www.wikidata.uk-ua.nina.az

Антропологічний склад українців типологія характерних та спадкових антропологічних ознак українців Зміст 1 Історія дослі

Антропологічний склад українців

Антропологічний склад українців — типологія характерних та спадкових антропологічних ознак українців.

Історія досліджень

Протоантропологія

Хоча перші узагальнені антропологічні описи фізичних рис українців містили ще праці Федора Туманського та Опанаса Шафонського загалом початок антропологічних досліджень українців, як і решти європейських народів, припали на 1860-ті. Одним з перших до них звернувся Ізідор Коперницький, який в 1861 на шпальтах часопису «Университетские известия» опублікував результати своїх антропологічних розвідок «Предварительные сведения о краниологических исследованиях над строением славянских черепов». За підсумками обміру 47-ми слов'янських черепів, попри обмежену кількість вивченого матеріалу, він вдався до широких узагальнень щодо існування в минулому єдиного спільного типу, риси котрого найбільш збереглися в українців. Росіяни ж, на його думку, сформувались на фінській основі втративши слов'янські риси. Його висновки були піддані критиці В. Проценком котрий обстеживши понад 100 черепів українців та росіян відзначив схожість краніологічних характеристик. Проте погляди Коперницького надалі набули широкого поширення у польській, українській та, меншою мірою, російській антропології.

Першу масову антропологічну класифікацію запропонував Павло Чубинський. Він навів дані про фізичний тип призовників (1366 осіб) з яких виділив три типи Правобережжя: український, подільський та волинський. Згідно його думки найбільш на формування українців вплинули тюркський, південнослов'янський, і румунський морфологічні компоненти. Втім більшість ознак визначалися вельми приблизно чи узагалі не визнаються в сучасній антропології.

Опісля Юзеф Маєр та Ізідор Коперницький одночасно публікували підсумки експедиції з вивчення зокрема українців Східної Галичини. Перший, використавши матеріали Чубинського, вдався до порівняння фізичних рис галичан та наддніпрян. У галичан він відзначив дещо нижчий зріст, округлішу форму голови, і темніше забарвлення волосся та очей. Хоча ці висновки базувалися на недосконалій методиці вони, загалом, пройшли випробування часом.

Протягом 1880—1890 з'явились чисельніші праці з антропології, зокрема Миколи Гільченка котрий відзначав високий зріст та брахікефалію українців. За його спостереженнями ці риси були притаманні і кубанцям. Відносну високорослість українців, у порівнянні з іншими східними слов'янами, зазначав і Дмитро Анучин. Розмірковуючи з приводу того він писав:

«Антропологічний тип малоросів, незважаючи на домішку чужинських елементів, безсумнівно зберіг ще багато ознак, характерних для давніх слов'ян взагалі, і південноруських древніх слов'ян зокрема. До цих ознак можна віднести і високий, порівняно, зріст, в якому давні слов'яни змагались з германцями»

Першу, обґрунтовану теорію, що базувалася на масових обстеженнях здійснив Федір Вовк. Через свою діяльність у Старій громаді, опісля репресій Емського указу, вимушено переїздить до Парижу — тогочасного центру антропологічної науки, де вдосконалює свої знання галузі. У 1904—1906 роках, за підтримки Михайла Грушевського, він взяв участь у трьох етнографічно-антропологічних експедиціях в Галичині. Повернувшись з еміграції до Росії та згуртувавши колектив учнів-студентів СПУ, зокрема Сергія Руденка, Лева Чикаленка, Олександра Шульгина та інших, разом з ними зібрав антропологічні дані великого обсягу на території сучасної України, Холмщини, Кубані та Подонні. Матеріали стосувались понад 5 тис. осіб більш ніж сорока територіальних вибірок українців. На підставі «класичних» антропометричних і антропоскофічних ознак у трьох — північній, середній та південній — смугах України Вовк дійшов висновку про відносну антропологічну одноманітність українців, відносячи їх до динарської раси поширеної на Балканах. Подібні переважаючі риси — переважання брахікефалії, відносно темного волосся і очей, пряма форма носа — він охарактеризував як «український антропологічний тип». На той час це було найсучасніше дослідження котре знаменувало певний основоположний етап української антропологічної науки.

Міжвоєнний період

Після завершення I СВ та невдачі Української революції в країні діяло три наукових антропологічних осередки — Кабінет антропології та етнології ім. Ф. Вовка при ВУАН, відділи при Науковому товаристві ім. Шевченка та ХНУ імені В. Н. Каразіна. Локальними дослідженнями (зокрема Поділля), до арешту по справі СВУ, відзначався Анатолій Носов. 1923-го року Віктор Бунак запропонував свою класифікацію східноєвропейців виокремивши, у тому числі, чотири типи українців. Ростислав Єндик, користуючись методикою Яна Чекановського, теж визначав чотири смуги, проте з іншою географією. Втім «львівська школа» Чекановського-Єндика згодом зазнала критики, значно втративши авторитет у наукових колах.

Загалом антропологічні дослідження українців протягом 20-40-х років XX ст. мали фрагментарний характер і, за небагатьма винятками, містили методичні вади.

