьох П»: професіоналізм, порядність, патріотизм.

Участь у дебатах під час президентської кампанії 2019

8 лютого Анатолій Гриценко взяв участь у дебатах в авторській програмі Валерія Калниша на Радіо «НВ» «Печерські пагорби»

27 березня 2019 року Анатолій Гриценко взяв участь в офіційних дебатах «Зворотний відлік» на UA:Перший, де мав дебатувати з 5-м та 6-м номерами рейтингів авторитетних соціологічних досліджень — Олег Ляшком та Юрієм Бойком, проте обидва проігнорували запрошення та не прийшли. Натомість, Анатолій Гриценкоприйшов та залишився відповідати на жорсткі запитання журналістів та експертів Анатолій Гриценко виявився єдиним з першої шістки кандидатів, хто взяв участь в офіційних дебатах, адже 29 березня 2019 року Володимир Зеленський подібно до свого персонажа Голобородька не зв'явився на офіційні дебати «Зворотний відлік» на UA:Перший, де мав дебатувати з 2-м та 3-м номерами рейтингів авторитетних соціологічних досліджень — Петром Порошенком (що також проігнорував запрошення, віддавши перевагу сольному виступу на каналі Ахметова «ТРК Україна») та Юлією Тимошенко, що прийшла, проте залишила студію через 17 хвилин і, оскільки її опоненти на дебати не приїхали. Крім того, Гриценко запросив на дебати Володимира Зеленського, проте той відмовив 4-му номеру соціологічних рейтингів і ці дебати не відбулися взагалі.

Майно

Відповідно до поданої декларації кандидата у президенти, Анатолій Гриценко станом на весну 2018 року був власником автомобіля Volvo XC90 2013 року випуску та гідроциклу Yamaha. Також мав грошові кошти в еквіваленті 175 тисяч доларів США, майже 140 тисяч гривень пенсії, 15 тисяч гривень зарплатні. Зарплатня дружини склала майже 375 тисяч гривень. Його дружина Юлія Мостова на той момент володіла 5-ма квартирами в Києві, двома земельними ділянками в Обухівському районі (з 2003 та 2006 років) та дачним будинком. Мостова також володіє корпоративними правами у чотирьох компаніях: видавничий дім «Ормос», «Комюніті 8», «Анкаріс» та «ЗТ Груп», а також є бенефіціаром 7 компаній.

Інша інформація про особу

• В курсантські роки захоплювался стаєрським бігом, щорічно брав участь в 110-кілометровому пробігу від Києва до Балико-Щучинки.
• Анатолій Гриценко в 1994 році отримав золоту медаль чемпіонату США з футболу серед військових університетів.
• Автор законопроєкту щодо протидії хабарництву. Закон передбачав за отримання хабаря в розмірі $10 тисяч і більше позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Для суддів, прокурорів і слідчих за такий злочин — довічне позбавлення волі з конфіскацією майна без права на амністію. 21 травня 2009 року 364 народних депутати проголосували за прийняття даного законопроєкту в цілому. Президент Ющенко ветував ухвалений законопроєкт.
• У 2012 році, разом із Лещенком, Шалайським і Шабуніним, брав участь у процесі передання до правоохоронних органів Австрії інформації щодо фактів корупції віце-прем'єра Андрія Клюєва, одного з ключових людей Януковича в уряді Миколи Азарова. За словами Віталія Шабуніна, Гриценко був єдиним серед усіх опозиційних голів парламентсьских комітетів, хто не побоявся поставити свій підпис на заяві про злочин задля її легалізації.
• На президентських виборах 2014 року Гриценко переміг на дільницях у Демократичній Республіці Конго та в Ліберії. У обох цих країнах базуються українські військові контингенти у складі місій ООН.
• Під час Революції гідності виступав з пропозиціями щодо застосування протестантами «для захисту Батьківщини» мисливської вогнепальної зброї. Після перемоги Євромайдану супроводжував (разом з Олегом Канівцем) бійців «Беркуту» при їх виведенні з Києва.

