Помер за два дні до демобілізації від серцевого нападу в місті Волноваха (Донецька область), під час гри у волейбол з товаришами. Причиною смерті стала гостра коронарна недостатність, ішемічна хвороба серця. Похований в селі Новопетрівка.
Загинув під час мінометного обстрілу, місце не уточнене. Похований в с. Катюжанка. За даними Луганської обласної ВЦА, о 13:00 під час мінометного обстрілу в районі с. Новозванівка — смт Калинове (Попаснянський районЛуганська область) загинув військовослужбовець 59-ї ОМБр, ще троє дістали поранень.
Загинув близько 22:00 під час мінометного обстрілу на блокпосту поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Фастові на Інтернаціональному кладовищі.
Загинув від мінно-вибухової травми, підірвавшись на «розтяжці» під Донецьком. Похований 10 квітня у с. Гряниківка Дворічанського району. Прим. Терористи на своїх інфоресурсах 4 квітня публікували фотографії і відео з тілом загиблого і його документи.
3135
Бобоха Ігор Васильович
01986-07-1717 липня1986, ФастівКиївська область. Військовослужбовець мінометної батареї 2-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Фастівське професійно-технічне училище, де здобув професію кухаря-кондитера. Після армійської служби працював у рідній школі № 2 кухарем, та в інших організаціях та установах. Захоплювався велоспортом, риболовлею. Мобілізований 12 лютого 2015 року.
Помер від інфаркту під час несення служби поблизу села Золоте (Попаснянський районЛуганська область). Напередодні, 4 квітня, взводно-опорний пункт витримав масований обстріл з боку бойовиків. Похований на Сілецькому кладовищі Червонограда.
01991-05-1515 травня1991, Вирішальне (Лохвицький район)Полтавська область. Молодший сержант, командир відділення 3-го взводу 3-ї аеромобільної роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Виріс у багатодітній родині, батько загинув, коли Валентин пішов у 1 клас. Закінчив Червонозаводське ПТУ № 27, півроку працював. Після строкової служби в армії рік служив за контрактом, потім працював на різних підприємствах. Мобілізований 14 лютого 2015 року, ніс службу в смт Новгородське під Горлівкою. Залишилися мати, двоє братів, чотири сестри, дружина та 6-місячний син.
Загинув в ніч на 8 квітня поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, під час обстрілу зі 120-мм мінометів, відбиваючи спробу прориву ДРГ противника. Похований у Новоселівці. За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій один український військовослужбовець загинув, 12 дістали поранень. Боєць загинув поблизу селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком.
01984-01-1515 січня1984, ІвановоРРФСР. Проживав у м. Біла Церква, Київська область. Сапер інженерно-саперної служби 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії (раніше — 5 ОБат ДУК-ПС). Народився в Іваново, виріс у дитбудинку, в юнацькі роки приїхав на Закарпаття, згодом перебрався на Київщину, у Білу Церкву. Добровольцем пішов на фронт у складі 5-го ОБат ДУК. Рідних немає.
Загинув в районі міста Авдіївка (Донецька область) під час розмінування території, закривши собою побратимів від вибуху міни з «розтяжкою». Бойові товариші з саперної служби вирішили поховати Андрія в Чернівцях, на Алеї Слави міського кладовища «Годилів».
01970-02-1212 лютого1970, Харків. Молодший сержант, військовослужбовець 54-го окремого розвідувального батальйону. Працював на будівництві житла. Мобілізований у першу хвилю мобілізації на початку 2014 року, служив у прикордонних військах. По закінченні терміну служби вирішив залишитись у війську, служив у Харківському військкоматі, згодом знову вирушив на передову у складі 54-го розвідбату. Залишилися батьки, дружина та 17-річна донька.
За повідомленнями ЗМІ та у соцмережах, загинув від кулі снайпера поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Похований у Харкові на 18-му Безлюдівському кладовищі. За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу один військовослужбовець загинув, ще один дістав поранень, на донецькому напрямку внаслідок обстрілів.
