Дуб (Quercus) — рід багаторічних рослин родини букових (Fagaceae), що налічує приблизно 430 негібридних видів. Його представники поширені переважно у помірних і тропічних областях Північної півкулі. Серед дубів існують цінні деревні, танідоносні, лікарські та декоративні рослини, деякі з них у минулому широко використовували як харчові.
| Дуб Період існування: палеоген (можливо, пізня крейда) – сьогодення | |
|---|---|
| Дуб звичайний (Quercus robur) типовий | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Букові (Fagaceae) |
| Підродина: | Quercoideae |
| Рід: | Дуб (Quercus) L., 1753 |
| Вікісховище: Quercus |
Дуб у багатьох народів вважають найкрасивішим деревом, і до нього ставляться з пошаною і любов'ю. Недарма латиною дуб так і називається: «гарне дерево» — Кверкус (Quercus), від кельтських слів «quer» — «гарний» і «cuez» — «дерево».
Опис Редагувати
До роду належать переважно великі дерева до 40 метрів заввишки, рідше — низькі дерева або кущі. Стовбур у цих дерев зазвичай товстий, гілки звивисті, кремезні, утворюють широкий намет з листя, який справляє враження потужності і сили.
У Греції та Іспанії відомі дуби з солодкими жолудями. В Україні поширюється дуб червоний, завезений в Європу з Північної Америки в XVII столітті. Особливо гарний він в листопадний період, коли його листя набуває відтінків червоного кольору (на кожному окремому дереві забарвлення може різнитися). Але за споживацькими властивостями, його деревина поступається вітчизняному дубу.
У популяціях дубів поширений сезонний поліморфізм — є літні та зимові біоморфи. У літнього рано розпускається листя, яке восени опадає. У зимового дуба, листя з довгими черешками з'являється пізно, але восени не опадає, а засохле тримається на гілках усю зиму. У коркового вічнозеленого дуба, поширеного у Франції, Іспанії, Італії та на Кавказі, зелене листя не сохне і не опадає щороку, а тримається на гілках кілька років (див. також: Вічнозелений дуб).
Деревина дуба особливо міцна. Дубові колоди, потрапивши у воду, не гниють, а стають чорними і ще міцнішими, утворюючи так званий морений дуб, який дуже цінують у столярних роботах. Дубильні речовини, які містяться в деревині, запобігають гниттю, тож з дуба роблять діжки і паркет.
Дуб починає цвісти на відкритих місцях у двадцять років, а в лісі — в п'ятдесятилітньому віці. Одночасно з листям з'являються повислі сережки з тичинками, по чотири в кожній квітці. На довгих же стеблинках, виростають маточкові квітки по дві-три разом. З цих квіток після запилення утворюються жолуді. Кожен жолудь сидить в круглій чашечці — плюсці.
Листя і зокрема, кора саджанців дуба (полюбляють обгризати зайці), є їжею для численних тварин, деякі з них можуть помітно шкодити (дубова листовійка, жук трубкокрут дубовий та інші).
Поширення в Україні Редагувати
Дуб — основна лісотвірна порода Лісостепу, добре співіснує в поєднанні з сосною, грабом, ясеном, ялиною, буком (див. також діброва). Росте на більшій частині України, у степу рідше, переважно в долинах річок. Він посідає 27 % площі державного лісового фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок, догляду і головних рубок у Кіровоградській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях.
Використання Редагувати
Найчастіше дуб використовують для виготовлення меблів. Дубові меблі вважають найгарнішими і міцними, водночас, щільна деревина дає змогу прикрасити деякі частини виразним різьбленням. Також міцність і твердість деревини, сприяє виготовленню дрібних кріпильних, але водночас міцних з'єднань. Дуб — одна з небагатьох порід деревини, з якої можна зробити гнуті вироби різного радіусу. Через високий вміст в деревині дубильних речовин, дуб вважають найбільш стійкою до гниття деревиною, серед усіх листяних порід.
До того ж, його використовують у столярно-меблевому і паркетному виробництвах; вагоно-, обозо- судо-, сільгоспмашинобудуванні, для виготовлення бочок під виноградні вина, коньяки. Деревина і кора дуба слугують для отримання дубильних речовин.
