www.wikidata.uk-ua.nina.az

Геоморфологія Геоморфоло гія від дав гр γῆ земля μορφή форма та λόγος наука досліджує рельєф його зовнішній вигляд поход

Геоморфологія

Геоморфоло́гія (від дав.-гр. γῆ — «земля», μορφή — «форма» та λόγος — «наука») — досліджує рельєф, його зовнішній вигляд, походження, історію розвитку, сучасну динаміку та закономірності географічного поширення.

Зовнішній вигляд рельєфу Земної поверхні (морфологія), його походження (генезис), вік та динаміка розвитку.

Геоморфологія вивчає рельєф земної поверхні як системоутворюючого елементу всього довкілля. Метеоролого-кліматичні особливості, характер розміщення поверхневих і підземних вод, ґрунто-рослинний покрив, ландшафти. Розподіл населення Землі та його господарська діяльність значною мірою також залежать від особливостей морфології земної поверхні, походження та віку великих або дрібних форм рельєфу, темпів їх перетворення внаслідок природних чи антропогенних чинників.

Пошук корисних копалин, проектування, а також будівництво та експлуатація інженерних споруд, різні види господарської діяльності (промислове і цивільне будівництво, сільськогосподарське використання земель, гідротехніка та меліорація, будівництво нафто- і газопроводів, авто- і залізничних шляхів, ліній електропередач і засобів зв'язку, військові роботи тощо) зумовили появу науково-прикладних напрямків — розвідувальної та інженерної геоморфології. Впродовж останнього десятиліття ХХ ст. сформувалася екологічна геоморфологія, що разом з іншими науками має на меті вирішення екологічних проблем довкілля.

Засоби вивчення

  • Морфоструктурний аналіз рельєфу.

Основні завдання

  • аналіз морфології рельєфу
  • визначення генезису рельєфу
  • визначення віку рельєфу
  • відтворення етапів розвитку рельєфу
  • встановлення інтенсивності змін під впливом ендо- і екзогенних чинників
  • оцінювання придатності різних форм рельєфу для промислово-господарської діяльності

Основні напрямки

Геоморфологія за предметом досліджень поділяється на:

  • загальну (розглядає найбільш широкі питання будови та розвитку рельєфу),
  • регіональну (досліджує рельєф окремих ділянок земної поверхні),
  • галузеву (вивчає рельєф за певними показниками).

Галузі геоморфології:

Основні напрямки досліджень

  • Теорія та методика, методологія загальної геоморфології, системний геоморфологічний аналіз; геоморфологічні закони та геоморфологічні парадигми.
  • Теорія та методологія кліматичної геоморфології.
  • Теорія та методологія структурної геоморфології.
  • Теорія та методологія антропогенної геоморфології.
  • Еволюційна геоморфологія: розвиток давнього й експонованого рельєфу; геоморфологічна етапність та хроногеоморфологія; геоморфологічні аспекти еволюції тектоногенезу, седиментогенезу, клімату, гідросфери, біосфери, рельєфоутворюючих процесів.
  • Регіональна та планетарна геоморфологія: просторово-часові закономірності. Принципи та підходи до районування. Регіональні геоморфологічні проблеми України.
  • Просторова організація сучасного рельєфу й рельєфоутворюючих процесів, їх взаємопов'язане функціонування та прогноз розвитку.
  • Просторова організація природно-техногенних геоморфосистем, оцінка стану та прогноз розвитку.
  • Методи геоморфологічних досліджень: системний аналіз і математичне моделювання; морфоструктурний та неотектонічний аналіз, морфодинамічний аналіз; геоморфологічне картографування; дистанційні, експериментальні, палеогеоморфологічні, морфометричні методи тощо.
  • Прикладні проблеми сучасної геоморфології. Геоморфологічні дослідження при: пошуках корисних копалин, інженерному освоєнні території, сільськогосподарському природокористуванні; геоморфологічні дослідження для розв'язання екологічних проблем; геоморфологічний прогноз; геоморфологічна експертиза; геоморфологічні основи раціонального природокористування в Україні.

Методи геоморфологічних досліджень

Тісно контактуючи з фундаментальними природничими науками (фізикою, математикою, хімією), геоморфологія широко користується і методами цих наук. Ще більше значення у геоморфологічних дослідженнях мають окремі методи, що лежать в основі наук геологічного комплексу (динамічної, історичної, інженерної геології, гідрогеології тощо) та наук, які вивчають зовнішні сфери географічної оболонки (метеорології, гідрології, ґрунтознавства та ін.).

Методи геоморфологічних досліджень:

  • Діалектичний метод пізнання навколишнього середовища. Методологічна основа всіх геолого-географічних наук, а серед них і геоморфології. Він ілюструється взаємним зв'язком природних явищ, взаємодією протилежних сил, стрибкоподібним характером розвитку тощо;
  • Історичний метод (вивчає рельєф у послідовному розвитку).
  • Генетичний метод (вивчає походження окремих форм і типів рельєфу).
  • Порівняльно-описовий метод (виявляє різницю у прояві геоморфологічних процесів, вивчає основні фактори формування рельєфу),
  • Математичні методи (забезпечують дослідників кількісною інформацією про рельєф — геометричні, кінематичні та ін.).

У той же час навіть найширший набір методів згаданих наук не може задовольнити спеціальних потреб геоморфології. Виступаючи як самостійна наука, геоморфологія має свій власний об'єкт дослідження (рельєф), а отже, і базується на специфічних методах його аналізу.

В залежності від організації геоморфологічних робіт розрізняють:

  • методи польових геоморфологічних досліджень (експедиційні), які спираються на маршрутні обстеження території і поєднуються з геоморфологічним картографуванням;
  • методи стаціонарні, що передбачають тривалі спостереження за динамікою рельєфу на спеціально визначених стаціонарах, які організовують у межах характерних для даної території (ключових) ділянок;
  • методи камеральні, які спрямовані на опрацювання польових матеріалів, їх узагальнення, моделювання рельєфу тощо.

За спрямуванням геоморфологічних досліджень виділяються дві великі групи методів:

  • геолого-геоморфологічні (спрямовані головним чином на аналіз зв'язків будови поверхні з геологічною основою; за допомогою цих методів визначаються, наприклад, вік рельєфу, особливості його розвитку у минулому тощо);
  • географо-геоморфологічні, пов'язані з вивченням інтенсивності геоморфологічних процесів, їх прогнозуванням на майбутнє тощо.

Історія

Початок дослідження земної поверхні відноситься до сивої давнини, перші спроби опису та зображення місцевості виникли одночасно з писемністю. Спочатку створювались описи ойкумени та узбережжя морів, пізніше — примітивні карти. З розвитком наукового пізнання світу перейшли до створення точних карт, виявлення глобальних закономірностей, створення глобальних та локальних геоінформаційних систем з використанням потужних обчислювальних електронних приладів. Як самостійна наукова дисципліна геоморфологія склалася наприкінці XIX — на початку ХХ століть. У її становленні та розвитку особливу роль відіграли дві школи — американська та європейська (головним чином німецька). Початок докладного глобального опису планети було покладено координацією зусиль науковців 13 країн під час Міжнародного геофізичного року (1957—1959), відкрито космічну еру запуском першого в світі супутника Землі.

Геоморфологічні дослідження в світі

Джон Плайфер (1748—1819)

Відомості про рельєф Землі нагромаджувалися під час усього розвитку людського суспільства, проте як наукова дисципліна геоморфологія почала формуватися лише наприкінці XVIII — на початку XIX століть. До того часу вивчення рельєфу мало описовий характер, здійснювалося під час геологічних, географічних або землеописових досліджень. Проте й у часи середньовіччя висловлювали сміливі думки щодо деяких аспектів розвитку земної поверхні. Так, геніальний художник, інженер i вчений Леонардо да Вінчі був переконаний, що обриси суходолу не є постійними, i стверджував, що річкові долини утворені самими річками.

Прогресивними для свого часу були також погляди Михайла Ломоносова щодо нерозривного зв'язку рельєфу земної поверхні з внутрішньою будовою земних надр, безперервної зміни форм рельєфу, викладені в праці «Про шари земні».

Поштовхом до формування геоморфологічних уявлень і вивчення рельєфу як компонента довкілля став розвиток гірничої справи і цілеспрямований пошук корисних копалин у XVIII столітті. Перші наукові уявлення щодо походження та зміни форм рельєфу земної поверхні пов'язані з вченням Ломоносова про те, що основні нерівності земної поверхні — гірські хребти — утворені внутрішніми силами Землі, а їх руйнування зумовлюють вода, вітер та інші чинники, що діють на її поверхні. Шотландський геолог Джеймс Хеттон висловив припущення щодо безперервної мінливості земної поверхні, відкладення продуктів руйнування форм рельєфу на дні моря, «внутрішньої спеки» Землі та її впливу на висотне положення земної поверхні. На формування геоморфологічних уявлень вплинули також праці європейських учених — Плейфера, Вернера, Кюв'є та ін.

Вагомий внесок у розвиток геології та геоморфології у XIX столітті зробив британський геолог Чарльз Лайєль. У книзі «Основи геології» він довів, що рельєф Землі сформувався у геологічному минулому не внаслідок гіпотетичних катастроф, а під дією поступових геологічних процесів, які тривають й понині. Чарльз Лайєль — основоположник принципу актуалізму.

Упродовж XIX століття у багатьох країнах здійснювалися регіональні географічні та геологічні дослідження, внаслідок яких поступово сформувалися уявлення про найрізноманітніші закономірності, властиві навколишньому середовищу, накопичувалися знання щодо особливостей і загальних принципів функціонування земної поверхні, проводилися численні дослідження внутрішніх і зовнішніх чинників формування рельєфу Землі. Відомості про морфологію, походження, вік та динаміку форм рельєфу земної поверхні покладено в основу вчення Вільяма Дейвіса і Вальтера Пенка. Учення В. Дейвіса і В. Пенка є основними напрямами зарубіжної геоморфології. Праці сучасних вітчизняних і закордонних представників геоморфологічної науки або розвивають деякі ідеї цих учених, або містять критичні зауваження, проте завжди певною мірою ґрунтуються на їх ученнях. Так було сформовано наукові засади геоморфології, яка у другій половині XIX століття почала виокремлюватися з комплексних геолого-географічних (землезнавчих) досліджень як самостійна наука, предметом вивчення якої став рельєф.

На початку XXI століття перед геоморфологією залишається завдання дослідження й опису океанічного рельєфу, антропогенних ландшафтів, застосування накопичених знань в планетології при дослідженні інших планет Сонячної системи.

