www.wikidata.uk-ua.nina.az

Котовський Григорій Іванович У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Котовський Григорій Іванович Котовськийрос

Котовський Григорій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Котовський.

Григорій Іванович Котовський
рос. Григорий Иванович Котовский
Народження 12 (24) червня 1881(1881-06-24)
Ганчешти, Кишинівський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть 6 серпня 1925(1925-08-06) (44 роки)
радгосп Чабанка, тепер село Гвардійське Чорноморської селищної громади, Одеський район, Одеська область, Україна
Поховання Подільськ
Країна  СРСР
Приналежність Російська імперія
 РРФСР
УСРР
 СРСР
Рід військ кавалерія
Роки служби 1917–1925
Партія КПРС
Командування 17-та Кавказька дивізія,
2-й кавалерійський корпус
Війни / битви Перша світова війна,
Громадянська війна,
Радянсько-польська війна
Радянсько-українська війна
Нагороди
Георгіївський хрест 4 ступеня
 Котовський Григорій Іванович у Вікісховищі

Григо́рій Іва́нович Кото́вський (12 [24] червня 1881(18810624), Ганчешти, нині Хинчешти, Кишинівський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія — 6 серпня 1925, радгосп Чабанка, тепер село Гвардійське Чорноморської селищної громади, Одеський район, Одеської області) — російський кримінальний злочинець та політв'язень Російської імперії, революціонер, український червоний козак та отаман, радянський військовий, громадський та політичний діяч, командир червоноармійських загонів та з'єднань у період громадянської війни 1917—1922 років (комкор), більшовик, безпосередній учасник радянсько-української війни й «червоного терору» на території України.

Зробив стрімку (типову для багатьох радянських керівників того часу) кар'єру від простого безробітного, судимого за кримінальні злочини, до радянського керівника високого рівня — члена Союзного, Українського та Молдавського Центрального Виконавчого Комітету, члена Реввійськради СРСР.

Біографія Редагувати

Ранні роки Редагувати

Народився в м. Ганчешти (Кишинівський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія, нині — м. Хинчешти, Молдова) у сім'ї заводського механіка. За соціальним походженням — міщанин міста Балти Подільської губернії. У біографії Котовського з Словника Гранат зазначається, що батько Котовського мав дворянське походження, працював інженером у бесарабського князя Манук-Бея.

У два роки він втратив матір, а в шістнадцять — батька. Від природи був заїкою.

Закінчив сільськогосподарське училище, працював помічником управляючого і управляючим маєтком.

За фінансові махінації та непорядну поведінку Котовського двічі арештовували: першого разу — 1902, вдруге — 1903 року. Від початку 1904 року перебував на нелегальному становищі, очолював невелику групу есерівських бойовиків, що займалася пограбуваннями. 1905 року разом з «бойовою» групою розірвав стосунки з есерами і розширив масштаби грабіжництва.

Під час російсько-японської війни в 1904 році не з'явився на призовний пункт. У 1905 році його заарештували за ухиляння від військової служби та направили в 19-й Костромський піхотний полк Російської Імператорської армії, що квартирував на той час у Житомирі. Незабаром Котовський дезертирував звідти і організував загін бойовиків, на чолі якого коїв розбійницькі напади на маєтки, установи, заможних громадян Бессарабської губернії. Селяни надавали загону Котовського допомогу, переховували його від жандармів, постачали продуктами, одягом, зброєю. Завдяки цьому загін тривалий час залишався невловимим, про зухвалість скоєних ним нападів ходили легенди.

У 1907 році Котовського заарештовано й засуджено до 12 років каторги, направлено до Нерчинська (нині місто Забайкальського краю, РФ), де він працював на будівництві Амурської залізничної магістралі. Втік із Нерчинська в лютому 1913 року, вбивши двох конвоїрів. Переховувався, працюючи вантажником, чорноробом.

