www.wikidata.uk-ua.nina.az

Астрофізика Астрофі зика розділ астрономії який вивчає всю різноманітність фізичних і частково хімічних явищ у Всесвіті

Астрофізика

Астрофі́зика — розділ астрономії, який вивчає всю різноманітність фізичних і частково хімічних явищ у Всесвіті.

NGC 4414, типова спіральна галактика в сузір'ї Волосся Вероніки, приблизно 56 тис. світлових років у діаметрі, розташована приблизно за 60 млн світлових років від Землі

Астрофізика — вивчає небесні тіла, їх фізичні і хімічні (в співпраці з космохімією) явища. Деякі галузі вивчення астрофізики включають в себе спроби описати властивості темної матерії, темної енергії, чорних дір і інших астрономічних об'єктів.

Основні напрямки

За об'єктами дослідження виділяють фізику Сонця, планет, екзопланет, чорних дір, міжзоряного середовища і туманностей, зірок, космологію.

Історія

Астрофізика розпочала свій розвиток з відкриття спектроскопії в 19 столітті, що дозволило астрономам аналізувати склад зірок за випромінюваним ними світлом.

Сучасний стан

Астрофізики розглядають Всесвіт як величезну лабораторію, у якій вони можуть вивчати матерію при різних температурах, тиску і щільності, які недосяжні на Землі.

Астрофíзика займається експериментальним та теоретичним вивченням будови зір і навколозоряних оболонок, міжзоряного середовища, корпускулярного та електромагнітного (радіо-, теплового, оптичного, рентгенівського та гамма-) випромінювання планет, Сонця, зірок та галактик, руху зоряних систем, розробка космогонічних моделей.

Астрофізика — також розділ астрономії, який вивчає фізичний стан і хімічний склад небесних тіл і міжзоряного середовища, а також процесів, що відбуваються в них.

Як самостійна галузь науки астрофізика почала розвиватися з середини 19 ст. у зв'язку з успіхами фізики, особливо з відкриттям спектрального аналізу і застосуванням фотографії. На поч. 20 століття розроблення теоретичної фізики, зокрема теорії випромінювання і атомної фізики, а також швидке зростання техніки спостережень стали передумовою інтенсивного розвитку астрофізики.

Основні розділи астрофізики

Основні розділи астрофізики: фізика Сонця, фізика зоряних атмосфер, фізика газових туманностей, теорія внутрішньої будови зір, фізика планет та ін. Практична астрофізика розробляє методи досліджень небесних тіл. Одним із розділів практичної астрофізики є астрополяриметрія. Теоретична астрофізика використовує результати цих досліджень для з'ясування фізичної природи небесних тіл.

Напрямки досліджень

Області досліджень:

Теоретичні та експериментальні дослідження у таких напрямках:

Методи

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2012)

Серед методів астрофізики велике значення має астрометрія, завданням якої є вимірювання розташування та блиску небесних тіл за допомогою візуальних, фотографічних і фотоелектричних спостережень. Ще більшу роль в астрофізиці відіграє астроспектроскопія. Вивчення спектрів небесних тіл дає можливість робити висновки про хімічний склад і фізичний стан речовини на цих тілах, визначати температуру зір, обчислювати швидкість наближення або віддалення зорі, робити висновки про обертання зір, про різні фізичні процеси, що відбуваються в атмосферах Сонця та зір, у газових туманностях і в міжзоряному середовищі. У зв'язку з запуском в СРСР перших штучних супутників Землі та Сонця астрофізика здобула нові методи досліджень. Апаратура, встановлена на супутниках, дає можливість реєструвати випромінювання небесних тіл далеко за межами атмосфери Землі.

Одним з найважливіших досягнень астрофізики є висновок про єдність речовини у Всесвіті. Різноманітні небесні тіла складаються з тих же елементів, які є на Землі. Газ гелій, який було відкрито 1868 року на Сонці, було знайдено 1895 року й на Землі. Довгий час вчені вважали, що до складу газових туманностей входить елемент «небулій» — джерело кількох спектральних ліній, які не спостерігаються в земних умовах. Але 1927 було доведено, що ці так звані небулярні лінії є забороненими лініями двічі іонізованого кисню. У спектрі сонячної корони спостерігаються яскраві корональні лінії, які дуже довго не вдавалося ототожнити з лініями відомих хімічних елементів. Як виявилось, вони належать не гіпотетичному елементу «коронію[en]», а залізу, нікелю та кальцію у високих ступенях іонізації.

