www.wikidata.uk-ua.nina.az

Апологія Сократа Платон Апологія Сократа дав гр Ἀπολογία Σωκράτους лат Apologia Socratis один з найбільш ранніх творів П

Апологія Сократа (Платон)

Апологія Сократа (дав.-гр. Ἀπολογία Σωκράτους; лат. Apologia Socratis) — один з найбільш ранніх творів Платона, що містить три промови Сократа під час суду. Дія розгортається на початку 399 року до н. е. На філософа подали до суду за неповагу до богів, створення нових божеств та розбещення юнацтва. Ініціатором судового переслідування був впливовий політик Стародавніх Афін Аніт[ru]. Роль офіційного обвинувача відводилася Мелету[ru].

Апологія Сократа
дав.-гр. Ἀπολογία Σωκράτους
Початок «Апології Сократа» давньогрецькою мовою в першому друкованому виданні, 1513 р. (Венеція)
Жанр Апологія, філософський трактат
Автор Платон
Мова давньогрецька мова
Опубліковано 390-ті до н. е.
Цикл Діалоги Платона
У «Гутенберзі» 57085
 Цей твір у Вікісховищі
  Цей твір у Вікіцитатах

В «Апології» не наведено обвинувальну промову, але відтворено промову Сократа. Після вислуховування сторін проводили таємне голосування суддів. Як відзначають античні та сучасні автори, промова Сократа була непрактичною. Замість того, щоби, за прикладом інших афінян, волати до милосердя, привести дружину та дітей, які своїм плачем повинні розжалобити суддів, Сократ був сповнений гідності. У цьому творі прозвучало твердження філософа про те, що він найрозумніший із людей, бо «знає, що нічого не знає». Сократа визнали винним 281 голосом проти 220. Після обвинувального вироку обвинувач та обвинувачений мали запропонувати покарання, а судді обирали з двох альтернативних варіантів. Обвинувачі виступали за страту. Сократ заявив, що вважає себе невинним і заслуговує на найвищу шану Афін — безкоштовного обіду в пританеї[en]. Однак, якщо цього вимагає звичай, він запропонував замінити смерть штрафом у 30 мін. Суд присудив філософа до смерті, після чого Сократ промовив третю промову.

У науковій літературі є різні думки щодо достовірності передачі Платоном слів Сократа під час суду. Платон, хоч і був присутній на процесі, міг приписати вчителю ті чи інші твердження. Цим він намагався досягти двох цілей — створити відповідний публічний образ вчителя для читачів та спростувати звинувачення Полікрата[ru] у «Звинуваченні Сократа» близько 393 року до н. е. Незалежно від ставлення до достовірності «Апології» більшість дослідників, включаючи Серена К'єркегора, Ульріха фон Віламовиця-Мелендорфа, Карла Попера та інших відомих учених, відзначали високий художній рівень твору, який допоміг і багато в чому вплинув на створення відповідного образу Сократа.

Місце, час та обставини Редагувати

Голова Платона. Римська копія з грецького оригіналу з мюнхенської Гліптотеки (оригінал був виставлений в Академії після смерті філософа)

У 399 р. до н. е. проти Сократа подали позов до суду. Багато античних даних про судове засідання суперечливі, викликають сумніви у сучасних істориків. Загальна формула звинувачення, зафіксована у Діогена Лаертського, записана була так: «Сократ винен у тому, що не шанує богів, яких шанують в місті, а вводить нові божества, і винен у тому, що розбещує юнацтво; а покарання за те — смерть». Головним організатором переслідування філософа став впливовий політик Аніт. Мелету відводилася роль офіційного обвинувача. Аніт та Лікон[ca] виступили з додатковими промовами проти Сократа на підтримку Мелета. Античні джерела пов'язували дії Аніта із заздрістю, невдоволенням критикою Сократа проти політиків та ремісників. Сучасні вчені вважають, що причина звинувачень філософа була глибшою. Сократ критикував ідею правління більшості та безмежний диктат демос. Така критика, звичайно, не подобалася політикам демократичної партії. Аніт, як один із її лідерів, виступав на суді виразником думки всіх демократів щодо «незручного» філософа, інакше мислячого. За однією з версій, саме Аніт написав обвинувальну промову, яку на суді зачитав Мелет, за іншою — автором промов Мелета та Аніта був софіст Полікрат.

Судовий процес над Сократом описаний був у двох творах Платона й Ксенофонта з подібною назвою «Апологія» (дав.-гр. ἀπολογία). На відміну від Ксенофонта Платон був присутній на суді, тому більшість істориків віддають перевагу саме його трактатові в описі події. Одночасно вони зазначають, що Платон міг приписати ті чи інші твердження, передати промову вчителя не дослівно. Цим він прагнув досягти двох цілей — створити відповідний образ вчителя та спростувати звинувачення Полікрата у «Звинуваченні Сократа» близько 393 р. до н. е. Так, Платон, якого не могли не турбувати твердження у прихильності до олігархії та безбожності вчителя міг «вкласти» в текст від імені Сократу ті чи інші твердження. Водночас процес, на момент написання «Апології», був відносно недавньою подією. Платон не міг допустити значного свавілля у переказі деталей, оскільки це неминуче викликало би жорстку критику з боку недоброзичливців.

Сократа судив суд присяжних із 501 афінських громадян геліастів за стандартною для того часу процедурою. Засідання передбачало два таємні голосування. Після виступу сторін геліасти вирішували питання винності. У разі «позитивного» рішення обвинуваченому надавали можливість виступити повторно. Він пропонував суддям те покарання, яке вважав за справедливе. Говорити про незначне стягнення було невигідно, оскільки це схиляло суддів до суворішого покарання. На першому голосуванні Сократ отримав 281 «чорних» та 220 «білих» куль. Після цього, коли Сократ міг попросити штраф, вигнання, заборону на філософські бесіди і т. ін., він заявив, що за свої дії заслуговує не покарання, а найвищої нагороди Стародавніх Афін — довічного безоплатного обіду в пританеї. Потім він все ж таки погодився сплатити 30 мін (близько 13 кг срібла). Після таких слів, які могли бути сприйняті як знущання з суддів, Сократа присудили до смерті.

Судові промови Сократа були непрактичними. Як у сучасних, так і у античних авторів, складалося враження, що метою Сократа не було збереження власного життя. Він не використовував найбільш типові прийоми обвинувачених у Стародавніх Афінах — звернення до милосердя суддів та залучення дружини та дітей, які би благали пощадити їхнього батька та чоловіка. Більше того, Сократ заявив, що це принижує гідність як підсудного, так і суддів, які у своїх рішеннях мають керуватись виключно законами. Ксенофонт передає спогади одного з учнів Сократа Гермогена[ru]. Коли Гермоген закликав Сократа подумати про майбутній судовий процес, той відповідав, що його життя було підготовкою до цієї події. Гермоген намагався обдурити вчителя, намагаючись пояснити, що в Афінах найчастіше виправдовують винних і засуджують до страти ні в чому не винних громадян. На ці аргументи Сократ відповів, що й сам розуміє реальний стан речей, але внутрішній голос «даймоній[de]» вважає, що йому краще померти. Німецький філософ Ф. Ніцше підсумував події на суді та засудження Сократа одним реченням: «Сократ хотів померти: не Афіни йому, а він собі дав чашу з отрутою, він змусив Афіни дати цю чашу…»

«Апологію Сократа» відносять до «ранніх» творів Платона 390-х років до н. е. Він повинен був написати свою «Апологію» після появи трактату «Звинувачення Сократа» (близько 393 р. до н. е.) Полікрата і до «Апології» Ксенофонта, який розпочав свою творчу діяльність у 387 р. до н. е. і у своїх працях орієнтувався на Платона.

Композиція Редагувати

«Сократ виступає на суді». Луї Лебрюн, 1867. Приватна колекція

«Апологія Сократа» — єдиний твір Платона, написаний у формі монологу. За своєю суттю Сократ в «Апології» вимовляє три промови: першу — після обвинувальних промов Мелета та Аніта, другу — після рішення суду про винність, третю — після смертного вироку.