Американська геоморфологічна школа

Головним у вченні американського геолога Вільяма Девіса є уявлення про розвиток рельєфу та його еволюцію. Певні особливості форм рельєфу, які виникають під час його розвитку, залежать як від характеру процесу, що формує рельєф, так і від геологічної структури. Під впливом відповідного процесу форми рельєфу проходять певні стадії розвитку, які загалом становлять цикл. Учення про ерозійні цикли побачило світ у 1899 році. Дейвіс та його послідовники розглядали еволюцію рельєфу в межах ерозійного, льодовикового, берегового, пустельного і карстового циклів. Крім того, Дейвіс приділяв велику увагу ерозійному циклові, або, як він його називав, циклу нормальної ерозії. Він розглядав розвиток ерозійного рельєфу в умовах тектонічного спокою, тобто за відсутності підняття або опускання земної кори. За вихідний (початковий) рельєф Дейвіс приймав вирівняну ділянку суходолу, підняту на значну висоту над рівнем моря. Під впливом ерозійної діяльності річок рельєф цієї ділянки змінюється, проходячи низку стадій:

  • Стадію «юності» характеризують різкі і глибокі розчленування, круті схили, значні коливання висот.
  • У стадії «зрілості» рельєф загалом знижений, коливання висот менші, обриси долин і вододілів пом'якшені, схили — пологіші.
  • Потім настає стадія «старіння» і «дряхлості», що характеризується ще більшим зниженням і пом'якшенням обрисів рельєфу. Еволюція ерозійного рельєфу в межах нормального циклу завершується утворенням ледь піднятої над рівнем моря і надзвичайно слабкорозчленованої поверхні — «майже рівнини», або пенеплену.

Рельєф наприкінці ерозійного циклу відрізняється від початкового досить кардинально, цикл розвитку завершується і в разі підняття пенеплену над рівнем моря може знову повторитися. Всі особливості земної поверхні, за В. Дейвісом, можна пояснити, застосовуючи аналіз «геоморфологічної тріади»: геологічна структура — екзогенний процес, який формує рельєф на її основі, — стадія розвитку цього процесу.

Позитивним у вченні Дейвіса є те, що воно орієнтує на вивчення розвитку рельєфу. Проте розвиток рельєфу, представлений низкою ізольованих циклів, є досить схематичним. Важко знайти таку ділянку, поверхня якої б формувалася під впливом лише одного процесу. Зазвичай спостерігається поєднання різних геоморфологічних процесів, почасти діалектичних. Помилковим є також припущення, що земна поверхня впродовж циклу перебуває у стані спокою. Отже, багато стадій розвитку рельєфу, за В. Дейвісом, є суто абстрактними і в природі не існують.

Діяльність В. Дейвіса та Г. Джільберта в системі Геологічної служби США (на той час вона займалася численними засекреченими розробками, пов'язаними з пошуком корисних копалин у США) не давала йому можливості повністю оприлюднити результати своїх досліджень.

Варто згадати також динамічну модель розвитку рельєфу земної поверхні, розроблену Л. Кінгом (1967). У будові та еволюції схилу вчений виокремлює чотири елементи — вершину, уступ, уламковий схил і педимент, кожний із яких розвивається диференційовано під впливом різних, але взаємопов'язаних між собою процесів. Головним механізмом вирівнювання рельєфу він вважав педиментацію, а суть його концепції можна записати так: епейрогенез — ерозія і педиментація — стадія. Концепція Кінга доволі гнучка й адаптована до аналізу реального рельєфу.

Німецька геоморфологічна школа

Вагомий внесок у розвиток геоморфології зробив німецький геоморфолог Вальтер Пенк, який поглибив учення В. Дейвіса, намагаючись використати вивчення рельєфу і корелятних відкладів як засіб пізнання тектонічних рухів і деформації земної кори. На його думку, у процесах формування схилів і графічних схемах їх розвитку для різних варіантів динаміки тектонічних рухів містяться елементи теоретичних моделей, що стимулювали розвиток усіх геоморфологічних парадигм, насамперед морфодинамічної. Виходячи з того, що всю різноманітність форм земної поверхні становлять схили різних довжин, ухилів та форми, вчений вбачав головне завдання геоморфології у дослідженні схилів, з'ясуванні ролі внутрішньоземних і зовнішніх процесів у їх формуванні. Пенка насамперед цікавили внутрішньоземні, тектонічні процеси. На його думку, саме для з'ясування їх характеру потрібно вивчати рельєф. Таким чином, у розумінні Пенка геоморфологічний аналіз вивчення рельєфу відіграє роль одного з допоміжних геологічних методів тоді, коли потрібно з'ясувати особливості тектонічних рухів. Незважаючи на таке спрощене розуміння суті геоморфології, праця Пенка «Морфологічний аналіз» (1924) становить значний інтерес завдяки всебічному і докладному опису процесів формування схилів. Вальтер Пенк, зважаючи на деякі помилки свого попередника, висловив зріліші наукові ідеї, що сприяло подальшому розвитку геоморфології.

Головну увагу Пенк приділяв зв'язкам денудаційних процесів з вертикальними рухами земної кори. Для вивчення тектонічних рухів він застосував аналіз форми схилових поверхонь. За В. Пенком, у разі швидкого та значного підняття, що супроводжується енергійним ерозійним поглибленням долин, схили мають набувати опуклого профілю. За повільнішого підняття і певної відповідності глибинної ерозії до інтенсивності денудації профіль схилів набуває майже прямого вигляду. У разі тривалого стаціонарного стану земної кори, коли ерозійне врізання досягло певної межі, а денудація схилів долин та відступ їхній спрямовані у бік вододілів, схили набувають увігнутого профілю. Якщо після такого формування схилів знову почнеться швидке підняття, то вони набудуть ступінчастого або опукло-ввігнутого профілю.

Уявлення Пенка щодо процесу пенепленізації (руйнування гірських країн та утворення на їх місці майже рівнини — пенеплену) відрізнялися від поглядів В. Дейвіса. На думку вченого, процес знищення межирічних висот розвивається у горизонтальному напрямі внаслідок розростання долин у ширину і руйнування межирічних плато з боків за порівняно малого зменшення їх висоти. Межиріччя починають швидко знижуватися лише після того, як схили сусідніх долин, рухаючись назустріч один одному, зіткнуться між собою. В. Пенк розглядав розвиток рельєфу в умовах одночасного впливу на земну поверхню ендо- та екзогенних чинників. Він запропонував поняття «висхідний» і «низхідний» розвиток рельєфу як наслідки превалюючого впливу ендо- або екзогенних процесів.

У Європі дослідженнями рельєфу і загальними теоретичними питаннями його розвитку також займалися Альбрехт Пенк, Едуард Брікнер (Брюкнер), Альфред Вегенер, Едуард Зюсс, Емманюель де Мартонн, Гюстав Еміль Ог, Ф. Ріхтгофен, Ганс Штілле.

Геоморфологія в Російській імперії

Дослідження вітчизняних учених другої половини XIX — початку XX століть охопили гігантську за розмірами й унікальну за різноманітністю природних умов територію. Російське географічне товариство, Геологічний комітет, Переселенське управління організували експедиційні дослідження як у Російській імперії, так і поза її межами. Водночас регіональні геолого-географічні дослідження стали основою для розроблення й утвердження геолого-геоморфологічних і палеогеографічних концепцій.

Головну увагу вчені приділяли питанням походження рельєфу. Так, Микола Головкінський висловив припущення щодо коливального характеру тектонічних рухів Північної і Середньої Європи, встановив зв'язок між епейрогенічними рухами та формуванням річкових терас. У другій половині XIX — на початку XX ст. Петро Кропоткін розробив основи теорії материкових зледенінь четвертинного періоду та адекватного перетворення рельєфу північноазійських рівнин. Олександр Карпінський майже одночасно з австрійським геологом Зюссом розробив теорію коливальних рухів земної кори, визначив напрями змін земної поверхні у зв'язку з трансгресіями і регресіями. Василь Докучаєв створив учення про формування ерозійного рельєфу, походження ярів і балок, яке згодом назвали теорією формування річкових долин. Олексій Павлов, досліджуючи розвиток рельєфу рівнин, детально вивчав зсувні процеси, ввів терміни «делювій», «пролювій». Володимир Обручев дійшов висновку, що головні форми сучасного рельєфу, які дістали назву неотектонічних, є результатом коливальних рухів палеоген-антропогенового часу. Можна з упевненістю стверджувати, зазначав Обручев, що неотектоніка повністю пояснює всі особливості сучасного рельєфу поверхні суходолу всієї земної кулі.

Творцем теорії еволюції ерозійного рельєфу вважають Івана Черського, який у 1878 році, за одинадцять років до Дейвіса, розрізняв плосковерхі масивні гори, гостроверхі альпійські хребти та вирівняний рельєф — «вимерлі альпи». Ці типи рельєфу, на думку вченого, є послідовними стадіями ерозійного розчленування, яке розпочинається у піднятих гірських масивах, перетворює їх рельєф на альпійський і завершується утворенням зруйнованих гір. При цьому не тільки рельєф загалом, а й окремі його форми зазнають еволюції. Так, «альпійські» ущелини перетворюються на широкі вироблені долини з терасами.

У той самий період значний внесок у розвиток геоморфології зробили українські вчені. Зокрема, Степан Рудницький і Юрій Полянський досліджували річкові долини та лесовий покрив, що вкривав давні тераси. Павло Тутковський вивчав вплив еолових процесів на перетворення рельєфу. В. Різниченко розробив класифікацію форм рельєфу, утворених гляціодислокаціями. Лев Семенович Берг уперше здійснив геоморфологічне районування, вивчив дію клімату на рельєф, ґрунти, рослинний і тваринний світ, дослідив територію України. Опис і класифікацію рельєфу території Російської імперії та сусідніх регіонів майже одночасно здійснили О. Крубер, Фердинанд Ріхтгофен, Альфред Геттнер.