Астрофізика виявила велику різноманітність зір у зоряному світі. Зорі відрізняються температурами, світностями (тобто потужностями випромінювання), розмірами та іншими характеристиками. Класифікація зір ґрунтується на порівняльному вивченні їх спектрів (див. Спектральна класифікація зір). Між спектрами зір та їхніми світностями встановлено певний зв'язок, який наочно подається діаграмою Герцшпрунга-Рассела. Більшість зір розміщується майже по діагоналі діаграми, утворюючи так звану головну послідовність (до неї належить і Сонце). Втім, значна кількість зір не вкладається в головну послідовність й утворює особливі класи. Такими є, наприклад, класи порівняно холодних зір, класи гігантів і надгігантів тощо. Дуже цікавим є клас білих карликів — гарячих зір порівняно невеликих розмірів з дуже великою густиною (до 105 — 106 г/см3). Спостерігається багато подвійних зір, кратних зір, а також змінних зір різних типів. Особливо цікавими є нові зорі, які раптово спалахують, посилюючи своє випромінювання в десятки тисяч разів. Астрофізика досягла великих успіхів у вивченні зоряних атмосфер, зокрема атмосфери Сонця. У нижній частині сонячної атмосфери — фотосфері виникає випромінювання з неперервним спектром. У розташованому над нею перетворюючому шарі відбуваються складні процеси, під впливом яких у спектрі Сонця виникають темні лінії поглинання — фраунгоферові лінії. Вище розташована хромосфера. Зовнішня частина сонячної атмосфери — сонячна корона — є дуже обширним утворенням, яке під час повних сонячних затемнень спостерігається у вигляді сріблястого сяйва. Деякі властивості сонячної корони, що довгий час здавалися загадковими, пояснюються її високою кінетичною температурою, що сягає мільйонів градусів. Процеси в атмосфері Сонця впливають на геофізичні явища.

Внутрішню будову Сонця і зір можна обчислити теоретично, на підставі законів механіки та фізики. Розрахунки свідчать, що температура, густина і тиск зоряної речовини з наближенням до центра зорі зростають (див. Рівняння внутрішньої будови зір). Джерелом енергії більшості зір головної послідовності є термоядерні реакції, в яких водень перетворюється на гелій.

Великий інтерес становлять нестаціонарні зорі, в яких відносно швидко відбуваються зміни фізичних властивостей. Вивчення цих зір є основою розв'язання проблеми зоряної еволюції. Значно розвинулась фізика газових туманностей, особливо планетарних. Їх світіння спричиняється флуоресценцією під впливом випромінювання гарячих зір.

Важливих результатів досягла астрофізика у вивченні планет. Зокрема, дослідження поверхні Марса дало можливість наблизитися до розв'язання питання про життя на цій планеті. Астрофізика успішно вивчає фізичні особливості комет. Дослідження метеорів становить не тільки астрофізичний, а й геофізичний інтерес, тому що воно зв'язане з дослідженням верхніх шарів атмосфери.

Астрофізика в Радянському Союзі

В розвиток астрофізики великий внесок зробили радянські вчені. Імена Ф. О. Бредіхіна, А. А. Бєлопольського, Г.А.Тихова, В. Г. Фесенкова, С. В. Орлова і багатьох інших пов'язані з розробленням основних розділів астрофізики. Академік В.А.Амбарцумян та його учні виконали фундаментальні дослідження у вивченні газових туманностей та зоряних атмосфер, з теорії розсіяння світла, фізики нестаціонарних зір та в інших галузях астрофізики. Великих успіхів досягнуто у вивченні процесів на Сонці (Е.Р.Мустель, А.Б.Сєверний, В.О.Крат, Й.С.Шкловський та інші), у вивченні планет (Г.А.Тихов, М.П.Барабашов та інші), міжпланетного середовища (В.Г.Фесенков та інші).

Провідними науково-дослідними установами СРСР в галузі астрофізики були Кримська астрофізична обсерваторія АН СРСР і Головна (Пулковська) астрономічна обсерваторія АН СРСР, Астрономічний інститут ім. Штернберга МДУ, великі республіканські обсерваторії: Абастуманська (Грузія), Бюраканська (Вірменія), Головна астрономічна обсерваторія АН УРСР та інші, а також астрономічні обсерваторії Ленінградського, Київського, Казанського, Харківського і Одеського університетів.

