www.wikidata.uk-ua.nina.az

Якір Йона Еммануїлович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Якір Які р Йо на Еммануї лович 3 15 серпня 1896

Якір Йона Еммануїлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Якір.

Які́р Йо́на Еммануї́лович (3 (15) серпня 1896, Кишинів, Бессарабська губернія — 12 червня 1937(1937-06-12), Москва) — радянський військовий діяч, командарм 1-го рангу, учасник встановлення радянської окупаційної влади в Україні, придушував повстанський рух, батько Петра Якіра, радянського дисидента. Після перемоги більшовиків — командувач Українського військового округу, з 1935 року — Київського військового округу. 1937 року, після призначення командувачем Ленінградського військового округу, заарештований і розстріляний.

Йона Еммануїлович Якір
Народження 3 (15) серпня 1896
Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть 12 червня 1937(1937-06-12) (40 років)
Москва, СРСР
Поховання Новий донський цвинтар
Національність єврей
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 Російська СФРР
 СРСР
Освіта Харківський технологічний інститут[d] і Базельський університет
Роки служби 1916–1937
Партія КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія
Член ЦК КПРС
Звання  Командарм першого рангу
Командування Київський військовий округ
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Діти Якір Петро Йонович
Автограф
Нагороди
 Якір Йона Еммануїлович у Вікісховищі

Член ЦК КП(б)У в грудні 1925 — травні 1937 року. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1930 року. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в червні 1930 — травні 1937 року. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) в липні 1930 — січні 1934 року. Член ЦК ВКП(б) в лютому 1934 — червні 1937 року.

Входить до числа осіб, що підпадають під декомунізацію.

Біографія Редагувати

Народився 3 (15) серпня 1896(18960815) року в єврейській родині аптекаря (провізора) Менделя (Еммануїла) Якіра і Хаї Меєрзон в Кишиневі, тепер Молдова. З серпня 1910 по травень 1912 року працював репетитором і домашнім учителем у Кишиневі. У 1912 році закінчив реальне училище в Кишиневі.

У травні 1912 — травні 1914 року — лаборант, студент Базельського університету в Швейцарії. У травні 1914 — жовтні 1915 року — студент 3-го курсу Харківського технологічного інституту, навчання не закінчив. Під час навчання в інституті брав участь у роботі студентських політичних гуртків.

У жовтні 1915 — листопаді 1916 року — табельник-слюсар заводу сільськогосподарських машин і знарядь акціонерного товариства «І. І. Ген» в Одесі.

У листопаді 1916 — березні 1917 року — рядовий команди артилерійських піротехніків при штабі Особливої російської армії на Румунському фронті. У березні — червні 1917 року — рядовий 5-го полку 1-ї Заамурської дивізії російської армії на Румунському фронті.

Член РСДРП(б) з квітня 1917 року.

У червні — листопаді 1917 року — секретар Військової ради Особливої російської армії на Румунському фронті.

З грудня 1917 року — член Бессарабської ради, член Бессарабського губернського комітету РСДРП(б), член Бессарабського революційного комітету.

У грудні 1917 року організував і очолив батальйон червоногвардійців зведеного Бессарабського загону, який вів боротьбу проти румунських військ, що захопили Бессарабію. Потім служив комісаром бригади Воронезької дивізії та комісаром 2-ї Курської дивізії РСЧА. З липня по вересень 1918 року — комісар Поворінської бойової дільниці РСЧА на Царицинському фронті. З вересня 1918 року — начальник Політичного відділу Південної ділянки загонів завіси РСЧА, керував бойовими операціями проти білокозаків генерала Краснова.

8 жовтня 1919 — квітень 1919 року — член Революційної військової ради 8-ї армії РСЧА Південного фронту, командувач групи військ. 7 липня — 18 серпня 1919 року — начальник 45-ї стрілецької дивізії РСЧА, яка вела бойові дії проти військ під командуванням генералів Антона Денікіна, Миколи Юденича, а також армії отамана Нестора Махна.

