Азаров Микола Янович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Азаров.

Мико́ла Я́нович Аза́ров, уродж. Пахло (нар. 17 грудня 1947, Калуга, РРФСР, СРСР) — колишній український політичний і державний діяч, колаборант російського походження. Батько Олексія Азарова.

Микола Янович Азаров
Микола Янович Азаров Микола Азаров, 2012 рік
14-й Прем'єр-міністр України
11 березня 2010 — 28 січня 2014 (в.о. з 3 по 13 грудня 2012)
Президент	Віктор Янукович
Попередник	Юлія Тимошенко
Наступник	Сергій Арбузов (в.о.) Арсеній Яценюк
17-й Перший віце-прем'єр-міністр України, 9-й Міністр фінансів України
4 серпня 2006 — 18 грудня 2007
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Станіслав Сташевський Віктор Пинзеник
Наступник	Олександр Турчинов Віктор Пинзеник
в.о. Прем'єр-міністра України
5 січня 2005 — 24 січня 2005
Президент	Леонід Кучма Віктор Ющенко
Попередник	Микола Азаров
Наступник	Олександр Турчинов
7 грудня 2004 — 28 грудня 2004
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Василь Дурдинець
Наступник	Микола Азаров
14-й Перший віце-прем'єр-міністр України, 7-й Міністр фінансів України
26 листопада 2002 — 4 лютого 2005
Президент	Леонід Кучма Віктор Ющенко
Попередник	Олег Дубина Ігор Юшко
Наступник	Анатолій Кінах Віктор Пинзеник
Народився	17 грудня 1947(1947-12-17) (75 років) Калуга, РРФСР, СРСР
Відомий як	політик, державний діяч, викладач університету, економіст, інженер, геолог
Місце роботи	ДВНЗ ДонНТУ
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	росіянин
Alma mater	Геологічний факультет МДУ^d (1971)
Політична партія	КПРС (до 1991) Партія праці (1992–2000) Партія регіонів (2000–2014)
Батько	Пахло Ян Робертович
Мати	Квасникова Катерина Павлівна
У шлюбі з	Людмила Миколаївна Азарова
Діти	син Олексій
Професія	за фахом — геолог-геофізик
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений економіст України Орден Пошани Орден Дружби
Підпис
azarov.ua/uk/
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Прем'єр-міністр України (11 березня 2010 — 28 січня 2014) від Партії регіонів, двічі виконувач обов'язків Прем'єра-міністра України (з 5 по 24 січня 2005 та з 3 по 13 грудня 2012), перший віце-прем'єр-міністр та міністр фінансів України в першому та другому урядах Віктора Януковича. Голова державної податкової адміністрації України в 1996—2002 роках. З серпня 2015 року голова організації «Комітет спасіння України», організація вважає себе «законним урядом України в еміграції», не визнає чинну владу України, називає її «військовою хунтою». Після Революції гідності пішов у відставку та утік до Росії разом з Віктором Януковичем та деякими ішними проросійськими політиками. З 2014 перебуває під санкціями Євросоюзу за привласнення державних коштів та корупції в Україні.

Один із співзасновників та колишній Голова (з 23 квітня 2010 по 28 лютого 2014) Партії регіонів.

Із червня 2014 року переховується на території РФ, перебуває у розшуку СБУ.

Життєпис

Народився 17 грудня 1947 року в Калузі у РРФСР. Батько — Пахло Ян Робертович (1924 р.н.), гірничий інженер, естонець, народився на хуторі Лайузе в Йиґевамаа; мати — Квасникова (Азарова) Катерина Павлівна (1927 р.н.). При народженні отримав ім'я Микола Пахло. Прізвище Азаров, як стверджує сам Микола Янович, успадковане ним від бабусі — Азарової, в якої він перебував у дитинстві на вихованні. Також село, де він ріс, називається Азарово. За іншими даними, після шлюбу взяв прізвище дружини Людмили Азарової. За третьою версією, дівоче прізвище дружини Азарова — Мурлан чи Мурлян, а Азарова — дівоче прізвище бабусі.

1970 року закінчив МДУ за спеціальністю геолог-геофізик. З 1971 до 1976 року — начальник дільниці, головний інженер у тресті «Тулашахтоосушення» комбінату «Тулавугілля». У 1976—1984 роках — завідувач лабораторії, потім відділу Підмосковного науково-дослідного і проєктно-конструкторського вугільного інституту.