На початку 1915 року Котовський сформував нову «бойову» групу і разом з нею займався грабіжництвом у Бессарабії. 1916 року його група здійснила напад на арештантський вагон і звільнила засуджених, які там утримувалися, після цього чисельність групи збільшилася до 30 осіб. «Бойовий загін» Котовського під приводом «повернення народові того, що в народу було відібрано» здійснював зухвалі напади і грабував майно та власність заможних мешканців Одеси. Сам Котовський, як писали одеські журналісти, жив у найдорожчих готелях міста. Того ж року він був арештований і на суді переконував присяжних, що грабував із ідейних мотивів. Однак присяжні визнали його винним і засудили до страти. Через протести невдоволених рішенням суду та втручання дружини командувача Південно-Західним фронтом генерала Олексія Брусилова, до якої Котовський надіслав листа з оповіддю про свою долю, вирок замінили на довічну каторгу. Сидячи в одеській в'язниці, написав автобіографію (сповнену вірою у свою винятковість).

Громадянська війна Редагувати

Меморіальна дошка на честь перебування Котовського в Овручі у 1921—22 роках

У травні 1917 року Котовського умовно звільняють та направляють до Діючої армії Російської імперії — на Румунський фронт Першої світової війни. Там його вибирають членом революційного полкового комітету 136-го Таганрозького піхотного полку. У листопаді 1917 року Котовський примкнув до лівих есерів, та згодом був обраний членом революційного комітету 6-ї російської армії.

У січні — березні 1918 року Котовський очолює Тираспольський загін збройних сил Одеської Радянської Республіки. В 1918 році за допомогою більшовицького підпілля здійснив кілька пограбувань у Одесі, зокрема фінансових установ Добровольчої армії. Від липня 1919 року — комбриг 2-ї бригади 45-ї стрілецької дивізії. Під командуванням Йони Якіра брав участь у переході угруповання червоних військ від Дністра до Житомира.

З листопада 1919 року в складі 45-ї дивізії РСЧА брав участь у обороні Петрограду від білогвардійців. З січня 1920 року командував кавалерійською бригадою під час боїв на Кавказі, а потім — в Україні та на радянсько-польському фронті. У квітні 1920 року вступив до РКП(б). З грудня 1920 року Котовський командував 17-ю Кавказькою дивізією. Формувалася дивізія в основному з молдован, татар, одеських євреїв, киргизів та китайців. Ці етнічні армійські загони відзначалися досить жорстоким відношенням до українців, адже регулярно грабували, вбивали та випалювали міста і містечка.

1921 року командував кавалерійськими частинами, що брали участь у придушенні селянських повстань в Україні та під Тамбовом. У вересні 1921 року Котовського призначили начальником 9-ї кавалерійської дивізії, у жовтні 1922 року — командиром 2-го кавалерійського корпусу.

17 листопада 1921 року, на чолі 9-ї кавалерійської дивізії взяв безпосередню участь у бою під Малими Міньками, в якій більшовики завдали поразки Волинській групі Армії Української Народної Республіки (командувач — генерал-хорунжий Юрій Тютюнник). Після перемоги, Котовський відзначився жорстоким поводженням з полоненими та їх розстрілами. Протягом Волинської операції армія під командуванням М.Котовського придушувала селянський спротив проти більшовиків у різних місцевостях Волині у Житомирі, Радомишлі, Бердичіві, Малині, Коростені, Коростишеві, Овручі, Базарі та інших. В Радомишлі була вулиця на його честь, де на будинку де він проживав була встановлена меморіальна дошка. Також було і в Овручі.

Після війни Редагувати

Після громадянської війни був членом Всеросійського ЦВК. 1925 року — голова ревізійної комісії Центрального управління промрадгоспами. Один із ініціаторів створення Молдавської Автономної СРР у складі Української СРР, яку він розглядав як базу сформованого ним і підпорядкованому йому військового корпусу, в лавах якого було чимало бесарабців. Поза очі автономію називали «республікою Котовія». «Надмірна самостійність» Котовського викликала щоразу більше роздратування у радянського керівництва і спецслужб.

Тіло Котовського після вбивства

6 серпня 1925 року, під час відпочинку в радгоспі Чебанка (нині смт Чорноморське, Лиманський район, Одеська область, Україна, тоді Антоно-Кодинцівський район, Одеська округа, Українська СРР, СРСР), комкора Григорія Котовського застрелив знайомий (по іншим даним — ад'ютант) Мейєр Зайдер, на прізвисько «Майорчик». Мотивація вбивства не з'ясована. Убивцю засудили, відпустили з тюрми до закінчення строку покарання, однак невдовзі він несподівано загинув. За однією з версій, Котовського вбили співробітники ДПУ, коли встановили, що він продовжував підтримувати зв'язки з одеськими бандами злочинців.