Від середини XX-го сторіччя

Збори відділу етнографії ІМФЕ АН УРСР. 1966 р. Зліва направо сидять: Олександра Кувеньова, Кость Гуслистий, Єлизавета Данилова, Світлана Круц, Олена Кравець. Стоять: Наталія Гаврилюк, Галина Захарова, Володимир Горленко, Василь Дяченко, Володимир Зінич, Всеволод Наулко.

Після II СВ новий етап розвитку розпочався в середині 1950-х років опісля створення групи антропології при ІМФЕ АН УРСР на чолі з Іваном Підоплічком. 1956-го року розпочала роботу Українська експедиція очолювана Василем Дяченко: протягом восьми сезонів було обстежено майже 80 територіальних громад українців (понад 10 тис. осіб) та понад 45 вибірок інших народів. Програма досліджень охопила широкий комплекс соматологічних ознак згідно сучасної методики. Зібрані дані Дяченко узагальнив у своїй монографії, котра стала визначальною працею для вітчизняної антропології. Його фундаментальні дослідження містили детальний аналіз соматологічних варіацій і загальну антропологічну характеристику українців на фоні інших груп Східної, Центральної та Південної Європи. В Україні ним географічно було виділено п'ять регіональних варіантів — центрально-український, карпатський, нижньодніпровсько-прутський, деснянський, ільменсько-дніпровський — мешканці котрих відрізнялися за рядом ознак. Найчисельніший за Дяченком (75 % сільського населення) — центрально-український, найменш схожих рис з іншими варіантами мав карпатський тип. Зокрема середній зріст українців збільшувався з заходу на схід, від найнижчих мешканців південно-західної Львівщини до найвищих Центрального та Нижнього Подніпров'я, що загалом збігалося з показниками Вовка, який також зазначав найвищість українців північно-західної Полтавської, частини повітів Харківської та Катеринославської губерній разом з гуцулами та кубанцями.

Також виходили праці (1969—1972) Валерія Алексеєва котрий за краніологічними матеріалами XVII—XVIII ст. схилявся до думки що пращурами українців є деревляни. Натомість Тетяна Алексєєва оцінювала походження за спадковістю фізичних ознак різних східнослов'янських племен — полян, волинян, тиверців, уличів та інших. У той же час, попри переважаючу східнослов'янську основу, на її думку залишилися і певні риси дослов'янського субстрату носіями якого були черняхівці та скіфи.

У другій половині 1960-х співробітники ІМФЕ АН УРСР, зокрема — Єлизавета Данилова, Василь Дяченко, Семен Лаврик — розгорнули в Україні широкомасштабні гематологічні дослідження метою яких було виявлення регіональних відмінностей у розподілі груп крові систем ABO, MN[en] та інших, аналіз котрих у повному обсязі було систематизовано та викладено у монографії Даниловою (1971). Вона виокремила п'ять гено-географічних областей які відрізняються між собою за значеннями генного індексу. Чотири з них входять до великої східноєвропейської гематологічної зони, а п'ята — карпатська — до північнобалкансько-карпатської. Згідно її висновків центральноукраїнська, поліська та деснянська має аналогії серед інших східнослов'янських народів, окремих груп поляків та балтійцями, у той час як карпатська тяжіє до молдован, румунів, болгарів та, меншою мірою, сербів і боснійців тощо. У південно-східній відзначено вплив давнього іранського та тюркського компонентів.

Праці з антропологічної гематології продовжила Р. О. Старовойтова котра вперше увела в науковий обіг дані сивороточних систем гаптоглобіну (Hp), гамма-імуноглобуліну (Gm) та групоспецифічного компоненту (Gc).

В 1968-му Дяченко опублікував дані по двох одонтологічних ознаках наддніпрянців відзначивши їх приналежність до західного расового стовбура. Впродовж 1970—1999 років подібні дослідження, за методикою Олександра Зубова, а також дерматогліфічні проводив Сергій Сегеда. Зіставивши їх з соматологічними та гематологічними даними попередніх дослідників виокремив чотири антропологічні зони — центральну, північну, західну та південну. Він зазначав:

«…серед українців переважає відносно високий зріст, брахікефалія, темний колір волосся та очей, відносно широке обличчя з середнім горизонтальним профілем, пряма спинка носа. На Півночі, Заході та Півдні України спостерігається відхилення від наведеного комплексу ознак…»

На південних антропологічних зв’язках українського народу акцентувала свою увагу й Т. Алексєєва: «…за всім комплексом расоводіагностичних рис росіяни і білоруси тяжіють до північнозахідних груп, українці — до південних».

Також Сегеда певною мірою погоджувався з попередніми висновками Дяченка щодо наявності фракійського компонента в українців Карпат та Буковини, що головним чином виявляється у темнішій пігментації волосся та очей, інтенсивнішому розвитку третинного волосяного покриву і переважанні випуклих спинок носа над увігнутими.