Підірвався на протипіхотній міні в с. Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області. Втратив багато крові, під час медичної евакуації реанімобілем двічі зупинялося серце. Помер від поранень на хірургічному столі центральної районної лікарні міста Бахмут (Донецька область). Похований у Гайсині.
Повертався на автомобілі УАЗ-452 з передової, куди завіз товаришів по службі. На вул. Чапаєва на околиці смт Станиця Луганська (Луганська область), автомобіль наїхав на фугас. Вибухом Валерія відкинуло майже на 20 метрів, від поранень загинув на місці. Похований в селі Костогризове.
Загинув в ніч на 20 квітня під час артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). 122-мм снаряд влучив у бліндаж, троє бійців загинули (двоє на місці, третьому відірвало ноги і він загинув від втрати крові), ще 3 дістали поранень.
Загинув в ніч на 20 квітня під час артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). 122-мм снаряд влучив у бліндаж, троє бійців загинули, ще 3 дістали поранень. Похований на Стадницькому кладовищі Вінниці.
Загинув в ніч на 20 квітня під час артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). 122-мм снаряд влучив у бліндаж, троє бійців загинули, ще 3 дістали поранень, Олегу відірвало ноги та посікло все тіло осколками. Похований у с. Дзвінкове.
01983-02-055 лютого1983, ШепетівкаХмельницька область. Сержант матеріально-технічного забезпечення 53-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0927 (Сєвєродонецьк). Вступив до Київського університету економіки і технологій транспорту. Працював у Шепетівці на залізниці. Зайнявся підприємництвом, відкрив свою справу з фарбування автомобілів. Призваний за мобілізацією у серпні 2015 року. Залишилися батьки, дружина та маленька донька.
Трагічно загинув поблизу с. Федорівка (Бахмутський район) Донецької області, обставини не уточнено. Похований на центральному міському кладовищі Шепетівки.
3153
Парфентьєв Ігор Володимирович
01977-11-1010 листопада1977, Чернівці. Солдат 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Мобілізований 23 березня 2015 року. Під час несення служби на Донеччині захворів, лікувався у шпиталі, був на реабілітації. Потім поїхав знову на схід. Залишилися мати, сестра, 11-річна донька.
Ніс службу в районі міста Волноваха (Донецька область). Помер у шпиталі внаслідок двосторонньої пневмонії. Похований на Алеї слави Центрального кладовища Чернівців.
Ніс службу в районі міста Маріуполь. Помер від серцевого нападу у військовій частині після повернення з бойового завдання. Похований у Чернігові на кладовищі Яцеве.
Загинув від осколкового поранення під час мінометного обстрілу в (Донецькій області). Похований у с. Солків. Прим. 58 ОМПБр тримає оборону в районі міста Авдіївка. За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в зоні проведення АТО загинули троє українських військовослужбовців, ще шість отримали поранення.
3158
Сологуб Роман Михайлович
01973-06-2727 червня1973, Щербані (Старосинявський район)Хмельницька область. Солдат 53-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0927 (Сєвєродонецьк). Після закінчення 8-річки здобув декілька спеціальностей: різьбяра по дереву, механізатора, водія автотранспорту, а також будівельника. На строкову службу був призваний за радянських часів, служив на флоті у Клайпеді, а закінчував службу вже на Чорному морі в незалежній Україні. Після початку війни долучився до волонтерського руху на підтримку бійців АТО. Мобілізований 14 липня 2015 року. Всю свою солдатську зарплатню витрачав на потреби колективу свого підрозділу. Мати померла, залишилися батько, молодший брат.
