www.wikidata.uk-ua.nina.az

Український дисидентський рух в СРСР Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь

Український дисидентський рух в СРСР

Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Дисидентські (опозиційні) рухи 1960–1980-х років в Україні — рухи, учасники якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні (УРСР) — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність, складова дисидентських рухів 1960—1980-х в СРСР.

Провідне місце серед опозиційних сил в УРСР 1960–80-х рр. мали:

  • український національно-визвольний рух (національно орієнтоване дисидентство),
  • рухи національних меншин (кримськотатарські та єврейські національні рухи за повернення на історичну Батьківщину),
  • рух за свободу совісті (релігійне дисидентство),
  • рух за соціально-економічні права.

Поширення дисидентства в 1960–80-х рр. в СРСР, у тому числі і в Україні, стало реакцією на згортання процесу десталінізації радянського суспільства, утиски національного культурно-духовного життя, серйозні порушення конституційних норм щодо свободи совісті та віросповідань, істотні прорахунки в галузі соціально-економічної політики. Помітний вплив на формування українського дисидентства справила поразка національно-визвольної боротьби 1940–50-х рр. у Західній Україні, яка проілюструвала безперспективність збройних методів опору.

Характерною рисою українського дисидентського руху була боротьба за національні інтереси українського народу, яка поєднувала найрізноманітніші форми громадянського протесту: від інтелектуального опору, що виражався як у написанні й поширенні через «самвидав» публіцистичних, прозових, поетичних творів, в яких викривалися вади радянського суспільства («Інтернаціоналізм чи русифікація?» І.Дзюби, «Право жити» Ю. Бадзьо, «Етноцид українців в СРСР» С.Хмари, публіцистика В. Чорновола, В. Мороза, В. Марченка, Є. Сверстюка та ін.), а також у ствердженні нерегламентованих культурних ініціатив (подвижницька діяльність Л. Ященка, І. Гончара, А. Горської та ін. у розбудові непідконтрольних органам влади неофіційних музеїв, бібліотек, неформальних об'єднань), до створення організаційних структур для боротьби з існуючим державним та суспільним ладом. У 2-й половині 1950-х — на початку 1960-х рр. в Україні виникає мережа таємних організацій і осередків антирадянського спрямування. Деякі з них діяли на засадах інтегрального націоналізму (див. Націоналізм): «Союз борців за звільнення України» (середина 1950-х рр., у м. Шахтарськ), Український національний комітет (1956–61, поширював свій вплив серед населення Львівської області), Український національний фронт (1964–67, у Львівській, Івано-Франківській, Кропивницькій, Донецькій областях); деякі спиралися на ідеї націонал-комунізму: Українська робітничо-селянська спілка (1960–61, у Львівській обл.), «Українська національна комуністична партія» (1971–72, м. Київ), «Партія національного прогресу» (кінець 1970 — початок 1980-х рр., у м. Горлівка). Якщо націонал-комуністичні та націоналістичні угруповання робили основний акцент на розв'язання національних проблем і домагалися побудови незалежної Української держави, то чимало інших організацій і груп («Підпільний центр «Свобода» у м. Костянтинівка Донецької обл., «Демократичний союз соціалістів» у смт Серпневе Одеської обл., «Боротьба за громадську справедливість» у Миколаївській обл., «Партія боротьби за реалізацію ленінських ідей» у м. Луганськ та ін.) виводили на перший план завдання реалізації демократичних прав і свобод громадян незалежно від їх національної приналежності як неодмінну запоруку подальшого розвитку радянського суспільства.

Етапи українського дисидентського руху Редагувати

В історії українського дисидентського руху вирізняють два етапи. На першому етапі (2-га пол. 1950 — серед. 1960-х рр.) протести здебільшого мали анонімний характер, здійснювались у вигляді розповсюдження листівок, нац. символіки, на другому (серед. 1960-х — 1970-ті рр.) — надзвичайно важливим стало поширення легальних форм боротьби. Останнє знайшло вираження в широкій петиційній кампанії («Лист 78-ми», «Лист 139-ти»), відкритих акціях протесту (демонстративна акція в київ. кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків» 14 вересня 1965; мітинги біля пам'ятника Т.Шевченку в Києві, особливо з приводу відзначення чергової річниці перепоховання праху Т.Шевченка в Україні 22 трав.), актах самоспалення, здійснених В.Макухом, О.Гірником, М.Береславським, формуванні громадських організацій на захист деяких політв'язнів («Громадський комітет на захист Ніни Строкатої», 1971), заснуванні в листопаді 1976 Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод, яка діяла на основі підписання керівництвом СРСР Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Фінляндія, 1975).

