Бангкок

Координати: 13°45′08″ пн. ш. 100°29′38″ сх. д. / 13.75222° пн. ш. 100.49389° сх. д. / 13.75222; 100.49389

Бангко́к (тайська назва — Крун Тхеп Мага Накхон, або скорочено Крун Тхеп; з тайськ. กรุงเทพมหานคร) — столиця та найбільше місто Таїланду, один з провідних фінансових та економічних центрів Південно-Східної Азії та одне з найбільших міст світу (22 місце). Місто розташоване на річці Чаопхрая, неподалік узбережжя Сіамської затоки. Порт на річці Чаопхрая.

Бангкок กรุงเทพมหานคร
Фотографії міста Фотографії міста
Прапор Герб
Прізвисько: «Місто янголів, велике місто, місто - вічний скарб, неприступне місто Бога Індри, велична столиця світу, обдарована дев'ятьма дорогоцінними каменями, щасливе місто, сповнений достатку грандіозний Королівський Палац, що нагадує божественну обитель, де царює перевтілений бог, місто подароване Індрою і побудоване Вішвакармою» або Крун Тхеп Маханакхон Амон Раттанакосін Махінтараюттхая Махаділок Пхоп Ноппарат Ратчатхані Буріром Удомратчанівет Махасатан Амон Піман Аватан Сатіт Саккатхаттійя Вітсанукам Прасіт
Координати: 13°45′08″ пн. ш. 100°29′38″ сх. д. / 13.75222° пн. ш. 100.49389° сх. д. / 13.75222; 100.49389
Країна	Таїланд
Заселений	Період Аютії
Став столицею	21 квітня 1782
Уряд
- Тип	Особливий адм. округ
- Губернатор	Сукхумпхан Парибат
Площа
- Місто	1568,737 км²
- Агломерація	7761,50 км²
Населення (July 2007)
- Місто	8,160,522
- Густота	4051/км²
- Агломерація	10 061 726
- Густота агломерації	1296,36/км²
Часовий пояс	Таїландський час (UTC+7)
ISO 3166-2	TH-10
Вебсайт: http://city.bangkok.go.th
Бангкок

Місто, з прилеглими територіями, утворює окрему адміністративну одиницю Таїланду — метрополію Бангкоку. Площа метрополії становить 1 568,7 км².

Населення міста становить 8 160 522 особи (2007; 6,6 млн осіб в 2005; 6,4 млн осіб в 2000), хоча в агломерації воно сягає близько 15 мільйонів осіб.

Мер міста, він же і губернатор метрополії — Апірак Косайотхін (з 2004 року).

В місті знаходиться штаб-квартира СЕАТО, організації держав Південної Азії.

Історія

Повна назва Бангкока на монументі біля будівлі міської адміністрації (в центрі — табличка з версією шрифтом Брайля).

Спочатку, — в період королівства Аюттхая, — місто було невеликим ремісничим поселенням в гирлі річки Чаопхрая і мало назву Банг Кок (Bang Kok), що в перекладі означає «місце, де ростуть оливки» («bang» — поселення, «kok» — оливковий).

У 1767 році Аюттхая була зруйнована бірманцями, і столиця була тимчасово перенесена на західний берег річки Чаопхрая в місто Тхонбурі, котре з 1971 року є одним з кхетів Бангкоку. У 1782 році король Рама I побудував палац на східному березі і, 12 квітня, проголосив Бангкок столицею Таїланду, перейменувавши його в Крунг Тхеп, що означає «Місто янголів». Таким чином село Бангкок перестало існувати, проте іноземці продовжують називати столицю Таїланду «Бангкок».

Повна офіційна назва міста Крунг Тхеп — กรุงเทพมหานคร อมรรัตนโกสินทร์ มหินทรายุธยามหาดิลก ภพนพรัตน์ ราชธานีบุรีรมย์ อุดมราชนิเวศน์ มหาสถาน อมรพิมาน อวตารสถิต สักกะทัตติยะ วิษณุกรรมประสิทธิ์, або Крун Тхеп Маханакхон Амон Раттанакосін Махінтараюттхая Махаділок Пхоп Ноппарат Ратчатхані Буріром Удомратчанівет Махасатан Амон Піман Аватан Сатіт Саккатхаттійя Вітсанукам Прасіт, що означає «Місто янголів, велике місто, місто — вічний скарб, неприступне місто Бога Індри, велична столиця світу, обдарована дев'ятьма дорогоцінними каменями, щасливе місто, сповнений достатку грандіозний Королівський Палац, що нагадує божественну обитель, де царює перевтілений бог, місто подароване Індрою і побудоване Вішвакармою»

