Деградація земель

Деграда́ція ґрунті́в, занепад — погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.

Ерозія ґрунту

Занепад земель — природне або антропогенне відкалування ландшафту, погіршення вигляду, складу, корисних властивостей і призначення земель та інших органічно пов'язаних із землею природних складових.

Значення

«Деградація земель» означає занепад ґрунту, зниження чи втрату біологічної й економічної продуктивності та складаної структури орних земель що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих, напів-посушливих і сухих субгумідних місцевостях, внаслідок землекористування та дії одного чи кількох процесів, зокрема пов'язаних з діяльністю людини (наприклад бойові або інші злочинні дії) і структурами розселення, як-от:

1. вітрова чи водна ерозія ґрунтів;
2. погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей ґрунтів;
3. довготривала втрата природного рослинного покриву.

Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від надмірної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці (ст. 1)

До занепалих земель належать:

• земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;
• земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

Види занепаду ґрунтів

Для всіх способів землекористування, найбільшої шкоди сільському господарству завдає ерозія ґрунтів. Неправильне землекористування посилює дію еродувальних чинників. Ерозія ґрунтів відбувається на всіх континентах світу.

Залежно від характеру й тривалості процесів руйнування верхніх шарів ґрунту та материнської породи, розрізняють геологічну ерозію і ерозію пришвидшену. Остання часто посилюється через господарську діяльність людини.

Геологічна ерозія

Геологічна ерозія ─ це природний процес, який відбувається протягом геологічних епох і завдяки якому утворився сучасний вигляд земної поверхні. Головними чинниками, що зумовлюють геологічну ерозію, є опади, вітер, стрімкість схилу, температурні коливання, фізичні властивості порід, часткове підняття земної кори і землетруси. В наших широтах (Україна) ця ерозія не є небезпечною для сільського чи лісового господарства, бо швидкість руйнування ґрунту дорівнює швидкості процесу ґрунтоутворення. Небезпечніший цей вид ерозії в пустелях, де відсутній рослинний покрив, і ніщо не може перешкодити вітру, який зносить верхні шари ґрунту.

Шкоди народному господарству завдає водна та вітрова ерозія.

Водна ерозія

Водна ерозія і засолення дна покинутого ставка, Миколаїв

Водна ерозія ─ змив і розмив ґрунту водою (водними потоками, опадами, талими водами). Ерозія відбувається внаслідок розмиву водними потоками поверхні ґрунтів, переведення зміщених часток у завислий стан і перенесення їх на інші ділянки. У місцях, де швидкість потоку спадає, мінеральні частки осідають, утворюючи перевідкладені пролювіальні й делювіальні наноси і намиті ґрунти. Інтенсивність ерозії залежить від кількості й сили опадів (злива, дощ з вітром, тощо), рельєфу, властивостей ґрунту, рослинного покриву.

Небезпека водної ерозії полягає не лише в зниженні родючості орного горизонту, а й замулюванні річок, ставків, водойм, заплавних земель. Цей вид ерозії поширений на схилах, переважно розораних, і найнебезпечніший у гірських місцевостях, в яких знищений лісовий покрив.

За способом прояву розрізняють лінійну (струменеву, або розмивання ґрунту) і площинну (поверхневу, або змив ґрунту). Ці види ерозії зазвичай спостерігаються разом.

Поверхнева (площинна) ерозія поширена переважно на вирівняних схилах із рівномірним розподілом стоку, відповідно, відбувається і рівномірний по території змив ґрунту. Внаслідок площинної ерозії змивається верхній родючий шар і вкорочується профіль ґрунтів. Ґрунти стають слабко-, середньо- або сильно-змитими.

Лінійна (струменева) ерозія виникає на нерівних схилах, коли стік перерозподіляється й утворює струмені різної величини, які розмивають ґрунт, утворюючи спочатку невеликі промоїни. Якщо не проводити протиерозійного захисту, то такі види ерозії можуть перерости в яружну ерозію.