Геоморфологія в СРСР

За часів СРСР в XX столітті геологорозвідувальні роботи проводили у Заполяр'ї, гірських масивах Південного Сибіру, на Далекому Сході, у Середній Азії. Освоєння Північного морського шляху відкрило широкі можливості для вивчення рельєфу великих просторів земного суходолу, а також морського та океанічного дна. Водночас досліджували рельєф освоєних територій — України, Молдови, Білорусі, країн Балтії, Європейської частини Росії, Уралу, Кавказу. На основі вивчення значних за розмірами територій суходолу в середині XX століття було розроблено низку геоморфологічних концепцій. Так, Костянтин Марков створив концепцію геоморфологічних рівнів. Її суть полягає у тому, що попри те, що видимі прояви у рельєфі ендогенних сил (гори, височини, западини тощо) виглядають грандіознішими та ефектнішими, ніж форми земної поверхні, утворені екзогенними процесами (річкова долина, моренний пагорб, льодовиковий цирк у горах чи яр), проте загальний прояв їх у масштабі геологічного часу, є кількісно зіставним. Це підтверджується підрахунками швидкостей руйнування (денудації). У високих горах внаслідок процесів руйнування за рік зникає шар порід завтовшки від 0,2-0,5 до 1 мм, і якби гори не «поновлювалися» внаслідок висхідних тектонічних рухів, то через кілька мільйонів років після свого утворення вони б повністю зникли. Якщо вертикальні рухи земної кори припиняться (настане відносний тектонічний спокій), екзогенні процеси вирівнюватимуть рельєф. При цьому виникатимуть майже горизонтальні поверхні, які нагадуватимуть рівну поверхню Світового океану. Вивчення цих деформованих геоморфологічних рівнів — піднятих чи опущених — дає змогу виявити вертикальні рухи, дослідити діяльність ендогенних чинників. Залежно від превалюючого чинника Марков поділив їх на чотири рівні:

  • абразійно-акумулятивний рівень окраїн материків
  • денудаційно-акумулятивний рівень поверхні рівнин
  • рівень снігової лінії
  • рівень вершинної поверхні гір.

Виокремлюючи різні геоморфологічні рівні, Марков розглядав рельєф Землі ніби «збоку», у профіль. Згідно з концепцією Інокентія Герасимова (погляд на рельєф «згори»), є три генетичні категорії форм рельєфу, що охоплюють усе різноманіття рельєфу земної поверхні:

  • Геотектури — найбільші форми рельєфу планети — материки, океанічні западини, рівнинно-платформні області, головні гірські пояси. Припускають, що вони завдячують своїм походженням взаємодії планетарних (космічних) сил з усіма іншими процесами формування рельєфу.
  • Морфоструктури — це переважно великі форми рельєфу, які утворюються внаслідок взаємодії ендо- та екзогенних сил за провідної, визначальної ролі ендогенного чинника — рухів земної кори. До них належать деякі гірські системи та їх частини: хребти, нагір'я, плоскогір'я, міжгірні западини, низовини й височини рівнин, окремі тектонічні структури (антикліналі й синкліналі, підняті та опущені блоки земної кори, обмежені розломами), відображені у рельєфі.
  • Морфоскульптури — це здебільшого невеликі форми рельєфу, утворені екзогенними процесами під час взаємодії з іншими чинниками формування рельєфу: моренне пасмо, балка, трог, піщана дюна тощо.

Отже, згідно з цією концепцією, елементи морфоструктури утворюють основу, каркас рельєфу, а морфоскульптури — своєрідний орнамент, який укриває цей каркас. Найбільша одиниця класифікації морфоскульптур — морфоскульптурна зона. Зони розрізняють за основним екзогенним процесом, який вплинув на її рельєф у теперішній або минулий час, наприклад зона давньольодовикової, флювіальної, аридної морфоскульптури. Частини морфоскульптурної зони — країни, провінції, області, райони — відображують індивідуальні особливості різних територій, які найчастіше визначають за морфоструктурними умовами.

Розроблені майже одночасно і незалежно одна від одної концепції К. Маркова та І. Герасимова були перевірені на практиці й стали основою для розвитку геоморфологічних уявлень у середині XX століття. Новий підхід щодо вивчення ендогенних процесів дістав назву «морфоструктурний аналіз», а одним з основних його методів був аналіз деформацій різновікових поверхонь вирівнювання, які є конкретним відображенням у рельєфі геоморфологічних рівнів.

У той період проводили численні регіональні роботи в різних галузях геоморфології:

  • дослідження у царині загальної, кліматичної й генетичної геоморфології — І. Щукін (Росія), В. Бондарчук, С. Рудницький, П. Тутковський (Україна);
  • палеографічні роботи — М. Веклич (Україна);
  • палеогеоморфологічні роботи — В. Галицький, Ю. Кошик (Україна), Г. Горецький (Білорусь);
  • геоморфологічне картографування — А. Спиридонов і Н. Башеніна;
  • вивчення ролі тектонічного чинника у формуванні рельєфу — В. Бондарчук, К. Геренчук, П. Цись, І. Гофштейн, І. Соколовський, М. Волков (Україна);
  • розробка проблем динамічної геоморфології — С. Воскресенський, Г. Ананьєв;
  • структурно-геоморфологічні дослідження — Ю. Мещеряков (Росія);
  • неотектонічні дослідження — В. Палієнко (Україна) і О. Чедія (Киргизстан);
  • клімато-геоморфологічні дослідження — О. Дєдков (Росія);
  • дослідження поверхонь вирівнювання — Д. Тимофєєв (Росія);
  • вивчення рельєфу гірських країн — Н. Костенко, Л. Івановський, Г. Уфімцев, Б. Агафонов (Росія), М. Жандаєв (Казахстан), Б. Будагов (Азербайджан), С. Бальян (Вірменія).

Геоморфологія в Україні

Становлення української геоморфологічної школи відбувалося впродовж тривалого часу і пов'язане з іменами відомих учених другої половини XIX — початку XX століть: В. Агафонова, М. Андрусова, П. Армашевського, М. П. Барбота де Марні, А. Гурова, І. Леваковського, В. Докучаєва, В. Ласкарева, С. Рудницького, М. Соколова, П. Тутковського, К. Феофілактова.

Формуванню певних знань про рельєф України й виробленню передових наукових концепцій сприяли роботи географів і геологів Київського, Львівського, Одеського та Харківського університетів, ґрунтознавчі експедиції В. Докучаєва, десятиверстова геологічна зйомка та експедиції для проведення осушування боліт. Пріоритетними на той час були дослідження льодовикового, долинно-ерозійного, еолового рельєфу, а також вивчення впливу геологічної будови на формування рельєфу.

У 1920—1930-х роках рельєф України досліджували у зв'язку із проведенням широкомасштабного геологічного розвідування та картографування ґрунтового покриву. Праці С. Рудницького, Ю. Полянського, П. Тутковського, В. Бондарчука, Р. Виржиківського, М. Дмитрієва (опубліковано першу працю узагальнювального характеру «Рельєф України» в 1936 році, в якій зроблено спробу дослідити геоморфологічне районування), Б. Личкова, Г. Мирчинка, В. Різниченка, Д. Соболєва, С. Соболева, В. Чирвінського, В. Крокоса, Б. Мефферта, В. Кубійовича та інших дали змогу створити цілісне уявлення про рельєф України та основні етапи його формування впродовж антропогенного періоду. У той час було створено перші схеми природно-географічного районування, опубліковано низку узагальнювальних праць, зокрема Д. Соболева «Ескіз геоморфології України» (1928), «Атлас України та суміжних країв» (1937) і «Ґеоґрафія українських і сумежних земель» (1938) за редакцією В. Кубійовича, в яких наведено характеристику рельєфу України і процесів його формування. Водночас відбувалося формування геоморфологічних шкіл у Києві, Харкові, Львові, напрями і тенденції геоморфологічних досліджень яких збереглися й понині.

У зв'язку з вирішенням численних господарських завдань проводилося дослідження природи України загалом та її рельєфу зокрема. Особлива увага приділялася вивченню річкових долин та історії розвитку рельєфу, що було дуже важливим для гідроенергетичного будівництва (Ф. Саваренський, Д. Назаренко, А. Ромоданова). Водночас активно дискутується питання походження канівських дислокацій (В. Різниченко, В. Бондарчук та ін.).

У повоєнні роки на розвиток української геоморфології вплинули праці Б. Личкова, В. Бондарчука, К. Геренчука і П. Цися щодо загальної й теоретичної геоморфології, вчення про тектоорогенію, концептуальних засад прикладної геоморфології. Значним внеском у формування української геоморфологічної школи стали праці П. Заморія, присвячені морфолітогенетичному напряму, запровадженому ще П. Тутковським. Петро Заморій у 1949 році очолив першу в Україні кафедру геоморфології у Київському університеті імені Тараса Шевченка. Рельєф західного регіону України досліджували К. Геренчук, П. Цись, а поліського — О. Маринич. Палеогеографічні дослідження проводив М. Веклич.

Починаючи з 1950-х років формуються основні напрями геоморфологічних досліджень в Україні. Значного розвитку набули:

Останнім часом геоморфологи України особливу увагу приділяють теоретичним проблемам розвитку рельєфу, зокрема:

  • проблемам морфологічної структури та саморозвитку рельєфу (школа І. Черваньова),
  • геоморфодинаміки (В. Дублянський, О. Клюкін, І. Ковальчук, А. Оліферов, Ю. Шуйський, Г. Рудько),
  • моделювання рельєфоутворювальних процесів (Є. Єлисєєва),
  • екологічної та антропогенної геоморфології, урбогеоморфології тощо.

Упродовж усього періоду становлення української геоморфології особливе місце посідали прикладні геоморфологічні дослідження:

  • пошуки родовищ нафти й газу (П. Заморій, М. Веклич, М. Волков, В. Палієнко, І. Соколовський, І. Черваньов та ін.)
  • вирішенням інженерно-геоморфологічних (Я. Кравчук, Р. Купраш, В. Палієнко, Ю. Швидкий, Е. Палієнко, Г. Рудько, І. Ковальчук, В. Стецюк та ін.)
  • еколого-геоморфологічних завдань (О. Адаменко, І. Ковальчук, Г. Рудько, В. Стецюк та ін.).

Перспективними напрямами української геоморфології є:

  • вдосконалення знань щодо рельєфу як однієї з основних складових ландшафту з властивими йому морфологічними, віковими, генетичними й динамічними особливостями, що визначають розподіл речовини та енергії у географічній оболонці;
  • вивчення сучасних геоморфологічних процесів;
  • пошук родовищ корисних копалин;
  • вирішення інженерних, екологічних, природоохоронних та освітніх завдань.

Див. також

Джерела

  1. (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1974. С. 312.
  2. (рос.) Кинг Л. Морфология Земли. — М.: Прогресс, 1967.

