Доведення до абсурду (з латини: reductiones ad absurdum) — логічний прийом, є поширеною формою аргументу, який має на меті показати, що твердження правильне, показавши, що помилковий, неспроможний або абсурдний результат випливає з його заперечення, або, своєю чергою, щоб показати, що твердження помилкове, показавши, що помилковий, неспроможний, або абсурдний результат випливає з його прийняття. Уперше був визнаний та вивчався в класичній грецькій філософії (латинський термін походить від грец. «εις άτοπον απαγωγή» або eis atopon apagoge, «приведення до неможливого», наприклад в «Analytica Priora» Аристотеля). Ця техніка використовувалась протягом усієї історії у формальних математичних і філософських міркуваннях, а також як неформальна дискусія.
«Абсурдним» наслідком доведення до абсурду є прийняття аргументом різних форм:
- Скелі мають вагу, інакше вони б зависли в повітрі.
- Суспільство повинно мати закони, інакше буде хаос.
- Немає найменшого позитивного раціонального числа, бо якби було, то можна було б його розділити на два, щоб отримати ще менше число.
Перший приклад вище стверджує, що відмова від твердження матиме нелогічний результат, який суперечить свідоцтву наших почуттів. Другий стверджує, що відмова матиме неспроможний результат: непрацездатний або неприйнятний для суспільства. Третій — це математичний доказ, доказ від протилежного, стверджує, що відмова у затвердженні призведе до логічної суперечності (існує «найменше» позитивне раціональне число, але можна також знайти позитивне раціональне число, менше за це «найменше» число).
Грецька філософія
Ця техніка використовується в грецькій філософії, починаючи з філософів-досократиків. Найбільш ранній грецький приклад доведення аргументу відносять до фрагментів сатиричної поеми Ксенофана Колофонського. Критикуючи Гомерове приписування людських помилок грецьким богам, він каже, що люди також вважають, що боги мають людську подобу. Але якби коні й воли могли малювати, вони б малювали богів з коня й вола. Боги не можуть мати обидві форми одночасно, так що це є суперечність. Тому приписування інших людських характеристик богам, таких як людські помилки, також помилкове.
Ранні діалоги Платона, що належать дебатам його вчителя, Сократа, підняли використання доведення аргументів до формального діалектичного методу (Elenchus), який тепер називається метод Сократа. Зазвичай супротивник Сократа робив безневинні твердження, а Сократ крок за кроком розмірковував, і, внаслідок інших загально відомих припущень, змушував супротивника визнати, що його твердження призвело до абсурдного або суперечливого висновку, тим самим змушуючи опонента відмовитися від свого твердження, як від помилкового. Цей метод також розглядався Аристотелем.
Принцип несуперечливості
Аристотель пояснив зв'язок між суперечністю та його хибністю в принципі несуперечливості. Згідно з яким, твердження не може бути одночасно істинним та хибним. Тому, якщо суперечливе твердження (не-Р) може бути логічно отримане з твердження (Р), то можна зробити висновок, що було використане помилкове припущення. Ця техніка, названа доказ від протилежного утворила основу для доведення до абсурду аргументів у таких офіційних сферах, як логіка та математика.
Принцип несуперечливості здавався абсолютно незаперечним для більшості філософів. Однак кілька філософів, такі як Геракліт та Гегель, допустили можливість суперечності. Відкрили суперечність (наприклад, Парадокс Рассела) в основах математики на початку 20-го століття кілька філософів, таких як [en], [en] і [en], щоб відмовитися від принципу несуперечливості. Також відомий як принцип вибуху (лат. ex Falso QuodLibet, «за брехнею нічого не слідує», або лат. ex contradictione sequitur quodlibet, «за суперечністю нічого не слідує»), або принцип Псевдо-Скота, який, знаходячи способом аргументації від протилежного, призвів до теорій, таких як [en], які визнають, що існують твердження, які є як істинними, так і хибними.
Парапослідовна логіка зазвичай заперечує, що принцип вибуху трапляється для всіх пропозицій у логіці, що заперечує, що суперечність тягне за собою все (що називають «дедуктивний вибух»). Логіка Формальної неспроможності (англ. The Logics of Formal Inconsistency — LFIs) є сімейством парапослідовної логіки, де поняття суперечності та послідовності не збігаються; хоча принцип вибуху не прийнято для всіх пропозицій, його прийнято для послідовних висловлювань. Багато які парапослідовні логіки, такі як LFIs, відмовились від принципу несуперечливості.
Доказ солом'яної людини
Оманливе доведення, схоже на доведення до абсурду, яке часто зустрічається в полемічній дискусії — це «опудало» — логічна помилка. Доказ солом'яної людини намагається спростувати це твердження, показавши, що воно трохи відрізняється або неточною формою твердження («солом'яна людина») і має абсурдний, неприйнятний, або смішний наслідок, спираючись на аудиторію, яка не помітить, що доказ насправді не стосується початкового твердження. Наприклад, у 1977 році на розгляді справи розбійного пограбування американського банку, прокурор висловився у своєму кінцевому вироку:
Я повідомляю вам, що якщо ви не можете прийняти це свідчення та визнати цих обвинувачених винними у цій справі, то ми могли б узагалі відкрити всі банки й сказати: «Заходьте й беріть гроші, хлопці», тому що ми ніколи не будемо в змозі викрити їх. |
Прокурор використовував цю «солом'яну людину», щоб спробувати стривожити апеляційних суддів; імовірність того, що прецедент у цьому одному конкретному випадку в буквальному сенсі унеможливлює засудження будь-яких грабіжників банків, безсумнівно, мізерна.