В ніч на 23 квітня під Торецьком (Донецька область), на території взводного опорного пункту «Мостік», був забитий до смерті молодшим сержантом з іншої військової частини. З метою приховання скоєного злочину, молодший сержант вивіз ще живого Романа Сологуба у багажнику ВАЗ-2106 до водойми поблизу села Олександропіль (Ясинуватський район) (колишня Розівка). Тіло у водоймі знайшли місцеві 4 травня, в ньому упізнали зниклого військовослужбовця. Вбивцю затримано. 26 червня Романа поховали в с. Щербані.
3159
33 роки. Військовослужбовець ЗС України (в/ч не уточнено).
За повідомленням ЗМІ «військовослужбовець скоїв самогубство, застрелившись з автомату». Це сталося у Костянтинівському районі Донецької області у селі Білокузьминівка.
Загинув під час бою з ДРГ противника на спостережному пункті поблизу смт Луганське (Бахмутський районДонецька область). Внаслідок цього бою загинули двоє бійців, ще один потрапив у полон. Похований у місті Помічна. За уточненими даними ІАЦ РНБО за минулу добу станом на 24 квітня, загинув ще один український військовослужбовець. Він отримав надзвичайно важкі поранення на передовій поблизу смт Луганське (Бахмутський районДонецька область) і помер за декілька годин в Бахмуті.
01982-07-1212 липня1982, Житомир. Солдат, кулеметник 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч В2970 (Бахмут). Католик парафії Семінарійського костелу Святого Йоана з Дуклі, до війни прислуговував біля священика під час звершення меси. Ще навесні 2014 року хотів піти до війська добровольцем, але дружина тоді його вмовила, бо в них нещодавно народилася донька. Мобілізований 1 березня 2015 року, 24 квітня мав демобілізуватись. Залишилися батько, сестра, дружина та двоє маленьких дітей, 6-річний син і 2-річна донька.
В ніч на 24 квітня заступив на чергування. Близько 6:20 ДРГ противника здійснила спробу прориву, Олександр загинув у бою від кульових поранень, що несумісні з життям. Похований на Смолянському кладовищі Житомира. За уточненими даними ІАЦ РНБО за минулу добу станом на 24 квітня, загинув ще один український військовослужбовець. Він отримав надзвичайно важкі поранення на передовій поблизу смт Луганське (Бахмутський районДонецька область) і помер за декілька годин в Бахмуті.
01975-04-1010 квітня1975, КостянтинівкаДонецька область. Старший сержант, сапер 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Строкову службу проходив у десантних військах. У Сергія був свій маленький бізнес з виготовлення тротуарної плитки. З початком війни активно долучився до волонтерського руху донбаського відділення ГО «Схід та Захід єдині», а 2015 року пішов добровольцем до війська захищати рідну Донеччину. Залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей, син і донька.
Загинув під час виконання бойового завдання з розмінування в Донецькій області. Похований у Костянтинівці. За повідомленням «Подробиць», в районі смт Новгородське (Донецька область) на горлівському напрямку, загинув військовий. Він намагався знешкодити протитанкову міну, і пристрій спрацював.
Помер під час несення військової служби, дату, місце й обставини не уточнено. Поховання на Львівщині у Старому Самборі 30 квітня.
3165
Мацюк Олександр Володимирович
01975-04-044 квітня1975, ПісківКостопільський районРівненська область. Солдат, навідник САУ 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Строкову службу проходив на Харківщині водієм БТР, працював у колгоспі «40-річчя Жовтня», пізніше працював охоронцем Костопільського ДБК та на інших роботах. Мобілізований 5 лютого 2015 року. Після підготовки на Рівненському полігоні, у травні 2015 відбув до зони АТО, служив в районі Мар'їнки й Красногоровки. Розлучений, залишились мати та донька 1997 р.н.
Загинув в результаті мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ, що розташований між Красногорівкою та Пісками. Сергій із товаришем вийшов з бліндажу на перекур о 18:35, й раптом розпочався ворожий обстріл, поряд з Сергієм розірвалася міна. Прим. У Штабі АТО повідомляли про одного загиблого поблизу селища Невельське під Донецьком.
