www.wikidata.uk-ua.nina.az

Барабашов Микола Павлович У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Барабашов Мико ла Па влович Барабашо в на

Барабашов Микола Павлович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Барабашов.

Мико́ла Па́влович Барабашо́в (нар. 18 (30) березня 1894(18940330), Харків — 29 квітня 1971, Харків) — український астроном, академік АН УРСР, ректор Харківського державного університету (1943—1945). Герой Соціалістичної Праці (13.03.1969). Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань (1954—1962).

Микола Павлович Барабашо́в
Микола Павлович Бараба́шев
Народився 18 (30) березня 1894(1894-03-30)
Харків
Помер 29 квітня 1971(1971-04-29) (77 років)
Харків
Поховання
Міське кладовище № 2 : 

Громадянство  СРСР
Місце проживання Харків
Діяльність астроном, політик
Галузь астрономія
Відомий завдяки вивчення фотометричних властивостей планет
Alma mater Харківський університет
Науковий ступінь академік Академії наук УРСР
Вчителі Струве Людвіг Оттович
Відомі учні Александров Юрій Володимирович,
Єзерський Володимир Йосипович,
Лупішко Дмитро Федорович
Знання мов російська
Заклад Харківський університет
Членство НАН України
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди

Звання професор

Життєпис Редагувати

Дошка на будинку де мешкав Барабашов

Батько, Павло Миколайович Барабашов, професор медицини Харківського університету, один з учасників російсько-турецької війни за звільнення Болгарії,  в Харкові був відомою людиною. Окуліст за фахом, він поступає на роботу в знамениту клініку Л. Л. Гіршмана, успішно трудиться в ній (ним був розроблений новий спосіб лікування рогівки), а згодом завідує цією клінікою. Мати Миколи, Валентина Василівна, закінчила консерваторію по класу рояля. Микола виріс музично освіченою людиною, сам грав на скрипці.

Батько, Павло Миколайович, бував за кордоном, переймаючи досвід найкращих клінік. У одну з поїздок до Парижа він узяв сина. За декілька кілометрів від Парижа, в містечку Жювізі, знаходилася обсерваторія Фламмаріона. Тут і зустрівся Микола з видатним астрономом. На завершення бесіди Фламмаріон подарував йому свою книгу з дарчим написом: «Моєму новому колезі М. Барабашову від співгромадянина неба. К. Фламмаріон».

Першу астрономічну статтю написав і опублікував у 15-річному віці.

У 1912, після закінчення зі срібною медаллю Першої Харківської гімназії, став студентом фізико-математичного факультету Юр'ївського (зараз Тартуського університету), бо обсерваторія при ньому була оснащена приладами і інструментами краще, ніж в Харкові. Але хвороба на сухоти перервала навчання, батько возив хворого сина лікуватися в Сан-Ремо. Розпочалася Перша світова війна, і одним з останніх транспортів Барабашови змогли повернутися додому. Юнак змушений був перевестися в 1914 на фізико-математичний факультет Харківського університету. Саме тоді виходять його перші наукові праці в журналах французького астрономічного товариства «Астрономія» та в «Известиях Русского общества любителей мироведения», присвячені дослідженням Сонця, Місяця та інших небесних тіл. Вчителями Миколи Барабашова були вчені зі світовими іменами: Людвіг Струве, Микола Євдокимов, Дмитро Сінцов, Борис Герасимович та Василь Фесенков. Закінчив Харківський університет (1919) і був залишений при кафедрі астрономії для підготовки до професорського звання.

У нелегкий час громадянської війни Барабашов не тільки готувався до отримання професорського звання на кафедрі астрономії, але і працював вчителем в школі, пізніше був зарахований до штату обсерваторії. У 1922 році отримав посаду астронома-спостерігача. Протягом 1925—1926 років Микола Барабашов — завідувач астрономічного відділу у Всеукраїнському музеї імені Артема, а протягом 1929—1933 років — завідувач фотометричного відділу Харківської палати мір і вимірних приладів.