Боротьба за повернення на свою історичну Батьківщину Редагувати

У літописі опозиційного руху 2-ї пол. 1950–1980-х рр. в Україні значне місце посідає боротьба кримських татар за повернення на свою історичну Батьківщину, реалізацію прав і свобод, гарантованих міжнародними актами, конституціями СРСР та УРСР. Перші кроки в становленні кримськотатарського національного руху спостерігалися вже наприкінці 1940-х рр. Вони виявились у нестримному прагненні кримських татар зберегти власну самобутність, мову, культуру; в масових утечах з місць «спецпоселення» (див. Депортація кримськотатарського народу 1944), порушенні встановленого режиму їх функціонування, в масовій перманентній петиційній кампанії, діяльності таємного гуртка «Союз кримськотатарської молоді за повернення на Батьківщину» на чолі з М. Джемілєвим, М. Омеровим, М. Османовим, Р. Годженовим та ін.

Значний прошарок опозиції в Україні становив єврейський національний рух, представлений двома основними течіями — «еміграційників» (домагання реалізації права на еміграцію) і «культурників» (відродження історично-культурних традицій українського єврейства). Активісти єврейського національного руху Й. Зісельс, Я. Левін, Я. Меш, О. Парицький докладали чимало зусиль для створення нелегальних культурно-освітніх центрів — «ульпанів» — у Києві, Харкові, Одесі, задоволення релігійних потреб єврейської меншини (див. Юдаїзм в Україні), подолання проявів побутового і державного антисемітизму (див. Антисемітизм в Україні).

Релігійне дисидентство Редагувати

Антицерковна кампанія 2-ї половини 1950 — початку 1960-х рр., що супроводжувалася форсованим подоланням «релігійності», адміністративним втручанням у діяльність релігійних організацій, викликала появу релігійного дисидентства. В лоні РПЦ існувало кілька течій, спрямованих як проти Московського патріархату, так і проти державних органів. Ідеться про спробу створення в 1-й половині 1950-х рр. єдиної незалежної української церкви, про діяльність «Комітету відновлення Церкви і боротьби за її канонічну чистоту» і «Християнського комітету захисту прав віруючих в СРСР», прилюдні виступи єпископа Полтавського і Кременчуцького Феодосія (Дикуна) проти грубого втручання держави у справи церкви, правозахисну діяльність священників П. Здрилюка, В. Романюка (див. Володимир), протести віруючих проти масового закриття церков і монастирів, нищення святих місць тощо.

Серйозною силою був рух за відновлення Української греко-католицької церкви, який виник практично відразу після неканонічного Львівського собору Української греко-католицької церкви 1946 і виявився у функціонуванні незареєстрованих релігійних громад, створенні організацій захисту прав віруючих: «Ініціативна група захисту прав віруючих і церкви» на чолі з Й. Терелею, «Комітет захисту УГКЦ» (кер. — І. Гель), акціях протесту, богословських творах Й. Сліпого, В. Величковського, Р. Бахталовського.

В опозиції до режиму перебували представники римо-католицьких та юдейських громад. Високою активністю відзначалися опозиційні течії серед євангельських християн-баптистів, адвентистів сьомого дня (див. Адвентизм), п'ятидесятників, що створили незалежні від держави духовні центри («Рада Церков євангельських християн-баптистів», «Вірні і вільні Адвентисти сьомого дня»), поширювали релігійний «самвидав», апелювали до світової громадської думки.

Союзне і республіканське партійно-державне керівництво офіційно не визнавало наявності в країні опозиції режимові, характеризуючи представників останньої не як опозиціонерів, а як «відщепенців», «кримінальних злочинців», послідовно проводило боротьбу з нонконформістськими силами. Відповіддю на активізацію дисидентського руху стали політичні репресії, які проводилися за допомогою розгалуженого карального апарату та спиралися на відповідну законодавчу та нормативну базу радянського комуністичного режиму.