Загинув поблизу міста Бахмут (Донецька область), ймовірно, в районі смт Луганське поблизу Світлодарського водосховища, внаслідок гранатометного обстрілу.
Травеньред.
3169
Пікуєв Василь Абрамович
01968-01-1010 січня1968, ШполаЧеркаська область. Старший солдат, номер обслуги 128-ї ОГПБр. Призваний за мобілізацією, на фронті з травня 2015. Ніс службу на Луганщині. Залишилися дружина та семеро дітей.
Загинув під час виконання бойового завдання на лінії розмежування між Красногорівкою та окупованою Старомихайлівкою (Мар'їнський районДонецька область). Першими про загибель Сергія повідомили терористи «ДНР», українська розвідгрупа з 5 бійців підійшла до лінії розмежування, де відбулася перестрілка з силами противника, Сергія з місця зіткнення забрали російські бойовики. Похований 6 травня в Рокитному.
Помер о 3-й годині ночі в німецькій клініці Шаріте (Берлін). 5 вересня 2015 року був тяжко поранений снайпером на блокпосту поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Лікувався у Харківському та Київському військових шпиталях, переніс понад 12 операцій, з 17 листопада перебував на лікуванні в німецькій клініці, але врятувати його життя не вдалося. Увечері 30 квітня стан Єгора почав швидко погіршуватися, і вночі він помер. Похований 18 травня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.
Помер близько 23:00 в районі міста Волноваха (Донецька область), у день свого народження, обставини не уточнено. Похований на Ревівському кладовищі Світловодська.
Був направлений з передової на операцію у шпиталь в м. Ірпінь, там йому видалили грижу. Після виходу зі шпиталю помер через зупинку серця. Похований у Богданівці.
Помер від зупинки серця під час бойового чергування на блокпосту поблизу смт Південне, що неподалік Торецька (Донецька область). Похований в с. Михайлівка-Рубежівка.
Загинув о 15:30 в районі міста Авдіївка (Донецька область), підірвавшись на фугасі під час облаштування блокпосту. Похований у Конотопі на кладовищі по вулиці Богдана Хмельницького.
Загинув в районі міста Бахмут (Донецька область). Похований у Старожинці, на кладовищі при Церкві Архістратига Михаїла (Майдан). Прим. За лікарською довідкою — помер в реанімації у Харківському госпіталі внаслідок черепно-мозгової травми.
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області. Похований на Берковецькому кладовищі Києва. За повідомленням Луганської обласної ВЦА, вранці 9 травня група українських військовослужбовців під час патрулювання біля села Кримське підірвалася на вибуховому пристрої з «розтяжкою», один військовослужбовець загинув, ще двоє отримали поранення.
3-го травня близько 12:45 під Мар'їнкою (Донецька область) був поранений в голову кулею снайпера, тиждень перебував у критичному стані, помер в Дніпропетровській лікарні імені Мечникова. Раніше портал «Depo.Запоріжжя» з посиланням на військових повідомляв, що під Мар'їнкою ворожий снайпер поцілив у голову десантнику 7-ї роти 79-ї ОАЕМБр, у важкому стані його повезли до лікарні, проте дорогою він помер.
Загинув внаслідок підриву на протитанковій міні вантажівки ГАЗ-66, що рухалася у прифронтовій зоні в районі міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Тростянці.
01970-08-1515 серпня1970, мешкав у м. ЧорноморськОдеська область. Молодший сержант, командир відділення десантно-штурмової роти 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти (Миколаїв). Ще в юні роки втратив батьків. Працював зварювальником аварійної служби в ЖЕУ, мешкав у Великій Долині (Чорономорськ), де знімав півбудинка. На фронт пішов добровольцем під час 5-ї хвилі мобілізації. Розлучений, залишився 11-річний син та сестра.
