www.wikidata.uk-ua.nina.az

Поляни східні Не плутати з Поляни західні У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Поляни ПоляниVI ст IX ст

Поляни (східні)

Не плутати з Поляни (західні).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Поляни.
Поляни
VI ст. – IX ст.
Поляни: історичні кордони на карті
Слов'янські племена VII–VIII ст. за повідомленнями «Повісті минулих літ»
Столиця Київ
Мови Праслов'янська
Релігії Язичництво
Форма правління племінний союз
Історія
 - Засновано VI ст.
 - Ліквідовано IX ст.
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Поляни (східні)

Поля́ни, Полянська земля (дав.-рус. Полѧне) — східнослов'янське плем'я (союз племен) VI—IX ст., що за повідомленнями «Повісті минулих літ», мешкало в Центральній Наддніпрянщині — на правому березі Дніпра, між р. Россю та Ірпенем. Історичність існування племені полян у Середньому Подніпров'ї є предметом дискусії. На відміну від більшості згаданих у літописі назв слов'янських етнографічних груп, назва «поляни» в часи літописця не була актуальним етнонімом, а спроби отожнити з «полянами» відомі слов'янські матеріальні культури VIII—X ст. не дали однозначних результатів.

Повідомлення літописів

Вперше поляни згадуються в найдавнішій, недатованій частині «Повісті минулих літ». За повідомленням цього літопису, на чолі полянського союзу стояв князь Кий, а також його брати Щек і Хорив, які заснували місто Київ, що перетворився на племінний центр.

Основою господарства мешканців Центральної Наддніпрянщини було землеробство із застосуванням рала і плуга. Розвинутим були також скотарство, високорозвиненими — ремісництво, пасічництво, рибальство, полювання.

У процесі розкладу родо-племінного ладу і становлення феодальних відносин у VI—IX ст. у межах племінної території полян на землях навколо Києва утворилося політичне об'єднання, відоме з іноземних джерел як Куявія[джерело?]. Власне Київське князівство більшої частини X ст. посідало доволі скромну за розмірами територію у Середній Наддніпрянщині. На півночі, за р. Тетеревом, за декілька десятків кілометрів від м. Києва, починалася земля ще незалежного від цього князівства, величезного союзу деревлянських племен. На лівобережжі Дніпра рубежі цієї першої Київської держави простягалися на схід лише на 50-70 км. На півдні кордон князівства сягав р. Рось, тобто був за 100 км від Києва. Проте політичний вплив Києва поширювався на значно більшу територію, і залежали від нього інші союзи племен, зокрема сіверяни. Вигідне розташування на перехресті торговельних шляхів сприяло швидкому економічно-культурному розквіту князівства й забезпечило йому роль організатора державного життя на теренах усієї сучасної України.

Центром землі полян був Київ; інші її населені пункти — Вишгород, Білгород на річці Ірпінь (нині село Білогородка), Звенигород, Треполь (нині село Трипілля), Василів (нині Васильків) та інші.

Київські князі IX—X ст., на відміну від ватажків підкорених ними племен, не використовували титул «князя полян». Літопис пояснює це тим, що з часом «полян» стали йменувати «руссю». Дослідники, щоправда, бачать у цьому поясненні пізнішу редакційну вставку[джерело?]. Назву «русь» використовують й іноземні джерела, яким не відоме ім'я «поляни». Зокрема, коли розповідають про морські походи русів проти наймогутнішої держави середньовічного світу — Візантії.

Наприкінці VIII ст. чи на початку IX ст. загін русів на чолі з князем Бравлином штурмом здобув візантійське місто Сурож (нинішній Судак) на Кримському півострові (у Таврії), а інше військо у 825—842 роках заволоділо візантійським містом Амастридою на малоазійському узбережжі Чорного моря. Тоді ж Київське князівство вийшло на міжнародну арену. У 839 р. посольство Русі відвідало імператора франків Людовика Благочестивого з пропозицією дружби.

Київське князівство стало ядром великої давньоруської держави — Київської Русі. Останній раз поляни згадуються в літописі під 944 роком.

Антропологічні характеристики

Антропологічному типу давньоруського населення Середньої Наддніпрянщини, де напередодні утворення Київської Русі склався могутній полянський племінний союз, як і решті русичів, були властиві специфічні пропорції лицевого скелета (відносно низьке обличчя з низькими орбітами і досить широким носом), за якими воно відрізнялося від більш високолицих, високоорбітних і вузьконосих носіїв черняхівської культури. За даними краніології, саме в цьому регіоні, що став ядром формування «Руської землі», простежується дуже глибока лінія антропологічної спадковості.

