Буе́нос-А́йрес (ісп. Buenos Aires — Добрі Вітри, читається як [ˈbwenoˈsaiɾes]файл) — столиця Аргентини, адміністративний, культурний і економічний центр країни й одне з найбільших міст Південної Америки. Утворює одну з найбільших агломерацій у світі — Великий Буенос-Айрес.
Історія
Буенос-Айрес заснований в 1536 (за іншими даними в 1535) році іспанським конкістадором Педро Мендосою на південному березі Ла-Плати і включав велике поселення, яке надалі використовувалося як опорний пункт для пересування переселенців вглиб країни, і зручну гавань, яка давала можливість подорожувати по Атлантиці. Місто отримало назву Реаль-де-Нуестра-Сеньйора-Санта-Марія-дель-Буен-Айре (ісп. Real de Nuestra Señora Santa María del Buen Aire) на честь Богоматері Бонаріа, покровительки моряків.
При нападі індіанців в 1541 р. місто було спалене і покинуте. В 1580 р. воно було відновлене Хуаном де Гараєм під назвою Сьюдад-де-ла-Сантісіма-Тринідад (ісп. Ciudad de la Santísima Trinidad — місто пресвятої Трійці). Для порту було залишено стару назву — Пуерто-де-Буенос-Айрес (ісп. Puerto de Buenos Aires).
Злиття морського порту і містечка, що стояло неподалеку, стало причиною об'єднання їх назв в одну довгу фразу «Місто Пресвятої Трійці і порт Богоматері Святої Марії хороших вітрів» (ісп. «Cuidad de la Santísima Trinidad y Puerto de Nuestra Señora de Santa María del Buen Aire»). На початку XIX в. назву було скорочено до Буенос-Айрес («хороші вітри»). Сучасні жителі Аргентини ще більш скоротили назву — в наші дні його неофіційно називають Байрес (ісп. «Bs. As.»).
Від часів свого заснування місто неодноразово намагалися захопити. 1582 року це намагався зробити англійський корсар. 1587 року Буенос-Айрес хотів узяти англієць Томас Кавендіш. 1658 року на місто напали за наказом Людовіка XIV, короля Франції. 1699 року місто намагалася захопити банда піратів.
Буенос-Айрес отримав статус столиці іспанської колонії Ріо-де-Ла-Плата 1776 року, завдяки чому розпочався період його процвітання та притоку мігрантів з країн Європи.
1806 року місто було окуповане англійцями, але невдовзі відбите назад.
1810 року у місті розпочалася Травнева революція і Буенос-Айрес став одним з найважливіших стратегічних центрів боротьби з Іспанією за незалежність американських колоній. На той час у місті проживало 40 тисяч мешканців і воно мало важливе геополітичне значення.
1825 року початок Аргентино-бразильської війни змусив уряд Аргентини зорганізувати владу в країні, створити військо і посаду президента. 1826 року Буенос-Айрес став столицею Об'єднаних провінцій Ріо-де-ла-Плати.
1836 року у місті налічувалося 62 000 жителів, а 1852 року населення досягло 85 тисяч.
У вересні 1852 року у Буенос-Айресі спалахнула революція, яка вимагала його незалежності. Мети не було досягнуто і Буенос-Айрес разом з рештою провінцій увійшов до Аргентинської конфедерації.
14 липня 1863 року у Буенос-Айресі розпочав роботу міський трамвай, який проіснував до 19 лютого 1963 року.
1873 року у місті було збудовано залізницю, яка поєднала його з містечком Флорес.
1854 року було створено муніципалітет.
1871 року у місті спалахнула епідемія жовтої лихоманки, яка значно скоротила його населення. Після цього у місті було збудовано водопровід і кілька парків для покращення санітарних умов.
У 1880 р. він став центром Федеративної Республіки Аргентина.
1897 року було відкрито новий порт міста, який задовольнив зростанню обсягів продукції, яка проходила через нього.
1910 року у місті з розмахом святкувалося сторіччя незалежності Аргентини, завдяки чому було значно покращено інфраструктуру міста. 1913 року у Буенос-Айресі відкрилося перше у Латинській Америці метро.
