Абзу (аккад. Апсу́) або шум. Енгурра — в шумеро-аккадській міфології світовий океан підземних прісних вод, що оточує землю.
| Абзу | |
|---|---|
| Заняття | водяне божество |
| Діти | Лахмуd і Лахамуd |
| Частина від | Шумеро-аккадська міфологія, Вавилонська релігія і Ассирійська міфологія[d] |
У шумерському космогонічному епосі «Енума Еліш» Абзу представляється як елемент, із з'єднання якого з безоднею Тіамат (океан солоних вод) виникли Земля і Небо, і були створені боги «старшого покоління». З «далеких вод» Абзу прийшов один з головних шумерських богів - Енкі, тому присвячений йому храм в місті Еріду називається Абзу або «будинок Енгурри». (Згодом так само іменувалися резервуари зі святою водою у дворах вавилонських і ассирійських храмів).
«Молоде покоління» богів дратує Апсу своєю поведінкою, і він разом з Мумму хоче знищити їх. Але Енкі присипляє і вбиває Абзу, і потім зводить над ним житло «Абзу», де зачинає Мардука.
У міфічної Абзу зберігалися божественні «ме» і працювали помічники Енкі мудреці Абгаллу.
У міфі «Енкі і Нинмах» Енкі доручає своїй дружині, богині-матері Нинмах, виліпити з глини, «взятої з самої серцевини Абзу» першу людину (порівняйте з історієб про Адама).