Варіації визначення ареалу

Прикраси з київського могильника IX-X ст., який деякі дослідники вважають полянським (Національний музей історії України)
Карта України — після заснування міста Києва

Микола Корінний вважав мешканців Києва і Переяслава уличами, а існування окремого полянського союзу — міфом

До того ж не відомо, чи є назва «поляни» самоназвою, адже окрім «Повісті минулих літ» в жодних інших вітчизняних письмових джерелах його не використовують. З огляду на те, що союз з ідентичною назвою (поляни) існував на берегах р. Варти, і саме від нього отримала свою назву Польська держава, Микола Нікольський зробив висновок, що назва племінного союзу на Середній Наддніпрящині, вірогідно, є запозиченням із західнослов'янських джерел, внесеним до літопису ігуменом Києво-Печерської Лаври Никоном у XII ст.. Саме Никон міг поєднати це повідомлення з інформацією з вірменського літопису VII ст. про землю «Палунь» та заснування міста Києва трьома братами (див. «Історія Києва»).

За гіпотезою Омеляна Пріцака, підтриманою Валентиною Петрашенко, справжньою назвою племен, що мешкали навколо сучасного Києва, міг бути етнонім лендзяни, згаданий Костянтином Багрянородним поруч із уличами і древлянами, у той час як інші дослідники ототожнюють лендзян з лучанами або ж волинянами.

На думку О. Толочка, історичність існування племені полян у Середньому Подніпров'ї продовжує бути предметом дискусії.

Див. також

Примітки

  1. ↑ стор. 565, 567, «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р. — ISBN 5-308-00052-2 (укр.)
  2. ЛѢТОПИСЬ ПО ИПАТЬЕВСКОМУ СПИСКУ
  3. ↑ стор. 2, «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р. — ISBN 5-308-00052-2 (укр.)
  4. ↑ стор. 2229, том. 6, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1996 р. ISBN 5-7707-6833-9
  5. Енциклопедія Історії України: У 10т./Редколегія: В. А. Смолій та ін. -К.:Наукова думка,2011
  6. Сегеда С. П. У пошуках предків. Антропологія та етнічна історія України К.: Наш час, 2012—432 с. (257—258 с.) ISBN 978-966-1530-80-4
  7. Коринный Н. Н. Переяславская земля X- первая половина XIII века.- Киев, 1992 г., с.31 (рос.)
  8. Никольский Н. К., Повесть временных лет как источник для истории начального периода русской письменности и культуры. Вып. I, Л., 1930 г., с.50-58 (рос.)
  9. . Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014. 
  10. Петрашенко В. О. Літописні поляни — міф чи реальність. «Археологія», № 2., с.53—55.
  11. Енциклопедія Історії України: У 10т./Редколегія: В. А. Смолій та ін. — К.:Наукова думка,2011