Типологія

Чоловічі антропологічні типи українців (1928)
Жіночі антропологічні типи українців (1928)

Дяченка 1965

У підсумку досліджень Дяченко відкидав висновки Федіра Вовка про належність всіх українців до одного антропологічного типу, втім зазначивши:

«Ці області між собою антропологічно близькі, характеризуються взаємними переходами і багатьма спільними рисами, тому українці загалом антропологічно менш різнорідні, ніж, наприклад, німці, або італійці, південні і північні групи яких дуже відрізняються за антропологічним складом»

Центральноукраїнський

Поліський варіант ЦнУ
Волинський варіант ЦнУ

Карпатський

В ареалі карпатської антропологічної області виокремлюються два основні відмінні локальні варіанти — східний та західний.

Східний варіант КпР
Західний варіант КпР

Нижньодніпровсько-прутський

Прутський варіант
Нижньодніпровський варіант

Деснянський (Валдайський)

Верхньодніпровсько-ільменський

Дані антропологічних досліджень в УРСР публікувалися, починаючи з 1960 року в серії «Матеріали з антропології України» (випуски I—VI до 1972 р.). Із західноєвропейських фахівців питаннями антропології України цікавилися Жозеф Денікер (1908 і 1926), Ганс Гюнтер (1929), Ільзе Швідецьки (1938-39) та інші.

Див. також

Примітки

  1. Ізідор Коперницький
  2. Сегеда С. Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект [ 20 квітня 2013 у Wayback Machine.] Видавництво ім. Олени Теліги 2001 256 ст. (7 ст.) ISBN 966-7601-34-Х
  3. . Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017. 
  4. Український народ в минулому і сучасному: Антропологічні особливості українського народу [ 2 січня 2018 у Wayback Machine.]. Етнографічні особливості українського народу [ 2 січня 2018 у Wayback Machine.]. — Петроград, 1916.
  5. . Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 25 березня 2017. 
  6. Макарчук С. Етнічна історія України: навч. посібник // Антропологічний поділ людства / С. А. Макарчук. — Київ: Знання, 2008. — 471 c. (340 і 350 с.) ISBN 978-966-346-409-1
  7. . Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 26 березня 2017. 
  8. Р. А. Старовойтова Этническая геногеография Украинской ССР [ 27 березня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  9. Дяченко В. Д. Антропологічний склад українського народу. — К., 1965. с. 126
  10. . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 20 квітня 2013. Процитовано 29 січня 2017. 
  11. В. І. Наулко. «Матеріали з антропології України» [ 31 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 552. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

  • Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології [ 8 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Прага 1926;
  • Николаев Л. Национальные и социальные различия в размерах головы и в некоторых соматоскопических признаках у населения Харковского округа. X. 1926;
  • Раковський І. та Руденко С. Погляд на антропологічні відносини в українського народу. Л. 1925;
  • Czepurkowski Е. Analiza głównych typów ludu rosyjskiego, białoruskiego, ukraińskiego, litewsko-łotyskiego і polskiego za pomocą metody geograficznej. Fracy і materjały Komisji antropologicznej. Kp. 1926;
  • Deniker J. Les races et les peuples de la terre. Париж 1326; Günther H. F. K. Rassenkunde Europas. Мюнхен 1929; Czeka nowski J. Wstęp do antropologji Polski. Л. 1930;
  • Klimek S. Terytorja antropologiczne. Prace geogr. Л. 1932;
  • Єндик Р. Вступ до расової будови України. Мюнхен 1949;
  • Eickstedt E. Rassenkunde u. Rassengeschichte der Menschheit. Штутґарт 1954;
  • Дяченко В. Антропологічний склад українського народу. К. 1965;
  • Зіневич Г., Круц С. Антропологічна характеристика давнього населення території України. К. 1968;
  • Круц С. Население территории Украины эпохи медибронзы. К. 1972.
  • Сегеда Сергій. Антропологія: Навч. посібник. — К.: Либідь, 2001. — 336 с. ISBN 966-06-0165-4 [ 19 червня 2006 у Wayback Machine.]