Переконання Редагувати

Існують свідчення, що нібито полонених, які зверталися до нього українською, Котовський відправляв на розстріл, кажучи, що «там тебе зрозуміють».

Нагороди Редагувати

Котовський нагороджений Георгіївським хрестом трьома орденами Червоного Прапора і Почесною революційною зброєю — інкрустованою кавалерійською шашкою.

Сім'я Редагувати

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Увічнення пам'яті Редагувати

Після смерті, тіло Котовського було забальзамоване й покладене в мавзолеї в м. Подільську (нині Одеської області). За румунської окупації 1941—1944 років мавзолей зруйнували, у повоєнні часи відновили. Саме місто в 1936—2016 році мало назву Котовськ, яке на час смерті діяча носило назву Бірзула.

Радянська пропаганда зробила з Котовського символ героя громадянської війни 1918—1922 років. Про нього було знято фільм «Котовський» (вийшов на екрани 1942, режисер М. Мордвін). На його честь у СРСР було названо три міста.  У смт Красному Буського району Львівської області існувала площа Котовського, де 1980 року йому було встановлено пам'ятник (скульптор Олександр Пилєв, архітектор Анатолій Консулов/

2015 року після прийняття Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прізвище Котовського Українським інститутом національної пам'яті було включено до списку осіб, чия діяльність підпадає під дію законів про декомунізацію.

Топоніміка Редагувати

За радянських часів на честь Котовського було названо чимало вулиць у різних населених пунктах. Нині за межами України, а також на окупованих територіях України, у більшості випадків ці назви збереглися.

Чинні назви вулиць:

Пам'ятники Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Барсуков М. (1989). Dei︠a︡teli SSSR i revoli︠u︡t︠s︡ionnogo dvizhenii︠a︡ Rossii : ėnt︠s︡iklopedicheskiĭ slovarʹ Granat. (рос) (вид. Reprintnoe izd). Moskva: Sov. ėnt︠s︡iklopedii︠a︡. с. 214. ISBN 5-85270-028-2. OCLC 21336788. 
  2. ↑ Васильєв, 2008, с. 568..
  3. Базарська трагедія. Котовський і червоні проти петлюрівців [ 14 листопада 2019 у Wayback Machine.]. «Історична правда»
  4. Олексій Мустафін. Одна мова – дві держави. Чому молдовани говорять румунською, і до чого тут Москва?. Історична правда. 2023-03-30. 
  5. Файзулін Ярослав. Кривавий Базар [ 27 листопада 2011 у Wayback Machine.] // Тиждень. — 2011. — № 48 (213). — 24 листопада.
  6. Бурда Эдуард. Котовский — кто он? [ 26 вересня 2012 у Wayback Machine.] // Агентство Политических Новостей. — 2012. — 25 февраля. (рос.)
  7. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — 323 с. (рос.)
  8. Підстава: «Радянський військовий та політичний діяч, учасник встановлення радянської влади в Україні, командувач Тираспільського загону збройних сил Одеської Радянської Республіки (1918), член Всеросійського ЦВК, член Реввійськради СРСР».