Джерела та література

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ne plutati z Polyani zahidni U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Polyani PolyaniVI st IX st Polyani istorichni kordoni na kartiSlov yanski plemena VII VIII st za povidomlennyami Povisti minulih lit Stolicya KiyivMovi Praslov yanskaReligiyi YazichnictvoForma pravlinnya pleminnij soyuzIstoriya Zasnovano VI st Likvidovano IX st Vikishovishe maye multimedijni daniza temoyu Polyani shidni Polya ni 1 Polyanska zemlya 1 dav rus Polѧne 2 shidnoslov yanske plem ya soyuz plemen VI IX st sho za povidomlennyami Povisti minulih lit meshkalo v Centralnij Naddnipryanshini 3 na pravomu berezi Dnipra mizh r Rossyu ta Irpenem 4 Istorichnist isnuvannya plemeni polyan u Serednomu Podniprov yi ye predmetom diskusiyi Na vidminu vid bilshosti zgadanih u litopisi nazv slov yanskih etnografichnih grup nazva polyani v chasi litopiscya ne bula aktualnim etnonimom a sprobi otozhniti z polyanami vidomi slov yanski materialni kulturi VIII X st ne dali odnoznachnih rezultativ 5 Zmist 1 Povidomlennya litopisiv 2 Antropologichni harakteristiki 3 Variaciyi viznachennya arealu 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela ta literatura 7 PosilannyaPovidomlennya litopisiv RedaguvatiVpershe polyani zgaduyutsya v najdavnishij nedatovanij chastini Povisti minulih lit 3 Za povidomlennyam cogo litopisu na choli polyanskogo soyuzu stoyav knyaz Kij a takozh jogo brati Shek i Horiv yaki zasnuvali misto Kiyiv sho peretvorivsya na pleminnij centr Osnovoyu gospodarstva meshkanciv Centralnoyi Naddnipryanshini bulo zemlerobstvo iz zastosuvannyam rala i pluga Rozvinutim buli takozh skotarstvo visokorozvinenimi remisnictvo pasichnictvo ribalstvo polyuvannya U procesi rozkladu rodo pleminnogo ladu i stanovlennya feodalnih vidnosin u VI IX st u mezhah pleminnoyi teritoriyi polyan na zemlyah navkolo Kiyeva utvorilosya politichne ob yednannya vidome z inozemnih dzherel yak Kuyaviya dzherelo Vlasne Kiyivske knyazivstvo bilshoyi chastini X st posidalo dovoli skromnu za rozmirami teritoriyu u Serednij Naddnipryanshini Na pivnochi za r Teterevom za dekilka desyatkiv kilometriv vid m Kiyeva pochinalasya zemlya she nezalezhnogo vid cogo knyazivstva velicheznogo soyuzu derevlyanskih plemen Na livoberezhzhi Dnipra rubezhi ciyeyi pershoyi Kiyivskoyi derzhavi prostyagalisya na shid lishe na 50 70 km Na pivdni kordon knyazivstva syagav r Ros tobto buv za 100 km vid Kiyeva Prote politichnij vpliv Kiyeva poshiryuvavsya na znachno bilshu teritoriyu i zalezhali vid nogo inshi soyuzi plemen zokrema siveryani Vigidne roztashuvannya na perehresti torgovelnih shlyahiv spriyalo shvidkomu ekonomichno kulturnomu rozkvitu knyazivstva j zabezpechilo jomu rol organizatora derzhavnogo zhittya na terenah usiyeyi suchasnoyi Ukrayini Centrom zemli polyan buv Kiyiv inshi yiyi naseleni punkti Vishgorod Bilgorod na richci Irpin nini selo Bilogorodka Zvenigorod Trepol nini selo Tripillya Vasiliv nini Vasilkiv ta inshi Kiyivski knyazi IX X st na vidminu vid vatazhkiv pidkorenih nimi plemen ne vikoristovuvali titul knyazya polyan Litopis poyasnyuye ce tim sho z chasom polyan stali jmenuvati russyu 4 1 Doslidniki shopravda bachat u comu poyasnenni piznishu redakcijnu vstavku dzherelo Nazvu rus vikoristovuyut j inozemni dzherela yakim ne vidome im ya polyani Zokrema koli rozpovidayut pro morski pohodi rusiv proti najmogutnishoyi derzhavi serednovichnogo svitu Vizantiyi Naprikinci VIII st chi na pochatku IX st zagin rusiv na choli z knyazem Bravlinom shturmom zdobuv vizantijske misto Surozh ninishnij Sudak na Krimskomu pivostrovi u Tavriyi a inshe vijsko u 825 842 rokah zavolodilo vizantijskim mistom Amastridoyu na maloazijskomu uzberezhzhi Chornogo morya Todi zh Kiyivske knyazivstvo vijshlo na mizhnarodnu arenu U 839 r posolstvo Rusi vidvidalo imperatora frankiv Lyudovika Blagochestivogo z propoziciyeyu druzhbi Kiyivske knyazivstvo stalo yadrom velikoyi davnoruskoyi derzhavi Kiyivskoyi Rusi Ostannij raz polyani zgaduyutsya v litopisi pid 944 rokom Antropologichni harakteristiki RedaguvatiAntropologichnomu tipu davnoruskogo naselennya