Діти вчать офіційну назву столиці в школі, втім мало хто взмозі розтлумачити повну назву міста, оскільки більшість її слів застарілі і в сучасній тайській мові не вживаються. Більшість таїландців з тих, хто може повністю згадати офіційну назву столиці, згадують її завдяки популярній пісні «Крунг Тхеп Маханакхон» (тай. กรุงเทพมหานคร) (1989 р.), автор — Асанії-Васан Чотикул (тай. อัสนี-วสันต์ โชติกุล).

У 2008 році журнал «Travel and Leisure» назвав Бангкок найкращим містом року.

Промисловість

Бангкок — економічний центр Таїланду і порт (завдяки своєму розташуванню на річці Чаопхрая). Фондова біржа Таїланду^[en] також знаходиться в Бангкоку.

Бакалія, лісоматеріали та текстиль — основні експортовані товари. Промисловість представлена рисозаводами, цементними заводами, лісопильнями, нафтопереробними заводами і суднобудівними верфями. Також в місті розвинені такі галузі промисловості як паперова, керамічна, текстильна та літакобудування. Крім того, місто славиться ювелірними виробами, можливістю купити або продати вироби зі срібла та бронзи.

Головним джерелом доходу є туризм.

Адміністративний поділ

Бангкок — одна з двох провінцій Таїланду, у яких мешканці самі обирають губернатора (інша провінція — Ранонг), в інших 75 провінціях губернатори призначаються. На губернаторських виборах у 2004 році губернатором був обраний Апірак Косайотін.

Історичне населення

Рік	Населення
1919	437,294
1929	713,384
1937	890,453
1947	1,178,881
1960	2,136,435
1970	3,077,361
1980	4,697,071
1990	5,882,411
2000	6,355,144
2010	8,280,925

Стихійне зростання міської території Великої Метрополії Бангкок призвело до того, що місто вийшло за межі провінції Бангкок на території сусідніх провінцій Нонтхабурі, Самутпракан і Ратхум Тхані. Нинішні кордони провінції Бангкок були затверджені в 1972 році, коли відбулося об'єднання провінції Бангкок з провінцією Тхонбурі.

Метрополія Бангкоку поділяється на 50 районів (кхет, тай. เขท), які в свою чергу поділяються на 154 субрайони (квенги, тай. แขวง):

№	Район	Площа, км²	Населення, осіб	№	Район	Площа, км²	Населення, осіб
1	Пхранакхон	5,5	92 636	26	Дінденг	8,4	186 319
2	Дусіт	10,7	175 658	27	Буенгкум	24,3	138 340
3	Нонгчок	236,3	117 385	28	Сатхон	9,3	107 159
4	Банграк	5,5	60 485	29	Бангсує	11,5	180 598
5	Бангкхен	42,1	177 062	30	Чатучак	32,9	176 501
6	Бангкапі	28,5	147 694	31	Бангкхолем	10,9	106 499
7	Патхумван	8,4	97 533	32	Правет	52,5	134 189
8	Помпрапсаттрупхай	1,9	72 040	33	Кхлонгтей	13,0	159 527
9	Пхракханонг	14,0	98 957	34	Суанлуанг	23,7	114 940
10	Мінбурі	63,7	115 212	35	Чомтхонг	26,3	167 794
11	Латкрабанг	123,9	141 789	36	Донмуенг	36,8	157 989
12	Яннава	16,7	88 986	37	Ратчатхеві	7,1	101 892
13	Сампхантхавонг	1,4	35 547	38	Латпхрао	21,5	119 838
14	Пхаятхай	9,6	90 557	39	Ваттхана	12,6	82 582
15	Тхонбурі	8,6	175 768	40	Бангкхе	44,5	186 744
16	Бангкок'яй	6,2	85 075	41	Лаксі	22,8	117 163
17	Нуайкхванг	15,0	90 185	42	Саймай	44,6	161 749
18	Кхлонгсан	6,1	108426	43	Кханнаяо	16,7	88 986
19	Талінгчан	29,5	105 202	44	Сапхансунг	28,1	81 784
20	Бангкокной	11,9	152 867	45	Вангтхонгланг	23,7	114 940
21	Бангкхунтхіан	120,7	127 697	46	Кхлонгсамва	110,7	124 476
22	Пхасічарен	17,8	137 473	47	Бангна	18,8	101 737
23	Нонгкхем	35,8	125 545	48	Тхавіваттхана	50,2	61 177
24	Ратбурана	15,8	95 041	49	Тхунгкхру	30,7	104 827
25	Бангпхлат	11,4	116 271	50	Бангбон	34,8	93 225