У XX в. Буенос-Айрес неодноразово ставав лідером в класових війнах Аргентинської Республіки. У 1919 р. спокійне життя Буенос-Айреса було кілька разів порушене хвилюваннями серед робочого класу.
1895 року населення міста досягло 649 000 мешканців. З 1895 по 1914 роки до міста прибула велика хвиля мігрантів, завдяки чому 1914 року його населення становило 1 575 000 мешканців. Також зростало його культурне і економічне значення.
У 1930 р. до влади в столиці прийшли військові, які підтримували проникнення в столицю іноземного капіталу і утворення нової буржуазії. У Буенос-Айресі з'явилися перші міські нетрі.
1936 року було збудовано Обеліск на вулиці 9 Липня — один із символів міста.
Закінчення Другої світової війни ознаменувалося обранням на посаду президента Х. Д. Перона. У цей час в Аргентині посилилася внутрішня міграція, завдяки чому населення Буенос-Айреса знову зросло. Місто перетворилося на центр міської агломерації Великий Буенос-Айрес.
У 1950-х рр. в місті відбулося декілька страйків. 1955 року відбулося бомбардування Травневої площі, у результаті чого загинули 308 осіб і були поранені більше 700. Для столиці і країни в цілому розпочалися десятиліття під управлінням військових, що привело до економічної кризи. Лише з середини 1990-х рр. місто знову почало розвиватися інтенсивними темпами.
1986 року було запропоновано перенести столицю Аргентини з Буенос-Айреса до агломерації В'єдма — Кармен-де-Патагонес, але ця пропозиція не була реалізована.
17 березня 1992 року біля посольства Ізраїлю було здійснено теракт, через який загинули 29 осіб. 18 липня 1994 року теракт повторився на цьому ж місці, забравши 85 життів і поранивши понад 300 осіб.
У грудні 2001 року Аргентина переживала глибоку кризу, яка супроводжувалася маршами протесту і заворушеннями у Буенос-Айресі та інших містах.
30 грудня 2004 року у місті відбулася велика пожежа, у якій загинуло 193 особи і були поранені 1432.
2010 року у місті з розмахом святкувалося двохсотріччя незалежності Аргентини.
Природні умови
Столиця знаходиться в південно-східній частині Аргентини, на рівнинній місцевості, у субтропічному природному поясі. Природна рослинність околиць міста представлена типовими для лугових степів і саван породами дерев і трав.
Буенос-Айрес розташований на відстані 275 км від Атлантичного океану в добре захищеній бухті затоки Ла-Плата. Середня температура повітря в липні становить +10 °C, а в січні +24 °C, впродовж року 17,6 °C. Кількість опадів на території міста становить — 1146 мм в рік.
У Буенос-Айресі переважають такі вітри:
- памперо з південного заходу, дуже холодний та сухий, переважає влітку
- південно-східний судестада, переважає у квітні і жовтні, прохолодний і дуже вологий, часто приносить опади, які провокують підтоплення
Снігопади не характерні для міста. Останній сніг випадав 9 липня 2007 року. Від початку систематичних метеорологічних спостережень у 1870 році у місті було зареєстровано ще лише один снігопад 1918 року і мокрий сніг 1912, 1928 і 1967 року.