У харчуванні Редагувати
Дуб був першою борошняною рослиною, що її використала для їжі людина. Жолуді містять багато дубильних речовин, тож на смак гіркі. Щоб позбавити гіркоти зібрані восени чи напровесні жолуді, їх чистять, подрібнюють на 6-8 частинок і вимочують два-три дні у воді. Протягом цього часу воду змінюють. В давнину, подрібнені жолуді вкладали в плетені кошики та затоплювали в проточній воді струмків або річок.
Після вимочування жолуді заливають свіжою водою і деякий час проварюють. Далі висушують на сонці, а потім завершують дію у печі або духовці. Висушена крихка маса подрібнюється на крупу в млині, ступі чи крізь м'ясорубку. Зазвичай із жолудяного борошна печуть коржики, оладки та різноманітне печиво. Якщо до такого борошна додати 10—15 % зернового - для в'язкості, то вийде смачний і поживний хліб.
У Франції та Англії в такий спосіб і тепер готують жолудяне борошно та використовують для приготування особливих сортів тістечок, тортів, печива.
Листя дуба застосовують як пряно-ароматний додаток для квашення огірків.
Деякі дуби мають меншу кількість таніну в жолудях, отож позбавити гіркоти їх простіше. Наприклад дуб Келлога, що здавна використовують індіанці в їжу.
У Кореї з жолудів роблять желе доторі-мук (도토리묵, англ. Dotori-muk). Його переважно готують у гірських районах. Жолуді розмелюють на пасту, що має оранжево-коричневий колір. Пасту розмішують у воді, відокремлюючи волокна від крохмалю. Водну суміш з крохмалем час від часу відстоюють, щоб він осів, і змінюють, вилучаючи танін.
Дуб у культурі Кукутень-Трипілля Редагувати
Вчені-археологи ще за часів СРСР, під час розкопок давніх поселень трипільської культури на землях сучасної Кіровоградщини, знайшли докази того, що тодішні люди розтирали жолуді дуба на борошно. На думку тодішніх радянських науковців, з нього випікали хліб. Хоча відомо, що з борошна жолудів дуба можна виготовляти також напій, який називають «кавою з жолудів».
Дуб як символ Редагувати
Дуб — символ Перуна, Сонця та інших богів; дерева життя; гордості й міці, сили, довговічності, здоров'я; цілісності; дужого, гарного парубка; нерозважливості.
У багатьох індоєвропейських звичаях існував культ дуба, який вважали священним деревом, оселею богів, небесними воротами, крізь які божество може постати перед людьми. Як і всі дерева, дуб виступає в ролі світового дерева: він символізує світову вісь, що з'єднує верхній та нижній світи, живих та померлих предків, знаменуючи центр Всесвіту. Дуб означав силу, мужність, витривалість, довголіття, родючість, шляхетність, вірність. Це дерево було присвячено верховним богам-громовержцям: у Греції — Зевсу, у Давньому Римі — Юпітеру, у Німеччині — Донару, у литовців — Перкунасу, у слов'ян — Перуну.
Дуб символічно пов'язують із вогнем і блискавкою. На думку Дж. Фрезера, давні люди вважали, що «великий бог неба, предмет їхнього культу, чий жахливий голос долітав до них у гуркоті грому, полюбив дуб більше за інші дерева і часто сходив на нього з грозової хмари у вигляді блискавки, залишаючи на згадку про свою появу розщеплений, обвуглений стовбур та спалене листя. Такі дерева були оточені ореолом слави, оскільки в їхньому руйнуванні бачили руку великого Громовержця». Місце, куди вцілювала блискавка, ставало священним.
Дубові гаї були місцем здійснення обрядів, важливих ритуалів (жертвоприношення, суду, клятьби), в них улаштовувалися свята. Дубова палиця як зброя громовержця чи сонячного бога, свідчила про твердість влади, суворість. Вінок із дубового листя виражав ідею сили, міцності, гідності.
Окрім Зевса, у Стародавній Греції дуб був присвячений також богу Сонця, науки і мистецтв — Аполлону. Дубова гілка означала могутність. Вінком з дубових гілок нагороджували за порятунок життя і військові звитяги. Центром святилища Зевса у Додоні був старий дуб, під яким розташовувалось джерело. За шелестом листя цього дуба пророкували жерці оракула при храмі. Зевсу був присвячений і особливий крилатий дуб, на який було накинуто ковдру із зображенням землі, океану й зірок. У дуб та липу були посмертно перетворені Філемон і Бавкіда, тут дуб виступає як символ подружнього щастя. «Дубовими» німфами були дріади. В Афінах хлопчик, який вимовляв під час елевсінських містерій подружню формулу, увінчувався дубовим листям і тернями. За переказами, у Геракла була дубова палиця. На думку деяких дослідників, з дуба була зроблена щогла корабля аргонавтів.
