www.wikidata.uk-ua.nina.az

Марченко Валерій Веніамінович Вале рій Ма рченко 16 вересня 1947 7 жовтня 1984 український дисидент правозахисник літера

Марченко Валерій Веніамінович

Вале́рій Ма́рченко (16 вересня 1947 — 7 жовтня 1984) — український дисидент-правозахисник, літературознавець і перекладач, жертва радянського режиму.

Марченко Валерій Веніамінович
Валерій Марченко
Народився 16 вересня 1947(1947-09-16)
Київ, Українська РСР,
 СРСР
Помер 7 жовтня 1984(1984-10-07) (37 років)
Ленінград, Російська РФСР,  СРСР
Поховання Гатне
Громадянство  СРСР
Національність українець
Діяльність правозахисник, письменник, літературознавець, перекладач, дисидент, literary scholar
Галузь література, літературознавство і переклад
Відомий завдяки дисидент-правозахисник, літературознавець, перекладач
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Знання мов українська
Мати Марченко Ніна Михайлівна
Родичі Марченко Михайло Іванович
Нагороди
Орден «За мужність» І ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марченко.

Життєпис Редагувати

Дитинство та юність Редагувати

Народився 16 вересня 1947 року в Києві. Онук (по матері) Михайла Івановича Марченка (19 вересня 1902 — 22 січня 1983) — українського історика, автора численних праць з історії України доби середньовіччя, першого радянського ректора Львівського університету. 

Від народження хлопець отримав прізвище свого батька — Умрилов. Батьки в подальшому розлучилися. Мати в другому шлюбі носила вже прізвище свого нового чоловіка — Смужаниця. У дорослому віці (у 25 років) Валерій змінив своє прізвище й узяв прізвище діда (дівоче прізвище матері). 

Навчався на філологічному факультеті Київського університету, одночасно вивчав тюркські мови у Бакинському університеті.

З 1970 року — співробітник газети «Літературна Україна». За сумісництвом викладав українську мову та літературу в середній школі у Києві. Протягом 1971–1972 років опублікував ряд перекладів з азербайджанської творів Сулеймана Сані Ахундова, Джаліла Мамедкулізаде.

В період 1968–1973 були написані, але не опубліковані літературознавчі розвідки про Миколу Зерова (рос. «Русское наследие неоклассика»), публіцистичні статті «Київський діалог», «Страшний якийсь тягар» та інші. Друкувався у молодіжних виданнях Азербайджану і Туркменістану.

Арешти і ув'язнення Редагувати

25 червня 1973 року заарештований співробітниками КДБ. За вироком Київського обласного суду від 27 грудня 1973 року (відповідно до ст. 62 ч. 1 Кримінального кодексу УРСР «Антирадянська пропаганда та агітація»), засуджений до 6 років позбавлення волі в колонії суворого режиму і 2-х років заслання.

Відбував покарання у пермському таборі для політв'язнів № 35. У таборах познайомився з українськими правозахисниками — Іваном Світличним, Семеном Глузманом та іншими. В ув'язненні написав ряд публіцистичних нарисів, в яких висвітлював умови існування в'язнів у радянських таборах, трагічні події 1940–50-х років у Західній Україні.

Незважаючи на тяжку хворобу нирок, яка привела до інвалідності, Марченко відмовився писати заяву-каяття. Після звільнення жив у Києві. Довго не міг знайти роботу, згодом працював сторожем. Займався перекладами з англійської, писав публіцистичні статті — «Там, у Київських печерах», «Гулак». Активно займався правозахисною діяльністю, розсилав листи-протести із засудженням існуючої тоталітарної системи. Рішуче виступив проти інструкції Міністерства освіти УРСР «Про посилення вивчення російської мови у школах України», яку назвав «найсвіжішим Валуєвським указом».