| Клімат Буенос-Айреса (1981—2010) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 43,3 | 38,7 | 37,9 | 36,0 | 31,6 | 28,5 | 30,2 | 34,4 | 35,3 | 35,6 | 36,8 | 40,5 | 43,3 |
| Середній максимум, °C | 30,1 | 28,6 | 26,8 | 22,9 | 19,3 | 16,0 | 15,4 | 17,7 | 19,3 | 22,6 | 25,6 | 28,5 | 22,7 |
| Середня температура, °C | 24,9 | 23,6 | 21,9 | 17,9 | 14,5 | 11,7 | 11,0 | 12,8 | 14,6 | 17,8 | 20,7 | 23,3 | 17,9 |
| Середній мінімум, °C | 20,1 | 19,3 | 17,7 | 13,8 | 10,7 | 8,0 | 7,4 | 8,8 | 10,3 | 13,3 | 15,9 | 18,4 | 13,6 |
| Абсолютний мінімум, °C | 5,9 | 4,2 | 2,8 | −2,3 | −4 | −5,3 | −5,4 | −4 | −2,4 | −2 | 1,6 | 3,7 | −5,4 |
| Годин сонячного сяйва | 279,0 | 240,8 | 229,0 | 220,0 | 173,6 | 132,0 | 142,6 | 173,6 | 189,0 | 227,0 | 252,0 | 266,6 | 2525,2 |
| Норма опадів, мм | 138.8 | 127.1 | 140.1 | 119.0 | 92.3 | 58.8 | 60.6 | 64.2 | 77.0 | 127.2 | 117.3 | 118.9 | 1236.3 |
| Днів з опадами | 9 | 8 | 9 | 9 | 7 | 7 | 7 | 7 | 7 | 10 | 10 | 9 | 99 |
| Вологість повітря, % | 64 | 68 | 72 | 76 | 77 | 79 | 79 | 74 | 70 | 69 | 66 | 63 | 71 |
| Джерело: Servicio Meteorológico Nacional, NOAA (Вологість повітря, 1961—1990), Deutscher Wetterdienst (sun, 1961—1990) |
Економіка
На 2008 рік ВВП міста становив 400,5 млрд. песо. Основним сектором економіки міста є сфера послуг, яка представляє 78 % ВВП Буенос-Айреса і 56 % країни. Однією з галузей, які розвиваються найбільш динамічно, є будівництво.
Також у місті знаходиться найбільший і один із найважливіших портів Аргентини. Через нього проходить 70 % аргентинського імпорту і 40 % зовнішньої торгівлі.
Буенос-Айрес є важливим фінансовим центром. 53 % депозитів країни. 90 % фінансових установ Аргентини мають центральний офіс у Буенос-Айресі.
Виробництво представляє 14,2 % ВВП міста. Найбільше зростання спостерігається у фармацевтиці, хімічній і швейній промисловості. 60 % доходів промисловості міста сконцентровані у галузях харчової промисловості, виробництва тютюну, медикаментів, паперу.
Останніми роками великого значення набуває туризм. З 2002 по 2004 роки на 10,7 % зросла кількість готелів, а число зайнятих у готельному бізнесі — на 42,9 %.
Швидко розвивається сектор інформаційних технологій. У Буенос-Айресі знаходиться 70 % аргентинських розробників програмного забезпечення, які щороку приносять у державний бюджет 340 млн доларів.
Населення, мова, віросповідання
Чисельність населення столиці Аргентини разом з передмістями перевищує 12,8 млн чоловік, що становить майже третину населення країни в цілому і половину її міського населення. Місто є дуже багатонаціональним. Основну частину населення складають вихідці з Іспанії й Італії. Близько 30 % — метиси і представники інших народностей, серед яких виділяються общини: арабів, євреїв, англійців, вірмен, японців, китайців і корейців, також велика кількість переселенців із сусідніх країн, у першу чергу з Болівії і Парагваю.
| Рік перепису | Населення Буенос-Айреса |
|---|---|
| 1580 | 64 |
| 1779 | 24 205 |
| 1801 | 40 000 |
| 1855 | 90 076 |
| 1869 | 177 787 |
| 1875 | 230 000 |
| 1895 | 663 854 |
| 1904 | 950 891 |
| 1914 | 1 575 814 |
| 1936 | 2 415 142 |
| 1947 | 2 981 043 |
| 1960 | 2 966 634 |
| 1970 | 2 972 453 |
| 1980 | 2 922 829 |
| 1991 | 2 965 403 |
| 2001 | 2 776 138 |
| 2010 | 2 891 082 |
Державна мова — іспанська, але частина населення використовує італійську, португальську, англійську, німецьку і французьку.
Серед віруючого населення міста більшість є прихильниками католицизму, незначна частина мешканців столиці сповідають іслам та юдаїзм.
Українська громада Буенос-Айреса
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Українці в Буенос-Айресі.
Початок української громади Буенос-Айреса відноситься до часу, коли перші українські поселенці почали прибувати з Галичини 1897 року. Усі переселенці проходили через порт Буенос-Айреса та готелі для імігрантів. На сьогодні зберігся хронологічно останній готель для іммігрантів[en] (1911 р.) — найстаріша збережена пам'ятка Буенос-Айреса, пов'язана з українцями.