Див. також

Джерела

  1. Небулярні лінії // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 316. — ISBN 966-613-263-X.

Література

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Аллер Л. X. Астрофизика, т. 1—2. М., 1955—57.
  • Амбарцумян В. А. и др. Курс астрофизики и звездной астрономии, ч. 1—2. М.—Л., 1934—36;
  • Астрофізика для тих, хто цінує час / Н.-Д. Тайсон ; пер. з англ. Д. Пілаша, М. Сидоренка. – Київ : КМ-БУКС, 2018. – ISBN 966-948-008-8.
  • Астрофізика : конспект лекцій / Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича ; уклад. Гуцул В. І. - Чернівці : Рута, 2016. - 123, [1] с. : рис., табл.
  • Астрофізика : підруч. для студентів спец. "Фізика та астрономія" класич. ун-тів / Ю. В. Александров, В. Г. Шевченко ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2016. - 250, [16] с. : іл., рис., табл. - Бібліогр.: с. 248-250. - ISBN 978-966-285-315-5
  • Братійчук М. В. Спеціальні методи сучасної астрофізики : у 2-х ч. Уж., 1975-1977.
  • Воронцов-Вельяминов Б. А. Курс практической астрофизики. М. — Л., 1940;
  • Вступ до астрофізики та космогонії : навч. посіб. / В. А. Захожай ; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2012. - 207 с. : рис. - Бібліогр.: с. 203-207. - ISBN 978-966-623-940-5
  • Засов А. В., Постнов К. А. Общая астрофизика. — Фрязино : Век 2, 2006. — 493 с.
  • ВАК України. Паспорт спеціальності.
  • Гулак Ю. К., Сандакова Є. В. Фізика космосу. К., 1976.
  • Еддінгтон А. Зорі і атоми / Пер. з англ. Х., 1933.
  • Теорія зоряних спектрів: Теоретична астрофізика : підручник / І. О. Вакарчук. - Львів : Львівський університет, 2002. - 359 с. : іл. - Бібліогр.: с. 353-355; Предм. покаж.: с. 356-357; Імен. покаж.: с. 358. - ISBN 966-613-170-6
  • Фейгін О.О. Зоряний Всесвіт / Навч.-метод. посібник. — Х.: Основа, 2009.— 144 с. — (Б-ка журн. «Фізика в школах України»; Вип. 6 (66)). — ISBN 978-611-00-0163-2 (коротко про видання)
  • Фізика атомного ядра та елементарних частинок : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. С. Мосієвич [та ін.]. - Рівне : РДГУ, 2011. - 575 с. : рис., табл. - ISBN 978-617-601-016-6
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Astrofi zika rozdil astronomiyi yakij vivchaye vsyu riznomanitnist fizichnih i chastkovo himichnih yavish u Vsesviti NGC 4414 tipova spiralna galaktika v suzir yi Volossya Veroniki priblizno 56 tis svitlovih rokiv u diametri roztashovana priblizno za 60 mln svitlovih rokiv vid ZemliAstrofizika vivchaye nebesni tila yih fizichni i himichni v spivpraci z kosmohimiyeyu yavisha Deyaki galuzi vivchennya astrofiziki vklyuchayut v sebe sprobi opisati vlastivosti temnoyi materiyi temnoyi energiyi chornih dir i inshih astronomichnih ob yektiv Zmist 1 Osnovni napryamki 2 Istoriya 3 Suchasnij stan 4 Osnovni rozdili astrofiziki 5 Napryamki doslidzhen 6 Metodi 7 Astrofizika v Radyanskomu Soyuzi 8 Div takozh 9 Dzherela 10 LiteraturaOsnovni napryamki RedaguvatiZa ob yektami doslidzhennya vidilyayut fiziku Soncya planet ekzoplanet chornih dir mizhzoryanogo seredovisha i tumannostej zirok kosmologiyu Istoriya RedaguvatiAstrofizika rozpochala svij rozvitok z vidkrittya spektroskopiyi v 19 stolitti sho dozvolilo astronomam analizuvati sklad zirok za viprominyuvanim nimi svitlom Suchasnij stan RedaguvatiAstrofiziki rozglyadayut Vsesvit yak velicheznu laboratoriyu u yakij voni mozhut vivchati materiyu pri riznih temperaturah tisku i shilnosti yaki