18 серпня — 4 жовтня 1919 року — командувач Південної групи військ 12-ї армії РСЧА, що здійснила бойовий похід з Одеси до Житомира. 19 жовтня 1919 — 6 квітня 1921 року — начальник 45-ї стрілецької дивізії РСЧА. З 20 травня по вересень 1920 року командував Фастівською, потім Золочівською та Львівською групами військ Південно-Західного фронту РСЧА під час польсько-радянської війни (1920). З 15 по 31 грудня 1920 року — тимчасовий командувач 14-ї армії РСЧА. У 1921 році — командир і військовий комісар стрілецького корпусу РСЧА.

У квітні — листопаді 1921 року — командувач військ Кримського військового району, входив до складу президії Кримського обласного комітету РКП(б).

У листопаді 1921 — 21 квітня 1922 року — командувач військ Київського військового округу. 1 червня 1922 — вересень 1923 року — командувач військ Київського військового району Українського військового округу.

У вересні — грудні 1923 року — командир і комісар 14-го стрілецького корпусу Українського військового округу.

У грудні 1923 — квітні 1924 року — помічник командувача Збройними силами України і Криму.

У квітні 1924 — листопаді 1925 року — начальник Головного управління військово-навчальних закладів РСЧА.

З листопада 1925 до 17 травня 1935 року командував військами Українського військового округу в Харкові.

З 17 травня 1935 по 10 травня 1937 року — командувач військ Київського військового округу.

З 10 по 28 травня 1937 року — командувач військ Ленінградського військового округу, до командування так і не приступив через арешт.

У 1930—1934 роках — член Реввійськради СРСР, з 1936 року — член Військової ради НКО СРСР. Обирався делегатом з'їздів РКП(б), а також дев'яти з'їздів Компартії більшовиків України. Неодноразово входив до складу ВУЦВК, а також ЦВК Союзу РСР. Автор праць з питань військового будівництва, місця армії у функціонуванні політичної системи.

Брав участь у масових репресіях у СРСР. Так у лютому 1937 року на засіданні Політбюро ЦК ВКП (б), яке розглядало долю М .І. Бухаріна та О. І. Рикова, кандидат у члени Політбюро ЦК ВКП (б) Й. Е. Якір виступив за негайний суд над ними із використанням смертної кари.

Репресії Редагувати

28 травня 1937 року заарештований і за особистою санкцією Й. Сталіна 12 червня 1937 року розстріляний. Похований на Донському цвинтарі Москви.

31 січня 1957 року реабілітований. 27 лютого 1957 року поновлений в КПРС.

Нагороди Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. . www.memory.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 9 вересня 2018. 