У Стародавньому Римі дуб означає силу та довголіття. Щороку у дубовому гаю святкувалося весілля Юпітера і Юнони, а на учасниках обряду були вінки з дубового листя. Дубові гілки носили у шлюбних процесіях як знак родючості. Священним вважали й дубове поліно, завдяки йому підтримувався вічний вогонь у храмі Вести.
Дубу відведено місце й у сакральних уявленнях кельтів. Зокрема, під дубом творить свої чари Мерлін. Кельтські жерці, друїди, перетворювали дубові гаї на справжні святилища і культові центри, а дубові гілки використовували в різноманітних ритуальних обрядах. Саме слово «друїд» походить, на думку дослідників, від давньої назви дуба[джерело?]. У віруваннях друїдів дуб символізував вісь світу й пов'язувався із силою та мудрістю. За уявленнями кельтів, усе, що росте на цьому священному дереві, є даром небес. Особливе значення мав образ дуба, увінчаного «золотою гілкою» омели, причому дуб символізує чоловіче начало, а омела — жіноче. В епоху християнізації кельтів, багато церков та монастирів в Ірландії, часто будували неподалік від дібров або окремих дубів.
Вдавнину у слов'ян дуб був символом слов'янського язичницького верховного бога Перуна — володаря вогню та блискавки, покровителя вояків та ковалів. Було також поширене вірування, що у дубах мешкають душі померлих предків. Це уявлення підтверджується відомим фактом давніх поховань у лісах, зокрема, дубових, — на деревах і під деревами. У легендах і казках давніх слов'ян дуб найчастіше є сакральним місцем, із яким пов'язана доля людини і біля якого здійснюються вирішальні для героїв події.
Дуб шанували і як дерево родючості; зберігся звичай садити дубок при народженні дитини. Українці саджали дуб на могилах або в пам'ять про померлих чоловіків — старійшин роду, мудреців народу, видатних суспільно-політичних діячів та полководців. Наприклад, дуб Шевченка в Полтаві — живий пам'ятник Т. Г. Шевченкові, посаджений на спомин про перевезення тіла поета до України полтавською «Громадою» 6 (18) травня 1861 р. в час перепоховання поета біля Канева.
У карпатських слов'ян у старовинній пісні співається:
«В той час, коли не було ні землі, ні неба, тільки одне синє море — серед цього моря стояло два дуби, а на дубах сиділи два голуби; голуби спустилися на дно моря, дістали піску і каменю, з яких і створилися земля, небо і небесні світила».
Про це ж писав римський натураліст Пліній Старший: «…дуби… незаймані століттями, одного віку зі Всесвітом, вони вражають своєю майже безсмертною долею, як найбільше диво світу». Римляни присвячували дуб Юпітеру, через це і жолудь мав назву: «Югланс» (Juglans), тобто «Юпітерів плід».
Існує також стародавній переказ про те, як в одному королівстві жив князь Понтелій з власним сином Дубином. Після смерті батька почав правити його син. Він був дуже жадібний та злий. Він кожного дня страчував з насолодою невинних людей. Мешканцям це дуже не подобалось, та вони не могли протистояти війнам і князю. Тож вони пішли до великої гори їхньої країни, де жив чарівник. Вони прохали допомоги. Чаклун допоміг їм і пішов до князя. Усіх, хто підкорився, він перетворив на жолуді, а самого князя на міцне дерево. Дуб назвали на його честь. І досі цей дуб стоїть в Закарпатській області в Великоберзянському районі під назвою Дідо-Дуб. Йому вже понад 1200 років.
У біблійній традиції дуб — символ гордості й зарозумілості; біля дуба стає царем Азімелах, під дубом сидить Саул, під дубом Іаков закопує чужих богів, на дубі знаходить свій кінець Авессалом. У християн дуб — знак Христа як сили, що проявляється в біді, твердості у вірі й чесноті. За деякими християнськими переказами, хрест розп'яття був зроблено з дуба.
Дуб також національне дерево Англії, Естонії, Франції, Німеччини, Литви, Польщі, США та Сербії. Національна команда Румунії з регбі має символом дуб. Золототе та срібне дубове листя позначає військові звання в збройних силах США.