Яружна ерозія

Яружна ерозія є дуже небезпечною. Позбутися її можна лише залісенням та будівництвом спеціальних гідротехнічних споруд. Значних успіхів у боротьбі з яружною ерозією досягла Ржищівська гідролісомеліоративна станція в Київській області, яка застосувала комплекс агротехнічних, гідротехнічних і лісомеліоративних заходів: захисні лісонасадження, спорудження водорегулювальних і водозатримувальних валів, донних загат. Завдяки застосуванню науково обґрунтованої системи захисних заходів вдалося припинити подальше розмивання багатьох ярів і зберегти в такий спосіб великі площі орних земель.

Коли відбувається річкова ерозія — внаслідок швидкої течії води зноситься ґрунт з дна річок і незакріплених (наприклад рослинністю) берегів. Щоби запобігти цьому, треба оберігати та робити додаткові лісові насадження в прирусловій смузі, зміцнювати береги за допомогою особливих гідротехнічних способів.

Вітрова ерозія

Вітрова ерозія поширена там, де немає перешкод сильним вітрам і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхню ґрунту, розораного на великих площах. Локальна вітрова ерозія спостерігається і на безструктурних піщаних ґрунтах.

Причиною вітрової ерозії, окрім несприятливих кліматичних умов, є руйнування зернистої структури ґрунту внаслідок неправильного обробітку та відсутності надійного його захисту. Надмірне випасання худоби в посушливих степах, яке призводить до знищення дернини, теж може сприяти вітровій ерозії.

Залежно від швидкості, вітер видуває різної величини дрібнозем (інколи діаметром до 1 мм) і переносить його на певну відстань. При посиленій вітровій ерозії виникають так звані чорні бурі, під час яких у повітря здіймаються мільйони тонн ґрунту. Чорні бурі катастрофічно знижують родючість ґрунту не тільки в тих місцях, де вони виникають, а й завдають шкоди сільському господарству в тих районах, де відкладаються пилові маси.

Антропогенний вплив

Вплив підготовки до війни на довкілля охоплює: непряме втручання через вилучення корисних ресурсів — від розробки природних середовищ, та через вплив промисловості озброєнь; і прямий вплив — через випробування зброї, військові операції та розповсюдження ядерних технологій. Військові бази, особливо аеродроми, можуть вимагати великих площ екологічно цінної землі та потребувати знищення будь-якої фауни, яка сприймається як перешкода такій діяльності (наприклад, птахів, що інколи збираються на злітно-посадкових смугах). Будівництво військових баз призводить до безповоротного руйнування такого середовища, особливо у разі острівних баз, які перетворюються на бетонні пустки. Великі місцевості більшості країн зарезервовані для військових навчань, особливо танкових маневрів, тактичних ракетних навчань, бомбардувань і артилерійських тренувань, на додаток до тих, що в деяких країнах землі залучені для навчань з хімічної та біологічної зброї. У тих країнах, які виробляють зброю, такі території також можуть використовуватися для пробних пусків ракет, для випробувань хімічних і біологічних військових засобів, а також ядерної зброї. Усі ці види діяльності дуже погіршують навколишнє природне середовище і, переважно, розглядаються як винятки з будь-яких регуляторних заходів щодо захисту довкілля.

Для прикладу, коли радянські війська виходили з колишньої Східної Німеччини 1992 року, повідомлялося, що більша частина 1,5 мільйона тонн боєприпасів була ними знищена «середньовічним способом» — вибуховий матеріал спалювався, без фільтрів, просто неба. В атмосферу були викинуті оксиди азоту, високотоксичні хімічні діоксиди та важкі метали (наприклад, ртуть). Згідно договору, боєприпаси мали бути вивезені до Російської Федерації, але більшу частину їх було знайдено закопаними на місці, щоб уникнути витрат на вивезення. У покинутих гарнізонних містах навколо Берліна лишилися занедбані казарми та вілли, уламки армійських машин, приховані смітники з, не лише боєприпасами, але й з мільйонами галонів відпрацьованої танкової й автомобільної оливи та хімічних відходів. Офіційні особи підрахували, що 4% території Східної Німеччини, яка була зайнята колишніми радянськими базами та об’єктами, надзвичайно забруднені. У Бранденбурзі, на північ від Берліна, де була зосереджена третина радянських сил, екологічна шкода перевищувала 10 мільярдів марок, водночас Німеччина заплатила російській владі 13 мільярдів марок для допомоги у фінансуванні виведення радянських військ.