Посилання Редагувати

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z prizvishem Kotovskij Grigorij Ivanovich Kotovskijros Grigorij Ivanovich KotovskijNarodzhennya 12 24 chervnya 1881 1881 06 24 Gancheshti Kishinivskij povit Bessarabska guberniya Rosijska imperiyaSmert 6 serpnya 1925 1925 08 06 44 roki radgosp Chabanka teper selo Gvardijske Chornomorskoyi selishnoyi gromadi Odeskij rajon Odeska oblast UkrayinaPohovannya PodilskKrayina SRSRPrinalezhnist Rosijska imperiya RRFSR USRR SRSRRid vijsk kavaleriyaRoki sluzhbi 1917 1925Partiya KPRSKomanduvannya 17 ta Kavkazka diviziya 2 j kavalerijskij korpusVijni bitvi Persha svitova vijna Gromadyanska vijna Radyansko polska vijnaRadyansko ukrayinska vijnaNagorodi Georgiyivskij hrest 4 stupenyaPochesna revolyucijna zbroya Kotovskij Grigorij Ivanovich u VikishovishiGrigo rij Iva novich Koto vskij 12 24 chervnya 1881 18810624 Gancheshti nini Hincheshti Kishinivskij povit Bessarabska guberniya Rosijska imperiya 6 serpnya 1925 radgosp Chabanka teper selo Gvardijske Chornomorskoyi selishnoyi gromadi Odeskij rajon Odeskoyi oblasti rosijskij kriminalnij zlochinec ta politv yazen Rosijskoyi imperiyi revolyucioner ukrayinskij chervonij kozak ta otaman radyanskij vijskovij gromadskij ta politichnij diyach komandir chervonoarmijskih zagoniv ta z yednan u period gromadyanskoyi vijni 1917 1922 rokiv komkor bilshovik bezposerednij uchasnik radyansko ukrayinskoyi vijni j chervonogo teroru na teritoriyi Ukrayini Zrobiv strimku tipovu dlya bagatoh radyanskih kerivnikiv togo chasu kar yeru vid prostogo bezrobitnogo sudimogo za kriminalni zlochini do radyanskogo kerivnika visokogo rivnya chlena Soyuznogo Ukrayinskogo ta Moldavskogo Centralnogo Vikonavchogo Komitetu chlena Revvijskradi SRSR Zmist 1 Biografiya 1 1 Ranni roki 1 2 Gromadyanska vijna 1 3 Pislya vijni 2 Perekonannya 3 Nagorodi 4 Sim ya 5 Uvichnennya pam yati 5 1 Toponimika 5 2 Pam yatniki 6 Primitki 7 Posilannya 8 DzherelaBiografiya RedaguvatiRanni roki Redaguvati Narodivsya v m Gancheshti Kishinivskij povit Bessarabska guberniya Rosijska imperiya nini m Hincheshti Moldova u sim yi zavodskogo mehanika Za socialnim pohodzhennyam mishanin mista Balti Podilskoyi guberniyi U biografiyi Kotovskogo z Slovnika Granat zaznachayetsya sho batko Kotovskogo mav dvoryanske pohodzhennya pracyuvav inzhenerom u besarabskogo knyazya Manuk Beya 1 U dva roki vin vtrativ matir a v shistnadcyat batka Vid prirodi buv zayikoyu Zakinchiv silskogospodarske uchilishe pracyuvav pomichnikom upravlyayuchogo i upravlyayuchim mayetkom Za finansovi mahinaciyi ta neporyadnu povedinku Kotovskogo dvichi areshtovuvali pershogo razu 1902 vdruge 1903 roku Vid pochatku 1904 roku perebuvav na nelegalnomu stanovishi ocholyuvav neveliku grupu eserivskih bojovikiv sho zajmalasya pograbuvannyami 1905 roku razom z bojovoyu grupoyu rozirvav stosunki z eserami i rozshiriv masshtabi grabizhnictva 2 Pid chas rosijsko yaponskoyi vijni v 1904 roci ne z yavivsya na prizovnij punkt U 1905 roci jogo zaareshtuvali za uhilyannya vid vijskovoyi sluzhbi ta napravili v 19 j Kostromskij pihotnij polk Rosijskoyi Imperatorskoyi armiyi sho kvartiruvav na toj chas u Zhitomiri Nezabarom Kotovskij dezertiruvav zvidti i organizuvav zagin bojovikiv na choli yakogo koyiv rozbijnicki napadi na mayetki ustanovi zamozhnih gromadyan Bessarabskoyi guberniyi Selyani nadavali zagonu