Дуби-рекордсмени Редагувати
Дуби — довговічні рослини, отож деякі з них доживають до двох тисяч років, а столітні дуби трапляються дуже часто.
- У парку Салгір у Сімферополі можна побачити 500-річний дуб «Богатир Тавриди». Обіймище його близько 6 м, а розмах крони досягає 30 м.
- З часів Запорозької Січі в селі Верхня Хортиця зберігся 700-річний дуб. Його так і називають Запорозьким дубом. Стовбур цього велетня завширшки 6 м 32 см, коріння розрослося на 100 метрів, крона сягає 30 м завширшки. Запорізький дуб, згідно з переказами, був свідком того, як козацтво писало під ним листа турецькому султанові.
- Найдавніший серед українських дубів — Юзефінський дуб, який росте в Рокитнянському районі Рівненської області, велетневі понад 1300 років.
- Інший серед українських дубів довгожителів — Дуб Чемпіон, який росте в Великоберезнянському районі Закарпатської області. Давній пам'ятці природи близько 1300 років.
- У місті Сент (Франція) ріс один з найстаріших дубів Європи, заввишки 20 м, з діаметром стовбура 9 м, з дуплом завширшки з невеличку кімнату — 4 м. У його тіні відпочивали легіони Цезаря.
- Найстаріший дуб в Європі охороняється в Зарасайському районі Утенського повіту Литви. Це Стелмузький Дуб, якому близько двох тисяч років.
Цікаві факти Редагувати
- Серед переможців Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України» дуби посіли такі місця:
- 3-тє місце в номінації «Найстаріше дерево України» посів 1300-річний Дуб Чемпіон.
- 2-ге місце в номінації «Меморіальне дерево України» посіли три 1000-річні Дуби Тараса Шевченка.
- 3-тє місце в номінації «Меморіальне дерево України» посів 1000-річний Дуб Максима Залізняка.
- 1-ше місце в номінації «Історичне дерево України» посів 700-річний Запорозький дуб.
- 1-ше місце в номінації «Історичне дерево України» посів 1000-річний Юзефінський дуб.
- 1-ше місце в номінації «Естетично цінне дерево України» посів 900-річний Дуб Ґрюневальда.
- 3-тє місце в номінації «Естетично цінне дерево України» посів 800-річний Монастирський Дуб.
- Грибниці багатьох грибів пов'язані з коренями дерев. Грибні нитки проходять під шкірку коренів. До того ж виявляється, що корені дерев із грибниці висмоктують воду з мінеральними речовинами, а грибниця з коренів — цукор. Нитки гриба ніби замінюють кореням кореневі волоски. Дослідами встановлено, що дерева, як-от дуб і бук, без грибів погано ростуть. Співжиття гриба і коренів дерева називають мікоризою.
- Фітонциди листя дуба вбивають стійкий мікроб — дизентерійну паличку.
- У Карпатах знайдено викопні рештки 30 видів дуба; зараз в Карпатах їх є 8 видів.
- На честь цих дерев названо астероїд 8643 Кверкус.