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Yakir Yaki r Jo na Emmanuyi lovich 3 15 serpnya 1896 Kishiniv Bessarabska guberniya 12 chervnya 1937 1937 06 12 Moskva radyanskij vijskovij diyach komandarm 1 go rangu uchasnik vstanovlennya radyanskoyi okupacijnoyi vladi v Ukrayini pridushuvav povstanskij ruh batko Petra Yakira radyanskogo disidenta Pislya peremogi bilshovikiv komanduvach Ukrayinskogo vijskovogo okrugu z 1935 roku Kiyivskogo vijskovogo okrugu 1937 roku pislya priznachennya komanduvachem Leningradskogo vijskovogo okrugu zaareshtovanij i rozstrilyanij Jona Emmanuyilovich YakirNarodzhennya 3 15 serpnya 1896 Kishiniv Bessarabska guberniya Rosijska imperiyaSmert 12 chervnya 1937 1937 06 12 40 rokiv Moskva SRSRPohovannya Novij donskij cvintarNacionalnist yevrejKrayina Rosijska imperiya Rosijska respublika Rosijska SFRR SRSROsvita Harkivskij tehnologichnij institut d i Bazelskij universitetRoki sluzhbi 1916 1937Partiya KPRS i Rosijska social demokratichna robitnicha partiyaChlen CK KPRSZvannya Komandarm pershogo ranguKomanduvannya Kiyivskij vijskovij okrugVijni bitvi Persha svitova vijnaGromadyanska vijna v RosiyiDiti Yakir Petro JonovichAvtografNagorodi Yakir Jona Emmanuyilovich u VikishovishiChlen CK KP b U v grudni 1925 travni 1937 roku Kandidat u chleni Politbyuro CK KP b U v listopadi 1927 chervni 1930 roku Chlen Politichnogo byuro CK KP b U v chervni 1930 travni 1937 roku Kandidat u chleni CK VKP b v lipni 1930 sichni 1934 roku Chlen CK VKP b v lyutomu 1934 chervni 1937 roku Vhodit do chisla osib sho pidpadayut pid dekomunizaciyu 1 Zmist 1 Biografiya 1 1 Represiyi 2 Nagorodi 3 Div takozh 4 Primitki 5 DzherelaBiografiya RedaguvatiNarodivsya 3 15 serpnya 1896 18960815 roku v yevrejskij rodini aptekarya provizora Mendelya Emmanuyila Yakira i Hayi Meyerzon v Kishinevi teper Moldova Z serpnya 1910 po traven 1912 roku pracyuvav repetitorom i domashnim uchitelem u Kishinevi U 1912 roci zakinchiv realne uchilishe v Kishinevi U travni 1912 travni 1914 roku laborant student Bazelskogo universitetu v Shvejcariyi U travni 1914 zhovtni 1915 roku student 3 go kursu Harkivskogo tehnologichnogo institutu navchannya ne zakinchiv Pid chas navchannya v instituti brav uchast u roboti studentskih politichnih gurtkiv U zhovtni 1915 listopadi 1916 roku tabelnik slyusar zavodu silskogospodarskih mashin i znaryad akcionernogo tovaristva I I Gen v Odesi U listopadi 1916 berezni 1917 roku ryadovij komandi artilerijskih pirotehnikiv pri shtabi Osoblivoyi rosijskoyi armiyi na Rumunskomu fronti U berezni chervni 1917 roku ryadovij 5 go polku 1 yi Zaamurskoyi diviziyi rosijskoyi armiyi na Rumunskomu fronti Chlen RSDRP b z kvitnya 1917 roku U chervni listopadi 1917 roku sekretar Vijskovoyi radi Osoblivoyi rosijskoyi armiyi na Rumunskomu fronti Z grudnya 1917 roku chlen Bessarabskoyi radi chlen Bessarabskogo gubernskogo komitetu RSDRP b chlen Bessarabskogo revolyucijnogo komitetu U grudni 1917 roku organizuvav i ocholiv bataljon chervonogvardijciv zvedenogo Bessarabskogo zagonu yakij viv borotbu proti rumunskih vijsk sho zahopili Bessarabiyu Potim sluzhiv komisarom brigadi Voronezkoyi diviziyi ta komisarom 2 yi Kurskoyi diviziyi RSChA Z lipnya po veresen 1918 roku komisar Povorinskoyi bojovoyi dilnici RSChA na Caricinskomu fronti Z veresnya 1918 roku nachalnik Politichnogo viddilu Pivdennoyi dilyanki zagoniv zavisi RSChA keruvav bojovimi operaciyami proti bilokozakiv generala Krasnova 8 zhovtnya 1919 kviten 1919 roku chlen