21 жовтня 1983 року вже важко хворого Валерія Марченка заарештовують вдруге і 13–14 березня 1984 року судять. Справу розглядав Київський міський суд під головуванням заступника голови Київського міського суду Григорія Івановича Зубця . Винним себе В. Марченко не визнав. В останньому слові він сказав, що «вірить у Бога та в добре начало в людях», що «завжди намагався робити людям добро». Він заявив також, що «держава мільйон разів завинила перед громадянами» та що він протестуватиме проти цього до кінця свого життя. В. Марченка визнали особливо небезпечним рецидивістом та засудили до 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання. Етапом був відправлений у пермські табори, де незабаром відмовили нирки.

Вирок:

Помер 5 жовтня 1984 року в тюремній лікарні в Ленінграді. Мати Валерія змогла добитися видачі тіла сина. Похований у селі Гатному (Києво-Святошинського району Київської області) в одній могилі з прахом діда Михайла. 

Суддю Григорія Зубця, який засудив Марченка та визнав його «особливо небезпечним рецидивістом», 6 жовтня 2017 року Президент України нагородив орденом Ярослава Мудрого V ступеня.

Творчість Редагувати

Автор перекладів з азербайджанської мови, нарисів «Микола Гулак» (1982), «Там, у київських печерах» (1983).

  • Марченко В. Антон Олійник. Спогади // Сучасність. — 1982. — Ч. 1–2. — С. 171—177.
  • Марченко В. Давня азербайджанська література в дослідженнях Агатангела Кримського // Радянське літературознавство. — 1971. — № 1. — С. 59–66.
  • Марченко В. Листи до матері з неволі. — К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1994.
  • Марченко В. Обличчям на схід. До 100-річчя з дня народження А. Ю. Кримського // Дніпро. — 1971. — № 1. — С. 138—140.
  • Валерій Марченко. Занапащена Кліо // Листи до матері з неволі. — К.: Фундація ім. Олега Ольжича, 1994. — 500 с.

Пам'ять Редагувати

Меморіальна дошка

У Гамбурзі вийшла в перекладі німецькою мовою книга про життя і творчість Валерія Марченка — «Я не маю ні дому, ні вулиці».

У 2001 році режисер Максим Бернадськи та журналіст Юрій Луканов зфільмували документальний фільм «Хто ви є, містер Джекі?» про листування Валерія Марченка з нідерландською студенткою Джекі Бакс.

Пам'ятник Валерію Марченку встановлений у дворі Гатненської сільської ради (2017)

У київській школі № 175, в якій навчався Валерій Марченко, створено музей його імені, присвячений життю і роботам Валерія. 

На будинку в Києві, по вулиці Данила Щербаківського, 72 де він жив з квітня 1963 року по жовтень 1983 року, встановлено меморіальну дошку. Коли вулиця Данила Щербаківського мала назву вулиця Щербакова існувала пропозиція перейменувати її на честь дисидента.

22 вересня 2011 року середній загальноосвітній школі № 175 Шевченківського району було присвоєне ім'я Валерія Марченка.

12 жовтня 2017 року Київрада перейменувала на його честь площу в місцевості Нивки.

14 жовтня 2017 року, 33 роки після похорону, за присутності земляків і побратимів-політв'язнів, в центрі села Гатне відкрито гранітний памятник Валерію Марченку, роботи скульптора Романа Захарчука. На обеліску з чорного граніту викарбувані слова американського президента Рональда Рейгана: «Його життя назавжди лишиться прикладом для всіх тих, кого глибоко хвилюють права українського народу».

Державні нагороди Редагувати

  • Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).

Примітки Редагувати

  1. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. Позняк-Хоменко, Наталка (13 жовтня 2017). . https://umoloda.kyiv.ua (українською). Україна молода. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 23 жовтня 2019. 
  3. ↑ Володимир Панченко (1 червня 2011). Вільний в ув’язненні (Моральний імператив Валерія Марченка). на сайті Українського тижня. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 4 червня 2011. 
  4. Віктор Трепак. Нагорода як наруга // «Дзеркало тижня». — № 40 (336) 28 жовтня 2017. — С. 2. з джерела 31 березня 2019. Процитовано 29 жовтня 2017.
  5. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2009. 
  6. . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 13 жовтня 2017. 
  7. Надія Романюк. "Світ тримається на одержимих" // Дзеркало тижня. — 2005. — Т. #21 (549) (4 червня). з джерела 14 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015.
  8. . Архів оригіналу за 19 грудня 2010. Процитовано 15 січня 2011. 
  9. Історична правда author =. 17 жовтня 2017. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. 
  10. . Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 18 квітня 2022. 