З 1930 — директор Астрономічної обсерваторії Харківського університету, з 1933 — завідувач кафедри астрономії, професор Харківського університету (у 1943—1945 — ректор).

У 1936 році без захисту дисертації, а за сукупністю праць отримав науковий ступінь доктора фізико-математичних наук.

Праці Редагувати

Наукові праці присвячені вивченню фотометричних властивостей поверхонь Місяця, Марса, атмосфер Венери та Юпітера. Працював у галузі астрофізики: проводив дослідження фізичних умов на Місяці та інших планетах. Зокрема, у 1918 році встановив, що поверхня Місяця складається вулканічними породами базальтового типу з великою пористістю (що було підтверджене при безпосередньому вивченні Місяця космічними апаратами). У 1920—1926 — на 270-міліметровому рефлекторі з використанням світлофільтрів провів візуальні спостереження Марса, на підставі яких була складена карта поверхні планети. З 1930-х років став застосовувати методи фотографічної фотометрії при вивченні планет і Місяця. У 1933 і 1939 роках виконав обширну фотографічну фотометрію поверхні Марса в різних променях, що дозволило йому визначити її оптичні характеристики (альбедо, колір різних утворень, особливості віддзеркалення тощо). У 1932 році виявив «квазідзеркальний» характер віддзеркалення світла від видимої поверхні Венери. Встановив, що оптична товщина шару атмосфери Юпітера над хмарним покривом невелика, а світлі та темні смуги лежать приблизно на одній і тій же висоті. Того ж року прийшов до висновку, що речовина внутрішнього кільця Сатурну тягнеться до самої поверхні планети. Сконструював (спільно з Н. Р. Пономарьовим) перший в країні спектрогеліоскоп, який зіграв чималу роль в розвитку Служби Сонця в СРСР.

Автор близько 600 наукових праць, а також книг «Дослідження фізичних умов на Місяці та планетах» (1952), «Природа небесних тіл і їхні спостереження» (1969). Один з авторів і редактор першого «Атласу зворотної сторони Місяця» (1960), який складений по фотографіях, отриманих автоматичною міжпланетною станцією «Луна-3».

Громадська робота Редагувати

Проводив велику педагогічну і громадську роботу. Один із засновників товариства «Знання» у Харкові. Понад 15 років очолював Комісію з фізики планет Астрономічної ради АН СРСР, член Міжнародної астрономічної спілки. У квітні 1957 року відкрив Харківський планетарій.

Член ВКП(б) з 1940 року. Заслужений діяч науки УРСР (1941), Герой Соціалістичної Праці (1969). Нагороджений 4-ма орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора.

Пам'ять Редагувати

Бюст Барабашова і карта Марса з відміченим на ній кратером Барабашов в Харківській обсерваторії
Станція метро «Академіка Барабашова»

Іменем Барабашова названо малу планету 2883 Барабашов та кратер на Марсі.

У НАН України у 1992 запроваджено премію імені М. П. Барабашова.

На честь Барабашова названа станція «Академіка Барабашова» Харківського метрополітену, а по станції названий найбільший в Україні та Східній Європі ринок Барабашова. Також на його честь був названий сорт тюльпанів «Академік Барабашов» та вулиця у Харкові.

Публікації Редагувати

  • Фотографічна фотометрія Юпітерового диска, «Публікації Харківської астрономічної обсерваторії», 1931, № 3;
  • Про наслідки оброблення Юпітерових фотограм, там само, 1933, № 4;
  • Об изменениях на поверхности Юпитера, «Астрономич. журнал», 1941, т. 18, № 7;
  • Фотографическая фотометрия Марса в красных в синих лучах, там же, 1940, т. 17, вып. 5 (совм. с И. Тимошенко);
  • Об атмосфере и поверхности Марса, там же, 1946, т. 23, вып. 6;
  • Об изменении цвета «морей» Марса, там же, 1947, т. 24, вып. 3;
  • Фотометрия светлых и темных зон Юпитера, «Публикации Астрономич. обсерватории Харьковского гос. ун-та», 1948, т. 8;
  • Исследование физических условий на Луне и планетах, Харьков. 1952;
  • Результаты фотометрических исследований Луны и планет на Астрономической обсерватории Харьковского университета, Харьков. 1957.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. До 1920-их років.
  2. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
    d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
  3. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
  4. ↑ Вкарбовані в літопис науки, 2020, с. 27.

