Створення світу в Біблії

Створення світу Богом — поширена серед креаціоністів концепція створення світу, що засновується на догматах християнської та юдейської віри. Біблійний текст має різні тлумачення — починаючи від тих, що ґрунтуються на буквальному розумінні до таких, що розглядають створення світу Творцем, як символ.

Біблія

Бог, що створює Всесвіт з допомогою циркуля. Мініатюра із французької Біблії. 1220–1230 роки. Австрійська, Національна бібліотека. Відень.

Книга Буття

Перша книга Старого заповіту — Книга Буття досить детально розповідає про створення Богом Всесвіту. Першим був створений Космос, як першооснова Всесвіту потім Земля:

На початку Бог створив Небо і землю. (Бут. 1:1)

Згодом було створено світло, яке Господь відділив від темряви. Світло отримало назву «День», а темрява — «Ніч». В Біблії ця подія має назву «день перший». «Дня другого» було створене небо (твердь), або в інших перекладах можна зустрітити слово «простір», щоб відділити воду під «простором» і над «простором». «Третього дня» Бог відділив окремо воду з-попід неба і назвав суходіл, що з'явився «землею», а ту воду «морем». Після цього Він звелів з'явитись на землі рослинам і деревам. «Четвертого дня» були створені небесні світила:

Далі Бог зробив два великі світила, а також зірки. Більше світило, мало керувати днем, а менше - ніччю. Бут. 1:16

«Дня п'ятого» Бог створив дрібних істот (безхребетних, комах), та птахів (або в інших перекладах «істот, що літають»). Були створені живі істоти, що населяють води, та птахи. Дня шостого Бог створив плазунів та ссавців. Останньою серед Божих творінь була люди, яку Він створив:

...на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибами в морі, над летючими створіннями в небі, над домашніми тваринами, і над цілою землею, та всіма тваринами, що повзають по землі. Бут. 1:26

Створення Адама. Мікеланджело Буонаротті. Стеля Сикстинської капели. Фрагмент.

В другому розділі Буття написано, що Господь створив людину з пороху земного і вдихнув у неї «дихання життя», про те що перша жінка Єва була зроблена з ребра першого чоловіка Адама. Перших людей Бог поселив у райському саду Едем, в якому крім різних фруктових дерев росло дерево життя і дерево пізнання добра і зла. Найцікавіше те, що перші люди створені Богом не були м'ясоїдами, так само, як і тварини:

Потім Бог сказав:"Я дав вам усі рослини на землі, які дають насіння, і всі дерева, які приносять плоди, з насінням. Усе це буде вам на їжу. Також я дав усю зелень на їжу кожній дикій тварині на землі, кожному летючому створінню в небі і всьому, що рухається по землі і що має життя" . Бут. 1:29-30

Новий завіт

У Новому завіті згадується,про те що Ісус Христос як син Бога теж брав участь у творенні світу . Зокрема у євангелії від Івана (1:1,3) сказано, що «На початку було Слово, Слово було́ з Богом, і Слово було богом...Усе з'явилося через нього, і без нього ніщо не з'явилось». Таким чином весь світ, згідно НЗ створений Богом, який залучив до цієї праці Ісуса Христа, який символізує божественне логос - слово, тобто того, хто промовляв від імені Бога.

Зв'язок біблійної міфології з близькосхідною

Адам і Єва. Лукас Кранах.

Дослідники біблійних текстів вважають, що світогляд, який лягає в основу опису творіння книги Буття, слід розглядати як вираження поширеною в давнину на Близькому Сході космології. У цій космології Земля представлялася у вигляді плоского диска з незліченними водами над і під ним. Купол піднебіння вважався твердою металевою чашею, що відокремлює від вод призначену для життя частину світу. Зірки представлялися впресованими в нижню поверхню небосхилу разом з проходом, який дозволяв переміщатися Сонця та Місяці назад і вперед. Плоский диск Землі виглядав як єдиний острів-континент, оточений океаном, що включає моря, які зараз називаються Середземним морем, Перською затокою та Червоним морем. Під земним диском знаходилося море прісних вод, джерело всіх прісноводних річок та джерело ів.