Примітки

1. Посади депутата протягом скликання^{[недоступне посилання з квітня 2019]} на офіційному сайті Верховної Ради.
2. Список золотих медалістів суворовського училища 1972 — 76 [ 10 березня 2009 у Wayback Machine.] на офіційному сайті.
3. . grytsenko.com.ua. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 16 червня 2018. 
4. Двоє черкащан – у сотні найвпливовіших українців. оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019. 
5. Анатолий Гриценко. - Досье. оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019. 
6. . grytsenko.com.ua. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018. 
7. Гриценко Анатолій Степанович. Народний депутат України VI скликання. оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019. 
8. Партійні тумбочки. DT.ua. оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 3 лютого 2019. 
9. Гриценко Анатолій Степанович. Народний депутат України VII скликання. оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019. 
10. Вихід Канівця з фракції — це наслідок бездіяльності її вождів. оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 9 квітня 2013. 
11. . Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 9 квітня 2013. 
12. Гриценко написав заяву про вихід із фракції «Батьківщина». оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 14 січня 2014. 
13. Анатолий Гриценко трудоустроился в Киево-Могилянской академии. оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 15 березня 2015. 
14. Вкладатиму в молодь. оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 15 березня 2015. 
15. вирішив підтримати інший кандидат у президенти^{[недоступне посилання з травня 2019]}
16. Депутат Чумак підтримав на президентських виборах Гриценка та очолив його виборчий штаб. оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 11 грудня 2018. 
17. Гриценко: новини і свіжі рейтинги на виборах президента України 2019. РБК-Україна (рос.). оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 3 лютого 2019. 
18. Партія Гриценка «Громадянська позиція» затвердила виборчий список [ 23 червня 2019 у Wayback Machine.] Громадське радіо (10 червня 2019)
19. . РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020. 
20. . Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 18 лютого 2013. 
21. Указ Президента України від 25 жовтня 2007 року № 1019/2007 «Про нагородження А. Гриценка відзнакою "Іменна вогнепальна зброя"»
22. Кавалери Ордену НКЖ «Ї» «За інтелектуальну відвагу» 2008 р. [ 10 червня 2015 у Wayback Machine.] // Незалежний культурологічний часопис «Ї»
23. «Альтернатива» Єгора Фірсова приєдналася до «Громадянської позиції», давши старт великим об'єднавчим процесам. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
24. Команда Гриценка поповнилась двома Миколаями. https://www.pravda.com.ua/news/2018/12/17/7201485/. Українська правда. 17 грудня 2018. оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 17 грудня 2018. 
25. Микола Томенко йде в Президенти. оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
26. Віктор Чумак не йде в президенти і підтримує кандидатуру Гриценка. informator.news. 12 жовтня 2018. оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018. 
27. Хто підтримав Гриценка на виборах: список партій. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
28. Садовий таки знявся з виборів на користь Гриценка. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
29. Мішель Терещенко: «Я повернуся до президентської кампанії після завершення воєнного стану». 7 грудня 2018. оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 17 грудня 2018. 
30. Мішель Терещенко йде в президенти: романтик, технічний кандидат чи переможець?. оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 18 грудня 2018. 
31. Терещенко підтримав кандидатуру Садового у президенти. оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019. 
32. Садовий знімається з виборів на користь Гриценка: чому тільки зараз. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
33. . Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
34. Гнап також знімається з виборів на користь Гриценка. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
35. ЩЕ ОДИН КАНДИДАТ У ПРЕЗИДЕНТИ ГОТОВИЙ ЗНЯТИ СВОЮ КАНДИДАТУРУ НА КОРИСТЬ ГРИЦЕНКА. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
36. "Сила людей" підтримала зняття кандидатури Гнапа на користь Гриценка. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
37. Іще один кандидат у президенти знявся з виборів на користь Гриценка. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
38. Давід Сакварелідзе про підтримку Анатолія Гриценка
39. Світлана Заліщук про підтримку Анатолія Гриценка
40. Вибори 2019: Вибори 2019: Гриценка висунули кандидатом у президенти. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
41. Вибори 2019: Гриценка висунули кандидатом у президенти. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
42. Олександр Савченко про підтримку Анатолія Гриценка
43. Расстрелять Порошенка за мародерство! — Гриценко [ 10 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Андрей Сидоренко. Опубліковано 11 лют. 2017 р.
44. Гриценко: Главное не дать Порошенко убежать, его место в тюрьме [ 10 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Арес TV. Опубліковано 30 бер. 2017 р. Эфир 25.03.2017
45. . Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 16 червня 2018. 
46. Підсумки тижня. Авторская программа Валерия Калныша. Гость Анатолий Гриценко. Эфир от 25.05.2018. оригіналу за 14.06.2018. Процитовано 16 червня 2018. 