Клімат

Клімат Бангкоку субекваторіальний. Тепло цілий рік, помітних сезонних коливань температури немає. Виражені вологий сезон (травень-жовтень) і сухий (середина листопада — кінець квітня). Взимку опади відносно рідкісні, у вересні норма опадів становить майже 350 мм.

Клімат Бангкоку
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	31,4	30,7	34,7	38,9	32,0	36,1	34,9	34,7	35,8	33,2	32,8	34,9	38,9
Середня температура, °C	25,9	27,4	28,7	29,7	29,2	28,7	28,3	28,1	27,8	27,6	26,9	25,6	27,8
Середній мінімум, °C	21,0	23,3	24,9	26,1	25,6	25,4	25,0	24,9	24,6	24,3	23,1	20,8	24,1
Норма опадів, мм	0	8	10	14	34	67	43	12	88	44	32	8	888
Джерело: World Climate

Транспорт

Міський транспорт

Канали (клонги) — житлові будинки і ринок.

Водний транспорт

Наявність у місті великої річки, а також заболочена, сильно обводнена місцевість, у якій розташований Бангкок, зумовили широке використання водного транспорту як для зовнішнього сполучення, так і для внутрішньоміських перевезень. Складна система каналів («клонгів»), проритих завдяки одному з тайських королів у середині XIX століття, дала місту ще одне ім'я — «Східна Венеція». У той час човни були єдиним засобом пересування по місту. В наш час^[коли?] більшість каналів засипані і являють собою вулиці зі звичайним автомобільним рухом. Проте значна кількість каналів все ж збереглася — на берегах, як і раніше, діють ринки і живуть люди. Міський водний транспорт має у своєму складі кілька маршрутів річкових трамваїв, які курсують по річці Чаопхрая, і ряд поромних переправ, що пов'язують її береги. На річці розвинене також візництво в режимі таксі, що має як транспортне, так і туристичне значення, і виконується в основному типовими для Таїланду човнами-«довгохвостками», вузькими дерев'яними моторними човнами з дизельним, як правило, автомобільним двигуном, і гребним гвинтом, розташованим на довгій консолі-«хвості». Керманич на такому човні маневрує, повертаючи на «турелі» всю конструкцію, що складається з двигуна, консолі і гвинта. По каналах на східному березі річки Чаопхрая прокладені маршрути швидкісних катерів великої місткості. Низька вартість поїздки (10-15 бат), малі інтервали руху (близько 5 хвилин) і незалежність від заторів робить «експрес-боти» привабливою альтернативою наземному транспорту.

Наземний

Наземний міський транспорт представлений в основному автобусами. Є кілька категорій автобусів з різною ціною проїзду: звичайні, підвищеної комфортності з кондиціонером, «міні-баси» і «мікро-баси», які обслуговують маршрути з низьким пасажиропотоком. Мережа маршрутів досить щільна (усього більше 400 маршрутів), а інтервали руху на основних напрямках складають приблизно 10-15 хвилин. Окремо слід згадати систему автобусів-експресів, що пов'язують міські аеропорти з усіма основними районами Бангкока. Основним оператором міського автобусного транспорту є державна компанія Bangkok Mass Transit Authority (BMTA).

У місті є величезна кількість таксі (в основному нові кондиціоновані «седани»). Оплата таксі здійснюється за лічильником, причому ціни вважаються одними з найнижчих у світі (середня поїздка по місту коштує менше 100 бат). Поширені також авторикші (тук-туки) і мототаксі.

Міські вулиці сильно завантажені, для боротьби з заторами побудована досить велика кількість швидкісних надземних магістралей і частково закінчена кільцева дорога навколо Великого Бангкока. Як правило, ці магістралі (express way) є платними.