Kotovskogo dopomogu perehovuvali jogo vid zhandarmiv postachali produktami odyagom zbroyeyu Zavdyaki comu zagin trivalij chas zalishavsya nevlovimim pro zuhvalist skoyenih nim napadiv hodili legendi U 1907 roci Kotovskogo zaareshtovano j zasudzheno do 12 rokiv katorgi napravleno do Nerchinska nini misto Zabajkalskogo krayu RF de vin pracyuvav na budivnictvi Amurskoyi zaliznichnoyi magistrali Vtik iz Nerchinska v lyutomu 1913 roku vbivshi dvoh konvoyiriv Perehovuvavsya pracyuyuchi vantazhnikom chornorobom Na pochatku 1915 roku Kotovskij sformuvav novu bojovu grupu i razom z neyu zajmavsya grabizhnictvom u Bessarabiyi 1916 roku jogo grupa zdijsnila napad na areshtantskij vagon i zvilnila zasudzhenih yaki tam utrimuvalisya pislya cogo chiselnist grupi zbilshilasya do 30 osib Bojovij zagin Kotovskogo pid privodom povernennya narodovi togo sho v narodu bulo vidibrano zdijsnyuvav zuhvali napadi i grabuvav majno ta vlasnist zamozhnih meshkanciv Odesi Sam Kotovskij yak pisali odeski zhurnalisti zhiv u najdorozhchih gotelyah mista Togo zh roku vin buv areshtovanij i na sudi perekonuvav prisyazhnih sho grabuvav iz idejnih motiviv Odnak prisyazhni viznali jogo vinnim i zasudili do strati Cherez protesti nevdovolenih rishennyam sudu ta vtruchannya druzhini komanduvacha Pivdenno Zahidnim frontom generala Oleksiya Brusilova do yakoyi Kotovskij nadislav lista z opoviddyu pro svoyu dolyu virok zaminili na dovichnu katorgu Sidyachi v odeskij v yaznici napisav avtobiografiyu spovnenu viroyu u svoyu vinyatkovist 2 Gromadyanska vijna Redaguvati nbsp Memorialna doshka na chest perebuvannya Kotovskogo v Ovruchi u 1921 22 rokahU travni 1917 roku Kotovskogo umovno zvilnyayut ta napravlyayut do Diyuchoyi armiyi Rosijskoyi imperiyi na Rumunskij front Pershoyi svitovoyi vijni Tam jogo vibirayut chlenom revolyucijnogo polkovogo komitetu 136 go Taganrozkogo pihotnogo polku U listopadi 1917 roku Kotovskij primknuv do livih eseriv ta zgodom buv obranij chlenom revolyucijnogo komitetu 6 yi rosijskoyi armiyi U sichni berezni 1918 roku Kotovskij ocholyuye Tiraspolskij zagin zbrojnih sil Odeskoyi Radyanskoyi Respubliki V 1918 roci za dopomogoyu bilshovickogo pidpillya zdijsniv kilka pograbuvan u Odesi zokrema finansovih ustanov Dobrovolchoyi armiyi Vid lipnya 1919 roku kombrig 2 yi brigadi 45 yi strileckoyi diviziyi Pid komanduvannyam Joni Yakira brav uchast u perehodi ugrupovannya chervonih vijsk vid Dnistra do Zhitomira Z listopada 1919 roku v skladi 45 yi diviziyi RSChA brav uchast u oboroni Petrogradu vid bilogvardijciv Z sichnya 1920 roku komanduvav kavalerijskoyu brigadoyu pid chas boyiv na Kavkazi a potim v Ukrayini ta na radyansko polskomu fronti U kvitni 1920 roku vstupiv do RKP b Z grudnya 1920 roku Kotovskij komanduvav 17 yu Kavkazkoyu diviziyeyu 2 Formuvalasya diviziya v osnovnomu z moldovan tatar odeskih yevreyiv kirgiziv ta kitajciv Ci etnichni armijski zagoni vidznachalisya dosit zhorstokim vidnoshennyam do ukrayinciv adzhe regulyarno grabuvali vbivali ta vipalyuvali mista i mistechka 1921 roku komanduvav kavalerijskimi chastinami sho brali uchast u pridushenni selyanskih povstan v Ukrayini ta pid Tambovom U veresni 1921 roku Kotovskogo priznachili nachalnikom 9 yi kavalerijskoyi diviziyi u zhovtni 1922 roku komandirom 2 go kavalerijskogo korpusu 17 listopada 1921 roku na choli 9 yi kavalerijskoyi diviziyi vzyav