Джерела та література Редагувати

Про Валерія Марченка:

  • Валерій Марченко: / Упорядн. Н. Смужаниця Марченко, Н. Кочан.  — К.: Сфера; Дух і літера, 2001. — 536 с.
  • Валерій і Сандра: Листування Валерія Марченка і Сандри Фапп'яно / Передм. М. Мариновича. — К.: Смолоскип, 2010. — 104 с.
  • Рахманний Р. Сучасні критерії українського патріотизму // Україна атомного віку. Есеї і статті. 1945—1986. — Торонто: Гомін України, 1988. — С. 586—599.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Vale rij Ma rchenko 16 veresnya 1947 7 zhovtnya 1984 ukrayinskij disident pravozahisnik literaturoznavec i perekladach 2 zhertva radyanskogo rezhimu Marchenko Valerij VeniaminovichValerij MarchenkoNarodivsya 16 veresnya 1947 1947 09 16 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPomer 7 zhovtnya 1984 1984 10 07 37 rokiv Leningrad Rosijska RFSR SRSRPohovannya GatneGromadyanstvo SRSRNacionalnist ukrayinecDiyalnist pravozahisnik pismennik literaturoznavec perekladach disident literary scholarGaluz literatura 1 literaturoznavstvo 1 i pereklad 1 Vidomij zavdyaki disident pravozahisnik literaturoznavec perekladachAlma mater KNU imeni Tarasa ShevchenkaZnannya mov ukrayinska 1 Mati Marchenko Nina MihajlivnaRodichi Marchenko Mihajlo IvanovichNagorodi Orden Za muzhnist I stupenya Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Marchenko Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Ditinstvo ta yunist 1 2 Areshti i uv yaznennya 2 Tvorchist 3 Pam yat 4 Derzhavni nagorodi 5 Primitki 6 Dzherela ta literatura 7 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiDitinstvo ta yunist Redaguvati Narodivsya 16 veresnya 1947 roku v Kiyevi Onuk po materi Mihajla Ivanovicha Marchenka 19 veresnya 1902 22 sichnya 1983 ukrayinskogo istorika avtora chislennih prac z istoriyi Ukrayini dobi serednovichchya pershogo radyanskogo rektora Lvivskogo universitetu 3 Vid narodzhennya hlopec otrimav prizvishe svogo batka Umrilov Batki v podalshomu rozluchilisya Mati v drugomu shlyubi nosila vzhe prizvishe svogo novogo cholovika Smuzhanicya U doroslomu vici u 25 rokiv Valerij zminiv svoye prizvishe j uzyav prizvishe dida divoche prizvishe materi 3 Navchavsya na filologichnomu fakulteti Kiyivskogo universitetu odnochasno vivchav tyurkski movi u Bakinskomu universiteti Z 1970 roku spivrobitnik gazeti Literaturna Ukrayina Za sumisnictvom vikladav ukrayinsku movu ta literaturu v serednij shkoli u Kiyevi Protyagom 1971 1972 rokiv opublikuvav ryad perekladiv z azerbajdzhanskoyi tvoriv Sulejmana Sani Ahundova Dzhalila Mamedkulizade V period 1968 1973 buli napisani ale ne opublikovani literaturoznavchi rozvidki pro Mikolu Zerova ros Russkoe nasledie neoklassika publicistichni statti Kiyivskij dialog Strashnij yakijs tyagar ta inshi Drukuvavsya u molodizhnih vidannyah Azerbajdzhanu i Turkmenistanu Areshti i uv yaznennya Redaguvati 25 chervnya 1973 roku zaareshtovanij spivrobitnikami KDB Za virokom Kiyivskogo oblasnogo sudu vid 27 grudnya 1973 roku vidpovidno do