Література

  1. Геоморфологія в Україні: новітні напрямки і завдання / відп. ред. І. В. Мельничук. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 1999. — 188 с.
  2. Геоморфологія УРСР: геологічний розвиток рельєфу УРСР: посіб. для студ. геогр. та геол. фак. ун-тів і пед. ін-тів / В. Г. Бондарчук. — К. : Рад. шк., 1949. — 243 с.
  3. Загальна геоморфологія / Леонтьєв О. К., Ричагов Г. І. — К.: Вища освіта, 1991. — 224 с.
  4. Історичний розвиток палеогеоморфології в Україні та її місце в системі наук про Землю / В. Нагірний // Історія української географії і картографії. — 1995. — С. 98–101.
  5. Колтун О. В. Антропогенна геоморфологія: навчальний посібник / Оксана Колтун, Іван Ковальчук. — Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 193 с.
  6. Коротун І. М. Прикладна геоморфологія: навчальний посібник / І. М. Коротун. — Рівне: ІСДО, Українська державна академія водного господарства, 1996. — 132 с.
  7. Основи геоморфології: навч. посіб. для студ. вузів / В. В. Стецюк, І. П. Ковальчук ; за ред. О. М. Маринича. — К. : Вища шк., 2005. — 495 с. — ISBN 966-642-245-Х
  8. Павловська Т. С. Геоморфологія: терміни й поняття (коментар): навчальний посібник. — Луцьк: Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2009. — 284 с.
  9. Розвиток геоморфології в Західній Україні за останні 100 років / Р. Бойко // Історія української географії і картографії. — 1995. — С. 157—158.
  10. Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія та охорона надр: навчальний посібник / В. В. Стецюк, Г. І. Рудько. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. — 191 с.
  1. (англ.) Anderson R. S., Anderson S. P. Geomorphology. The Mechanics and Chemistry of Landscapes. Cambridge University Press. 2010.
  2. (англ.) Burbank D. W., Anderson R. S. Tectonic geomorphology. Blackwell Publishing, 2008.
  3. Richard Huggett. A history of the systems approach in geomorphology // Géomorphologie : Relief, Processus, Environnement : науковий журнал. — 2007. — Vol. 13, no. 2. — P. 145-158. — DOI:10.4000/geomorphologie.1031. з джерела 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  • (рос.) Ананьев Г. С., Леонтьев О. К. Геоморфология материков и океанов. — М. : Изд-во МГУ, 1987.
  • (рос.) Величко А. А. Эволюционная география: проблемы и решения. — М. : ГЕОС, 2012.
  • (рос.) Дэвис В. М. Геоморфологические очерки. — М. : Иностранная литература, 1962.
  • (рос.) Гардинер В., Дакомб Р. Полевая геоморфология. — М., 1990. — 239 с.
  • (рос.) Герасимов И. П. Новые идеи в геоморфологии и палеогеографии. — М. : Наука, 1976.
  • (рос.) Гладцин И. Н. Геоморфология СССР. — Л. : Учпедгиз, 1939.
  • (рос.) Динамическая геоморфология / Под ред. Г. С. Ананьева, Ю. Г. Симонова, А. И. Спиридонова. — М. : Изд-во МГУ, 1992. — 448 с.
  • (рос.) Кинг Лестер. Морфология Земли. — М. : Прогресс, 1967.
  • (рос.) Леонтьев О. К. Дно океана. — М. : Мысль, 1968.
  • (рос.) Леонтьев О. К., Никифоров Л. Г., Сафьянов Г. А. Геоморфология морских берегов. — М. : Изд-во МГУ, 1976.
  • (рос.) Лукашов А. А. Рельеф планетных тел. Введение в сравнительную геоморфологию. — М. : Изд-во МГУ, 1996.
  • (рос.) Марков К. К. Основные проблемы геоморфологии. — М. : Географгиз, 1948.
  • (рос.) Мещеряков Ю. А. Структурная геоморфология равнинных стран. — М. : Наука, 1965.
  • (рос.) Палиенко Э. Т. Поисковая и инженерная геоморфология: учеб. пособие для студ. ун-тов. — К. : Вища школа, 1978. — 198 с.
  • (рос.) Пенк Вальтер. Морфологический анализ. — М., 1961.
  • (рос.) Проблемы прикладной геоморфологии. — Новосибирск : Наука, 1982.
  • (рос.) Проблемы структурно-климатического подхода к познанию рельефа. — Новосибирск : Наука, 1982.
  • (рос.) Проблемы теоретической геоморфологии / Под ред. Г. С. Ананьева, Л. Г. Никифорова, Ю. Г. Симонова. — М. : Изд-во МГУ, 1999.
  • (рос.) Рослый И. М. и др. Геоморфология Украинской ССР: учебное пособие / под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Выща школа, 1990. — 287 с. — ISBN 5-11-002078-7.
  • (рос.) Рычагов Г. И. Общая геоморфология. — М. : Наука, 2006.
  • (рос.) Сафьянов Г. А. Геоморфология морских берегов. — М. : Изд-во географического ф-та, 1996.
  • (рос.) Симонов Ю. Г. Избранные труды. — М., 2008.
  • (рос.) Спиридонов А. И. Геоморфологическое картографирование. — М. : Недра, 1985.
  • (рос.) Тимофеев Д. А. Размышления о фундаментальных проблемах геоморфологии. — М. : Медиа-ПРЕСС, 2011.
  • (рос.) Фоменко А. П., Хихлуха В. И. Общая физическая география и геоморфология. — М. : Недра, 1987. — 373 с.
  • (рос.) Четырехъязычный энциклопедический словарь терминов по физической географии / Составитель проф. И. С. Щукин. — М. : Советская энциклопедия, 1980.
  • (рос.) Щукин И. С. Общая геоморфология [в 3-х тт.]. — М. : Изд-во МГУ, 1962-1974.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Geomorfolo giya vid dav gr gῆ zemlya morfh forma ta logos nauka doslidzhuye relyef jogo zovnishnij viglyad pohodzhennya istoriyu rozvitku suchasnu dinamiku ta zakonomirnosti geografichnogo poshirennya Stratovulkan Zovnishnij viglyad relyefu Zemnoyi poverhni morfologiya jogo pohodzhennya genezis vik ta dinamika rozvitku Geomorfologiya vivchaye relyef zemnoyi poverhni yak sistemoutvoryuyuchogo elementu vsogo dovkillya Meteorologo klimatichni osoblivosti harakter rozmishennya poverhnevih i pidzemnih vod grunto roslinnij pokriv landshafti Rozpodil naselennya Zemli ta jogo gospodarska diyalnist znachnoyu miroyu takozh zalezhat vid osoblivostej morfologiyi zemnoyi poverhni pohodzhennya ta viku velikih abo dribnih form relyefu tempiv yih peretvorennya vnaslidok prirodnih chi antropogennih chinnikiv Poshuk korisnih kopalin proektuvannya a takozh budivnictvo ta ekspluataciya inzhenernih sporud rizni vidi gospodarskoyi diyalnosti promislove i civilne budivnictvo silskogospodarske vikoristannya zemel gidrotehnika ta melioraciya budivnictvo nafto i gazoprovodiv avto i zaliznichnih shlyahiv linij elektroperedach i zasobiv zv yazku vijskovi roboti tosho zumovili poyavu naukovo prikladnih napryamkiv rozviduvalnoyi ta inzhenernoyi geomorfologiyi Vprodovzh ostannogo desyatilittya HH st sformuvalasya ekologichna geomorfologiya sho razom z inshimi naukami maye na meti virishennya ekologichnih problem dovkillya Zmist 1 Zasobi vivchennya 2 Osnovni zavdannya 3 Osnovni napryamki 3 1 Osnovni napryamki doslidzhen 3 2 Metodi geomorfologichnih doslidzhen 4 Istoriya 4 1 Geomorfologichni doslidzhennya v sviti 4 1 1 Amerikanska geomorfologichna shkola 4 1 2 Nimecka geomorfologichna shkola 4 1 3 Geomorfologiya v Rosijskij imperiyi 4 1 4 Geomorfologiya v SRSR 5 Geomorfologiya v Ukrayini 6 Div takozh 7 Dzherela 8 Literatura 9 PosilannyaZasobi vivchennya RedaguvatiMorfostrukturnij analiz relyefu Osnovni zavdannya Redaguvatianaliz morfologiyi relyefu viznachennya genezisu relyefu viznachennya viku relyefu vidtvorennya etapiv rozvitku relyefu vstanovlennya intensivnosti zmin pid vplivom endo i ekzogennih chinnikiv ocinyuvannya pridatnosti riznih form relyefu dlya promislovo gospodarskoyi diyalnostiOsnovni napryamki RedaguvatiGeomorfologiya za predmetom doslidzhen podilyayetsya na zagalnu rozglyadaye najbilsh shiroki pitannya budovi ta rozvitku relyefu regionalnu doslidzhuye relyef okremih dilyanok zemnoyi poverhni galuzevu vivchaye relyef za pevnimi pokaznikami Galuzi geomorfologiyi Strukturna geomorfologiya Klimatichna geomorfologiya Paleogeomorfologiya Dinamichna geomorfologiya Biogeomorfologiya Antropogenna geomorfologiya Prikladna geomorfologiya rozviduvalna inzhenerna urbogenna agrogenna Ekologichna geomorfologiya Morfometriya orometriya Osnovni napryamki doslidzhen Redaguvati Teoriya ta metodika metodologiya zagalnoyi geomorfologiyi sistemnij geomorfologichnij analiz geomorfologichni zakoni ta geomorfologichni paradigmi Teoriya ta metodologiya klimatichnoyi geomorfologiyi Teoriya ta metodologiya strukturnoyi geomorfologiyi Teoriya ta metodologiya antropogennoyi geomorfologiyi Evolyucijna geomorfologiya rozvitok davnogo j eksponovanogo relyefu geomorfologichna etapnist ta hronogeomorfologiya geomorfologichni aspekti evolyuciyi tektonogenezu sedimentogenezu klimatu gidrosferi biosferi relyefoutvoryuyuchih procesiv Regionalna ta planetarna geomorfologiya prostorovo chasovi zakonomirnosti Principi ta pidhodi do rajonuvannya Regionalni geomorfologichni problemi Ukrayini Prostorova organizaciya suchasnogo relyefu j relyefoutvoryuyuchih procesiv yih vzayemopov yazane funkcionuvannya ta prognoz rozvitku Prostorova organizaciya prirodno tehnogennih geomorfosistem ocinka stanu ta prognoz