Посилання


Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Antropologichnij sklad ukrayinciv tipologiya harakternih ta spadkovih antropologichnih oznak ukrayinciv Zmist 1 Istoriya doslidzhen 1 1 Protoantropologiya 1 2 Mizhvoyennij period 1 3 Vid seredini XX go storichchya 2 Tipologiya 2 1 Dyachenka 1965 2 1 1 Centralnoukrayinskij 2 1 1 1 Poliskij variant CnU 2 1 1 2 Volinskij variant CnU 2 1 2 Karpatskij 2 1 2 1 Shidnij variant KpR 2 1 2 2 Zahidnij variant KpR 2 1 3 Nizhnodniprovsko prutskij 2 1 3 1 Prutskij variant 2 1 3 2 Nizhnodniprovskij variant 2 1 4 Desnyanskij Valdajskij 2 1 5 Verhnodniprovsko ilmenskij 3 Div takozh 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaIstoriya doslidzhen RedaguvatiProtoantropologiya Redaguvati Fedir Vovk Hocha pershi uzagalneni antropologichni opisi fizichnih ris ukrayinciv mistili she praci Fedora Tumanskogo ta Opanasa Shafonskogo zagalom pochatok antropologichnih doslidzhen ukrayinciv yak i reshti yevropejskih narodiv pripali na 1860 ti Odnim z pershih do nih zvernuvsya Izidor Kopernickij yakij v 1861 na shpaltah chasopisu Universitetskie izvestiya opublikuvav rezultati svoyih antropologichnih rozvidok Predvaritelnye svedeniya o kraniologicheskih issledovaniyah nad stroeniem slavyanskih cherepov 1 Za pidsumkami obmiru 47 mi slov yanskih cherepiv popri obmezhenu kilkist vivchenogo materialu vin vdavsya do shirokih uzagalnen shodo isnuvannya v minulomu yedinogo spilnogo tipu risi kotrogo najbilsh zbereglisya v ukrayinciv Rosiyani zh na jogo dumku sformuvalis na finskij osnovi vtrativshi slov yanski risi 2 Jogo visnovki buli piddani kritici V Procenkom kotrij obstezhivshi ponad 100 cherepiv ukrayinciv ta rosiyan vidznachiv shozhist kraniologichnih harakteristik Prote poglyadi Kopernickogo nadali nabuli shirokogo poshirennya u polskij ukrayinskij ta menshoyu miroyu rosijskij antropologiyi Pershu masovu antropologichnu klasifikaciyu zaproponuvav Pavlo Chubinskij Vin naviv dani pro fizichnij tip prizovnikiv 1366 osib z yakih vidiliv tri tipi Pravoberezhzhya ukrayinskij podilskij ta volinskij Zgidno jogo dumki najbilsh na formuvannya ukrayinciv vplinuli tyurkskij pivdennoslov yanskij i rumunskij morfologichni komponenti Vtim bilshist oznak viznachalisya velmi priblizno chi uzagali ne viznayutsya v suchasnij antropologiyi Opislya Yuzef Mayer ta Izidor Kopernickij odnochasno publikuvali pidsumki ekspediciyi z vivchennya zokrema ukrayinciv Shidnoyi Galichini Pershij vikoristavshi materiali Chubinskogo vdavsya do porivnyannya fizichnih ris galichan ta naddnipryan U galichan vin vidznachiv desho nizhchij zrist okruglishu formu golovi i temnishe zabarvlennya volossya ta ochej Hocha ci visnovki bazuvalisya na nedoskonalij metodici voni zagalom projshli viprobuvannya chasom Protyagom 1880 1890 z yavilis chiselnishi praci z antropologiyi zokrema Mikoli Gilchenka 3 kotrij vidznachav visokij zrist ta brahikefaliyu ukrayinciv Za jogo sposterezhennyami ci risi buli pritamanni i kubancyam Vidnosnu visokoroslist ukrayinciv u porivnyanni z inshimi shidnimi slov yanami zaznachav i Dmitro Anuchin Rozmirkovuyuchi z privodu togo vin pisav Antropologichnij tip malorosiv nezvazhayuchi na domishku chuzhinskih elementiv bezsumnivno zberig she bagato oznak harakternih dlya davnih slov yan vzagali i pivdennoruskih drevnih slov yan zokrema Do cih oznak mozhna vidnesti i visokij porivnyano zrist v yakomu davni slov yani zmagalis z germancyami Pershu obgruntovanu teoriyu sho bazuvalasya na masovih obstezhennyah zdijsniv Fedir Vovk Cherez svoyu diyalnist u Starij gromadi opislya represij Emskogo ukazu vimusheno pereyizdit do Parizhu togochasnogo centru antropologichnoyi nauki de vdoskonalyuye svoyi znannya galuzi U 1904 1906 rokah za pidtrimki Mihajla Grushevskogo vin vzyav uchast u troh etnografichno antropologichnih ekspediciyah v Galichini Povernuvshis z emigraciyi do Rosiyi ta zgurtuvavshi kolektiv uchniv studentiv SPU zokrema Sergiya Rudenka Leva Chikalenka Oleksandra Shulgina ta inshih razom z nimi zibrav antropologichni dani velikogo obsyagu na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini Holmshini Kubani ta Podonni Materiali stosuvalis ponad 5 tis osib bilsh nizh soroka teritorialnih vibirok ukrayinciv Na pidstavi klasichnih