Види Редагувати
- Quercus acerifolia
- Quercus acherdophylla
- Quercus acrodonta
- Quercus aculcingensis
- Quercus acuta
- Quercus acutangula
- Quercus acutifolia
- Quercus acutissima — дуб найгостріший
- Quercus aerea
- Quercus afares
- Quercus affinis
- Quercus agrifolia
- Quercus ajoensis
- Quercus alba
- Quercus albicaulis
- Quercus albocincta
- Quercus aliena
- Quercus alnifolia
- Quercus alpescens
- Quercus annulata
- Quercus aquifolioides
- Quercus arbutifolia
- Quercus argentata
- Quercus argyrotricha
- Quercus ariifolia
- Quercus aristata
- Quercus arizonica
- Quercus arkansana
- Quercus asymmetrica
- Quercus aucheri
- Quercus augustini
- Quercus auricoma
- Quercus austrina
- Quercus austrocochinchinensis
- Quercus baloot
- Quercus bambusifolia
- Quercus baniensis
- Quercus baolamensis
- Quercus baronii
- Quercus barrancana
- Quercus bawanglingensis
- Quercus bella
- Quercus benthamii
- Quercus berberidifolia
- Quercus bicolor
- Quercus bidoupensis
- Quercus blakei
- Quercus blaoensis
- Quercus boyntonii
- Quercus braianensis
- Quercus brandegeei
- Quercus brandisiana
- Quercus brantii
- Quercus breedloveana
- Quercus brenesii
- Quercus brevicalyx
- Quercus breviradiata
- Quercus buckleyi
- Quercus calophylla
- Quercus camusiae
- Quercus canariensis
- Quercus canbyi
- Quercus candicans
- Quercus carmenensis
- Quercus castanea
- Quercus castaneifolia
- Quercus cedrosensis
- Quercus centenaria
- Quercus cerris
- Quercus championii
- Quercus chapmanii
- Quercus charcasana
- Quercus chartacea
- Quercus chenii
- Quercus chevalieri
- Quercus chihuahuensis
- Quercus chimaltenangana
- Quercus chinantlensis
- Quercus chrysocalyx
- Quercus chrysolepis
- Quercus chrysotricha
- Quercus chungii
- Quercus ciliaris
- Quercus coahuilensis
- Quercus coccifera
- Quercus cocciferoides
- Quercus coccinea — дуб шарлатовий
- Quercus coffeicolor
- Quercus conduplicans
- Quercus confertifolia
- Quercus congesta
- Quercus conspersa
- Quercus convallata
- Quercus conzattii
- Quercus copeyensis
- Quercus cornelius-mulleri
- Quercus corrugata
- Quercus cortesii
- Quercus costaricensis
- Quercus crassifolia
- Quercus crassipes
- Quercus crenata
- Quercus crispifolia
- Quercus crispipilis
- Quercus cualensis
- Quercus cubana
- Quercus daimingshanensis
- Quercus dalechampii — дуб золотистий
- Quercus dankiaensis
- Quercus delavayi
- Quercus delgadoana
- Quercus delicatula
- Quercus deliquescens
- Quercus dentata
- Quercus depressa
- Quercus depressipes
- Quercus deserticola
- Quercus devia
- Quercus dilacerata
- Quercus dinghuensis
- Quercus disciformis
- Quercus diversifolia
- Quercus dolicholepis
- Quercus dongfangensis
- Quercus donnaiensis
- Quercus douglasii
- Quercus dumosa
- Quercus durata
- Quercus durifolia
- Quercus edithiae
- Quercus eduardi
- Quercus edwardsiae
- Quercus elevaticostata
- Quercus ellipsoidalis
- Quercus elliptica
- Quercus elmeri
- Quercus emoryi
- Quercus engelmannii
- Quercus engleriana
- Quercus eumorpha
- Quercus fabrei
- Quercus faginea
- Quercus falcata
- Quercus fimbriata
- Quercus floccosa
- Quercus flocculenta
- Quercus floribunda
- Quercus frainetto
- Quercus franchetii
- Quercus frutex
- Quercus fuliginosa
- Quercus fulva
- Quercus furfuracea
- Quercus fusiformis
- Quercus gaharuensis
- Quercus galeanensis
- Quercus gambelii
- Quercus gambleana
- Quercus garryana
- Quercus gemelliflora
- Quercus geminata
- Quercus georgiana
- Quercus germana
- Quercus ghiesbreghtii
- Quercus gilliana
- Quercus gilva
- Quercus glabrescens
- Quercus glauca
- Quercus glaucescens
- Quercus glaucoides
- Quercus gomeziana
- Quercus gracilenta
- Quercus gracilior
- Quercus grahamii
- Quercus gravesii
- Quercus greggii
- Quercus griffithii
- Quercus grisea
- Quercus gulielmitreleasei
- Quercus gussonei
- Quercus guyavifolia
- Quercus hainanica
- Quercus handeliana
- Quercus hartwissiana
- Quercus havardii
- Quercus helferiana
- Quercus hemisphaerica
- Quercus hinckleyi
- Quercus hintonii
- Quercus hintoniorum
