|
Королі́вство Руму́нія (рум. Regatul României) — історична держава, що існувала з 1881 до 1947 року на території сучасної Румунії та окрім цього охоплювала Бессарабію, Північну Буковину, Південну Добруджу.
Географічні та демографічні дані Редагувати
Територія Редагувати
Королівство Румунія в різні роки свого існування охоплювало різні території. До моменту проголошення Румунії королівством до складу держави входили Валахія, Молдова, Добруджа. Східний кордон королівства проходив по річках Прут та Дунай, південний — по річці Дунай, східний проходив вздовж західних меж Банату, північний — по верхів'ях Карпатських гір, а потім на схід до Прута, на південному сході королівство виходило до Чорного моря.
У 1913 році, за результатами Другої балканської війни, Королівство Румунія анексувало Південну Добруджу, що до цього належала Болгарському царству. Королівство Румунія до Першої світової війни межувало з Болгарським царством, Королівством Сербія, Австро-Угорською імперією та Російською імперією. Масштабна зміна меж відбулася в 1918 році, з розпадом Австро-Угорської та Російської імперій. Після розпаду цих держав до складу Королівства Румунія увійшли Банат, Буковина, Трансильванія, Марамуреш, Бессарабія (остання в СРСР вважалася окупованою територією). В результаті Першої світової війни виникли нові держави, і з 20-х рр. XX ст. королівство межувало з Болгарським царством, Королівством Югославія, Королівством Угорщина, Чехословацькою республікою, Польською республікою, СРСР. З 1918 по 1940 кордон Королівства Румунія пролягав на півдні від Кранево на березі Чорного моря до Туртукайської гори на березі Дунаю, далі на заході від Туртукайської гори на Дунаї проходив по Дунаю до Баната, де повертав на північ (цей край розділили на дві частини Румунія і Королівство Югославія), а потім уздовж кордону Королівства Угорщина на північний схід і проходив по північних районах Трансильванії до Буковини, повертаючи тут на схід і прямуючи до Дністра, а далі по Дністру на південь до Дністровського лиману і Чорного моря.
1940 року королівство втратило низку регіонів: Північну Трансильванію, що відійшла до Королівства Угорщина, Бессарабію і Буковину, що увійшли до складу Радянського Союзу, Південну Добруджу, знову увійшла до складу Болгарського царства. Тепер східний кордон королівства знову проходив по Пруту і Дунаю, а кордон у Добруджі проходив по лінії 1912 року. Королівство Румунія втратила спільні кордони з Чехословацькою республікою та з Польською республікою. Румунська територія значно скоротилася. Під час Другої світової війни Королівство Румунія напало на СРСР, окупувавши Бессарабію, Буковину і межиріччя Дністра і Південного Бугу. Ці території, крім Трансністрії, були оголошені румунською владою складовою частиною Королівства Румунія. Трансністрія була окупаційною зоною. Після Другої світової війни Королівству Румунія була повернута лише Північна Трансильванія, своєю чергою, район Герца, острів Зміїний і кілька островів в дельті Дунаю відійшли до СРСР.
Адміністративно-територіальний поділ Редагувати
Столицею королівства був Бухарест. Основною адміністративно-територіальною одиницею — жудець. Територія Королівства Румунія за весь час його існування неодноразово змінювалася, тому в різні періоди своєї історії в королівстві було різна кількість жудеців. Наприкінці XIX — початку XX століття Королівство Румунія ділилася на 3 провінції (Валахія, Добруджа та Молдова), кожна з яких складалася з округів. Всього в державі було 32 округи, аналогічні пізніше запровадженому жудецю. До того моменту в складі Румунії не було Бессарабії, Південної Добруджі та Трансильванії. У 1938–1940 королівство ділилося на цинути Арджеш, Крішурь, Дунеря, Жіу, Мерій, Муреш, Ністру, Прут, Сучава, Тіміш.