Провідні учасники руху Редагувати

Див. також Редагувати

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cya stattya potrebuye uporyadkuvannya dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin Disidentski opozicijni ruhi 1960 1980 h rokiv v Ukrayini ruhi uchasniki yakogo vistupali za demokratizaciyu suspilstva dotrimannya prav i svobod lyudini v Ukrayini URSR za vilnij rozvitok ukrayinskoyi movi ta kulturi realizaciyu prav ukrayinskogo narodu na vlasnu derzhavnist skladova disidentskih ruhiv 1960 1980 h v SRSR Providne misce sered opozicijnih sil v URSR 1960 80 h rr mali ukrayinskij nacionalno vizvolnij ruh nacionalno oriyentovane disidentstvo ruhi nacionalnih menshin krimskotatarski ta yevrejski nacionalni ruhi za povernennya na istorichnu Batkivshinu ruh za svobodu sovisti religijne disidentstvo ruh za socialno ekonomichni prava Poshirennya disidentstva v 1960 80 h rr v SRSR u tomu chisli i v Ukrayini stalo reakciyeyu na zgortannya procesu destalinizaciyi radyanskogo suspilstva utiski nacionalnogo kulturno duhovnogo zhittya serjozni porushennya konstitucijnih norm shodo svobodi sovisti ta virospovidan istotni prorahunki v galuzi socialno ekonomichnoyi politiki Pomitnij vpliv na formuvannya ukrayinskogo disidentstva spravila porazka nacionalno vizvolnoyi borotbi 1940 50 h rr u Zahidnij Ukrayini yaka proilyustruvala bezperspektivnist zbrojnih metodiv oporu Harakternoyu risoyu ukrayinskogo disidentskogo ruhu bula borotba za nacionalni interesi ukrayinskogo narodu yaka poyednuvala najriznomanitnishi formi gromadyanskogo protestu vid intelektualnogo oporu sho virazhavsya yak u napisanni j poshirenni cherez samvidav publicistichnih prozovih poetichnih tvoriv v yakih vikrivalisya vadi radyanskogo suspilstva Internacionalizm chi rusifikaciya I Dzyubi Pravo zhiti Yu Badzo Etnocid ukrayinciv v SRSR S Hmari publicistika V Chornovola V Moroza V Marchenka Ye Sverstyuka ta in a takozh u stverdzhenni nereglamentovanih kulturnih iniciativ podvizhnicka diyalnist L Yashenka I Gonchara A Gorskoyi ta in u rozbudovi nepidkontrolnih organam vladi neoficijnih muzeyiv bibliotek neformalnih ob yednan do stvorennya organizacijnih struktur dlya borotbi z isnuyuchim derzhavnim ta suspilnim ladom U 2 j polovini 1950 h na pochatku 1960 h rr v Ukrayini vinikaye merezha tayemnih organizacij i oseredkiv antiradyanskogo spryamuvannya Deyaki z nih diyali na zasadah integralnogo nacionalizmu div Nacionalizm Soyuz borciv za zvilnennya Ukrayini seredina 1950 h rr u m Shahtarsk Ukrayinskij nacionalnij komitet 1956 61 poshiryuvav svij vpliv sered naselennya Lvivskoyi oblasti Ukrayinskij nacionalnij front 1964 67 u Lvivskij Ivano Frankivskij Kropivnickij Doneckij oblastyah deyaki spiralisya na ideyi nacional komunizmu Ukrayinska robitnicho selyanska spilka 1960 61 u Lvivskij obl Ukrayinska nacionalna komunistichna partiya 1971 72 m Kiyiv Partiya nacionalnogo progresu kinec 1970 pochatok 1980 h rr u m Gorlivka Yaksho nacional komunistichni ta nacionalistichni ugrupovannya robili osnovnij akcent na rozv yazannya nacionalnih problem i domagalisya pobudovi nezalezhnoyi Ukrayinskoyi derzhavi to chimalo inshih organizacij i grup Pidpilnij centr Svoboda u m Kostyantinivka Doneckoyi obl Demokratichnij soyuz socialistiv u smt Serpneve Odeskoyi obl Borotba za gromadsku spravedlivist u Mikolayivskij obl Partiya borotbi za realizaciyu leninskih idej u m Lugansk ta in vivodili na pershij plan zavdannya realizaciyi demokratichnih prav i svobod gromadyan nezalezhno vid yih nacionalnoyi prinalezhnosti yak neodminnu zaporuku podalshogo rozvitku radyanskogo suspilstva Zmist 1 Etapi ukrayinskogo disidentskogo ruhu 2 Borotba za povernennya na