В селі Широкине під Маріуполем (Донецька область) близько 15:00 двоє морпіхів пішли поправити огорожу фортифікаційних споруд після шторму та підірвались на встановленій міні з «розтяжкою». Едуард загинув одразу від осколкового поранення у сонну артерію. Поховання на Алеї слави кладовища між Малою та Великою Долинами.
Під час несення служби у селі Варварівка (Кремінський район)Луганська область солдату стало зле. Помер від гострого панкреатиту в реанімації районної лікарні у місті Кремінна, за 5 днів до демобілізації. Похований в рідному селі.
Загинув під час несення служби на блокпосту біля с. Тепле (Станично-Луганський район) Луганської області. Похований в с. Ємилівка. За повідомленнями ЗМІ, військовослужбовець 28-ї окремої гвардійської механізованої бригади на позиції взводного опорного пункту у Станично-Луганському районі під час сварки вбив свого командира та бойового товариша молодшого сержанта
Помер у військовій частині в результаті серцевої недостатності. Похований у рідному селі.
3187
Грінченко Костянтин Валентинович
01968-04-088 квітня1968, МалохаткаСтаробільський районЛуганська область. Проживав у м. Донецьк. Військовослужбовець ЗСУ, в/ч пп В3468. Пішов добровольцем до української армії захищати рідний Донбас. За словами товаришів Костянтина, двоє його синів, відмовившись від батька, воюють на боці сепаратистів.
Помер від поранень, яких дістав у зоні АТО. Поховали Костянтина в Дрогобичі на Львівщині.
3188
Зварищук Роман Михайлович
01982-08-1010 серпня1982, ТепликВінницька область. Солдат, кулеметник прикриття 40-ї окремої артилерійської бригади, в/ч пп В3500 (Первомайськ). Навчався в училищі на тракториста. Останні роки працював різноробом. Мобілізований 04.08.2015. Мати втратила вже другого сина. Залишилася 10-річна донька.
Помер від ускладнень після пневмонії в Дніпропетровській лікарні імені Мечникова, захворів на початку травня під час несення військової служби в районі міста Волноваха. Похований в Теплику.
Під час несення служби захворів на пневмонію, яка не була завчасно діагностована. Хвороба раптово загострилася, Віктора доправили у Запоріжжя, звідти вертольотом до Дніпропетровська у важкому стані, спочатку до військового шпиталю, потім до 16-ї дніпропетровської лікарні. Був підключений до апарату штучного дихання, вранці помер. Похований в смт Бабанка.
Загинув в результаті обстрілу позицій українських військ з мінометів та стрілецької зброї поблизу шахти «Бутівська» на околиці міста Авдіївка (Донецька область). Похований на Алеї Слави Малодолинського кладовища Чорноморська.
01988-06-1414 червня1988, БердичівЖитомирська область. Молодший сержант, сержант-інструктор навчального взводу підготовки снайперів школи підготовки снайперів 199-го навчального центру Командування Високомобільних десантних військ ЗСУ, в/ч А2900 (Житомир). Навчався на музичному відділенні Бердичівського педагогічного коледжу. У грудні 2015 року підписав контракт, з 6 квітня 2016 перебував в зоні АТО у складі взводно-тактичної групи Навчального центру. Залишилися мати та дві сестри.
Загинув близько 14:30 від кулі ворожого снайпера, в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Радислав укріплював позиції мішками з піском, у цей час снайпер поцілив бійцю у бік між пластинами бронежилета, куля пройшла навиліт. 20 травня з десантником попрощалися у військовій частині в Житомирі, похований на міському кладовищі Бердичева по вул. Войкова.
Отримав смертельне поранення у голову внаслідок снайперського обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Малинове (Станично-Луганський район) Луганської області, з боку окупованого села Христове. Івана доставили в Станицю Луганську до районної лікарні, але врятувати його життя не вдалося, він помер під час операції. Похований у селі Данчиміст Костопільського району (поряд із с. Велика Купля).