Частина українських емігрантів того часу залишалася в Буенос-Айресі чи його околицях. Першим місцем компактного проживання українських емігрантів поблизу Буенос-Айреса було містечко Док-Суд[en].
Окрім емігрантів, у Буенос-Айресі також побувало чимало відомих українців того часу. У місті концертувала, а потім і одружилася відома українська оперна співачка Соломія Крушельницька. У місті зупинявся під час своєї подорожі до Південної Америки митрополит Андрій Шептицький.
В лютому 1924 р. засновано першу українську організацію в провінції Буенос-Айрес — «Молоду Громаду» в Беріссо, а на початку серпня того ж року відкрито першу «Просвіту» в Буенос-Айресі. Згодом «Просвіта» в Буенос-Айресі стала центральною, а інші організації в Аргентині її філіями. Так столиця Аргентини стала офіційним центром української спільноти в країні. В передвоєнний час деякі українські організації набули власні домівки, які існують і по сьогодні, зокрема «Просвіта» по вул. Солер, 5039, «Відродження» по вул. Маса, 150. В період перед Другою світовою війною українська громада не мала своїх церков і служила по католицьким та іншим православним церквам.
Місцем національної пам'яті українців є також цвинтар на передмісті Буенос-Айресу — м. Ланус, де похований, зокрема, Г. Мацейка. В місті в залах, які винаймали українці проводилися українські патріотичні та культурні заходи
У післявоєнний час українські емігранти передвоєнної хвилі почали осідати на стале, а також відбулася додаткова іміграція інтелігенції, духовних осіб, учасників національно-визвольного руху. Внаслідок цього в 1955 р. кількість українців, які мешкали в Великому Буенос-Айресі досягнула близько 30 тисяч. Наплив нової активної еміграції призвів до створення низки нових організацій та органів преси в столиці Аргентини.
1948 р. отцями василіанами було придбано будинок по вул. Курапалігуе, 760, де було влаштовано першу в Буенос-Айресі греко-католицьку каплицю. 1969 року було зведено Собор Покрови Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі — головний храм греко-католиків Аргентини. Важливе значення в житті української греко-католицької громади мало започаткування з 1944 р. регулярної прощі до м. Лухан (провінція Буенос-Айрес), до базиліки Божої матері Луханської. У 1978 р. закінчено побудову православної церкви Покрова по вул. Таріха, 4063.
Другим символом українського Буенос-Айреса поруч з Собором Покрови став пам'ятник Тарасу Шевченку, відкритий 1971 р. в районі Палермо в парку Третього лютого. За кошти, які залишилися після спорудження пам'ятника українська громада купила ділянку цвинтаря в Монте-Гранде, на якій з середини 1970-х рр. почали ховати українців. На цьому цвинтарі також зведено українську каплицю (1989 р.), яка вписана до реєстру пам'яток Аргентини.
5 грудня 1991 р. Аргентина першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України і знову ж першою в регіоні 6 січня 1992 р. встановила з нею дипломатичні взаємини. На вул. Лафінур, 3057. у 1993 р. відкрилося українське посольство в Буенос-Айресі (з 2016 р. воно розміщується на вул. Ожерос, 2169). З 1993 р. аргентинська столиця та Київ стали містами-побратимами. Набуття Україною незалежності призвело до нової хвилі еміграції українців до Аргентини, більшість з яких осіли в Буенос-Айресі.
Наразі у місті Буенос-Айрес та його околицях мешкає близько 100 тис. вихідців з України, тобто приблизно третина усіх українців в Аргентині. Це місто також є основним напрямком сучасної еміграції з України в Аргентину. У місті діє український греко-католицький Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці, друкуються українські газети («Голос», «Наш клич», «Українське слово»), існує осередок Пласту, при філіях Українського культурного товариства «Просвіта» та Українського товариства «Відродження», а також греко-католицькій церкві в Буенос-Айресі діють суботні школи, де вивчається українська мова і низка українознавчих дисциплін. Українські громадські організації Аргентини, зокрема в Буенос-Айресі спрямовують великі зусилля на протидію швидким процесам асиміляції, які розвиваються в українців в Аргентині.
