Ув'язнення (англ. imprisonment через фр. emprisonner, родом з prensio, «затримувати», від prehendere, prendere, «захоплення») в праві — це особливий стан ув'язнення або обмеження в інституційних умовах, таких як в'язниця. Суди Сполучених Штатів Америки, включаючи Верховний суд США, визнали, що мінімальний термін у випадку невизначеного вироку, який був фактично накладений судом, є офіційним терміном ув'язнення. Іншими словами, будь-який «вуличний час» (тобто, випробувальний строк, умовно-дострокове звільнення, або випуск під наглядом), який був наказаний судом як частина невизначеного вироку відповідача не є строком позбавлення волі.
Тюремне ув'язнення в інших контекстах — це обмеження свободи особи за будь-яку причину, чи то за владою уряду, або особою, яка діє без такого повноваження. В останньому випадку це називається «фальшивим ув'язненням». Ув'язнення не обов'язково означає місце ув'язнення, але може бути здійснене будь-яким використанням або проявом сили, законно або незаконно. Люди стають ув'язненими, де б вони не були, лише словом або дотиком належним чином уповноваженої посадової особи, спрямованої на цю мету.
Примітки Редагувати
- Див., наприклад, [1]; United States v. Pray, 373 °F.3d 358, 361 (Апеляційний суд США третього округа 2004) («У звичайному використанні „ув'язнення“, як правило, означає фізичне утримання.»); Commonwealth v. Conahan, 589 A.2d 1107, 1110 (Верховний Суд Пенсильванії 1991) («Конаган добровільно передав себе під варту як пацієнт алкогольної реабілітації, яку він успішно завершив після дев'яносто п'яти безперервних днів для подолання свого захворювання. Ми вважаємо, що його успішне завершення цієї стаціонарної реабілітації, яка відбувалася в трьох лікарнях, підпадає під загальний термін „ув'язнення“.»)
- United States v. Valencia-Mendoza, ___ F.3d ___, ___, No. 17-30158, p.20-21 & n.4 (9th Cir. Jan. 10, 2019)
- «Imprisonment». The New International Encyclopedia. Second Edition. Dodd, Mead and Company. New York. 1915. Volume XII. Page 35.