rozvitku Metodi geomorfologichnih doslidzhen sistemnij analiz i matematichne modelyuvannya morfostrukturnij ta neotektonichnij analiz morfodinamichnij analiz geomorfologichne kartografuvannya distancijni eksperimentalni paleogeomorfologichni morfometrichni metodi tosho Prikladni problemi suchasnoyi geomorfologiyi Geomorfologichni doslidzhennya pri poshukah korisnih kopalin inzhenernomu osvoyenni teritoriyi silskogospodarskomu prirodokoristuvanni geomorfologichni doslidzhennya dlya rozv yazannya ekologichnih problem geomorfologichnij prognoz geomorfologichna ekspertiza geomorfologichni osnovi racionalnogo prirodokoristuvannya v Ukrayini Metodi geomorfologichnih doslidzhen Redaguvati Tisno kontaktuyuchi z fundamentalnimi prirodnichimi naukami fizikoyu matematikoyu himiyeyu geomorfologiya shiroko koristuyetsya i metodami cih nauk She bilshe znachennya u geomorfologichnih doslidzhennyah mayut okremi metodi sho lezhat v osnovi nauk geologichnogo kompleksu dinamichnoyi istorichnoyi inzhenernoyi geologiyi gidrogeologiyi tosho ta nauk yaki vivchayut zovnishni sferi geografichnoyi obolonki meteorologiyi gidrologiyi gruntoznavstva ta in Metodi geomorfologichnih doslidzhen Dialektichnij metod piznannya navkolishnogo seredovisha Metodologichna osnova vsih geologo geografichnih nauk a sered nih i geomorfologiyi Vin ilyustruyetsya vzayemnim zv yazkom prirodnih yavish vzayemodiyeyu protilezhnih sil stribkopodibnim harakterom rozvitku tosho Istorichnij metod vivchaye relyef u poslidovnomu rozvitku Genetichnij metod vivchaye pohodzhennya okremih form i tipiv relyefu Porivnyalno opisovij metod viyavlyaye riznicyu u proyavi geomorfologichnih procesiv vivchaye osnovni faktori formuvannya relyefu Matematichni metodi zabezpechuyut doslidnikiv kilkisnoyu informaciyeyu pro relyef geometrichni kinematichni ta in U toj zhe chas navit najshirshij nabir metodiv zgadanih nauk ne mozhe zadovolniti specialnih potreb geomorfologiyi Vistupayuchi yak samostijna nauka geomorfologiya maye svij vlasnij ob yekt doslidzhennya relyef a otzhe i bazuyetsya na specifichnih metodah jogo analizu V zalezhnosti vid organizaciyi geomorfologichnih robit rozriznyayut metodi polovih geomorfologichnih doslidzhen ekspedicijni yaki spirayutsya na marshrutni obstezhennya teritoriyi i poyednuyutsya z geomorfologichnim kartografuvannyam metodi stacionarni sho peredbachayut trivali sposterezhennya za dinamikoyu relyefu na specialno viznachenih stacionarah yaki organizovuyut u mezhah harakternih dlya danoyi teritoriyi klyuchovih dilyanok metodi kameralni yaki spryamovani na opracyuvannya polovih materialiv yih uzagalnennya modelyuvannya relyefu tosho Za spryamuvannyam geomorfologichnih doslidzhen vidilyayutsya dvi veliki grupi metodiv geologo geomorfologichni spryamovani golovnim chinom na analiz zv yazkiv budovi poverhni z geologichnoyu osnovoyu za dopomogoyu cih metodiv viznachayutsya napriklad vik relyefu osoblivosti jogo rozvitku u minulomu tosho geografo geomorfologichni pov yazani z vivchennyam intensivnosti geomorfologichnih procesiv yih prognozuvannyam na majbutnye tosho Istoriya RedaguvatiPochatok doslidzhennya zemnoyi poverhni vidnositsya do sivoyi davnini pershi sprobi opisu ta zobrazhennya miscevosti vinikli odnochasno z pisemnistyu 1 Spochatku stvoryuvalis opisi ojkumeni ta uzberezhzhya moriv piznishe primitivni karti Z rozvitkom naukovogo piznannya svitu perejshli do stvorennya tochnih kart viyavlennya globalnih zakonomirnostej stvorennya globalnih ta lokalnih geoinformacijnih sistem z vikoristannyam potuzhnih obchislyuvalnih elektronnih priladiv Yak samostijna naukova disciplina geomorfologiya sklalasya naprikinci XIX na pochatku HH stolit U yiyi stanovlenni ta rozvitku osoblivu rol vidigrali dvi shkoli amerikanska ta yevropejska golovnim chinom nimecka Pochatok dokladnogo globalnogo opisu planeti bulo pokladeno koordinaciyeyu zusil naukovciv 13 krayin pid chas Mizhnarodnogo geofizichnogo roku 1957 1959 vidkrito kosmichnu eru zapuskom pershogo v sviti suputnika Zemli Geomorfologichni doslidzhennya v sviti Redaguvati Dzhejms Gatton 1726 1797 Dzhon Plajfer 1748 1819 Oleksandr Gumboldt 1769 1859 Vidomosti pro relyef Zemli nagromadzhuvalisya pid chas usogo rozvitku lyudskogo suspilstva prote yak naukova disciplina geomorfologiya pochala formuvatisya lishe naprikinci XVIII na pochatku XIX stolit Do togo chasu vivchennya relyefu malo opisovij harakter zdijsnyuvalosya pid chas geologichnih geografichnih abo zemleopisovih doslidzhen Prote j u chasi serednovichchya vislovlyuvali smilivi dumki shodo deyakih aspektiv rozvitku zemnoyi poverhni Tak genialnij hudozhnik inzhener i vchenij Leonardo da Vinchi buv perekonanij sho obrisi suhodolu ne ye postijnimi i stverdzhuvav sho richkovi dolini utvoreni samimi richkami Progresivnimi dlya svogo chasu buli takozh poglyadi Mihajla Lomonosova shodo nerozrivnogo zv yazku relyefu zemnoyi poverhni z vnutrishnoyu budovoyu zemnih nadr bezperervnoyi zmini form relyefu vikladeni v praci Pro shari zemni Poshtovhom do formuvannya geomorfologichnih uyavlen i vivchennya relyefu yak komponenta dovkillya stav rozvitok girnichoyi spravi i cilespryamovanij poshuk korisnih kopalin u XVIII stolitti Pershi naukovi uyavlennya shodo pohodzhennya ta zmini form relyefu zemnoyi poverhni pov yazani z vchennyam Lomonosova pro te sho osnovni nerivnosti zemnoyi poverhni girski hrebti utvoreni vnutrishnimi silami Zemli a yih rujnuvannya zumovlyuyut voda viter ta inshi chinniki sho diyut na yiyi poverhni Shotlandskij geolog Dzhejms Hetton visloviv pripushennya shodo bezperervnoyi minlivosti zemnoyi poverhni vidkladennya produktiv rujnuvannya form relyefu na dni morya vnutrishnoyi speki Zemli ta yiyi vplivu na visotne polozhennya zemnoyi poverhni Na formuvannya geomorfologichnih uyavlen vplinuli takozh praci yevropejskih uchenih Plejfera Vernera Kyuv ye ta in Vagomij vnesok u rozvitok geologiyi ta geomorfologiyi u XIX stolitti zrobiv britanskij geolog Charlz Lajyel U knizi Osnovi geologiyi vin doviv sho relyef Zemli sformuvavsya u geologichnomu minulomu ne vnaslidok gipotetichnih katastrof a pid diyeyu postupovih geologichnih procesiv yaki trivayut j ponini Charlz Lajyel osnovopolozhnik principu aktualizmu Uprodovzh XIX stolittya u bagatoh krayinah zdijsnyuvalisya regionalni geografichni ta geologichni doslidzhennya vnaslidok yakih postupovo sformuvalisya uyavlennya pro najriznomanitnishi zakonomirnosti vlastivi navkolishnomu seredovishu nakopichuvalisya znannya shodo osoblivostej i zagalnih principiv funkcionuvannya zemnoyi poverhni provodilisya chislenni doslidzhennya vnutrishnih i zovnishnih chinnikiv formuvannya relyefu Zemli Vidomosti pro morfologiyu pohodzhennya vik ta dinamiku form relyefu zemnoyi poverhni pokladeno v osnovu vchennya Vilyama Dejvisa i Valtera Penka Uchennya V Dejvisa i V Penka ye osnovnimi napryamami zarubizhnoyi geomorfologiyi Praci suchasnih vitchiznyanih i zakordonnih predstavnikiv geomorfologichnoyi nauki abo rozvivayut deyaki ideyi cih uchenih abo mistyat kritichni zauvazhennya prote zavzhdi pevnoyu miroyu gruntuyutsya na yih uchennyah Tak bulo sformovano naukovi zasadi geomorfologiyi yaka u drugij polovini XIX stolittya pochala viokremlyuvatisya z kompleksnih geologo geografichnih zemleznavchih doslidzhen yak samostijna nauka predmetom vivchennya yakoyi stav relyef Na pochatku XXI stolittya pered geomorfologiyeyu zalishayetsya zavdannya doslidzhennya j opisu okeanichnogo relyefu antropogennih landshaftiv zastosuvannya nakopichenih znan v planetologiyi pri doslidzhenni inshih planet Sonyachnoyi sistemi Amerikanska geomorfologichna shkola Redaguvati Vilyam Morris Devis 1850 1934 Dokladnishe Amerikanska geomorfologichna shkolaGolovnim u vchenni amerikanskogo geologa Vilyama Devisa ye uyavlennya pro rozvitok relyefu ta jogo evolyuciyu Pevni osoblivosti form relyefu yaki vinikayut pid chas jogo rozvitku zalezhat yak vid harakteru procesu sho formuye relyef tak i vid geologichnoyi strukturi Pid vplivom vidpovidnogo procesu formi relyefu prohodyat pevni stadiyi rozvitku yaki zagalom stanovlyat cikl Uchennya pro erozijni cikli pobachilo svit u 1899 roci Dejvis ta jogo poslidovniki rozglyadali evolyuciyu relyefu v mezhah erozijnogo lodovikovogo beregovogo pustelnogo i karstovogo cikliv Krim togo Dejvis pridilyav veliku uvagu erozijnomu ciklovi abo yak vin jogo nazivav ciklu normalnoyi eroziyi Vin rozglyadav rozvitok erozijnogo relyefu v umovah tektonichnogo spokoyu tobto za vidsutnosti pidnyattya abo opuskannya zemnoyi kori Za vihidnij pochatkovij relyef Dejvis