bezposerednyu uchast u boyu pid Malimi Minkami v yakij bilshoviki zavdali porazki Volinskij grupi Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki komanduvach general horunzhij Yurij Tyutyunnik Pislya peremogi Kotovskij vidznachivsya zhorstokim povodzhennyam z polonenimi ta yih rozstrilami 3 Protyagom Volinskoyi operaciyi armiya pid komanduvannyam M Kotovskogo pridushuvala selyanskij sprotiv proti bilshovikiv u riznih miscevostyah Volini u Zhitomiri Radomishli Berdichivi Malini Korosteni Korostishevi Ovruchi Bazari ta inshih V Radomishli bula vulicya na jogo chest de na budinku de vin prozhivav bula vstanovlena memorialna doshka Takozh bulo i v Ovruchi Pislya vijni Redaguvati Pislya gromadyanskoyi vijni buv chlenom Vserosijskogo CVK 1925 roku golova revizijnoyi komisiyi Centralnogo upravlinnya promradgospami Odin iz iniciatoriv stvorennya Moldavskoyi Avtonomnoyi SRR u skladi Ukrayinskoyi SRR 2 yaku vin rozglyadav yak bazu sformovanogo nim i pidporyadkovanomu jomu vijskovogo korpusu v lavah yakogo bulo chimalo besarabciv Poza ochi avtonomiyu nazivali respublikoyu Kotoviya 4 Nadmirna samostijnist Kotovskogo viklikala shorazu bilshe rozdratuvannya u radyanskogo kerivnictva i specsluzhb nbsp Tilo Kotovskogo pislya vbivstva6 serpnya 1925 roku pid chas vidpochinku v radgospi Chebanka nini smt Chornomorske Limanskij rajon Odeska oblast Ukrayina todi Antono Kodincivskij rajon Odeska okruga Ukrayinska SRR SRSR komkora Grigoriya Kotovskogo zastreliv znajomij po inshim danim ad yutant 1 Mejyer Zajder na prizvisko Majorchik Motivaciya vbivstva ne z yasovana Ubivcyu zasudili vidpustili z tyurmi do zakinchennya stroku pokarannya odnak nevdovzi vin nespodivano zaginuv Za odniyeyu z versij Kotovskogo vbili spivrobitniki DPU koli vstanovili sho vin prodovzhuvav pidtrimuvati zv yazki z odeskimi bandami zlochinciv 2 Perekonannya RedaguvatiIsnuyut svidchennya sho nibito polonenih yaki zvertalisya do nogo ukrayinskoyu Kotovskij vidpravlyav na rozstril kazhuchi sho tam tebe zrozumiyut 5 Nagorodi RedaguvatiKotovskij nagorodzhenij Georgiyivskim hrestom 6 troma ordenami Chervonogo Prapora i Pochesnoyu revolyucijnoyu zbroyeyu inkrustovanoyu kavalerijskoyu shashkoyu Sim ya RedaguvatiCej rozdil statti she ne napisano Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi jogo Uvichnennya pam yati RedaguvatiPislya smerti tilo Kotovskogo bulo zabalzamovane j pokladene v mavzoleyi v m Podilsku nini Odeskoyi oblasti Za rumunskoyi okupaciyi 1941 1944 rokiv mavzolej zrujnuvali u povoyenni chasi vidnovili Same misto v 1936 2016 roci malo nazvu Kotovsk yake na chas smerti diyacha nosilo nazvu Birzula Radyanska propaganda zrobila z Kotovskogo simvol geroya gromadyanskoyi vijni 1918 1922 rokiv Pro nogo bulo znyato film Kotovskij vijshov na ekrani 1942 rezhiser M Mordvin Na jogo chest u SRSR bulo nazvano tri mista 2 U smt Krasnomu Buskogo rajonu Lvivskoyi oblasti isnuvala plosha Kotovskogo de 1980 roku jomu bulo vstanovleno pam yatnik skulptor Oleksandr Pilyev arhitektor Anatolij Konsulov 7 Muzej im G G Kotovskogo v seli Stepanivka Rozdilnyanskogo rajonu Odeskoyi oblasti nbsp Obelisk na misci zagibeli Grigoriya Kotovskogo nbsp nbsp 2015 roku pislya prijnyattya Zakonu Ukrayini Pro zasudzhennya komunistichnogo ta nacional socialistichnogo nacistskogo totalitarnih rezhimiv v Ukrayini ta zaboronu propagandi yihnoyi simvoliki prizvishe Kotovskogo