Рейковий

У 1999 році були відкриті дві лінії метрополітену естакадного Скайтрейн (офіційна назва BTS). Рухомий склад, обладнання та депо були поставлені концерном Siemens AG «під ключ» і в технічному відношенні аналогічні раніше створеній Ванкуверській системі Скайтрейн. Лінія Сукхумвіт має протяжність 16,8 км, час поїздки 27 хвилин; лінія Шіло — 6,3 км, час поїздки 12 хвилин. Сіам — дворівнева пересадочна станція, з пересадками через платформу. Депо біля станції Мо Чит спільне для двох ліній. Рухомий склад нараховує 35 тривагонних поїздів довжиною 65 м. Рух поїздів автоматичний. Проїзний тариф залежить від дальності і становить від 15 до 40 бат. Є денні квитки ціною 120 бат. Також можна придбати квитки на певну кількість поїздок.

Вхід до однієї із станцій метро в Бангкоку

3 липня 2004, у присутності короля Таїланду та інших перших осіб держави, була запущена перша підземна лінія метро (офіційна назва MRT), що проходить по східній частині міста і з'єднує північну залізничну станцію Банг Су (Bang Sue) з розташованим недалеко від центру Бангкока залізничним вокзалом Хуа Лам Пхонг (Hua Lamphong). Лінія має протяжність 21 кілометр і нараховує 18 зупинок. Як і для БТС, рухомий склад, обладнання та депо були поставлені концерном «Сіменс», якому було перераховано 2,75 мільярда доларів. Рухомий склад, аналогічний БТС, складається з 19 тривагонних поїздів. Проїзний тариф залежить від дальності і становить від 14 до 36 бат.

MRT і BTS належать різним приватним компаніям і не мають спільної тарифікації та прямих пересадок. Пересадки можуть виконуватися за рахунок близького розташування станцій двох систем: Чатучак парк (Chatuchak Park) — Мо Чит (Mo Chit), Сукхумвіт (Sukhumvit) — Асока (Asok) і Шіло (Si Lom) — Сала Денг (Sala Daeng).

У 2010 році вступила в дію нова швидкісна залізнична надземна лінія до аеропорту Суварнабхумі (Suvarnabhumi Airport Link, SARL) з міським авіатерміналом в районі Маккасан і пересадкою на внутрішньоміські лінії MRT і BTS. У далекій перспективі планується розвиток лінії до аеропорту Дон Мианг.

Цей проєкт швидкісної лінії, що зв'язує центр міста з аеропортами, є вже другим за рахунком. Більш ранній проєкт Bangkok Elevated Road and Train System (BERTS) компанії Хопвел, збанкрутував через фінансову кризу в Азії. Будівельні роботи були припинені, а вже встановлені у великій кількості бетонні опори отримали у місцевих жителів прізвисько «Хоупхендж» (Hopehenge, «hope» — надія) або Стоунхендж. Частина опор була знесена в ході будівництва нової лінії SARL.

Міжміський транспорт

У місті є два залізничні вокзали, які обслуговують чотири напрямки. Більшість пасажирів, які вирушають у подорож на поїзді, починають свій шлях з вокзалу Хуа Лам Пхонг (Hua Lamphong) — кінцевої станції метро. Звідси йдуть поїзди до Малайзії на південь, у Чіангмай і далі на північ, у Кхон-Кен і далі на північний схід. Західний напрямок до Нам Струму (провінція Канчанабурі, у тому числі знаменитий міст через річку Квай) обслуговує станція Тхонбурі. Інтенсивність руху поїздів на тайських залізницях відносно невелика, часті запізнення.

В будь-яке місто або провінцію легко потрапити з Бангкока, скориставшись автобусом. Автобуси, які вирушають на захід або південний захід відходять від Південного Автовокзалу, розташованого в західній частині міста. Для того щоб потрапити на південний схід, наприклад в Паттаю або на острів Самет, зручно скористатися автобусами, що вирушають зі Східного Автовокзалу — станція Еккамаї (Ekkamai) БТС. На північ і північний схід автобуси відправляються з Північного Автовокзалу — станція метро Мо Чит (Mo Chit), до якої можна добратися, скориставшись як БТС, так і МРТ.

Вид на аеропорт Суварнабхумі з повітря.

