Планети

Ця стаття про симфонічну сюїту Густава Холста. Про небесне тіло див. Планета та Планети земної групи. Про інші значення див. Solar System.

«Планети» (англ. The Planets) Op. 32 — симфонічна сюїта англійського композитора Густава Холста, написана в 1914—1916 рр. Сюїта складається з 7 частин, кожна з яких названа на честь однієї з планет Сонячної системи (крім Землі):

Склад

«Марс, вісник війни»

Перша частина

---

При проблемах гляньте в довідку.

1. «Марс, вісник війни» (англ. «Mars, The Bringer Of War»)
2. «Венера, вісник миру» (англ. «Venus, The Bringer Of Peace»)
3. «Меркурій, крилатий посланець» (англ. «Mercury, The Winged Messenger»)
4. «Юпітер, що приносить радість» (англ. «Jupiter, The Bringer of Jollity»)
5. «Сатурн, вісник старості» (англ. «Saturn, The Bringer Of Old Age»)
6. «Уран, чарівник» (англ. «Uranus, The Magician»)
7. «Нептун, містик» (англ. «Neptune, The Mystic»)

За чотири роки до смерті Холста, в 1930 році, був відкритий Плутон, який астрономи проголосили дев'ятою планетою. Холст, однак, не був зацікавленим у написанні частини для нової планети. Він розчарувався в популярності сюїти, вважаючи, що вона відібрала занадто багато уваги від інших його робіт.

У 2000 році англійський композитор Колін Метьюз, спеціаліст із творчості Холста, написав нову восьму частину, яку він назвав «Плутон, оновлювач» (англ. «Pluto, the Renewer»). Метьюз також змінив кінцівку «Нептуна» так, щоб сьома частина переходила безпосередньо в «Плутон».

24 серпня 2006 року Міжнародний астрономічний союз вперше дав визначення терміну «планета». Плутон не попадав під це визначення, і МАС зарахував його до нової категорії карликових планет разом з Ерідою і Церерою.

У культурі

• Перша частина («Марс, вісник війни»), зі слів Гізера Батлера та Біла Варда, є прототипом заглавного треку альбому Black Sabbath

Посилання

• Boult, Adrian (1973). My Own Trumpet. London: Hamish Hamilton. ISBN 0-241-02445-5. 
• Greene, Richard (1995). Holst: The Planets. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-45633-9. 
• Head, Raymond (2014). Gustav Holst: The Planets Suite - New Light on a Famous Work. Sky Dance Press. ISBN 978-0-9928464-0-4. 
• Kennedy, Michael (1987). Adrian Boult. London: Hamish Hamilton. ISBN 0-333-48752-4. 
• Lebrecht, Norman (2008). The Life and Death of Classical Music: Featuring the 100 Best and 20 Worst Recordings Ever Made. Knopf Doubleday Publishing Group. ISBN 978-0-307-48746-9. 
• Short, Michael (1990). Gustav Holst: The Man and his Music. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-314154-X.