Для прикладу, після Першої світової війни, у Франції заборонили використання деяких ділянок землі, ця заборона триває досі. Це стосується, насамперед, місцевості біля Вердена — сотні тисяч нерозірваних боєприпасів було доправлено туди наприкінці війни з сумнозвісних полів битв, для «знешкодження». За повідомленнями, 200 000 з них, насправді були хімічними боєприпасами. Ґрунт несе в собі 100-річну спадщину тих подій, з погляду надмірного забруднення важкими металами, міддю, свинцем, цинком, але ще більше арсеном (миш’яком) і перхлоратом амонію. Вміст арсену в 1000-10 000 разів перевершує природний. Ґрунт тут кислий і забруднений настільки, що, як повідомляється, там можуть рости лише три види рослин. Отже Франція та Бельгія, все ще забруднені залишками війни 1914 року, нерозірваними боєприпасами та отруйними хімічними сполуками.

Внаслідок Чорнобильської катастрофи значна територія України зазнала радіоактивного забруднення. Погіршився екологічний стан понад 4,6 млн га сільськогосподарських угідь. Площа забруднених земель збільшується також через радіоактивні викиди 5 нині робочих атомних електростанцій. Існують також території з підвищеним природним радіаційним фоном. Отже, були всі підстави вважати, що в наш час (2010-і роки) приблизно шоста частина сільськогосподарських земель України може мати підвищену радіоактивність, що створювало-б великі проблеми майже в усіх галузях сільськогосподарського виробництва. Водночас, вже 2023 року рівненські витримані тверді сири, почали продаватися в Данії (де надзвичайні вимоги до якості продуктів і велика конкуренція), хоча Житомирська і Рівненська області вважалися найбільш забрудненими радіоактивними речовинами, в Україні. До того-ж 2016 року, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, було створено найбільшу на теренах України, природоохоронну одиницю — Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, де вже станом на 2021 рік, за словами завідувача наукового відділу заповідника Дениса Вишневського:

“Відновились дикі тварини, які мешкали тут 100-200 років тому, весь цей набір: хижаки, великі і малі, вовки, рисі, борсук, лисиці, копитні, ведмеді".

Вугільні електростанції особливо із застарілими технологіями, також дуже забруднюють довкілля. Загалом Україна, станом на 2021 рік, викидала отруйного пилу зі вмістом важких металів більше, ніж всі країни ЄС, Туреччина та Західні Балкани разом узяті. Про це йдеться у новому дослідженні аналітичного центру Ember. Згідно з ним, в Європі Україна виробляла 72 % всіх викидів зольного пилу, 27 % двоокису сірки та 16 % оксидів азоту.

Разом з тим, ТЕС наприклад потужністю 1000 МВт, споживає 8 мільйонів тонн кисню на рік для окиснення палива, натомість АЕС не споживають кисень.

Всесвітнє значення деградації

Ерозія знижує біопродуктивність ґрунтів. Щорічні втрати гумусу становлять у середньому 0,62 т/га. Згідно з передбаченнями Інституту спостережень за станом світу (Нью-Йорк), за наявної стрімкості ерозії та знеліснення, до 2030 року родючої землі на планеті стане менше на 960 млрд т, а лісів — на 440 млн га.

Якщо зараз на кожного жителя планети припадає у середньому по 0,28 га родючої землі, то до 2030 р. площа може скоротитися до 0,19 га. Зниження врожаю на ерозійних ґрунтах становить 36—47 %.