Revolyucijnoyi vijskovoyi radi 8 yi armiyi RSChA Pivdennogo frontu komanduvach grupi vijsk 7 lipnya 18 serpnya 1919 roku nachalnik 45 yi strileckoyi diviziyi RSChA yaka vela bojovi diyi proti vijsk pid komanduvannyam generaliv Antona Denikina Mikoli Yudenicha a takozh armiyi otamana Nestora Mahna 18 serpnya 4 zhovtnya 1919 roku komanduvach Pivdennoyi grupi vijsk 12 yi armiyi RSChA sho zdijsnila bojovij pohid z Odesi do Zhitomira 19 zhovtnya 1919 6 kvitnya 1921 roku nachalnik 45 yi strileckoyi diviziyi RSChA Z 20 travnya po veresen 1920 roku komanduvav Fastivskoyu potim Zolochivskoyu ta Lvivskoyu grupami vijsk Pivdenno Zahidnogo frontu RSChA pid chas polsko radyanskoyi vijni 1920 Z 15 po 31 grudnya 1920 roku timchasovij komanduvach 14 yi armiyi RSChA U 1921 roci komandir i vijskovij komisar strileckogo korpusu RSChA U kvitni listopadi 1921 roku komanduvach vijsk Krimskogo vijskovogo rajonu vhodiv do skladu prezidiyi Krimskogo oblasnogo komitetu RKP b U listopadi 1921 21 kvitnya 1922 roku komanduvach vijsk Kiyivskogo vijskovogo okrugu 1 chervnya 1922 veresen 1923 roku komanduvach vijsk Kiyivskogo vijskovogo rajonu Ukrayinskogo vijskovogo okrugu U veresni grudni 1923 roku komandir i komisar 14 go strileckogo korpusu Ukrayinskogo vijskovogo okrugu U grudni 1923 kvitni 1924 roku pomichnik komanduvacha Zbrojnimi silami Ukrayini i Krimu U kvitni 1924 listopadi 1925 roku nachalnik Golovnogo upravlinnya vijskovo navchalnih zakladiv RSChA Z listopada 1925 do 17 travnya 1935 roku komanduvav vijskami Ukrayinskogo vijskovogo okrugu v Harkovi Z 17 travnya 1935 po 10 travnya 1937 roku komanduvach vijsk Kiyivskogo vijskovogo okrugu Z 10 po 28 travnya 1937 roku komanduvach vijsk Leningradskogo vijskovogo okrugu do komanduvannya tak i ne pristupiv cherez aresht U 1930 1934 rokah chlen Revvijskradi SRSR z 1936 roku chlen Vijskovoyi radi NKO SRSR Obiravsya delegatom z yizdiv RKP b a takozh dev yati z yizdiv Kompartiyi bilshovikiv Ukrayini Neodnorazovo vhodiv do skladu VUCVK a takozh CVK Soyuzu RSR Avtor prac z pitan vijskovogo budivnictva miscya armiyi u funkcionuvanni politichnoyi sistemi Brav uchast u masovih represiyah u SRSR Tak u lyutomu 1937 roku na zasidanni Politbyuro CK VKP b yake rozglyadalo dolyu M I Buharina ta O I Rikova kandidat u chleni Politbyuro CK VKP b J E Yakir vistupiv za negajnij sud nad nimi iz vikoristannyam smertnoyi kari nbsp Zhurnal Vsesvit 1926 rik nbsp Poshtova marka SRSR prisvyachena J E Yakiru 1966Represiyi Redaguvati 28 travnya 1937 roku zaareshtovanij i za osobistoyu sankciyeyu J Stalina 12 chervnya 1937 roku rozstrilyanij Pohovanij na Donskomu cvintari Moskvi 31 sichnya 1957 roku reabilitovanij 27 lyutogo 1957 roku ponovlenij v KPRS Nagorodi Redaguvatitri ordeni Chervonogo Prapora 8 01 1919 30 10 1919 05 1930 Div takozh RedaguvatiKiyivski navchannya 1935Primitki Redaguvati Spisok osib yaki pidpadayut pid zakon pro dekomunizaciyu Oficijnij vebsajt UINP www memory gov ua ukr Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2015 Procitovano 9 veresnya 2018 Dzherela Redaguvati Grinevich L V Yakir Jona Emmanuyilovich Arhivovano 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 730 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Yakir Jona Arhivovano 28 lipnya 2019 u Wayback Machine Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1984 Kn 2 t 10 Hmelnickij Boris Yackiv Yakir Jona Emmanuyilovich Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Yakir Jona Emmanuyilovich amp oldid 40077682