Див. також
Примітки
- Nicholas Rescher. . The Internet Encyclopedia of Philosophy. Архів оригіналу за 12 липня 2010. Процитовано 21 July 09.
- Яценко С. С. Софістика / Київ.: ТОВ «Сік Груп Україна», 2016, 208 с.
- Daigle, Robert W. (1991). The reductio ad absurdum argument prior to Aristotle. Master's Thesis. San Jose State Univ. Процитовано 22 серпня 2012.[недоступне посилання з квітня 2019]
- Bobzian, Suzanne (2006). . Stanford Encyclopedia of Philosophy. The Metaphysics Research Lab, Stanford University. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2012.
- . New World Encyclopedia. 2007. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 22 серпня 2012.
- Lapakko, David (2009). . iUniverse. с. 119. ISBN . Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 25 жовтня 2014.
- Bosanac, Paul (2009). . American Bar Association. с. 393. ISBN . Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 25 жовтня 2014.В оригінальній цитаті, закриваючи лапки (мабуть, помилково) в самому кінці вироку.
Посилання
- Приведення до абсурду // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 269.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dovedennya do absurdu z latini reductiones ad absurdum logichnij prijom ye poshirenoyu formoyu argumentu yakij maye na meti pokazati sho tverdzhennya pravilne pokazavshi sho pomilkovij nespromozhnij abo absurdnij rezultat viplivaye z jogo zaperechennya abo svoyeyu chergoyu shob pokazati sho tverdzhennya pomilkove pokazavshi sho pomilkovij nespromozhnij abo absurdnij rezultat viplivaye z jogo prijnyattya Upershe buv viznanij ta vivchavsya v klasichnij greckij filosofiyi latinskij termin pohodit vid grec eis atopon apagwgh abo eis atopon apagoge privedennya do nemozhlivogo napriklad v Analytica Priora Aristotelya Cya tehnika vikoristovuvalas protyagom usiyeyi istoriyi u formalnih matematichnih i filosofskih mirkuvannyah a takozh yak neformalna diskusiya Absurdnim naslidkom dovedennya do absurdu ye prijnyattya argumentom riznih form Skeli mayut vagu inakshe voni b zavisli v povitri Suspilstvo povinno mati zakoni inakshe bude haos Nemaye najmenshogo pozitivnogo racionalnogo chisla bo yakbi bulo to mozhna bulo b jogo rozdiliti na dva shob otrimati she menshe chislo Pershij priklad vishe stverdzhuye sho vidmova vid tverdzhennya matime nelogichnij rezultat yakij superechit svidoctvu nashih pochuttiv Drugij stverdzhuye sho vidmova matime nespromozhnij rezultat nepracezdatnij abo neprijnyatnij dlya suspilstva Tretij ce matematichnij dokaz dokaz vid protilezhnogo stverdzhuye sho vidmova u zatverdzhenni prizvede do logichnoyi superechnosti isnuye najmenshe pozitivne racionalne chislo ale mozhna takozh znajti pozitivne racionalne chislo menshe za ce najmenshe chislo Grecka filosofiyaCya tehnika vikoristovuyetsya v greckij filosofiyi pochinayuchi z filosofiv dosokratikiv Najbilsh rannij greckij priklad dovedennya argumentu vidnosyat do fragmentiv satirichnoyi poemi Ksenofana Kolofonskogo Kritikuyuchi Gomerove pripisuvannya lyudskih pomilok greckim bogam vin kazhe sho lyudi takozh vvazhayut sho bogi mayut lyudsku podobu Ale yakbi koni j voli mogli malyuvati voni b malyuvali bogiv z konya j vola Bogi ne mozhut mati obidvi formi odnochasno tak sho ce ye superechnist Tomu pripisuvannya inshih lyudskih harakteristik bogam takih yak lyudski pomilki takozh pomilkove Ranni dialogi Platona sho nalezhat debatam jogo vchitelya Sokrata pidnyali vikoristannya dovedennya argumentiv do formalnogo dialektichnogo metodu Elenchus yakij teper nazivayetsya metod Sokrata Zazvichaj suprotivnik Sokrata robiv beznevinni tverdzhennya a Sokrat krok za krokom rozmirkovuvav i vnaslidok inshih zagalno vidomih pripushen zmushuvav suprotivnika viznati sho jogo tverdzhennya prizvelo do absurdnogo abo superechlivogo visnovku tim samim zmushuyuchi oponenta vidmovitisya vid svogo tverdzhennya yak vid pomilkovogo Cej metod takozh rozglyadavsya Aristotelem Princip nesuperechlivostiAristotel poyasniv zv yazok mizh superechnistyu