antropometrichnih i antroposkofichnih oznak u troh pivnichnij serednij ta pivdennij smugah Ukrayini Vovk dijshov visnovku pro vidnosnu antropologichnu odnomanitnist ukrayinciv vidnosyachi yih do dinarskoyi rasi poshirenoyi na Balkanah Podibni perevazhayuchi risi perevazhannya brahikefaliyi vidnosno temnogo volossya i ochej pryama forma nosa vin oharakterizuvav yak ukrayinskij antropologichnij tip Na toj chas ce bulo najsuchasnishe doslidzhennya kotre znamenuvalo pevnij osnovopolozhnij etap ukrayinskoyi antropologichnoyi nauki 4 Mizhvoyennij period Redaguvati Pislya zavershennya I SV ta nevdachi Ukrayinskoyi revolyuciyi v krayini diyalo tri naukovih antropologichnih oseredki Kabinet antropologiyi ta etnologiyi im F Vovka pri VUAN viddili pri Naukovomu tovaristvi im Shevchenka ta HNU imeni V N Karazina Lokalnimi doslidzhennyami zokrema Podillya do areshtu po spravi SVU 5 vidznachavsya Anatolij Nosov 1923 go roku Viktor Bunak zaproponuvav svoyu klasifikaciyu shidnoyevropejciv viokremivshi u tomu chisli chotiri tipi ukrayinciv Rostislav Yendik koristuyuchis metodikoyu Yana Chekanovskogo tezh viznachav chotiri smugi prote z inshoyu geografiyeyu Vtim lvivska shkola Chekanovskogo Yendika zgodom zaznala kritiki znachno vtrativshi avtoritet u naukovih kolah Zagalom antropologichni doslidzhennya ukrayinciv protyagom 20 40 h rokiv XX st mali fragmentarnij harakter i za nebagatma vinyatkami mistili metodichni vadi Vid seredini XX go storichchya Redaguvati Zbori viddilu etnografiyi IMFE AN URSR 1966 r Zliva napravo sidyat Oleksandra Kuvenova Kost Guslistij Yelizaveta Danilova Svitlana Kruc Olena Kravec Stoyat Nataliya Gavrilyuk Galina Zaharova Volodimir Gorlenko Vasil Dyachenko Volodimir Zinich Vsevolod Naulko Pislya II SV novij etap rozvitku rozpochavsya v seredini 1950 h rokiv opislya stvorennya grupi antropologiyi pri IMFE AN URSR na choli z Ivanom Pidoplichkom 1956 go roku rozpochala robotu Ukrayinska ekspediciya ocholyuvana Vasilem Dyachenko protyagom vosmi sezoniv bulo obstezheno majzhe 80 teritorialnih gromad ukrayinciv ponad 10 tis osib ta ponad 45 vibirok inshih narodiv Programa doslidzhen ohopila shirokij kompleks somatologichnih oznak zgidno suchasnoyi metodiki Zibrani dani Dyachenko uzagalniv u svoyij monografiyi kotra stala viznachalnoyu praceyu dlya vitchiznyanoyi antropologiyi Jogo fundamentalni doslidzhennya mistili detalnij analiz somatologichnih variacij i zagalnu antropologichnu harakteristiku ukrayinciv na foni inshih grup Shidnoyi Centralnoyi ta Pivdennoyi Yevropi V Ukrayini nim geografichno bulo vidileno p yat regionalnih variantiv centralno ukrayinskij karpatskij nizhnodniprovsko prutskij desnyanskij ilmensko dniprovskij meshkanci kotrih vidriznyalisya za ryadom oznak Najchiselnishij za Dyachenkom 75 silskogo naselennya centralno ukrayinskij najmensh shozhih ris z inshimi variantami mav karpatskij tip Zokrema serednij zrist ukrayinciv zbilshuvavsya z zahodu na shid vid najnizhchih meshkanciv pivdenno zahidnoyi Lvivshini do najvishih Centralnogo ta Nizhnogo Podniprov ya sho zagalom zbigalosya z pokaznikami Vovka yakij takozh zaznachav najvishist ukrayinciv pivnichno zahidnoyi Poltavskoyi chastini povitiv Harkivskoyi ta Katerinoslavskoyi gubernij razom z guculami ta kubancyami 6 Takozh vihodili praci 1969 1972 Valeriya Alekseyeva kotrij za kraniologichnimi materialami XVII XVIII st shilyavsya do dumki sho prashurami ukrayinciv ye derevlyani Natomist Tetyana Aleksyeyeva ocinyuvala pohodzhennya za spadkovistyu fizichnih oznak riznih shidnoslov yanskih plemen polyan volinyan tiverciv ulichiv ta inshih U toj zhe chas popri perevazhayuchu shidnoslov yansku osnovu na yiyi dumku zalishilisya i pevni risi doslov yanskogo substratu nosiyami yakogo buli chernyahivci ta skifi U drugij polovini 1960 h spivrobitniki IMFE AN URSR zokrema Yelizaveta Danilova 7 Vasil Dyachenko Semen Lavrik rozgornuli v Ukrayini shirokomasshtabni gematologichni doslidzhennya metoyu yakih bulo viyavlennya regionalnih vidminnostej u rozpodili grup krovi sistem ABO MN en ta inshih analiz kotrih u povnomu obsyazi bulo sistematizovano ta vikladeno u monografiyi Danilovoyu 1971 Vona viokremila p yat geno geografichnih oblastej yaki vidriznyayutsya mizh soboyu za znachennyami gennogo indeksu