nedosyazhni na Zemli Astrofizika zajmayetsya eksperimentalnim ta teoretichnim vivchennyam budovi zir i navkolozoryanih obolonok mizhzoryanogo seredovisha korpuskulyarnogo ta elektromagnitnogo radio teplovogo optichnogo rentgenivskogo ta gamma viprominyuvannya planet Soncya zirok ta galaktik ruhu zoryanih sistem rozrobka kosmogonichnih modelej Astrofizika takozh rozdil astronomiyi yakij vivchaye fizichnij stan i himichnij sklad nebesnih til i mizhzoryanogo seredovisha a takozh procesiv sho vidbuvayutsya v nih Yak samostijna galuz nauki astrofizika pochala rozvivatisya z seredini 19 st u zv yazku z uspihami fiziki osoblivo z vidkrittyam spektralnogo analizu i zastosuvannyam fotografiyi Na poch 20 stolittya rozroblennya teoretichnoyi fiziki zokrema teoriyi viprominyuvannya i atomnoyi fiziki a takozh shvidke zrostannya tehniki sposterezhen stali peredumovoyu intensivnogo rozvitku astrofiziki Osnovni rozdili astrofiziki RedaguvatiOsnovni rozdili astrofiziki fizika Soncya fizika zoryanih atmosfer fizika gazovih tumannostej teoriya vnutrishnoyi budovi zir fizika planet ta in Praktichna astrofizika rozroblyaye metodi doslidzhen nebesnih til Odnim iz rozdiliv praktichnoyi astrofiziki ye astropolyarimetriya Teoretichna astrofizika vikoristovuye rezultati cih doslidzhen dlya z yasuvannya fizichnoyi prirodi nebesnih til Napryamki doslidzhen RedaguvatiOblasti doslidzhen Teoretichni ta eksperimentalni doslidzhennya u takih napryamkah Elementarni chastinki i polya v astrofizici Modeli Vsesvitu Pohodzhennya elementiv Kosmichna elektrodinamika gazo i magnitogidrodinamika Utvorennya zir ta galaktik Vnutrishnya budova zir Atmosferi zir Navkolozoryani obolonki Zminni zori Podvijni ta kratni zori Zoryani skupchennya asociaciyi Mizhzoryane seredovishe Molekuli v mizhzoryanomu seredovishi Kinematika ta dinamika zoryanih sistem Budova i evolyuciya galaktik Galaktiki kvazari sejferti ta inshi tipi galaktik skupchennya galaktik Metagalaktika Teplove radioviprominyuvannya Kosmichni promeni radioviprominyuvannya zalishkiv nadnovih Radioviprominyuvannya Misyacya planet ta inshih til sonyachnoyi sistemi Radioviprominyuvannya Soncya Radiodzherela v Galaktici budova Galaktiki za radiodanimi Diskretni ta protyazhni dzherela radioviprominyuvannya Radiogalaktiki Metodi zasobi ta fiziko matematichni principi aparaturi dlya astrofizichnih ta radioastronomichnih doslidzhen Metodi RedaguvatiChastina informaciyi v cij statti zastarila Vi mozhete dopomogti onovivshi yiyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin traven 2012 Sered metodiv astrofiziki velike znachennya maye astrometriya zavdannyam yakoyi ye vimiryuvannya roztashuvannya ta blisku nebesnih til za dopomogoyu vizualnih fotografichnih i fotoelektrichnih sposterezhen She bilshu rol v astrofizici vidigraye astrospektroskopiya Vivchennya spektriv nebesnih til daye mozhlivist robiti visnovki pro himichnij sklad i fizichnij stan rechovini na cih tilah viznachati temperaturu zir obchislyuvati shvidkist nablizhennya abo viddalennya zori robiti visnovki pro obertannya zir pro rizni fizichni procesi sho vidbuvayutsya v atmosferah Soncya ta zir u gazovih tumannostyah i v mizhzoryanomu seredovishi U zv yazku z zapuskom v SRSR pershih shtuchnih suputnikiv Zemli ta Soncya astrofizika zdobula novi metodi doslidzhen Aparatura vstanovlena na suputnikah daye mozhlivist reyestruvati viprominyuvannya nebesnih til daleko za mezhami atmosferi