st 62 ch 1 Kriminalnogo kodeksu URSR Antiradyanska propaganda ta agitaciya zasudzhenij do 6 rokiv pozbavlennya voli v koloniyi suvorogo rezhimu i 2 h rokiv zaslannya Vidbuvav pokarannya u permskomu tabori dlya politv yazniv 35 U taborah poznajomivsya z ukrayinskimi pravozahisnikami Ivanom Svitlichnim Semenom Gluzmanom ta inshimi V uv yaznenni napisav ryad publicistichnih narisiv v yakih visvitlyuvav umovi isnuvannya v yazniv u radyanskih taborah tragichni podiyi 1940 50 h rokiv u Zahidnij Ukrayini Nezvazhayuchi na tyazhku hvorobu nirok yaka privela do invalidnosti Marchenko vidmovivsya pisati zayavu kayattya Pislya zvilnennya zhiv u Kiyevi Dovgo ne mig znajti robotu zgodom pracyuvav storozhem Zajmavsya perekladami z anglijskoyi pisav publicistichni statti Tam u Kiyivskih pecherah Gulak Aktivno zajmavsya pravozahisnoyu diyalnistyu rozsilav listi protesti iz zasudzhennyam isnuyuchoyi totalitarnoyi sistemi Rishuche vistupiv proti instrukciyi Ministerstva osviti URSR Pro posilennya vivchennya rosijskoyi movi u shkolah Ukrayini yaku nazvav najsvizhishim Valuyevskim ukazom 21 zhovtnya 1983 roku vzhe vazhko hvorogo Valeriya Marchenka zaareshtovuyut vdruge i 13 14 bereznya 1984 roku sudyat Spravu rozglyadav Kiyivskij miskij sud pid golovuvannyam zastupnika golovi Kiyivskogo miskogo sudu Grigoriya Ivanovicha Zubcya 4 Vinnim sebe V Marchenko ne viznav V ostannomu slovi vin skazav sho virit u Boga ta v dobre nachalo v lyudyah sho zavzhdi namagavsya robiti lyudyam dobro Vin zayaviv takozh sho derzhava miljon raziv zavinila pered gromadyanami ta sho vin protestuvatime proti cogo do kincya svogo zhittya V Marchenka viznali osoblivo nebezpechnim recidivistom ta zasudili do 10 rokiv taboriv osoblivogo rezhimu i 5 rokiv zaslannya 5 Etapom buv vidpravlenij u permski tabori de nezabarom vidmovili nirki Virok nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp Pomer 5 zhovtnya 1984 roku v tyuremnij likarni v Leningradi Mati Valeriya zmogla dobitisya vidachi tila sina Pohovanij u seli Gatnomu Kiyevo Svyatoshinskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti v odnij mogili z prahom dida Mihajla 3 Suddyu Grigoriya Zubcya yakij zasudiv Marchenka ta viznav jogo osoblivo nebezpechnim recidivistom 6 zhovtnya 2017 roku Prezident Ukrayini nagorodiv ordenom Yaroslava Mudrogo V stupenya 6 Tvorchist RedaguvatiAvtor perekladiv z azerbajdzhanskoyi movi narisiv Mikola Gulak 1982 Tam u kiyivskih pecherah 1983 Okremi vidannya Marchenko V Anton Olijnik Spogadi Suchasnist 1982 Ch 1 2 S 171 177 Marchenko V Davnya azerbajdzhanska literatura v doslidzhennyah Agatangela Krimskogo Radyanske literaturoznavstvo 1971 1 S 59 66 Marchenko V Listi do materi z nevoli K Fundaciya im O Olzhicha 1994 Marchenko V Oblichchyam na shid Do 100 richchya z dnya narodzhennya A Yu Krimskogo Dnipro 1971 1 S 138 140 Valerij Marchenko Zanapashena Klio Listi do materi z nevoli K Fundaciya im Olega Olzhicha 1994 500 s Pam yat Redaguvati nbsp Memorialna doshkaU Gamburzi vijshla v