Chotiri z nih vhodyat do velikoyi shidnoyevropejskoyi gematologichnoyi zoni a p yata karpatska do pivnichnobalkansko karpatskoyi Zgidno yiyi visnovkiv centralnoukrayinska poliska ta desnyanska maye analogiyi sered inshih shidnoslov yanskih narodiv okremih grup polyakiv ta baltijcyami u toj chas yak karpatska tyazhiye do moldovan rumuniv bolgariv ta menshoyu miroyu serbiv i bosnijciv tosho U pivdenno shidnij vidznacheno vpliv davnogo iranskogo ta tyurkskogo komponentiv Geno geografichni zoni za gematologichnimi oznakami 1971 Antropologichna diferenciaciya ukrayinciv za morfo fiziologichnimi oznakami 1970 1999 Praci z antropologichnoyi gematologiyi prodovzhila R O Starovojtova 8 kotra vpershe uvela v naukovij obig dani sivorotochnih sistem gaptoglobinu Hp gamma imunoglobulinu Gm ta grupospecifichnogo komponentu Gc V 1968 mu Dyachenko opublikuvav dani po dvoh odontologichnih oznakah naddnipryanciv vidznachivshi yih prinalezhnist do zahidnogo rasovogo stovbura Vprodovzh 1970 1999 rokiv podibni doslidzhennya za metodikoyu Oleksandra Zubova a takozh dermatoglifichni provodiv Sergij Segeda Zistavivshi yih z somatologichnimi ta gematologichnimi danimi poperednih doslidnikiv viokremiv chotiri antropologichni zoni centralnu pivnichnu zahidnu ta pivdennu Vin zaznachav sered ukrayinciv perevazhaye vidnosno visokij zrist brahikefaliya temnij kolir volossya ta ochej vidnosno shiroke oblichchya z serednim gorizontalnim profilem pryama spinka nosa Na Pivnochi Zahodi ta Pivdni Ukrayini sposterigayetsya vidhilennya vid navedenogo kompleksu oznak Na pivdennih antropologichnih zv yazkah ukrayinskogo narodu akcentuvala svoyu uvagu j T Aleksyeyeva za vsim kompleksom rasovodiagnostichnih ris rosiyani i bilorusi tyazhiyut do pivnichnozahidnih grup ukrayinci do pivdennih Takozh Segeda pevnoyu miroyu pogodzhuvavsya z poperednimi visnovkami Dyachenka shodo nayavnosti frakijskogo komponenta v ukrayinciv Karpat ta Bukovini sho golovnim chinom viyavlyayetsya u temnishij pigmentaciyi volossya ta ochej intensivnishomu rozvitku tretinnogo volosyanogo pokrivu i perevazhanni vipuklih spinok nosa nad uvignutimi Tipologiya Redaguvati Cholovichi antropologichni tipi ukrayinciv 1928 Zhinochi antropologichni tipi ukrayinciv 1928 Dyachenka 1965 Redaguvati U pidsumku doslidzhen Dyachenko vidkidav visnovki Fedira Vovka pro nalezhnist vsih ukrayinciv do odnogo antropologichnogo tipu vtim zaznachivshi Ci oblasti mizh soboyu antropologichno blizki harakterizuyutsya vzayemnimi perehodami i bagatma spilnimi risami tomu ukrayinci zagalom antropologichno mensh riznoridni nizh napriklad nimci abo italijci pivdenni i pivnichni grupi yakih duzhe vidriznyayutsya za antropologichnim skladom 9 Centralnoukrayinskij Redaguvati Centralnoukrayinskij Centralnoukrayinskij region z poliskim ta volinskim variantami blizko 75 silskoyi lyudnosti ohoplyuye Serednyu Naddnipryanshinu Podillya Slobozhanshinu ta inshi regioni silskim zhitelyam kotrih pritamanni visokij zrist blizko 170 sm brahikefaliya golovnij pokaznik u serednomu 83 5 vidnosno shiroke oblichchya perevazhannya pryamoyi formi nosa perevazhno temnij kolir ochej kilkist svitlookih u serednomu skladaye 38 i volossya temni vidtinki yakih vlastivi majzhe polovini obstezhenih serednij rozvitok tretinnogo volosyanogo pokrivu V okremih regionah ciyeyi oblasti zokrema u Livoberezhzhi prisutnij vpliv davnogo iranskogo skifskogo ta sarmatskogo pivdenno yevropeoyidnogo morfologichnogo komponentu sho viyavlyayetsya u perevazhanni temnih vidtinkiv ochej ta v intensivnishomu rozvitkovi tretinnogo volosyanogo pokrivu Okrim togo na pivdni Kiyivshini Cherkashini Poltavshini pomitna pevna mongoloyidna domishka zbilshennya diametru vilic ta skladki verhnoyi poviki tendenciya do sploshennya oblichchya ta poperechnoyi spinki nosa tosho Vtim zgadani morfologichni risi ye neznachni i yih mozhlivo vidznachiti lishe pri zistavlenni z timi grupami yaki za budovoyu oblichchya vvazhayutsya etalonom yevropeoyidnoyi rasi Poliskij variant CnU Redaguvati Poliskij variantPoliskij variant ohoplyuye pivnichnu chastinu Zhitomirshini ta Rivnenshini blizko 4 silskoyi lyudnosti Harakternimi risami polishukiv ye serednij zrist 167 5 168 sm yaskravo virazhena brahikefaliya golovnij pokaznik 84 