Вітер видуває шар ґрунту на 16—25 см, здіймає його на висоту 1—3 км і переносить на величезні відстані. Не раз уже помічалося перенесення курних буревіїв з Африканського континенту на Американський. Наприклад, після пилової бурі на Сході України частинки ґрунту виявили на снігу Фінляндії, Швеції та Норвегії.

Внаслідок ерозії, в ґрунтах зменшується вміст поживних речовин, зокрема азоту і засвоюваних рослинами форм фосфору й калію, мікроелементів (йоду, фтору, міді, цинку, кобальту, марганцю, нікелю, молібдену, селену), від яких залежить не лише врожай, а й якість сільськогосподарської продукції, продуктивність тварин, а також може стати причиною виникнення ендемічних захворювань серед населення.

Крім водної та вітрової ерозії, іноді на схилах різної крутості спостерігається спливна ерозія. Ґрунтовий покрив перенасичений ґрунтовими або талими водами, може поступово або й раптово спливати, внаслідок чого зносяться його родючі шари. Згодом це може призвести до яружної ерозії.

Небезпечною є лінійна ерозія, якою охоплені височинні, горбисті та гірські території. Лінійний розмив руйнує не тільки ґрунт, а й увесь природний комплекс. Яри (іноді глибиною 9—40 м і протяжністю понад 10—15 км), які часто утворюють цілі яружно-балкові системи, вилучають з ужитку величезні площі сільськогосподарських земель. Площа вилученої з ужитку ріллі перевищує площу самих ярів удвічі-тричі. У місцях розвитку ярів знижується рівень підґрунтових вод, землі стають непридатними для шляхового, житлового та промислового будівництва. Найбільш девастовані лінійною ерозією ділянки, які в науковій літературі дістали назву «бедленд». Рекультивувати такі землі на сучасному рівні науки і техніки (2000-і) майже неможливо і дуже дорого. Виходом, є профілактика, запобігання розвиткові таких шкідливих процесів.

Сила ерозії

Залежно від інтенсивності руйнування ґрунтів ерозію поділяють на

• слабку,
• середню,
• дужу,
• надмірну.

У разі слабкої ерозії, з одного га змивається чи видувається до 12 тонн верхніх шарів ґрунту; при середній ерозії — 12…25 т; під час дужої ерозії — 25…50 т; при надмірній ерозії — більше 50 тонн. Ерозійний змив 50 т/га рівнозначний руйнуванню поверхневого шару ґрунту товщиною 5 мм. Протягом 100 років такої ерозійної діяльності можна втратити 500 мм ґрунту. Водночас за такий же період часу відбувається формування тільки 2 — 5 см родючого шару ґрунту в природних умовах. Це наочно показує надмірно швидку стрімкість ерозійної діяльності по відношенню до процесу ґрунтоутворення.

Останнім часом у деяких районах зрошування спостерігається іригаційна ерозія від зрошування ґрунту напуском води й, зокрема, від його дощування. Неправильне зрошування може призвести до засолювання ґрунтів. Ґрунтові води піднімаються до поверхні. Після випаровування води розчинні солі, що містяться в ній, залишаються в приповерхневих шарах, що зумовлює їх засолення. Щоб запобігти цим явищам, треба проводити хімічний аналіз вод і відповідно визначати спосіб зрошування.

Процес закислення або атмосферної оксидації ґрунтів відбувається за рахунок випадання на їх поверхню кислих опадів, які утворюються в атмосфері через реакцію сполучення оксидів сірки, азоту, вуглецю з водяною парою. Це приводить до зміни pH ґрунтового середовища, різкого погіршення умов проживання організмів.

Засолення ґрунтів відбувається як в природних умовах, так і внаслідок господарської діяльності людини. Особливо це явище поширене на поливних землях. Внаслідок поливу легкі фракції води випаровуються, а мінеральні солі відкладаються на ґрунтовій поверхні. Багаторічний полив земель може призвести до їх надмірного засолення і подальшого вилучення із сільськогосподарського обробітку.

