Радлов Ернест Леопольдович (20 листопада (2 грудня) 1854, Санкт-Петербург — 28 грудня 1928, Ленінград) — російський історик філософії, філолог і перекладач. Син педагога і етнографа Л. Ф. Радлова.
| Ернест Леопольдович Радлов | |
|---|---|
| Эрнест Леопольдович Радлов | |
| | |
| Народився | 20 листопада (2 грудня) 1854 Санкт-Петербург |
| Помер | 28 грудня 1928 (74 роки) Ленінград |
| Поховання | Смоленський лютеранський цвинтарd |
| Країна | Російська імперія, СРСР |
| Діяльність | філософ, історик, бібліограф, викладач університету, Encyclopédistes, державний діяч |
| Alma mater | Петербурзький університет |
| Галузь | історія філософії |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Батько | Q26208556? |
| Брати, сестри | Q4387758? |
| Діти | Nikolay Radlovd Радлов Сергій Ернестовичd |
Роботи у Вікіджерелах Радлов Ернест Леопольдович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету, слухав лекції в Берлінському та Лейпцизькому університетах.
Читав курси лекцій з історії філософії, логіки і психології в ряді навчальних закладів Санкт-Петербурга. Публікувався в багатьох російських та закордонних філософських журналах. Впродовж багатьох років (1880—1899 і 1916—1927) працював в Імператорській публічній бібліотеці, пройшов шлях від помічника бібліотекаря до завідувача філософського відділення, в 1917—1924 — директор бібліотеки. Був членом наукового комітету при Міністерстві народної освіти і спершу помічником редактора, а з 1899 редактором «Журналу міністерства народної освіти». 1920 року обраний членом-кореспондентом Російської академії наук.
1887 року переклав на російську мову «Етику» Аристотеля. Під його редакцією були опубліковані російською «Феноменологія духу» Гегеля, твори Фіхте, Мальбранша тощо.
Спільно з Володимиром Соловйовим редагував філософську частину словника Брокгауза і Ефрона, написав понад сто словникових статей з філософії.
Вибрані праці Редагувати
- Этика Аристотеля (СПб, 1884);
- Об истолковании Аристотеля (СПб, 1891);
- Научная деятельность Каринского (СПб, 1895);
- Учение Соловьева о свободе воли (СПб, 1911);
- Очерк истории русской философии (СПб., 1912; 2-е изд Пг., 1920)
- Владимир Соловьев. Жизнь и учение (СПб, 1913);
- Философский словарь: Логика. Психология. Этика. Эстетика и история философии. 2-е изд. (М., 1913);
- К. Гельвеций и его влияние в России (Пг., 1917);
- Введение в философию (Пг., 1919);
- Этика (Пг., 1921);
Посилання Редагувати
- Статья в энциклопедии «Кругосвет» [ 18 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Э. Л. Радлов в Русском Биографическом Словаре [ 17 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Радлов, Эрнест Леопольдович [ 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.]//Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона
- Радлов, Эрнест Леопольдович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1899. — Т. XXVI. — С. 93.