Перша промова Сократа перед голосуванням суддів Редагувати

Голова Сократа. Мармур, римське мистецтво (І століття), можливо, копія втраченої бронзової статуї, виготовленої Лісіпом (Лувр)

У вступі Сократ наголошує, що його обвинувачі говорили гарно. Проте все сказане проти себе філософ вважає наклепом. Він обіцяє, що, як і протягом усього життя, говоритиме перед суддями виключно правду. Сократ наголошував, що йому слід виступити на захист проти двох груп обвинувачів — колишніх та теперішніх. Саме колишні обвинувачі сформували той негативний публічний образ Сокрта, який не має жодного стосунку до дійсності. До таких він відносить Аристофана, який в «Хмарах» не тільки назвав його «священнослужителем промов шахрайських», а й вивів образ базіки, котрий розбещує своїми промовами молодь. Сократ називає «колишніх обвинувачів» наклепниками. На відміну від інших філософів він не брав із учнів гроші, не займався натурфілософією та іншими науками, хоч і ставився до них з повагою. Звідки ж узявся наклеп? Сократ розповідає про друга Херефонта[ru], який запитав у дельфійського оракула про те, хто з еллінів наймудріший. Піфія відповіла, що немає нікого мудрішого за Сократа. Сам філософ був спантеличений таким віщуванням. З одного боку, піфія, яка передає слова Аполлона, не могла помилятися; з іншого — Сократ не вважав себе мудрим. Тоді він почав відвідувати державних діячів, поетів та ремісників. З розмов із ними він зрозумів, що вони лише здаються мудрими. Державні діячі взагалі мало розуміють, про що говорять; поети творять завдяки вродженим здібностям, а не мудрості; ремісники, володіючи якимось мистецтвом, вважають себе мудрими, хоча їхні знання дуже обмежені. В результаті Сократ зрозумів: «Насправді, о чоловіки, мудрим виявляється Бог, і цим висловом він бажає сказати, що людська мудрість коштує трохи або зовсім нічого не коштує, і, здається, при цьому він не має на увазі саме Сократа, користується моїм ім'ям для прикладу, аналогічно якщо би він говорив, що з вас, о люди, наймудріший той, хто, подібно до Сократа, знає, що нічого насправді не варта його мудрість». Такий висновок припав не до душі багатьом афінянам. Так звані «мудреці» зненавиділи Сократа, що й стало причиною тієї брехні та наклепів, за які йому доводиться виправдовуватися.

Далі Сократ відповідав на безпосередні звинувачення на суді, до яких належали розбещення юнацтва та безбожжя. Сократ підкреслює внутрішню суперечливість звинувачень Мелета. Якщо Мелет вважав, що Сократ розбещував молодь, то повинен був переконатися, що це відбувається навмисне. Також філософа одночасно звинуватили у винаході нових богів та безбожності. Сократ наголосив, що він і близько не говорив нічого подібного до твердження Анаксагора про те, що Сонце — «розжарений камінь», а не «божественний Геліос». А, між іншим, праці Анаксагора можна придбати в будь-якій книгарні, і нікого з афінян це не бентежить.

Далі Сократ казав, що не боїться смерті, на відміну від малодушності та ганьби. Все його життя являлося спілкуванням з людьми, яких він переконував дбати не про тіло, а про душу. Філософ порівняв себе з приставленим до коня оводом, який не дає лінуватись, а змушує постійно не спати. Так і Сократ своїми промовами намагався спонукати афінян до чесноти. За цю благородну справу філософ не вимагав грошей, бо вважав її за служіння Богові. Далі Сократ розповідав суддям про свій «демон[de]» — внутрішній голос, який зупиняє його від тих чи інших дій, але ніколи ні до чого не примушує. Також він навів докази своєї доброчесності, коли пішов проти волі народу в суді над стратегами[ru] і не послухався уряд тиранів, коли ті наказали йому заарештувати Леонта Саламінського[ru]. Він вказує на те, що ніхто з його учнів або батьків його учнів не звинувачував його в розбещенні. Завершив Сократ свою промову вказівкою на те, що він у жодному разі не хоче скористатися характерними для Афін прийомами, щоби емоційно розжалувати суддів. Він навмисно не привів на суд свою дружину та дітей, які своїми сльозами та голосіннями схилили би багатьох на його бік. Сократ просить суддів керуватися виключно законами.

Промова Сократа після загального звинувачення Редагувати

Сократ здивований, що звинувачення підтримала незначна більшість суддів. Сократ перераховує покарання, які він може протиставити запропонованій звинуваченням смертній карі — тюремне ув'язнення, вигнання, штраф та інше. Кожне з них він вважає неприйнятним для себе. Сократ вважає себе гідним обіду у пританеї, що було великою честю для громадянина міста. Однак, якщо того вимагає суд, він запропонував виплатити штраф у 30 мін, поручителями чого готові були виступити Платон, Аполодор[ru], Крітон[ru] та Крітобул.

Промова Сократа після смертного вироку Редагувати

Засуджений на смерть Сократ казав, що судді вчинили зло не йому, старій людині, а самим собі. Нащадки виправдають Сократа, а судді цим рішенням накликали ганьбу на себе. Філософ підкреслив, що він до кінця залишився вірним собі і не принизився перед тими, від кого залежало його життя. Смерть не лякає Сократа, оскільки очікує зустріти у Аїді справедливих суддів, на відміну від тих перед якими змушений виступати з промовою. Закінчив він свою промову твердженням: «Але вже час йти звідси, мені — щоби померти, вам — щоби жити, а хто з нас йде на краще, це ні для кого не ясно, крім Бога».

Вплив та оцінки Редагувати

В античності кілька авторів створили свої «Апології Сократа», де орієнтувалися вони на твір Платона. З них збереглися «Апологія Сократа[ru]» Ксенофонта та промова Лібанія (314—393 рр.). Аристотель у «Риториці» стверджував, що свою версію захисної промови Сократа на суді написав учень Платона та Ісократа Теодект[ru], а згідно з візантійським енциклопедичним словником X століття «Суда» також філософ-стоїк Теон з Антіохії. Афінський ритор Ісократ у своїй промові «Про обмін майном» (дав.-гр. Περὶ ἀντιδόσεως) орієнтувався на платонівську «Апологію». Цей твір згадав Аристотель у «Риториці». Він навів уривок з твору: "Сократ запитав Мелета, який стверджував, що не визнає богів: "Чи визнаю я, по-твоєму, існування якихось демонів? І, отримавши ствердну відповідь, продовжував: «А демони — чи не діти богів, чи не щось божественне? » І на ствердну відповідь сказав: «Чи є така людина, яка б визнавала дітей богів, а самих богів не [визнавала б]? » як приклад логічного прийому апагогії або доведення до абсурду.

Філософ-платонік Трасіл помістив трактат у першу з дев'яти тетралогій Платона[de], що також включала діалоги «Євтифрон», «Крітон» та «Федон». У цих чотирьох трактатах описані події до суду над Сократом, під час судового засідання, перебування Сократа у в'язниці та останнього дня із життя філософа. Діоген Лаертський назвав «Апологію» «етичним» твором.

Ставлення античних авторів до платонівської «Апології» було різним. Філософ-стоїк Епіктет вважав, що Сократ навмисно провокував суддів винести смертний вирок. При цьому він не тільки виправдовував філософа, а й вважав таке рішення найкращим в умовах, що склалися. Твір Платона було розкритиковано в трактаті «Про перевагу красномовства Демосфена», авторство якого приписують Діонісію Галікарнаському. Автор виходив із суто практичних позицій. Зухвала промова Сократа найменше підходила для судових засідань. Відповідно у нього, а також у іншого античного письменника Касія Севера[ru], виникли сумніви щодо достовірності промови. Вони прийшли до думки, що, можливо, Платон прагнув створити відповідний публычний образ вчителя і для цього спотворив промову Сократа.

Свою інтерпретацію суду над Сократом дав ранньохристиянський мученик Юстін, він назвав давньогрецького філософа предтечею християнства, а сам суд порівняв із переслідуванням християн у Римській імперії: «Але хто з тих, хто жив до Христа, за Його людяністю, намагався досліджувати і спростовувати що-небудь Словом, ті були віддані, як безбожні і зухвалі, суду. Найтвердіший із них у цій справі Сократ був звинувачений у тих самих злочинах як і ми; бо говорили, що він вводив нові божества і не визнавав тих, кого громадяни шанували богами. А він, виганяючи з держави і Гомера, та інших поетів, вчив людей відвертатися від злих демонів — злих і робивших те, що описували поети, і умовляв їх набувати пізнання невідомого їм Бога за допомогою дослідження розуму».

