Quercus hui — вид дубів, ендемік Китаю.
| Quercus hui | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Букові (Fagaceae) |
| Рід: | Дуб (Quercus) |
| Вид: | Q. hui |
| Біноміальна назва | |
| Quercus hui Chun, 1928 |
Морфологічна характеристика ред.
Дерево зазвичай 5 метрів у висоту, але може досягати 15 метрів. Кора попелясто-сіра, гладка. Листки 4.5–10 × 1.5–3 см, зворотно-ланцетні, довгасто-еліптичні чи еліптично-ланцетні, товсті; верх голий і блискучий; низ безволосий, білуватий; край цільний, загорнутий униз, віддалено зазубрений біля верхівки; верхівка від загостреної до тупої; основа клиноподібна, трохи коса; ніжка листка 10–15 мм завдовжки, майже гола. Період цвітіння: квітень і травень. Жіночі суцвіття 1–2 см. Жолудь довгастий чи кулястий, обидва кінці сплющені, 15 мм завдовжки й 20 мм у діаметрі, поодинокий чи в парі; чашечка тонка, менше 1.6 см у довжину й понад 2 см ушир, з 4–6 концентричними кільцями луски, зубчастими на краю.
Поширення ред.
Ендемік пд.-сх. Китаю: Гуандун, Гуансі, Хайнань. Населяє вологі ліси на висотах 300–1200 метрів.