perekladi nimeckoyu movoyu kniga pro zhittya i tvorchist Valeriya Marchenka Ya ne mayu ni domu ni vulici U 2001 roci rezhiser Maksim Bernadski ta zhurnalist Yurij Lukanov zfilmuvali dokumentalnij film Hto vi ye mister Dzheki pro listuvannya Valeriya Marchenka z niderlandskoyu studentkoyu Dzheki Baks nbsp Pam yatnik Valeriyu Marchenku vstanovlenij u dvori Gatnenskoyi silskoyi radi 2017 U kiyivskij shkoli 175 v yakij navchavsya Valerij Marchenko stvoreno muzej jogo imeni prisvyachenij zhittyu i robotam Valeriya 7 Na budinku v Kiyevi po vulici Danila Sherbakivskogo 72 de vin zhiv z kvitnya 1963 roku po zhovten 1983 roku vstanovleno memorialnu doshku Koli vulicya Danila Sherbakivskogo mala nazvu vulicya Sherbakova isnuvala propoziciya perejmenuvati yiyi na chest disidenta 8 22 veresnya 2011 roku serednij zagalnoosvitnij shkoli 175 Shevchenkivskogo rajonu bulo prisvoyene im ya Valeriya Marchenka 12 zhovtnya 2017 roku Kiyivrada perejmenuvala na jogo chest ploshu v miscevosti Nivki 14 zhovtnya 2017 roku 33 roki pislya pohoronu za prisutnosti zemlyakiv i pobratimiv politv yazniv v centri sela Gatne vidkrito granitnij pamyatnik Valeriyu Marchenku roboti skulptora Romana Zaharchuka Na obelisku z chornogo granitu vikarbuvani slova amerikanskogo prezidenta Ronalda Rejgana Jogo zhittya nazavzhdi lishitsya prikladom dlya vsih tih kogo gliboko hvilyuyut prava ukrayinskogo narodu 9 Derzhavni nagorodi RedaguvatiOrden Za muzhnist I st 8 listopada 2006 10 za gromadyansku muzhnist samoviddanist u borotbi za utverdzhennya idealiv svobodi i demokratiyi ta z nagodi 30 yi richnici stvorennya Ukrayinskoyi Gromadskoyi Grupi spriyannya vikonannyu Gelsinkskih ugod posmertno Primitki Redaguvati a b v g Czech National Authority Database d Track Q13550863 Poznyak Homenko Natalka 13 zhovtnya 2017 Povernennya Valeriya Marchenka https umoloda kyiv ua ukrayinskoyu Ukrayina moloda Arhiv originalu za 24 lyutogo 2019 Procitovano 23 zhovtnya 2019 a b v Volodimir Panchenko 1 chervnya 2011 Vilnij v uv yaznenni Moralnij imperativ Valeriya Marchenka na sajti Ukrayinskogo tizhnya Arhiv originalu za 25 chervnya 2013 Procitovano 4 chervnya 2011 Viktor Trepak Nagoroda yak naruga Dzerkalo tizhnya 40 336 28 zhovtnya 2017 S 2 Arhivovano z dzherela 31 bereznya 2019 Procitovano 29 zhovtnya 2017 Zakordonne predstavnictvo ukrayinskoyi gelsinskoyi grupi Visnik represij v Ukrayini Redaktor uporyadnik Nadiya Svitlichna Vipusk 3 Berezen 1984 roku Nyu jork Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 12 veresnya 2009 UKAZ PREZIDENTA UKRAYiNI 307 2017 Oficijne internet predstavnictvo Prezidenta Ukrayini Oficijne internet predstavnictvo Prezidenta Ukrayini ua Arhiv originalu za 12 listopada 2020 Procitovano 13 zhovtnya 2017 Nadiya Romanyuk Svit trimayetsya na oderzhimih Dzerkalo tizhnya 2005 T 21 549 4 chervnya Arhivovano z dzherela 14 lipnya 2015 Procitovano 13 lipnya 2015 V Kiyevi perejmenuyut majzhe 200 vulic Arhiv originalu za 19 grudnya 2010 Procitovano 15 sichnya 2011 Valerij