| Історія Румунії |
|---|
| |
| Доісторичний час |
| Культура Кукутені-Трипілля |
| Культура Хаманджія |
| Бронзова доба у Румунії |
| Дакія |
| Гети |
| Римська Дакія |
| Виведення Римських військ з Дакії |
| Середньовіччя |
| Етногенез румунів |
| Переселення готів |
| Печенізький каганат |
| Перше Болгарське царство |
| Золота Орда |
| Королівство Угорщина |
| Князівство Волощина Утворення Молдови |
| Новий час у Румунії |
| Князівство Трансильванія (1570 – 1711) |
| Князівство Трансильванія (1711—1867) |
| Фанаріоти |
| Дунайські князівства |
| Органічний регламент |
| Молдавська революція (1848) |
| Волоська революція (1848) |
| Війна за незалежність Румунії |
| Королівство Румунія |
| Румунська кампанія (1916—1917) |
| Унія Трансильванії і Румунії |
| Унія Бессарабії і Румунії |
| Велика Румунія |
| Бесарабсько-буковинський похід (1940) |
| Румунія в Другій світовій війні |
| Соціалістична Республіка Румунія |
| Радянська окупація Румунії |
| Студентський рух (1956) |
| Румунська революція (1989) |
| Сучасність |
| Питання возз'єднання |
| Румунія |
Портал «Румунія» |
У 1918—1940, Румунія досягла максимального розширення своїх кордонів за свою історію, в цей момент в ній був 71 жудець: Алба (центр — Алба-Юлія), Арад (центр — Арад), Арджеш (центр — Куртя-де-Арджеш), Бакеу (центр — Бакеу), Бая (центр — Фелтічені), Біхор (центр — Орадя), Ботошані (центр — Ботошані), Брашов (центр — Брашов), Бреїла (центр — Бреїла), Бузеу (центр — Бузеу), Белць (центр — Бєльці), Васлуй (центр — Васлуй), Влашка (центр — Джурджу), Вилча (центр — Римніку-Вилча), Горж (центр — Тиргу-Жіу), Долж (центр — Крайова), Дорохой (центр — Дорохой), Дуростор (центр — Силистра), Димбовіца (центр — Тирговіште), Ізмаїл (центр — Ізмаїл), Ілфов (центр — Бухарест), Каліакра (центр — Базарджик), Караш (центр — Оравиця), Кагул (центр — Кагул), Клуж (центр — Клуж), Ковурлуй (центр — Галац), Констанца (центр — Констанца), Кимпулунг (центр — Кимпулунг), Лепушна (центр — Кишинів), Марамуреш (центр — Сірет), Мехедінць (центр — Дробета-Турну-Северин), Муреш (центр — Тиргу-Муреш), Мусчел (центр — Кимполунг), Несеуд (центр — Бистриця), Нямц (центр — П'ятра-Нямц), Одорхей (центр — Одорхей), Олт (центр — Слатіна), Орхей (центр — Оргіїв), Прахова (центр — Плоєшті), Путна (центр — Фокшани), Роман (центр — Роман), Романаці (центр — Каракал), Римніку-Серат (центр — Римніку-Серат), Радівці (центр — Радівці), Сату-Маре (центр — Сату-Маре), Северин (центр — Лугож), Сібіу (центр — Сібіу), Сомеш (центр — Деж), Сорока (центр — Сороки), Сторожинець (центр — Сторожинець), Сучава (центр — Сучава), Селаж (центр — Залеу), Текуч (центр — Текуч), Телеорман (центр — Турну-Мегуреле), Тігіна (центр — Тигина, сучас. Бендери), Тіміш Торонтал (центр — Тімішоара), Трей Скауне (центр — Сфинту-Георге), Тулча (центр — Тулча), Турда (центр — Турда), Тутова (центр — Бирлад), Тирнава-Маре (центр — Сігішоара), Тирнава-Міке (центр — Блаж), Фегераш (центр — Фегераш), Фелчу (центр — Хуші), Хотин (центр — Хотин), Хунедоара (центр — Дева), Чернеуць (центр — Чернівці), Четатя-Албе (центр — Четатя-Албе, сучас. Білгород-Дністровський), Чук (центр — Меркур'я-Чук), Яломіца (центр — Келераші), Ясси (центр — Ясси).