Під час служби у бійця загострилася гіпертонічна хвороба. Помер після крововиливу у мозок в Центральному військовому госпіталі м. Київ. Похований в рідному селі Леухи.
В Костянтинівському районі Донецької області після чергування Дмитро повернувся в частину та проводив навчання для новоприбулих бійців, під час якого у нього в руках розірвалася граната. Дмитро загинув, четверо бійців дістали поранень. Похований у Білій Церкві.
Ніс службу біля Станиці Луганської (Луганська область). Скоїв самогубство в розташуванні підрозділу, через знущання співслужбовців. Похований в с. Тягинка.
Прим. Волонтер Віктор Погодін 23 травня у ФБ написав: «В 28-й знову 1 — 200-й вчора, 1 — 200-й сьогодні! Подробиць не буде!». Уточнень та підтверджень, щодо другого загиблого немає.
3197
Дзундза Володимир Святославович
01983-10-077 жовтня1983, Миколаїв. Проживав у с. КунисівціГороденківський районІвано-Франківська область. Капітан, заступник командира роти по роботі з особовим складом 58-ї окремої механізованої бригади (Конотоп). 2005 року закінчив Одеський інститут Сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями механізованих підрозділів». Служив на посадах заступника командира роти забезпечення з гуманітарних питань Миколаївського військового автомобільного коледжу, командира навчального взводу 354-го навчально-механізованого полку 169 навчального центру (Десна), 2010 року звільнений в запас. Мобілізований 15 серпня 2015 року. Залишилися батьки, сестра, дружина та син 2009 р.н.
Загинув від чисельних осколкових поранень у ніч на 22 травня о 1:30 під час артилерійського обстрілу міста Авдіївка (Донецька область). Похований в смт Нижні Сірогози.
Близько опівночі, під час обстрілу російськими бойовиками з автоматичного гранатомету опорного пункту бригади поблизу міста Щастя під Луганськом, отримав вогнепально-осколкові поранення нижніх кінцівок та тулубу, опіки верхньої частини грудної клітки та правої руки. Пораненому була надана медична допомога у лікарні, але на ранок, близько 8:00, сержант помер. Поховання в с. Мар'янське.
01960-12-2727 грудня1960, 55 років, Срібне (Радивилівський район)Рівненська область. Молодший сержант, командир відділення 1-го штурмового взводу 2-ї «афганської» штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Капітан міліції. До війни працював на різних дільницях будівництва будівельних гіпермаркетів «Епіцентр», був бригадиром, завскладом в «Епіцентрі» у Рівному, Луцьку. Активний учасник Революції Гідності, був у складі 2-ї «афганської» сотні Самооборони Майдану. Пішов на фронт добровольцем ще у першому складі «Айдару». Залишилися мати, брат, сестра, двоє дорослих дітей.
Під час бою поблизу села Тарамчук (Мар'їнський районДонецька область) айдарівці виїхали на місце падіння ворожого безпілотника, пройшли на 3 км у бік окупованого Докучаєвська, та наїхали на протитанкову міну. Внаслідок підриву загинули двоє бійців. Після прощання у Києві на Майдані Незалежності, та у Рівному, Миколу поховали в селі Срібне.
Під час бою поблизу села Тарамчук (Мар'їнський районДонецька область) айдарівці виїхали на місце падіння ворожого безпілотника, пройшли на 3 км у бік окупованого Докучаєвська, та наїхали на протитанкову міну. Внаслідок підриву загинули двоє бійців.
01987-02-044 лютого1987, Зміївка (Бериславський район)Херсонська область. Старший солдат, стрілець десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир»81-ї ОАЕМБр. Ще школярем був паламарем при церкві Святого Архистратига Михаїла. Працював барменом на пасажирському судні. Вивчив англійську, хотів поступати в «мореходку». У Андрія були проблеми із зором, він з дитинства носив окуляри, але його мобілізували. Служив у війську рік, за два тижні вже збирався до дому. Залишилися батьки та три сестри.