З 1984 — до 1995 рр. — заступник директора та директор Українського науково-дослідного і проєктно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи. 1992 року в Донецьку Азаров був головою на установчому з'їзді проросійського політичного руху «Громадянський конгрес України».

У 1994 — 1998 рр. — народний депутат України другого скликання, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член Президії Верховної Ради України. 1995—1998 рр. — член валютно-кредитної Ради Кабінету Міністрів України. 1997 р. — член Вищої економічної Ради Президента України. 1998 р. — член Міжвідомчої комісії із питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. 1999 р. — член Координаційного комітету по боротьбі із корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

1996 — 2002 рр. — Голова Державної податкової адміністрації України; член Координаційної ради з питань політики фінансового сектора; член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування, член Ради національної безпеки і оборони України.

У 1993 — 1994 рр. — був виконувачем обов'язків голови Партії праці. З листопада 2000 року — член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України». 5 березня 2001 року очолив Партію регіонів, а через півроку подав у відставку з цієї посади. У квітні 2003 року на 5-му з'їзді Партії регіонів обраний головою політради. 23 квітня 2010 року обраний Головою Партії регіонів України.

Листопад 2002 — 3 лютого 2005 — Перший віце-прем'єр-міністр України, міністр фінансів України. У грудні 2004 — січні 2005 (після відпустки, а згодом відставки Віктора Януковича та перед призначенням Юлії Тимошенко) в. о. Прем'єр-міністра України.

26 березня 2006 року був обраний до Верховної Ради за списком Партії регіонів. У серпні 2006 його знову призначено на посаду першого віце-прем'єра та міністра фінансів в уряді Віктора Януковича.

6 грудня 2006 року, Азаров вручив Орден «За відродження України» І ступеня депутату Держдуми Росії Костянтину Затуліну, якого перед тим було оголошено персоною нон ґрата в Україні.

Народний депутат України VI скликання з листопада 2007 до березня 2010, обраний за списками Партії регіонів. Голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Прем'єр-міністр України

У березні 2010 — Партія регіонів висунула Азарова кандидатом у прем'єр-міністри. 11 березня його було обрано, за проголосували 242 з 450 депутатів.

Народний депутат України
2-го скликання
Партія праці	11 травня 1994	—	12 травня 1998
5-го скликання
Партія регіонів	25 травня 2006	—	12 вересня 2006
6-го скликання
Партія регіонів	23 листопада 2007	—	11 березня 2010
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	18 грудня 2012

Микола Азаров, як повідомлялося у пресі, був одним з авторів економічної політики обох урядів Януковича. За його власними словами, він є автором 14 бюджетів за роки незалежності України (пряма мова з ВР, грудень 2006 року).

Впродовж головування економічним блоком кабінету міністрів, в Україні спостерігався значний, за оцінками експертів МВФ, зріст ВВП (112,1 % в 2004 р.).

Однак, за свідченням деяких експертів, такий значний приріст ВВП обумовлювався, зокрема, стабільним зростанням експортно-орієнтованих, сировинних галузей промисловості. В той же час, за даними Державного комітету статистики України, найбільше зростання спостерігалося в машинобудівній галузі, будівництві; відзначалося швидке зростання залишків вкладів в банківський системі та двозначне зростанні інвестицій в основний капітал (131,3 % 2003 р., 128,0 % 2004 р., пор. 101,9 % 2005 р.).

Явища, які відбувалися в податковій системі України за часи головування Миколи Азарова, в опозиційній, а потім і в економічній пресі та офіційних урядових сайтах дістали назву «Азаровщина». У пресі та офіційних прес-релізах часто вживається як характеристика економічної та соціальної політики уряду Віктора Януковича в цілому.

Євромайдан

Країни, де Азаров під санкціями

21 листопада 2013 року уряд на чолі з Миколою Азаровим розпорядився призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що призвело до Євромайдану.

24 листопада 2013 року, в інтерв'ю російському «Першому каналу» прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що на його думку під час Помаранчевої революції було «втілено технологію повалення законного уряду», натомість з Євромайданом влада «не має наміру гратися». Азаров обґрунтував рішення уряду рецесією, обсягами світової кризи, існуючими умовами фінансового ринку та економічним тиском РФ.