- Quercus hirtifolia
- Quercus honbaensis
- Quercus hondae
- Quercus hui
- Quercus huicholensis
- Quercus humboldtii
- Quercus hypargyrea
- Quercus hypoleucoides
- Quercus hypophaea
- Quercus hypoxantha
- Quercus ichnusae
- Quercus ignaciensis
- Quercus ilex — дуб кам'яний
- Quercus ilicifolia
- Quercus iltisii
- Quercus imbricaria — дуб черепицевий
- Quercus incana
- Quercus infectoria
- Quercus inopina
- Quercus insignis
- Quercus intricata
- Quercus invaginata
- Quercus ithaburensis
- Quercus jenseniana
- Quercus jinpinensis
- Quercus john-tuckeri
- Quercus jonesii
- Quercus juergensenii
- Quercus kelloggii — дуб Келлога
- Quercus kerangasensis
- Quercus kerrii
- Quercus kinabaluensis
- Quercus kingiana
- Quercus kiukiangensis
- Quercus kongshanensis
- Quercus kotschyana
- Quercus kouangsiensis
- Quercus laceyi
- Quercus laeta
- Quercus laevis
- Quercus lamellosa
- Quercus lanata
- Quercus lancifolia
- Quercus langbianensis
- Quercus laurifolia
- Quercus laurina
- Quercus laxa
- Quercus leiophylla
- Quercus lenticellata
- Quercus liaoi
- Quercus libani
- Quercus liboensis
- Quercus liebmannii
- Quercus lineata
- Quercus litseoides
- Quercus lobata — дуб лопатевий
- Quercus lobbii
- Quercus lodicosa
- Quercus longinux
- Quercus longispica
- Quercus look
- Quercus lowii
- Quercus lungmaiensis
- Quercus lusitanica
- Quercus lyrata
- Quercus macdougallii
- Quercus macranthera — дуб великопиляковий
- Quercus macrocalyx
- Quercus macrocarpa — дуб великоплодий
- Quercus macvaughii
- Quercus magnoliifolia
- Quercus magnosquamata
- Quercus mannifera
- Quercus manzanillana
- Quercus margarettae
- Quercus marilandica
- Quercus marlipoensis
- Quercus martinezii
- Quercus meavei
- Quercus meihuashanensis
- Quercus melissae
- Quercus merrillii
- Quercus mespilifolia
- Quercus mexia
- Quercus mexicana
- Quercus michauxii
- Quercus microphylla
- Quercus minima
- Quercus miquihuanensis
- Quercus miyagii
- Quercus mohriana
- Quercus mongolica — дуб монгольський
- Quercus monimotricha
- Quercus monnula
- Quercus montana
- Quercus morii
- Quercus motuoensis
- Quercus muehlenbergii
- Quercus mulleri
- Quercus multinervis
- Quercus myrsinifolia
- Quercus myrtifolia
- Quercus nigra
- Quercus ningangensis
- Quercus ningqiangensis
- Quercus nivea
- Quercus nixoniana
- Quercus oblongata
- Quercus oblongifolia
- Quercus obtusanthera
- Quercus obtusata
- Quercus ocoteifolia
- Quercus oglethorpensis
- Quercus oidocarpa
- Quercus oleoides
- Quercus oocarpa
- Quercus opaca
- Quercus orocantabrica
- Quercus oxyodon
- Quercus oxyphylla
- Quercus pachucana
- Quercus pachyloma
- Quercus pacifica
- Quercus pagoda
- Quercus palmeri
- Quercus palustris — дуб болотяний
- Quercus panamandinaea
- Quercus pannosa
- Quercus parvula
- Quercus patkoiensis
- Quercus paxtalensis
- Quercus pauciradiata
- Quercus peduncularis
- Quercus peninsularis
- Quercus pennivenia
- Quercus pentacycla
- Quercus percoriacea
- Quercus perpallida
- Quercus petelotii
- Quercus petraea — дуб скельний
- Quercus phanera
- Quercus phellos
- Quercus phillyreoides
- Quercus pinbianensis
- Quercus pinnativenulosa
- Quercus planipocula
- Quercus platycalyx
- Quercus poilanei
- Quercus polymorpha
- Quercus pontica
- Quercus porphyrogenita
- Quercus potosina
- Quercus praeco
- Quercus pringlei
- Quercus prinoides
- Quercus protoroburoides
- Quercus pseudosetulosa
- Quercus pseudoverticillata
- Quercus pubescens — дуб пухнастий
- Quercus pumila
- Quercus pungens
- Quercus purulhana
- Quercus pyrenaica
- Quercus quangtriensis
- Quercus radiata
- Quercus ramsbottomii
- Quercus rehderiana
- Quercus rekonis
- Quercus repanda
- Quercus resinosa
- Quercus rex
- Quercus robur — дуб звичайний
- Quercus robusta
- Quercus rotundifolia
- Quercus rubra — дуб червоний
- Quercus rubramenta
- Quercus rugosa
- Quercus runcinatifolia
- Quercus rupestris
- Quercus rysophylla
- Quercus sadleriana
- Quercus saei
- Quercus salicifolia
- Quercus salicina
- Quercus saltillensis