prijmav virivnyanu dilyanku suhodolu pidnyatu na znachnu visotu nad rivnem morya Pid vplivom erozijnoyi diyalnosti richok relyef ciyeyi dilyanki zminyuyetsya prohodyachi nizku stadij Stadiyu yunosti harakterizuyut rizki i gliboki rozchlenuvannya kruti shili znachni kolivannya visot U stadiyi zrilosti relyef zagalom znizhenij kolivannya visot menshi obrisi dolin i vododiliv pom yaksheni shili pologishi Potim nastaye stadiya starinnya i dryahlosti sho harakterizuyetsya she bilshim znizhennyam i pom yakshennyam obrisiv relyefu Evolyuciya erozijnogo relyefu v mezhah normalnogo ciklu zavershuyetsya utvorennyam led pidnyatoyi nad rivnem morya i nadzvichajno slabkorozchlenovanoyi poverhni majzhe rivnini abo peneplenu Relyef naprikinci erozijnogo ciklu vidriznyayetsya vid pochatkovogo dosit kardinalno cikl rozvitku zavershuyetsya i v razi pidnyattya peneplenu nad rivnem morya mozhe znovu povtoritisya Vsi osoblivosti zemnoyi poverhni za V Dejvisom mozhna poyasniti zastosovuyuchi analiz geomorfologichnoyi triadi geologichna struktura ekzogennij proces yakij formuye relyef na yiyi osnovi stadiya rozvitku cogo procesu Pozitivnim u vchenni Dejvisa ye te sho vono oriyentuye na vivchennya rozvitku relyefu Prote rozvitok relyefu predstavlenij nizkoyu izolovanih cikliv ye dosit shematichnim Vazhko znajti taku dilyanku poverhnya yakoyi b formuvalasya pid vplivom lishe odnogo procesu Zazvichaj sposterigayetsya poyednannya riznih geomorfologichnih procesiv pochasti dialektichnih Pomilkovim ye takozh pripushennya sho zemna poverhnya vprodovzh ciklu perebuvaye u stani spokoyu Otzhe bagato stadij rozvitku relyefu za V Dejvisom ye suto abstraktnimi i v prirodi ne isnuyut Diyalnist V Dejvisa ta G Dzhilberta v sistemi Geologichnoyi sluzhbi SShA na toj chas vona zajmalasya chislennimi zasekrechenimi rozrobkami pov yazanimi z poshukom korisnih kopalin u SShA ne davala jomu mozhlivosti povnistyu oprilyudniti rezultati svoyih doslidzhen Varto zgadati takozh dinamichnu model rozvitku relyefu zemnoyi poverhni rozroblenu L Kingom 1967 2 U budovi ta evolyuciyi shilu vchenij viokremlyuye chotiri elementi vershinu ustup ulamkovij shil i pediment kozhnij iz yakih rozvivayetsya diferencijovano pid vplivom riznih ale vzayemopov yazanih mizh soboyu procesiv Golovnim mehanizmom virivnyuvannya relyefu vin vvazhav pedimentaciyu a sut jogo koncepciyi mozhna zapisati tak epejrogenez eroziya i pedimentaciya stadiya Koncepciya Kinga dovoli gnuchka j adaptovana do analizu realnogo relyefu Nimecka geomorfologichna shkola Redaguvati Dokladnishe Nimecka geomorfologichna shkolaVagomij vnesok u rozvitok geomorfologiyi zrobiv nimeckij geomorfolog Valter Penk yakij poglibiv uchennya V Dejvisa namagayuchis vikoristati vivchennya relyefu i korelyatnih vidkladiv yak zasib piznannya tektonichnih ruhiv i deformaciyi zemnoyi kori Na jogo dumku u procesah formuvannya shiliv i grafichnih shemah yih rozvitku dlya riznih variantiv dinamiki tektonichnih ruhiv mistyatsya elementi teoretichnih modelej sho stimulyuvali rozvitok usih geomorfologichnih paradigm nasampered morfodinamichnoyi Vihodyachi z togo sho vsyu riznomanitnist form zemnoyi poverhni stanovlyat shili riznih dovzhin uhiliv ta formi vchenij vbachav golovne zavdannya geomorfologiyi u doslidzhenni shiliv z yasuvanni roli vnutrishnozemnih i zovnishnih procesiv u yih formuvanni Penka nasampered cikavili vnutrishnozemni tektonichni procesi Na jogo dumku same dlya z yasuvannya yih harakteru potribno vivchati relyef Takim chinom u rozuminni Penka geomorfologichnij analiz vivchennya relyefu vidigraye rol odnogo z dopomizhnih geologichnih metodiv todi koli potribno z yasuvati osoblivosti tektonichnih ruhiv Nezvazhayuchi na take sproshene rozuminnya suti geomorfologiyi pracya Penka Morfologichnij analiz 1924 stanovit znachnij interes zavdyaki vsebichnomu i dokladnomu opisu procesiv formuvannya shiliv Valter Penk zvazhayuchi na deyaki pomilki svogo poperednika visloviv zrilishi naukovi ideyi sho spriyalo podalshomu rozvitku geomorfologiyi Golovnu uvagu Penk pridilyav zv yazkam denudacijnih procesiv z vertikalnimi ruhami zemnoyi kori Dlya vivchennya tektonichnih ruhiv vin zastosuvav analiz formi shilovih poverhon Za V Penkom u razi shvidkogo ta znachnogo pidnyattya sho suprovodzhuyetsya energijnim erozijnim pogliblennyam dolin shili mayut nabuvati opuklogo profilyu Za povilnishogo pidnyattya i pevnoyi vidpovidnosti glibinnoyi eroziyi do intensivnosti denudaciyi profil shiliv nabuvaye majzhe pryamogo viglyadu U razi trivalogo stacionarnogo stanu zemnoyi kori koli erozijne vrizannya dosyaglo pevnoyi mezhi a denudaciya shiliv dolin ta vidstup yihnij spryamovani u bik vododiliv shili nabuvayut uvignutogo profilyu Yaksho pislya takogo formuvannya shiliv znovu pochnetsya shvidke pidnyattya to voni nabudut stupinchastogo abo opuklo vvignutogo profilyu Uyavlennya Penka shodo procesu peneplenizaciyi rujnuvannya girskih krayin ta utvorennya na yih misci majzhe rivnini peneplenu vidriznyalisya vid poglyadiv V Dejvisa Na dumku vchenogo proces znishennya mezhirichnih visot rozvivayetsya u gorizontalnomu napryami vnaslidok rozrostannya dolin u shirinu i rujnuvannya mezhirichnih plato z bokiv za porivnyano malogo zmenshennya yih visoti Mezhirichchya pochinayut shvidko znizhuvatisya lishe pislya togo yak shili susidnih dolin ruhayuchis nazustrich odin odnomu zitknutsya mizh soboyu V Penk rozglyadav rozvitok relyefu v umovah odnochasnogo vplivu na zemnu poverhnyu endo ta ekzogennih chinnikiv Vin zaproponuvav ponyattya vishidnij i nizhidnij rozvitok relyefu yak naslidki prevalyuyuchogo vplivu endo abo ekzogennih procesiv U Yevropi doslidzhennyami relyefu i zagalnimi teoretichnimi pitannyami jogo rozvitku takozh zajmalisya Albreht Penk Eduard Brikner Bryukner Alfred Vegener Eduard Zyuss Emmanyuel de Martonn Gyustav Emil Og F Rihtgofen Gans Shtille Geomorfologiya v Rosijskij imperiyi Redaguvati Golovkinskij Mikola Oleksijovich 1834 1897 Dokuchayev Vasil Vasilovich 1846 1903 Doslidzhennya vitchiznyanih uchenih drugoyi polovini XIX pochatku XX stolit ohopili gigantsku za rozmirami j unikalnu za riznomanitnistyu prirodnih umov teritoriyu Rosijske geografichne tovaristvo Geologichnij komitet Pereselenske upravlinnya organizuvali ekspedicijni doslidzhennya yak u Rosijskij imperiyi tak i poza yiyi mezhami Vodnochas regionalni geologo geografichni doslidzhennya stali osnovoyu dlya rozroblennya j utverdzhennya geologo geomorfologichnih i paleogeografichnih koncepcij Golovnu uvagu vcheni pridilyali pitannyam pohodzhennya relyefu Tak Mikola Golovkinskij visloviv pripushennya shodo kolivalnogo harakteru tektonichnih ruhiv Pivnichnoyi i Serednoyi Yevropi vstanoviv zv yazok mizh epejrogenichnimi ruhami ta formuvannyam richkovih teras U drugij polovini XIX na pochatku XX st Petro Kropotkin rozrobiv osnovi teoriyi materikovih zledenin chetvertinnogo periodu ta adekvatnogo peretvorennya relyefu pivnichnoazijskih rivnin Oleksandr Karpinskij majzhe odnochasno z avstrijskim geologom Zyussom rozrobiv teoriyu kolivalnih ruhiv zemnoyi kori viznachiv napryami zmin zemnoyi poverhni u zv yazku z transgresiyami i regresiyami Vasil Dokuchayev stvoriv uchennya pro formuvannya erozijnogo relyefu pohodzhennya yariv i balok yake zgodom nazvali teoriyeyu formuvannya richkovih dolin Oleksij Pavlov doslidzhuyuchi rozvitok relyefu rivnin detalno vivchav zsuvni procesi vviv termini delyuvij prolyuvij Volodimir Obruchev dijshov visnovku sho golovni formi suchasnogo relyefu yaki distali nazvu neotektonichnih ye rezultatom kolivalnih ruhiv paleogen antropogenovogo chasu Mozhna z upevnenistyu stverdzhuvati zaznachav Obruchev sho neotektonika povnistyu poyasnyuye vsi osoblivosti suchasnogo relyefu poverhni suhodolu vsiyeyi zemnoyi kuli Tvorcem teoriyi evolyuciyi erozijnogo relyefu vvazhayut Ivana Cherskogo yakij u 1878 roci za odinadcyat rokiv do Dejvisa rozriznyav ploskoverhi masivni gori gostroverhi alpijski hrebti ta virivnyanij relyef vimerli alpi Ci tipi relyefu na dumku vchenogo ye poslidovnimi stadiyami erozijnogo rozchlenuvannya yake rozpochinayetsya u pidnyatih girskih masivah peretvoryuye yih relyef na alpijskij i zavershuyetsya utvorennyam zrujnovanih gir Pri comu ne tilki relyef zagalom a j okremi jogo formi zaznayut evolyuciyi Tak alpijski ushelini peretvoryuyutsya na shiroki virobleni dolini z terasami U toj samij period znachnij vnesok u rozvitok geomorfologiyi zrobili ukrayinski vcheni Zokrema Stepan Rudnickij i Yurij Polyanskij doslidzhuvali richkovi dolini ta lesovij pokriv sho vkrivav davni terasi Pavlo