22 січня 2014 року, Азаров назвав учасників події в центрі Києва терористами та злочинцями, які повинні відповісти за свої дії.

28 січня 2014 року Азаров подав у відставку з посади Прем'єр-міністра України, яку цього ж дня затвердив президент. Разом з прем'єром пішов у відставку і весь його уряд. Згідно з Конституцією України,

Після відставки

Після відставки, Азаров втік з України до Австрії. 28 лютого 2014 року, уряди Австрії та Швейцарії оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.

5 березня 2014 року, Рада ЄС ухвалила блокування коштів Януковича, його синів Олександра і Віктора, Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, Віктора Пшонки та його сина Артема, Сергія Курченка — загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів Згодом Азаров з сім'єю переїхав до Росії, не відмовившись від українського громадянства.

У серпні 2015 року, Азаров разом з іншими колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича, заснував «Комітет порятунку України», що виступив з позицій антиукраїнської російської пропаганди.

20 серпня 2015 року, МЗС України анулювало дипломатичний паспорт Азарова як особи, що втратила підстави для користування цим паспортом і не повернула його до МЗС у передбачений термін.

4 лютого 2016 року, Апеляційний суд Києва постановив, що арешт пенсійного рахунку колишнього прем'єр-міністра України Миколи Азарова був незаконним. Колегія суддів вирішила, що арешт на пенсію, як соціальну виплату, з метою її конфіскації не може бути накладено. Суд не звернув увагу, та в матеріалах справи були відсутні данні попередніх переплат до пенсії Азарова. Сам, колишній прем'єр-міністр Микола Азаров, вважає злочинцями суддю і слідчих, які арештували його пенсію, про це він написав у соцмережі в грубій формі.

8 грудня 2016 року була виявлена квартира з речами прем'єра-втікача Миколи Азарова. Серед речей Миколи Азарова були знайдені десятки ікон та релігійних книг, датованих 19 століттям, оригінали (відповідно до висновків експертів) творів живопису Іллі Рєпіна, Василя Тропініна та Нікоса Сафронова, столове срібло, пам'ятні монети, нагородна зброя з дозволами на власне ім'я, козацька шабля та важливі документи.

Міжнародні санкції

6 березня 2020 року, ЄС зняв санкції щодо Едуарда Ставицького та Азарова. Вони перебували в санкційному списку з 2014 року за розкрадання державних коштів України або зловживання службовим становищем. 24 грудня 2020 року Суд ЄС скасував рішення щодо санкцій на Азарова. Євросуд дійшов висновку, що Рада ЄС не проконтролювала дотримання українськими судами права Азарова на судовий захист в кримінальному процесі. Проте, Азаров знаходиться в списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб США.

Розслідування

16 лютого 2021 року, НАБУ поновило досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно Миколи Азарова. Досудове розслідування було зупинено постановою детектива НАБУ 1 лютого 2021 року, але 16 лютого Вищий антикорупційний суд України задовольнив клопотання захисника Азарова і скасував цю постанову.

24 березня 2021 року, Азарову було оголошено про підозру в державній зраді за погодження проекту «Харківських угод». У фабулі звинувачення було зазначено, що «20 квітня 2010 року, перебуваючи на території РФ, … погодився на нав'язані представником іноземної держави — президентом РФ Дмитром Медведєвим умови продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ на території України на 25 років під приводом отримання знижки на газ. І з 21 по 23 квітня 2010 року він забезпечив погодження проекту Угоди між Україною та РФ з питань перебування Чорноморського флоту РФ на території України». Азарова також звинувачують у тому, що «у квітні 2010 року на закритому засіданні Кабінету Міністрів України підписав розпорядження про схвалення зазначеної угоди урядом України і, порушуючи закон України „Про міжнародні договори України“, вніс проект угоди на розгляд Президенту України».

20 жовтня 2021 року, Печерський суд Києва заочно обрав Азарову запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що дає змогу обвинуваченню почати процедуру екстрадиції.

31 грудня Азаров подав позов до ОАСК з вимогою в адресу СБУ внести до РНБО подання щодо зняття санкцій.

