Галицький район

Га́лицький райо́н — колишній район України на півночі Івано-Франківської області. Районний центр: Галич. Площа району 723 км².

Галицький район
адміністративно-територіальна одиниця
Район на карті Івано-Франківська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Івано-Франківська область
Код КОАТУУ:	2621200000
Населення:	▼ 42 539 (на 1.01.2019)
Площа:	723 км²
Густота:	85.2 осіб/км²
Тел. код:	+380-3431
Поштові індекси:	77100—77191
Населені пункти та ради
Районний центр:	місто Галич
Міські ради:	1
Селищні ради:	1
Сільські ради:	38
Міста:	1
Смт:	1
Села:	67
Мапа району
Районна влада
Голова ради:	Андрусяк Павло Васильович
Голова РДА:	Канюка Сергій Олександрович
Вебсторінка:	Галицька РДА Галицька районна рада
Адреса:	77100, Івано-Франківська обл., Галицький р-н, м. Галич, пл. Волі, 1
Мапа
Галицький район у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Галицький район.

Географія

Район розташований на межі двох фізико-географічних регіонів: Українських Карпат та південно-західної частини Східноєвропейської рівнини. Близько 8 % території району займають річки (серед них одна з найбільших у Європі — Дністер), озера, ставки. Районний центр — стародавнє місто Галич.

Він розміщений між такими промисловими центрами: Івано-Франківськ, Львів, Тернопіль, Стрий, Калуш, з якими з'єднаний густою сіткою сполучень.

Рогатинський район
Калуський район	Галич	Тернопільська область (Підгаєцький район, Монастириський район)
Тисменицький район

Район багатий на природні копалини: марганцеву руду, вапняки, мергелі, суглинки, глину, пісок, гравій, торф, марганцева руда. Завдяки цьому тут розвивається місцева промисловість. Провідна галузь промисловості — харчова.

Історія

Середньовіччя

Перша згадка про Галич є у літописах (1113), хоча археологи припускають, що місто виникло в середині Х ст. Колишній центр літописного Галича розташований за 6 км від сучасного міста в селі Крилос на однойменній горі. Найбільший розквіт Галича як міста й адміністративного центру припадає на період князювання Ярослава Осмомисла (1153–1187), згаданого в «Слові о полку Ігоревім».

У 1241-му місто було зруйноване монгольською навалою, після чого король Данило Галицький переніс столицю до міста Холм. Старе місто залишалося резиденцією єпископа, а згодом під горою у гирлі Дністра виросло нове місто.

1367 року Галич отримав магдебурзьке право. Цього ж року було збудовано дерев'яний замок, а в XVI ст. — кам'яний, руїни якого можна побачити і тепер. На місці старого Галича та його околиць нещодавно створено Національний заповідник «Давній Галич».

До найдавніших поселень району належать також Бовшів (1153), Дитятин (1424), Мединя (1441).

Радянський період

Утворений 17 січня 1940 року з міської ґміни Галич та сільських Боднарів і Блюдники.

Указом Президії Верховної Ради УРСР 23 жовтня 1940 р. до Галицького району передана Ганівецька сільська рада з Більшівцівського району, а Майданська сільська рада передана з Галицького району до Станіславського району.

Діяльність ОУН і УПА

На території району діяла районна організація ОУН, очолювана районним проводом ОУН, який підпорядковувався Галицькому повітовому (з листопада 1944 р. — надрайонному) проводу ОУН, а з 1945 р. — Станіславському надрайонному проводу ОУН.

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Галицькому районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Мединя, Боднарів і Селище.

Післявоєнний період

12 травня 1950 р. райвиконком ухвалив рішення про ліквідацію Селищанської сільради. На 22.01.1955 в районі залишилось 12 сільрад.

6 червня 1957 року до Галицького району приєднано правобережну частину Жовтневого району.

У 1962 році до Галицького району приєднали Бурштинський, Більшівцівський і Рогатинський райони. У 1965 році територію району поділили навпіл і відновили Рогатинський район.

Відновлення Незалежности

11 березня 2014 року місто Бурштин віднесено до категорії міст обласного значення й виведено зі складу Галицького району.

Адміністративний устрій

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду, 1 селишну раду та 38 сільських рад, які об'єднують 71 населений пункт і підпорядковані Галицькій районній раді. Адміністративний центр — місто Галич.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001):

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	30 730	6623	4290	9452	6590	3641	134
Жінки	34 908	6207	4293	9029	7976	6887	516
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 134  85 + 516  236  80-84 768  673  75-79 1599  1255  70-74 2276  1477  65-69 2244  1613  60-64 2199  1340  55-59 1724  1790  50-54 2128  1847  45-49 1925  2441  40-44 2313  2293  35-39 2127  2371  30-34 2277  2347  25-29 2312  2104  20-24 2127  2186  15-20 2166  2548  10-14 2453  2259  5-9 2111  1816  0-4 1643

Національний склад населення за даними перепису 2001 року:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
українці	64777	98,69 %
росіяни	642	0,98 %
поляки	57	0,09 %
білоруси	54	0,08 %
молдовани	23	0,04 %
інші	87	0,13 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	64989	99,01 %
російська	563	0,86 %
білоруська	21	0,03 %
молдовська	13	0,02 %
польська	13	0,02 %
інші	41	0,06 %

2013 року населення району було сконцентроване в двох містах (Бурштин і Галич), одному селищі міського типу Більшівці та 68-ми селах об'єднаних у 38 сільських рад. Тут проживало близько 65,6 тис. осіб в тому числі 32,035 тис. жінок, 33,691 тис. чоловіків, 23,8 тис. міського та 41,8 тис. сільського населення, 14,2 тис. осіб працюючого населення.