duzhe nizke i vodnochas shiroke oblichchya z dovoli masivnim nadbriv yam dosit temnij kolir ochej ta vidnosno svitlij volossya Yim vlastivij serednij i slabkij rozvitok tretinnogo volosyanogo pokrivu Yak i povsyudno v Ukrayini perevazhaye pryama spinka nosa Volinskij variant CnU Redaguvati Volinskij variantVolinskij variant predstavlenij na terenah Volinskoyi oblasti pivdnya Rivnenshini ta pivnichnih rajoniv Galichini blizko 8 silskoyi lyudnosti Meshkanci harakterizuyutsya masivnim nadbriv yam znachnim nahilom chola nizkim i shirokim slabo profilovanim oblichchyam a golovne chitko okreslenim nosom iz visokim perenissyam Yim vlastivi serednya pigmentaciya volossya ta ochej serednij rozvitok tretinnogo volosyanogo pokrivu slabo rozvinuta skladka verhnoyi poviki Za bilshistyu oznak lyudnist Volini duzhe blizka do polishukiv Rivnenshini ta Zhitomirshini vidriznyayuchis vid nih masivnishoyu budovoyu oblichchya ta chitkishe okreslenim desho opuklim nosom Karpatskij Redaguvati KarpatskijKarpatskij region pivnichni shili Karpat ta Zakarpattya priblizno 6 silskoyi lyudnosti Analiz serednih znachen najvazhlivishih morfologichnih oznak znachnoyu miroyu pidtverdiv kruglogolovist ta temnu pigmentaciyu korinnih meshkanciv okreslenogo krayu Yim vlastivi najvishij v Ukrayini golovnij pokaznik blizko 85 temnookist majzhe 15 temnih i 58 zmishanih vidtinkiv rajduzhki ta vidnosna temnovolosist ponad 58 Takozh peresichnij meshkanec danoyi oblasti harakterizuyetsya intensivnim tretinnim volosyanim pokrivom Yak pravilo serednovisokij zrist ponad 167 sm dosit visoke oblichchya pokaznik yakogo stanovit 88 89 vidnosno dovgij vuzkij nis nosovij pokaznik blizko 61 chasto z opushenoyu osnovoyu sho rizko vistupaye z ploshini oblichchya She odna harakterna risa znachne perevazhannya opuklih spinok nosa nad uvignutimi vidpovidno blizko 25 i 7 V areali karpatskoyi antropologichnoyi oblasti viokremlyuyutsya dva osnovni vidminni lokalni varianti shidnij ta zahidnij Shidnij variant KpR Redaguvati Shidnij variantNaselennya shidnoyi chastini nadto guculi Zakarpattya harakterizuyetsya najmenshim sered ukrayinciv pozdovzhnim diametrom golovi blizko 184 mm i najbilsh virazhenoyu brahikefaliyeyu vuzkim i visokim oblichchyam najpryamishim lobom iz najslabkishim rozvitkom nadbriv ya Pryami analogiyi danomu kompleksu oznak prostezhuyutsya u susidnih bukovinciv Zastavnivskij ta Storozhineckij rajoni Blizkim poyednannyam somatologichnih pokaznikiv harakterizuyetsya naselennya Pivdennogo Zakarpattya yake she bilsh temnooke 25 svitlih vidtinkiv rajduzhini i maye menshu visotu oblichchya Zahidnij variant KpR Redaguvati Zahidnij variantSposterigayetsya deyake zbilshennya pozdovzhnogo do 188 mm i poperechnogo do 160 mm diametriv golovi Lyudnist cogo regionu porivnyano z poperednim bilsh shirokolicya ta zagalom desho nizhchij vidsotok opuklih spinok nosa Za kolorom volossya ta ochej traplyayutsya yak duzhe temnopigmentovani tak i svitlopigmentovani varianti Tak bojki visokogirnoyi Slavshini za pigmentaciyeyu ye tipovimi predstavnikami Karpatskoyi oblasti V toj zhe chas meshkanci Borinshini nalezhat do najsvitlookishih iz 100 obstezhenih osib za danimi V Dyachenka zhodnogo temnookogo i svitlovolosih grup Ukrayini Za cimi ta inshimi oznakami voni tyazhiyut do lemkiv Nizhnodniprovsko prutskij Redaguvati Prutskij variant Redaguvati PrutskijPrutskij variant Shidna Bukovina Meshkanci harakterizuyutsya temnoyu pigmentaciyeyu volossya ta ochej svitlookih 27 28 temnookih blizko 10 bilsh vidovzhenoyu formoyu golovi golovnij pokaznik 81 5 vidovzhenim oblichchyam chitko okreslenim nosom kilkist vipuklih ta uvignutih spinok yakogo priblizno odnakova blizko 10 duzhe znachnim rozvitkom tretinnogo volosyanogo pokrivu visokim zrostom blizko 170 sm Nizhnodniprovskij variant Redaguvati NizhnodniprovskijNizhnodniprovskij variant znachna chastina Dniprovshini ta pivdnya Poltavshini Tut zbereglasya davnya iranska pivdennoyevropeoyidna domishka yaka viyavlyayetsya u perevazhanni temnih vidtinkiv koloriv ochej ta volossya v intensivnishomu rozvitkovi tretinnogo volosyanogo pokrivu tosho Desnyanskij Valdajskij Redaguvati DesnyanskijDesnyanskij region pivnichni rajoni Chernigivshini ta Kiyivshini blizko 4 silskoyi lyudnosti Harakterizuyetsya