Звання та нагороди

• Доктор геолого-мінералогічних наук (1986), професор (1991), член-кореспондент Національної академії наук України (1997)
• Державний службовець І рангу, радник Податкової служби І рангу, почесний працівник податкової служби.
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004).
• Заслужений економіст України (1997).
• Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» I, ІІ (1999) і III (1996) ступенів.
• Кавалер ордена Пошани (Росія, 17 грудня 2012 року), ордена Дружби (Росія, 6 грудня 2007 року).
• Кавалер Ордену Святого Рівноапостольного князя Володимира.
• Великий командор ордена православних хрестоносців святого храму гробу Господня з врученням золотого хреста, корони, вінка і зірки (15 березня 2011).
• Відзнака предстоятеля УПЦ МП (№ 002) — вручена 4 січня 2013 року.
• Почесний громадянин Донецької області.
• Почесний професор МДУ.

Особисте життя

Мешкав на державній дачі в Конча-Заспі.

• Дружина Людмила Миколаївна Азарова (нар. 1946 р.), викладач, заслужений працівник освіти України.
  • Син Олексій Миколайович Азаров (нар. 13 липня 1971 р.) — бізнесмен, депутат, інженер за фахом. У 2002—2003 рр.. Олексій Азаров був радником прем'єр-міністра Віктора Януковича
    • Одна онука (нар. 2007 р.)
• Мати Катерина Павлівна Квасникова — живе в Калузі (РФ).
• Веде канал на YouTube.
• Має аккаунт у соцмережі Twitter.

Критика

Мова

Миколу Азарова критикують за те, що він не користується українською мовою під час публічних виступів у Верховній Раді, на засіданнях Уряду, та у своїх інтерв'ю. Іноді під час доповідей у ВРУ користувався російськими і українськими словами одночасно:

Стаття третя вилучена. Потім, Адаме Івановичу, и уважаемые народные депутаты, мы проголосуем статьи в той нумерации, в какой они сейчас розданы вам в материалах, а потом отредактируем и приведем у відповідність номера этих статей

.

19 грудня 2006 року, з ложі уряду у залі ВРУ, під час обговорення бюджету на 2007 рік, у відповідь на репліку опозиціонерів, Азаров сказав депутатам:

Да пошли вы. Для вас это игры, а для меня — вся жизнь.

Азаров у заяві про складання депутатських повноважень у вересні 2006 назвав свою посаду «віце-прем'ер-міністр» (замість правильного віце-прем'єр-міністр).

2 червня 2010 року у виступі на відкритті засідання Кабміну Азаров сказав: «…в країні сформувался цілий прошарок кровосісів бюджетних коштів».

13 лютого 2012 року житель м. Лисичанська Віталій Шведов подав позов на Азарова до Вищого адміністративного суду України з вимогою скасувати постанову ВРУ про призначення Азарова прем'єр-міністром. Причиною позову є невідповідність Азарова вимогам законодавства в частині володіння державною мовою. Відомий український мовознавець, професор Олександр Пономарів 2013 року заявив:

Азаров — це взагалі клінічний випадок. Я більше таких не знаю. Його навчити українській мові неможливо.

Є автором виразів та слів, які увійшли в обіг як меми - "кровосіся" ( В Україні "сформувався цілий прошарок кровосісів"), папєрєднікі (про попередній уряд Тимошенко), "пісянний" (конкурс Євробачення), "не треба скігліти, треба браті лопату і годувати свою сім'ю".

Українофобія

1992 року Азаров став одним із засновників Громадянського конгресу України, який проголосив своєю ідеологією захист інтересів російськомовної меншини і який деякі ЗМІ визначали як «збіговисько українофобів, з якого вийшли багато діячів, які вирішили свої особисті і життєві проблеми на ниві розпалювання ненависті до нашої країни».

Після приходу до влади 2010 року, уряд Азарова і самого прем'єра активніше пов'язують з українофобією. Так, у липні 2010 Юлія Тимошенко заявила, що «майже весь уряд Януковича є українофобами. Це люди, які апріорі не люблять Україну і всі наші цінності». 16 грудня 2010 року Львівська міська рада ухвалила заяву, в якій від Президента України вимагається «відставка одіозних членів попереднього складу Кабінету міністрів, що заплямували себе проявами соціальної та національної українофобії (М. Азарова, С. Тігіпка, Д. Табачніка та ін.)».