Marchenko udostoyivsya pam yatnika a jogo suddya ordena Istorichna pravda author 17 zhovtnya 2017 Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2017 Ukaz Prezidenta Ukrayini 937 2006 vid 8 listopada 2006 roku Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini zasnovnikiv ta aktivistiv Ukrayinskoyi Gromadskoyi Grupi spriyannya vikonannyu Gelsinkskih ugod Arhiv originalu za 29 veresnya 2018 Procitovano 18 kvitnya 2022 Dzherela ta literatura RedaguvatiS I Bilokin Marchenko Valerij Veniaminovich Arhivovano 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 539 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Pro Valeriya Marchenka Valerij Marchenko Tvorchist i zhittya Uporyadn N Smuzhanicya Marchenko N Kochan K Sfera Duh i litera 2001 536 s Valerij i Sandra Listuvannya Valeriya Marchenka i Sandri Fapp yano Peredm M Marinovicha K Smoloskip 2010 104 s Rahmannij R Suchasni kriteriyi ukrayinskogo patriotizmu Ukrayina atomnogo viku Eseyi i statti 1945 1986 Toronto Gomin Ukrayini 1988 S 586 599 Ukrayinska diaspora literaturni postati tvori biobibliografichni vidomosti Uporyadk V A Prosalovoyi Doneck Shidnij vidavnichij dim 2012 516 s Posilannya RedaguvatiTVORChIST I ZhITTYa Valerij Marchenko Uporyadn N Smuzhanicya Marchenko N Kochan K Sfera Duh i Litera 2001 536 s ISBN 966 7841 12 H Stenograma interv yu Nini Mihajlivni Marchenko materi Valeriya Marchenko 1947 1984 Arhivovano 8 chervnya 2009 u Wayback Machine Valerij Marchenko Zvichajnij strah avtobiografichnij naris napisanij u tabori v 1976 r pro svij pershij aresht slidstvo i sud u 1973 r Arhivovano 20 bereznya 2010 u Wayback Machine Valerij Marchenko Listi z Volodimirskoyi 33 Z knigi Listi do materi z nevoli Arhivovano 20 bereznya 2010 u Wayback Machine Valerij Marchenko Drugij aresht 1983 Z protokoliv dopitiv Dorogoyu svobodi Pavlo Procenko pro V Marchenka Arhivovano 20 bereznya 2010 u Wayback Machine Sud nad Valeriyem Marchenko Zayava Derzhdepartamentu SShA pro zagibel V M Zayava z nagodi vruchennya Premiyi imeni Valeriya Marchenka za najkrashu publikaciyu na pravozahisnu temu v ukrayinskij presi Arhivovano 20 bereznya 2010 u Wayback Machine Miroslav Marinovich P yat portretiv Valeriya Marchenko Arhivovano 20 bereznya 2010 u Wayback Machine Vasil Ovsiyenko Pohoron Valeriya Marchenka Arhivovano 25 lyutogo 2021 u Wayback Machine Yurij Lukanov HTO VI Ye MISTER DZhEKI Scenarij televizijnogo dokumentalnogo filmu Inna Filippova Universiteti Valeriya Marchenka gazeta Den 14 grudnya 2000 Chi stane Valerij Marchenko geroyem nashogo chasu ukr Igor Samokish Z porodi horobrih mushketeriv Zhittya Valeriya Marchenka yak zrazok neskorenosti duhu gazeta Den 3 grudnya 2010 Arhivovano 24 sichnya 2011 u Wayback Machine 37 rokiv tomu pomer ukrayinskij disident Valerij Marchenko FOTO Arhivovano 7 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Nacionalnij muzej istoriyi Ukrayini Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Marchenko Valerij Veniaminovich amp oldid 40536866