Загинув під час обстрілу з важкого озброєння промзони міста Авдіївка (Донецька область), снаряд влучив у перекриття бліндажу. Андрій був смертельно поранений осколком у потилицю. Похований у Зміївці.
Автомобіль військових потрапив під мінометний обстріл поблизу села Павлопіль (Волноваський районДонецька область), загинули двоє бійців, ще один дістав важких поранень. Після проведення експертизи ДНК з Віталієм попрощалия у с. Багна. Похований на Вижницькому кладовищі.
Помер в центральній районній лікарні Торецька від травм, яких дістав внаслідок необережного поводження з боєприпасами (гранатою РГД-5) 25 травня о 20 год. 00 хв. на ВОП № 5337/1 «Мостік», розташованого у с. Шуми Донецької області. Похований в с. Медвин.
Увечері очолювана комбатом група, під час розвідки місця просування ворожої ДРГ у лісопосадці поблизу села Богданівка (Волноваський район) Донецької області, потрапила у засідку. Автоматною чергою було поранено трьох українських військовослужбовців, Андрій від поранень помер, коли йому надавали медичну допомогу. Для прикриття відходу ДРГ противник застосував міномети, артилерію та «Град». 29 травня з комбатом попрощалися у Києві. Похований у Хмельницькому на Алеї Героїв Раківського кладовища.
01979-01-077 січня1979, НікопольДніпропетровська область. Мешкав м. КременчукПолтавська область. Солдат, кулеметник 2-го мотопіхотного взводу 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1»58-ї ОМПБр. Виріс у у с. Мозоліївка на Полтавщині. Закінчив Кременчуцький професійний ліцей нафтопереробної промисловості № 19, де здобув професію штукатура-лицювальника, плиточника. Після строкової армійської служби працював штампувальником на Кременчуцькому колісному заводі, робітником у будівельних організаціях та приватних підприємствах Кременчука. Мобілізований 12 травня 2015 року. Залишилися діти від першого шлюбу.
Загинув близько 13:00 поблизу села Новоселівка (Ясинуватський район), на північ від міста Авдіївка (Донецька область), внаслідок підриву на міні автомобіля ЗІЛ. Похований на Свіштовському кладовищі Кременчука, у секторі героїв АТО.
В районі населених пунктів Верхньоторецьке — Новоселівка Друга (Ясинуватський район) Донецької області бійці 13 ОМПБ під час несення служби на спостережному пункті потрапили у засідку, в бою з ДРГ противника загинули 4 бійців батальйону.
У секторі «Маріуполь», в районі Павлопіль — Гнутове, Денис забезпечував саперний супровід розвідгрупи. Коли група виходила на позицію для виконання завдання, потрапила під мінометний обстріл. Троє бійців загинули, ще один тяжко поранений. 1 червня із захисниками попрощалися у Маріуполі. Поховали Дениса у Запоріжжі на кладовищі Святого Миколая.
У секторі «Маріуполь», в районі Павлопіль — Гнутове, група розвідників потрапила під мінометний обстріл. Троє бійців загинули, ще один тяжко поранений. 1 червня із захисниками попрощалися у Маріуполі. Похований у місті Кам'янка-Дніпровська.
01970-09-1717 вересня1970, Дніпро. Солдат, розвідник 56-ї окремої мотопіхотної бригади (Мирне). Олександр із родини військовослужбовців, мав незакінчену освіту військового льотчика. Пішов до війська добровольцем у серпні 2015 року. Залишились батьки.
У секторі «Маріуполь», в районі Павлопіль — Гнутове, група розвідників потрапила під мінометний обстріл. Троє бійців загинули, ще один тяжко поранений. 1 червня із захисниками попрощалися у Маріуполі. Похований у м. Дніпро на кладовищі смт Самарівка.