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Barabashov Miko la Pa vlovich Barabasho v nar 18 30 bereznya 1894 18940330 Harkiv 29 kvitnya 1971 Harkiv ukrayinskij astronom akademik AN URSR rektor Harkivskogo derzhavnogo universitetu 1943 1945 Geroj Socialistichnoyi Praci 13 03 1969 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 4 5 go sklikan 1954 1962 Mikola Pavlovich Barabasho vMikola Pavlovich Baraba shev 1 Narodivsya 18 30 bereznya 1894 1894 03 30 HarkivPomer 29 kvitnya 1971 1971 04 29 77 rokiv HarkivPohovannya Miske kladovishe 2 Gromadyanstvo SRSRMisce prozhivannya HarkivDiyalnist astronom politikGaluz astronomiyaVidomij zavdyaki vivchennya fotometrichnih vlastivostej planetAlma mater Harkivskij universitetNaukovij stupin akademik Akademiyi nauk URSRVchiteli Struve Lyudvig OttovichVidomi uchni Aleksandrov Yurij Volodimirovich Yezerskij Volodimir Josipovich Lupishko Dmitro FedorovichZnannya mov rosijska 2 Zaklad Harkivskij universitetChlenstvo NAN UkrayiniPosada deputat Verhovnoyi radi SRSR d Partiya KPRSNagorodiZvannya profesor Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Praci 1 2 Gromadska robota 2 Pam yat 3 Publikaciyi 4 Div takozh 5 Primitki 6 DzherelaZhittyepis Redaguvati nbsp Doshka na budinku de meshkav BarabashovBatko Pavlo Mikolajovich Barabashov profesor medicini Harkivskogo universitetu odin z uchasnikiv rosijsko tureckoyi vijni za zvilnennya Bolgariyi v Harkovi buv vidomoyu lyudinoyu Okulist za fahom vin postupaye na robotu v znamenitu kliniku L L Girshmana uspishno truditsya v nij nim buv rozroblenij novij sposib likuvannya rogivki a zgodom zaviduye ciyeyu klinikoyu Mati Mikoli Valentina Vasilivna zakinchila konservatoriyu po klasu royalya Mikola viris muzichno osvichenoyu lyudinoyu sam grav na skripci Batko Pavlo Mikolajovich buvav za kordonom perejmayuchi dosvid najkrashih klinik U odnu z poyizdok do Parizha vin uzyav sina Za dekilka kilometriv vid Parizha v mistechku Zhyuvizi znahodilasya observatoriya Flammariona Tut i zustrivsya Mikola z vidatnim astronomom Na zavershennya besidi Flammarion podaruvav jomu svoyu knigu z darchim napisom Moyemu novomu kolezi M Barabashovu vid spivgromadyanina neba K Flammarion Pershu astronomichnu stattyu napisav i opublikuvav u 15 richnomu vici U 1912 pislya zakinchennya zi sribnoyu medallyu Pershoyi Harkivskoyi gimnaziyi stav studentom fiziko matematichnogo fakultetu Yur yivskogo zaraz Tartuskogo universitetu bo observatoriya pri nomu bula osnashena priladami i instrumentami krashe nizh v Harkovi Ale hvoroba na suhoti perervala navchannya batko voziv hvorogo sina likuvatisya v San Remo Rozpochalasya Persha svitova vijna i odnim z ostannih transportiv Barabashovi zmogli povernutisya dodomu Yunak zmushenij buv perevestisya v 1914 na fiziko matematichnij fakultet Harkivskogo universitetu Same todi vihodyat jogo pershi naukovi praci v zhurnalah francuzkogo astronomichnogo