Дослідники стверджують, що розповіді творіння книги Буття порівнянні як з цієї космологією, так і з іншими близькосхідними міфологічними переказами: у першому оповіданні книги Бут. 1:1-2: 3) виявляються паралелі з вавилонсько-аккадського епосом про створення світу Енума Еліша, в другому оповіданні Бут. 2:4-25) — з Аккадським епосом.

Мардук (праворуч) б'ється з Тіамат.

Згідно з епосом Енума Еліша, початковим станом Всесвіту був хаос, сформований змішанням двох первісних водних стихій, жіночої морської Тіамат і чоловічого прісноводного Абзу. Через їх об'єднання було народжене шість поколінь богів. Між богами зав'язалася війна, що почалася з умертвіння Абзи і закінчилася тим, що бог Мардук розділив Тіамат на дві частини, які утворили небеса і землю; річки Тигр та Євфрат виникли з її очниць. Потім Мардук створив людину з глини, змішаної зі слиною і кров'ю, щоб він обслуговував землю для богів, у той час як Мардук звів себе на престол в вавилонському храмі Есагіла — храмі "з вершиною на небесах "як панує над світом.

В Біблії так само творіння світу починається з того, що створюється «небо і земля». Фраза «земля ж була пуста та порожня» вважається описом хаотичного стану світу на початку творіння, виходячи зі значення цих слів на івриті («Тоху-ва-Боху» — «безформна», «невлаштоване», «хаотична») . У біблійному творінні постійно присутня водна стихія, починаючи зі слів «Дух Божий носився над водою» і далі. Людина створена «з пороху земного» в результаті подиху Бога, він повинен «мати» землею і «обробляти» Едемський сад. Біблія оповідає про вавилонську вежу «висотою до небес».

Не менш виразно проглядаються аналогією з близькосхідної міфологією розповіді 2-го розділу книги Буття. Так, вавилонський міфічний герой Адапа зіставляється з Адамом. Адапа відмовився від дару безсмертя. Цей міф вперше засвідчений в кассидській період (14 в. До н. е.). Професор історії Близького Сходу Маріо Ліверані проводить багаторазові паралелі між історією Адапа, який знаходить мудрість, але якому забороняється «їжа безсмертя» небес, і історією Адама в Едені.

Нінгішзіда є месопотамским божеством-змієм, пов'язаним з пеклом. Його порівнюють зі змієм, що спокусила Адама та Єву скуштувати заборонений плід. Він часто зображувався обвивають навколо дерева як страж. Історик в області ассирології та шумерської літератури Торкілд Якобсен перекладає його ім'я з шумерської мови як «володар дерева добра».

Незважаючи на очевидні аналогії між оповіданням Буття і епосом Енума Еліша, є також істотні відмінності. Найпомітнішим є відсутність в Бутті «божественної битви» (в Енума Еліша боги б'ються з морською стихією Тіамат), якою керує Мардук як правителя світу. Проте дослідники вважають, що навіть це має відлуння Біблії у формі затвердження царственої влади Ягве над творінням в таких місцях як псалми Пс. 28 і Пс. 92, де Бог зображений сидить на троні над потоками вод в «Енума Еліш», і в книзі пророка Ісаї 27:1, де сказано що Бог вразить левіафана — «чудовисько морське». Ці біблійні образи розглядаються або як запозичення з вавилонського міфу або як його виклад із семітської культурі, або, навпаки, як відмова від вавилонських уявлень про походження світу і людини.

Біблеїсти вважають, що слово «безодня» в Бут.1: 2 (на івриті «теом») пов'язане з ім'ям Тіамат і має на увазі противиться Богу сили зла, які також уособлюються водами (Тіамат — водна стихія), тому пророцтво Ісаї вказує на остаточну перемогу Бога над силами зла в Апокаліпсисі. Багато богослови вважають, що біблійні автори використовують мову широко відомої в той час і в тій культурі міфології для утвердження ідей монотеїзма.