Tutkovskij vivchav vpliv eolovih procesiv na peretvorennya relyefu V Riznichenko rozrobiv klasifikaciyu form relyefu utvorenih glyaciodislokaciyami Lev Semenovich Berg upershe zdijsniv geomorfologichne rajonuvannya vivchiv diyu klimatu na relyef grunti roslinnij i tvarinnij svit doslidiv teritoriyu Ukrayini Opis i klasifikaciyu relyefu teritoriyi Rosijskoyi imperiyi ta susidnih regioniv majzhe odnochasno zdijsnili O Kruber Ferdinand Rihtgofen Alfred Gettner Geomorfologiya v SRSR Redaguvati Za chasiv SRSR v XX stolitti geologorozviduvalni roboti provodili u Zapolyar yi girskih masivah Pivdennogo Sibiru na Dalekomu Shodi u Serednij Aziyi Osvoyennya Pivnichnogo morskogo shlyahu vidkrilo shiroki mozhlivosti dlya vivchennya relyefu velikih prostoriv zemnogo suhodolu a takozh morskogo ta okeanichnogo dna Vodnochas doslidzhuvali relyef osvoyenih teritorij Ukrayini Moldovi Bilorusi krayin Baltiyi Yevropejskoyi chastini Rosiyi Uralu Kavkazu Na osnovi vivchennya znachnih za rozmirami teritorij suhodolu v seredini XX stolittya bulo rozrobleno nizku geomorfologichnih koncepcij Tak Kostyantin Markov stvoriv koncepciyu geomorfologichnih rivniv Yiyi sut polyagaye u tomu sho popri te sho vidimi proyavi u relyefi endogennih sil gori visochini zapadini tosho viglyadayut grandioznishimi ta efektnishimi nizh formi zemnoyi poverhni utvoreni ekzogennimi procesami richkova dolina morennij pagorb lodovikovij cirk u gorah chi yar prote zagalnij proyav yih u masshtabi geologichnogo chasu ye kilkisno zistavnim Ce pidtverdzhuyetsya pidrahunkami shvidkostej rujnuvannya denudaciyi U visokih gorah vnaslidok procesiv rujnuvannya za rik znikaye shar porid zavtovshki vid 0 2 0 5 do 1 mm i yakbi gori ne ponovlyuvalisya vnaslidok vishidnih tektonichnih ruhiv to cherez kilka miljoniv rokiv pislya svogo utvorennya voni b povnistyu znikli Yaksho vertikalni ruhi zemnoyi kori pripinyatsya nastane vidnosnij tektonichnij spokij ekzogenni procesi virivnyuvatimut relyef Pri comu vinikatimut majzhe gorizontalni poverhni yaki nagaduvatimut rivnu poverhnyu Svitovogo okeanu Vivchennya cih deformovanih geomorfologichnih rivniv pidnyatih chi opushenih daye zmogu viyaviti vertikalni ruhi dosliditi diyalnist endogennih chinnikiv Zalezhno vid prevalyuyuchogo chinnika Markov podiliv yih na chotiri rivni abrazijno akumulyativnij riven okrayin materikiv denudacijno akumulyativnij riven poverhni rivnin riven snigovoyi liniyi riven vershinnoyi poverhni gir Viokremlyuyuchi rizni geomorfologichni rivni Markov rozglyadav relyef Zemli nibi zboku u profil Zgidno z koncepciyeyu Inokentiya Gerasimova poglyad na relyef zgori ye tri genetichni kategoriyi form relyefu sho ohoplyuyut use riznomanittya relyefu zemnoyi poverhni Geotekturi najbilshi formi relyefu planeti materiki okeanichni zapadini rivninno platformni oblasti golovni girski poyasi Pripuskayut sho voni zavdyachuyut svoyim pohodzhennyam vzayemodiyi planetarnih kosmichnih sil z usima inshimi procesami formuvannya relyefu Morfostrukturi ce perevazhno veliki formi relyefu yaki utvoryuyutsya vnaslidok vzayemodiyi endo ta ekzogennih sil za providnoyi viznachalnoyi roli endogennogo chinnika ruhiv zemnoyi kori Do nih nalezhat deyaki girski sistemi ta yih chastini hrebti nagir ya ploskogir ya mizhgirni zapadini nizovini j visochini rivnin okremi tektonichni strukturi antiklinali j sinklinali pidnyati ta opusheni bloki zemnoyi kori obmezheni rozlomami vidobrazheni u relyefi Morfoskulpturi ce zdebilshogo neveliki formi relyefu utvoreni ekzogennimi procesami pid chas vzayemodiyi z inshimi chinnikami formuvannya relyefu morenne pasmo balka trog pishana dyuna tosho Otzhe zgidno z ciyeyu koncepciyeyu elementi morfostrukturi utvoryuyut osnovu karkas relyefu a morfoskulpturi svoyeridnij ornament yakij ukrivaye cej karkas Najbilsha odinicya klasifikaciyi morfoskulptur morfoskulpturna zona Zoni rozriznyayut za osnovnim ekzogennim procesom yakij vplinuv na yiyi relyef u teperishnij abo minulij chas napriklad zona davnolodovikovoyi flyuvialnoyi aridnoyi morfoskulpturi Chastini morfoskulpturnoyi zoni krayini provinciyi oblasti rajoni vidobrazhuyut individualni osoblivosti riznih teritorij yaki najchastishe viznachayut za morfostrukturnimi umovami Rozrobleni majzhe odnochasno i nezalezhno odna vid odnoyi koncepciyi K Markova ta I Gerasimova buli perevireni na praktici j stali osnovoyu dlya rozvitku geomorfologichnih uyavlen u seredini XX stolittya Novij pidhid shodo vivchennya endogennih procesiv distav nazvu morfostrukturnij analiz a odnim z osnovnih jogo metodiv buv analiz deformacij riznovikovih poverhon virivnyuvannya yaki ye konkretnim vidobrazhennyam u relyefi geomorfologichnih rivniv U toj period provodili chislenni regionalni roboti v riznih galuzyah geomorfologiyi doslidzhennya u carini zagalnoyi klimatichnoyi j genetichnoyi geomorfologiyi I Shukin Rosiya V Bondarchuk S Rudnickij P Tutkovskij Ukrayina paleografichni roboti M Veklich Ukrayina paleogeomorfologichni roboti V Galickij Yu Koshik Ukrayina G Goreckij Bilorus geomorfologichne kartografuvannya A Spiridonov i N Bashenina vivchennya roli tektonichnogo chinnika u formuvanni relyefu V Bondarchuk K Gerenchuk P Cis I Gofshtejn I Sokolovskij M Volkov Ukrayina rozrobka problem dinamichnoyi geomorfologiyi S Voskresenskij G Ananyev strukturno geomorfologichni doslidzhennya Yu Mesheryakov Rosiya neotektonichni doslidzhennya V Paliyenko Ukrayina i O Chediya Kirgizstan klimato geomorfologichni doslidzhennya O Dyedkov Rosiya doslidzhennya poverhon virivnyuvannya D Timofyeyev Rosiya vivchennya relyefu girskih krayin N Kostenko L Ivanovskij G Ufimcev B Agafonov Rosiya M Zhandayev Kazahstan B Budagov Azerbajdzhan S Balyan Virmeniya Geomorfologiya v Ukrayini Redaguvati Andrusov Mikola Ivanovich 1861 1924 Riznichenko Volodimir Vasilovich 1870 1932 Kubijovich Volodimir Mihajlovich 1900 1985 Gerenchuk Kalenik Ivanovich 1904 1984 Marinich Oleksandr Mefodijovich Dokladnishe Geomorfologiya v Ukrayini ta ukrayinski geomorfologiStanovlennya ukrayinskoyi geomorfologichnoyi shkoli vidbuvalosya vprodovzh trivalogo chasu i pov yazane z imenami vidomih uchenih drugoyi polovini XIX pochatku XX stolit V Agafonova M Andrusova P Armashevskogo M P Barbota de Marni A Gurova I Levakovskogo V Dokuchayeva V Laskareva S Rudnickogo M Sokolova P Tutkovskogo K Feofilaktova Formuvannyu pevnih znan pro relyef Ukrayini j viroblennyu peredovih naukovih koncepcij spriyali roboti geografiv i geologiv Kiyivskogo Lvivskogo Odeskogo ta Harkivskogo universitetiv gruntoznavchi ekspediciyi V Dokuchayeva desyativerstova geologichna zjomka ta ekspediciyi dlya provedennya osushuvannya bolit Prioritetnimi na toj chas buli doslidzhennya lodovikovogo dolinno erozijnogo eolovogo relyefu a takozh vivchennya vplivu geologichnoyi budovi na formuvannya relyefu U 1920 1930 h rokah relyef Ukrayini doslidzhuvali u zv yazku iz provedennyam shirokomasshtabnogo geologichnogo rozviduvannya ta kartografuvannya gruntovogo pokrivu Praci S Rudnickogo Yu Polyanskogo P Tutkovskogo V Bondarchuka R Virzhikivskogo M Dmitriyeva opublikovano pershu pracyu uzagalnyuvalnogo harakteru Relyef Ukrayini v 1936 roci v yakij zrobleno sprobu dosliditi geomorfologichne rajonuvannya B Lichkova G Mirchinka V Riznichenka D Sobolyeva S Soboleva V Chirvinskogo V Krokosa B Mefferta V Kubijovicha ta inshih dali zmogu stvoriti cilisne uyavlennya pro relyef Ukrayini ta osnovni etapi jogo formuvannya vprodovzh antropogennogo periodu U toj chas bulo stvoreno pershi shemi prirodno geografichnogo rajonuvannya opublikovano nizku uzagalnyuvalnih prac zokrema D Soboleva Eskiz geomorfologiyi Ukrayini 1928 Atlas Ukrayini ta sumizhnih krayiv 1937 i Geografiya ukrayinskih i sumezhnih zemel 1938 za redakciyeyu V Kubijovicha v yakih navedeno harakteristiku relyefu Ukrayini i procesiv jogo formuvannya Vodnochas vidbuvalosya formuvannya geomorfologichnih shkil u Kiyevi Harkovi Lvovi napryami i tendenciyi geomorfologichnih doslidzhen yakih zbereglisya j ponini U zv yazku z virishennyam chislennih gospodarskih zavdan provodilosya doslidzhennya prirodi Ukrayini zagalom ta yiyi relyefu zokrema Osobliva uvaga pridilyalasya vivchennyu richkovih dolin ta istoriyi rozvitku relyefu sho bulo duzhe vazhlivim dlya gidroenergetichnogo budivnictva F Savarenskij D Nazarenko A Romodanova Vodnochas aktivno diskutuyetsya pitannya pohodzhennya kanivskih dislokacij V Riznichenko V Bondarchuk ta in U povoyenni roki na rozvitok ukrayinskoyi geomorfologiyi vplinuli praci B Lichkova V Bondarchuka K Gerenchuka i P Cisya shodo zagalnoyi j teoretichnoyi