Освіта
| Статистика | |||
|---|---|---|---|
| Навчальні заклади | |||
| Рівень | Загалом | Державні | Приватні |
| Дошкільні | 683 | 204 | 479 |
| Початкові | 890 | 454 | 436 |
| Середні | 484 | 145 | 339 |
| Вищі | 261 | 51 | 210 |
| Кількість учнів | |||
| Рівень | Загалом | Державні | Приватні |
| Дошкільні | 101 358 | 45 961 | 55 397 |
| Початкові | 263 719 | 149 549 | 114 170 |
| Середні | 195 294 | 104 011 | 91 283 |
| Вищі | 96 200 | 34 567 | 61 633 |
Місто Буенос-Айрес має найнижчий рівень неграмотності в Аргентині, який становить 0,45 % серед осіб, які досягли віку 10 років.
Згідно з даними 2006 року, 96,5 % дітей відвідують дошкільні навчальні заклади, 98,6 % — початкові і 87,0 % середні.
У Буенос-Айресі знаходиться велика кількість освітніх закладів усіх рівнів, більшість з яких є приватними. Водночас кількість учнів у приватних установах менша, ніж у державних.
Значна кількість учнів закладів освіти Буенос-Айреса проживають не у самому місті, а в прилеглих містечках. На 2005 рік їх кількість становила 4,5 % серед дошкільнят, 11,8 % у початкових школах і 19,5 % у середніх школах.
У місті функціонують 22 багатомовні школи, де викладання ведеться англійською, французькою, італійською, німецькою.
У місті знаходиться велика кількість університетів, зокрема один з найпрестижніших в Латинській Америці — Університет Буенос-Айреса.. Також тут знаходиться центральне відділення Національного технологічного університету — найбільшого вишу технічного профілю в Аргентині і Національна консерваторія Аргентини. Також у місті знаходиться багато приватних університетів:
|
|
|
Культура
Буенос-Айрес є одним з найкрасивіших міст Південної Америки, завдяки чому його часто називають латиноамериканським Парижем. Його планування відзначається простотою й представлене головною площею і мережею геометрично розташованих вулиць. В архітектурі міста поєднуються стилі арт деко, ар нуво і неоготики. Основними архітектурними пам'ятками Буенос-Айреса є ратуша (1724—1754 рр.) і церкви Богородиці дель Пілар[es] (1716—1732 рр.) і Святого Ігнатія[en] (1710—1734 рр.). У числі найкрасивіших вулиць столиці можна назвати центральні Травневий проспект (1889 р.), вулицю 9 липня (1930 р.) і вулицю генерала Паса (1937—1941 рр.). За проектом архітектора В. Меано будувалися Палац конгресу і театру Колумба (1908 рік). У 1958 р. до списку архітектурних визначних пам'яток Буенос-Айреса увійшли будівлі Муніципального театру[en] і етнографічного музею, а 1942 року — Кафедральний собор. Будівлі Південноамериканського і Лондонського банків, створені в 1966—1967 рр., також привертають увагу.
Буенос-Айрес є найбільшим культурним центром країни. У місті є Бібліотека Конгресу[es], консерваторія (1893 р., заснована композитором Альберто Вільямсом), Національна бібліотека та багато інших науково-дослідних установ, серед яких виділяються Музей сучасного мистецтва, Національний історичний, Аргентинський музей природничих наук, Національний музей образотворчого мистецтва та Національний музей декоративного мистецтва. У районі Реколета розташована знаменита книгарня «El Ateneo Grand Splendid», що розмістилася в приміщенні колишнього театру.
Вважається, що широко відомий танець танго, веде своє походження з околиць Буенос-Айреса, де він набув широкого поширення серед небагатих верств населення. У 1910 р. танго набуло популярності у столиці Франції і поступово поширилося по всьому світу. 11 грудня щорічно святкується в місті як «День танго». Буенос-Айрес є містом барвистих фестивалів, національних свят і спортивних заходів.
Спорт
Спортом номер один і гордістю всіх містян, безперечно, є футбол. Протистояння клубів Рівер Плейт і Бока Хуніорс двічі на рік збирають повні стадіони. Окрім того, у місті є ще декілька професійних футбольних клубів, які грають у першому дивізіоні (Велес Сарсфілд, Сан-Лоренсо де Альмагро, Аргентинос Хуніорс, Уракан і Олл Бойз) і другому дивізіоні (Ферро Карріль Оесте, Нуева Чикаго, Атланта і Барракас Сентраль).