svoyu istorichnu Batkivshinu 3 Religijne disidentstvo 4 Providni uchasniki ruhu 5 Div takozh 6 DzherelaEtapi ukrayinskogo disidentskogo ruhu RedaguvatiV istoriyi ukrayinskogo disidentskogo ruhu viriznyayut dva etapi Na pershomu etapi 2 ga pol 1950 sered 1960 h rr protesti zdebilshogo mali anonimnij harakter zdijsnyuvalis u viglyadi rozpovsyudzhennya listivok nac simvoliki na drugomu sered 1960 h 1970 ti rr nadzvichajno vazhlivim stalo poshirennya legalnih form borotbi Ostannye znajshlo virazhennya v shirokij peticijnij kampaniyi List 78 mi List 139 ti vidkritih akciyah protestu demonstrativna akciya v kiyiv kinoteatri Ukrayina na prem yeri filmu S Paradzhanova Tini zabutih predkiv 14 veresnya 1965 mitingi bilya pam yatnika T Shevchenku v Kiyevi osoblivo z privodu vidznachennya chergovoyi richnici perepohovannya prahu T Shevchenka v Ukrayini 22 trav aktah samospalennya zdijsnenih V Makuhom O Girnikom M Bereslavskim formuvanni gromadskih organizacij na zahist deyakih politv yazniv Gromadskij komitet na zahist Nini Strokatoyi 1971 zasnuvanni v listopadi 1976 Ukrayinskoyi gromadskoyi grupi spriyannya vikonannyu Gelsinkskih ugod yaka diyala na osnovi pidpisannya kerivnictvom SRSR Zaklyuchnogo akta Naradi z bezpeki ta spivrobitnictva v Yevropi Finlyandiya 1975 Borotba za povernennya na svoyu istorichnu Batkivshinu RedaguvatiU litopisi opozicijnogo ruhu 2 yi pol 1950 1980 h rr v Ukrayini znachne misce posidaye borotba krimskih tatar za povernennya na svoyu istorichnu Batkivshinu realizaciyu prav i svobod garantovanih mizhnarodnimi aktami konstituciyami SRSR ta URSR Pershi kroki v stanovlenni krimskotatarskogo nacionalnogo ruhu sposterigalisya vzhe naprikinci 1940 h rr Voni viyavilis u nestrimnomu pragnenni krimskih tatar zberegti vlasnu samobutnist movu kulturu v masovih utechah z misc specposelennya div Deportaciya krimskotatarskogo narodu 1944 porushenni vstanovlenogo rezhimu yih funkcionuvannya v masovij permanentnij peticijnij kampaniyi diyalnosti tayemnogo gurtka Soyuz krimskotatarskoyi molodi za povernennya na Batkivshinu na choli z M Dzhemilyevim M Omerovim M Osmanovim R Godzhenovim ta in Znachnij prosharok opoziciyi v Ukrayini stanoviv yevrejskij nacionalnij ruh predstavlenij dvoma osnovnimi techiyami emigracijnikiv domagannya realizaciyi prava na emigraciyu i kulturnikiv vidrodzhennya istorichno kulturnih tradicij ukrayinskogo yevrejstva Aktivisti yevrejskogo nacionalnogo ruhu J Zisels Ya Levin Ya Mesh O Parickij dokladali chimalo zusil dlya stvorennya nelegalnih kulturno osvitnih centriv ulpaniv u Kiyevi Harkovi Odesi zadovolennya religijnih potreb yevrejskoyi menshini div Yudayizm v Ukrayini podolannya proyaviv pobutovogo i derzhavnogo antisemitizmu div Antisemitizm v Ukrayini Religijne disidentstvo RedaguvatiAnticerkovna kampaniya 2 yi polovini 1950 pochatku 1960 h rr sho suprovodzhuvalasya forsovanim podolannyam religijnosti administrativnim vtruchannyam u diyalnist religijnih organizacij viklikala poyavu religijnogo disidentstva V loni RPC isnuvalo kilka techij spryamovanih yak proti Moskovskogo patriarhatu tak i proti derzhavnih organiv Idetsya pro sprobu stvorennya v 1 j polovini 1950 h rr yedinoyi nezalezhnoyi ukrayinskoyi cerkvi pro diyalnist Komitetu vidnovlennya Cerkvi i borotbi za yiyi kanonichnu chistotu i Hristiyanskogo komitetu zahistu prav viruyuchih v SRSR prilyudni vistupi yepiskopa Poltavskogo i Kremenchuckogo Feodosiya Dikuna proti grubogo vtruchannya derzhavi u spravi cerkvi pravozahisnu diyalnist svyashennikiv P Zdrilyuka V Romanyuka div Volodimir protesti viruyuchih proti masovogo zakrittya cerkov i monastiriv nishennya svyatih misc tosho Serjoznoyu siloyu buv ruh za