Антикознавець О. Ф. Лосєв виділив в «Апології Сократа» дві складові — художню та логічну. Платон виводить образ величного і непохитного філософа, незаслужено звинуваченого в безбожності та розбещенні юнацтва. Хоч трактат є монологом Сократа, у ньому виразно видно те озлоблення, яке викликала його філософія у некритично мислячих співгромадян. Логічна складова промов Сократа не на висоті. Так, наприклад, твердження: «Якщо я безбожник, то не вводив нові божества, а якщо вводив, то я не безбожник» — вірне лише формально. Якщо взяти за основу комедію Арістофана «Хмари», де Сократ поклоняється якимсь стихіям-«Хмарам», то з погляду традиційної міфології філософа можна назвати безбожником. Твердження, що Сократ не займався громадськими справами, а потім розповідь про те, як Сократ брав участь у суді над стратегами, суперечливі. У цілому нині О. Ф. Лосєв оцінює твір логічно суперечливим, і водночас створюючий образ величного і самовідданого служителя істини Сократа. Художні достоїнства твору роблять логічні невідповідності непомітними для читача.

Німецький філософ Фрідріх Шлейєрмахер вважав, що в «Апології» досить точно відтворена промова Сократа в суді. Його думку поділяли Едуард Целер[ru] (1814—1908) і Джордж Грот[ru] (1794—1871). Протилежна думка про те, що текст «Апології» навіть віддалено не відповідає істинній промові філософа знайшло своє відображення в працях Мартина Шанца[de], Ервіна Вольфа[de] та інших вчених.

Незалежно від ставлення до достовірності «Апології» більшість дослідників, включаючи Сьорена Кьєркегора, Ульріха фон Віламовиця-Мелендорфа, Карла Попера та інших знаменитих учених, відзначали високий художній рівень твору, який допоміг і багато в чому вплинув на створення відповідного публічного образу Сократа.

Переклади та публікації Редагувати

Перша сторінка з ранньої збереженої версії «Апології Сократа» 895 року

Найстаріший збережений рукопис «Апології» грецькою мовою датований IX століттям. У XI столітті трактат переклали вірменською мовою. Перший переклад, або, точніше, короткий виклад, «Апології Сократа» в Західній Європі був зроблений давньоєврейською мовою філософом Єхудою Галеві[ru] (XI-XII століття).

«Апологія Сократа» стала одним з найбільш відомих творів Платона в період Ренесансу. Вперше його переклав латиною Леонардо Бруні на початку XV століття. Згодом він вважав переклад незадовільним і переробив до 1424 року. Твір приваблював Бруні, оскільки він бачив у промові Сократа критику демократії. Ці погляди були йому близькі. Вперше переклад Бруні латиною опублікували в 1475 р. в Болоньї. Другий переклад «Апології» з давньогрецької на латину був виконаний гуманістом і філософом Марсіліо Фічіно, який частково використав текст Бруні. Він був опублікований у 1484 р. у Флоренції. Перше друковане видання[ru] «Апології Сократа» давньогрецькою мовою було підготовлено вченим й одним з найзначніших філологів епохи Відродження М. Мусуросом[ru] серед інших творів Платона, а потім видано книгодрукарем Альдом Мануцієм у 1513 р. у Венеції.

В 1749 р. твір переклав під час ув'язнення у в'язниці Венсенського замку Дені Дідро. Вольтер назвав Дідро, якого як і давньогрецького філософа звинувачували в атеїзмі, сучасним Сократом.

Згодом твір неодноразово перевидавали в оригіналі та перекладали різними мовами, у тому числі у складі серій «Collection Budé[en]» та «Loeb Classical Library».

Перше друковане видання «Апології Сократа» російською мовою датовано 1780-ми роками в перекладі І. Сидоровського[ru] та М. Пахомова, які рясніли словами з церковнослов'янської мови. Також у Російській імперії були опубліковані переклади «Апології Сократа» О. С. Клеванова (1861), В. М. Карпова[ru] (1863), В. С. Соловйова (1899), М. С. Соловйова[ru] (1903). Після видання текстів Платона за редакцією З. А. Жебельова, Л. П. Карсавіна і Е. Л. Радлова у 1920-х роках нові переклади «Апології Сократа» не публікували кілька десятиліть. У видавничій політиці періоду СРСР не заохочувалося створення безлічі перекладів. На центральному рівні ухвалювали рішення про створення зборів творів того чи іншого автора, якому призначалася роль зразка. Недолік такого підходу полягав у відсутності можливості для читача обирати серед кількох видань найкраще, необхідність часто задовольнятися відверто слабкими текстами. У філософських текстах це може призвести до втрати тих чи інших нюансів змісту. У зборах творів Платона 1968 р. за основу був взятий переклад М. С. Соловйова 1903 р., який був наново звірений С. Я. Шейнман-Топштейн[ru].

Примітки Редагувати

  1. Суриков, 2011, с. 290.
  2. Диоген Лаэртский, 1986, с. 104—105, II. 38—39.
  3. Фролов, 1991, с. 276—277.
  4. Зберовский, 2007, с. 148—150.
  5. Горан, 2007, с. 53.
  6. Медовичев, 2017, с. 18.
  7. Суриков, 2011, с. 292.
  8. Нерсесянц, 1977, с. 117.
  9. Платон, 1990, с. 690, Комментарии к «Апологии Сократа» А. Ф. Лосева.
  10. Nails, 2002, с. 199—200, Meletus of Athens.
  11. Шичалин, 2012, с. 84—85.
  12. Russell, 2012.
  13. (рос.) Зварич В.В. Талант // [1] — 4-е изд. — Львов : Высшая школа, 1980. з джерела 20 серпня 2011
  14. Суриков, 2011, с. 296—310.
  15. Ксенофонт, 2003, с. 164—167, Воспоминания о Сократе. IV. 8.
  16. Nails, 2002, с. 163.
  17. Ницше, 1990.
  18. Платон, 1990, с. 44, Комментарии к «Апологии Сократа» А. Ф. Лосева.
  19. История греческой литературы, 1955, с. 108—110.
  20. ↑ Платон, 1990, с. 686, Комментарии к «Апологии Сократа» А. Ф. Лосева.
  21. Платон, 1990, с. 686—687, Комментарии к «Апологии Сократа» А. Ф. Лосева.
  22. ↑ Платон, 1990, с. 687, Комментарии к «Апологии Сократа» А. Ф. Лосева.
  23. Платон, 1990, с. 93, "Апология Сократа" 38 b.
  24. Платон, 1990, с. 687—688, Комментарии к «Апологии Сократа» А. Ф. Лосева.
  25. Платон, 1990, с. 690—691, Комментарии к «Апологии Сократа» А. Ф. Лосева.
  26. (англ.) Allen R. E. Socrates and Legal Obligation. — Univ Of Minnesota Press, 1981. — P. 6, 35. — ISBN 0816656924.
  27. (рос.) Аристотель. Глава XVIII. 1419a8–12 // Риторика. — АСТ, 2017. — 352 с. — (Вся мудрость мира) — ISBN 978-5-17-102258-7.
  28. Диоген Лаэртский, 1986, с. 152, III. 58.
  29. (рос.) Эпиктет. II. 2 // Беседы. — М. : Ладомир, 1997. — С. 96—98. — ISBN 5-86218-132-6.
  30. (рос.) Дионисий Галикарнасский. . simposium.ru. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 27 квітня 2021. 
  31. Иустин, 1995, II. 10.
  32. Платон, 1990, с. 688—690, Критические замечания к диалогу А. Ф. Лосева.
  33. (нім.) Friedrich Schleiermacher: . Über die Philosophie Platons // Des Sokrates Verteidigung. Einleitung. — Hamburg : hrsg. von Peter M. Steiner, 1996. — P. 147–151.
  34. (нім.) Eduard Zeller. Teil 2, Abteilung 1 // Die Philosophie der Griechen in ihrer geschichtlichen Entwicklung. — 4. — Leipzig, 1889. — P. 195–197.
  35. (англ.) George Grote. Plato and the other companions of Sokrates. — 2. — London, 1880. — Т. 1. — P. 410f.
  36. (нім.) Martin Schanz. Sammlung ausgewählter Dialoge Platos mit deutschem Kommentar. — Leipzig, 1893. — Т. 3. — P. 68–75.
  37. (нім.) Søren Kierkegaard. Über den Begriff der Ironie mit ständiger Rücksicht auf Sokrates // Gesammelte Werke. Abteilung 31. — Düsseldorf, 1961. — P. 83.
  38. (нім.) Ulrich von Wilamowitz-Moellendorff. Platon. Sein Leben und seine Werke. — 5. — Berlin, 1959. — P. 137.
  39. (нім.) Karl Popper. Auf der Suche nach einer besseren Welt. — 3. — München, 1988. — P. 41.
  40. (англ.) [2] / E. A. Duke, W. F. Hicken, W. S. M. Nicoll, D. B. Robinson, and J. C. G. Strachan (eds). — Oxford University Press, 1995. — Т. 1: Tetralogiae I–II. — P. XII, 28. — (Oxford Classical Texts) — ISBN 9780198145691. — DOI:10.1093/actrade/9780198145691.book.1. з джерела 14 жовтня 2021
  41. (англ.) Danzig Gabriel. Socrates in Hellenistic and medieval Jewish literature, with special regard to Yehuda Hallevi’s Kuzari // Socrates from Antiquity to the Enlightenment / Edited By Michael Trapp. — Aldershot : Routledge, 2007. — P. 149—153. — ISBN 9780754641247.
  42. (англ.) Hankins James. Plato in the Italian Renaissance. — 3. — Leiden : Brill, 1994. — P. 51–53, 66f, 72–74, 379–387, 504f, 739.
  43. (англ.) Goldschmidt E. P. The First Cambridge Press in Its European Setting. — Cambridge University Press, 2010. — P. 79. — ISBN 9780521143325.
  44. (фр.) Trousson Raymond. Diderot helléniste. — Librairie Droz, 1969. — Т. 12 (20 жовтня). — С. 163—184. з джерела 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  45. (англ.) Goulbourne Russell. Socrates in Hellenistic and medieval Jewish literature, with special regard to Yehuda Hallevi’s Kuzari // Voltaire’s Socrates / Edited By Michael Trapp. — Aldershot : Routledge, 2007. — P. 229. — ISBN 9780754641247.
  46. (фр.) . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 27 квітня 2021. 
  47. (англ.) . Harvard University Press. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021. 
  48. Иванов, 2012, с. 42—46.
  49. Платон, 1990, с. 691, Комментарии к «Апологии Сократа» А. Ф. Лосева.
  50. Иванов, 2012, с. 51.
  51. Россиус, 2014, с. 104—105.