Під час опитування в серпні 2011 р. інформаційною агенцією УНІАН експертів з українофобії щодо п'ятірки найактивніших українофобів часів Незалежності, Леопольд Табурянський, Брати Капранови та Олександр Палій включили до цієї п'ятірки М. Я. Азарова.

Тиск на пресу

Прем'єр-міністр Микола Азаров разом з президентом Віктором Януковичем і міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченко стали найбільшими ворогами української преси у 2012—2013 роках за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки.

Декларація про доходи

В декларації про доходи 2009 року значиться, що він ніколи не займався бізнесом, жив на одну зарплату, в ній не вказано автомобілів, дач, будинків, земельних ділянок, серйозних рахунків в банку, лише одна квартира. При цьому, з родиною Азарова пов'язано великий перелік елітної нерухомості: будинки, санаторії під Києвом та в Криму, які змінили власника фактично так само, як у випадку Януковича і «Межигір'я».

Мультимедіа

• Микола Азаров став прототипом персонажа Азірова в українському сатиричному мультсеріалі Казкова Русь

Див. також

• Перший уряд Миколи Азарова
• Другий уряд Миколи Азарова
• Азаровщина
• Донецький клан

Примітки

1. Янукович підписав указ про відставку Азарова та міністрів. УНІАН. 28 січня 2014. оригіналу за 31 січня 2014. Процитовано 28 січня 2014. 
2. Deutsche Nationalbibliothek Record #1068888024 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
   d:Track:Q464633d:Track:Q2586178d:Track:Q237227
4. Микола Азаров став прем'єр-міністром. Gazeta.ua. 12 березня 2010. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 18 січня 2011. 
5. . 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 18 червня 2014. 
6.  — офіційний сайт Партії регіонів, станом на липень 2001 року
7. Особи, які переховуються від органів влади. оригіналу за 27 серпня 2014. Процитовано 26 серпня 2014. 
8. Азаров виявився наполовину естонцем. ТСН (Естонія). 6 жовтня 2011. оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 22 січня 2011. 
9. . Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 12 липня 2014. 
10. . RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021. 
11. . Архів оригіналу за 24 березня 2010. Процитовано 6 березня 2012. 
12. Микола Азаров став прем'єр-міністром. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 12 липня 2014. 
13. Выбор «тушканчиков»: Пахло-Мурлан и компания. оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 12 липня 2014. 
14. Богданова, Оксана (2 квітня 2010). Первый памятник Азарову уже установили в России. Комсомольська правда. оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 2 липня 2014. 
15. Д.Казанський, М.Воротінцева. Як Україна втрачала Донбас. — К.: «Чорна гора», 2020. — с. 17. ISBN 978-617-95046-0-0
16. Микола Азаров: Україна для людей: робота для нової якості життя. оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015. 
17. Дмитро Стаховський, Ольга Піцишин, Оксана Охрімчук (9 серпня 2006). Уряд скандалів і скандалістів. оригіналу за 12 травня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
18. . Архів оригіналу за 25 березня 2008. Процитовано 7 березня 2007. 
19. Формируется «правительство народного недоверия»?. оригіналу за 22 грудня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
20. . Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
21. . 20 вересня 2006. Архів оригіналу за 31 грудня 2008. Процитовано 7 березня 2007. 
22. . 11 червня 2008. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
23. . Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 7 березня 2007. 
24. . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 9 серпня 2011. 
25. Офіційний вебсайт Державного комітету статистики України. оригіналу за 4 лютого 2008. Процитовано 9 серпня 2011. 
26. . Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 7 березня 2007. 
27. . 28 листопада 2000. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
28. Про основні події, які відбулися на пленарному засіданні Верховної Ради України 19 січня 2005 року. оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
29. . Архів оригіналу за 3 березня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
30. «Азаровщина — це повне нехтування законом…». оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
31. Богословська Інна Германівна Заявление в связи с подачей в отставку. оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
32. Стенограмма онлайн-конференции Василия Рогового. 7 грудня 2006. оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 7 березня 2007. 
33. Кабмін зупинив підготовку до Угоди про асоціацію з ЄС (рос.). BBC World News. 12 грудня 2013. оригіналу за 24 листопада 2013. Процитовано 12 грудня 2013. 
34. (рос.). 24 листопада 2013. Архів оригіналу за 25 листопада 2013. Процитовано 12 грудня 2013. 
35. . www.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. 
36. Азаров объявил активистов в центре Киева террористами (рос.). 24 січня 2014. оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 24 січня 2014. 
37. Урядовий портал: Микола Азаров подав у відставку з поста Прем'єр-міністра України. 28 січня 2014. оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 28 січня 2014. 
38. АЗАРОВ ПОДАВ У ВІДСТАВКУ [ 2 лютого 2014 у Wayback Machine.], УП, 28 січня 2014
39. . Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 2 лютого 2014. 
40. ЯНУКОВИЧ ПРИЙНЯВ ВІДСТАВКУ АЗАРОВА [ 2 лютого 2014 у Wayback Machine.], УП, 28 січня 2014
41. Австрія заарештувала гроші міністрів Азарова й Добкіна. оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014. 
42. У Швейцарії розслідують відмивання грошей сім'ї Януковича та інших «регіоналів». оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014. 
43. ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників. BBC World News. 6 березня 2014. оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014. 
44. .Азаров заявив, що живе в Росії, але є громадянином України і з Януковичем не спілкується. ZIK. 17 липня 2015. оригіналу за 15 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015. 
45. Азаров у Москві зібрав «комітет порятунку» України із Царьовим та Олійником / ТСН, 29 липня, 15:33. оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015. 
46. Азаров збирає уряд у вигнанні і створює «Комітет порятунку України» / 112 Україна, 3 серпня 2015. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2015. 