У 1950 і 1990 роках в місті проходили Чемпіонати світу з баскетболу, а в 1978 році Аргентина отримала право на проведення Чемпіонату Світу з футболу, фінальний матч якого проходив в Буенос-Айресі. 25 червня у фінальному поєдинку турніру збірна Аргентини з рахунком 3:1 переграла команду Голландії, і вперше у своїй історії стала найкращою на планеті.
У період з 1953 р. по 1998 р., у місті було проведено 20 етапів автоперегонів класу Формула 1. Гран-прі Аргентини проводилися на автодромі імені Оскара Гальвеса. 1998 р. даний етап гран-прі був викреслений з календаря чемпіонатів Формули 1 у зв'язку з фінансовими труднощами господарів траси, проте, практично щовихідного на цьому автодромі проходять заїзди менш визначних гоночних турнірів, як національних, так і міжнародних. Також у місті популярні такі види спорту, як великий теніс, хокей на траві і регбі.
Комунікації
Зв'язок
У місті розвинені сучасні комунікаційні технології. У місті працює декілька стільникових операторів. Вартість швидкісного Інтернету ADSL, що має найбільше розповсюдження серед можливих підключень інтернет-користувачів столиці Аргентини, за світовими мірками порівняно невисока. Основний інтернет-бум обрушився на місто в 2000 році, і з року в рік кількість користувачів глобальної мережі росте. У центральній частині Буенос-Айреса в наш час[коли?] функціонує близько 200 точок бездротового доступу до мережі Інтернет за технологією Wi-Fi.
Транспорт
У місті діє розгалужена система громадського транспорту, яка представлена такими його видами:
- Метрополітен Буенос-Айреса, який складається з 7 функціонуючих ліній довжиною 40 км
- трамвай, який має дві лінії:
- Преметро (фактично швидкісний трамвай) працює з 1987 року
- Східний Трамвай, відкритий 2008 року
- 135 ліній автобусів
- 2 309 маршрутних таксі
- таксі
Буенос-Айрес має такі шляхи сполучення:
- аеропорти:
- 2 комерційних: Міжнародний аеропорт Міністро Пістаріні і вантажний аеропорт Aeroparque Jorge Newbery
- 5 військових
- 2 приватних
- порт, який за сезон приймає близько 100 тисяч туристів
- залізниця, представлена 5 лініями:
- залізниця імені Домінго Фаустіно Сарм'єнто (станція Онсе)
- залізниця імені генерала Бартоломе Мітре (станція Ретіро)
- залізниця імені генерала Мануеля Бельграно (станції Ретіро, Буенос-Айрес)
- залізниця імені генерала Рока (станція Констітусьйон)
- залізниця імені генерала Сан-Мартіна (станція Ретіро)
- залізниця імені генерала Уркіса (станція Федеріко Лакросе)
- автошляхи
Райони Буенос-Айреса
Буенос-Айресі офіційно поділяється на 48 районів, більшість з яких збігаються у межах з історичними парафіями міста:
|
|
|
Крім того, місто неофіційно поділяється на більш ніж 110 районів. 2005 року влада Буенос-Айреса також ухвалила додатковий поділ міста на 15 комун:
- Ретіро, Сан-Ніколас, Пуерто-Мадеро, Сан-Тельмо, Монсеррат і Констітусьйон
- Реколета
- Сан-Крістобаль і Бальванера
- Ла-Бока, Барракас, Парке Патрісьйос і Нуева Помпея
- Альмагро і Боедо
- Кабажіто
- Флорес і Парке Чакабуко
- Вілья Солдаті, Вілья Ріачуело і Вілья Лугано
- Парке Авельянеда, Ліньєрс і Матадерос
- Вілья Реаль, Монте Кастро, Версаль, Флореста, Велес Сарсфілд і Вілья Луро
- Вілья Хенераль Мітре, Вілья Девото, Вілья дель Парке і Вілья Санта Ріта
- Коглан, Сааведра, Вілья Уркіса і Вілья Пуейрредон
- Бельграно, Нуньєс і Колехьялес
- Палермо
- Чакаріта, Вілья Креспо, Патерналь, Вілья Ортусар, Агрономія і Парке Час
Міста-побратими
Буенос-Айрес має велику кількість міст-побратимів.
|
|
|
Див. також
- 7850 Буенос Айрес — астероїд, названий на честь міста.