Різні гіпотези про походження біблійних текстів

Джерела текстів

Два оповідання про Творення, як і всі книги П'ятикнижжя, частиною якого вони є, традиційно розглядаються як єдиний твір одного і того ж автора — Мойсея, який, згідно з уявленнями юдеїв і християн, був надхненним Богом. Проте після появи методів біблійної критики більшість дослідників прийшла до висновку, що П'ятикнижжя є — «складовою працю, твір багатьох учасників протягом довгих періодів часу» Дослідники виділяють чотири джерела П'ятикнижжя, які позначаються першими літерами від їх назв: J, Е, D і Р. Найбільш древнім джерелом вважається джерело J (названий «Ягвістом» на ім'я Бога «Ягве», яке він вживає). Через століття або два з'являється джерело Е (названий «Елогістом» через вживання найменування Бога «Елогім»). Ще пізніше, близько часу біблійного царя Йосії (VII ст. До н. е.), виникає джерело D (названий «повторнозаконним», оскільки покладений в основу книги Повторення закону). І, нарешті, в період вавилонського полону з'являється джерело Р (названий «священицьким» через спрямованості на збереження ритуальних регламентів). Цей поділ П'ятикнижжя на кілька джерел спочатку було запропоновано протестантською документальною гіпотезою Графа — Велльгаузен, але пізніше доповнено та розроблено іншими як протестантськими, так і католицькими дослідниками. Вважається, що всі ці джерела є розвитком стародавньої духовної традиції, що походить від до Мойсея, проте останній не писав книги П'ятикнижжя в буквальному сенсі слова

Історичні інтерпретації

Біблійні тексти про створення вже в давнину тлумачилися двояко: з одного боку, були присутні буквальні інтерпретації історії творіння, з іншого боку — небуквального.

Буквальні інтерпретації

Найбільш відомим прихильником буквальною інтерпретації історії творення святоотецької епохи є Василій Великий, який створив свій Шестоднев, в якому він відхиляє алегоричні тлумачення. Наприклад, він пише:

Відомі мені правила іносказань, хоча не сам я винайшов їх, але знайшов у творах інших. За сим правилами, інші, приймаючи написане не в загальновживаному сенсі, воду називають не водою, але якоюсь іншою речовиною, і рослині, і рибі дають значення на свій розсуд, навіть буття гадів і звірів пояснюють згідно з своїми поняттями, подібно як і сонники баченому в сонних мріях дають тлумачення згідно з власним їх наміром. А я, чуючи про траву траву і розумію, також рослину, рибу, звіра і худобу, все, чим воно названо, за те і приймаю. Не соромлюся бо Євангелію (1 Рим., 16). <...> Не паче Чи прославлю Того, Хто не ускладнив розуму нашого предметами порожніми [світської мудрістю, науками того часу] але влаштував так, щоб все було написано для науки і усовершенія душ наших? Цього, здається мені, не зрозуміли ті, які за власним своєму розуміли намірилися надати деяку важливість Писанню якимись наведення і пристосованим. Але це означає ставити себе мудріший словес Духа і під видом тлумачення вводити власні свої думки. Тому так і будемо розуміти, як написано »

Виходячи з буквального розуміння біблійного тексту, Василь Великий вважає, що Бог творив світ протягом шести днів, а день творіння становить 24-годинні земні добу:

«І був вечір, і був ранок, день один». Чому названий не першим, але єдиним? Хоча який має намір говорити про другий, і третій, і четвертому Днями було б пристойніше найменувати першим той день, з якого починаються наступні, проте ж він назвав єдиним. Або визначає сім світу дня і ночі, і з'єднуються в один добовий час, тому що двадцять 4:00 наповнюють продовження одного дня, якщо під днем ​​розуміти і ніч. Чому, хоча при поворотах сонця трапляється, що день і ніч один одного перевершують, проте ж протягом дня і ночі завжди обмежується одним певним часом. І Мойсей так сказав: міра двадцяти чотирьох годин є продовження одного дня, або повернення неба від одного знака до того ж знову знаку відбувається в один день. Чому кожного разу, як від сонячного звернення наступають у світі вечір і ранок, період цього відбувається не в більший час, але в продовження одного дня

Американський православний монах Серафим Роуз, широко відомий серед російських православних віруючих, заперечуючи алегоричні інтерпретації творіння, посилається так само і на висловлювання інших Отців Церкви, які розуміли біблійний текст про творіння буквально: Єфрема Сиріна, Івана Золотоустого, Івана Дамаскина та деяких інших Ієромонах Серафим (Роуз).

