Докуча́євськ (з 1912 до 1954 смт Оленівські Кар'єри) — місто в Кальміуському районі Донецької області, за 14 км від залізничної станції Оленівка, за 40 км на південь від Донецька. Адміністративний центр Докучаєвської міської громади.
Докучаєвськ | ||||
---|---|---|---|---|
Основні дані | ||||
Країна | Україна | |||
Область | Донецька область | |||
Район | Кальміуський район | |||
Громада | Докучаєвська міська громада | |||
Засноване | 1912 | |||
Статус міста | з 21 червня 1954 року | |||
Населення | ▼ 22 835 (01.01.2022) | |||
Агломерація | Донецько-Макіївська агломерація | |||
Площа | 11,9 км² | |||
Густота населення | 1961,9 осіб/км² | |||
Поштові індекси | 85740-85746 | |||
Телефонний код | +380-6275 | |||
Координати | 47°45′07″ пн. ш. 37°40′42″ сх. д. / 47.75194° пн. ш. 37.67833° сх. д.Координати: 47°45′07″ пн. ш. 37°40′42″ сх. д. / 47.75194° пн. ш. 37.67833° сх. д. | |||
Висота над рівнем моря | 135 м | |||
Водойма | р. Суха Волноваха | |||
Назва мешканців | докучаєвча́нин, докучаєвча́нка, докучаєвча́ни | |||
День міста | 14 липня | |||
Відстань | ||||
Найближча залізнична станція | Оленівка | |||
До станції | 14 км | |||
До обл./респ. центру | ||||
- фізична | 24,4 км | |||
- залізницею | 41 км | |||
- автошляхами | 34,9 км | |||
До Києва | ||||
- фізична | 600 км | |||
- залізницею | 897 км | |||
- автошляхами | 734 км | |||
Міська влада | ||||
Адреса | 85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Незалежності, 22 | |||
Вебсторінка | Докучаєвська міськрада | |||
Міський голова | Скорбілін Ігор Олександрович | |||
Докучаєвськ у Вікісховищі
|
Раніше був адміністративно підлеглим Волноваській районній раді. Названий на честь Василя Докучаєва, природознавця, основоположника наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії.
Населення 24,4 тис. мешканців (2006).
Історія Редагувати
Засноване 1912 року. Спершу називалося Оленівські кар'єри. Статус міста з 1954 року. Засновано у зв'язку з розвитком видобутку флюсового вапняку, доломіту для Петровського і Єнакіївського металургійних заводів.
У 1939 р. тут мешкало 9,2 тис. осіб, у 1959 р. — 16,8 тис. осіб, у 2011 р. — 23,726 тис. осіб.
Війна на сході України Редагувати
Починаючи з 2014 року Докучаєвськ потрапив у зону бойових дій під час війни на сході України.
13 січня 2015 року бойовики бригади «Оплот» ДНР з Докучаєвська вчинили артилерійський обстріл блокпосту під Волновахою, внаслідок якого загинуло 11 мирних жителів у автобусі, ще 17 поранено.
Населення Редагувати
За даними перепису 2001 року населення міста становило 24142 особи, із них 27,32 % зазначили рідною мову українську, 72,13 % — російську, 0,14 % — вірменську та грецьку, 0,04 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, а також болгарську та гагаузьку мови
Національний склад населення за переписом 2001 року
Промисловість Редагувати
Найбільший у Європі флюсодоломітовий комбінат (зокрема 5 кар'єрів, 3 дробильно-збагачувальні фабрики), виробництво будматеріалів (завод залізобетонних виробів), автотранспортні підприємства. Колишній колгосп імені Калініна, радгосп «Докучаєвський».
Культурно-соціальна сфера Редагувати
Має 6 шкіл, палац культури, зоопарк, стадіон, 8 бібліотек, лікарня.
Пам'ятки Редагувати
- Печери в Докучаєвську
- Гірничий музей Докучаєвська
- Докучаєвський зоопарк
- Сарсени Докучаєвська
Фотографії міста Редагувати
Відомі люди Редагувати
- Дорошок Микола Володимирович — старший лейтенант МВС України, розстріляний 2014 проросійськими терористами.
- Зяблов Володимир Григорович — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР.
- Рябоконь Василь Васильович — підполковник МВС України, розстріляний 2014 проросійськими терористами.
- Яковицький Олександр Адамович (1908—1985) — радянський військовий льотчик.
Примітки Редагувати
- https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf
- . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 23 березня 2014.
- Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 27 листопада 2012.
Посилання Редагувати
- Картка на сайті ВР
Джерела Редагувати
- Василь Пірко // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945–1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939 - 1959 рр.) : монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. - Донецьк, 2008. - 192 c.