Джерела Редагувати

  • (рос.) Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Редактор тома и автор вступительной статьи А. Ф. Лосев. — второе. — М. : Мысль, 1986. — (Философское наследие)
  • (рос.) Св. Иустин-философ и мученик. О Святом Иустине Философе и мученике и его Апологиях // Творения / Перевод / Предисл. А. И. Сидорова. — М. : Паломник, 1995. — (Библиотека отцов и учителей церкви)
  • (рос.) Ксенофонт. Сократические сочинения. Киропедия / Переводы и статьи С. И. Соболевского, В. Г. Боруховича, Э. Д. Фролова. — М. : Ладомир, 2003. — 5100 прим. — ISBN 5-86218-197-0.
  • (рос.) Платон. Апология Сократа // Собрание сочинений в четырёх томах / Общая редакция А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, Л. Л. Τахо-Годи. Автор вступительной статьи и статей в примечаниях А. Ф. Лосев. — М. : Мысль, 1990. — Т. 1. — С. 70—96. — (Философское наследие) — ISBN 5-244-00451-4.
  • (рос.) Горан В. П. Кризис древнегреческой демократии и философии Сократа (II) / Сибирское отделение РАН, Институт истории СО РАН // Гуманитарные науки в Сибири. — 2007. — № 1 (20 жовтня). — С. 53—57. — ISSN 0869-8651.
  • (рос.) Зберовский А. В. Сократ и афинская демократия (социально-философское исследование). — Красноярск, 2007. — 428 с. — ISBN 978-5-94617-096-3.
  • (рос.) Иванов В. В. Архаизм и новаторство в практике первых русских переводов Платона // Философско-литературный журнал «Логос». — Фонд «Институт экономической политики им. Е. Т. Гайдара», 2012. — № 6 (90) (20 жовтня). — С. 42—57. — ISSN 2499-9628. з джерела 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  • (рос.) Медовичев А. Е. 2017. 02. 002-006. Афинская демократия: свобода, власть закона и суверенитет народа. (сводный реферат) / Федеральное государственное бюджетное учреждение науки Институт научной информации по общественным наукам Российской академии наук // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер. 5, История: Реферативный журнал. — 2017. — № 2 (20 жовтня). — С. 15—27. — ISSN 2219-875X. з джерела 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  • (рос.) Нерсесянц, В. С. [3] — М. : Наука, 1977. — 152 с. — (Научные биографии и мемуары учёных) з джерела 29 січня 2022
  • (рос.) Ницше Ф. Проблема Сократа // Сочинения в двух томах. — М. : Мысль, 1990. — Т. 2. — С. 563—567. — ISBN 5-244-00138-8.
  • (рос.) Россиус А. А. Русский текст Платона: современное состояние / Научные редакторы: А. В. Михайловский, А. А. Глухов, О. В. Алиева, И. А. Протопопова // Платоновский сборник. — СПб. : Русская христианская гуманитарная академия, 2014. — 20 жовтня. — С. 104—116.
  • (рос.) Соболевский С. И. История греческой литературы / Под редакцией С. И. Соболевского, М. Е. Грабарь-Пассек, Ф. А. Петровского. — М. : Издательство Академии наук СССР, 1955. — Т. 2.
  • (рос.) Суриков, И. Е. Сократ. — М. : Молодая гвардия, 2011. — 384 с. — (Жизнь замечательных людей) — 5000 прим. — ISBN 978-5-235-03455-6.
  • (рос.) Фролов Э. Д. [4] — Л. : Издательство Ленинградского университета, 1991. — С. 221—266. з джерела 29 січня 2022
  • (рос.) Шичалин Ю. А. Сократ-пифагореец — изобретение Платона? // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 1: Богословие. Философия. Религиоведение. — 2012. — Вип. 3. — № 41 (20 жовтня). — С. 76—86. — ISSN 2409-4692. з джерела 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  • (англ.) Nails Debra[en]. [5] — Indianapolis, IN : Hackett Publishing Company, Inc, 2002. — P. 86—87. — ISBN 0-87220-564-9. з джерела 29 січня 2022
  • (англ.) Russell D.[en]. Polycrates 2 // [6] / General editors Simon Hornblower and Antony Spawforth. — fourth edition. — Oxford : Oxford University Press, 2012. — С. 1176. — ISBN 978-0-19-954556-8. з джерела 29 січня 2022

