Яросла́в Васи́льович Ле́сів (3 січня 1943, Лужки, Долинський район, Івано-Франківська область — 9 жовтня 1991, Павлівка, Івано-Франківська область) — член Української Гельсінкської групи (УГГ), активний учасник національно-патріотичного і релігійного руху. Батько Ярослава Лесіва брав участь в УПА.
| Ярослав Лесів | |
|---|---|
| | |
| Ім'я при народженні | Ярослав Васильович Лесів |
| Народився | 3 січня 1943 Лужки, Долинський район, Івано-Франківська область |
| Помер | 9 жовтня 1991 (48 років) с. Павлівка ·дорожньо-транспортна пригода |
| Країна | СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет, правозахисник, священик, громадський діяч |
| Галузь | політична діяльність, захист прав людиниd, творче і професіональне письмоd і церковне служінняd |
| Відомий завдяки | член Української Гельсінкської групи, Українського Національного фронту |
| Знання мов | українська |
| Нагороди | |
Життєпис Редагувати
У 1965 році закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури.
Діяльність в УНФ Редагувати
Приєднався до Українського національного фронту у цьому ж 1965 році, після знайомства із Дмитром Квецком. Поширював нелегальну літературу УНФ у транспорті та за місцем праці в смт. Завалля Кіровогорадської області.
У другій половині листопада 1967 року виїзною сесією Верховного Суду УРСР був засуджений за ст. 56 ч. 1 (зрада Батьківщини) та ст. 64 ч. 1 (створення організації) КК УРСР до 6 років позбавлення волі.
Після звільнення у 1973 році працював столяром на лісокомбінаті у місті Болехові, де й одружився, а наступного року народився син Тарас.
Діяльність в УГС Редагувати
Став членом Української Гельсінської спілки. У 1979 році знову засуджений, цього разу на 2 роки. Покарання відбув у таборі загального режиму у м. Сарни на Рівненщині.
У травні 1981 року, перебуваючи в ув'язненні, отримав нові звинувачення і поновлення слідства. Протягом півроку протестував, оголосивши голодування.
15 листопада 1981 року у таборі відбувся суд, який присудив ще 5 років таборів суворого режиму. Відбував ув'язнення у Краснодоні на Луганщині.
Священик УГКЦ Редагувати
Після звільнення став одним із активних ініціаторів відродження Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). 1988 року розпочав навчання у підпільній семінарії, під керівництвом єпископа Василика.
У 1989 році прийняв сан священика УГКЦ. 2 серпня 1989 року їздив до Москви із групою віруючих з вимогою легалізувати УГКЦ. Після повернення додому був заарештований, але наступного дня звільнений через тиск громадськості.
Брав участь у перепохованні в Києві 19 листопада 1989 року Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина.
9 жовтня 1991 року загинув у ДТП в селі Павлівка (поряд із Івано-Франківськом) за нез’ясованих обставин.
Похований на церковному подвір'ї біля храму Святої Параскевії у Болехові.
Вшанування пам'яті Редагувати
У рідному селі його іменем названа центральна вулиця. На стіні церкви Введення Пречистої Діви Марії встановлена меморіальна дошка.
Державні нагороди Редагувати
- Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).
Твори Редагувати
>
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- . Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 26 грудня 2021.
Джерела Редагувати
- Лесів Ярослав. ТТ (тюремна тишина). Поезії. — Івано-Франківськ: Перевал, 1992. 64 с. Передмова Опанаса Заливахи.
- Алексеева Л. История инакомыслия в СССР.— Вильнюс-Москва: Весть, 1992, С. 10, 31, 276.
- Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960—1980 років.— К.: Либідь, 1995.— С. 74, 168, 170, 173.
- Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 109, 113, 114, 117, 132, 134.
- Зайцев Ю. Ідея і чин Українського національного фронту.— Львів: Український часопис.— Воля і Батьківщина, 1997 № 2.— С. 26-34.
- Сверстюк Є. Блудні сини України. К.: Знання, 1993.— С. 220—226.
- Вісник репресій в Україні.— Нью-Йорк: Закордонне представництво Української Гельсінкської групи, 1980, 6-7; 1981, 7-12; 1982, 6-24.
- Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 55.— С. 18-19; вип. 56.— С. 66.
- ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1983, вип. 63.— С. 167—168.
- Вести из СССР. Т. 2, 1982—1984.— Мюнхен: Права человека.— 1982, 3-3.
Посилання Редагувати
- «Не великими будьте, а святими». 18 років від загибелі священика Ярослава Лесіва
- 1943, 3 січня у селі Лужки на Івано-Франківщині народився Ярослав Лесів – член Української Гельсінської групи, дисидент.
[ 10 січня 2017 у Wayback Machine.]