| Центр Разумкова | |
|---|---|
| На честь | Разумков Олександр Васильович |
| Тип | Державна політика, аналітика |
| Засновано | 15 серпня 1994 |
| Країна | Україна |
| Штаб-квартира | Київ, Україна |
| Центральний орган | Рада Разумкова |
| Генеральний директор | Пинзеник Павло Васильович |
| Бюджет | 20,5 млн гривень (2015) |
| Код ЄДРПОУ | 20063407 |
| Вебсайт: razumkov.org.ua | |
Центр Разумко́ва (повна назва — «Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова») — провідний недержавний аналітичний центр України, що здійснює дослідження державної політики. Заснований 19 серпня 1994 року. Згідно з Рейтингом аналітичних центрів світу 2015, який щороку публікує Університет Пенсильванії, Центр Разумкова входить до п'ятірки найкращих аналітичних центрів Центральної і Східної Європи.
Структура Редагувати
Складається з соціологічної служби та шести підрозділів — «програм»:
- військові програми
- економічні програми
- енергетичні програми
- міжнародні програми
- політико-правові програми
- суспільні програми
Діяльність Редагувати
Готує аналітичні доповіді, статті, соціологічні дослідження, коментарі з актуальних проблем державної політики. Результати досліджень розміщуються у журналі «Національна безпека і оборона», на інтернет-сторінці [ 31 липня 2019 у Wayback Machine.], представляються на публічних обговореннях, друкуються у ЗМІ.
Дослідження Центру Разумкова використовували в роботі міжнародні організації (ОБСЄ, ООН), посольства іноземних держав, міжнародні донорські організації, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Адміністрація Президента України, інші державні установи, українські й іноземні підприємства, банки.
У Рейтингу аналітичних центрів світу 2015, який щороку публікує Університет Пенсильванії, Центр Разумкова має найкращі показники серед українських аналітичних центрів, зокрема:
- 42 місце серед 137 найкращих аналітичних центрів світу без урахування США;
- 60 місце серед 175 найкращих аналітичних центрів світу з урахуванням США;
- 5 місце серед 90 найкращих аналітичних центрів Центральної та Східної Європи.
Співробітники Редагувати
Центр Разумкова об'єднав експертів у галузях історії, політології, філософії, соціології, права, міжнародних відносин, економіки, енергетики та воєнної безпеки. У Центрі Разумкова постійно працюють 35 осіб і понад 100 — за контрактом. Всеукраїнські опитування соціологічної служби Центру Разумкова здійснюють більше 300 інтерв'юерів.
Експерти Центру Разумкова поділяють цінності демократії та верховенства права, захисту прав і свобод людини, відповідальності держави перед суспільством, ефективної державної політики, свободи засобів масової інформації, активної участі політичних партій і неурядових організацій у визначенні основних засад і пріоритетів державної політики, демократичного цивільного контролю над військовою сферою, ринкової економіки, захисту навколишнього середовища, дружніх відносини з усіма державами, попередження конфліктів, дотримання законодавства України і міжнародного права, передбачуваності й надійності України у відносинах з іноземними партнерами.
Найвідоміші експерти Центру Разумкова: Андрій Биченко, Володимир Саприкін, Микола Сунгуровський, Михайло Міщенко, Валерій Чалий, Людмила Шангіна, Василь Юрчишин, Віктор Мусіяка.
Керівники:
- Анатолій Гриценко — з грудня 1999 року по лютий 2005, міністр оборони України (2005—2007).
- Анатолій Рачок — з 1999 року і дотепер.
Центр Разумкова та Помаранчева революція Редагувати
Відіграв важливу роль під час «Помаранчевої революції». Опитування на виході з виборчих дільниць (exit-poll), проведене під час другого туру президентських виборів 2004 року соціологічною службою центру спільно з Київським міжнародним інститутом соціології та Фондом «Демократичні ініціативи», засвідчило високий рівень фальсифікації волевиявлення, що й стало одним із найвагоміших приводів для акцій протесту. Згодом у Верховному суді України було доведено факти фальсифікації виборів.
Центр Разумкова на «плівках майора Мельниченка» Редагувати
Записи, ймовірно зроблені в кабінеті колишнього президента України Леоніда Кучми колишнім майором Державної служби охорони Миколою Мельниченком, містять розмову про роботу Центру Разумкова[неавторитетне джерело]:
Відгуки про Центр Разумкова Редагувати
«Ця організація політично нейтральна (наскільки це можливо в умовах політичної боротьби в Україні)». Газета «Neatkarīgā Rīta Avīze», Латвія, 15 червня 2008 р.
«Крім фальсифікованих чи взятих „зі стелі“ цифр, якими зазвичай зловживають ефемерні „соціологічні центри“, існують ще й вельми точні дані про настрої суспільства, одержані за допомогою наукових методів дослідниками, які вже тривалий час працюють на своєму полі і мають високу репутацію у колег. Саме таку репутацію має соціологічна служба Центру Разумкова.» Сергій Грабовський, політолог.
