Сергій Іванович Чорний (7 жовтня 1886, Костянтинівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія — 8 жовтня 1952, Регенсбург, ФРН) — полковник Армії УНР.
| Сергій Іванович Чорний | |
|---|---|
| Штабскапітан Полковник | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 7 жовтня 1886 Костянтинівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія |
| Смерть | 8 жовтня 1952 (66 років) Регенсбург, ФРН |
| Громадянство | Російська імперія → УНР → Польща → ФРН |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| командир 7-ї батареї Січових стрільців Армії УНР | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис Редагувати
Сергій Іванович Чорний народився у селі Костянтинівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Олександрійський район, Кіровоградська область). Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
1918 року — командир батареї Гайдамацького Коша Слобідської України. З лютого 1919 року — командир 7-ї батареї Січових стрільців, яка входила до складу 1-го гарматного полку Січових стрільців Дієвої армії УНР.
Після розформування Корпусу Січових стрільців 6 грудня 1919 року, з рештками 7-ї батареї приєднався до Дієвої армії УНР та брав участь у Першому Зимовому поході як командир артилерійського дивізіону Київської дивізії.
З червня 1920 року — командир 10-го гарматного куреня 4-ї Київської дивізії Армії УНР. З 15 жовтня 1921 року — помічник начальника Окремого загону полковника Палія-Сидорянського, що складався з 4-го Київського кінного полку та кадрів гарматної батареї. У складі Подільської повстанської групи брав участь у Другому зимовому поході. Після поранення Палія-Сидорянського 1 листопада 1921 року в бою під Авратином став командиром групи.
У 1920-30-х роках жив на еміграції у Польщі.
З 1945 року — у Західній Німеччині, був одним із ініціаторів створення Спілки українських вояків. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри. Помер 8 жовтня 1952 року у Регенсбурзі.
Джерела Редагувати
- Чорний Сергій Іванович; Віртуальний некрополь української еміграції. Процитовано 17 січня 2021.
- Вішка Омелян. Чорний Сергій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 558. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Чорний. До «Бої Сірих за Коростень» ген-хор. А. Пузицького в 2-му збірнику «За Державність»//За Державність. — Каліш. — 1932. — № 3, виправлення;
- Чорний С. Сторінка з Другого Зимового Походу//За державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 192—205;
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота — Нью-Йорк — 1965;
- Зоренко Д На партизанці//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 206—225;
- Український Комбатант. — Мюнхен. — 1955. — Ч. 3. — С 32; ЦДАВОУ — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 22. — С. 11.
| Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про діяча української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |