Потіївка Житомирський район Поті ївка село в Україні адміністративний центр Потіївської сільської територіальної громади

Поті́ївка — село в Україні, адміністративний центр Потіївської сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області. Населення 1777 осіб.

село Потіївка

Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Громада	Потіївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA18040410010027955
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1603
Населення	1777
Площа	3,264 км²
Густота населення	651,96 осіб/км²
Поштовий індекс	12225
Телефонний код	+380 4132
Географічні дані
Географічні координати	50°37′11″ пн. ш. 28°57′52″ сх. д. / 50.61972° пн. ш. 28.96444° сх. д. / 50.61972; 28.96444Координати: 50°37′11″ пн. ш. 28°57′52″ сх. д. / 50.61972° пн. ш. 28.96444° сх. д. / 50.61972; 28.96444
Середня висота над рівнем моря	185 м
Місцева влада
Адреса ради	12225, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Потіївка, вул. Центральна, 31
Карта
Потіївка
Потіївка
Мапа

Потіївка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Потіївка.

Населення Редагувати

Лаврентій Похилевич у праці «Сказання про населені місцевості Київської губернії» 1884 року вказує, що село Потіївка разом з південною околицею Букачами мало населення 571 мешканців, 70 з яких були римо-католиками.

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення становила 2 682 особи, з них українців — 2 363, росіян — 83, німців — 8, євреїв — 43, поляків — 39, чехів — 113, інших — 146.

Історія Редагувати

Час заснування і походження назви Редагувати

Портрет засновника села — Іпатія Потія (XVII ст.)

Історик В. Кисиленко віднайшов польськомовний документ, де йшлося, що Потіївка була заснована з дозволу митрополита Іпатія Потія його підданим Петром Андрійовичем 28 червня 1603 року й була названа на його честь.

Року 1603 Священик Іполит Потій митрополит, зібравши тридцять підданих на землі церковній Осецькій, або Вереміївській, з яких одному Петру Андрійовичу підписав право на заснування слободи на тих же землях, яким застерігає, щоб те село вже не Осіча, а від імені його Потійовим називалося, а також, щоб піддані новопоселені через 15 років повинності підданські двору митрополитському виконували так само, як і інші піддані інших сіл митрополитських роблять.

Оригінальний текст (пол.)

Roku 1603 Xiądz Hippolit Pociey Metropolita, zebrawszy Trzydziestu Poddanych na groncie Cerkiewnym Osieckim, czyli Weremijowskim, z pomiędzy ktorych iednemu Petrowi Andryiowiczowi, na Osadzenie słobody na Tymże groncie podpisał Prawo, którym ostrzega aby te sioło, od tad iuz nie Osieczą, lecz od Imienia Jego Potijowem nazywało sie Oraz aby ci Poddani nowoosadzeni, po skończonych Pietnastu Latach, Powinność Poddańską Dworowi Metropolitanskiemu pełnili, taką iako inni Poddani drugich Wsiów Metropolitańskich odbywaią.

Подальші події Редагувати

Село з поч. XVII ст. було митрополичим маєтком, а в XVIII ст. Радомишль був осідком греко-католицьких митрополитів; Потіївка з церквою і приходом належала до Радомишльського ключа.

Через те, що це село заселили вихідці з сусіднього села Вереміївка, стосовно Потіївки у документах XVII—XVIII ст. зустрічається дві назви — Вереміївка і Потіївка. Але з XIX ст. залишається одна, поточна назва.

Родовід села Потіївка. Друга пол. XVIII ст.

Мапа Потіївки 1866 року

Зі статистичного збірника Київського губернського правління 1900 р. в селі Потіївці було 215 дворів, 1098 жителів. Населення займалось землеробством, а крім того — виробництвом коліс на суму 250 крб. на рік. В селі була одна церква, одна церковно-приходська школа в якій один учитель навчав до 40 дітей заможних селян, один вітряк, один хлібний магазин. Був ще пожежний обоз з чотирьох бочок і чотирьох багрів.

Першу звістку про Лютневу революцію в селі поширив учитель місцевої школи, який відзначався вільнодумством. Навесні 1917 р. в селі з'явилися перші дезертири з фронту.

4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду у Потіївці зупинилась на ночівлю Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. Група простояла у Потіївці до 6 листопада.

В 1924 р. в Потіївці комуністами було створено комнезам, який поставив питання про перерозподіл землі. Частина малоземельних селян одержали землю на західній околиці села і заснували там новий хутір — Нова Громада. В кінці 1927 р. в Потіївці було створено комуну, у якій спочатку ввійшли 18 господарств. Комунари одержали землю, усуспільнили все майно, побудували декілька господарських приміщень. Комуні було передано панський паровий млин в селі Рубанці (нині Малинського району), який давав їй значні прибутки. В 1929 р. в селі був організований колгосп ім. Чубаря, а в 1930 р. було утворено другий колгосп — «Червоноармієць», які в 1950 р. об'єдналися в один — колгосп ім. Леніна, з 1962 р. — «Шлях до комунізму», а з 1964 р. — «Прогрес». В 1924 р. в Потіївці була побудована початкова школа, яка в 1926 р. стала семирічкою, а з 1936 р. — середньою.

В 1922—1959 рр. Потіївка була районним центром. Тут діяла машинно-тракторна станція, яка була створена в 1931 р., цегельний завод, потужністю 3 млн шт. цегли в рік, будівництво якого було завершено в 1958 р., діяв млин, маслозавод, лікарня на 75 ліжок, сільгосптехніка, яка обслуговувала 9 колгоспів, кінотеатр, будинок культури, середня школа, школа-інтернат, комунгосп, поштове відділення та ін.

У 2-й пол. ХХ ст. до складу Потіївки приєднали хутори: Нова Громада та Журатин.

Місцевості Редагувати

Хутір Журатин Редагувати

Журатин — хутір, що був у полі між селами Нераж та Потіївка. Існував у першій половині XX століття. Розташовувався на заболочених полях при витоках річки Павлівщина. Станом на 1943 рік мав 22 двори.

Веремійки та Нова Громада Редагувати

Під 1514 роком уперше згадується село Веремійки, яке історик В. Кисиленко локалізував у межах вулиці Шевченка села Потіївка. 1603 року село припинило існування через заснування Потіївки та переселення його мешканців у нове поселення.

За даними історика Леоніда Тимошенка, перша писемна згадка про село Осіча датується грамотою 1514 року. Назва походить від однойменної річки Осіча (нині — річка Павлівщина на території села Потіївка). З 1569 року село належало київським митрополитам. У 1601 році поселення мало всього лише 4 двори (дими).

Нова Громада була хутором на березі річки Павлівщина. У 1924 році в Потіївці комуністами було створено комнезам, який поставив питання про перерозподіл землі. Частина малоземельних селян одержали землю на західній околиці села і заснували там новий хутір — Нова Громада. Станом на 1943 рік хутір мав 32 двори. У другій половині XX століття хутір було приєднано до складу села Потіївка.

Стовпець-Букачі Редагувати

Лаврентій Похилевич у праці «Сказання про населені місцевості Київської губернії» 1884 року пише, що Букачами називалася південна частина села Потіївки. У 1920-х — 1930-х роках до складу села приєднали поселення Букачі (Стовпець), що було південніше Потіївки.

У 1923 р. увійшло до Потіївської сільради Потіївського району. Станом на 1941 рік на обліку не значиться.

Відомі люди Редагувати

Народились:

Савченко Юрій Васильович (1954) — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Узбекистані.
Самойленко Анатолій Михайлович (1938) — академік НАН України, директор Інституту математики НАН України .
Тимошенко Леонід Володимирович — український історик, професор, декан історичного факультету Дрогобицького педуніверситету.

Навчалась

Матвієнко Ніна Митрофанівна — народна артистка України.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

↑ Л. Похилевич. Сказания о Населённых местностях Киевской губернии. Киев, 1864 год. стор. 118 (126 pdf)
Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська). Процитовано 17 березня 2023.
http://potiivka-radomyshl.blogspot.com/2015/04/
↑ Загадкове село Веремійки біля Потіївки / В. Кисиленко // Зоря Полісся. — 2023 — 31 березня
Мапа 1912 року
↑ Мапа 1943 року
Мапа 1944 року
Книга Тимошенка Леоніда Володимировича «Потіївка та її околиці в XVI—XІX ст.»
http://potiivka-radomyshl.blogspot.com/2015/04/1897.html?m=1
Історія Потіївки
Загадкове село Веремійки біля Потіївки / В. Кисиленко // Зоря Полісся. — 2023 — 31 березня.
Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник / упоряд. Р. Ю. Кондратюк. Д. Я. Самолюк, Б. Ш. Табачник .- Житомир: Волинь, 2007. — с. 461 . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 серпня 2023.

Джерела Редагувати

Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
Завантажити дві книги Тимошенка Л. В. про Потіївку (PDF)
Неофіційний сайт села Потіївка
Відкриття меморіальної дошки воїну-інтернаціоналісту Василю Мартиненку

[Похилевич-1] Л. Похилевич. Сказания о Населённых местностях Киевской губернии. Киев, 1864 год. стор. 118 (126 pdf)

[2] Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська). Процитовано 17 березня 2023.

[3] ttp://potiivka-radomyshl.blogspot.com/2015/04/

[Зоря_Полісся-4] Загадкове село Веремійки біля Потіївки / В. Кисиленко // Зоря Полісся. — 2023 — 31 березня

[5] Мапа 1912 року

[:0-6] Мапа 1943 року

[7] Мапа 1944 року

[8] Книга Тимошенка Леоніда Володимировича «Потіївка та її околиці в XVI—XІX ст.»

[9] ttp://potiivka-radomyshl.blogspot.com/2015/04/1897.html?m=1

[10] Історія Потіївки

[11] Загадкове село Веремійки біля Потіївки / В. Кисиленко // Зоря Полісся. — 2023 — 31 березня.

[12] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник / упоряд. Р. Ю. Кондратюк. Д. Я. Самолюк, Б. Ш. Табачник .- Житомир: Волинь, 2007. — с. 461 . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 серпня 2023.