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Apologiya Sokrata dav gr Ἀpologia Swkratoys lat Apologia Socratis odin z najbilsh rannih tvoriv Platona sho mistit tri promovi Sokrata pid chas sudu Diya rozgortayetsya na pochatku 399 roku do n e Na filosofa podali do sudu za nepovagu do bogiv stvorennya novih bozhestv ta rozbeshennya yunactva Iniciatorom sudovogo peresliduvannya buv vplivovij politik Starodavnih Afin Anit ru Rol oficijnogo obvinuvacha vidvodilasya Meletu ru Apologiya Sokratadav gr Ἀpologia SwkratoysPochatok Apologiyi Sokrata davnogreckoyu movoyu v pershomu drukovanomu vidanni 1513 r Veneciya Zhanr Apologiya filosofskij traktatAvtor PlatonMova davnogrecka movaOpublikovano 390 ti do n e Cikl Dialogi PlatonaU Gutenberzi 57085 Cej tvir u Vikishovishi Cej tvir u VikicitatahStattya pro tvir Ksenofonta na cyu temu nazivayetsya Apologiya Sokrata Ksenofont V Apologiyi ne navedeno obvinuvalnu promovu ale vidtvoreno promovu Sokrata Pislya visluhovuvannya storin provodili tayemne golosuvannya suddiv Yak vidznachayut antichni ta suchasni avtori promova Sokrata bula nepraktichnoyu Zamist togo shobi za prikladom inshih afinyan volati do miloserdya privesti druzhinu ta ditej yaki svoyim plachem povinni rozzhalobiti suddiv Sokrat buv spovnenij gidnosti U comu tvori prozvuchalo tverdzhennya filosofa pro te sho vin najrozumnishij iz lyudej bo znaye sho nichogo ne znaye Sokrata viznali vinnim 281 golosom proti 220 Pislya obvinuvalnogo viroku obvinuvach ta obvinuvachenij mali zaproponuvati pokarannya a suddi obirali z dvoh alternativnih variantiv Obvinuvachi vistupali za stratu Sokrat zayaviv sho vvazhaye sebe nevinnim i zaslugovuye na najvishu shanu Afin bezkoshtovnogo obidu v pritaneyi en Odnak yaksho cogo vimagaye zvichaj vin zaproponuvav zaminiti smert shtrafom u 30 min Sud prisudiv filosofa do smerti pislya chogo Sokrat promoviv tretyu promovu U naukovij literaturi ye rizni dumki shodo dostovirnosti peredachi Platonom sliv Sokrata pid chas sudu Platon hoch i buv prisutnij na procesi mig pripisati vchitelyu ti chi inshi tverdzhennya Cim vin namagavsya dosyagti dvoh cilej stvoriti vidpovidnij publichnij obraz vchitelya dlya chitachiv ta sprostuvati zvinuvachennya Polikrata ru u Zvinuvachenni Sokrata blizko 393 roku do n e Nezalezhno vid stavlennya do dostovirnosti Apologiyi bilshist doslidnikiv vklyuchayuchi Serena K yerkegora Ulriha fon Vilamovicya Melendorfa Karla Popera ta inshih vidomih uchenih vidznachali visokij hudozhnij riven tvoru yakij dopomig i bagato v chomu vplinuv na stvorennya vidpovidnogo obrazu Sokrata Zmist 1 Misce chas ta obstavini 2 Kompoziciya 2 1 Persha promova Sokrata pered golosuvannyam suddiv 2 2 Promova Sokrata pislya zagalnogo zvinuvachennya 2 3 Promova Sokrata pislya smertnogo viroku 3 Vpliv ta ocinki 4 Perekladi ta publikaciyi 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaMisce chas ta obstavini Redaguvati nbsp Golova Platona Rimska kopiya z greckogo originalu z myunhenskoyi Gliptoteki original buv vistavlenij v Akademiyi pislya smerti filosofa U 399 r do n e proti Sokrata podali pozov do sudu Bagato antichnih danih pro sudove zasidannya superechlivi viklikayut sumnivi u suchasnih istorikiv Zagalna formula zvinuvachennya zafiksovana u Diogena Laertskogo zapisana bula tak Sokrat vinen u tomu sho ne shanuye bogiv yakih shanuyut v misti a vvodit novi bozhestva i vinen u tomu sho rozbeshuye yunactvo a pokarannya za te smert 1 Golovnim organizatorom peresliduvannya filosofa stav vplivovij politik Anit Meletu vidvodilasya rol oficijnogo obvinuvacha Anit ta Likon ca vistupili z dodatkovimi promovami proti Sokrata na pidtrimku Meleta Antichni dzherela pov yazuvali diyi Anita iz zazdristyu nevdovolennyam kritikoyu Sokrata proti politikiv ta remisnikiv Suchasni vcheni vvazhayut sho prichina zvinuvachen filosofa bula glibshoyu Sokrat kritikuvav ideyu pravlinnya bilshosti ta bezmezhnij diktat demos Taka kritika zvichajno ne podobalasya politikam demokratichnoyi partiyi Anit yak odin iz yiyi lideriv vistupav na sudi viraznikom dumki vsih demokrativ shodo nezruchnogo filosofa inakshe mislyachogo Za odniyeyu z versij same Anit napisav obvinuvalnu promovu yaku na sudi zachitav Melet za inshoyu avtorom promov Meleta ta Anita buv sofist Polikrat 2 3 4 5 6 Sudovij proces nad Sokratom opisanij buv u dvoh tvorah Platona j Ksenofonta z podibnoyu nazvoyu Apologiya dav gr ἀpologia Na vidminu vid Ksenofonta Platon buv prisutnij na sudi tomu bilshist istorikiv viddayut perevagu same jogo traktatovi v opisi podiyi 7 Odnochasno voni zaznachayut sho Platon mig pripisati ti chi inshi tverdzhennya peredati promovu vchitelya ne doslivno Cim vin pragnuv dosyagti dvoh cilej stvoriti vidpovidnij obraz vchitelya ta sprostuvati zvinuvachennya Polikrata u Zvinuvachenni Sokrata blizko 393 r do n e Tak Platon yakogo ne mogli ne turbuvati tverdzhennya u prihilnosti do oligarhiyi ta bezbozhnosti vchitelya mig vklasti v tekst vid imeni Sokratu ti chi inshi tverdzhennya Vodnochas proces na moment napisannya Apologiyi buv vidnosno nedavnoyu podiyeyu Platon ne mig dopustiti znachnogo svavillya u perekazi detalej oskilki ce neminuche viklikalo bi zhorstku kritiku z boku nedobrozichlivciv 8 9 10 11 12 Sokrata sudiv sud prisyazhnih iz 501 afinskih gromadyan geliastiv za standartnoyu dlya togo chasu proceduroyu Zasidannya peredbachalo dva tayemni golosuvannya Pislya vistupu storin geliasti virishuvali pitannya vinnosti U razi pozitivnogo rishennya obvinuvachenomu nadavali mozhlivist vistupiti povtorno Vin proponuvav suddyam te pokarannya yake vvazhav za spravedlive Govoriti pro neznachne styagnennya bulo nevigidno oskilki ce shilyalo suddiv do suvorishogo pokarannya Na pershomu golosuvanni Sokrat otrimav 281 chornih ta 220 bilih kul Pislya cogo koli Sokrat mig poprositi shtraf vignannya zaboronu na filosofski besidi i t in vin zayaviv sho za svoyi diyi zaslugovuye ne pokarannya a najvishoyi nagorodi Starodavnih Afin dovichnogo bezoplatnogo obidu v pritaneyi Potim vin vse zh taki pogodivsya splatiti 30 min blizko 13 kg sribla 13 Pislya takih sliv yaki mogli buti sprijnyati yak znushannya z suddiv Sokrata prisudili do smerti 14 Sudovi promovi Sokrata buli nepraktichnimi Yak u suchasnih tak i u antichnih avtoriv skladalosya vrazhennya sho metoyu Sokrata ne bulo zberezhennya vlasnogo zhittya Vin ne vikoristovuvav najbilsh tipovi prijomi obvinuvachenih u Starodavnih Afinah zvernennya do miloserdya suddiv ta zaluchennya druzhini ta ditej yaki bi blagali poshaditi yihnogo batka ta cholovika Bilshe togo Sokrat zayaviv sho ce prinizhuye gidnist yak pidsudnogo tak i suddiv yaki u svoyih rishennyah mayut keruvatis viklyuchno zakonami Ksenofont peredaye spogadi odnogo z uchniv Sokrata Germogena ru Koli Germogen zaklikav Sokrata podumati pro majbutnij sudovij proces toj vidpovidav sho jogo zhittya bulo pidgotovkoyu do ciyeyi podiyi Germogen namagavsya obduriti vchitelya namagayuchis poyasniti sho v Afinah najchastishe vipravdovuyut vinnih i zasudzhuyut do strati ni v chomu ne vinnih gromadyan Na ci argumenti Sokrat vidpoviv sho j sam rozumiye realnij stan rechej ale vnutrishnij golos dajmonij de vvazhaye sho jomu krashe pomerti 15 16 Nimeckij filosof F Nicshe pidsumuvav podiyi na sudi ta zasudzhennya Sokrata odnim rechennyam Sokrat hotiv pomerti ne Afini jomu a vin sobi dav chashu z otrutoyu vin zmusiv Afini dati cyu chashu 17 Apologiyu Sokrata vidnosyat do rannih tvoriv Platona 390 h rokiv do n e 18 Vin povinen buv napisati svoyu Apologiyu pislya poyavi traktatu Zvinuvachennya Sokrata blizko 393 r do n e Polikrata i do Apologiyi Ksenofonta yakij rozpochav svoyu tvorchu diyalnist u 387 r do n e i u svoyih pracyah oriyentuvavsya na Platona 19 Kompoziciya Redaguvati nbsp Sokrat vistupaye na sudi Luyi Lebryun 1867 Privatna kolekciya Apologiya Sokrata yedinij tvir Platona napisanij u formi monologu Za svoyeyu suttyu Sokrat v Apologiyi vimovlyaye tri promovi pershu pislya obvinuvalnih promov Meleta ta Anita drugu pislya rishennya sudu pro vinnist tretyu pislya smertnogo viroku 20 Persha promova Sokrata pered golosuvannyam suddiv Redaguvati nbsp Golova Sokrata Marmur rimske mistectvo I stolittya mozhlivo kopiya vtrachenoyi bronzovoyi statuyi vigotovlenoyi Lisipom Luvr U vstupi Sokrat nagoloshuye sho jogo obvinuvachi govorili garno Prote vse skazane proti sebe filosof vvazhaye naklepom Vin obicyaye sho yak i protyagom usogo zhittya govoritime pered suddyami viklyuchno pravdu Sokrat nagoloshuvav sho jomu slid vistupiti na zahist proti dvoh grup obvinuvachiv kolishnih ta teperishnih Same kolishni obvinuvachi sformuvali toj negativnij publichnij obraz Sokrta yakij ne maye zhodnogo stosunku do dijsnosti Do takih vin vidnosit Aristofana yakij v Hmarah ne tilki nazvav jogo svyashennosluzhitelem promov shahrajskih a j viviv obraz baziki kotrij rozbeshuye svoyimi promovami molod Sokrat nazivaye kolishnih obvinuvachiv naklepnikami Na vidminu vid inshih filosofiv vin ne brav iz uchniv groshi ne zajmavsya naturfilosofiyeyu ta inshimi naukami hoch i stavivsya do nih z povagoyu Zvidki zh uzyavsya naklep Sokrat rozpovidaye pro druga Herefonta ru yakij zapitav u delfijskogo orakula pro te hto z elliniv najmudrishij Pifiya vidpovila sho nemaye nikogo mudrishogo za Sokrata Sam filosof buv spantelichenij takim vishuvannyam Z odnogo boku pifiya yaka peredaye slova Apollona ne mogla pomilyatisya z inshogo Sokrat ne vvazhav sebe mudrim Todi vin pochav vidviduvati derzhavnih diyachiv poetiv ta remisnikiv Z rozmov iz nimi vin zrozumiv sho voni lishe zdayutsya mudrimi Derzhavni diyachi vzagali malo rozumiyut pro sho govoryat poeti tvoryat zavdyaki vrodzhenim zdibnostyam a ne mudrosti remisniki volodiyuchi yakimos mistectvom vvazhayut sebe mudrimi hocha yihni znannya duzhe obmezheni V rezultati Sokrat zrozumiv Naspravdi o choloviki mudrim viyavlyayetsya Bog i cim vislovom vin bazhaye skazati sho lyudska mudrist koshtuye trohi abo zovsim nichogo ne koshtuye i zdayetsya pri comu vin ne maye na uvazi same Sokrata koristuyetsya moyim im yam dlya prikladu analogichno yaksho bi vin govoriv sho z vas o lyudi najmudrishij toj hto podibno do Sokrata znaye sho nichogo naspravdi ne varta jogo mudrist Takij visnovok pripav ne do dushi bagatom afinyanam Tak zvani mudreci znenavidili Sokrata sho j stalo prichinoyu tiyeyi brehni ta naklepiv za yaki jomu dovoditsya vipravdovuvatisya 20 Dali Sokrat vidpovidav na bezposeredni zvinuvachennya na sudi do yakih nalezhali rozbeshennya yunactva ta bezbozhzhya Sokrat pidkreslyuye vnutrishnyu superechlivist zvinuvachen Meleta Yaksho Melet vvazhav sho Sokrat rozbeshuvav molod to povinen buv perekonatisya sho ce vidbuvayetsya navmisne Takozh filosofa odnochasno zvinuvatili u vinahodi novih bogiv ta bezbozhnosti Sokrat nagolosiv sho vin i blizko ne govoriv nichogo podibnogo do tverdzhennya Anaksagora pro te sho Sonce rozzharenij kamin a ne bozhestvennij Gelios A mizh inshim praci Anaksagora mozhna pridbati v bud yakij knigarni i nikogo z afinyan ce ne bentezhit 21 Dali Sokrat kazav sho ne boyitsya smerti na vidminu vid malodushnosti ta ganbi Vse jogo zhittya yavlyalosya spilkuvannyam z lyudmi yakih vin perekonuvav dbati ne pro tilo a pro dushu Filosof porivnyav sebe z pristavlenim do konya ovodom yakij ne daye linuvatis a zmushuye postijno ne spati Tak i Sokrat svoyimi promovami namagavsya sponukati afinyan do chesnoti Za cyu blagorodnu spravu filosof ne vimagav groshej bo vvazhav yiyi za sluzhinnya Bogovi Dali Sokrat rozpovidav suddyam pro svij demon de vnutrishnij golos yakij zupinyaye jogo vid tih chi inshih dij ale nikoli ni do chogo ne primushuye Takozh vin naviv dokazi svoyeyi dobrochesnosti koli pishov proti voli narodu v sudi nad strategami ru i ne posluhavsya uryad tiraniv koli ti nakazali jomu zaareshtuvati Leonta Salaminskogo ru Vin vkazuye na te sho nihto z jogo uchniv abo batkiv jogo uchniv ne zvinuvachuvav jogo v rozbeshenni Zavershiv Sokrat svoyu promovu vkazivkoyu na te sho vin u zhodnomu razi ne hoche skoristatisya harakternimi dlya Afin prijomami shobi emocijno rozzhaluvati suddiv Vin navmisno ne priviv na sud svoyu druzhinu ta ditej yaki svoyimi slozami ta golosinnyami shilili bi bagatoh na jogo bik Sokrat prosit suddiv keruvatisya viklyuchno zakonami 22 Promova Sokrata pislya zagalnogo zvinuvachennya Redaguvati Sokrat zdivovanij sho zvinuvachennya pidtrimala neznachna bilshist suddiv Sokrat pererahovuye pokarannya yaki vin mozhe protistaviti zaproponovanij zvinuvachennyam smertnij kari tyuremne uv yaznennya vignannya shtraf ta inshe Kozhne z nih vin vvazhaye neprijnyatnim dlya sebe Sokrat vvazhaye sebe gidnim obidu u pritaneyi sho bulo velikoyu chestyu dlya gromadyanina mista Odnak yaksho togo vimagaye sud vin zaproponuvav viplatiti shtraf u 30 min poruchitelyami chogo gotovi buli vistupiti Platon Apolodor ru Kriton ru ta Kritobul 23 22 Promova Sokrata pislya smertnogo viroku Redaguvati Zasudzhenij na smert Sokrat kazav sho suddi vchinili zlo ne jomu starij lyudini a samim sobi Nashadki vipravdayut Sokrata a suddi cim rishennyam naklikali ganbu na sebe Filosof pidkresliv sho vin do kincya zalishivsya virnim sobi i ne prinizivsya pered timi vid kogo zalezhalo jogo zhittya Smert ne lyakaye Sokrata oskilki ochikuye zustriti u Ayidi spravedlivih suddiv na vidminu vid tih pered yakimi zmushenij vistupati z promovoyu Zakinchiv vin svoyu promovu tverdzhennyam Ale vzhe chas jti zvidsi meni shobi pomerti vam shobi zhiti a hto z nas jde na krashe ce ni dlya kogo ne yasno krim Boga 24 Vpliv ta ocinki RedaguvatiV antichnosti kilka avtoriv stvorili svoyi Apologiyi Sokrata de oriyentuvalisya voni na tvir Platona Z nih zbereglisya Apologiya Sokrata ru Ksenofonta ta promova Libaniya 314 393 rr Aristotel u Ritorici stverdzhuvav sho svoyu versiyu zahisnoyi promovi Sokrata na sudi napisav uchen Platona ta Isokrata Teodekt ru a zgidno z vizantijskim enciklopedichnim slovnikom X stolittya Suda takozh filosof stoyik Teon z Antiohiyi 25 Afinskij ritor Isokrat u svoyij promovi Pro obmin majnom dav gr Perὶ ἀntidosews oriyentuvavsya na platonivsku Apologiyu 26 Cej tvir zgadav Aristotel u Ritorici Vin naviv urivok z tvoru Sokrat zapitav Meleta yakij stverdzhuvav sho ne viznaye bogiv Chi viznayu ya po tvoyemu isnuvannya yakihos demoniv I otrimavshi stverdnu vidpovid prodovzhuvav A demoni chi ne diti bogiv chi ne shos bozhestvenne I na stverdnu vidpovid skazav Chi ye taka lyudina yaka b viznavala ditej bogiv a samih bogiv ne viznavala b yak priklad logichnogo prijomu apagogiyi abo dovedennya do absurdu 27 Filosof platonik Trasil pomistiv traktat u pershu z dev yati tetralogij Platona de sho takozh vklyuchala dialogi Yevtifron Kriton ta Fedon U cih chotiroh traktatah opisani podiyi do sudu nad Sokratom pid chas sudovogo zasidannya perebuvannya Sokrata u v yaznici ta ostannogo dnya iz zhittya filosofa Diogen Laertskij nazvav Apologiyu etichnim tvorom 28 Stavlennya antichnih avtoriv do platonivskoyi Apologiyi bulo riznim Filosof stoyik Epiktet vvazhav sho Sokrat navmisno provokuvav suddiv vinesti smertnij virok Pri comu vin ne tilki vipravdovuvav filosofa a j vvazhav take rishennya najkrashim v umovah sho sklalisya 29 Tvir Platona bulo rozkritikovano v traktati Pro perevagu krasnomovstva Demosfena avtorstvo yakogo pripisuyut Dionisiyu Galikarnaskomu Avtor vihodiv iz suto praktichnih pozicij Zuhvala promova Sokrata najmenshe pidhodila dlya sudovih zasidan Vidpovidno u nogo a takozh u inshogo antichnogo pismennika Kasiya Severa ru vinikli sumnivi shodo dostovirnosti promovi Voni prijshli do dumki sho mozhlivo Platon pragnuv stvoriti vidpovidnij publychnij obraz vchitelya i dlya cogo spotvoriv promovu Sokrata 30 Svoyu interpretaciyu sudu nad Sokratom dav rannohristiyanskij muchenik Yustin vin nazvav davnogreckogo filosofa predtecheyu hristiyanstva a sam sud porivnyav iz peresliduvannyam hristiyan u Rimskij imperiyi Ale hto z tih hto zhiv do Hrista za Jogo lyudyanistyu namagavsya doslidzhuvati i sprostovuvati sho nebud Slovom ti buli viddani yak bezbozhni i zuhvali sudu Najtverdishij iz nih u cij spravi Sokrat buv zvinuvachenij u tih samih zlochinah yak i mi bo govorili sho vin vvodiv novi bozhestva i ne viznavav tih kogo gromadyani shanuvali bogami A vin viganyayuchi z derzhavi i Gomera ta inshih poetiv vchiv lyudej vidvertatisya vid zlih demoniv zlih i robivshih te sho opisuvali poeti i umovlyav yih nabuvati piznannya nevidomogo yim Boga za dopomogoyu doslidzhennya rozumu 31 Antikoznavec O F Losyev vidiliv v Apologiyi Sokrata dvi skladovi hudozhnyu ta logichnu Platon vivodit obraz velichnogo i nepohitnogo filosofa nezasluzheno zvinuvachenogo v bezbozhnosti ta rozbeshenni yunactva Hoch traktat ye monologom Sokrata u nomu virazno vidno te ozloblennya yake viklikala jogo filosofiya u nekritichno mislyachih spivgromadyan Logichna skladova promov Sokrata ne na visoti Tak napriklad tverdzhennya Yaksho ya bezbozhnik to ne vvodiv novi bozhestva a yaksho vvodiv to ya ne bezbozhnik virne lishe formalno Yaksho vzyati za osnovu komediyu Aristofana Hmari de Sokrat poklonyayetsya yakims stihiyam Hmaram to z poglyadu tradicijnoyi mifologiyi filosofa mozhna nazvati bezbozhnikom Tverdzhennya sho Sokrat ne zajmavsya gromadskimi spravami a potim rozpovid pro te yak Sokrat brav uchast u sudi nad strategami superechlivi U cilomu nini O F Losyev ocinyuye tvir logichno superechlivim i vodnochas stvoryuyuchij obraz velichnogo i samoviddanogo sluzhitelya istini Sokrata Hudozhni dostoyinstva tvoru roblyat logichni nevidpovidnosti nepomitnimi dlya chitacha 32 Nimeckij filosof Fridrih Shlejyermaher vvazhav sho v Apologiyi dosit tochno vidtvorena promova Sokrata v sudi 33 Jogo dumku podilyali Eduard Celer ru 1814 1908 34 i Dzhordzh Grot ru 1794 1871 35 Protilezhna dumka pro te sho tekst Apologiyi navit viddaleno ne vidpovidaye istinnij promovi filosofa znajshlo svoye vidobrazhennya v pracyah Martina Shanca de Ervina Volfa de ta inshih vchenih 36 Nezalezhno vid stavlennya do dostovirnosti Apologiyi bilshist doslidnikiv vklyuchayuchi Sorena Kyerkegora Ulriha fon Vilamovicya Melendorfa Karla Popera ta inshih znamenitih uchenih vidznachali visokij hudozhnij riven tvoru yakij dopomig i bagato v chomu vplinuv na stvorennya vidpovidnogo publichnogo obrazu Sokrata 37 38 39 Perekladi ta publikaciyi Redaguvati nbsp Persha storinka z rannoyi zberezhenoyi versiyi Apologiyi Sokrata 895 rokuNajstarishij zberezhenij rukopis Apologiyi greckoyu movoyu datovanij IX stolittyam U XI stolitti traktat pereklali virmenskoyu movoyu 40 Pershij pereklad abo tochnishe korotkij viklad Apologiyi Sokrata v Zahidnij Yevropi buv zroblenij davnoyevrejskoyu movoyu filosofom Yehudoyu Galevi ru XI XII stolittya 41 Apologiya Sokrata stala odnim z najbilsh vidomih tvoriv Platona v period Renesansu Vpershe jogo pereklav latinoyu Leonardo Bruni na pochatku XV stolittya Zgodom vin vvazhav pereklad nezadovilnim i pererobiv do 1424 roku Tvir privablyuvav Bruni oskilki vin bachiv u promovi Sokrata kritiku demokratiyi Ci poglyadi buli jomu blizki Vpershe pereklad Bruni latinoyu opublikuvali v 1475 r v Bolonyi Drugij pereklad Apologiyi z davnogreckoyi na latinu buv vikonanij gumanistom i filosofom Marsilio Fichino yakij chastkovo vikoristav tekst Bruni Vin buv opublikovanij u 1484 r u Florenciyi Pershe drukovane vidannya ru Apologiyi Sokrata davnogreckoyu movoyu bulo pidgotovleno vchenim j odnim z najznachnishih filologiv epohi Vidrodzhennya M Musurosom ru sered inshih tvoriv Platona a potim vidano knigodrukarem Aldom Manuciyem u 1513 r u Veneciyi 42 43 V 1749 r tvir pereklav pid chas uv yaznennya u v yaznici Vensenskogo zamku Deni Didro 44 Volter nazvav Didro yakogo yak i davnogreckogo filosofa zvinuvachuvali v ateyizmi suchasnim Sokratom 45 Zgodom tvir neodnorazovo perevidavali v originali ta perekladali riznimi movami u tomu chisli u skladi serij Collection Bude en 46 ta Loeb Classical Library 47 Pershe drukovane vidannya Apologiyi Sokrata rosijskoyu movoyu datovano 1780 mi rokami v perekladi I Sidorovskogo ru ta M Pahomova yaki ryasnili slovami z cerkovnoslov yanskoyi movi 48 Takozh u Rosijskij imperiyi buli opublikovani perekladi Apologiyi Sokrata O S Klevanova 1861 V M Karpova ru 1863 V S Solovjova 1899 M S Solovjova ru 1903 Pislya vidannya tekstiv Platona za redakciyeyu Z A Zhebelova L P Karsavina i E L Radlova u 1920 h rokah novi perekladi Apologiyi Sokrata ne publikuvali kilka desyatilit U vidavnichij politici periodu SRSR ne zaohochuvalosya stvorennya bezlichi perekladiv Na centralnomu rivni uhvalyuvali rishennya pro stvorennya zboriv tvoriv togo chi inshogo avtora yakomu priznachalasya rol zrazka Nedolik takogo pidhodu polyagav u vidsutnosti mozhlivosti dlya chitacha obirati sered kilkoh vidan najkrashe neobhidnist chasto zadovolnyatisya vidverto slabkimi tekstami U filosofskih tekstah ce mozhe prizvesti do vtrati tih chi inshih nyuansiv zmistu U zborah tvoriv Platona 1968 r za osnovu buv vzyatij pereklad M S Solovjova 1903 r yakij buv nanovo zvirenij S Ya Shejnman Topshtejn ru 49 50 51 Primitki Redaguvati Surikov 2011 s 290 Diogen Laertskij 1986 s 104 105 II 38 39 Frolov 1991 s 276 277 Zberovskij 2007 s 148 150 Goran 2007 s 53 Medovichev 2017 s 18 Surikov 2011 s 292 Nersesyanc 1977 s 117 Platon 1990 s 690 Kommentarii k Apologii Sokrata A F Loseva Nails 2002 s 199 200 Meletus of Athens Shichalin 2012 s 84 85 Russell 2012 ros Zvarich V V Talant 1 4 e izd Lvov Vysshaya shkola 1980 Arhivovano z dzherela 20 serpnya 2011 Surikov 2011 s 296 310 Ksenofont 2003 s 164 167 