Станом на січень 2015 року (після отримання Бурштином обласного підпорядкування) кількість мешканців району становила 44 793 осіб, з них міського населення — 8 308 (Галич та Більшівці), сільського — 36 485 осіб.

Найбільші населені пункти:

• місто Галич — 6256 осіб
• селище міського типу Більшівці — 2052 осіб

Промисловість

Основу промислового комплексу району складають такі підприємства:

• Бурштинська ТЕС
• ВАТ «Галицький механічний завод»
• ВАТ «Домобудівник»
• ПП «Лімниця»

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Галицького району було створено 66 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 85,58 % (проголосували 27 382 із 31 997 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 67,18 % (18 396 виборців); Юлія Тимошенко — 17,68 % (4 842 виборців), Олег Ляшко — 7,07 % (1 937 виборців), Анатолій Гриценко — 3,53 % (967 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,49 %.

Культура

Музеї

• Музей «Берегиня», м. Бурштин

У складі Національного заповідника «Давній Галич»:

• Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття, с. Крилос — музей просто неба.
• Музей караїмської історії та культури, м. Галич.
• Музей історії давнього Галича, с. Крилос.

У складі Галицького національного природного парку:

• Музей природи землі Галицької, с. Крилос.

Пам'ятки історико-культурної спадщини

Див. також: Пам'ятки архітектури Галицького району

У національному заповіднику «Давній Галич» знаходиться ряд пам'яток загальнодержавного та світового значення, серед яких фундаменти 14 літописних церков XII—XIII ст., понад 200 пам'яток археології, 18 природоохоронних об'єктів, органічно пов'язаних з пам'ятками історії і архітектури.

Старостинський замок

У м. Галич:

• Церкви Різдва Христового XIII—XV ст.,
• Замок XIV—XVII ст. (руїни)

У с. Крилос:

• Залишки княжого Галича у XI—XIII ст.,
• Успенський собор 1157 р. (фундамент)
• Іллінська церква XII ст. (руїни)
• княжа криниця XII ст.
• Успенська церква XVI ст., каплиця XV ст.

У с. Шевченкове:

• Перлина галицької архітектури школи XII ст. церква Св. Пантелеймона, У селищі Більшівці:
• костьол Кармелітів XVII ст. з монастирським комплексом

Лікувальні та мінеральні води

На території Галицького району є такі мінеральні джерела: «Чисте джерело», «Зачарована Христина», «Наша вода», «Міреллі», «Княжа криниця». Всі вони розташовані в смт. Більшівці. За своєю природною мінералізацією води відносяться до столових вод і мають чудові смакові якості. Рекомендовані для вживання українським НДІ медичної реабілітації і курортології як для пиття, так і для приготування їжі. Мінералізація води становить 0,4—0,8 г/дм куб, що, на відміну від вод з високою мінералізацією, дає змогу вживати її для пиття в необмеженій кількості.

Відомі люди

• У 1901–1902 рр. в селі Вікторів жив і творив український композитор Денис Січинський.
• Вихідцем із с. Тустань є відомий український педагог, перекладач, лексикограф XVI ст. Лаврентій Зизаній.
• Дмитро Вітовський (* 8 листопада 1877 Медуха — † 2 серпня 1919) — політик, полковник Легіону Українських Січових Стрільців, полковник УГА, Державний секретар Військових Справ ЗУНР.
• Рудольф Мох — священник Української Греко-Католицької церкви, письменник, громадський діяч, один із продовжувачів справи «Руської Трійці», діяч Головної Руської Ради, секретар «Руської Ради народної».

Примітки

1. Розпорядження Президента України від 11 грудня 2019 року № 488/2019-рп «Про призначення С. Канюки головою Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області»
2. . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 5 грудня 2019. 
3. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 18 серпня 2019. 
4. Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2014 року № 864-VII «Про віднесення міста Бурштин Галицького району Івано-Франківської області до категорії міст обласного значення»
5. Облікова картка Галицького району [ 26 лютого 2015 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
6. Адміністративно-територіальний устрій Галицького району [ 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
7. . Архів оригіналу за 26 липня 2021. 
8. . Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 13 лютого 2019. 
9. . Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 18 листопада 2016. 
10. ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2016. 

Посилання

• Галицький район (адміністративний центр — м. Галич) [ 22 січня 2011 у Wayback Machine.]
• «Музейне коло Прикарпаття». Галицький район [ 6 липня 2009 у Wayback Machine.]
• Галицький район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.)