У 1940 році Румунія втратила жудець Белць, Ізмаїл, Кагул, Лепушна, Орхей, Радівці, Сорока, Сторожинець, Тигина, Хотин, Чернеуць, Четатя-Албе (увійшли до складу СРСР), Біхор, Клуж, Марамуреш, Муреш, Несеуд, Одорхей, Сату-Маре, Сомеш, Селаж, Трей Скауне, Чук (увійшли до складу Королівства Угорщина), Дуростор і Каліакра (увійшли до складу Болгарського царства).
Населення Редагувати
Кількість жителів Королівства Румунія не було постійною, приріст населення в кінці XIX століття був високим. У 1890, у Королівстві Румунія проживало 5 300 000 осіб, у 1900 — 6 000 000 осіб, у 1910 — 6 900 000 осіб, у 1915 — 7 800 000 осіб, у 1921 населення країни різко збільшилася, переважно за рахунок розширення території в попередні роки, і склало 15 600 000 осіб. У 1939 в державі вже проживало 19 900 000 осіб. З втратою Північної Трансильванії, Південної Добруджі, Північної Буковини та Бессарабії чисельність населення держави скоротилася за рахунок втрати частини жителів, що проживали на цих територіях, і склала 13 600 000 осіб. З поверненням Північної Трансильванії напередодні ліквідації монархії у 1946 році число жителів Королівства Румунія знову зросло і становило 15 800 000 осіб.
Основу населення держави становили румуни, їх чисельність в різні роки складала від 71,9 % (1930) до 92,2 % (1899). До 1918 року друге місце за чисельністю після румун займали євреї (близько 5 %). Після 1918 року другим за чисельністю народом королівства стали трансильванські угорці (секеї та чангоші), євреї зайняли четверте місце (після німців). В 1930 році кількість угорців в Королівстві Румунія становило 7 % або 1 400 000 осіб, німців — 4,1 %, євреїв — 4 %. Згідно з переписом населення 1930 року, русини та українці складали 3,2 %, росіяни — 2,3 %, болгари — 2 %. Також в Румунії проживали турки, гагаузи, чехи, словаки, серби, хорвати, словенці, поляки, татари, вірмени, албанці тощо. В 1930 році 73 % жителів королівства назвали своєю рідною мовою румунську, 8,6 % — угорську, 4, 2 % — російську, 3,6 % — українську, 2,9 % — їдиш, 2 % — болгарську, 1, 6 % — турецьку та татарську. Згідно з переписом населення, 72 % населення Королівства Румунія сповідували православ'я, 7,9 % — греко-католицизм, 8 % — римо-католицизм, 3,9 % — кальвінізм, 2,2 % — лютеранство.
Історія Редагувати
Було проголошене князем (домнітором) Румунії у 1881 році. Під час Другої Балканської війни завоювало Південну Добруджу. В 1918 році значно розширило свою територію, включивши до свого складу Трансильванію, Банат, Бессарабію та Буковину. У 1940 році втратило ряд територій, зокрема вищеперелічені (окрім півдня Трансильванії та Банату). У Другій світовій війні внаслідок внутрішніх заворушень та зовнішньополітичної ізоляції виступило на боці Третього Рейху. В 1944 році на територію держави увійшли радянські війська, а в 1947 році королівство було перетворене у Народну Республіку Румунія.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ . World Wide History Project (рос.). Архів оригіналу за 23 червня 2006. Процитовано 28 лютого 2009. Вказано більш, ніж один
|deadlink=та|deadurl=(довідка) - (англ.). Historical Atlas. Архів оригіналу за 9 березня 2009. Процитовано 7 березня 2009.
- ↑ Recensământul populaţiei din 1930 (Romanian). Institutul Central de Statistică. с. XXIV. Процитовано 20 липня 2008.[недоступне посилання з квітня 2019]