Zemli Odnim z najvazhlivishih dosyagnen astrofiziki ye visnovok pro yednist rechovini u Vsesviti Riznomanitni nebesni tila skladayutsya z tih zhe elementiv yaki ye na Zemli Gaz gelij yakij bulo vidkrito 1868 roku na Sonci bulo znajdeno 1895 roku j na Zemli Dovgij chas vcheni vvazhali sho do skladu gazovih tumannostej vhodit element nebulij dzherelo kilkoh spektralnih linij yaki ne sposterigayutsya v zemnih umovah Ale 1927 bulo dovedeno sho ci tak zvani nebulyarni liniyi ye zaboronenimi liniyami dvichi ionizovanogo kisnyu 1 U spektri sonyachnoyi koroni sposterigayutsya yaskravi koronalni liniyi yaki duzhe dovgo ne vdavalosya ototozhniti z liniyami vidomih himichnih elementiv Yak viyavilos voni nalezhat ne gipotetichnomu elementu koroniyu en a zalizu nikelyu ta kalciyu u visokih stupenyah ionizaciyi Astrofizika viyavila veliku riznomanitnist zir u zoryanomu sviti Zori vidriznyayutsya temperaturami svitnostyami tobto potuzhnostyami viprominyuvannya rozmirami ta inshimi harakteristikami Klasifikaciya zir gruntuyetsya na porivnyalnomu vivchenni yih spektriv div Spektralna klasifikaciya zir Mizh spektrami zir ta yihnimi svitnostyami vstanovleno pevnij zv yazok yakij naochno podayetsya diagramoyu Gercshprunga Rassela Bilshist zir rozmishuyetsya majzhe po diagonali diagrami utvoryuyuchi tak zvanu golovnu poslidovnist do neyi nalezhit i Sonce Vtim znachna kilkist zir ne vkladayetsya v golovnu poslidovnist j utvoryuye osoblivi klasi Takimi ye napriklad klasi porivnyano holodnih zir klasi gigantiv i nadgigantiv tosho Duzhe cikavim ye klas bilih karlikiv garyachih zir porivnyano nevelikih rozmiriv z duzhe velikoyu gustinoyu do 105 106 g sm3 Sposterigayetsya bagato podvijnih zir kratnih zir a takozh zminnih zir riznih tipiv Osoblivo cikavimi ye novi zori yaki raptovo spalahuyut posilyuyuchi svoye viprominyuvannya v desyatki tisyach raziv Astrofizika dosyagla velikih uspihiv u vivchenni zoryanih atmosfer zokrema atmosferi Soncya U nizhnij chastini sonyachnoyi atmosferi fotosferi vinikaye viprominyuvannya z neperervnim spektrom U roztashovanomu nad neyu peretvoryuyuchomu shari vidbuvayutsya skladni procesi pid vplivom yakih u spektri Soncya vinikayut temni liniyi poglinannya fraungoferovi liniyi Vishe roztashovana hromosfera Zovnishnya chastina sonyachnoyi atmosferi sonyachna korona ye duzhe obshirnim utvorennyam yake pid chas povnih sonyachnih zatemnen sposterigayetsya u viglyadi sriblyastogo syajva Deyaki vlastivosti sonyachnoyi koroni sho dovgij chas zdavalisya zagadkovimi poyasnyuyutsya yiyi visokoyu kinetichnoyu temperaturoyu sho syagaye miljoniv gradusiv Procesi v atmosferi Soncya vplivayut na geofizichni yavisha Vnutrishnyu budovu Soncya i zir mozhna obchisliti teoretichno na pidstavi zakoniv mehaniki ta fiziki Rozrahunki svidchat sho temperatura gustina i tisk zoryanoyi rechovini z nablizhennyam do centra zori zrostayut div Rivnyannya vnutrishnoyi budovi zir Dzherelom energiyi bilshosti zir golovnoyi poslidovnosti ye termoyaderni reakciyi v yakih voden peretvoryuyetsya na gelij Velikij interes stanovlyat nestacionarni zori v yakih vidnosno shvidko vidbuvayutsya zmini fizichnih vlastivostej Vivchennya cih zir ye osnovoyu rozv yazannya problemi zoryanoyi evolyuciyi Znachno rozvinulas fizika gazovih tumannostej osoblivo planetarnih Yih svitinnya sprichinyayetsya fluorescenciyeyu pid vplivom viprominyuvannya garyachih zir Vazhlivih rezultativ dosyagla astrofizika