47. Повод посмеяться. Зачем Москве понадобилось «альтернативное правительство Украины» / Слон, 30 июля, 17:17. оригіналу за 30 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015. 
48. МЗС анулювало диппаспорти Азарова, Царьова і ще 87 екс-чиновників. http://ukranews.com. Українські Новини. 20 серпня 2015. оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 22 серпня 2015. 
49. Апеляційний суд повернув Азарову пенсію. оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016. 
50. . BBC News Україна (укр.). 17 березня 2015. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 4 березня 2021. 
51. Азаров лютує через втрату пенсії: Ці негідники наді мною знущаються. оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016. 
52. На Дарниці знайшли "склад" Азарова з картинами Рєпіна, зброєю і нагородами від РФ. ukranews.com. Українські новини. 8 грудня 2016. оригіналу за 10 грудня 2016. 
53. У Києві знайшли "скарби Азарова" – Троян. оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016. 
54. Аваков: У таємній квартирі Азарова знайшли "цікаві документи. оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016. 
55. Відео дня: Фантастичні скарби Азарова і де їх знайшли. ukranews.com. Українські новини. 8 грудня 2016. оригіналу за 10 грудня 2016. 
56. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 7 березня 2020. 
57. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 березня 2021. 
58. OFAC Sanctions List Search [ 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Міністерство фінансів США
59. . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021. 
60. . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 19 лютого 2021. Процитовано 7 березня 2021. 
61. . Офіс Генерального прокурора (ua). Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021. 
62. . Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021. 
63. Facebook. www.facebook.com. Процитовано 25 березня 2021. 
64. . Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021. 
65. . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021. 
66. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022. 
67. Азаров Микола Янович. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 28 січня 2023. Процитовано 28 січня 2023. 
68. Указ Президента України від 9 грудня 2004 року № 1458/2004 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року»
69. Указ Президента України від 22 листопада 1997 року № 1294/97 «Про присвоєння М. Азарову почесного звання "Заслужений економіст України"»
70. Указ Президента України від 5 лютого 1999 року № 126/99 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
71. Указ Президента України від 13 листопада 1996 року № 1062/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
72. .Указ Президента РФ № 1665 от 17 декабря 2012 «О награждении орденом Почета Азарова Н. Я.» // Официальный интернет-портал правовой информации. Государственная система правовой информации^{[недоступне посилання з лютого 2019]}(рос.)
73. Указ Президента РФ № 1636 от 6 декабря 2007 г. «О награждении орденом Дружбы Азарова Н. Я.»^{[недоступне посилання з червня 2019]}(рос.)
74. Азарова посвятили у лицарі. Українська правда. 15 березня 2011. оригіналу за 18 березня 2011. Процитовано 15 березня 2011. 
75. Митрополит Павел вручил Николаю Азарову высшую награду УПЦ // Святая Успенская Киево-Печерская Лавра, 04.01.2013 [ 10.01.2013, у Wayback Machine.] (рос.)
76. Донбас відзначив «надзвичайні здібності» Азарова. УНІАН. 17 грудня 2007. оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 5 жовтня 2013. 
77. Родин, Илья (22 января 2009). Н.Я. Азаров – Почетный профессор Московского университета. МДУ. оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 30 липня 2016. 
78. . Архів оригіналу за 26 червня 2010. Процитовано 4 серпня 2012. 
79. Азаров Николай. ДОСЬЕ :: Персональный сайт Сергея Руденко [ 13 липня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
80. Семейные тайны Николая Азарова. «ФРАЗА». 20 жовтня 2008. оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 4 серпня 2012. 
81. Николай АЗАРОВ: «Отечественная глупость страшнее мирового кризиса» полная версия — Политика | KP.UA. оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 4 серпня 2012. 
82. Скумін, Андрій (21 січня 2012). "Служу Отєчєству": до влади масово залучають людей із російським минулим. Український тиждень. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 21 січня 2012. 
83. . www.youtube.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. 
84. . Twitter (укр.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. 
85. Стенограма 27-го засідання Верховної Ради України, 23 жовтня 2003 року. оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
86. . 15 квітня 1997. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
87. Стенограма 42-го засідання Верховної Ради України, 6 грудня 2006 року
88. Вікторович, Яна (12 вересня 2006). . Українська правда. Архів оригіналу за 14 березня 2007. Процитовано 7 березня 2007. 
89. Кровосиси Азарова [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Відео. 13 сек
90. На Азарова подали в суд за незнання державної мови. УНІАН. оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 6 березня 2012. 
91. Олександр Пономарів: Азарова неможливо навчити українській мові. оригіналу за 2 серпня 2013. Процитовано 30 липня 2013. 
92. ТОП-20 "феєричних" фраз Азарова (Відео). 24 Канал (укр.). 28 січня 2014. Процитовано 15 серпня 2023. 
93. Биография Н. Я. Азарова в Лентапедии. оригіналу за 14 червня 2011. Процитовано 10 лютого 2011. 
94. О.Голобуцький, В.Кулик. Партійно-політичний спектр сучасної України. оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 10 лютого 2011. 
95. Пахло-Мурлан и его компания. 16 березня 2010. оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 9 лютого 2011. 
96. Тимошенко: Майже весь уряд Януковича — українофоби. 9 липня 2010. оригіналу за 12 липня 2010. Процитовано 11 лютого 2011. 
97. Львівська міська рада вимагає звільнити українофобів Азарова, Тігіпка, Табачніка. оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 11 лютого 2011. 
98. Експерти визначили найбільш активних українофобів часів Незалежності. УНІАН. 23 серпня 2011. оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 24 травня 2012. 
99. Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси. оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 6 серпня 2013. 
100. «Межигір'я» Азарова. Українська правда. 22 червня 2010. оригіналу за 26 червня 2010. Процитовано 25 червня 2010. 