vidnovlennya Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi yakij vinik praktichno vidrazu pislya nekanonichnogo Lvivskogo soboru Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi 1946 i viyavivsya u funkcionuvanni nezareyestrovanih religijnih gromad stvorenni organizacij zahistu prav viruyuchih Iniciativna grupa zahistu prav viruyuchih i cerkvi na choli z J Tereleyu Komitet zahistu UGKC ker I Gel akciyah protestu bogoslovskih tvorah J Slipogo V Velichkovskogo R Bahtalovskogo V opoziciyi do rezhimu perebuvali predstavniki rimo katolickih ta yudejskih gromad Visokoyu aktivnistyu vidznachalisya opozicijni techiyi sered yevangelskih hristiyan baptistiv adventistiv somogo dnya div Adventizm p yatidesyatnikiv sho stvorili nezalezhni vid derzhavi duhovni centri Rada Cerkov yevangelskih hristiyan baptistiv Virni i vilni Adventisti somogo dnya poshiryuvali religijnij samvidav apelyuvali do svitovoyi gromadskoyi dumki Soyuzne i respublikanske partijno derzhavne kerivnictvo oficijno ne viznavalo nayavnosti v krayini opoziciyi rezhimovi harakterizuyuchi predstavnikiv ostannoyi ne yak opozicioneriv a yak vidshepenciv kriminalnih zlochinciv poslidovno provodilo borotbu z nonkonformistskimi silami Vidpoviddyu na aktivizaciyu disidentskogo ruhu stali politichni represiyi yaki provodilisya za dopomogoyu rozgaluzhenogo karalnogo aparatu ta spiralisya na vidpovidnu zakonodavchu ta normativnu bazu radyanskogo komunistichnogo rezhimu Providni uchasniki ruhu RedaguvatiBerdnik Oles Pavlovich Gel Ivan Andrijovich Gorbal Mikola Andrijovich Gorin Bogdan Mikolajovich Gorin Mihajlo Mikolajovich Gorska Alla Oleksandrivna Grigorenko Petro Grigorovich Dzyuba Ivan Mihajlovich Duzhij Petro Atanasijovich Zalivaha Opanas Ivanovich Kalinec Igor Mironovich Karavanskij Svyatoslav Josipovich Kovalenko Ivan Yuhimovich Kochur Grigorij Porfirovich Kocyubinska Mihajlina Homivna Lesiv Yaroslav Vasilovich Litvin Yurij Timonovich Luk yanenko Levko Grigorovich Lupinis Anatolij Ivanovich Makuh Vasil Omelyanovich Marchenko Valerij Veniaminovich Marinovich Miroslav Frankovich Meshko Oksana Yakivna Moroz Valentin Yakovich Ovsiyenko Vasil Vasilovich Plyush Leonid Ivanovich Popadyuk Zoryan Volodimirovich Rozumnij Petro Pavlovich Rudenko Mikola Danilovich Sverstyuk Yevgen Oleksandrovich Svitlichna Nadiya Oleksiyivna Svitlichnij Ivan Oleksijovich Senik Irina Mihajlivna Sokulskij Ivan Grigorovich Strokata Nina Antonivna Stus Vasil Semenovich Stasiv Kalinec Irina Onufriyivna Tihij Oleksij Ivanovich Hmara Stepan Ilkovich Chornovil V yacheslav Maksimovich Shabatura Stefaniya MihajlivnaDiv takozh RedaguvatiZadushene vidrodzhennya Shistdesyatniki Rusifikaciya Ukrayini Internacionalizm chi rusifikaciya Rozstrilyane vidrodzhennya Radyanskij narod Velikoderzhavnij shovinizm Ukrayinsko rosijski vidnosini Hlopomanstvo Ukrayinofilstvo Gromadi tovaristva Narodovci Ukrayinske nacionalne vidrodzhennya Ukrayinskij nacionalizm UkrayinizaciyaDzherela RedaguvatiBazhan O G Disidentski opozicijni ruhi 1960 1980 h rokiv v Ukrayini Arhivovano 1 kvitnya 2013 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Disidenti Antologiya tekstiv Uporyad O Sinchenko D Stus L Finberg Nauk red O Sinchenko Nacionalnij universitet Kiyevo Mogilyanska akademiya Centr doslidzhen istoriyi ta kulturi shidnoyevropejskogo yevrejstva Centr yevropejskih gumanitarnih doslidzhen Ukrayinskij katolickij universitet Institut religiyi ta suspilstva K Duh i Litera 2018 656 s BIBLIOTEKA SPROTIVU BIBLIOTEKA NADIYi DISIDENSTVO Arhivovano 13 sichnya 2019 u Wayback Machine Elektronna biblioteka Ukrayinika Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ukrayinskij disidentskij ruh v SRSR amp oldid 39955685