Serednoyi Naddnipryanshini de naperedodni utvorennya Kiyivskoyi Rusi sklavsya mogutnij polyanskij pleminnij soyuz yak i reshti rusichiv buli vlastivi specifichni proporciyi licevogo skeleta vidnosno nizke oblichchya z nizkimi orbitami i dosit shirokim nosom za yakimi vono vidriznyalosya vid bilsh visokolicih visokoorbitnih i vuzkonosih nosiyiv chernyahivskoyi kulturi Za danimi kraniologiyi same v comu regioni sho stav yadrom formuvannya Ruskoyi zemli prostezhuyetsya duzhe gliboka liniya antropologichnoyi spadkovosti 6 Variaciyi viznachennya arealu Redaguvati Prikrasi z kiyivskogo mogilnika IX X st yakij deyaki doslidniki vvazhayut polyanskim Nacionalnij muzej istoriyi Ukrayini Karta Ukrayini pislya zasnuvannya mista KiyevaMikola Korinnij vvazhav meshkanciv Kiyeva i Pereyaslava ulichami a isnuvannya okremogo polyanskogo soyuzu mifom 7 Do togo zh ne vidomo chi ye nazva polyani samonazvoyu adzhe okrim Povisti minulih lit v zhodnih inshih vitchiznyanih pismovih dzherelah jogo ne vikoristovuyut Z oglyadu na te sho soyuz z identichnoyu nazvoyu polyani isnuvav na beregah r Varti i same vid nogo otrimala svoyu nazvu Polska derzhava Mikola Nikolskij zrobiv visnovok sho nazva pleminnogo soyuzu na Serednij Naddnipryashini virogidno ye zapozichennyam iz zahidnoslov yanskih dzherel vnesenim do litopisu igumenom Kiyevo Pecherskoyi Lavri Nikonom u XII st 8 Same Nikon mig poyednati ce povidomlennya z informaciyeyu z virmenskogo litopisu VII st pro zemlyu Palun ta zasnuvannya mista Kiyeva troma bratami div Istoriya Kiyeva Za gipotezoyu Omelyana Pricaka pidtrimanoyu Valentinoyu Petrashenko 9 spravzhnoyu nazvoyu plemen sho meshkali navkolo suchasnogo Kiyeva mig buti etnonim lendzyani zgadanij Kostyantinom Bagryanorodnim poruch iz ulichami i drevlyanami 10 u toj chas yak inshi doslidniki ototozhnyuyut lendzyan z luchanami abo zh volinyanami Na dumku O Tolochka istorichnist isnuvannya plemeni polyan u Serednomu Podniprov yi prodovzhuye buti predmetom diskusiyi 11 Div takozh RedaguvatiLyahi Lendzyani Polyani zahidni Prabatkivshina slov yan Antskij soyuzPrimitki Redaguvati a b v stor 565 567 Litopis Ruskij m Kiyiv vid Dnipro 1989 r ISBN 5 308 00052 2 ukr LѢTOPIS PO IPATEVSKOMU SPISKU a b stor 2 Litopis Ruskij m Kiyiv vid Dnipro 1989 r ISBN 5 308 00052 2 ukr a b stor 2229 tom 6 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork vid Molode zhittya NTSh 1996 r ISBN 5 7707 6833 9 Enciklopediya Istoriyi Ukrayini U 10t Redkolegiya V A Smolij ta in K Naukova dumka 2011 Segeda S P U poshukah predkiv Antropologiya ta etnichna istoriya Ukrayini K Nash chas 2012 432 s 257 258 s ISBN 978 966 1530 80 4 Korinnyj N N Pereyaslavskaya zemlya X pervaya polovina XIII veka Kiev 1992 g s 31 ros Nikolskij N K Povest vremennyh let kak istochnik dlya istorii nachalnogo perioda russkoj pismennosti i kultury Vyp I L 1930 g s 50 58 ros Petrashenko Valentina Oleksiyivna Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2014 Procitovano 8 zhovtnya 2014 Petrashenko V O Litopisni polyani mif chi realnist Arheologiya 2 s 53 55 Enciklopediya Istoriyi Ukrayini U 10t Redkolegiya V A Smolij ta in K Naukova dumka 2011Dzherela ta literatura RedaguvatiTolochko O P Polyani Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 411 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Litopis Ruskij m Kiyiv vid Dnipro 1989 r 591 s ISBN 5 308 00052 2 Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah Luck Vezha 2000 Dovidnik z istoriyi Ukrayini Za red I Pidkovi ta R Shusta K Geneza 1993 ros Nikolskij N K Povest vremennyh let kak istochnik dlya istorii nachalnogo perioda russkoj pismennosti i kultury L 1930 Radyanska enciklopediya istoriyi Ukrayini K 1971 V O Petrashenko Litopisni polyani mif chi realnist Institut arheologiyi NAN Ukrayini Kuchera Mihajlo 1975 Drevnerusskie knyazhestva X XIII st Pereyaslavskoe knyazhestvo 118 143 M Nauka 1975 Posilannya RedaguvatiPolyani Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 Polyani Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1963 T 6 kn XI Literi Pere Po S 1429 1000 ekz Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Polyani shidni amp oldid 39513295