tovaristva Astronomiya ta v Izvestiyah Russkogo obshestva lyubitelej mirovedeniya prisvyacheni doslidzhennyam Soncya Misyacya ta inshih nebesnih til Vchitelyami Mikoli Barabashova buli vcheni zi svitovimi imenami Lyudvig Struve Mikola Yevdokimov Dmitro Sincov Boris Gerasimovich ta Vasil Fesenkov Zakinchiv Harkivskij universitet 1919 i buv zalishenij pri kafedri astronomiyi dlya pidgotovki do profesorskogo zvannya U nelegkij chas gromadyanskoyi vijni Barabashov ne tilki gotuvavsya do otrimannya profesorskogo zvannya na kafedri astronomiyi ale i pracyuvav vchitelem v shkoli piznishe buv zarahovanij do shtatu observatoriyi U 1922 roci otrimav posadu astronoma sposterigacha Protyagom 1925 1926 rokiv Mikola Barabashov zaviduvach astronomichnogo viddilu u Vseukrayinskomu muzeyi imeni Artema a protyagom 1929 1933 rokiv zaviduvach fotometrichnogo viddilu Harkivskoyi palati mir i vimirnih priladiv Z 1930 direktor Astronomichnoyi observatoriyi Harkivskogo universitetu z 1933 zaviduvach kafedri astronomiyi profesor Harkivskogo universitetu u 1943 1945 rektor U 1936 roci bez zahistu disertaciyi a za sukupnistyu prac otrimav naukovij stupin doktora fiziko matematichnih nauk Praci Redaguvati Naukovi praci prisvyacheni vivchennyu fotometrichnih vlastivostej poverhon Misyacya Marsa atmosfer Veneri ta Yupitera Pracyuvav u galuzi astrofiziki provodiv doslidzhennya fizichnih umov na Misyaci ta inshih planetah Zokrema u 1918 roci vstanoviv sho poverhnya Misyacya skladayetsya vulkanichnimi porodami bazaltovogo tipu z velikoyu porististyu sho bulo pidtverdzhene pri bezposerednomu vivchenni Misyacya kosmichnimi aparatami U 1920 1926 na 270 milimetrovomu reflektori z vikoristannyam svitlofiltriv proviv vizualni sposterezhennya Marsa na pidstavi yakih bula skladena karta poverhni planeti Z 1930 h rokiv stav zastosovuvati metodi fotografichnoyi fotometriyi pri vivchenni planet i Misyacya U 1933 i 1939 rokah vikonav obshirnu fotografichnu fotometriyu poverhni Marsa v riznih promenyah sho dozvolilo jomu viznachiti yiyi optichni harakteristiki albedo kolir riznih utvoren osoblivosti viddzerkalennya tosho U 1932 roci viyaviv kvazidzerkalnij harakter viddzerkalennya svitla vid vidimoyi poverhni Veneri Vstanoviv sho optichna tovshina sharu atmosferi Yupitera nad hmarnim pokrivom nevelika a svitli ta temni smugi lezhat priblizno na odnij i tij zhe visoti Togo zh roku prijshov do visnovku sho rechovina vnutrishnogo kilcya Saturnu tyagnetsya do samoyi poverhni planeti Skonstruyuvav spilno z N R Ponomarovim pershij v krayini spektrogelioskop yakij zigrav chimalu rol v rozvitku Sluzhbi Soncya v SRSR Avtor blizko 600 naukovih prac a takozh knig Doslidzhennya fizichnih umov na Misyaci ta planetah 1952 Priroda nebesnih til i yihni sposterezhennya 1969 Odin z avtoriv i redaktor pershogo Atlasu zvorotnoyi storoni Misyacya 1960 yakij skladenij po fotografiyah otrimanih avtomatichnoyu