Старий Міжнародний Аеропорт Бангкоку, частіше званий «Дон Мианг», до свого закриття був найбільш завантаженим аеропортом Південно-Східної Азії — розташований у північній частині міста і вже оточений міськими будівлями. Будівництво нового аеропорту Суварнабхумі в районі Банг Пхлі (Bang Phli) провінції Самут Пракан (Samut Prakan) на південний схід від міста почалося в 2002 році, відкриття аеропорту відбулося 28 вересня 2006 року. Весь міжнародний і частково національний повітряний рух був перенесений у новий аеропорт. Міжнародний код BKK був привласнений новому аеропорту, новий код IATA для Дон Мианг — DMK. В наш час^[коли?] аеропорт Дон Мианг відкритий тільки для внутрішніх авіаперевезень (low-cost airlines, таких як «thai air asia», «nokair» та ін). У зв'язку з надмірною завантаженістю нового аеропорту Suvarnabhumi планувалося перемістити всі внутрішні авіаперевезення в старий аеропорт Дон Мианг. Проект знаходиться в стадії розробки. У Дон Мианг є залізнична станція, через яку проходять потяги від вокзалу Хуа Лам Пхонг на північ і північний схід і назад.

Новий міжнародний аеропорт Бангкока Суварнабхумі (SBIA, Suvarnabhumi, тай. สุวรรณภูมิ — Золота земля) почав експлуатуватися з 28 вересня 2006 року, у цей час є найбільшим аеропортом у світі. Аеропорт розташований на півдні Бангкока, по дорозі на Банг На. Суварнабхумі зручний тим, що в ньому немає поділу на міжнародний і місцевий термінали, як це було в Дон Мианг. Новий аеропорт приймає всі регулярні та чартерні рейси. З аеропорту можна виїхати на рейсових автобусах як до Бангкока, так і в сусідні регіони: Паттая, Банг Кхла, Бан Чанг, Чантхабурі, Трат, Талат Ронг Кліа, Нонг Кхай, Кхау Хін Сон.

Освіта

Більшість університетів країни, як державні, так і приватні, знаходяться в та/або навколо столиці. Університет Чулалонгкорн, університет Касетсарт, Університет Махідол і університет Таммасат знаходяться в авангарді вищої освіти Таїланду. Вони — державні університети і були основою для молодих мислителів протягом майже століття. За останні кілька десятиліть загальна тенденція до отримання вищої освіти викликала створення нових університетів для задоволення потреб тайських студентів. Бангкок став не тільки місцем, де іммігранти і провінційні тайці можуть знайти робочі місця, але й місцем, де вони мають можливість здобути вищу освіту. Університет Рамкхамхенґ (Ramkhamhaeng) був відкритий в 1971 році як засіб тайського уряду впоратися зі зростанням попиту на вищу освіту. Він має найбільші набори студентів у порівнянні з будь-якими іншим університетом Таїланду. Попит на вищу освіту призвів до створення багатьох інших університетів і коледжів у столичному регіоні. Професійні та технічні коледжі також на підйомі. Одним з таких є SAE Institute Bangkok (відкритий в 2002). В останні роки в столиці було засновану велику кількість приватних установ, у першу чергу із західними зв'язками та програмами обміну. Зростання числа шкіл, які пропонують викладання англійської підняло планку для багатьох державних установ, щоб вони могли конкурувати з нормами, встановленими приватною освітою.

У Бангкоку розташований також Азійський інститут технологій (АІТ), заснований як міжнародний кооперативний інститут Азійсько-Тихоокеанського регіону. Є також багато буддійських університетів, що спеціалізуються в області релігійних досліджень.

Міста-побратими

• Вашингтон (англ. Washington), США (1962)
• Пекін (кит. 北京), Китай (26 травня 1993)
• Москва, Росія (1997)
• Санкт-Петербург, Росія (1997)
• Маніла (англ. Manila), Філіппіни (1997)
• Сеул (кор. 서울), Південна Корея (16 червня 2006)
• Анкара (тур. Ankara), Туреччина (2006)

Див. також

• Географічні назви-рекордсмени

Примітки

1. Royal Gazette (in Thai) 88 (144 ก): 816—819. 21 December 1971.
2. Statistical Forecasting Bureau (2010). . National Statistical Office. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 10 листопада 2015. 
3. Сайт компанії Чаопхрая Експрес Бот — основного річкового перевізника Бангкоку [1] [ 31 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)(тай.)
4. Маршрути швидкісних катерів по каналам [ 26 липня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)(тай.)
5. Офіційний сайт компанії BMTA [ 30 квітня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
6. . Архів оригіналу за 8 грудня 2009. Процитовано 25 жовтня 2011. 
7. Залізничне сполучення в Таїланді — розклад, замовлення квитків (англ.) [2] [ 23 жовтня 2011 у Wayback Machine.]

Посилання

• Бангкок на карті Google
• Фотоальбом [ 18 січня 2007 у Wayback Machine.](англ.)