«Так, можна з певною недовірою ставитися до висновків цього центру, що активно підтримав „помаранчеву революцію“ 4 роки тому, а нині відстоює інтеграцію України до НАТО. Проте, в принципі, його дані в багато чому підтверджуються й іншими дослідженнями.» Газета «2000», 12 червня 2008 р.
«Якщо Нафтогаз був не в змозі самостійно скласти грамотні європейські контракти, чому б йому не найняти той же Центр Разумкова, який підготував на цю тему? Заплатити б йому 5, 10, та всі 100 мільйонів доларів! Це — значно менше, ніж можливі втрати від підписаного контракту». Ігор Воронін, директор компанії Укргаз-Енерго
«Персональний склад Конституційної ради відверто розчаровує. З 97 її членів … 9 представників об'єднань громадян, серед яких неупередженими можна вважати, на мою думку, тільки дві інституції — Центр Разумкова та Українську гельсінкську спілку з прав людини». Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи.
«В Україні майже всі політологи представляються керівниками дослідницьких центрів, проте повноцінних колективів — одиниці. Найвідоміший з них — Центр Разумкова, в якому працюють (на сьогоднішній день) 27 чоловік, проводяться стажування деяких аналітиків-початківців. В основному ж в політологічних „центрах“ й „інститутах“ трудяться щонайбільше 3-4 людини, а в мас-медіа виступає як політолог тільки директор організації.» Журнал «Фокус», 27 листопада 2007 р.
«Неефективність, а подекуди і відверта неспроможність державних інститутів, хоч як боляче про це писати, вимагають від громадянського суспільства посилити свій вплив. Наявність неабиякого потенціалу доводить Талліннська оцінка безпекової ситуації, підготовлена організаціями третього сектору під орудою Центру Разумкова». Володимир Горбулін, «Дзеркало тижня»
«Фонд імені Разумкова — з усіма обмовками, це все-таки найавторитетніша соціологічна служба.» Вадим Карасьов (український політолог), газета «Совершенно секретно», 17 листопада 2009 року.
Помилкові назви Редагувати
Центр Разумкова подекуди згадується у пресі під низкою помилкових назв:
- Центр Розумкова
- Фонд Разумкова
- Інститут Разумкова
- Центр досліджень Разумкова (українська служба Бі-бі-сі) [ 10 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Центр соціальних і політичних досліджень імені Разумкова
- Центр аналітичних досліджень імені Разумкова (Газета «Поступ»)
- Соціологічний Центр імені Разумкова
- Центр соціологічних і політичних досліджень імені О. Разумкова (DayliOnline.ru)
Центр Разумкова в анекдотах Редагувати
У травні-червні 2009 року в інтернеті з'явилися перші анекдоти, у яких Центр Разумкова або фігурує безпосередньо, або теми анекдотів перегукуються з недавніми дослідженнями Центру Разумкова. Авторство, швидше за все, належить політико-гумористичному сайту «Параска.інфо», хоча на самому сайті першоджерела поки не знайдено.
| Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова придбав спеціальне устаткування (мікроскоп) для точнішого вивчення рейтингу чинного Президента України. |
Рівень підтримки дій Віктора Ющенка на той час справді був низьким і майже дорівнював похибці дослідження.
Джерела Редагувати
- Інтернет-сторінка Центру Разумкова [ 31 липня 2019 у Wayback Machine.]
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . razumkov.org.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
- . razumkov.org.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 21 грудня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
- Експертне опитування КМІС, 2013 рік. Див. http://uniter.org.ua/data/block/ii_Oaoi__iee_ca_o.pdf [ 26 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Studio, Sparkle Design. . razumkov.org.ua. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 26 лютого 2016.
- Studio, Sparkle Design. . razumkov.org.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
- Цитується мовою оригіналу за матеріалами http://ord-ua.com/2011/04/18/delo-gongadze-nevinovnyih-net/ [Архівовано 15 липня 2012 у Archive.is]
- Дело Гонгадзе: невиновных нет // Архів статті на ord-ua.com. — 18.04.2011
- . Архів оригіналу за 15 серпня 2008. Процитовано 5 березня 2009.
- Радіо Свобода, 16 червня 2008 р. http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1139826.html [ 2 липня 2008 у Wayback Machine.]
- http://2000.net.ua/print?a=%2Fpaper%2F58165
- Економічна правда, 5 лютого 2009 р. http://www.epravda.com.ua/publications/4989a9193d77d [ 13 березня 2009 у Wayback Machine.]
- «Майдан» 27 лютого 2008 р., «Дзеркало тижня» 1 березня 2008 р. http://maidan.org.ua/static/mai/1204094310.html [ 29 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 9 січня 2009. Процитовано 5 березня 2009.
- Мається на увазі документ, розроблений під управлінням Центру Разумкова, який став однією з тем обговорення міністрів оборони країн НАТО у Таллінні 12-13 листопада 2008 року. Докладніше. [ 28 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 1 квітня 2009. Процитовано 30 березня 2009.
- . Архів оригіналу за 24 листопада 2009. Процитовано 18 листопада 2009.
- Далі цитується сайт http://www.spu.net.ua/humour-20.html [ 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.], який посилається на Параска-інфо як першоджерело.