ta jogo hibnistyu v principi nesuperechlivosti Zgidno z yakim tverdzhennya ne mozhe buti odnochasno istinnim ta hibnim Tomu yaksho superechlive tverdzhennya ne R mozhe buti logichno otrimane z tverdzhennya R to mozhna zrobiti visnovok sho bulo vikoristane pomilkove pripushennya Cya tehnika nazvana dokaz vid protilezhnogo utvorila osnovu dlya dovedennya do absurdu argumentiv u takih oficijnih sferah yak logika ta matematika Princip nesuperechlivosti zdavavsya absolyutno nezaperechnim dlya bilshosti filosofiv Odnak kilka filosofiv taki yak Geraklit ta Gegel dopustili mozhlivist superechnosti Vidkrili superechnist napriklad Paradoks Rassela v osnovah matematiki na pochatku 20 go stolittya kilka filosofiv takih yak en en i en shob vidmovitisya vid principu nesuperechlivosti Takozh vidomij yak princip vibuhu lat ex Falso QuodLibet za brehneyu nichogo ne sliduye abo lat ex contradictione sequitur quodlibet za superechnistyu nichogo ne sliduye abo princip Psevdo Skota yakij znahodyachi sposobom argumentaciyi vid protilezhnogo prizviv do teorij takih yak en yaki viznayut sho isnuyut tverdzhennya yaki ye yak istinnimi tak i hibnimi Paraposlidovna logika zazvichaj zaperechuye sho princip vibuhu traplyayetsya dlya vsih propozicij u logici sho zaperechuye sho superechnist tyagne za soboyu vse sho nazivayut deduktivnij vibuh Logika Formalnoyi nespromozhnosti angl The Logics of Formal Inconsistency LFIs ye simejstvom paraposlidovnoyi logiki de ponyattya superechnosti ta poslidovnosti ne zbigayutsya hocha princip vibuhu ne prijnyato dlya vsih propozicij jogo prijnyato dlya poslidovnih vislovlyuvan Bagato yaki paraposlidovni logiki taki yak LFIs vidmovilis vid principu nesuperechlivosti Dokaz solom yanoyi lyudiniDokladnishe Opudalo logika Omanlive dovedennya shozhe na dovedennya do absurdu yake chasto zustrichayetsya v polemichnij diskusiyi ce opudalo logichna pomilka Dokaz solom yanoyi lyudini namagayetsya sprostuvati ce tverdzhennya pokazavshi sho vono trohi vidriznyayetsya abo netochnoyu formoyu tverdzhennya solom yana lyudina i maye absurdnij neprijnyatnij abo smishnij naslidok spirayuchis na auditoriyu yaka ne pomitit sho dokaz naspravdi ne stosuyetsya pochatkovogo tverdzhennya Napriklad u 1977 roci na rozglyadi spravi rozbijnogo pograbuvannya amerikanskogo banku prokuror vislovivsya u svoyemu kincevomu viroku Ya povidomlyayu vam sho yaksho vi ne mozhete prijnyati ce svidchennya ta viznati cih obvinuvachenih vinnimi u cij spravi to mi mogli b uzagali vidkriti vsi banki j skazati Zahodte j berit groshi hlopci tomu sho mi nikoli ne budemo v zmozi vikriti yih Prokuror vikoristovuvav cyu solom yanu lyudinu shob sprobuvati strivozhiti apelyacijnih suddiv imovirnist togo sho precedent u comu odnomu konkretnomu vipadku v bukvalnomu sensi unemozhlivlyuye zasudzhennya bud yakih grabizhnikiv bankiv bezsumnivno mizerna Div takozhDovedennya Dovedennya vid suprotivnogo KontrapoziciyaPrimitkiNicholas Rescher The Internet Encyclopedia of Philosophy Arhiv originalu za 12 lipnya 2010 Procitovano 21 July 09 Yacenko S S Sofistika Kiyiv TOV Sik Grup Ukrayina 2016 208 s ISBN 978 617 7092 95 6 Daigle Robert W 1991 The reductio ad absurdum argument prior to Aristotle Master s Thesis San Jose State Univ Procitovano 22 serpnya 2012 nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Bobzian Suzanne 2006 Stanford Encyclopedia of Philosophy The Metaphysics Research Lab Stanford University Arhiv originalu za 28 serpnya 2018 Procitovano 22 serpnya 2012 New World Encyclopedia 2007 Arhiv originalu za 6 lyutogo 2012 Procitovano 22 serpnya 2012 Lapakko David 2009 iUniverse s 119 ISBN 1440168385 Arhiv originalu za 9 listopada 2016 Procitovano 25 zhovtnya 2014 Bosanac Paul 2009 American Bar Association s 393 ISBN 1616327103 Arhiv originalu za 7 lipnya 2014 Procitovano 25 zhovtnya 2014 V originalnij citati zakrivayuchi lapki mabut pomilkovo v samomu kinci viroku PosilannyaPrivedennya do absurdu Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 269