Заболочення ґрунтів виникає через підняття рівня ґрунтових вод спричиненого антропогенним чинником (будівництво ставків, водосховищ, земляних валів, водовідвідних дамб і таке інше.

Діагностичні показники занепаду ґрунтів

Надмірний випас худоби може призвести до деградації землі

Дослідження динаміки земельного фонду України дає можливість простежити такі тенденції. Відбувається скорочення частки орних земель через переведення їх частини до інших категорій сільськогосподарських угідь. Все більше продуктивних земель вилучається для потреб промислового, транспортного і житлового будівництва. На еродованих та рекультивованих землях йде насадження лісосмуг та лісовідновлення.

Головну шкоду ґрунтам завдає багаторазова механічна обробка: оранка, культивація, боронування. Тепер на зміну узвичаєним способам обробки ґрунтів пропонується застосовувати систему з помітно меншим механічним обсягом впливу — безплужну систему землеробства. Головний задум — відмовитись від глибокої оранки землі.

Ґрунт у підсумку такої обробки, здобуває майже зразкові якості: він не ущільнюється, стає достатньою мірою пухким, із численними невеликими ходами, що сприяють провітрюванню і швидкому відводу води після потужних злив, що, водночас, запобігає утворенню застійної вологи. У разі оранки, така структура була б зруйнована. Оскільки під час ощадливої обробки, земля може всмоктувати вологу у великих кількостях і відводити її надлишки, ґрунт не вимивається і не вивітрюється.

Безплужна обробка запобігає появі курних бур, значною мірою знижує ймовірну засміченість орного шару насіннями бур'янистих рослин, очищає ґрунт від бур'янів, що, своєю чергою, дозволяє зменшити пестицидне навантаження.

Оранка з оборотом шару, що сторіччями плекається в усьому світі, порушує природні закони ґрунтоутворення й усередині ґрунтові взаємозв'язки. Річ у тому, що верхні шари ґрунту заселені аеробною біотою, котра вимагає для життя кисень, а нижні шари, навпаки, — анаеробною біотою, для якої кисень згубний. З переверненням шару, ґрунтова біота стає нежиттєвою і гине, перетворюючи орний шар на наполовину нежиттєву порошкоподібну речовину, порушуючи серединні ґрунтові взаємозв'язки. Щоби після такого втручання відновити рівновагу, потрібна систематична безплужна обробка протягом 5…10 років.

Безплужний обробіток ґрунту — високоефективний агромеліоративний спосіб. Річний волого-нагромаджувальний його ефект дорівнює 30—50 мм, що усталює землеробство, особливо під час сильних посух.

Безплужна обробка, сповільнюючи нітрифікаційні процеси в ґрунті, зменшує вміст вільних нітратів у сільськогосподарській продукції, тобто дозволяє виростити екологічно чисту продукцію.

Отож, безплужна система землеробства, що захищає ґрунт — противага загрозливому екологічному становищу, що створилося в сільськогосподарському виробництві.

Стрімкість руйнування та деградації ґрунтів, стан яких визначає не тільки ефективність агропромислового комплексу, здоров'я довкілля в цілому, а й рівень національної безпеки та економічної незалежності країни, стрімко зростає. Як відзначає професор С. Ю. Булигін, вона обумовлена такими чинниками:

• Дегуміфікація (від 0,6 до 1,0 т/га щорічно; 0,4 % в середньому втрачено за останні 35—40 років (3,5 і 3,1 — відповідно у 1960 і 1996 роках);
• Еродованість (до 40 % від загальної площі країни). Щорічно змивається більш як 500 млн т ґрунту, з якими втрачається 24 млн т гумусу, 1 млн т азоту, 700 тис. т фосфору, 10 млн т калію. Площа еродованих земель щорічно збільшується більш як на 80 тис. га. Повний збиток від ерозії вже перевищує 10 млрд умовних одиниць за рік;
• Від'ємний баланс елементів живлення (досягає 100 кг/га і більше);
• Переущільнення (майже на всій площі ріллі);
• Забруднення (до 20 % земель, особливо міських, приміських та індустріальних районів мають вміст елементів, що перевищує чи дорівнює МДР;
• Меліорація зрошуваних ґрунтів — підтоплено до 500 тис. га, осолонцьовано і засолено до 10 млн, осушені ґрунти — близько 800 тис. га покинутих земель (деградованих, кислих, зарослих чагарниками), кислі орні ґрунти — 4 451 тис. га, солонці й солонцеві землі — 3 986 тис. га.;
• Відсутність стратегії землекористування і охорони земель, порушення законів землеробства, екологічної рівноваги, нехтування концепцією сталого землекористування;
• Відсутність дієвих національної, галузевих і регіональних програм;
• Фетишизація форм власності на землю і нехтування технологіями раціонального використання земель (ніяка, навіть найпрогресивніша приватна форма власності не замінить технологій вирощування культур і охорони ґрунтів);
• Екстенсивність використання земель, засміченість полів, низька ефективність використання меліорованих земель (близько 6,0 млн га), луків, пасовищ, заплавних земель.
• Відсутність протягом останніх 8 років будь-яких конкретних кроків щодо:
  • виведення частини земель з обробітку, адже площа ріллі надмірна і необґрунтована ні з економічної, ні з екологічної точки зору;
  • консервація деградованих земель;
  • впровадження агролісомеліоративних заходів, гідротехнічних меліорацій, реконструкції осушувальних і зрошувальних систем, хімічних меліорацій;
  • рекультивації;
  • розширення природно-заповідних територій.
• Брак налагодженої постійно чинної інформаційної системи про стан і динаміку ґрунтів (моніторинг) навіть у зонах із кризовим станом;
• Нестача ефективних екологічних важелів у землекористуванні, недосконалість нормативно-правової бази;
• Відсутність сталого й дієвого механізму фінансування заходів із охорони земель;
• Галузевий підхід до використання земель, розпорошеність землі за різними власниками, зниження рівня керованості у землекористуванні.

Заходи з відтворення родючості ґрунтів та їхня охорона

Види землеробства

Екстенсивне землеробство зумовило розорювання лучних земель аж до урізу русла річки, а також схилів, на яких повинні рости ліси, чагарники і трави. В кожній районній соціоекосистемі повинно бути своє науково обґрунтоване співвідношення між полем, лісом, луками, болотами, водоймами, що дасть найвищий господарський ефект і збереже довкілля.

Не менш важливою справою є організація і дотримання польових, кормових протиерозійних та інших сівозмін. Потрібно оптимізувати розмір полів у сівозмінах, вони у нас часто завеликі. Необхідно перейти до нарізування полів, сівозмін по контурах ґрунтових відмін, а не розбивати різно-ґрунтові ділянки на правильні прямокутники для вигоди механізованого обробітку.

Для збереження фізичних властивостей ґрунтів (структури, пористості, оптимального водно-повітряного режиму) слід різко скоротити повторність обробітку, перейти на прогресивні форми обробітку і ефективні легкі машини і механізми. Обробіток ґрунту та догляд за посівами повинні бути комплексними, виконуватись повним набором якісних навісних та причіпних знарядь. Безплужний обробіток ґрунту є одною зі складових ефективного обробітку, що покликаний щадити ґрунт, дати можливість відтворюватись цінним властивостям землі. На порядку денному нульовий обробіток, тобто механічне втручання один раз на кілька років. Технологія нульового обробітку ґрунту вдосконалюється і їй без сумніву належить майбутнє.

Противагою надмірно хімізованого методу господарювання, є органічне (біологічне) землеробство, яке повністю усуває застосування отрутохімікатів і неякісних мінеральних добрив. Проте це землеробство вимагає високої культури, дотримання всіх термінів та вимог обробітку ґрунту і догляду за рослинами, застосування біологічних методів захисту рослин від шкідників та бур'янів. Воно невіддільне від добре поставленої насіннєвої справи, наявності високоврожайного і стійкого проти вірусів і грибів гібридного насіння.