Примітки
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 10 січня 2011.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 24 червня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 14 вересня 2011. Процитовано 16 квітня 2011.
- ↑ . Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 квітня 2011.
- http://legislacao.prefeitura.sp.gov.br/leis/lei-14471-de-10-de-julho-de-2007
- https://old.kyivcity.gov.ua/files/2018/2/15/Mista-pobratymy.pdf
- . Архів оригіналу за 9 серпня 2006. Процитовано 9 серпня 2006.
- ↑ . Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 24 листопада 2010.
- Luna, Felix (2002). Buenos Aires y el País. Stockcero. оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 30 травня 2021. (ісп.)
- Registro estadístico de la provincia de Buenos Aires. 1860. Процитовано 20 лютого 2023. (ісп.)
- La oposición española a la revolución por la independencia en el Río de la Plata entre 1810 y 1820: parámetros políticos y jurídicos para la suerte de los españoles europeos. LIT Verlag Münster. 2000. оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 30 травня 2021. (ісп.)
- . Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 10 серпня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- http://www.elbarriopueyrredon.com.ar/ediciones%2010/mayo/noticias_bicentenario_ciudad.shtml[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ . Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 18 червня 2010. Процитовано 10 січня 2011.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 23 серпня 2009. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 серпня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 10 січня 2011.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 10 січня 2011.
- (Spanish). Servicio Meteorológico Nacional. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 18 лютого 2016.
- Buenos Aires Climate Normals 1961–1990. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 3 January 2016.
- Station 87585 Buenos Aires Observatorio. Global station data 1961–1990—Sunshine Duration. Deutscher Wetterdienst. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 12 січня 2016.
- Station 87585 Buenos Aires Observatorio. Global station data 1961–1990—Sunshine Duration. Deutscher Wetterdienst. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 12 січня 2016.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 17 серпня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 19 червня 2008. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 11 червня 2008. Процитовано 24 листопада 2010.
- . Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 24 листопада 2010.
- . Архів оригіналу за 4 травня 2006. Процитовано 24 листопада 2010.
- Парнікоза, Іван (18.07.2017). . http://h.ua (українська). http://h.ua. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 18.07.2017.
- Парнікоза, Іван (10.09.17). . http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 10.09.17.
- Парнікоза, Іван (10.10.2017). . http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 10.10.2017.
- ↑ Anuario Estadísitco de la Ciudad de Buenos Aires [ 2012-10-21 у Wayback Machine.] — Gobierno de la Ciudad de Buenos Aires.
- . Архів оригіналу за 22 травня 2006. Процитовано 22 травня 2006.
- «Universidades argentinas, lejos en los rankings». Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 6 липня 2009. Процитовано 16 квітня 2011.
- . Архів оригіналу за 27 червня 2006. Процитовано 27 червня 2006.
- Relación de ciudades hermanadas con Latinoamérica [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] Accedido el 17 de agosto de 2007.
- Documento de declaración de hermanamiento entre las capitales latinoamericanas [ 10 травня 2013 у Wayback Machine.]. Municipalidad de Madrid, URL último acceso el 18/11/2007.
- . Архів оригіналу за 26 лютого 2008. Процитовано 26 лютого 2008.
- Buenos Aires y Barranquilla serán ciudades hermanas[недоступне посилання з лютого 2019]
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання
- БУЕ́НОС-А́ЙРЕС (Buenos Aires) [ 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Офіційний сайт [Архівовано 16 жовтня 2012 у WebCite](ісп.)
- Інформація про місто [ 12 березня 2011 у Wayback Machine.](ісп.)
- (ісп.)(англ.)
- Буенос-Айрес (відео) [ 2 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Українські акценти Буенос-Айреса [ 28 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Прогулянка Буенос-Айресом для українця. Частина 1. Початки [ 17 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Rodrigo Leonel Salinas. La ciudad de Juan de Garay. Morfología de la Plaza Mayor y de las iglesias jesuíticas de Buenos Aires entre los siglos XVII y XVIII