Сучасні інтерпретації

В результаті наукових досліджень віку та походження Всесвіту 13 млрд років, а життя появилось 3,8 млрд років тому. Багато сучасних християнських теологів відмовилися від буквального тлумачення історії творення книги Буття на користь алегоричної або поетичної інтерпретацій як, наприклад, літературно-структурний погляд. Діаметрально протилежної позиції дотримуються прихильники так званого «наукового» креаціонізму, метою діяльності яких є популяризація ідеї, що біблійні тексти про творіння слід розуміти буквально, і що наука свідчить на користь цього.

«Науковий креаціонізм»

«Науковим креаціонізму» називається один з напрямків в креаціонізмі, що прагне надати наукову підтримку буквальній інтерпретації історії творіння, що зображена в Біблії, і спростувати основні загальноприйняті наукові факти, теорії та парадигми щодо історії Землі, космології та біологічної еволюції, як прихильники цього напряму розглядають суперечать твердженням Біблії . Це одна з найактивніших груп християнських фундаменталістів, що розвивається в США і отримує деяке поширення в інших країнах, яка прагне довести абсолютну біблійну безпомилковість у всіх питаннях і анулювати наукові докази еволюції. Хоча деякі процеси, що відбуваються на Землі і в космосі (накопичення гелію в атмосфері, зменшення рівня магнітного поля Землі, накопичення пилу на Місяці, накопичення металів у океані тощо) свідчать на користь моделі «молодої Землі», прихильниками якої є креаціоністи, бо екстраполяція їх у минуле на мільйони чи мільярди років дає абсурдні результати.

Основними постулатами «наукового креаціонізму» є наступні:

• Віра в творіння з нічого; твердження, що Земля була створена не раніше 10000 років тому;
• Віра в те, що людство й інші форми життя були створені як стаціонарні, незмінні види;
• Гіпотеза про те, що скам'янілості, знайдені в різних геологічних шарах Землі, були відкладені туди в процесі великого потопу, який абсолютно покривав всю Землю .

Як наслідок, «науковий креаціонізм» спростовує також геологічні та астрофізичні дані щодо віку та історії Землі та Всесвіту, які не збігаються з буквального трактування біблійних текстів.

«Науковий креаціонізм» фактично одностайно визнається релігійним та псевдонауковим, а не науковим вченням в академічних колах, оскільки йому не вистачає емпіричних даних, він не надає експериментальних гіпотез і навмисно описує історію природи з точки зору неправомірних надприродних причин.

«Науковий креаціонізм» отримує підтримку переважно в середовищі протестантських фундаменталістів, хоча іноді його беруть на озброєння і використовують фундаменталісти інших релігійних конфесій.

Концепція подвійного створення людини

Книга буття двічі описує процес створення людини - у главі 1 (Бут. 1:26-29) та у главі 2 (Бут. 2:7-25). Християнські богослови трактують створення людини як одноразовий процес, а другий його опис - як продовження першого у більш розгорнутій формі. Існує натомість і інша концепція - в книзі Буття описані два різні акти творення людини із значним розривом у часі. Відповідно до цієї концепції сини Адама - Каїн і Сиф (Сет) брали собі жінок (Бут. 4:17-22, Бут. 4:25-26) із числа нащадків людей першого акту творення, а не дочок (чи онучок) Адама; в той же час усе нинішнє людство є нащадками Адама, оскільки підчас Всесвітнього потопу усе людство за виключенням сім'ї Ноя (що був нащадком Адама), загинуло.

Критика біблійних текстів

В Середньовіччі біблійні тексти практично завжди сприймались буквально. Тривалий час єдиним перекладом, яким користувались католицькі священики була латиномовна Вульгата Ієроніма. Тоді, як в православному світі це був церковно-слов'янський переклад. Ці переклади містили неточності, а переклад деяких слів залежав від суб'єктивних поглядів перекладача. Та й навіть в наш час не рідко зустрічаються прихильники креаціонізму, що стверджують те, що Всесвіт був створений приблизно 6 тисяч років тому за шість буквальних днів, що тривали 24 години. Хоча в Біблії написано, що небо і земля були створені «на початку» (Бут. 1:1), до настання «творчих днів».