- Quercus sanchezcolinii
- Quercus sapotifolia
- Quercus sarahmariae
- Quercus saravanensis
- Quercus sartorii
- Quercus schottkyana
- Quercus schultzei
- Quercus scytophylla
- Quercus sebifera
- Quercus seemannii
- Quercus segoviensis
- Quercus semecarpifolia
- Quercus semiserrata
- Quercus semiserratoides
- Quercus senescens
- Quercus serrata
- Quercus sessilifolia
- Quercus setulosa
- Quercus shanxiensis
- Quercus shennongii
- Quercus shingjenensis
- Quercus shumardii
- Quercus sichourensis
- Quercus sicula
- Quercus sideroxyla
- Quercus similis
- Quercus sinuata
- Quercus skinneri
- Quercus sororia
- Quercus spinosa
- Quercus splendens
- Quercus steenisii
- Quercus stellata
- Quercus stenophylloides
- Quercus stewardiana
- Quercus striatula
- Quercus suber — дуб корковий
- Quercus subsericea
- Quercus subspathulata
- Quercus sumatrana
- Quercus supranitida
- Quercus tarahumara
- Quercus tardifolia
- Quercus tarokoensis
- Quercus texana
- Quercus thomsoniana
- Quercus thorelii
- Quercus tiaoloshanica
- Quercus tinkhamii
- Quercus tomentella
- Quercus tomentosinervis
- Quercus tonduzii
- Quercus toumeyi
- Quercus toxicodendrifolia
- Quercus treubiana
- Quercus trojana
- Quercus trungkhanhensis
- Quercus tsinglingensis
- Quercus tuberculata
- Quercus tuitensis
- Quercus tungmaiensis
- Quercus turbinella
- Quercus undata
- Quercus ungeri
- Quercus urbanii
- Quercus utilis
- Quercus uxoris
- Quercus vacciniifolia
- Quercus valdinervosa
- Quercus vallicola
- Quercus variabilis
- Quercus vaseyana
- Quercus velutina
- Quercus verde
- Quercus vestita
- Quercus vicentensis
- Quercus viminea
- Quercus virginiana
- Quercus vulcanica
- Quercus welshii
- Quercus wislizeni
- Quercus wutaishanica
- Quercus xalapensis
- Quercus xanthoclada
- Quercus xanthotricha
- Quercus xuanliensis
- Quercus xylina
- Quercus yiwuensis
- Quercus yonganensis
- Quercus yongchunana
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Plants of the World Online / Kew Science. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 16.05.2021.
- . Oaks of the World. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 16.05.2021.
- ↑ (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с.
- . euroshpon.com.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 15 лютого 2016.
- . freza.pp.ua. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 15 лютого 2016.
- М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.96
- Derby, Jeanine A. (1980). . У Plumb, Timothy R. Proceedings of the symposium on the ecology, management, and utilization of California oaks, June 26–28. USDA Forest Service General Technical Report PSW-044. с. 360–361. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 17 грудня 2018.
- Pemberton, R. W. & Lee, N. S. Wild food plants in South Korea; market presence, new crops, and exports to the United States // Economic Botany. — 1996. — Вип. 50. — № 1. — С. 57–70. — DOI:. (англ.)
- Івченко С. Зелений світ. — К.: Веселка, 1986. — С.41.
- Дуб // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 238. (ISBN 978-966-2464-48-1)
- . Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 30 травня 2013.
- ↑ Дитяча енциклопедія: Живий світ України / О. Ф. Цеханська, Д. Г. Стрєлков — Харків: «Ранок», 2007—128с., іл. (сторінка: 21)
- Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
- http://www.vberez.gov.ua/ua/publication/content/883.htm [ 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] Дуб — чемпіон
- Стойко Степан Михайлович, Ермоленко Юрий Афанасьевич. Карпати очима допитливих. — Львів: Каменяр, 1976. — 96с.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела Редагувати
- Головне про символи: Дуб на сайті Культурного центру «Новий Акрополь» [ 3 жовтня 2008 у Wayback Machine.].
- ДУБ [ 22 січня 2018 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
Посилання Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Дуб |
- Дуб // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 386-388. — 1000 екз.