u vivchenni planet Zokrema doslidzhennya poverhni Marsa dalo mozhlivist nablizitisya do rozv yazannya pitannya pro zhittya na cij planeti Astrofizika uspishno vivchaye fizichni osoblivosti komet Doslidzhennya meteoriv stanovit ne tilki astrofizichnij a j geofizichnij interes tomu sho vono zv yazane z doslidzhennyam verhnih shariv atmosferi Astrofizika v Radyanskomu Soyuzi RedaguvatiV rozvitok astrofiziki velikij vnesok zrobili radyanski vcheni Imena F O Bredihina A A Byelopolskogo G A Tihova V G Fesenkova S V Orlova i bagatoh inshih pov yazani z rozroblennyam osnovnih rozdiliv astrofiziki Akademik V A Ambarcumyan ta jogo uchni vikonali fundamentalni doslidzhennya u vivchenni gazovih tumannostej ta zoryanih atmosfer z teoriyi rozsiyannya svitla fiziki nestacionarnih zir ta v inshih galuzyah astrofiziki Velikih uspihiv dosyagnuto u vivchenni procesiv na Sonci E R Mustel A B Syevernij V O Krat J S Shklovskij ta inshi u vivchenni planet G A Tihov M P Barabashov ta inshi mizhplanetnogo seredovisha V G Fesenkov ta inshi Providnimi naukovo doslidnimi ustanovami SRSR v galuzi astrofiziki buli Krimska astrofizichna observatoriya AN SRSR i Golovna Pulkovska astronomichna observatoriya AN SRSR Astronomichnij institut im Shternberga MDU veliki respublikanski observatoriyi Abastumanska Gruziya Byurakanska Virmeniya Golovna astronomichna observatoriya AN URSR ta inshi a takozh astronomichni observatoriyi Leningradskogo Kiyivskogo Kazanskogo Harkivskogo i Odeskogo universitetiv Div takozh RedaguvatiYaderna astrofizikaDzherela Redaguvati Nebulyarni liniyi Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 316 ISBN 966 613 263 X Literatura RedaguvatiUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Aller L X Astrofizika t 1 2 M 1955 57 Ambarcumyan V A i dr Kurs astrofiziki i zvezdnoj astronomii ch 1 2 M L 1934 36 Astrofizika dlya tih hto cinuye chas N D Tajson per z angl D Pilasha M Sidorenka Kiyiv KM BUKS 2018 ISBN 966 948 008 8 Astrofizika konspekt lekcij Cherniv nac un t im Yuriya Fedkovicha uklad Gucul V I Chernivci Ruta 2016 123 1 s ris tabl Astrofizika pidruch dlya studentiv spec Fizika ta astronomiya klasich un tiv Yu V Aleksandrov V G Shevchenko Harkiv nac un t im V N Karazina Harkiv HNU im V N Karazina 2016 250 16 s il ris tabl Bibliogr s 248 250 ISBN 978 966 285 315 5 Bratijchuk M V Specialni metodi suchasnoyi astrofiziki u 2 h ch Uzh 1975 1977 Voroncov Velyaminov B A Kurs prakticheskoj astrofiziki M L 1940 Vstup do astrofiziki ta kosmogoniyi navch posib V A Zahozhaj Hark nac un t im V N Karazina H HNU im V N Karazina 2012 207 s ris Bibliogr s 203 207 ISBN 978 966 623 940 5 Zasov A V Postnov K A Obshaya astrofizika Fryazino Vek 2 2006 493 s VAK Ukrayini Pasport specialnosti Gulak Yu K Sandakova Ye V Fizika kosmosu K 1976 Eddington A Zori i atomi Per z angl H 1933 Teoriya zoryanih spektriv Teoretichna astrofizika pidruchnik I O Vakarchuk Lviv Lvivskij universitet 2002 359 s il Bibliogr s 353 355 Predm pokazh s 356 357 Imen pokazh s 358 ISBN 966 613 170 6 Fejgin O O Zoryanij Vsesvit Navch metod posibnik H Osnova 2009 144 s B ka zhurn Fizika v shkolah Ukrayini Vip 6 66 ISBN 978 611 00 0163 2 korotko pro vidannya Fizika atomnogo yadra ta elementarnih chastinok navch posib dlya stud vish navch zakl O S Mosiyevich ta in Rivne RDGU 2011 575 s ris tabl ISBN 978 617 601 016 6 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Astrofizika amp oldid 38781205