47. Rbc.ua. Анатолий Гриценко: Не нужно бояться авторитарного режима. РБК-Украина (рос.). оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 16 червня 2018. 
48. Влада хоче вилучити вогнепальну зброю – це хибне рішення!. Українська правда - Блоги. оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018. 
49. Анатолий Гриценко: Не нужно бояться авторитарного режима. оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 16 червня 2018. 
50. Передвиборча програма кандидата на пост президента України Анатолія Гриценка: "Чесний президент - служитиме людям!. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
51. "Чесний президент - служитиме людям!": Передвиборча програма кандидата на пост президента України Анатолія Гриценка. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
52. Перетворення піраміди корупції на трапецію і принцип "трьох П": Передвиборча програма Анатолія Гриценка. оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019. 
53. . Архів оригіналу за 5 березня 2020. Процитовано 30 березня 2019. 
54. ЛЯШКО І БОЙКО НЕ ПРИЙШЛИ НА ДЕБАТИ З ГРИЦЕНКОМ09:38, 28.03.2019. оригіналу за 30.03.2019. Процитовано 30.03.2019. 
55. «Зворотний відлік», випуск п’ятий: шоу самотнього Гриценка. оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019. 
56. «Зворотний відлік», випуск п’ятий: Юрій Бойко, Анатолій Гриценко, Олег Ляшко. оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 30 березня 2019. 
57. Зеленський, Тимошенко, Порошенко, Гриценко та Бойко - лідери президентських перегонів, - опитування трьох соціологічних компаній. оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019. 
58. Випуск 6. Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Володимир Зеленський. оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019. 
59. "Нема тут кого дебати". Тимошенко ушла с несостоявшихся дебатов через 15 минут. оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019. 
60. відлік», Випуск 6. Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Володимир Зеленський. оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 30 березня 2019. 
61. Тимошенко пішла з теледебатів, тому що Порошенко та Зеленський не прийшли. оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019. 
62. Гриценко закликає Зеленського до дебатів у прямому ефірі. оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019. 
63. Зеленский "некрасиво срезался" от Гриценко: кандидат громким поступком подтвердил неприятные слухи о себе. оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019. 
64. Декларація про майно та статки. оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019. 
65. Декларация Гриценко: Volvo XC90, гидроцикл и эквивалент почти $175 тысяч, недвижимое имущество — у жены
66. Выборы-2019: что указали в декларациях кандидаты в президенты. РБК-Україна (рос.). оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019. 
67. . grytsenko.com.ua. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018. 
68. Гриценко про біг, стрільбу, футбол та преферанс. оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 11 травня 2018. 
69. Повідомлення - Народні депутати пропонують посилити кримінальну відповідальність за хабарництво - Офіційний портал Верховної Ради України. rada.gov.ua. оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018. 
70. Анатолій Гриценко про боротьбу з корупцією (Шустер Live, 22.05.2009). 16 серпня 2015. Процитовано 13 червня 2018. 
71. Рада отменила закон о противодействии взяточничеству (рос.). оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018. 
72. Гриценко: Є докази, що Клюєв витрачав бюджетні гроші на власний бізнес. DT.ua. оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 16 червня 2018. 
73. Партія "Громадянська позиція". Віталій Шабунін про Анатолія Гриценка. Процитовано 22 грудня 2018. 
74. Віталій Шабунін про Анатолія Гриценка. 17 травня 2018. Процитовано 16 червня 2018. 
75. ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 11 травня 2018. 
76. Україна, Святослав Хоменко ВВС. Хто за кого голосував: електоральна географія президентських виборів. BBC News Україна (укр.). оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 11 травня 2018. 
77. Гриценко: Всі свідомі громадяни мають стати на захист життя людей. оригіналу за 13 грудня 2015. Процитовано 24 липня 2016. 
78. Экс-министр обороны вывозит из Киева одесский «Беркут» и солдат внутренних войск. оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 24 липня 2016. 

Посилання

• Персональний сайт Анатолія Гриценка [ 24 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Сторінка на сайті Верховної Ради України [ 20 березня 2018 у Wayback Machine.]
• Сергій Руденко. Перший на виліт // Український тиждень, № 48 (109), 27.11.2009 [ 12 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Орбіти Гриценка 1 // Український тиждень, № 48 (109), 27.11.2009 [ 12 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Орбіти Гриценка 2 // Український тиждень, № 48 (109), 27.11.2009 [ 12 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Тарас Березовець. Ворог держави // Український тиждень, № 48 (109), 27.11.2009 [ 12 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• А.Гриценко: Ситуація в армії близька до катастрофи. Інтерв'ю порталу Главное [ 17 січня 2011 у Wayback Machine.]
• А.Гриценко: У силових структурах немає і тисячі боєздатних бійців [ 24 жовтня 2011 у Wayback Machine.]

Попередник:	Міністри оборони України 4 лютого 2005 — 18 грудня 2007	Наступник:
Олександр Кузьмук 24 вересня 2004 — 3 лютого 2005		Юрій Єхануров 18 грудня 2007 — 5 червня 2009