Джерела та література

• Д. Є. Макаренко. Азаров Микола Янович [ 6 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [ 20 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Андрій Деркач. Із Москви — без подарунків // журнал «Главред», 5.07.2010^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Проект Закону України «Про Азарова»^{[недоступне посилання]}
• Верховна Рада України 2-го скликання, сторінка депутата
• Верховна Рада України 5-го скликання, сторінка депутата
• Верховна Рада України 6-го скликання, сторінка депутата

Попередник:	14-й Прем'єр-міністр України 11 березня 2010 — 28 січня 2014	Наступник:
Тимошенко Юлія Володимирівна		Сергій Арбузов (в.о.) Арсеній Яценюк

Попередник:	В.о. Прем'єр-міністр України 7 грудня — 28 грудня 2004, 5 січня — 24 січня 2005	Наступник:
Янукович Віктор Федорович		Тимошенко Юлія Володимирівна

Попередник:	Голови Державної податкової адміністрації України 1996 — 2002	Наступник:
'		Кравченко Юрій Федорович

Попередник:	7-й Міністри фінансів України 26 листопада 2002 — 3 лютого 2005	Наступник:
Юшко Ігор Олегович		Пинзеник Віктор Михайлович

Попередник:	9-й Міністри фінансів України 4 серпня 2006 — 18 грудня 2007	Наступник:
Пинзеник Віктор Михайлович		Пинзеник Віктор Михайлович