nevisokim zrostom 166 5 167 sm brahikefaliyeyu golovnij pokaznik 83 5 serednimi rozmirami golovi ta oblichchya i dosit svitlim kolorom volossya lishe 35 40 temnovolosih ta ochej polovina svitlookih i lishe 3 temnookih Verhnodniprovsko ilmenskij Redaguvati Verhnodniprovsko ilmenskijVerhnodniprovsko ilmenskij Ripkinskij rajon menshe 0 5 silskoyi lyudnosti Naselennya cogo porubizhzhya skladayetsya z budakiv Vono maye she svitlishij nizh nosiyi poperednogo kompleksu oznak kolir ochej 55 60 svitlookih i volossya Ce najbilsh depigmentovana teritorialna grupa v Ukrayini Prisutnij najvishij vidsotok dovgogolovih Na vidminu vid polishukiv Pravoberezhnogo Polissya nashadki budakiv harakterizuyutsya dovoli pryamim lobom zi slabo rozvinutim nadbriv yam i nevelikim diametrom vilic Zrist serednij 167 sm 10 Dani antropologichnih doslidzhen v URSR publikuvalisya pochinayuchi z 1960 roku v seriyi Materiali z antropologiyi Ukrayini 11 vipuski I VI do 1972 r Iz zahidnoyevropejskih fahivciv pitannyami antropologiyi Ukrayini cikavilisya Zhozef Deniker 1908 i 1926 Gans Gyunter 1929 Ilze Shvidecki 1938 39 ta inshi Div takozh RedaguvatiEtnogenez ukrayincivPrimitki Redaguvati Izidor Kopernickij Segeda S Antropologichnij sklad ukrayinskogo narodu etnogenetichnij aspekt Arhivovano 20 kvitnya 2013 u Wayback Machine Vidavnictvo im Oleni Teligi 2001 256 st 7 st ISBN 966 7601 34 H Mikola Gilchenko ESU Arhiv originalu za 25 bereznya 2017 Procitovano 24 bereznya 2017 Ukrayinskij narod v minulomu i suchasnomu Antropologichni osoblivosti ukrayinskogo narodu Arhivovano 2 sichnya 2018 u Wayback Machine Etnografichni osoblivosti ukrayinskogo narodu Arhivovano 2 sichnya 2018 u Wayback Machine Petrograd 1916 Represiyi sered muzejnih pracivnikiv v kinci 20 30 h rokiv Arhiv originalu za 17 travnya 2017 Procitovano 25 bereznya 2017 Makarchuk S Etnichna istoriya Ukrayini navch posibnik Antropologichnij podil lyudstva S A Makarchuk Kiyiv Znannya 2008 471 c 340 i 350 s ISBN 978 966 346 409 1 Yelizaveta Danilova Arhiv originalu za 2 grudnya 2020 Procitovano 26 bereznya 2017 R A Starovojtova Etnicheskaya genogeografiya Ukrainskoj SSR Arhivovano 27 bereznya 2017 u Wayback Machine ros Dyachenko V D Antropologichnij sklad ukrayinskogo narodu K 1965 s 126 Segeda Sergij Antropologiya Antropologichnij sklad ukrayinskogo narodu litopys org ua Arhiv originalu za 20 kvitnya 2013 Procitovano 29 sichnya 2017 V I Naulko Materiali z antropologiyi Ukrayini Arhivovano 31 bereznya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 552 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Literatura RedaguvatiVovk F Studiyi z ukrayinskoyi etnografiyi ta antropologiyi Arhivovano 8 listopada 2018 u Wayback Machine Praga 1926 Nikolaev L Nacionalnye i socialnye razlichiya v razmerah golovy i v nekotoryh somatoskopicheskih priznakah u naseleniya Harkovskogo okruga X 1926 Rakovskij I ta Rudenko S Poglyad na antropologichni vidnosini v ukrayinskogo narodu L 1925 Czepurkowski E Analiza glownych typow ludu rosyjskiego bialoruskiego ukrainskiego litewsko lotyskiego i polskiego za pomoca metody geograficznej Fracy i materjaly Komisji antropologicznej Kp 1926 Deniker J Les races et les peuples de la terre Parizh 1326 Gunther H F K Rassenkunde Europas Myunhen 1929 Czeka nowski J Wstep do antropologji Polski L 1930 Klimek S Terytorja antropologiczne Prace geogr L 1932 Yendik R Vstup do rasovoyi budovi Ukrayini Myunhen 1949 Eickstedt E Rassenkunde u Rassengeschichte der Menschheit Shtutgart 1954 Dyachenko V Antropologichnij sklad ukrayinskogo narodu K 1965 Zinevich G Kruc S Antropologichna harakteristika davnogo naselennya teritoriyi Ukrayini K 1968 Kruc S Naselenie territorii Ukrainy epohi medibronzy K 1972 Segeda Sergij Antropologiya Navch posibnik K Libid 2001 336 s ISBN 966 06 0165 4 Arhivovano 19 chervnya 2006 u Wayback Machine Posilannya RedaguvatiSegeda S P Ukrayina derzhava antropologiya davnogo ta suchasnogo naselennya Enciklopediya istoriyi Ukrayini Ukrayina Ukrayinci Kn 1 Redkol V A Smolij golova ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K V vo Naukova dumka 2018 608 s Ce nezavershena stattya z etnografiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Antropologichnij sklad ukrayinciv amp oldid 39114136