У разі органічного (біологічного) землеробства, на перших порах врожаї дещо нижчі (на 10-20 %), але його продукція цінується на світовому ринку значно дорожче від вирощеної із застосуванням мінеральних добрив та отрутохімікатів, інколи навіть удвічі-тричі. Органічне землеробство засноване на застосуванні органічних добрив, перш за все гною, торфу, сапропелів.

Ландшафтні рішення та їх роль

Для боротьби з водною ерозією на схилах у гірських районах на височинах великого значення набуває терасування. Сучасна техніка дає змогу використовувати для землеробства схили крутістю до 30 градусів (в Японії до 60 градусів).

Ліс є найдієвішим засобом захисту ґрунту від ерозії. Великі дерева з потужною кореневою системою і трав'яна рослинність, корені яких утворюють складне сплетіння, ніби захоплюють ґрунт у міцну сітку. Ліс затримує дощову і снігову воду, перешкоджаючи тим самим утворенню поверхневого стоку. На другому місці з вологозатримання є луки, які добре захищають ґрунт від ударів водних крапель і від дії сонячного проміння. Велике значення мають лісосмуги, які захищають ґрунти від водної і вітрової ерозії. Найбільша користь від таких лісосмуг — в степових посушливих районах, де вони є дієвим засобом боротьби із посухою і суховіями.

Забрудненість ґрунту отрутохімікатами значною мірою залежить від того, як їх застосовують і зберігають. Треба дуже суворо дотримуватися правил використання засобів захисту рослин, оскільки у разі невмілого використання хімічних речовин, вони із союзника землероба перетворюються у жорстокого ворога.

Важливим способом розв'язання даної проблеми, є охорона земель від шкідливого впливу промислових, комунальних та інших відходів, викидів стічних вод, наслідків бойових дій. Щороку сотні тисяч гектарів родючих земель відводяться під різні види житлового та промислового будівництва. Необхідні екстрені заходи зі збереження ріллі. Потрібно законодавчо оголосити родючі землі недоторканими, найціннішим національним багатством країни, запорукою процвітання майбутніх поколінь наших людей. Крім агротехнічних заходів збереження ґрунтів, треба широко використовувати економічні та юридичні важелі, які є особливо дієвими в умовах ринкових відносин.

Див. також

• Список проблем довкілля
• Екологічний каркас території
• Програма «Коперник»
• Солончак
• Лісовідновлення
• Заповідник
• Природа

Примітки

1. Закон України Про охорону земель (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV
2. там само
3. Земельний Кодекс України (ст. 171) м. Київ, 25 жовтня 2001 року N 2768-ІІІ
4. Environmental degradation through military activity during peace-time. 15.11.2020. 
5. Приазов’я, Новини; Янковський, Олександр (24 грудня 2022). «Випалена земля». Як війна впливає на екологію півдня України?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 22 квітня 2023. 
6. riskope (13 лютого 2014). 100 years after WWI the soil between France and Belgium is still contaminated by remnants of war, UXOs and toxic chemical compounds. Riskope (амер.). Процитовано 17 травня 2023. 
7. Сир ТМ “КОМО” з’явиться у магазинах Данії – Спілка молочних підприємств України (укр.). Процитовано 18 травня 2023. 
8. Суспільне Новини. Рисі, вовки, лисиці: як живуть тварини у Чорнобильській зоні відчуження. 
9. Coal power air pollution in Europe. Ember (амер.). 25 травня 2021. Процитовано 8 вересня 2022. 
10. (укр.). Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021. 
11. Is oxygen required for a nuclear reactor to operate?. Quora (англ.). Процитовано 31 травня 2023. 

Посилання

• Деградація грунту; Ерозія грунту //  : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 59; 85.
• Період деградації грунтів; Показник деградації грунтів //  : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 137; 141.
• Ступінь деградації грунтів //  : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 167.
• Деградація ґрунтів // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Карта еродованості ґрунтів України [ 9 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Засолення псує 2 тис. га родючих земель щодня // Zbruch, 1.11.2014 [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]