У XVIII—XIX ст. деякі протестантські церкви розробили метод вивчення Біблії, що отримав назву біблійна критика. Прихильники цього напрямку стверджували, що значна частина Біблії — це легенди та міфи, деякі навіть заперечували існування Ісуса Христа.

Примітки

1. Бут. 1:3-15
2. Виклад давньої міфології і гіпотези зв'язку з біблійним поглядом на всесвіт см. Paul H. Seeley The Firmament and the Water Above: The Meaning of Raqia in Genesis 1:6-8] / / Westminster Theological Journal 53 (1991); Paul H. Seeley The Geographical Meaning of 'Earth' and 'Seas' in Genesis 1:10] / / Westminster Theological Journal 59 (1997)
3. Alexander Heidel. Babylonian Genesis. Chicago University Press; 1963 0226323994}} (англ.)
4. Mark S. Smith. The Origins of Biblical Monotheism: Israel's Polytheistic Background and the Ugaritic Texts. Oxford University Press USA., 2001., 019513480X}} (англ.)
5. Barry L.Bandstra. / / Reading the Old Testament: An Introduction to the Hebrew Bible, 1999
6. В. В. Сорокін. Від Буття до Апокаліпсису. Громадський православний університет, заснований протоієреєм Олександром Менем М. 1994., (англ.)
7. . Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 9 травня 2012. 
8. Mario Liverani. Myth and politics in ancient Near Eastern historiography. Cornell University Press. 2007., с. 21-23 0801443334, 9780801443336}} (англ.)
9. Thorkild Jacobsen. The Treasures of Darkness: History of Mesopotamian Religion. Yale University Press; New edition edition., 1978 с. pages = 7 0300022913}} (англ.)
10. Mark S. Smith. The Origins of Biblical Monotheism: Israel's Polytheistic Background and the Ugaritic Texts. Oxford University Press USA; 2003 (англ.)
11. Frank Moore Cross. Canaanite Myth and Hebrew Epic: Essays in the History of the Religion of Israel. Harvard University Press; New edition 1997 isbn. 0674091760 (англ.)
12. K. A. Mathews. The New American Commentary, vol. 1a, Genesis 1-11:26 Nashville: Broadman & Holman Publishers., 2001 с.89 (англ.)
13. E. A. Speiser. Genesis. The Anchor Bible. Doubleday. 1964
14. Олександр Мень. Історія релігії: У пошуках Шляху, Істини і Життя. Вид. «Слово». 1991.
15. Василь Великий. Бесіди на Шестоднев. [Http :/ / www.orthlib.ru/Basil/sixday09.html Бесіда 9] / / Творіння іже во святих отця нашого Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської. Ч.1. - Москва, 1891. - С. 5-149.
16. «Василь Великий. Бесіди на Шестоднев. Творіння іже во святих отця нашого Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської». Ч.1. - Москва, 1891. - С. 5-149.
17. Православний погляд на еволюцію. «Светослов» ВАТ «Санкт-Перербургская друкарня № 6», 1997
18. Plavcan, J. Michael. The Invisible Bible: The Logic of Creation Science (англ.)
19. Edward J. Larson. Evolution: The Remarkable History of a Scientific Theory. Modern Library. 2004., 978-0679642886 (англ.)
20. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 травня 2012. 
21. [http :/ / www.law.cornell.edu/supct/html/historics/USSC_CR_0482_0578_ZC.html Edwards v. Aguillard, 482 U.S. 578]
22. ? record_id = 6024 Science and Creationism: A View from the National Academy of Sciences, 2nd edition [ 10 травня 2012 у Wayback Machine.] / / National Academy of Science, 1999, National Academy Press. pp. 48
23. Science and Creationism: A View from the National Academy of Sciences, 2nd edition [ 9 липня 2007 у Wayback Machine.] / / Steering Committee on Science and Creationism , National Academy of Sciences, 1999
24. А.І. Мельник. До історії творення Богом людини [ 24 березня 2022 у Wayback Machine.] // Історичне релігієзнавство. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. – с.163-175
25. Pierre-Maurice Bogaert: La Bible latine des origines au Moyen Age. Aperçu historique, état des questions. In: Revue théologique de Louvain, Том. 19 (1988), Ст. 137–159.(фр.)