Vospominaniya o Sokrate IV 8 Nails 2002 s 163 Nicshe 1990 Platon 1990 s 44 Kommentarii k Apologii Sokrata A F Loseva Istoriya grecheskoj literatury 1955 s 108 110 a b Platon 1990 s 686 Kommentarii k Apologii Sokrata A F Loseva Platon 1990 s 686 687 Kommentarii k Apologii Sokrata A F Loseva a b Platon 1990 s 687 Kommentarii k Apologii Sokrata A F Loseva Platon 1990 s 93 Apologiya Sokrata 38 b Platon 1990 s 687 688 Kommentarii k Apologii Sokrata A F Loseva Platon 1990 s 690 691 Kommentarii k Apologii Sokrata A F Loseva angl Allen R E Socrates and Legal Obligation Univ Of Minnesota Press 1981 P 6 35 ISBN 0816656924 ros Aristotel Glava XVIII 1419a8 12 Ritorika AST 2017 352 s Vsya mudrost mira ISBN 978 5 17 102258 7 Diogen Laertskij 1986 s 152 III 58 ros Epiktet II 2 Besedy M Ladomir 1997 S 96 98 ISBN 5 86218 132 6 ros Dionisij Galikarnasskij O prevoshodstve krasnorechiya Demosfena XXIII simposium ru Arhiv originalu za 29 sichnya 2022 Procitovano 27 kvitnya 2021 Iustin 1995 II 10 Platon 1990 s 688 690 Kriticheskie zamechaniya k dialogu A F Loseva nim Friedrich Schleiermacher Uber die Philosophie Platons Des Sokrates Verteidigung Einleitung Hamburg hrsg von Peter M Steiner 1996 P 147 151 nim Eduard Zeller Teil 2 Abteilung 1 Die Philosophie der Griechen in ihrer geschichtlichen Entwicklung 4 Leipzig 1889 P 195 197 angl George Grote Plato and the other companions of Sokrates 2 London 1880 T 1 P 410f nim Martin Schanz Sammlung ausgewahlter Dialoge Platos mit deutschem Kommentar Leipzig 1893 T 3 P 68 75 nim Soren Kierkegaard Uber den Begriff der Ironie mit standiger Rucksicht auf Sokrates Gesammelte Werke Abteilung 31 Dusseldorf 1961 P 83 nim Ulrich von Wilamowitz Moellendorff Platon Sein Leben und seine Werke 5 Berlin 1959 P 137 nim Karl Popper Auf der Suche nach einer besseren Welt 3 Munchen 1988 P 41 angl 2 E A Duke W F Hicken W S M Nicoll D B Robinson and J C G Strachan eds Oxford University Press 1995 T 1 Tetralogiae I II P XII 28 Oxford Classical Texts ISBN 9780198145691 DOI 10 1093 actrade 9780198145691 book 1 Arhivovano z dzherela 14 zhovtnya 2021 angl Danzig Gabriel Socrates in Hellenistic and medieval Jewish literature with special regard to Yehuda Hallevi s Kuzari Socrates from Antiquity to the Enlightenment Edited By Michael Trapp Aldershot Routledge 2007 P 149 153 ISBN 9780754641247 angl Hankins James Plato in the Italian Renaissance 3 Leiden Brill 1994 P 51 53 66f 72 74 379 387 504f 739 angl Goldschmidt E P The First Cambridge Press in Its European Setting Cambridge University Press 2010 P 79 ISBN 9780521143325 fr Trousson Raymond Diderot helleniste Librairie Droz 1969 T 12 20 zhovtnya S 163 184 Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2022 Procitovano 29 sichnya 2022 angl Goulbourne Russell Socrates in Hellenistic and medieval Jewish literature with special regard to Yehuda Hallevi s Kuzari Voltaire s Socrates Edited By Michael Trapp Aldershot Routledge 2007 P 229 ISBN 9780754641247 fr Apologie de Socrate Arhiv originalu za 14 chervnya 2021 Procitovano 27 kvitnya 2021 angl Plato Volume I Loeb Classical Library 36 Euthyphro Apology Crito Phaedo Harvard University Press Arhiv originalu za 28 kvitnya 2021 Procitovano 27 kvitnya 2021 Ivanov 2012 s 42 46 Platon 1990 s 691 Kommentarii k Apologii Sokrata A F Loseva Ivanov 2012 s 51 Rossius 2014 s 104 105 Dzherela Redaguvati ros Diogen Laertskij O zhizni ucheniyah i izrecheniyah znamenityh filosofov Redaktor toma i avtor vstupitelnoj stati A F Losev vtoroe M Mysl 1986 Filosofskoe nasledie ros Sv Iustin filosof i muchenik O Svyatom Iustine Filosofe i muchenike i ego Apologiyah Tvoreniya Perevod Predisl A I Sidorova M Palomnik 1995 Biblioteka otcov i uchitelej cerkvi ros Ksenofont Sokraticheskie sochineniya Kiropediya Perevody i stati S I Sobolevskogo V G Boruhovicha E D Frolova M Ladomir 2003 5100 prim ISBN 5 86218 197 0 ros Platon Apologiya Sokrata Sobranie sochinenij v chetyryoh tomah Obshaya redakciya A F Loseva V F Asmusa L L Taho Godi Avtor vstupitelnoj stati i statej v primechaniyah A F Losev M Mysl 1990 T 1 S 70 96 Filosofskoe nasledie ISBN 5 244 00451 4 ros Goran V P Krizis drevnegrecheskoj demokratii i filosofii Sokrata II Sibirskoe otdelenie RAN Institut istorii SO RAN Gumanitarnye nauki v Sibiri 2007 1 20 zhovtnya S 53 57 ISSN 0869 8651 ros Zberovskij A V Sokrat i afinskaya demokratiya socialno filosofskoe issledovanie Krasnoyarsk 2007 428 s ISBN 978 5 94617 096 3 ros Ivanov V V Arhaizm i novatorstvo v praktike pervyh russkih perevodov Platona Filosofsko literaturnyj zhurnal Logos Fond Institut ekonomicheskoj politiki im E T Gajdara 2012 6 90 20 zhovtnya S 42 57 ISSN 2499 9628 Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2022 Procitovano 29 sichnya 2022 ros Medovichev A E 2017 02 002 006 Afinskaya demokratiya svoboda vlast zakona i suverenitet naroda svodnyj referat Federalnoe gosudarstvennoe byudzhetnoe uchrezhdenie nauki Institut nauchnoj informacii po obshestvennym naukam Rossijskoj akademii nauk Socialnye i gumanitarnye nauki Otechestvennaya i zarubezhnaya literatura Ser 5 Istoriya Referativnyj zhurnal 2017 2 20 zhovtnya S 15 27 ISSN 2219 875X Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2022 Procitovano 29 sichnya 2022 ros Nersesyanc V S 3 M Nauka 1977 152 s Nauchnye biografii i memuary uchyonyh Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2022 ros Nicshe F Problema Sokrata Sochineniya v dvuh tomah M Mysl 1990 T 2 S 563 567 ISBN 5 244 00138 8 ros Rossius A A Russkij tekst Platona sovremennoe sostoyanie Nauchnye redaktory A V Mihajlovskij A A Gluhov O V Alieva I A Protopopova Platonovskij sbornik SPb Russkaya hristianskaya gumanitarnaya akademiya 2014 20 zhovtnya S 104 116 ros Sobolevskij S I Istoriya grecheskoj literatury Pod redakciej S I Sobolevskogo M E Grabar Passek F A Petrovskogo M Izdatelstvo Akademii nauk SSSR 1955 T 2 ros Surikov I E Sokrat M Molodaya gvardiya 2011 384 s Zhizn zamechatelnyh lyudej 5000 prim ISBN 978 5 235 03455 6 ros Frolov E D 4 L Izdatelstvo Leningradskogo universiteta 1991 S 221 266 Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2022 ros Shichalin Yu A Sokrat pifagoreec izobretenie Platona Vestnik Pravoslavnogo Svyato Tihonovskogo gumanitarnogo universiteta Seriya 1 Bogoslovie Filosofiya Religiovedenie 2012 Vip 3 41 20 zhovtnya S 76 86 ISSN 2409 4692 Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2022 Procitovano 29 sichnya 2022 angl Nails Debra en 5 Indianapolis IN Hackett Publishing Company Inc 2002 P 86 87 ISBN 0 87220 564 9 Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2022 angl Russell D en Polycrates 2 6 General editors Simon Hornblower and Antony Spawforth fourth edition Oxford Oxford University Press 2012 S 1176 ISBN 978 0 19 954556 8 Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2022Posilannya Redaguvati ros Apologiya Sokrata dialogi Platona Arhivovano 23 sichnya 2022 u Wayback Machine angl d gr Apologiya Sokrata davnogreckoyu movoyu Arhivovano 29 sichnya 2022 u Wayback Machine Plato Platonis Opera ed John Burnet Oxford University Press 1903 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Apologiya Sokrata Platon amp oldid 35898849