geomorfologiyi vchennya pro tektoorogeniyu konceptualnih zasad prikladnoyi geomorfologiyi Znachnim vneskom u formuvannya ukrayinskoyi geomorfologichnoyi shkoli stali praci P Zamoriya prisvyacheni morfolitogenetichnomu napryamu zaprovadzhenomu she P Tutkovskim Petro Zamorij u 1949 roci ocholiv pershu v Ukrayini kafedru geomorfologiyi u Kiyivskomu universiteti imeni Tarasa Shevchenka Relyef zahidnogo regionu Ukrayini doslidzhuvali K Gerenchuk P Cis a poliskogo O Marinich Paleogeografichni doslidzhennya provodiv M Veklich Pochinayuchi z 1950 h rokiv formuyutsya osnovni napryami geomorfologichnih doslidzhen v Ukrayini Znachnogo rozvitku nabuli morfostrukturni ta neotektonichni doslidzhennya K Gerenchuk I Sokolovskij P Cis O Marinich M Veklich I Roslij M Volkov I Gofshtejn S Prohodskij V Paliyenko I Chervanov ta in teoriya i metodologiya geomorfologiyi V Bondarchuk I Sokolovskij K Gerenchuk P Cis I Roslij V Paliyenko I Chervanov paleogeomorfologiya ta paleogeografiya A Romodanova P Zamorij M Veklich V Galickij N Sirenko O Adamenko M Kunicya I Roslij P Gozhik M Volkov Yu Koshik I Melnichuk doslidzhennya yarusnosti relyefu ta ciklichnosti geomorfogenezu O Marinich I Roslij P Cis V Paliyenko O Adamenko geomorfologichne kartografuvannya I Sokolovskij Ya Kravchuk I Roslij I Chervanov V Ponomar Yu Grubrin E Paliyenko vivchennya suchasnih geomorfologichnih procesiv L Skvarchevska A Oliferov Shujskij Yu D O Klyukin B Vahrushev Ya Kravchuk L Zelenska I Kovalchuk V Stecyuk regionalnoyi geomorfologiyi P Cis O Marinich M Kozhurina V Nekos Yu Grubrin E Paliyenko V Chirka ta in zakonomirnostej formuvannya relyefoutvoryuvalnih vidkladiv Zamorij P M Veklich A Romodanova P Gozhik A Boguckij Yu Koshik V Chirka Ostannim chasom geomorfologi Ukrayini osoblivu uvagu pridilyayut teoretichnim problemam rozvitku relyefu zokrema problemam morfologichnoyi strukturi ta samorozvitku relyefu shkola I Chervanova geomorfodinamiki V Dublyanskij O Klyukin I Kovalchuk A Oliferov Yu Shujskij G Rudko modelyuvannya relyefoutvoryuvalnih procesiv Ye Yelisyeyeva ekologichnoyi ta antropogennoyi geomorfologiyi urbogeomorfologiyi tosho Uprodovzh usogo periodu stanovlennya ukrayinskoyi geomorfologiyi osoblive misce posidali prikladni geomorfologichni doslidzhennya poshuki rodovish nafti j gazu P Zamorij M Veklich M Volkov V Paliyenko I Sokolovskij I Chervanov ta in virishennyam inzhenerno geomorfologichnih Ya Kravchuk R Kuprash V Paliyenko Yu Shvidkij E Paliyenko G Rudko I Kovalchuk V Stecyuk ta in ekologo geomorfologichnih zavdan O Adamenko I Kovalchuk G Rudko V Stecyuk ta in Perspektivnimi napryamami ukrayinskoyi geomorfologiyi ye vdoskonalennya znan shodo relyefu yak odniyeyi z osnovnih skladovih landshaftu z vlastivimi jomu morfologichnimi vikovimi genetichnimi j dinamichnimi osoblivostyami sho viznachayut rozpodil rechovini ta energiyi u geografichnij obolonci vivchennya suchasnih geomorfologichnih procesiv poshuk rodovish korisnih kopalin virishennya inzhenernih ekologichnih prirodoohoronnih ta osvitnih zavdan Div takozh RedaguvatiPaleogeomorfologiya Geomorfologichnij ciklDzherela Redaguvati ros Podobedov N S Obshaya fizicheskaya geografiya i geomorfologiya M Nedra 1974 S 312 ros King L Morfologiya Zemli M Progress 1967 Mala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2004 T 1 A K 640 s ISBN 966 7804 14 3 Girnichij enciklopedichnij slovnik u 3 t za red V S Bileckogo D Shidnij vidavnichij dim 2001 2004 Geomorfologiya Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2006 T 5 Vod Gn 728 s ISBN 966 02 3355 8 Geomorfologiya Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 angl Geomorphology The Columbia Electronic Encyclopedia Columbia University Press 2013 Literatura RedaguvatiUkrayinskoyuGeomorfologiya v Ukrayini novitni napryamki i zavdannya vidp red I V Melnichuk K Kiyivskij nacionalnij universitet imeni Tarasa Shevchenka 1999 188 s Geomorfologiya URSR geologichnij rozvitok relyefu URSR posib dlya stud geogr ta geol fak un tiv i ped in tiv V G Bondarchuk K Rad shk 1949 243 s Zagalna geomorfologiya Leontyev O K Richagov G I K Visha osvita 1991 224 s Istorichnij rozvitok paleogeomorfologiyi v Ukrayini ta yiyi misce v sistemi nauk pro Zemlyu V Nagirnij Istoriya ukrayinskoyi geografiyi i kartografiyi 1995 S 98 101 Koltun O V Antropogenna geomorfologiya navchalnij posibnik Oksana Koltun Ivan Kovalchuk L Vidavnichij centr LNU im Ivana Franka 2012 193 s Korotun I M Prikladna geomorfologiya navchalnij posibnik I M Korotun Rivne ISDO Ukrayinska derzhavna akademiya vodnogo gospodarstva 1996 132 s Osnovi geomorfologiyi navch posib dlya stud vuziv V V Stecyuk I P Kovalchuk za red O M Marinicha K Visha shk 2005 495 s ISBN 966 642 245 H Pavlovska T S Geomorfologiya termini j ponyattya komentar navchalnij posibnik Luck Volinskij nacionalnij universitet im Lesi Ukrayinki 2009 284 s Rozvitok geomorfologiyi v Zahidnij Ukrayini za ostanni 100 rokiv R Bojko Istoriya ukrayinskoyi geografiyi i kartografiyi 1995 S 157 158 Stecyuk V V Ekologichna geomorfologiya ta ohorona nadr navchalnij posibnik V V Stecyuk G I Rudko K VPC Kiyivskij universitet 2004 191 s Anglijskoyu angl Anderson R S Anderson S P Geomorphology The Mechanics and Chemistry of Landscapes Cambridge University Press 2010 angl Burbank D W Anderson R S Tectonic geomorphology Blackwell Publishing 2008 Richard Huggett A history of the systems approach in geomorphology Geomorphologie Relief Processus Environnement naukovij zhurnal 2007 Vol 13 no 2 P 145 158 DOI 10 4000 geomorphologie 1031 Arhivovano z dzherela 13 kvitnya 2021 Procitovano 13 kvitnya 2021 Rosijskoyu ros Ananev G S Leontev O K Geomorfologiya materikov i okeanov M Izd vo MGU 1987 ros Velichko A A Evolyucionnaya geografiya problemy i resheniya M GEOS 2012 ros Devis V M Geomorfologicheskie ocherki M Inostrannaya literatura 1962 ros Gardiner V Dakomb R Polevaya geomorfologiya M 1990 239 s ros Gerasimov I P Novye idei v geomorfologii i paleogeografii M Nauka 1976 ros Gladcin I N Geomorfologiya SSSR L Uchpedgiz 1939 ros Dinamicheskaya geomorfologiya Pod red G S Ananeva Yu G Simonova A I Spiridonova M Izd vo MGU 1992 448 s ros King Lester Morfologiya Zemli M Progress 1967 ros Leontev O K Dno okeana M Mysl 1968 ros Leontev O K Nikiforov L G Safyanov G A Geomorfologiya morskih beregov M Izd vo MGU 1976 ros Lukashov A A Relef planetnyh tel Vvedenie v sravnitelnuyu geomorfologiyu M Izd vo MGU 1996 ros Markov K K Osnovnye problemy geomorfologii M Geografgiz 1948 ros Mesheryakov Yu A Strukturnaya geomorfologiya ravninnyh stran M Nauka 1965 ros Palienko E T Poiskovaya i inzhenernaya geomorfologiya ucheb posobie dlya stud un tov K Visha shkola 1978 198 s ros Penk Valter Morfologicheskij analiz M 1961 ros Problemy prikladnoj geomorfologii Novosibirsk Nauka 1982 ros Problemy strukturno klimaticheskogo podhoda k poznaniyu relefa Novosibirsk Nauka 1982 ros Problemy teoreticheskoj geomorfologii Pod red G S Ananeva L G Nikiforova Yu G Simonova M Izd vo MGU 1999 ros Roslyj I M i dr Geomorfologiya Ukrainskoj SSR uchebnoe posobie pod obsh red I M Roslogo K Vysha shkola 1990 287 s ISBN 5 11 002078 7 ros Rychagov G I Obshaya geomorfologiya M Nauka 2006 ros Safyanov G A Geomorfologiya morskih beregov M Izd vo geograficheskogo f ta 1996 ros Simonov Yu G Izbrannye trudy M 2008 ros Spiridonov A I Geomorfologicheskoe kartografirovanie M Nedra 1985 ros Timofeev D A Razmyshleniya o fundamentalnyh problemah geomorfologii M Media PRESS 2011 ros Fomenko A P Hihluha V I Obshaya fizicheskaya geografiya i geomorfologiya M Nedra 1987 373 s ros Chetyrehyazychnyj enciklopedicheskij slovar terminov po fizicheskoj geografii Sostavitel prof I S Shukin M Sovetskaya enciklopediya 1980 ros Shukin I S Obshaya geomorfologiya v 3 h tt M Izd vo MGU 1962 1974 Posilannya RedaguvatiGeomorfologichna karta Ukrayini Arhivovano 6 lyutogo 2018 u Wayback Machine Asociaciya geomorfologiv Ukrayini Kafedra zemleznavstva ta geomorfologiyi Arhivovano 3 kvitnya 2022 u Wayback Machine Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka ros Kafedra geomorfologiyi ta paleogeografiyi Arhivovano 15 lipnya 2015 u Wayback Machine Moskovskogo derzhavnogo universitetu imeni M V Lomonosova ros Kafedra geomorfologiyi Arhivovano 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine Sankt Peterburzkogo derzhavnogo universitetu angl Britisch Society of Geomorphology Arhivovano 24 zhovtnya 2019 u Wayback Machine sajt Britanskogo geomorfologichnogo tovaristva Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Geomorfologiya amp oldid 38395042