Ukrayinskim institutom nacionalnoyi pam yati bulo vklyucheno do spisku osib chiya diyalnist pidpadaye pid diyu zakoniv pro dekomunizaciyu 8 Toponimika Redaguvati Za radyanskih chasiv na chest Kotovskogo bulo nazvano chimalo vulic u riznih naselenih punktah Nini za mezhami Ukrayini a takozh na okupovanih teritoriyah Ukrayini u bilshosti vipadkiv ci nazvi zbereglisya Chinni nazvi vulic Vulicya Kotovskogo odna z vulic Lipecka Vulicya Kotovskogo odna z vulic Novosibirska Pam yatniki Redaguvati Mavzolej Kotovskogo v Podilsku Pam yatnik u Kishinevi Vstanovlenij v 1954 roci na ploshi Kotovskogo v 36 tu richnicyu Radyanskoyi armiyi Cej pam yatnik buv odnim iz pershih monumentalnih pam yatnikiv u pislyavoyennij Moldavskij RSR Grupu skulptoriv ta arhitektoriv K Kitajka I Pershudshev A Posyado F Naumov ocholyuvav L Dubinovskij Pam yatnik u s Solomna Volochiskij rajon Hmelnicka oblast Pam yatnik u s Stepanivka Rozdilnyanskij rajon Odeska oblast nbsp Mavzolej Kotovskogo nbsp Pam yatnik u Kishinevi nbsp Pam yatnik v Umani demontovanij Primitki Redaguvati a b Barsukov M 1989 Dei a teli SSSR i revoli u t s ionnogo dvizhenii a Rossii ent s iklopedicheskiĭ slovarʹ Granat ros vid Reprintnoe izd Moskva Sov ent s iklopedii a s 214 ISBN 5 85270 028 2 OCLC 21336788 a b v g d e Vasilyev 2008 s 568 Bazarska tragediya Kotovskij i chervoni proti petlyurivciv Arhivovano 14 listopada 2019 u Wayback Machine Istorichna pravda Oleksij Mustafin Odna mova dvi derzhavi Chomu moldovani govoryat rumunskoyu i do chogo tut Moskva Istorichna pravda 2023 03 30 Fajzulin Yaroslav Krivavij Bazar Arhivovano 27 listopada 2011 u Wayback Machine Tizhden 2011 48 213 24 listopada Burda Eduard Kotovskij kto on Arhivovano 26 veresnya 2012 u Wayback Machine Agentstvo Politicheskih Novostej 2012 25 fevralya ros Pamyatniki istorii i kultury Ukrainskoj SSR Kiev Naukova dumka 1987 323 s ros Pidstava Radyanskij vijskovij ta politichnij diyach uchasnik vstanovlennya radyanskoyi vladi v Ukrayini komanduvach Tiraspilskogo zagonu zbrojnih sil Odeskoyi Radyanskoyi Respubliki 1918 chlen Vserosijskogo CVK chlen Revvijskradi SRSR Posilannya RedaguvatiZhittya ta biografiya Grigoriya Ivanovicha Kotovskogo Arhivovano 3 veresnya 2011 u Wayback Machine Odesskiy com Levinec Pyotr Kotovskij Arhivovano 2 bereznya 2022 u Wayback Machine Den 2000 135 29 lipnya ros Sushinskij Bogdan Mitki istoriyi mavzolej posered Kotovska Arhivovano 10 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Odeski visti 2007 10 lipnya Fomin Aleksandr Esli pogibayut komkory znachit eto komu to nuzhno Arhivovano 25 serpnya 2011 u Wayback Machine pseudology org ros Dzherela RedaguvatiVasilyev V Yu Kotovskij Grigorij Ivanovich Arhivovano 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 241 560 s il ISBN 978 966 00 0855 4 Kotovskij Grigorij Ivanovich Arhivovano 31 serpnya 2016 u Wayback Machine Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1980 T 5 Kantata Kuliki 566 2 s 24 ark il il portr karti 1 ark s Kotovskij Grigorij Ivanovich Cherkashina Universalna enciklopediya V O Zhadko Kiyiv 2010 1104 s il S 467 ISBN 978 966 8567 14 8 Savchenko V A Kotovskij Grigorij Ivanovich Arhivovano 18 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2014 T 15 Kot Kuz S 36 37 ISBN 978 966 02 7305 4 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kotovskij Grigorij Ivanovich amp oldid 40076546