mizhplanetnoyu stanciyeyu Luna 3 Gromadska robota Redaguvati Provodiv veliku pedagogichnu i gromadsku robotu Odin iz zasnovnikiv tovaristva Znannya u Harkovi Ponad 15 rokiv ocholyuvav Komisiyu z fiziki planet Astronomichnoyi radi AN SRSR chlen Mizhnarodnoyi astronomichnoyi spilki U kvitni 1957 roku vidkriv Harkivskij planetarij Chlen VKP b z 1940 roku Zasluzhenij diyach nauki URSR 1941 Geroj Socialistichnoyi Praci 1969 Nagorodzhenij 4 ma ordenami Lenina ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora Pam yat Redaguvati nbsp Byust Barabashova i karta Marsa z vidmichenim na nij kraterom Barabashov v Harkivskij observatoriyi nbsp Stanciya metro Akademika Barabashova Imenem Barabashova nazvano malu planetu 2883 Barabashov 3 ta krater na Marsi 4 U NAN Ukrayini u 1992 zaprovadzheno premiyu imeni M P Barabashova 4 Na chest Barabashova nazvana stanciya Akademika Barabashova Harkivskogo metropolitenu a po stanciyi nazvanij najbilshij v Ukrayini ta Shidnij Yevropi rinok Barabashova Takozh na jogo chest buv nazvanij sort tyulpaniv Akademik Barabashov ta vulicya u Harkovi 4 Publikaciyi RedaguvatiFotografichna fotometriya Yupiterovogo diska Publikaciyi Harkivskoyi astronomichnoyi observatoriyi 1931 3 Pro naslidki obroblennya Yupiterovih fotogram tam samo 1933 4 Ob izmeneniyah na poverhnosti Yupitera Astronomich zhurnal 1941 t 18 7 Fotograficheskaya fotometriya Marsa v krasnyh v sinih luchah tam zhe 1940 t 17 vyp 5 sovm s I Timoshenko Ob atmosfere i poverhnosti Marsa tam zhe 1946 t 23 vyp 6 Ob izmenenii cveta morej Marsa tam zhe 1947 t 24 vyp 3 Fotometriya svetlyh i temnyh zon Yupitera Publikacii Astronomich observatorii Harkovskogo gos un ta 1948 t 8 Issledovanie fizicheskih uslovij na Lune i planetah Harkov 1952 Rezultaty fotometricheskih issledovanij Luny i planet na Astronomicheskoj observatorii Harkovskogo universiteta Harkov 1957 Div takozh RedaguvatiPremiya NAN Ukrayini imeni M P BarabashovaPrimitki Redaguvati Do 1920 ih rokiv Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 a b v Vkarbovani v litopis nauki 2020 s 27 Dzherela RedaguvatiKorotkij enciklopedichnij slovnik z kulturi K Ukrayina 2003 ISBN 966 524 105 2 Barabashov Mikola Pavlovich Sajt Geroi strany ros Do dnya narodzhennya Mikoli Pavlovicha Barabashova Astronet Arhivovano 10 travnya 2008 u Wayback Machine Akademik Barabashov Nikolaj Pavlovich Arhivovano 23 sichnya 2022 u Wayback Machine Balyshev M A Larin A A Uchastie harkovskih astronomov pod rukovodstvom N P Barabashova v podgotovke lunnoj ekspedicii Materiali XII naukovih chitan Dniprovska orbita 2017 26 28 zhovtnya Dnipro 2017 S 13 18 Barabashov Mikola Pavlovich Vkarbovani v litopis nauki uklad O I Vovk A V Grigor yev S M Kudelko gol red V S Bakirov 2 ge Harkiv HNU imeni V N Karazina 2020 S 27 376 s ISBN 978 966 285 613 2 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Barabashov Mikola Pavlovich amp oldid 40514346